Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Блондинка Проти Злого БогIнI КалI

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Звичайна, щоправда, дуже гарна блондинка, студентка Єлизавета Щукiна несподiвано виявляється обраною, i її викрадають iз сучасного свiту. I вона потрапляє до царства злої Богинi Калi. Там дiвчина-студентка ув'язнена. Але їй допомагають втекти iз чорного палацу жахливої Богинi. I Єлизавета знайомиться з принцом-ельфом, i на неї чекають новi, дуже навiть цiкавi пригоди.
  БЛОНДИНКА ПРОТИ ЗЛОГО БОГIНI КАЛI
  АННОТАЦIЯ
  Звичайна, щоправда, дуже гарна блондинка, студентка Єлизавета Щукiна несподiвано виявляється обраною, i її викрадають iз сучасного свiту. I вона потрапляє до царства злої Богинi Калi. Там дiвчина-студентка ув'язнена. Але їй допомагають втекти iз чорного палацу жахливої Богинi. I Єлизавета знайомиться з принцом-ельфом, i на неї чекають новi, дуже навiть цiкавi пригоди.
  ПРОЛОГ
  Курсову роботу Єлизавета скачала з iнтернету, i це задоволено. Навчалася дiвчина без особливого ентузiазму, оскiльки була дуже красивою. I її волосся таке яскраве, блискуче, наче куполи церков на сонцi, i постать, i обличчя, i шкiра, все просто iдеально.
  I , зрозумiло, з такою зовнiшнiстю заробити грошi не проблема. Зокрема, навiть просто дозволяючи фотографувати себе для рiзних журналiв. Та й не тiльки.
  Єлизавета також любила ходити на алею художникiв у Москвi та позувати за помiрну плату для портретiв. Iнодi навiть вона сама робила начерки.
  А ось траплялося, що, наприклад, художник Нарцис попросив за десять тисяч рублiв занурити босу дiвочу ступню в фарбу i залишити свiй витончений вiдбиток.
  Єлизавета це зробила три рази: червоним, жовтим i синiм кольором, заробивши тридцять тисяч рублiв, у такий простий спосiб. Щоправда, потiм фарбу довелося змивати ацетоном, що не так приємно.
  Та вона дiвчинка надзвичайно гарна. I вже її кiлька разiв знiмали в кiно, хай поки що й у другорядних ролях.
  Ось зараз вона тупотить на високих пiдборах по Москвi i думає, чи пiти знову на алею художникiв, чи розважитися в парку атракцiонiв. Не все ж таки грошi вирiшують.
  Треба i собi пожити, i поки ти молода, отримувати насолоди. Хоча й не забувати берегти цноту. Не дарувати ж її першому зустрiчному. Найкраще було б знайти собi чоловiка мiльярдера рокiв за вiсiмдесят. I цей варiант видавався оптимальним. Так, щоб залишитися багатою вдовою.
  I жити потiм на своє задоволення, доручивши фiрму чоловiка управителю.
  Дiвчина заспiвала:
  Якщо хочеш бути багатою,
  Якщо хочеш бути щасливою.
  Не родись тодi горбатою,
  А народись такою гарною!
  Несподiвано , розкiшний "Кадилак" зупинився поряд з дiвчиськом. I звiдти виглянула ... Нi , не голова старого, а прекрасного юнака в чалмi, посипанiй смарагдами. Вiн був дуже гарний i такий молодий, i свiжий.
  З усмiшкою вiн сказав:
  - Моя принцеса, чи не хочете покататися зi мною до найдорожчого ресторану Москви?
  Єлизавета кивнула у вiдповiдь, блиснула перлинними зубками i прочирикала:
  - З великим задоволенням! Такий красень !
  Юнак блиснув перснями з великих дiамантiв на руках i вiдповiв:
  - Я ще й дуже багатий, а це для вас важливiше.
  Дiвчина-блондинка кивнула i вiдповiла:
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим?
  Подаруй менi дiаманти,
  Дорогоцiнний наш король!
  I вона пiдскочила до "Кадилак", покритого сусальним золотом. I застрибнула в дверцята, що безшумно вiдкрилися.
  Гламурний юнак обiйняв її i смачно поцiлував у губи. Голова у Єлизавети закружляла, i вона побачила вушка, що точать з-пiд чалми, схожi на рисi, замiсть людських .
  Але чудова блондинка не встигла здивуватися. Голова закружляла сильнiше, i свiдомiсть у гламурнiй головцi вiдключилася.
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  У Єлизавети було бачення у напiвнесвiдомому станi. Дiвчинi снилося...
  Нiби вона летить по небу, сидячи на величезному, з блискучими крилами всiма кольорами веселки, метелику.
  А довкола її пухнастi, рiзнокольоровi хмари. Дiвчина упирається в спину членистоногої комахи ногами в туфельках на високому пiдборi.
  Дiвча-блондинка тримає в правiй руцi чарiвну паличку i спiває, зрозумiло, жартома:
  Я прошу, не дивуватися нiкого,
  Якщо бокс буде тепер, а не сумо!
  Якщо буде, якщо буде, якщо буде бокс, а чи не сумо!
  Назустрiч їй iз хмари випурхнув дракон. Не надто великий , розмiром з альбатроса, i з трьома маленькими головами. I це звiрятко прочiрикала несподiвано тоненьким голосом:
  - Ви добра, тiтко?
  Єлизавета кивнула:
  - Так , добра!
  Дитинча дракона проскулив:
  - Я хочу морозива.
  Дiвчина-блондинка з посмiшкою запитала:
  - Якого морозива?
  Триголовий маленький монстр пробулькав:
  - В шоколадi!
  Єлизавета взяла i, струснувши чарiвною паличкою, проворкувала:
  - Три пачки пломбiру в шоколадi!
  I на дракончика впали пластiвцi морозива та коричневої маси. Маленький монстр злизав язичком i прочiрикав:
  - Дуже смачно, тiтко!
  Дiвчина-блондинка засмiялася. А гарний дракончик злизував iз себе апетитну та солодку субстанцiю.
  Єлизавета ще раз махнула паличкою, i в милого монстра потрапив апетитний торт з кремом . I помазав дракончика.
  Поруч iз ним виникла дiвчина-пiдлiток. Вона була босонога, але в розкiшнiй тунiцi i з прикрасами з дорогоцiнного камiння.
  У дiвчини теж у руках чарiвна паличка. Вона нею крутнула, i крем, i шоколад зникли. Дракончик з образою сказав:
  - Навiщо це ви тiтки, га?
  Дiвчина вклонилася i вiдповiла:
  - Я графиня-нiмфа Драхма. А ви хто?
  Блондинка впевнено вiдповiла:
  - Єлизавета Щукiна. Студентка та фотомодель.
  Обидвi красунi пiдморгнули одна однiй. I нiмфа, на босих ногах якої виблискували дорогоцiннi перснi, зазначила:
  - Ви бiльше схожi на принцесу.
  Справдi, на Єлизаветi стiльки рiзних прикрас та блискучих самоцвiтiв.
  Блондинка вiдповiла:
  - Ви теж ... Хоч , чому така знатна особа i босонiж?
  Драхма з усмiшкою вiдповiла:
  - Я нiмфа - родичка найвищих Богiв природи. При чаклунствi, коли немає взуття, куди зручнiше користуватися босими пальчиками нiг.
  Єлизавета кивнула:
  - Зрозумiло! Ви дуже красивi, а ось волосся у вас натурального кольору, або фарбоване?
  Босонога дiвчисько-нiмфа хихикнула, труснула семикольоровою зачiскою i вiдповiла:
  - I так i нi! Це не фарба, i в той же час сiм кольорiв символiзують, що я чарiвниця дуже високого рiвня!
  I красуня клацнула босими пальчиками нiг, i виник торт розмiром iз добрий танк. При цьому вiн був так рясно прикрашений квiтами з крему, причому, найрiзноманiтнiших вiдтiнкiв, i вiд нього дуже апетитно пахло. Торт виглядав дуже багато.
  Єлизавета вiдзначила з милою посмiшкою:
  - Якщо нам такий з'їсти, то живiт лусне.
  Драхма кивнула i вiдповiла:
  - Цей торт дамо голодним дiтям!
  I дiвчина-нiмфа струсила чарiвною паличкою. I вони двi красунi опинилися бiля досить великої хатинки на курячих нiжках. Поруч iз нею крутилася жiнка, на вигляд рокiв тридцяти, з довгим, рудим волоссям. Вона була в ступi, в однiй руцi розкiшна мiтла, з позолоченою ручкою, а в другiй лiвою теж чарiвна паличка.
  На полi перед нею працювали дiти вiд десяти до чотирнадцяти рокiв. Хлопцi були в рваних лахмiттях, босоногих i худеньких. Вони вирощували поле, ковталися мотиками, тягли плуги, переносили ношi.
  Їх пiдхльостували дуже потворнi ведмедi в обладунках i чоботях, з шоломами на головах.
  I раз у раз свистiли батоги.
  Єлизавета закричала:
  - Та як ви смiєте так поводитися з дiтьми!
  I дiвчисько-блондинка зробила вiсiмку своєю чарiвною паличкою. I на оркiв у обладунках обрушилися шоколадки, цукерки, цукати, драже, льодяники та пачки з морозивом. Вони обсипали волохатих ведмедiв, i тi навiть гуркотiли.
  А босi, голоднi дiти, побачивши подiбне багатство, накинулися на страви.
  Орки намагалися їх зупинити, i махали батогами та палицями. Баба Яга вдарила волотком у повiтрi. Пiднялася хвиля, i наче цунамi пiшло. Єлизавету та її метелика пiдкинуло, закрутило й маленького дракончика.
  Нiмфа Драхма крутанула чарiвною паличкою. I вихор заспокоївся, хвилi обпали.
  Худенькi, напiвголi, змученi тяжкою роботою дiти пхали цукерки та iншi страви в рот. Орки-наглядачi намагалися їх бити, розмахуючи батогами.
  Єлизавета знову змахнула чарiвною паличкою. I кремовi тiстечка полетiли у волохатих i смердючих оркiв. Нiмфа теж додала, клацнувши босими пальчиками нiг, прикрашених кiльцями-артефактами. I в результатi спалахнуло потоком енергiї. I шкiра в оркiв спалахнула, а зброя стала плавитися.
  Баба Яга, жiнка досить красива i рудої мастi, проворкувала, скелячи зуби i виставивши з рота значнi, тигринi iкла:
  - Ти чого лiзеш, Драхмо? Ми вже давно подiлили сфери впливу!
  Єлизавета пискнула:
  - Ви знущаєтесь з дiтей! I це не можна терпiти!
  Баба Яга агресивно буркнула:
  - А це ще, хто така ? I чому лiзеш у чужу справу?
  Дiвчина-блондинка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Хто я? Це можна сказати за допомогою пiсеньки!
  Драхма кивнула:
  - Так, моя нова подруга дуже музична! Може, ти послухаєш?
  Орки, в напiврозплавлених обладунках, крутилися, верещали i вили. Було видно, що їм дуже боляче.
  Баба Яга хихикнула. Їй своїх волохатих напарникiв, зважаючи на все, зовсiм не шкода. I прогарчала:
  - Заспiвай квiтку, не соромся!
  Єлизавета взяла i з почуттям i натхненням заспiвала:
  Менi зовсiм не набридло,
  Пити, гуляти, у хлопцiв закохуватися !
  I мочити фашистiв смiливо,
  Менi з Адольфом потягатись!
  Менi з Адольфом потягатись!
  
  Натуральна блондинка,
  I не потрiбна у коханнi гумка!
  Зi мною свiту половинка,
  Натуральна блондинка!
  
  Знову б'ю фашистiв смiливо,
  Ставлю новi рекорди!
  I ламаю ворога за справу,
  Всiм можу розквасити морди !
  Всiм можу розквасити морди !
  
  Натуральна блондинка,
  Менi не потрiбна у коханнi гумка!
  У нiг моїх свiт половинка,
  Натуральна блондинка!
  
  Хто не вiрить у мою крутiсть,
  Буде битий дiвочою п'ятою.
  Знайте, боягузтво це дурiсть,
  Я збиваю фрiцiв некруто!
  Я збиваю фрiцiв некруто!
  
  Натуральна блондинка,
  Менi не потрiбна у коханнi гумка,
  Зi мною тремтить чоловiк половинка,
  Натуральна блондинка!
  
  Хочеш крутiше стати, нiж фюрер,
  I надiрвати фашистам попу...
  Не шкодуй на фрицiв кулi,
  Розiграйте Пенелопу!
  
  Ну, а бiй iде кривавий,
  Я згоряю без залишку...
  Це все не заради слави,
  Ось де таємниця та розгадка!
  Ось де таємниця та розгадка!
  
  Натуральна блондинка,
  Менi не потрiбна у коханнi гумка!
  I у мене сталева спинка,
  Натуральна блондинка!
  Натуральна блондинка!
  Баба Яга засмiялася. Тряхнула своєю чарiвною паличкою. Наполовину спаленi орки заспокоїлися. На них полилися цiвки дощу. Дiти ж розсiлися.
  Величезний торт поплив до босоногої команди хлопчикiв та дiвчаток.
  Нiмфа прочитала заклинання. I тор т- велетень роздiлився на шматки. А перед кожною дитиною постала золота тарiлка, ножик та вилка.
  Баба Яга скомандувала:
  - Усiм вам дозволяю вiдпочити та поїсти!
  Дiти закивали, переважно свiтлими головками, i взялися до трапези.
  Єлизавета з подивом запитала:
  - А де батьки цих нещасних хлопцiв?
  Баба Яга з усмiшкою вiдповiла:
  - Це не зовсiм дiти. Це душi дорослих людей, якi пiсля смертi отримали дитячi тiла i вiдправленi в наш свiт на перевиховання. I погодьтеся, працетерапiя куди гуманнiша за пекло!
  Єлизавета озирнулася. Навколо росли дерева з пишними, розкiшними квiтами, долинав приємний аромат. I навiть замок Баби Яги виглядав дуже привiтно.
  Дiвчина згiдно кивнула:
  - Це не схоже на Пекло!
  Драхма зазначила:
  - Раю та Аду в примiтивному розумiннi людей не iснує. Є паралельнi та багатовекторнi свiти, якi мають власнi властивостi та параметри. I тут цi дiти мають шанс здобути собi найкраще мiсце пiд сонцем!
  Баба Яга кивнула i помiтила:
  - Так, хто був за життя великим на добрi справи, той i в паралельному свiтi, пiсля загибелi тiлесної оболонки, може стати царем чи князем! Тож у свiтобудовi все вiдносно. Я ось теж у минулому життi була королевою.
  Нiмфа-графиня кивнула:
  - Вона спочатку втiлилася в дiвчинку-рабиню, i працювала на плантацiях. Але потiм була продана в ученицi чарiвнику, i пiднялася в цьому свiтi до рiвня Баби Яги. А це зовсiм не слабка кар'єра!
  Єлизавета свиснула i вiдзначила:
  - Ого! А я тодi хтось?
  Драхма проворкувала:
  Тонкий колiр пелюсток,
  Ти лише на початку шляху...
  Хоч свiт навколо i жорстокий,
  Треба лише йти!
  Один з хлопчикiв, у шортах i в рванiй майцi, мелькаючи голими, засмаглими i роздертими ногами, доївши торт, пiдбiг ближче до трьох тiт, що ширяли в повiтрi, i прочирикав:
  - Я, маркiз де Сад! Вiдома особистiсть.
  Баба Яга грiзно проворкувала:
  - Ти видно хочеш маркiз отримати палицями по босих п'ятах?
  Хлопчисько вклонився i вiдповiв з усмiшкою:
  - Я вже кiлька столiть у рабствi. Чому мене не вiзьмуть до армiї? Я можу бути i зброєносцем, i барабанщиком. А то, щиро кажучи, тупiю вiд роботи!
  Драхма помiтила:
  - Може, й справдi, йому дати шанс. Наприклад, йти на службу?
  Баба Яга вiдзначила:
  - Якщо хтось вiзьме! Сама знаєш, тут буває по-рiзному. Маркiзу запропонували якось бути, як людинi в минулому освiченому життi, побувати помiчником писаря. Так вiн таке нагадував. Пiсля чого, били хлопчика палицями босими п'ятами. I як вiн верещав.
  Юний маркiз, на вигляд рокiв дванадцяти помiтив:
  - Я вже бiльше двохсот рокiв не знаю взуття. I мої пiдошви твердi, як копита верблюда. I часом починають набитi мозолi свербiти . I тодi палицями по п'ятах вже не так боляче!
  Єлизавета розсмiялася i вiдзначила:
  - Чарiвно. А що, ви за двiстi з гаком рокiв так i залишилися дитиною?
  Хлопчик кивнув:
  - Тiльки зовнi! Тiла у нас, доки ми раби, не змiнюються. Якщо я пiду в армiю, то там уже буду, хоч i повiльно, але зростатиму. А тут тiльки одяг занепадає вiд роботи, i нам раз на п'ять рокiв видають новий . А взуття ... Тут цiлих чотири сонця - дуже навiть тепло. Часто я навiть працюю без майки, так куди приємнiше!
  Баба Яга вiдзначила:
  - Маркiз де Сад просто принаднiсть! Можливо, я йому лоскочу п'ятки пером страуса, а вiн менi розповiсть казочку.
  Хлопчик, який колись був титулованим вельможею i скандально вiдомим письменником, зазначив:
  Складаю я непогано, iнодi,
  Виходить часом нiсенiтниця!
  Все що в цьому свiтi маєта,
  I реально лише марна метушня!
  Єлизавета кивнула i спитала:
  - Може, ти хочеш велику шоколадну цукерку?
  Хлопчик серйозно вiдповiв:
  - Я вважав би за краще бiльший кухоль доброго iспанського вина, або ямайського рому!
  Баба Яга засмiялася i помiтила:
  - Дiтям не можна спиртне!
  Хлопчик-маркiз заперечив:
  - Я не дитина! Та й у армiї є порцiя гроту.
  Драхма вiдзначила, труснувши недбало паличкою:
  - Спробуй краще цукерки з лiкером!
  I в руках молодого раба з'явилися шоколаднi барила. Хлопчик їх вiдкусив i заспiвав:
  Любов i смерть, добро i зло,
  Що святе, що грiшно зрозумiти не судилося!
  Любов i смерть, добро i зло,
  Не зможемо померти, є буття одне!
  До них пiдбiгла, миготивши босими, маленькими, круглими п'ятами, дiвчинка. Вона була свiтловолоса i дуже мила. Вклонилася i прочирикала:
  - Я ледi Вiнтер! Вiдома, як мiледi. I також хочу просування.
  Дiвчинка була в короткiй, рванi з великими дiрками тунiку. Її маленькi ноги були витонченi, але ступнi вже ороговiлi i мозолистi. Видно, що вона проорала не одне столiття.
  Єлизавета посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ось як? Але це краще, нiж бути старенькою.
  Дiвчинка помiтила:
  - Мене стратили у двадцять шiсть рокiв, i я не була старою. Ось маркiз де Сад помер у сiмдесят чотири роки, то хоч пожив!
  Хлопчик у шортах кивнув, босою ногою вдавив у траву камiнь i заспiвав:
  Хоч кажуть, що роки не повернути,
  I нiби тiло просто старiє.
  На новому свiтлi починаємо шлях,
  I робимо свiжу витiвку !
  I маркiз-пацан зiрвав iз себе стару майку i показав на свiй викладений плитками живiт. Без майки м'язистий хлопчик виглядав набагато красивiшим. У шортах, хоч теж задрипаних , вiн скидався на юного спортсмена.
  I кинувся в танець, показуючи свої рельєфнi м'язи i рук, i нiг.
  Потiм хлопчик-маркiз пiдхопив босими пальцями своїх нiг камiнчик i пiдкинув його вище. Потiм спритно спiймав ногою i знову жбурнув уже два камiнчики. I знову їх упiймав.
  Єлизавета вигукнула:
  - Чудово! Як це виглядає чудово !
  Маленький дракончик пiдлетiв до хлопчика. Лизнув його в круглу, мозолисту п'яту i прочiрикав:
  - Братику?
  Хлопчик витер босу пiдошву об траву, i сердито буркнув:
  - Сестричка!
  Дракончик пискнув:
  - Мiй друг!
  Драхма хихикнула i заспiвала:
  Скутi, як ланцюгом, дiти чомусь,
  Потрiбним бути комусь у скрутну хвилину...
  Не розлий водою, жартують усi навколо,
  Ось що означає справжнiй, вiрний друже!
  Дракончик побачив шматок торта, кинувся до нього i почав лизати м'яку, солодку масу трьома язиками.
  Дiвчинка-мiледi пискнула:
  - Чарiвне звiрятко. Я хотiла б мати собi такого ось собачку!
  Єлизавета брязнула:
  - А навiщо ви Анна де Бейль отруїли Констанцiю Бонасьє ?
  Дiвчинка настала босою ногою на цукерку з лiкером. Розчавила її, ойкнула i вiдповiла:
  - Через ревнощi. Я дуже любила Дартаньяна !
  Баба Яга посмiхнулася:
  - За це цю паршиву дiвчину щоп'ятницi порють. Вона вбила безневинну душу.
  Єлизавета з посмiшкою запитала:
  - А за решту злочинiв?
  Тут висловилася Драхма:
  - Герцог Бекiнген був неабияк сволота. Та й вона служила своїй Батькiвщинi Францiї. Втiм, я думаю, чи не взяти її собi в ученицi!
  Дiвчинка-мiледi проворкувала:
  - Звiсно, вiзьмiть. А то набридло на плантацiї тупо мотикою повертати, чи носилки тягати, чи врожай. На каменоломнях i та якась рiзноманiтнiсть. Я тут уже майже чотири сторiччя. Набридло !
  Єлизавета свиснула i вiдзначила:
  - Так, це багато. Навiть у США пiсля двадцяти рокiв в'язницi, засуджений до довiчного ув'язнення, може бути помилуваний!
  Баба Яга помiтила:
  - Її давно б з рабинь перевели в армiю, або в чарiвницi, або навiть у дiвчат-жриць, але надто вже гучна слава у мiледi. Її боятися вчити магiї - пiдступна дiвчинка!
  Маркiз де Сад, цей пустотливий хлопчик, кивнув:
  - Якщо не брати до уваги рiдкiсних уявлень i розваг, працетерапiя довбає . Справдi, в каменоломнях хоч м'язи пiдкачаєш.
  Баба Яга кивнула:
  - Врахую! От i вирушиш у каменоломнi!
  Хлопчик-маркiз вигукнув:
  - Виставте мене, будь ласка, на продаж! На аукцiон хтось мене обов'язково придбає.
  Драхма розсмiялася i вiдзначила:
  - Ось це так! Сам хоче, колишнiй титулований вельможа, бути проданим, наче якась рiч!
  Маркiз де Сад заспiвав:
  Змiн потребують нашi серця,
  Змiн вимагають нашi очi.
  У нашому серцi та наших сльозах,
  I пульсацiї вен.
  Змiн, ми чекаємо на змiни!
  I дитина-невiльник затупала босими ногами. Ось це справдi хлопчик живий.
  Маленький дракончик прочiрикав, наслiдуючи:
  -Змiн, ми чекаємо змiн!
  I крутанулася , немов дзиґа, рептилiя дуже мила i симпатична.
  Єлизавета помiтила:
  - А вiн дуже милий дракончик.
  Драхма хотiла щось сказати, як у небi з'явилася крапка, що свiтиться. Хтось летiв до них.
  Дiвчина-нiмфа прочирикала:
  - Ось це чудово ! Зважаючи на все, метелик-русалка мчить.
  Дiвчина-блондинка здивувалася:
  - Як це, метелик-русалка?
  Баба Яга зi смiшком вiдповiла:
  - Це коли одночасно i русалка, i метелик. А що тебе вражає?
  Єлизавета знизала плечима i вiдзначила:
  - Я про такi казковi iстоти не чула!
  Жiнка-вiдьма з рудим волоссям вiдповiла:
  - Це коли сама побачиш. Може вона i пiд водою жити, i повiтрям лiтати! I це чудово .
  Справдi, з'явилося дiвчисько зi срiбним хвостом i крилами, що сяють на чотирьох сонцях яскравiше i красивiше за сусальне золото.
  Нiмфа прочирикала:
  - Баронеса де Лiхая вiтаю тебе!
  Метелик-русалка хихикнув i вiдповiв:
  - I я вiтаю вас графиня! Хай буде у свiтi свiтло.
  Хлопчик-маркiз поскулив:
  - Може , ви мене купите? Я хочу побувати у морському царствi.
  Метелик-русалка заспiвав:
  У синьому морi, у бiлому пiнi,
  Де вирують урагани...
  Де розгойдується море i тремтять кораблi!
  Нiмфа та Баба Яга взяли та заспiвали:
  Кораблi на дно йдуть, з якорями вiтрилами,
  I тодi твоїми будуть золотi скринi,
  Золотi скринi!
  Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять розкритi.
  Смарагди та рубiни розтiкаються дощем.
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим,
  Залишайся хлопчик з нами,
  Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  Дiвчинка-мiледi посмiхнулася. Вiдкусила тортик i з натхненням взяла i заспiвала:
  Королеви люди захоплювалися,
  Усi хлопчики у дворi закохувалися.
  З нею я була непомiтною тiнню,
  Замiсть кохання навчилася терпiнням!
  Метелик-русалка труснув крильцями, i золотi переливи заграли сонячними зайчиками. I чудовою виявилося дiвчисько.
  Баронеси де Лiхая струсила чарiвною паличкою, i в руцi у Єлизавети з'явився букетик квiтiв.
  Дiвча-блондинка розсмiялася i вiдповiла:
  - Це дуже гарний букет!
  I пiдморгнула своїм напарницям. Хлопчик-маркiз узяв i прокрутився, наче дзиґа. I його боса нога закрутилась у повiтрi. I ось пацан взяв i впiймав за крильце срiблясту бабку. I вiдразу отримав удар невеликою iскрою в п'яту i заволав.
  Баба Яга, вискалившись, помiтила:
  - Не хулiгань, малолiтко !
  Маркiз де Сад образився:
  - Це я, малолiтко ? Та я таке бачив...
  I знову по босих пiдошвах хлопчика-шибеника блискавкою.
  I вiн заволав. I це кумедно.
  Метелик-русалка хихикнув i вiдзначив:
  - Малюк сама чарiвнiсть.
  Єлизавета помiтила:
  - Дванадцять рокiв, це не малюк. Це вже майже дорослий хлопчик. А якщо врахувати, що йому вже рокiв триста життя, то це вже...
  Маркiз де Сад пискнув:
  - Юний старий!
  I пiдморгнув своїм вiзавi.
  Ще один хлопчик пiдбiг до них. Вiн усмiхнувся i вiдповiв iз сумним виглядом:
  - Ось менi вже скоро буде п'ять тисяч рокiв. А все ще хлопчик-раб, i на мене накладено персональну заборону. Я був тут, коли Баба Яга ще не народилася.
  Жiнка з рудим волоссям вiдповiла:
  - Це колишнiй фараон Хеопс. Через будiвництво пiрамiди загинуло понад двiстi п'ятдесят тисяч рабiв. Тому його не випускають iз рабства.
  Хлопчик кивнув головою. У нього була коротка стрижка їжачком, сам колишнiй фараон був лише в плавках. На плечi було випалено рабське тавро, а шкiра чорна, мов у африканця. Ось це справдi несподiвано. А волосся, навпаки, свiтле, як i брови. Хлопчик був гарний, жилистий, м'язистий i зовнi веселий.
  Єлизавета запитала зiтхнувши:
  - А як це бути майже п'ять тисяч рокiв рабом?
  Хлопчик-фараон вiдповiв:
  - Не дуже, але я звик. Тим бiльше, ми маємо i розваги, i вихiднi днi. У рабiв свої права. - Юний пацан рокiв тринадцяти на вигляд наголосив. - I найкласнiше, це здорове тiло хлопчика. Зовсiм не вiдчуваєш утоми. Весь час бадьорий . А коли працюєш i колупаєш землю, то щось вигадуєш!
  Баба Яга кивнула:
  - Так, фантазiї часом реально рятують! I це весело та круто! Ось наприклад...
  Хлопчик-маркiз хихiкнув i зазначив:
  - Так правильно! Фантазiї, це здорово ! Можна таке вигадувати.
  Обидва хлопцi взяли i стукнулися кулаками. Навiть iскри посипалися з кiстячок.
  Пiдморгнули один одному i заспiвали:
  Хто був у темрявi рабства, вiзьми меч,
  Честь та свобода у тебе в руках!
  Нехай б'є ключем вiдвага - поклик у кровi,
  Забудь сумнiви, низький, пiдлий страх!
  
  Не будь рабом, приниженим у пилу,
  Орлом могутнiм, прямуючи у височiнь !
  Богiв у кривавiй битвi поклич,
  За волю до свiтла до кiнця борись!
  
  I нехай не здригнеться воїна клинок,
  Поранений боєць упав зi стоном!
  Нехай вiчнiсть спить, горить у пiтьмi вiнок,
  Привiт iз небес могутнiм грiзним громом!
  Дiвчата посмiхнулися. Мiледi дотепно помiтила:
  - Свобода це рай!
  I тупнула своєю босою, витонченою ногою.
  Ось це дiвчинка, яка була i баронесою, i графинею, i дружиною лорда.
  Отак вони й поговорили.
  Метелик-русалка взяла i прочирикала:
  - Ви своє знайдете, ось зауважте, ви вiчно юнi, i це здорово !
  Дiвчинка-мiледi кивнула i проворкувала:
  - Так, це чудово , коли у вас вiчна юнiсть. Ось мене навiть у дитинствi лякала старiсть, i я боялася виявитися старою та старою.
  Ще одна дiвчинка, що пiдскочила до них, кивнула:
  - Так я знаю! Я коли стала перетворюватися на стару, то дуже комплексувала з цього приводу. Хоча була царицею, i в мене все було. Але навiть це не допомагало, i найкращi лiкарi, i навiть сам граф де Каллiостро !
  Мiледi кивнула:
  - Це колишня росiйська цариця Катерина Друга. Колись була великою правителькою i носила розкiшнi вбрання, а зараз бiгає босонiж i в рванi тунiки.
  Дiвчинка-цариця вiдзначила:
  - Зате я тепер юна та здорова! I це багато чого варте.
  Маркiз де Сад кивнув:
  - Так, звичайно, варто. Я це можу оцiнити.
  Фараон-пацан кивнув:
  - Як казав Соломон: - Молодому щенятi краще, нiж старому леву!
  I вся четвiрка дiтей: два хлопчики i двi дiвчинки немалого вiку, заспiвали:
  У людства велике горе,
  Мабуть, кожен думає про нього!
  Пролилося слiз про це море,
  Страх людини палить вогнем!
  
  Повзуть за роком роки караваном,
  Втирає бабця у щоки свої хну!
  I щось стало з струнким дiви табором,
  Звiдки пруть зморшки, не зрозумiю!
  
  Ну чому вiнець природи свiтлий,
  Творець машин, раптом має в'янути!
  Той, хто запряг у воз силу вiтру,
  Не може зi злим старiнням упоратися!
  
  Красуня стає виродком .
  А богатир хирiє на очах!
  Будь-яка тепер бридка погода,
  I ночами мучить дикий страх!
  
  Але що спасiння немає, не вiрю я,
  Чи здатна людина посперечатися з Богом!
  Щоб стала вiчною дружна сiм'я,
  Щоб легкою в гору круто йшла дорога!
  
  Не буде у старих тепер зморшок,
  Змусимо старiсть вiдступити з ганьбою!
  I людина, прогресу потужний син,
  На вершину життя дивиться свiтлим поглядом!
  
  I буде нескiнченною краса,
  Днi потечуть рiчкою повноводно!
  Виявиться людська доброта,
  Адже стане серце чистим, благородним!
  
  Вiр, насолода нова прийде,
  З роками мудрiсть додаватиме!
  Адже в юному тiлi не селиться крига,
  Як школяр iз запалом навчатися на п'ять!
  
  Позначку вище, ну пошукай,
  Iспит перездаси хоч сотню разiв!
  I можеш їсти у смак з медом паски,
  Ну, стань дiвчиськом стара зараз!
  I вся команда взяла i розреготалася.
  Баба Яга похмуро помiтила:
  - Щось ви сильно розбушувалися. Чи може вiдправити вас на роботу? Працетерапiя - це найкращi лiки для грiшникiв.
  Метелик-русалка вiдзначив:
  - Я ось не людина. I це нам метеликам-русалкам недоступне. Ми живемо дуже довго, не старiючи. А потiм переходимо до iншого свiту.
  I дiти хором вигукнули:
  - За новi рубежi та рай!
  Здалеку з'явилася пара вершникiв. Один був на помаранчевому конi, другий - на блакитному. Вони швидко наближалися. Це була пара - юнак та дiвчина. Дуже гарнi. Дiвчина була в короткiй сукнi та босонога, прикрашена коштовностями. Юнак був у розкiшному костюмi та блискучих чобiтках.
  Обидва були ошатнi, з мечами в руках, i луками за спиною. I це виглядало чудово.
  А за ними сказав цiлий загiн дiвчат. Вони були в коротких, яскравих тунiках, у руках по мечу та щиту. Також красунi були босонiж. I в них на пальчиках нiг сяяли перснi. Волосся рiзних кольорiв майорiло за вiтром.
  I вушка у них, немов у рисiв. Гарнi, але не людськi вуха.
  Баба Яга вклонилася:
  - Вiтаю вас, князю Долгорукову з першою дружиною. Ви якраз вчасно.
  Юнак-ельф вклонився i вiдповiв:
  - Та це здорово . Тут з вами нова i дуже гарна дiвчина. Вона що померла?
  Нiмфа де Драхма помiтила:
  - Нi! Та й зазвичай люди пiсля смертi одержують тiла дiтей. А тут вона доросла! - Дiвчина клацнула босими пальчиками нiг i прочирикала. - Мабуть, вона за життя перенеслася на той свiт.
  Юнак-князь кивнув i вiдповiв:
  - Я хочу поцiлувати її нiжку!
  Єлизавета розгублено буркнула:
  - Мою нiжку?
  Де Долгоруков кивнув:
  - Так, вашу , о богиня-блондинка!
  Хлопчик-маркiз вигукнув:
  - Оце задоволення!
  Дiвчинка-цариця вiдзначила з смiхом:
  - Так , це справдi круто! Коли я була молодою, мої нiжки цiлували охоче. А коли постарiла, то чоловiкам подiбне стало гидко!
  Єлизавета простягла свою нижню кiнцiвку в туфлi на високих пiдборах i прочирикала:
  - Можете спробувати.
  Юнак-князь буркнув:
  - Знiмiть черевичок!
  Хлопчик-фараон зазначив:
  - У нас у Єгиптi дiвчата i так увесь час босонiж. I коли вони одягали сандалi, особливо на високих пiдборах, то виглядало таке вельми сексуально!
  Дiвчина-блондинка пискнула:
  - Так, може, наступного разу знiму туфельку. А так, цiлуй у пiдбор!
  Юнак-князь хотiв щось сказати, як у небi з'явився величезний дракон. Вiн мав дванадцять головою, i вiн був таким яскравим i рiзнобарвним.
  Маленький дракончик пожвавiшав i прочирикав:
  - Мама!
  Хлопчик-маркiз заспiвав:
  Хай мама приїде, хай мама прийде,
  Нехай мама мене неодмiнно знайде.
  Адже так не буває на свiтi,
  Щоб було втрачено дiтей!
  Адже так не буває на свiтi,
  Щоб було втрачено дiтей!
  Величезна самка-дракон прогримiла:
  - Я бачу, мiй маленький синочок з вами грається. Ну, ти Драхма гарна дiвчинка, i я думаю, простежиш за малюком!
  Нiмфа-графиня хихикнула i заспiвала:
  Думки дитини, як снiг,
  Свiтлi яскраво сяють...
  Хоч iнодi, як на грiх,
  Дуже паскуднi бувають!
  Почулися дружнi смiхи. I це справдi виглядало вкрай весело та екстравагантно.
  Дiти з числа знатних людей були дуже радiснi та пiдскакували.
  Баба Яга агресивно крикнула:
  - Все, карапузики! Досить розважатися. Тепер давайте за роботу!
  Драхма кивнула:
  - Так , дiти! Спокутуйте свої грiхи трудотерапiєю! Працюйте, i прийде до вас щастя, i гiдне мiсце у життi!
  Баба Яга рикнула i навiть довбала блискавкою:
  - По мiсцях!
  Дiти кинулися тiкати. I їхнi босi круглi п'яти замиготiли. Вони були рожевi та красивi.
  Єлизавета вiдзначила iз сердитим виглядом:
  - А навiщо ви їх змушуєте працювати? Може, за допомогою магiї ви зможете все й так зробити?
  Баба Яга рикнула:
  - Грiх має бути покараний! Така воля Сина Всевишнього Бога, Отця Зла Чорнобога!
  Дiвчина-блондинка злякано пискнула:
  - А навiщо потрiбне зло?
  Дiвчина-нiмфа вiдповiла:
  - Щоб була свобода вибору. I не тiльки це.
  Юнак-князь кивнув:
  - Так саме! Без лиходiїв не буде й героїв. Як то кажуть, потрiбен i перець, i цукор!
  Баба Яга кивнула i заспiвала з почуттям i виразом:
  Ось якщо у свiтобудовi проблем,
  Нiяк за всяку цiну не буває.
  Вже ти не бажаєш змiн,
  Чого вiн хоче, людина не знає!
  
  А є з могутньою силою Чорнобог,
  Має владу вселенську Великий ...
  Дає Вiн людинi прямо в лоб,
  Щоб не був рiд людський зовсiм диким!
  
  Так, Всемогутнiй Рiд створив Його,
  Щоб люди сенс мали розвиватися.
  Щоб людина хотiла за все,
  I люди навчилися мiцно битися!
  
  Оскiльки воїн перемагає зло,
  То Рiд для блага людини створив...
  I для душi i тiл вилив добро,
  Вчитися воювати завжди не пiзно!
  
  Чого ж хоче Всемогутнiй Бог,
  Щоб Ельф не смiли ставити на колiна.
  Щоб не правил злiсний рок,
  Щоб розвивалися сотнi поколiнь!
  
  Так, Чорнобог то стимул для людей,
  Щоб не було нi лiнi, не застою.
  Щоб ти фашиста в брязкiт, розбий,
  Пройтися, щоб по Орклiну дружним ладом!
  
  Так не губiться, якщо важко,
  Якщо лиха на Вiтчизну навалилися...
  Рiд зробить чудово i легко,
  От тiльки щоб люди ворушилися!
  
  А Чорнобог вам просто старший брат,
  Хоч строгий , але вас любить нескiнченно.
  Ти виб'єш найбiльший результат,
  Коли служити Ельфiї будеш вiчно!
  Дiти-раби на цi слова зааплодували, ляскаючи в долонi.
  Пiсля чого Баба Яга облизнулася i запитала:
  -Тепер ти зрозумiла?
  Єлизавета знизала плечима i вiдповiла:
  - Та тут як не зрозумiти!
  Юнак-князь кивнув i промовив:
  - А тепер, дозволь менi поцiлувати твою нiжку!
  Дiвчина-блондинка хихикнула i заспiвала:
  А я хлопчикiв люблю,
  Їх босою ногою приб'ю!
  Якщо треба мiцно врiжу,
  Перетнув же хтось межу!
  Пiсля цього блондинка скинула туфлю. Її витончена нiжка оголилася, i виднi її гармонiйнi та точенi пальчики.
  I юнак-ельф узяв i смачно поцiлував Єлизавету спочатку в гомiлку, потiм у рожеву п'яту, i промовив:
  - Хай живе жiноча краса!
  Баба Яга вiдзначила з кислим виглядом:
  - Так, це кумедно. А взяти її за дружину, князь не хочеш?
  Долгоруков зi смаком вiдповiв:
  - Про це я можу лише мрiяти! Ви згоднi?
  Єлизавета засмiялася i прочирикала:
  - А який у вас стан?
  Ельф-князь усмiхнувся i вiдповiв:
  - А ви дiлова жiнка. Я бачу практично.
  Драхма зазначила:
  - Вам рано про це говорити. У цьому свiтi у вас обох буде велика та цiкава мiсiя. Так що дерзайте!
  Дракон-самка з дракончик полетiли в небо. Iншi дiти працювали, i знову їх пiдганяли наглядачi-орки. Здавалося, нiщо у свiтi не змiнилося.
  Єлизавета побачила, як i юнак-князь дав команду. Дiвчата-войовницi з роду ельфiв вишикувалися в шеренгу. I їхнi босi, засмаглi, витонченi ноги здригалися.
  Дiвчина-блондинка вiдчула нудьгу i помiтила зiтхаючи:
  Все пройде i смуток, i радiсть,
  Все минеться, так влаштовано свiтло.
  Все минеться, тiльки вiрити треба,
  Що кохання не минає, нi!
  I ось дiвчата-ельфiйки розгорнулися. А потiм князь та княгиня поскакали. Тiльки срiбнi копита блищали. А дiвчина були дуже красивi, але вiдрiзнялися вушками, дуже витонченими та чудовими.
  Баба Яга помiтила:
  - Я такого нареченого б просто з'їла!
  Драхма кивнула:
  - Князь гарний, i справдi дуже багатий. Але йому не сподобалося, що тебе насамперед цiкавить не вiн сам, а його грошi!
  Єлизавета вiдзначила iз сумним виглядом:
  - Без грошей щастя не збудуєш! Так само, хоч духовне первинне, але не стоїть без матерiального нiчого.
  Нiмфа-графиня кивнула:
  - Хоч тiло без душi не тiло, але як слабка душа без тiла!
  Баба Яга вiдзначила:
  - Так, на цю дiвчину чекає важка, але цiкава доля.
  Єлизавета заспiвала з люттю:
  Але на долю не варто дутися,
  I виходи у боротьбi знайдуться!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Дiвчина отямилася вiд сну. I одразу вiдчула спиною холодне камiння. А коли розплющила очi, навколо був напiвтемрява пiдземелля. Єлизавета струснула i вiдчула на шиї сталевий нашийник, який її стискував. Також кайдани були на руках i на босих ногах дiвчата. Замiсть одягу на нiй тепер була смугаста роба з номерком на грудях. А поруч у ланцюгах було iнше дiвчисько. I вона здавалася страшенно знайомою з семибарвною зачiскою, босонога.
  Так, це Драхма, тiльки без амулетiв та прикрас, у короткiй смугастiй, тюремнiй сукнi, i теж з номерком вишитим на грудях. I в неї скута i шия, i ноги, i руки. Без дорогоцiнного камiння її босi ноги здаються дитячими та беззахисними.
  Єлизавета свиснула:
  - Ось це так! - Дiвчина-блондинка брязнула ланцюгами.
  Драхма, якщо не брати до уваги семибарвної зачiски, схожа на дуже гарне дiвчисько-пiдлiтка. У цiй смугастiй сукнi, вона немов героїня японського анiме . Вигляд у неї безневинний i розгублений.
  Дiвчина-блондинка проворкувала:
  - Вiтання! Може познайомимося?
  Нiмфа подивилася на неї, але видно не впiзнала i прочирикала мовою, яка здавалася попаданцi росiйською:
  - Вiтання! Ти людина?
  Єлизавета кивнула:
  - Так, я людина. А ви, мабуть, нiмфа?
  Драхма пiдтвердила:
  - Так, я графиня! А що?
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Да нiчого. Може ви знаєте, хто нас викрав i навiщо?
  Дiвчина-нiмфа зiтхнувши вiдповiла:
  - Нас викрали слуги злої богинi Калi. Якщо вас таке цiкавить.
  Єлизавета здригнулася i вiдзначила:
  - Ви маєте на увазi богиню зла Калi? З iндуїзму?
  Драхма заперечила:
  - Нi! Це не зовсiм iндуїзм. Це реальнiсть нашого всесвiту. А ви, мабуть, знатна особа, якщо вас помiстили в камерi з пiдлогою вкритим особливим металом, що нейтралiзує будь-яку магiю.
  Дiвчина-блондинка знизала плечима i вiдповiла:
  - Як казав, здається, втiлений у тiло Диявол, можливо, ваша прабабка королева, дуже навiть здивувалася б, побачивши в Москвi свою правнучку!
  Дiвчина-нiмфа розсмiялася i вiдповiла:
  - Так, буває, що ти сидиш у катiвнi, але i в цьому випадку є i радiсне, зокрема, цiкава спiвкамерниця!
  Єлизавета потерла свою босу ногу i помiтила:
  - Начебто б i не холодно, але мої ступнi починають змерзнути.
  Драхма з усмiшкою кивнула:
  - Ви, мабуть, не маєте звички ходити босонiж. А це говорить, або про почесне походження, або про не надто м'який клiмат вашого свiту!
  Дiвчина-блондинка зiтхнувши вiдповiла:
  - Так, клiмат нас не тiшить. Тим бiльше останнiм часом i зими нормальної немає - сльота та мокрий снiг. Навiть гидко!
  Дiвчина-нiмфа спiймала босими пальчиками своєї витонченої, маленької ноги комаха, що свербить, i так спритно його жбурнула, що вiн збила муху, яка хотiла сiсти на щоку Єлизавети.
  Дiвчина-блондинка з подивом вигукнула:
  - Ого! Як це ти спритно зробила.
  Драхма помiтила:
  - Великий досвiд, практика та магiя! А ти як красуня можеш?
  Єлизавета зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, у мене не виходить. Точнiше, я ловити комах ногами i не пробувала.
  Дiвчина-нiмфа розсмiялася i вiдповiла:
  Якщо довго мучитися, щось вийде,
  Ти екзамен дiвчинка здаси, повiр, на п'ять,
  А якщо не вийде - спробуєш знову!
  Дiвчина-блондинка несмiливо запитала:
  - А ланцюга розрiзати ти не намагалася?
  Драхма з глибоким зiтханням вiдповiла:
  - Звичайно, намагалася, але вони зарядженi особливою магiєю. Хоча в менi є Божественна сила, але пропалити метал, розплавити i розiрвати, нiяк не вдається!
  Єлизавета взяла в руки ланцюг i спробувала терти одну ланку об iншу. В якiйсь книзi про влучок вона читала, що так дiвчата позбавлялися кайданiв. Щоправда, часу це зажадало чимало. I ще є спосiб перепиляти сталеву ланку волоссям.
  Дiвчина-нiмфа посмiхнулася:
  - Спритно - сталь проти сталi!
  Дiвчина-блондинка хихикнула i вiдповiла:
  - Терпiння i труд все перетруть!
  I дiвчина взяла та спробувала ще й волоссям. Але останнє виглядало, мабуть, навiть кумедно. Вiд дiвчини-нiмфи пахло дуже приємно. Наче це було не людське тiло, а цiла клумба розкiшних та пишних квiтiв.
  Елiза вета знову почала терти ланку про ланку. Її напарниця теж почала так робити, але не руками, а використовуючи босi пальчики нiг. I це було i гарно, i привабливо. Взагалi, Драхма була дуже гарним дiвчиськом, i якимось особливим, не зовсiм людським, але при цьому приємним i привабливим.
  Єлизавета зауважила, їй дуже хотiлося поговорити сидячи в ув'язненнi:
  - Може в нашому свiтi i трохи магiї, але дуже розвиненi технологiї. Ось навiть ракети є з термоядерним зарядом, i одна з них здатна велике i густонаселене мiсто перетворити на глибоку, радiоактивну вирву.
  Драхма насупила свої чорнi брови i запитала:
  - Ти хочеш нас налякати?
  Дiвчина-блондинка заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Я просто розповiдаю про свiй свiт. У нас є планета Земля, i на нiй понад двiстi країн.
  Дiвчина-нiмфа засмiялася i помiтила:
  - Понад двiстi країн на одну планету? Ви що, дикуни? Як таке може бути, начебто з нормальної людської раси!
  Єлизавета знизала плечима i стала терти енергiйнiше, зазначивши:
  - Я сама не знаю. Але люди справдi поводяться, як дикуни. Вiйни, релiгiйнi суперечки, теракти та хвороби та багато iншого - немає раю на Землi!
  Драхма зiтхнувши вiдповiла, хитнувши своєю семикольоровою головою:
  - А де є рай? У нашому свiтi ще бiльш-менш було, доки не вторглися демони Богинi Зла Калi. Пiсля чого, стало все куди бiльш стрiмко , нiж ранiше!
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - А у нас на Землi i без Калi проблем вистачає. Ось, здавалося, що розвивається наука, i люди стають дедалi розумнiшими. А значить вiйни, конфлiкти та бiйки вiдiйдуть у минуле. Але нi, якось гiрше стає. I релiгiйних фанатикiв з розвитком науки теж не стає анiтрохи менше. - Єлизавета тупнула своєю витонченою, босою ногою, вiд чого брязнула ланцюгом, i продовжила. - От справдi, вiд чого люди тупiють i через дрiбницю пускають у хiд пiстолети, ножi, кастети, а то й ядернi боєголовки!
  Дiвчина-нiмфа вiдповiдно кивнула:
  - Так я знаю! Живу вже на свiтi жодне столiття i дуже багато встигла побачити. Справдi, прогрес i наука не завжди йдуть плiч-о-плiч з мораллю i гуманiзмом. I розвиток науки не є панацеєю, як i магiї. Ось є дуже просунутi чаклуни i чарiвницi, а такi злi, що просто дивуєшся. А вченi мужi? Скiльки серед них божевiльних, якими психушка плаче!
  Єлизавета продовжуючи терти одну ланку ланцюга про iншу для того, щоб пiдбадьоритися, зазначила:
  - Але є й позитивнi моменти. Наприклад, є i смартфони, i ноутбуки, i комп'ютернi iгри, вiд яких душi веселiше. Ну i не лише душi, а й тiлу.
  Дiвчина-нiмфа з цiкавiстю i, теж перетираючи одну ланку ланцюга про iнше, запитала:
  - А що таке смартфони та ноутбуки?
  Дiвчина-блондинка зам'ялася i вiдповiла не одразу:
  - Ну, розумiєш, це такi пристрої, через якi можна i iнформацiю на вiдстанi передавати, i рiзнi картинки i зображення в русi показувати.
  Драхма посмiхнулася:
  - Це типу магiчних артефактiв?
  Єлизавета пiдтвердила:
  - Так, типу того! Але тiльки в них не магiя, а мiкросхеми та рiзнi досягнення людської науки.
  Дiвчина-нiмфа кивнула, i зрозумiло пiдморгнула:
  - Так, я чула, що є свiти, де замiсть магiї високi технологiї. Але ж це не зовсiм практично.
  Дiвчина-блондинка знизала плечима i вiдповiла:
  - Це ще як сказати! Ми можемо i iнформацiю через iнтернет отримувати, i фiльми дивитися, i багато iншого робити. Тут просто маса виходить можливостей.
  Драхма хотiла ще щось сказати, як почувся гомiн. I дiвчата кинули пиляти ланцюги та розсiлися.
  Броньованi дверi вiдчинилися. З'явився хлопчик в одних чорних плавках i з номером на них. Йому було на вигляд рокiв тринадцять, худенький, але жилавий i засмаглий. Шлепаючи босими ногами, вiн поставив перед дiвчатами-в'язнями глечик з водою, хлiб i миску кашi.
  Єлизавета його запитала:
  - Ти хто?
  Хлопчик вiдповiв лаконiчно:
  - Я раб!
  I майнувши босими п'ятами, пацан-невiльник вийшов. Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - I тут є рабство?
  Драхма кивнула своєю семикольоровою головою:
  - Так, на жаль, є. А що , у вас немає?
  Єлизавета впевнено вiдповiла:
  - Офiцiйно нi! Рабство заборонено практично у всiх країнах свiту. Але пiдпiльно воно, звiсно ж, iснує й у нас.
  Дiвчина-нiмфа впевнено заявила:
  - А у нас воно узаконено. Як, втiм, i тортури. I можливо, тобi доведеться випробувати це на власнiй шкурi.
  Дiвчина-блондинка зiщулилася. Уявивши собi, що її голу пiдсмикують на дибу, i двоє високих катiв луплять з усього розмаху колючим, розпеченим дротом. Тiла катiв оголенi до пояса i блищать вiд поту, рельєфнi преси викладенi плитками i коливаються, мов морська хвиля.
  I Єлизавета облизнулася.
  Драхма з посмiшкою запитала:
  - Ти, мабуть, думаєш про хлопчикiв? Бачу, як хтиво спалахнули очi!
  Блондинка знiяковiла i почервонiла. Їй справдi стало трохи соромно за свої еротичнi фантазiї. Тим бiльше, садо-мазохiстського характеру.
  I вона вiдповiла зухвало:
  А я хлопчикiв люблю,
  Я їх разом зберу.
  Уздовж лiнiї в пивну,
  За собою наведу!
  Пiсля чого дiвчата замовкли. Свої ланцюги терли, i чути було тихий, монотонний звук.
  Єлизавета, щоб вiдволiктися, стала про щось цiкаве думати.
  Ось, наприклад, що було б якби Олександр Третiй не постраждав пiд час катастрофи царського поїзда на залiзницi пiд Харковом. Сильний та авторитетний монарх продовжує своє правлiння. Зрозумiло, що царська Росiя продовжує експансiю. В даному випадку до Китаю. I саме за iмператора Олександра почалося будiвництво ДВЗ з планами i до Владивостока, i до Порт-Артура. Спочатку було, як за Миколи Другого, тiльки краще, бо, боячись грiзного царя Олександра, менше крали.
  Ну а вiйна з Японiєю? Олександр Третiй вирiшив, до чого уникати вiйни? Населення царської Росiї швидко зростало. Смертнiсть знижувалася, зокрема i дитяча, впроваджувалися щеплення, дедалi бiльше вироблялося антибiотикiв, i рiдше вмирали вiд застудних захворювань, а народжуванiсть залишалася дуже високої. I царськiй Росiї загрожувало перенаселення. Так що , чого мужикiв шкодувати? Баби ще народжують ! Та й хотiлося Олександру та ратної слави. Одного прiзвиська миротворець замало. Ось стати Олександром Великим, це справдi те, чого дуже хочеться монарху. На момент початку вiйни з Японiєю, Олександру Третьому вже майже п'ятдесят дев'ять рокiв i, зрозумiло, хочеться на старiсть рокiв блиснути ратними подвигами i задовольнити свої чималi амбiцiї.
  Коротше кажучи, цар на поступки Японiї не пiшов. I почалася вiйна. Тiльки не так, як iз Миколою Другом .
  Тихоокеанською ескадрою командував адмiрал Макаров, i росiйський флот був напоготовi. I Балтiйську ескадру звели ранiше, i Порт-Артур краще змiцнили, i деякi iншi мiста теж. I вже японцi в першi ж днi стали зазнавати великих втрат.
  Єлизавета та Драхма, дiвчина-войовниця та дiвчина-нiмфа, опинилися на крейсерi Варяг, проти якого було чотирнадцять японських кораблiв: шiсть крейсерiв та вiсiм броненосцiв. Але крейсер Варяг упевнено вийшов на бiй.
  I вся його команда складається з дiвчат, якими командують Єлизавета та Драхма.
  Ось дiвчата бiжать по палубi, i їхнi босi пiдошви так i миготять, сяють рожевi, круглi голi п'ятки. I войовницi хвацько розвертають шестидюймовi гармати. I упираються своїми босими, мускулистими ногами об броню корабля. Вiдкривають вогонь. I водночас "Варяг" маневрує так, щоб японськi снаряди пролiтали повз.
  Чудово, коли екiпаж iз одних дiвчаток. Причому всi вони пiдтягнутi та мускулистi. М'язи дуже рельєфнi, а з усього одягу одне бiкiнi. А це тоненькi трусики та вузькi смужки тканини на грудях. Зате м'язи у дiвчат чудово видно, у тому числi i прес плиточками, немов у шоколадки.
  Дуже навiть красивi тут дiвчата просто супер. I ще смiються, i скалять великi, як у вовчиць зуби.
  Драхма, ця графиня-нiмфа, клацнула босими пальчиками ноги, i в її руцi з'явилася чарiвна паличка. Дiвчина-чарiвниця труснула нею i послала пульсар магiчної енергiї у великий крейсер японської ескадри. I справдi, потрапила капiтально. Корабель країни Сонця пiдкинуло вгору, i вiн став розколюватися на частини. А метал перетворювався на солодкий крем i розтiкався по морськiй поверхнi.
  Єлизавета пiдморгнула напарницi i прочирикала, клацнувши босими, витонченими ногами i випустивши пульсар забiйної сили:
  - Я найсильнiша баба! I буде японцi не слабко.
  I вiд її пульсара постраждав мiноносець. У нього навiть борт пропалило. I вiн добряче сьорбнув води. I нахилившись, почав тонути.
  Дiвчата, пiдскакуючи i смикаючи голими, мускулистими, сильними ногами, ревли:
  Слава! Росiї слава!
  Красунi рвуться вперед!
  Дивiзiї баб у бiкiнi
  Вiтає росiйський народ!
  I босi п'ятки дiвчат стукають об броньовану палубу. I виглядає подiбне дуже еротично i привабливо.
  Ну i команда на Варязi однi лише представницi прекрасної статi - мрiя будь-якого чоловiка.
  А Драхма знову взяла i струсила чарiвною паличкою. На її босих, витончених ногах, точнiше на пальчиках, виблискували дорогоцiннi перснi з яскравим камiнням. I це виглядало надзвичайно здорово .
  I ось одночасно з чарiвної палички та перснiв на босих ногах дiвчата вилетiли вогнянi пульсари. У польотi вони збiльшились. I перетворилися на пару важких тортiв з кремом, трояндочками, метеликами та iншими прикрасами. I ось вони взяли i впали на японський крейсер та мiноносець. Обрушилися на них iз силою.
  I обидва кораблi вимазали в солодке та ароматне, поринули в бiсквiт та крем. Пiсля чого стали тонути, i їх броня буквально розчинялася, з'їдена i розчинена.
  I крейсер разом з мiноносцем все танув та танув. А японськi матроси просто на очах перетворювалися на шоколадки, цукерки, льодяники. I це виглядало чудово .
  Єлизавета вiдзначила:
  - Оце кулiнарна магiя!
  Драхма поправила:
  - Кондитерська! Були злi матроси, а тепер чудовi ласощi.
  Японцям, i справдi, довелося мати справу iз сильними та гламурними бiйцями.
  А тепер босими пальчиками своїх засмаглих та дуже спокусливих нiг клацнула Єлизавета. I ось з її голої, круглої п'яти вилетiла ватрушка. Вона була спочатку невеликих розмiрiв, але в польотi зростала. I вже зросла, як справжнiй авiалайнер. I як вiзьме та таранить крейсер. I той вiд потужного поштовху велетенського, просоченого медом i згущеним молоком ватрушки перекинувся. I став на очах перетворюватися на велике, апетитне, заварне тiстечко. I вiд нього виходив дуже сильний i нудотний запах.
  А японськi матроси, перетворювалися на великi родзинки, або головки маку з крему, або барила з шоколаду i всерединi їх плескався лiкер. I це просто чудово.
  Єлизавета прочирикала:
  - Ось такi тут ласощi! Справжнi мультяшки !
  Драхма графиня-нiмфа схвально кивнула:
  - Ти швидко вчишся.
  Пiсля чого, сунула до рота свої босi пальчики витончених нiг i засвистiла.
  Пiднялася хвиля з сиропу та гейзер чогось чудового. I ця хвиля, наче цунамi, перевернула японський крейсер. I на його мiсцi з'явився дуже багатий торт у виглядi середньовiчної каравели з кремовими вiтрилами. I знову так усе розмальовано. I який тут шоколад та iншi кондитерськi наповнювачi.
  А японськi моряки знову стали цукерками, в тому числi i грильяжем. А також покрилися шоколадними кiрками та безлiч всього насиченого та смачного, повного життя та аромату.
  Єлизавета пискнула. I зi своєї точеної, дiвочої ступнi випустила вогняний потiк несамовитої енергiї. I понеслося щось невимовне, дуже густе, липке. I пара японських мiноносцiв застигла в малиновому джемi та шоколадному желi. Пiсля чого, вони прямо на очах стали черговим кондитерським шедевром, а матроси i моряки перетворилися на дуже веселi, кремовi прикраси.
  Драхма пiдморгнула напарницi:
  - Не погано! Стiльки смачного ми приготували.
  Єлизавета засмiялася i прочирикала:
  Ах, дiєто, не їж нi те, нi це,
  I нехай бiльше ноги ходити не втомлюються ...
  Ах, дiєта, збожеволiю при цьому,
  Вiд кексiв не гладшають, i пiсеньки спiвають!
  Дiвчина-нiмфа вiдзначила:
  - А нам чого не вистачає?
  Блондинка-термiнатор буркнула:
  - Саме так, чого?
  Драхма прочирикала:
  - Морозиво! Ось що ще потрiбне.
  Єлизавета пропищала:
  - Робити те, що зовсiм не належить,
  Це солодше, нiж морозиво!
  I обидвi дiвчата-чарiвницi взялися за руки. Пiсля чого витягли свої голi, мускулистi, засмаглi ноги, схрестили їх, i босими пальчиками взяли i випустили потоки магiчної гiперплазми. Вона полетiла i хвилею обрушилася на вцiлiлi кораблi японцiв. Раз, два, три ... I ось замiсть самурайських посудин виникли фужери з морозивом усiх видiв iз чудовою та солодкою начинкою. I японськi моряки перетворилися на полуницю, вишеньки, часточки бананiв та манго. I чотирнадцять кораблiв країни сонця, що сходить, стали рiзного роду дуже смачними i апетитними речами.
  I тут було i морозиво, i пряники, торти, тiстечка, цукерки, шоколадки, ватрушки, льодяники. Стiльки всього апетитного.
  Єлизавета подивилася на це багатство та вiдзначила:
  - I що, цьому пропадати?
  Драхма кивнула:
  - Звичайно ж нi!
  Дiвчина-блондинка iз подивом запитала:
  - А кому це потрiбно в морi?
  Графiня-нiмфа запропонувала:
  - Давай перенесемо та подаруємо це дiтям.
  Єлизавета засмiялася i заспiвала:
  Усi люди на великiй планетi,
  Повиннi завжди дружити.
  Повиннi завжди смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити...
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  Драхма вiдповiдно кивнула своєю головою з волоссям пiд усi кольори веселки:
  - Так, дiти повиннi смiятися та жити у мирному свiтi! А тепер ми перенесемо це та зробимо юним людям подарунок!
  Дiвчина-блондинка округлила очi i спитала з недовiрою:
  - А чи зможемо ми? Тут стiльки всього, як пiдняти таку кiлькiсть смакот i таке кондитерське багатство?
  Графiня-нiмфа вiдповiла:
  - Ми це, без жодного сумнiву, зможемо зробити. Я у цьому впевнена. А поки що нам, щоб пiдзарядитися енергiєю, треба щось заспiвати.
  Олена згiдно кивнула:
  - Заспiвати? Ну, це ми iз задоволенням!
  I обидвi дiвчата взяли i з ентузiазмом та енергiєю заспiвали:
  Волосся твої бiлоснiжнi,
  Шкiра Золотий атлас!
  Пристрасть моя палає безкрайня,
  Юний запал зовсiм не згас!
  
  Дiвчина моя, ти гарна,
  Нiжкою босонiж по пiску!
  Ми з тобою такi щасливi,
  Без тебе жити не зможу!
  
  А у вiдповiдь менi скаже красуня:
  Хлопчику, ти пристойний наречений!
  Теж менi, повiр, дуже подобаєшся,
  Дух кохання нiяк не поник!
  
  Але ось життя штука пiдступна,
  Грошi правлять свiтом, повiр!
  I мамон товстiший , ось головне,
  Людина людинi - звiр!
  
  Я у вiдповiдь сказав, око не ховаючи;
  Знаю, бiднiсть злий супутник нас!
  Ми з тобою гольба босоп'ятий ,
  Немов Джемса Смiта розповiдь!
  
  Але любов меж не вiдає,
  Нема в нiй перешкод, кордонiв!
  Як Господь Святий наказав нам,
  I iкон блаженних свiтло обличчя!
  
  Так що ось дай ми одружимося,
  На щастя стануть дiти зростати!
  I тодi життя наше закрутиться,
  На широкому у свiтi шляху!
  
  Дiва одразу стала холодна,
  Крижинки з'явилися в очах!
  Схлинула пристрасть шляхетна,
  I жорстокiсть у рисах!
  
  Нi, я не залишусь босячкою,
  I придбаю, знай, палац!
  А тобi голодному хлопчику,
  Лише з коровою худою вiнець!
  
  Що ж, я з коханою посварився,
  Думав, лiзь вiд горя в петлю!
  Треба втратити стiльки совiстi,
  Тiльки трапись мразь , уб'ю!
  
  Але ось вiйна на щастя спалахнула,
  Одразу добровольцем на фронт!
  Хоч дорога колеться голками,
  Став я набирати маннам рахунок!
  
  Так ось битвою битва,
  Чорти ми в бою та в коханнi!
  I вiйна йде до завершення,
  На рахунку ростуть вшир нулi!
  
  Але ось вийшла трагедiя,
  Пролетiв шалений, злий снаряд!
  Не хотiв такого, повiрте, я,
  Але кiсточки зсипалися в ряд!
  
  Ось душа моя в небi плаває,
  Бiля могили дiва стоїть!
  I очi кришталевi заплаканi,
  Вниз вона, страждаючи, дивиться!
  
  -Нарештi, я дурна зрозумiла,
  Зло людей росте на грошах!
  Первiсне життя вiльне,
  Ну, а тепер панує страх!
  
  Немає менi в пiднебессi прощення,
  У прiрву мир, йду до монастиря!
  Виконувати кожен день пiснеспiви,
  Iсус менi Батько - поводирем!
  
  Ось взяла i черевики скинула,
  Босонiж по кучугурах йде!
  I Христа прославляючи в кручинцi,
  Пiснi дзвiнко про Бога спiває!
  Дiвчата заспiвали це з великим ентузiазмом. Схоже, навiть у магiчному свiтi, знають i визнають Господом i Богом та Спасителем Iсуса Христа.
  Ось це дiйсно дуже здорово i класно.
  Пiсля чого, видно, красунi досить зарядилися енергiєю. У правiй руцi Єлизавети також з'явилася чарiвна паличка. I обидвi дiвчата-чарiвницi взяли i схрестили i чарiвнi палички та босi, точенi ноги з перстнями на пальчиках. I ревли:
  - Абра , Швабра, Кадабра !
  I їх разом iз незлiченною кiлькiстю страв пiдхопив вихор. I не встигли дiвчата схаменутися, як вони опинилися в якомусь особливому мiсцi. Навколо були невисокi, скелi. I на них працювали незлiченнi натовпи дiтей.
  Тут були i хлопчики, i дiвчатка вiд семи до чотирнадцяти рокiв. Вони напiвголi та босi працювали. Рубали камiння, накладали щебiнь на ношi, завантажували вагонетки, працювали i лопатами, i ломиками. Дiти були напiвголi, їхнi босi нiжки збитi, подряпанi, всi в саднах та забитих мiсцях.
  Тiла у дiтей худенькi, але жилавi. Вони блищать вiд поту, запорошенi, змученi.
  У деяких хлопчикiв голови обритi наголо, а на плечах випаленi тавра. Це означає, що вони намагалися тiкати. I на їхнiх руках та ногах ще й ланцюги висять, посилюючи муки.
  Та й у деяких дiвчаток, теж ланцюги i теж тавра. Щоправда, їх хоч не стрижуть наголо.
  А довкола стоять наглядачi з батогами, причому це не люди. Тiла у них справдi начебто, як у людей, лише товстi та масивнi, але голови, як у хижих кабанiв.
  I вони луплять дiтей, з дикою люттю та шаленством i так, що лопається у дiтей-рабiв шкiра, i ллється кров.
  Єлизавета проревела:
  - Ось сволоти ! Треба хлопцiв та дiвчат звiльнити!
  Драхма енергiйно кивнула головою:
  - З цим згодна ! Але нам потрiбна допомога!
  Войовниця-блондинка iз подивом запитала:
  - Яка ще допомога?
  Нiмфа-графиня вiдповiла:
  - Моральна та магiчна допомога.
  Дiвча клацнула босими пальчиками нiг, i виросла в розмiрах, наче хтось збiльшив кiнокадр. Пiсля чого, вона громовим голосом прокричала:
  - Милi дiти-раби! Якщо хочете стати вiльними, то спiвайте! I заспiвайте про Бога Господа i Спасителя Iсуса Христа.
  Єлизавета пiдтвердила, теж клацнувши босими пальчиками нiг:
  - Пiсня та чудовi голоси, шлях до порятунку!
  Дiти-раби, не звертаючи уваги на клацання батогiв, i грiзнi окрики людиноподiбних кабано наглядачiв , взяли i заспiвали своїми чистими, немов солов'їна трель, голосами:
  Ми дiти Вiтчизни нещасної своєї,
  Грiшили батьки, а покарання на нас!
  I щоб Викупитель великий всiх спас вiд скорбот,
  Мусимо звернути до Бога серце ту годину!
  
   О милий Великий Господь Iсусе,
  Тебе я люблю, будь уславлений Спаситель!
  У служiння Великому хлопчик не боягуз,
  Ми вiримо, що зникне в шеол спокусник!
  
  Тому дiти вирушили до хаджу,
  Дорога важка, але дух пiднесений!
  Христос Переможець нехай буде в мрiях,
  А злобу творить навiки принижений!
  
  Пости дотримуємося, i довго йдемо,
  I нiжки босi вже кровоточать!
  Але наша планета Всевишнього будинок,
  I здаються свiтлими похмурi ночi!
  
  Звичайно, багатiй засмiється у вiдповiдь,
  Вiн скаже: химера Небесне царство!
  Але ось Херувим посилає привiт,
  I скiнчить у геєннi пихатий панство!
  
  Але ми всiх прощаємо у молитвi своїй,
  Кожна iкона має священне iм'я!
  Нехай люди трохи стануть серцем добрiшим,
  Нехай стануть лиходiї за духом iншими!
  
  Навiщо ми йдемо, так страждаючи в дорозi,
  Навiщо це потрiбно дiтям безневинним!
  Хочемо в мiсто Бога, де жив Вiн увiйти,
  Де бiгав Христос по пустих догах!
  
  А головне, бачачи, що вiра мiцна,
  Лихо безбожний упав навколiшки!
  Дорога до порятунку важка i боргу,
  Але немає провини злочиннiшi за лiнощi!
  
  Святий Iсус, не хотiв горя нам,
  Його думки свiтлi, сповненi свiту!
  Адже вiн не подiбний до античним богам,
  Девiз, не твори з людини кумира!
  
  Але як вийшло, що свiт наш жорстокий,
  Що пекло пеклою планетою править!
  Що радiсть, блаженство всього на годинку,
  Що Авель загинув, а на тронi злий Каїн?!
  
  Господь вiдповiдає: то воля людей,
  Що вибiр у них зробити ближньому погано!
  Що головний правитель, жорстокий злодiй,
  Що головний кумир безпринципний Юда!
  
  Але ви дiти життя, з пречистою душею,
  Пройшли сотнi миль по камiнню та осоту!
  Вам хочеться правити з великим Христом,
  Щоб змiй спокусник не вивiв у болото!
  
  Вiр, сила Спасителя буде на вас,
  Вилив благодать, зцiливши малим рани!
  Нехай жар покаяння в душi не згас,
  Хай будуть у сiм'ї Бога Вiрної країни!
  Пiсля чого обидвi дiвчата взяли i знову схрестили разом i голi, засмаглi, м'язовi ноги, i чарiвнi палички, i випустили потiк енергiї магiї та слова.
  I зверху почали падати смакоти. А численнi наглядачi з-помiж двоногих кабанiв стали перетворюватися на торти, або золотi фужери з морозивом. А ланцюги на руках i ногах юних невiльникiв почали розсипати в рiзнокольорове та апетитне драже. Та це було дуже красиво.
  Дiти-раби звiльнилися вiд кайданiв i радiсно пiдняли руки та босi ноги вгору. Пiсля чого почали аплодувати. Плескали з великим ентузiазмом та енергiєю.
  I лише пiсля цього взяли i накинулися на численнi кондитерськi чудеса, що спустилися на них з небес. Зрозумiло, дiти-раби були голоднi, схудлi, змученi тяжкою роботою в каменоломнях.
  Але при цьому вони зараз смiялися i скалили зубки. I їм було дуже весело. I радiсть у хлопцiв, що позбулися ланцюгiв, била ключем...
  Вони, напевно, нiколи в життi не бачили таких смачних речей та ще й у таких кiлькостях.
  I хлопчики та дiвчатка бралися за руки та пiдстрибували. I в радостi з великим почуттям та виразом спiвали:
  Iмперiї немає вище, нiж Ельфiя,
  Країна свята, чудова країна!
  Хочемо ми зробити свiту лик щасливiшим,
  Ти Господом безмежна дана!
  
  Твої берiзки, як сяє перли,
  I золото осiннiх тополь!
  Ми станемо багатшими, в це вiрте,
  Побачимо славну дорогу своїх дiтей!
  
  Настане час великої радостi,
  Коли наука мертвих воскресить!
  Подолати, однак, треба рифи,
  Адже егоїзм жорстокий паразит!
  
  Єдностi немає, в розбратi люди ,
  Вiйна йде - не знаємо ми кiнця!
   Кривавим потiм застилає повiки,
  Терновий кущ колючого вiнця!
  
  Така вже доля тих, хто зараз живе ,
  Страждати, стрiляти та близьких вбивати!
  Багряним кольором осяяли хмари,
  З пекла пекло викинув рать!
  
  Але що таке - це неминуче,
  Закон вiдрив Чарльз Дарвiн, негiдник !
  Що у тих, хто живе лише одна надiя,
  Щоб досягти успiху, терзай все i хапай!
  
  Такий оскал людського егоїзму,
  Не суспiльству, а лише собi служи!
  Вiд цього виник культ оркшизму,
  I немає тепер нi честi, нi душi!
  
  Але Бог Святий наш Iсус хранитель,
  Сказав, що можна свiй грiх перемогти!
  Отже, наказав Господь-учитель,
  Нехай безкорисливiсть тобi буде дочка!
  
  Але до того ж не забувай ти,
  Ельфiї послужи, брат силою всiєю!
  Вiтчизни сини тепер не зайцi,
  А сокiл, не паршивий горобець!
  
  Пiд прапором Вiтчизни Православної,
  Ми поведемо в атаку полк бiйцiв!
  Успiх нехай буде променистий, славний,
  Зламаємо ряд вишкiрених iклiв!
  
  Ну, а коли осяде пил битви,
   Рiдну Ельф iз руїн ми вiдродимо!
  I до цього сердець солдатiв прагнення,
  Всi разом створимо блаженний свiт!
  Пiсня дiтей була сповнена ентузiазму i любовi, i бадьоростi, i бажання битися, але також будувати.
  З'явилася гарна дiвчина в сукнi, немов зiтканiй iз зiрок, i мчала вона на бiлоснiжному єдинорозi. А в руках вона тримала чарiвну паличку, вкриту завитками. I дiвчина прочирикала, своїм солодким голоском:
  - Я фея Мальвiна! Я подбаю про вас дiти, щоб ви були щасливi, i нiхто не накинув вам на шию ярмо!
  Драхма кивнула Єлизаветi:
  - Ну, нам час! Ми тут свою частину мiсiї виконали. Тепер настав час покiнчити з флотом Того .
  Блондинка заперечила:
  - Тепер, пiсля того, як японцi втратили в атацi двадцять мiноносцiв i ще чотирнадцять кораблiв у сутичцi з нами, росiйська ескадра тепер сильнiша. То чому не дати адмiралу Макарову проявити себе? Заодно випробувати в бою чудо-снаряди з його оригiнальними ковпачками?
  Дiвчина-нiмфа посмiхнулася i кивнула:
  - Так, позбавляти Макарова слави та можливостi стати в один ряд з Ушаковим та Нахiмовим не слiд. Але наш крейсер "Варяг" з екiпажем з босоногих дiвчат теж має взяти участь у битвi.
  Єлизавета на це кивнула:
  - З великим задоволенням!
  I дiвчата помчали до своїх, щоб скорiше битися з японським флотом.
  Справдi, адмiрал Макаров вивiв ескадру у морi. Вiн був призначений командувати сильним царем Олександром Третiм заздалегiдь. I, зрозумiло, умiлий флотоводець навчив ескадру маневрувати. I вiрний собi вiн мчав у бiй не на найбiльшому, а на найшвидшому кораблi крейсерi "Комета".
  А припускав умiлий адмiрал Макаров, що Того не уникатиме бою. Дiйсно, честь самурая вимагала прийняти виклик росiян. I вийти вороговi назустрiч.
  Обидвi ескадри у бойовому порядку йшли на зближення. I як передбачалося, мiж ними буде артилеристська дуель. Того готувався до лiнiйної тактики у стилi Фрiдрiха Другого. Але адмiрал Макаров вчинив iнакше.
  Вiн своїми кораблями атакував флагман Того . I одразу всi сiм ескадрених броненосцiв зосередили свiй вбивчий вогонь по " Мiкасi ".
  У цей момент до бою вступив i крейсер "Варяг". I на ньому агресивна та красива команда босоногих дiвчат у бiкiнi. I вони бiгають, метушаться, перетягуючи гармати i блискаючи, голими, круглими, з витонченим вигином ступнi п'ятами.
  Єлизавета та Драхма вiддають дiвчатам команди. Вони зовсiм не проти застосувати свою магiчну силу проти японського флоту, але не варто позбавляти слави адмiрала Макарова.
  Тим не менш, дiвчата-чарiвницi особисто наводять восьмидюймову зброю i випускають вбивчу силу снаряд. Той летить вигнутою траєкторiєю i потрапляє з великою точнiстю в крейсер самураїв. Пробиває броню та розривається, якраз у складi снарядiв. Вони детонують i вiдбувається вибух. Колосальнi виробляються руйнування.
  I крейсер Країни Вранiшнього Сонця розколовся навпiл, i почав тонути.
  Одночасно отримав великi пошкодження та ескадрений броненосець " Мiкасо ". I найбiльший корабель японського флоту запалав i став тонути. I це було вбивче видовище.
  Адмiрал Макаров навiть жартома заспiвав:
  I ось вiн випив на чергуваннi,
  I лейтенанту саданув ...
  Цунамi накотило в почуттi,
  I в цих водах вiн тонув!
  Єлизавета i Драхма послали черговий вбивчий снаряд, i вiн потрапив до iншого, вже трохи бiльшого, броненосного крейсера, який трохи поступається ескадреному броненосцi. I знову пробитий борт, i попадання до складу, де зберiгалася шимоза. I такий потужний вибух, що навiть такий великий корабель розколюється. I знову японськi моряки стрибають у воду та тонуть. А багатьох ще й тягне за собою вир вiд великої маси металу, що тоне.
  Дiвчата-чарiвницi ж упираються босими, дуже зачаровують ногами, i наводять знову знаряддя. А японський броненосець " Мiкасо ", охоплений полум'ям, тоне i занурюється на дно разом зi своїм адмiралом Того . Не в цiй iсторiї не стати легендарним флотоводцем знаменитим i великим. Адже, мабуть, Того i є найкращий адмiрал в iсторiї Японiї. Пiд час Другої свiтової вiйни флотоводця такого рiвня у країни Вранiшнього Сонця вже не було.
  I це вплинуло, зрозумiло, на перебiг бойових дiй.
  А дiвчата потопили з одного пострiлу ескадрений броненосець. На той момент, це був найбiльший тип кораблiв у класифiкацiї. Лiнкори ще не з'явилися.
  Олена проворкувала:
  - Ось це справдi битва що треба.
  Драхма зазначила:
  - Але й люди також гинуть.
  Блондинка-термiнатор взяла та заспiвала:
  Люди гинуть за метал,
  За метал!
  Люди гинуть за метал,
  За метал!
  Сатана там править бал,
  Там править бал!
  А сiм росiйських ескадрених броненосцiв зосередили вогонь по iншому японському кораблю. Тож йшло тотальне побиття. I дiяло все з великою енергiєю снарядiв, що летять, i вбивчих гармат.
  Єлизавета i Драхма потопили ще пару кораблiв, пiсля чого, втративши адмiрал i зазнавши вiдчутних втрат, японцi вирiшили, що їм краще тiкати.
  Пiсля цього органiзований опiр закiнчився. I далi все перейшло у переслiдування супротивника.
  Дiвчата-матроси на крейсерi "Варяг" вели стрiлянину, випускали з убивчою силою снаряди, i їхнi голi, з оливковою, гладкою, чистою шкiрою, м'язовi ноги так i миготiли. I це було видовище - просто краса.
  Єлизавета вiдзначила:
  - У нас гламурний екiпаж. Iдемо вперед на абордаж.
  Драхма пiдтвердила з усмiшкою:
  - Так, i гламурний i, водночас, i бойовий !
  Дiвчата, насправдi, зi своїми босими, точеними, спокусливими ногами, високою грудьми, тонкою талiєю i розкiшними стегнами дуже хорошi. I при цьому вони ледве прикритi бiкiнi, дуже сексуальнi та виразнi. I м'язи у них з такою красою, гармонiєю та симетрiєю, що буквально заворожують чоловiкiв.
  I їх рожевi, босi п'яти миготять, причому пiдошва дуже витончено вигнута, i це виглядає чарiвне, i сильна пiдлога просто балдеє .
  А який апетитний та приємний запах вiд дiвчат. Вiн наче їжа Богiв, неповторна i зводить з розуму, що розпалює уяву!
  I ось дiвчата топлять черговий ескадрений броненосець Японiї.
  Йому не втекти вiд "Варяга".
  Єлизавета вiдзначила, облизуючи собi губки:
  Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять вiдритi.
  Смарагди та рубiни розтiкаються дощем.
  Драхма пiдхопила з ентузiазмом:
  Якщо хочеш бути багатою,
  Якщо хочеш бути щасливою,
  Залишайся дiва з нами,
  Ми японцiв мiцно б'ємо!
  Самураєв мiцно б'ємо!
  I ось. Справдi, вже всi великi кораблi ескадри того потопленi. I тут уже ворога не залишилося шансiв. I останнi посудини гинуть пiд час переслiдування.
  А дiвчата на "Варязi" зовсiм розлютилися. Видно їм дуже чоловiкiв хочеться. Вони жiнки темпераментнi. I дуже агресивнi.
  I при цьому, такi гарнi та привабливi.
  А м'язи у них пiд засмаглою шкiрою так i перекочуються, наче кульки ртутi.
  Та куди проти таких встояти японцям. Дiвчата їх без жодних проблем молотять i винищують.
  Ось це дiвчата з дуже великими i витонченою формою попками, що ледве прикритi тоненькими трусиками. Представники сильної статi вiд цього божеволiють.
  Драхма хихикнув, взяла i випустила з чарiвної палички пульсар.
  Останнiй японський крейсер практично миттєво перетворився на величезний ароматний торт. А численнi матроси на палубi в кондитерськi прикраси, причому дуже яскравi i розмальованi з крему, згущеного молока, меду та iнших смакот .
  Єлизавета проворкувала:
  - Супер!
  I клацнувши в босими пальчиками своїх витончених, засмаглих, дуже спокусливих нiг, перетворила японський мiноносець на щось дуже апетитне, що нагадує величезне тiстечко, залите шоколадним кремом i утикане полуницею.
  Дiвчата-чарiвницi хором проспiвали:
  Позаду вони Гасконiї ,
  Ми вiдсвяткуємо успiх.
  Хороша країна Японiя,
  Але Ельфiя найкраща!
  I пiсля одночасного клацання пальчиками голих нiг i струсу чарiвними паличками, останнi кораблi самурайського флоту перетворилися на золотi, платиновi та срiбнi фужери з горою рiзнокольорового морозива. А матроси стали екзотичними ягiдками або розрiзаними на часточки фруктами!
  . РОЗДIЛ Љ 3
  Єлизаветi та Драхмi принесли ще порцiю скромної їжi. Цього разу їм доставила хлiб, кашу та молоко гарна дiвчина-рабиня. Вона була майже оголена, тоненькi трусики, i стрiчка на пружнiй, спокусливої форми грудей ледь прикриває соски. Дiвча мали три коси, i всi три рiзного кольору, i на її плечi було випалено клейко у виглядi квiтки лотоса. Босi ноги молодої рабинi ступали безшумно, i сама вона не промовила жодного слова. Тiльки на прощання зненацька стала на колiна i поцiлувала Єлизавету в босу пiдошву спочатку правої, а потiм i лiвої ноги.
  Дiвчина-блондинка здивовано запитала:
  - А це ще навiщо?
  Юна i гарна рабиня не вiдповiла, i також мовчки, блиснувши рожевими, чисто вимитими п'ятами, пiшла.
  Драхма зазначила:
  - Тебе видно вважають за знатну особу. Ось навiть годувати нас стали краще. Що ж, можливо, на нас чекає попереду щось веселе.
  Каша, i справдi, була з олiєю, i в нiй жирне м'ясо, а молоко тепле та парне.
  Поївши i попивши, Єлизавета вiдчула себе тяжкою. Ну так i буває зазвичай пiсля їжi. Її сапфiровi очi закрилися, i вона заснула.
  I їй снилося, щось таке...
  Єлизавета спiвала перед командою людей у вiйськовiй формi з еполетами, причому, дуже юною, офiцерам було вiд шiстнадцяти до двадцяти рокiв, i вона виконувала цiлу поему з великим ентузiазмом:
  По свiтобудовi я втомлена блукаю,
  Як багато в ньому жорстокого та злого!
  Але Господа лише про одне прошу,
  Щоб захистив свiт близького , рiдного!
  
  Вiйна, не знаючи мiж , до мене прийшла,
  Своїм безжалiсним крилом накрила!
  Меч загострений, не вiдаючи чохла,
  Ось злий дракон своє просунув рило!
  
  Але прусський лицар, потужний богатир,
  Зламати його не може, пекло непрозоре!
  Сказав злодюжками, совiсть ти не стир,
  Бо чеснiсть наша, знай, надiя!
  
  Тать злякався, бачить страшний меч,
  За беззаконня жорстка розплата!
  Ми лихоємцем можемо разом спалити,
  А Батькiвщинi висока нагорода!
  
  Хто не любив, не знає цих мук,
  Що принесе рiшення iнше!
  Але наше багаття, повiрте, не згас,
  Нас вистачить, якщо разом двоє!
  
  Вiдлiк, звичайно, строгий Бог iде,
  Вiн слабким , боязким зовсiм не захист!
  Такий уже людям було поставлено рахунок,
  Що рать тих , що живуть у брязкiт розбита!
  Але людина, як колосок-росток,
  Коли вiн вiрить, знайте, не в'яне!
  Втеча прогресу, знайте, не усох,
  Космiчнi бачимо у небi дали!
  
  Що нам у цьому свiтi, потрiбен успiх,
  Така людства натура!
  Веселий, юний лунає смiх,
  I зростає нова культура!
  
  Консерватизм жорстокий наш кат,
  Скували ланцюги думка людей, як камiнь!
  Але якщо важко, солдатiв не плач,
  Ми будемо, вiрте, воїни в ударi!
  
  Перемога довгоочiкувана прийшла,
  А хто б ще в цьому сумнiвався!
  Думка людина гостра голка,
  Хто богатир, той не гра паяця!
  
  Планета щастя, вiрю, знайде,
  Ми станемо, знаю, всi милi, гарнi!
  А злiсть виплатить нам справедливий рахунок,
  Наллються щедро колосками ниви!
  
  Не знаємо ми спокою, у тому доля,
  Наскiльки еволюцiя жорстока!
   У всесвiтi безмежне свавiлля,
  У ньому кожне створення самотнє!
  
  На краще, розраховуємо ми,
  Що буде щастя та зникне страх!
  I стануть, як рiдними всi сини,
  А новий шлях опишемо ми у вiршах!
  Юнаки у формi та в погонах зааплодували:
  - Чудово, на зразок Пушкiна, чи Лермонтова. Водночас видно любов до нашої країни.
  Єлизавета скромно опустила очi:
  - Я лише учениця великих поетiв. Загалом це лише частина мого покликання.
  Її напарниця нiмфа з семибарвною зачiскою Драхма погодилася:
  - Так, багато чого тобi належить повчитися. А поки що закусимо i вип'ємо.
  Їли, не поспiшаючи, i як це заведено, торкнулися полiтики, обговорюючи перспективи найближчих вiйн.
  Юнак-охоронець, що сидiв праворуч, був дворянин з дуже iнтелiгентної родини.
  Вiн помiтив:
  - Скiльки людей, в основному ув'язнених, загинуло в КША, створюючи найруйнiвнiшу зброю за всю iсторiю людства. Люди опромiнювалися, з них злазила шкiра, випадало волосся, а натомiсть вони отримували лише побої та хлiб-ерзац.
  Сталiнський режим нелюдський, замiсть колись найвiльнiшої та найдемократичнiшої держави, вийшла iмперiя зла.
  Драхма кивнула:
  - Для того , щоб здiйснити iдеї комунiзму в самiй волелюбнiй країнi захiдної пiвкулi, не обiйтися без терору. Згадаймо, як довiв Нiмеччину тоталiтаризм Гiтлера. Нацiя великої культури перетворилася на зграю розбiйникiв.
  Юнак заперечив:
  -Гiтлер, звичайно, антисемiт, але за нього такого терору не було, як у комунiстичних штатах Америки. Та й євреїв вразили у правах, тодi як у КША на волi їх практично не лишилося. Зокрема, процвiтають доноси та тортури. У мiста спускають плани щодо кiлькостi ув'язнених та розстрiльнi списки. Буває, що за один день розстрiлюють народу на цiлу дивiзiю. Запроваджено кримiнальну вiдповiдальнiсть iз п'яти рокiв. Хiба таке дiялося в Нiмеччинi?
  Графiня-нiмфа Драхма згадала, що у цьому всесвiтi Гiтлер ще не встиг натворити такої кiлькостi кривавих справ, як у їх . Адже по сутi масовий терор, у тому числi й проти євреїв, фашисти влаштували пiсля нападу на Радянський Союз. Тут Нiмеччина була розгромлена дуже швидко, а прикордоннi битви носили короткочасний характер. Фашизм не зумiв у всiй вродi показати свiй оскал. Що ж до комунiзму, то сталося дике, майже уявне : Сталiн очолив найбагатшу державу свiту. Тепер свiт став iншим. I з цим доводилося зважати.
  Єлизавета помiтила:
  - Можливо, це кара США за те, що вони прагнули самовозвеличення i нiчого не робили для чужих голодуючих i бiдних народiв. У Бiблiї, Одкровеннi апостол а Iоанна говориться про звiра з двома рогами подiбними до ягня, що виходить iз Землi. Це лжепророк, який каже, як дракон, пiдкоряючи свiт звiровi. Швидше за все, йдеться саме про США. Колишнi звiрi виходили з моря, що символiзує країни i народи, вiрнiше їхнє скупчення, а земля означає малонаселену територiю.
  Драхма запитала:
  - Звiр, це комунiзм?
  - Спотворене розумiння комунiзму без християнської моралi. Спроба збудувати рай без Бога приречена на провал. Щастя без Бога, як любов без серця! - Закiнчила Єлизавета.
  Хлопець-охоронець зауважив:
  - Це дуже правильне зауваження. Христос, це взiрець доброти. Заради людей вiн пiшов на нестерпнi муки, прийнявши другу смерть на хрестi.
  Драхма запитала:
  - А як це другу?
  - Переживаючи розлуку з Отцем. Подiл Трiйцi. Вiн вiдчував на собi всi нашi грiхи, включаючи наймерзеннiшi i найстрашнiшi. Це було жахливо. - сказав юнак.
  - У цей час на нього дивилися ангели i представники свiтiв, що не загинули, якi не пiшли за сатаною i залишилися вiрнi Богу. Звучав гiмн переможний серед хрестiв, на яких мучився творець усього сущого.
  - Не загиблi свiти! Ти, певне, не зовсiм православний? - запитала Драхма.
  - Конституцiя Росiї гарантує свободу совiстi. Мої батьки були Православними, але надалi я вiдкрив для себе нову церкву Адвентистiв Сьомого Дня. Вони пояснили менi, як правильно вiрити на пiдставi писання. Зокрема, навiть православнi священики не заперечуватимуть, що спочатку християни дотримувалися лише суботи, i вони не мали iкон.
  Єлизавета кивнула:
  - Це спадщина юдаїзму. Вiн характерний побоювання робити якесь зображення , чи картину. Ось чому серед євреїв практично нема художникiв. А у новому заповiтi заборони на iкони немає.
  Драхма вiдповiла:
  - Як сказати, друга заповiдь залишилася. Не створи собi кумира.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Так iкони це не кумири, а лише посередники мiж людиною i Христом.
  Драхма помiтила:
  - Сказано у писаннi: - Один у нас Бог, Один i посередник мiж Богом i людьми: людина Iсус Христос.
  Єлизавета заперечила:
  - Це нi про що не каже. Суддя Бог теж один, але разом iз тим сказано: - Святi судитимуть свiт. Тож не все в Бiблiї треба розумiти буквально.
  Дiвчина-блондинка пискнула:
  - Але святi мають суто дорадчий голос. Крiм слова судити, позначає лише слiдчий суд.
  Драхма перервала розмову:
  - Не хочу слухати теологiчну схоластику. Давайте краще поговоримо про щось свiтське . Та й взагалi, коли кажуть, особливо про грiхи, одразу пропадає апетит.
  Єлизавета кивнула:
  - Я теж почуваюся грiшницею. Стiльки народу вбила. Жах.
  Драхма вiдмахнулася:
  - Я говорила, що в Бiблiї заповiдь не вбив, означає: не вчиняй злого вбивства.
  А вбивати в iм'я Батькiвщини - добро. Особливо якщо твоя батькiвщина свята. Не одна країна свiту не посмiла назвати себе священною, окрiм Росiї. Хiба це не є показником Богообраностi нашої країни.
  Єлизавета iронiчно вiдзначила:
  - I це каже атеїстка.
  Графiня-нiмфа логiчно вiдповiла:
  - Я не вiрю в Бiблiйного Бога, i особливо в те, що євреї народ божий, але в те, що Росiя має особливе призначення, безперечно. Щодо вiри, то це моя думка. Колись була цивiлiзацiя подiбна до нашої. Вона починала з кам'яних сокир та дерев'яних лукiв. Але йшли роки, тисячолiття, з'явилися першi машини. Спочатку незграбнi i громiздкi, потiм все стрiмкiшi, що розсiкають простiр. I звичайно , комп'ютер, помiчник будь-якої нацiї в iнтелектi, у найважливiшому для цивiлiзацiї, у розумових процесах. Зрозумiло,
  змiнювалися i самi iстоти за рахунок бiоiнженерiї. Ставали швидшими, розумнiшими з гарною реакцiєю, а не такими повiльними, як ранiше. Все змiнювалося на краще. Iстоти розробили найпотужнiшу зброю, здатну збивати метеорити та астероїди. Навчилися повелiвати погодою, попереджати природнi катаклiзми, лiтати i телепортуватися. А найголовнiше, створили зiркову iмперiю. Яка розкинулася на цiлу галактику, потiм безлiч галактик, охоплюючи свiтобудову.
  Єлизавета заявила:
  - Звучить красиво. А чи була у них вiра?
  Драхма продовжила:
  - Як i Землi iснувало безлiч релiгiй, але вони поступово вiдмирали. На їхнє мiсце поступово приходила впевненiсть у силi розуму. Нарештi, вченi, використовуючи мiць мiльйонiв планет, вiдкрили iснуюче i навчилися створювати матерiю. Це було грандiозним проривом у свiтобудовi. Тепер розум почав створювати власнi всесвiти. Величезнi та цiлком реальнi. Таким чином, зародилася i наша свiтобудова. Це цiлком логiчно! - сказала графиня-нiмфа.
  Юнак глянув на неї, його очi сяяли:
  - Це так незвичайно! Що ж, я вражений. Створення iнших всесвiтiв.
  - Останнє цiлком можливе. - заявила дiвчина-нiмфа. - Для цього потрiбно всього лише розгорнути структуру атома. Зокрема, розмiри, це вiдносне поняття, наприклад, якщо тривимiрний куб зробити чотирьох мiрним, його обсяг зросте у вiсiм разiв. Те саме i атом, при шести вимiрах вiн у п'ятсот двадцять два рази бiльший за тривимiрний. При дев'яти вимiрах це вже п'ятсот двадцять два помножене на п'ятсот двадцять два. I так далi. При кiлькостi вимiрювань кратному мiльйону один атом перевищить розмiрами галактику. Потiм його треба знову привести до тривимiрного стану, i ось матерiя для галактики в нас уже є. Структурувати її складнiше, але я думаю, що нашi нащадки з цим розберуться.
  У романi "Спокуса Бога" цю проблему вирiшував мульти-гiперплазмовий комп'ютер. Його швидкодiя вражала.
  - А що таке комп'ютер? - запитав юнак.
  - електронна машина. Перша повноцiнна ЕОМ було створено СРСР. Щоправда, у США вона з'явилася ранiше, та й у фашистськiй Нiмеччинi було створено прототип. Вiн навiть розрахував, скiльки часу потрiбно на те, щоб припинити фiзичне iснування всiх євреїв у Європi. Це було в нашому свiтi, у вашому , може, гiтлерiвцi не встигли. Взагалi, це мерзотна патологiя ненавидiти обраний Богом народ. - закiнчила за подругу Єлизавета.
  Хлопець кивнув:
  - У сучаснiй Росiї євреїв також обмежують. Зокрема, тих, хто не приймає Православ'я. Треба сказати, що мене попереджали: якщо станеш адвентистом, то виженуть з армiї. Народ не любить подiбнi євангельськi секти, i виборна влада з цим вважається. Звичайно, це погано, але всi пам'ятають, як багато євреїв було серед бiльшовикiв, вважай бiльшiсть центрального комiтету партiї. Тому юдаїзм терплять важко. Iнодi, особливо в малороської губернiї, трапляються погроми.
  Дiвчата хором вигукнули:
  - Погроми!?
  - Так, i полiцiя дивиться крiзь пальцi!
  Драхма вишкiрилася:
  - Так було за царських часiв, так буде й зараз. Євреї мають асимiлюватися. Хоча я атеїстка, але вважаю, що єдина вiра це не так уже й погано. Тiльки вона має бути не такою пацифiсткою, як Християнська.
  Юний офiцер пiдтвердив:
  - А це вже й вiдбувається. Зокрема, собор прийняв ухвалу, що у солдата полемого на полi лайки списуються всi грiхи, i його душа, уникнувши поневiрянь, прямо летить до раю. Крiм того, кожен подвиг та державна нагорода списує певну кiлькiсть грiхiв. Чим вище подвиг, тим бiльше певнi поблажки даються i при пораненнi, спокута провини кров'ю. Розширився список святих: увiмкнули Суворова, Брусилова, Ушакова, Макарова, Нахiмова, Кутузова та iнших. З царiв Олександр Другий, Петро Великий, Iван Грозний, Князi Дмитро Донський, Василь Третiй, Iван Третiй та багато iнших. Головний критерiй цього - служiння Батькiвщинi. Ось я впевнений, що Жуков, не надто релiгiйна людина, буде канонiзований.
  Єлизавета заявила:
  - А що! Вiн заслужив! Взагалi християнськiй вiрi потрiбен не тiльки хрест, а й меч, щоб захистити добро.
  Драхма пiдтвердила:
  - Релiгiя з мечем, це не опiум для народу, що зцiлює душi скальпель хiрурга!
  Краще вбити одного лиходiя, нiж оплакувати сотню праведникiв!
  Єлизавета не зовсiм погодилася:
  - Найнебезпечнiша зброя, це Бiблiя в руках нечестивця! Надлишок насильства здатний змiнити саме уявлення про добро.
  Охоронець, що досi мовчав, помiтив:
  - У компанiї з такими чарiвними дiвчатами приємно говорити про все. Але розмови про релiгiю надто вже стомлюють. Може, поговоримо про щось бiльш цивiльне. Зокрема, як вам сподобався фiльм - "Трiумф волi"? Наша доблесна армiя розгромила Нiмеччину. Взагалi, я читав "Майн Капф ".
  - А вам можна читати фашистську лiтературу? - здивувалася Єлизавета. - Адже це екстремiзм.
  Офiцер впевнено вiдповiв:
  - Ну чому! Адже модно читати мемуари Наполеона, а Гiтлер особистiсть майже рiвна Бiсмарку. Вiн вiдновив зруйновану депресiєю економiку Нiмеччини, добровiльно приєднав Австрiю та Судетську область, домiгся заступництва Чехословаччини. I зауважте, на вiдмiну Наполеона, без вiйни. Та й нiмцi жити при ньому стали краще. Зникло безробiття, кожен нiмець мiг купити в кредит автомобiль, сплачуючи всього п'ять марок на мiсяць. Безкоштовнi тури Атлантичним океаном та Африкою. Тобто, Третiй Рейх пiднiмався, перетворюючись на процвiтаючу державу. Але сунувся на нас i був жорстоко битий. Здається, тут не обiйшлося без Сталiнських провокацiй. У будь-якому разi добре, що нiмцi не встигли створити атомну бомбу, бо катастрофа вибухнула б набагато ранiше.
  - Натомiсть Сталiн, який став вождем США, встиг! Обвалив атомний кулак на Росiю. - вiдповiла Єлизавета. - I звiсно, заплатить за це! Його мало вбити, а слiд провезти вулицями Москви в залiзнiй клiтцi. I залишити в звiринцi, в мавпячому розплiднику на втiху натовпу.
  Драхма кивнула:
  - Як я не поважала Сталiна у своєму свiтi, у цьому всесвiтi, це просто ворожа країнi чудовисько.
  Юнаки, трохи пригубивши шампанського i закусивши лебединою нiжкою, нахилилися до дiвчат.
  - Розкажiть нам про ваш свiт. Який вiн такий незбагненний та загадковий.
  Єлизавета кивнула головою.
  - Це довго розповiдати!
  - Ми дворяни, i в нас не прийнято швидко їсти.
  Дiвчина-блондинка пiдтвердила:
  - Розкажу тодi коротко. В нас громадянську вiйну виграли бiльшовики. Так вийшло, може, тому, що Колчак не видав вчасно указ про передачу землi селянам у вiчне користування. У нього в тилу почалися селянськi повстання. Тут адмiрал так само припустився помилки, замiсть того , щоб домовлятися по-хорошому, зняв для придушення бунту вiйська, особливо оголивши пiвденний фланг. Отут i вдарили червонi. Пiсля чого iнiцiатива була втрачена. Пiсля цього вiйна йшла ще кiлька рокiв зi змiнним успiхом, але загалом перевагу мали червонi. Втративши Польщу, Фiнляндiю та захiднi областi України та Бiлорусiї, бiльшовики утримали владу.
  - Який жах! Антихрист пiдкорив майже шосту частину планети. - промовив високий юнак охоронець.
  - Та так вийшло! Щоправда, Ленiн був не дурень , вiн запровадив НЕП, i зумiв частково вiдновити економiку.
  - Ленiн дурнем нiколи не був. Демагог найвищої проби. - перебив юнак. - Я читав його працю, цiлком логiчно. До речi, у стилiстицi та аргументацiї є певна схожiсть iз Гiтлером.
  - Так , тiльки один занапастив Нiмеччину, а iнший створив життєздатну державу. - заявила Єлизавета. - Тiльки без Бога. Прожив у нашому всесвiтi Ленiн не довго. Йому пiдсипали спецiальний препарат, що провокує iнсульт, тому смерть була схожа на природну. Серед пiдозрюваних , насамперед Сталiн та його оточення.
  Офiцер пiдтвердив:
  - Пiдступний тип. Вiн, мабуть, залишився з вами.
  Блондинка пiдтвердила:
  - Так! Хоча, треба сказати, це особистiсть видатного розуму. Можна навiть сказати генiй.
  - Генiй та злодiйство речi не сумiснi! - помiтив юнак.
  Єлизавета кивнула свiтлою головою:
  - Так вважав Пушкiн, але бiльшiсть великих правителiв були жорстокi. Той самий Жуков не церемонився з ворогом.
  Офiцер не зовсiм погодився:
  - Але зате дотримувався прав людини. Коли Герiнга взяли в полон, вiн запросив цього аса, i вони разом випили по чарцi горiлки. Жуков вiддав належне йому, як воїну та солдатовi. Взагалi Герман Герiнг був проти вiйни з Росiєю. Нинi вiн живе у мiстi Сочi та викладає у льотному училищi. Слiд зазначити, що у Нiмеччинi з'явилися першi у свiтi реактивнi винищувачi. Розповiдай далi Єлизавета.
  Блондинка продовжила:
  - Пiсля смертi Ленiна кiлька рокiв не було єдиного лiдера. Iшла боротьба мiж Троцьким, Зiнов'євим, Каменєвим, Бухарiним, Риковим та Сталiним. Останнiй , користуючись розбiжностями мiж своїми противниками, розбив частинами. Прийшовши до влади, вiн почав iндустрiалiзацiю та колективiзацiю. Пролив багато кровi, занапастив неймовiрну кiлькiсть душ, але зумiв створити колгоспи та потужну вiйськову промисловiсть.
  - У нас також потужна вiйськова промисловiсть i без потокiв кровi. - помiтив юнак.
  - Тут не все було гладко. Зокрема, багато планiв щодо iндустрiалiзацiї виявилися зiрваними. - помiтила Єлизавета. - Але загалом у сорок першому роцi СРСР був готовий до вiйни, а Третiй Рейх немає. Гiтлер зволiкав iз переведенням економiки на вiйськовi рейки.
  Офiцер погодився:
  - Та й у цiй вiйнi, що в нас, до вiйни Нiмеччина не була готова. Зокрема, боєприпаси нiмцi припасли лише на пiвтора мiсяцi, а бомб на десять днiв.
  Єлизавета продовжила розповiдь:
  - Але через прорахунки керiвництва та раптовiсть нападу, нiмцi змогли заглибитися в нашу територiю. Їм навiть вдалося прорватися до Москви, до її околицi, випалити передмiстя Червону галявину, а десантники навiть сфотографували Кремль.
  Хлопець недовiрливо вiдповiв:
  - До самої Москви? Важко повiрити. Хоча бiльшовики, звичайно, неабияк пошкодили армiї.
  Блондинка погодилася:
  - А ви проникливi. Справдi, Сталiн викосив майже весь командний склад, розстрiлявши iз шiстнадцяти командувачiв округами п'ятнадцять.
  Юний офiцер проревiв:
  - Ого! Ну та iдiот! Грузинський дурень ! Втiм, у КША справи не кращi. Весь колишнiй склад перемолоту. I взагалi, янкi посереднi солдати.
  - Я б так не сказала! У них багато недолiкiв, але вони швидко навчаються. Зокрема, борючись iз могутньою Японською армiєю, змогли досить швидко переламати ситуацiю. Взагалi, серед них було багато героїв, хитрих диверсантiв. Америка формувалася iз усiх нацiй свiту. Тут сталося схрещування безлiчi генiв, зокрема i росiйських. Тож це життєздатний простiр.
  - помiтила Єлизавета.
  Iнший юнак пробулькал:
  - Ну не знаю! А у вашому свiтi, якi вiйни вони виграли?
  Дiвчина-блондинка почала розповiдати:
  - Наприклад, проти Iраку 1991 року. - За пiвтора мiсяцi було розгромлено бiльш нiж мiльйонну армiю з п'ятьма з половиною тисячами танкiв. Самi американцi , з урахуванням нещасних випадкiв, втратили вбитими лише двiстi людей.
  Хлопчисько-лейтенант свиснув:
  - Ого! Такого успiху навiть Жукову не снився. У вашому свiтi, як так вийшло?
  Єлизавета видала:
  - Активне використання авiацiї та безпiлотних ракет.
  Юнак зазначив:
  - Американцi волiють доктрину маршала Дуа !
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Так! Вони дуже люблять бомбити та залякувати.
  Хлопчик-офiцер, розсмiявся:
  - Як i у цьому свiтi! Суцiльний тероризм.
  Драхма зазначила:
  - Перемiгши США, Росiя стане єдиною наддержавою свiту. I тут людство буде єдиним. Що, безперечно, добре. Ми зможемо нарештi розпочати космiчну експансiю.
  Єлизавета примружила очi:
  - А ти не боїшся кари Господньої?
  Юний воїн зiщулився:
  - Це ти до чого?
  Дiвчина-блондинка прошипiла:
  - Коли всi нацiї та народи вклоняться звiровi, розпочнуться суди божi. Про це написано в Одкровеннi святого про Iвана .
  Драхма заперечила:
  - Все, що написав Iоанн, можна пояснити цiлком науково.
  - Це як? - не зрозумiла Єлизавета.
  Графiня-нiмфа пояснила:
  - Наприклад, падiння метеорита, зiрки полин. Що зробить воду гiркою. Метеорити та астероїди завжди падали на Землю. Оскiльки кiнцева дата не зазначена, то рано, чи пiзно падiння має вiдбутися. Якщо, звiсно, люди не створять зброї, яка спопелить астероїд. Зокрема анiгiляцiйну бомбу.
  Ми маємо розробки, як робити антиматерiю. Ви чули про таку?
  Хлопець кивнув:
  - читав Бєляєва. Це лiдер української фантастики. Так, антиматерiя повинна вiдтворювати енергiї в тисячу разiв бiльше водневої бомби за тiєї ж ваги. Причому, антиречовина має мати негативну гравiтацiю. Отже, ракетнi комплекси не будуть перевантаженi. У принципi , така зброя була б непоганою вiдповiддю КША.
  - Застосовувати його на Землi не можна. Занадто вже руйнiвне , а ось у космосi якраз. Тим бiльше, воно буде чистим, на вiдмiну вiд водневої бомби, i ми без проблем пiдiрвемо астероїд. Вiн розсиплеться на фотони, не залишивши навiть пилу. - сказала Драхма. - Взагалi, пророцтва Iоанна не збудуться, якщо людство розвиватиме науку. Зокрема, будь-яка страта в принципi можлива, але можна вiдтворити захист. Зокрема вiд сонячної спеки, глобального потеплiння врятують новi технологiї. Можна поглибити свiтовий океан, тож суша не буде залита.
  Лейтенант iз подивом запитав:
  - Як поглибити? Екскаватором?
  Графiня-нiмфа заперечила:
  - Нi, серiєю регульованих, чистих анiгiляцiйних та субатомних вибухiв. Зробити це повiльно, поступово, щоб не сталося катастрофи. Якщо океанськi жолоби повiльно опускатимуться, наприклад, по сантиметру на день, це не викличе цунамi i колосальної катастрофи. Навпаки, планета стане теплiшою та сприятливiшою для проживання. Циркуляцiя повiтря також змiниться. Холоднi течiї, як це завгодно людям, рухатимуться вiд полюсiв до екватора, а теплi вiд екватора до полюсiв. Клiмат на всiй планетi стане як на Канарських островах, а територiя сушi навiть збiльшиться. Планета стане раєм, як передбачено у Бiблiї, лише силою науки. А в майбутньому, може, Землю до Сонця пiдтягнемо, а Венеру навпаки вiдсунемо.
  Єлизавета замотала своєю бiлою, злегка присипаною сусальним золотом, головою:
  - Казки це!
  Розумна Драхма заперечила з посмiшкою:
  - Ну чому! Вiзьми того, хто живе рокiв двiстi тому i перенеси його в наш свiт. Вiн був би просто пригнiчений великою кiлькiстю чудес. Той самий лiтак, автомобiль, пiдводний човен, радiотелескоп, телебачення. I особливо роботи, комп'ютер, Iнтернет, голограми. Все це диво, що перевершує казковi уявлення. Бiблiя не могла передбачати такого розвитку, хiба в нiй йдеться про комп'ютери, чи Iнтернет?
  Єлизавета заперечила:
  - Є схоже, коли Сатана показав Христу миттєво всi країни, царства та славу їх! Це було по кручi Iнтернету.
  Нiмфа-графиня засмiялася:
  - А як можна показати миттєво?
  Блондинка прочирикала:
  - Це i є диво! Те, що люди намагаються повторити.
  Драхма взяла i з смiхом вiдповiла:
  - А тобi не здається, що це не серйозна розмова. Iнтернет реальнiсть i ми його бачимо, а те, що написано в Бiблiї, має достовiрнiсть казок Шахеризади .
  Єлизавета iз жаром вiдзначила, тупаючи ногою у витонченому чобiтку:
  - За казки люди не помирали б. За те, що ти називаєш казками, люди йшли на смерть. Їх розпинали, вбивали, а вони вiрили. Якби апостоли не мали живого свiдчення про воскресiння Христа, то нiхто не пiшов би на смерть, заради химери. Шахраї та мученики рiзного поля ягоди.
  Хлопець пiдтвердив:
  - Переконливо каже.
  Драхма не погоджувалась.
  - А в Iсламi теж йдуть на смерть, хоч i не мають свiдчення Христового. Та й комунiст фанатики вмирали, терпiли тортури, опинялися вiд щедрих обiцянок. Тож це ще не показник. Природа фанатизму складна, але навiть я, переконаний атеїст, пiду на будь-якi тортури заради вiтчизни. Чому сама не знаю.
  - Навiть не вiрячи в рай? - запитав юнак.
  Дiвчина-нiмфа надувшись, вiдповiла:
  -Можна вiрити в атеїстичне безсмертя, подароване гiпернаукою далекого майбутнього.
  Єлизавета похитала головою:
  - Чиста фантазiя!
  Драхма вигукнула:
  - Те саме говорили про лiтак, про полiт на Мiсяць, про клонування, поки не стало реальнiстю. Навiть ми з тобою фантазiя, дiвчата, народженi в пробiрцi та надiленi надздiбностями .
  Дiвчина-блондинка буркнула:
  - Але це ще нi про що не каже!
  Дiвчина-нiмфа видала:
  - В принципi так! Крiм того, що можливостi прогресу безмежнi.
  Єлизавета прочирикала у вiдповiдь:
  - Але, наприклад, досi багато захворювань не лiкуються. Той самий СНIД, або вiрус Еболла , Сибiрська виразка, пташиний грип.
  Драхма, вискалив зуби, вiдповiла:
  - Ти маєш на увазi мор, який винищив чверть людства. Але ранiше теж були пандемiї, чума, чорна вiспа, що вбивають сотнi мiльйонiв людей, але виявилися переможенi. Буде вiдправлено в небуття i цi жахливi вiруси. Це лише питання часу , i не дуже довгого. До речi, в нашому органiзмi СНIД, Еболла та деякi iншi гидоти не розвиваються. - заявила графиня-нiмфа. - Не кажучи вже про те, що смертоносна хвороба старiсть, можливо, не торкнеться наших тiл.
  Єлизавета пожувала шматок м'яса. Моргнула очима. Зiбрала думки в кулак.
  - Навiть прогрес може розвиватися лише тому, що до вподоби Боговi. Що ж до польоту в космос, то тут ти сама знаєш передбачення.
  Драхма посмiхнулася.
  - Це, найiмовiрнiше, давня метафора. Якщо гнiздо, це образне вираження, то мiж зiрками, чому потрiбно розумiти буквально.
  Єлизавета кивнула:
  - Загалом звучить логiчно.
  На той час хлопцi вже покiнчили здебiльшого лебедя i взялися за десерт.
  - Знаєте, що я вам скажу? - вiдповiв юнак. - Вашi думки цiлком розумнi та оригiнальнi. Але в чому питання, як нам виграти нинiшню вiйну?
  Драхма широко посмiхнулася, її великi перлиннi зубки блиснули.
  - Наразi нашi вiйська отримали стратегiчну iнiцiативу. Триста тисяч убитих i не менша кiлькiсть поранених та понiвечених помiтно змiнює баланс сил. Не кажучи про втрату супротивником значної кiлькостi палива. Що саме собою серйозна ляпас. Слiд зазначити також, що комунiстами дуже багато незадоволенi. Так що при русi Францiєю нас пiдтримає мiсцеве населення. Тож перемога неминуча.
  - Тодi давайте вип'ємо за це! - запропонував юнак.
  Вони вшестеро цокнулися. Загалом виглядало все досить iдилiчно. Драхма висловила думку.
  - У мене є деякi iдеї, як пiдняти бойовий потенцiал наших вiйськ i прискорити загоєння ран.
  Єлизавета запитала:
  - Що за свiтлi думки?
  Графiня-нiмфа вiдповiла:
  - Сумарний вплив. З одного боку голками колеш, у певнi точки тiла, стимулюючи нервовi закiнчення та м'язовi волокна.
  Блондинка вiдповiла:
  - Це давно вiдомий прийом. Акупунктура практикується тисячi рокiв.
  Драхма видала:
  - Правильно! Але при цьому не завжди воно досить ефективне.
  Єлизавета пропищала:
  - Треба знати крапки! Їх близько пiвтори тисячi.
  Графiня-нiмфа додала:
  - Не тiльки. Корисно до голки додати невелику кiлькiсть корисних мiнералiв та трав, а також легку дiю електророзрядами . Струм невисокої напруги, i буде страшний ефект.
  Блондинка-дiвчинка вiдзначила:
  - Треба перевiрити подiбну методику.
  - Та у ФСБ нас, схоже, подiбному не вчили.
  - Вчили, тiльки все окремо. Без комплексного впливу.
  - Це суттєвий мiнус.
  Дiвчата переглянулись. Юнак спитав:
  - А як це працюватиме?
  Воїнки хором вiдповiли:
  - Дуже ефективно! Тiльки треба детально розписати методику. Боєздатнiсть росiйської армiї зросте багаторазово.
  Один iз юнакiв пискнув:
  - Ого!
  Драхма додала:
  - I не лише, зросте фiзична сила, реакцiя, хватка.
  Юний офiцер видав:
  - Адже це вразить ворогiв.
  Графиня-нiмфа пропищала:
  - I нас також! Насамперед, здивуй себе. Взагалi, у нас ще є час, давайте хлопцi доїмо i перевiримо нову систему посилення на вас самих.
  - Крiм того, я навчу вас медитацiї, це посилить вашi здiбностi пiд час стрiльби. - заявила Єлизавета.
  Дiвчата майже миттєво заковтнули десерт. Драхма пiдганяла повiльних хлопцiв.
  - Ну що ви так довго пораєтеся з пончиком.
  Юнаки пробулькали :
  - Так, проблеми виникли.
  Графiня-нiмфа проревела:
  - Буває, але ми їх швидко вирiшимо.
  Юнаки розреготалися, найвищий з них сказав:
  - Все ж таки ми дворяни. Повиннi дотримуватися культури споживання їжi.
  Єлизавета заперечила:
  - А коли вже бiй? I кожну секунду на рахунку. Ви, мабуть, неабияк побоялися.
  Драхма додала:
  - Хто довго їсть, коротко живе!
  - Ну, це ще як сказати! - заперечив юнак. - Їжа має бути ретельно пережована.
  - Не на шкоду Батькiвщинi. - заявила Єлизавета. - Тим бiльше , що наш шлунок перетравить навiть деревну кору.
  - Та з вами просто страшно! - заявили напiвжартома хлопцi.
  Коли з їжею покiнчили, дiвчата запропонували прийняти разом душ.
  - Перед вправами тiла повиннi бути чистими та дихати.
  Тi, звiсно, охоче погодилися. Тiльки вiруючий хлопець бентежився:
  - Ми ж будемо голими!
  Драхма впевнено заявила:
  - Ну i що! Нагота природна, отже, не злочинна.
  Юнак зазначив:
  - I ви теж голi.
  Драхма впевнено заявила:
  - А хiба в давнiй Русi чоловiки та жiнки не милися разом у лазнях? Адже в цьому немає нiчого поганого .
  Юнаки пропищали:
  - Тiльки не треба нас спокушати.
  - Ми займаємося чистою наукою. Не заради розпусти, а заради честi та Батькiвщини. - сказала Єлизавета.
  Душ усерединi генеральського готелю виглядав вражаюче, позолочений з напiвдорогоцiнним камiнням. Але найголовнiшим скарбом були дiвчата, такi особливi, повiтрянi. Їхнiй вигляд спокушав i зачаровував, розпалював i кидав у тремтiння одночасно. Тим не менше, молодi поводилися стримано, хоча Драхма сама потерла спину хлопцям i попросила, щоб вони це зробили їй. Єлизавета теж дозволила хлопцевi пошкребти мочалкою свої чудовi, але твердi ноги. Той iз радiстю погодився.
  Вимившись i витершись, хлопцi попрямували до тренажерної зали. На них були лише трусики. Дiвчата вгамували їх у крiсло, дiстали голки, почали готувати, протираючи маслами та спиртом.
  - Давайте спочатку покажiть свої максимальнi результати! - запропонувала Єлизавета.
  Юнаки пискнули:
  - Навiщо!
  - Ми хочемо знати, наскiльки ефект iвен наш метод. - сказала Драхма. - Це дуже важливо. Крiм того, поруч знаходиться тир, непогано i там випробувати себе. Ви згоднi?
  Хлопець кивнув:
  - Стрiляємо ми дуже навiть непогано!
  - Ну, це ж, дивлячись за якими мiрками. - помiтила Єлизавета. - Наша мета зробити з вас справжнiх асiв .
  Юнаки прочирикали:
  - Але не таких , як Герiнг.
  - Звичайно! Вiн надто товстий, а ви такi стрункi. - Дiвчина лизнула язичком куточок рота.
  - Може нам одягнутися? - спитав адвентист.
  - Нi! Не варто. Ми повиннi бачити рух кожного вашого м'яза, як б'ється найменша жилка. - сказала Єлизавета. - Це ж наука i фiзпiдготовка , а не розпуста.
  - Заради науки ми готовi терпiти! - погодилися хлопцi.
  Драхма жадiбно поцiлувало найгарнiшого з них у губи. Той почервонiв i знiяковiв:
  -Ну, Навiщо так!
  Войовниця-нiмфа впевнено вiдповiла:
  - Нiчого, адже я старша за званням! Тож вiдповiдальнiсть ляже на мене.
  Хлопцi почали розминатися. Вони присiдали, жали лежачи, робили станову тягу, прес, бiцепси, трапецiї та багато iншого. Загалом, хлопцi показали результати КМС, що дуже навiть не погано, особливо якщо врахувати, що допiнг їм не вiдомий. Як не дивно, але найдрiбнiший з них, який симпатизує Адвентистам Сьомого дня, зайняв перше мiсце, наблизившись до майстра спорту.
  - А ти непоганий! - сказала Драхма.
  Юний офiцер вiдповiв:
  -Це тому, що постiйно тренуюсь i не їм м'яса. Лише рибу, овочi, фрукти. Взагалi Адвентисти Сьомого дня така церква, що забороняють вживання свинини та iншої забороненої Бiблiєю їжi.
  - А як же видiння Петра? - запитала Єлизавета.
  Лейтенант вiдповiв:
  - Так там мова йде про язичникiв. Для ортодоксального iудея проповiдувати язичникам байдуже, що з'їсти не кошерну їжу. Гидко i бридко, чи не так?
  Щось схоже було з Єзекiлем , коли Господь пропонував йому з'їсти коржики на гною. Або з Iоанном, коли вiн проковтнув гiрку книгу, але це не було наказом їсти книжки. Тобто метафорична форма впливу.
  - Цiкава вистава? - помiтила Єлизавета.
  Юнак продовжив:
  - Крiм того, в Одкровеннi Йоана сказано, що став Вавилон притулком для рiзного нечистого i мерзенного птаха, для нечистого i гидкого звiра.
  Блондинка-термiнатор запитала:
  - Звучить логiчно! Є ще аргументи?
  Релiгiйний воїн вiдповiв:
  - В Iсаї , в останньому роздiлi сказано в контекстi другого пришестя Христа, що пожирають свиней, мишей та iншу гидоту загинуть. Тож це цiлком серйозне попередження.
  Драхма помiтила:
  - Павло говорив у посланнi до Римлян, що для кожного нечисте те, що вiн сам вважає нечистим.
  Юнак вiдповiв:
  - Це в контекстi iдоложертвенного . I взагалi, Бiблiя не може сама собi суперечити.
  Єлизавета прочирикала:
  - Як сказати! Адже пiсля смертi Христа всi жертви стали гидотою, а апостол Павло принiс жертву.
  Лейтенант вiдповiв:
  - Це було лише символом.
  Драхма перервала їх:
  - Не вiдволiкайтесь. Тепер стрiлянина!
  Стрiляли хлопцi теж непогано, хоч i особливого враження не справляли. А коли мiшенi засовувалися, вийшло набагато гiрше.
  - У бою, коли противник бiжить, у вас можуть виникнути серйознi проблеми. - сказала Єлизавета.
  -А Ви самi покажiть, як треба! - сказав найвищий iз охоронцiв.
  Єлизавета посмiхнулася. Вибравши найдальшу мету, вона включила граничну швидкiсть. Потiм вiдкрила вогонь у форсованому режимi.
  Провела по мармуровiй плитцi босою пiдошвою, прочiрiкавши:
  - Тепер дивiться.
  Коли до них наблизилася мета, кулi вибили пика Буратiно.
  - Ну як?
  Юнаки провизжали:
  - Ого, ти навiть не цiлилася, а твоя подруга?
  - Я можу ще краще! - Драхма врубала мiшень, i розрядила обойму. Свинцевi гостинцi так i клацали. Нарештi з'явилася дошка з написом:
  - Куля - дурниця , багнет - молодець!
  Нiмфа-графиня пискнула:
  - Ну як?
  Юнаки вигукнули:
  - Клас! Зразок сили та технiки.
  Iнший охоронець запитав:
  - А чому б вам не стрiляти прямо в десятку?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Можна, можливо! Але це досить нудно, рутинно.
  - Зрозумiло, iнодi й ми втомлюємося вiд монотонної служби. - заявив юнак.
  - Чи може вам нашi силовi здiбностi показати? - запитала Єлизавета.
  Юнi воїни вигукнули:
  - Не треба! Ми вам вiримо. Знаємо, що показники будуть чудовими.
  Єлизавета трохи клацнула юнака по носi:
  - Ну добре! Тим краще. Тепер приступимо до вашої обробки.
  Дiвчина почала масажувати обличчя, щоб вимкнути вiдчуття болю. Потiм, коли юнак застиг, акуратно встромила йому голку в праву нiздрю.
  - Це вплив на точку Д ю ! - Сказала вона.
  Дiвчина працювала дуже акуратно, спочатку вирiшивши обмежитися двадцятьма точками, вiд лоба до стопи. Юнаки майже не вiдчували болю. Єлизавета працювала поряд. Вона колола трохи iнакше, нiж Драхма. Проводився своєрiдний експеримент. Заодно дiвчата мазали голки рiзними мiнералами. Заодно ласкаво погладжували хлопцiв. Було видно, що хлопцi дуже збудженi на секс. Короткий укол у мошонку зняв шалену напругу.
  - Ну ось! - сказала Драхма. - Тепер вплив струмом, намагатимусь пiдiбрати максимально прийнятну напругу.
  Юнакам, зважаючи на все, було добре. Вони навiть усмiхалися. Дiвчата щадили їх, використовуючи далеко не найсильнiшу напругу.
  Було видно, як смикаються рельєфнi м'язи, вiн впливу вони стали глибшими, а шкiра знежирилася. В цiлому, чудово виглядало, юнаки буквально розквiтали.
  Єлизавета гладила груди юнака i примовляла:
  - Посилюю вплив. Ви почуватиметеся на бiлому конi.
  Драхма також прасувала мускулистi, чисто вимитi тiла. Вона насилу себе стримувала, щоб не дати вихiд шаленiй пристрастi.
  Тут Єлизавета перервала її:
  - Сеанс надто вже затягується, а наш час дорогий.
  Дiвчата закiнчили дiю та рiзкими рухами витягли голки.
  Драхма пляснула руками:
  - А тепер приступаємо до вимiрювання показникiв.
  Юнаки схопилися, вони виглядали досить бадьоро:
  - Ми готовi!
  - Тодi почнемо. На початку силовi вправи.
  Хлопцi почали присiдати зi штангами. Справдi, результати зросли кiлограм на тридцять, у жимi на двадцять п'ять, а в становiй тязi на п'ятдесят.
  - Ось так ви тримаєте марку цiлком упевнено. - сказала Єлизавета.
  Потiм перевiрили розтяжку, дiвчата сiдали на плечi, трохи пiдстрибуючи. Також були помiтнi змiни на краще. Зросла пластичнiсть.
  Драхма зазначила:
  - Це чудово, хлопцi.
  Єлизавета запропонувала:
  -Може перевiрити їх у стрiльбi?
  Графiня-нiмфа випалила:
  -Слiд!
  Дiвчата так i вчинили, пiдводили по черзi. Спочатку результати несподiвано виявилися навiть гiршими, хлопцi занадто хвилювалися. Адже, справдi, експеримент ризикований, чим ще може скiнчитися. Але потiм освоїлися, смакували, стали куди швидше перемiщатися i стрiляти. Вiдсоток влучень рiзко зрiс, особливо помiтний був прогрес щодо рухомих мiшеней.
  Єлизавета заявила:
  - Чудово! Схоже, ми правильному шляху.
  Драхма додала:
  - Iнакше довелося б пiдбирати iншу комбiнацiю. Взагалi, струм з голками та мiнерали дуже рiзко посилюють вплив. Можна навiть використовувати це пiд час лiкування хвороб. Як ти думаєш, Єлизавете?
  Блондинка-войовниця, тупаючи босими ногами, прочирикала:
  - Не найгiрша думка!
  Драхма, граючи м'язами преса, гаркнула :
  - Ось це ми пробуємо на собi.
  Дiвчата жартома тицьнули один одному голки в чистi лоби.
  . РОЗДIЛ Љ 4
  Пiсля чого весело скалили зубки.
  - Вiдмiнно знiмає втому! - помiтила Драхма. - Хоча нам i знiмати нема чого.
  Єлизавета пiдтвердила:
  - Схоже, що на цих хлопчиках вийшли результати. Давай швидше розпишемо методику i поширимо по вiйськах.
  Графiня-нiмфа впевнено вiдповiла:
  - Це ми зробимо, тiльки менше крапок у головi, особливо поблизу очей та головного мозку. Так можна i солдатiв покалiчити.
  Войовниця-блондинка кивнула:
  - Безумовно так! Такий ризик є.
  - Особливо, якщо це робитимуть не ласкавi жiночi руки. - Помiтила за кiлька секунд, бачачи, що нiмфа мовчить, Єлизавета.
  Драхма прочирикала:
  - А тепер нам час у центр подiлитися знаннями.
  Хлопцi, схоже, були розчарованi, в душi їм хотiлося тiлесної любовi. Але Драхма розумiла, що в цiй, ще досить консервативнiй країнi, репутацiя повiї здорово заважатиме просуванню нагору. Тому у неї секс залишився тiльки в мрiях. Ну, а Єлизавета в цьому снi, як iстинно вiруюча ( насправдi вона, швидше за агностик, нiж християнка, хоч i любить спiвати пiсеньки про Iсуса Христа!) звикла себе обмежувати.
  Дiвчата вiдмовилися вiд автомобiля та вирiшили пробiгтися. Вони мчали дуже швидко не багатьом, поступаючись гоночнiй машинi. А вдягненi, взятi на зонi чудес артефакти, мчали куди швидше за минуле.
  - Зона, зона мета сезону, за етапом слiдує етап! - промовила Єлизавета.
  Було майже неможливо встежити, як миготять їхнi босi, засмаглi ноги. Дiвчата зняли взуття, щоб зберегти важким шляхом. Тим бiльше, що такий швидкий бiг її зношує.
  Зеленi дерева, що дихають свiжiстю раннього лiта, пахуче повiтря цього ворожого, i водночас привiтного свiту. У висотi видно лiтак. Це штурмовик зi стрiлоподiбними загнутими крилами та авiацiйними гарматами. Крiм того, видно стовп диму, десь горить лiс. Дiвчатам дихається легко, але вони помiчають попереду на дорозi пiдозрiлий рух. Додають швидкiсть.
  - Схоже, там у засiдцi диверсiйна група. - каже Драхма.
  - Я це бачу та чую. Схоже, противник щось пронюхав, якщо, не зважаючи на витрати, кидає в цей район диверсантiв. - помiтила Єлизавета.
  Нiмфа-графиня пискнула:
  - Це, безперечно.
  Командир диверсiйного загону пiдполковник Гаррi Грiфiнд великий коричневий хлопець справляв велику потребу. Причому, вибрав для цього явно не потрiбне мiсце, поруч iз мурашником. Злiснi комахи не особливо були враженi тим, що американець був нагороджений орденами Ленiна та Сталiна, вп'ялися офiцеровi в чутливе мiсце. Той закричав благим матюком, демонструючи не стриманiсть. Його пiдлеглий капiтан Джордж Круз почав топтати мурах.
  Обидва брудно лаялися матом. Лише лейтенант Лiст, судячи з фiзiономiї, метис зазначив:
  - Ми так можемо порушити засiдку!
  Рев у вiдповiдь:
  - Та нiкого поки немає!
  I далi слiдує шипiння:
  - Генерал лютує, кажуть, що сам Великий вождь наказав розстрiляти за диверсiю двадцять п'ять членiв вищого командування.
  Вереск iз переляком:
  - У нього справдi залiзна хватка. Так, i по дiлу їм!
  Булькання у вiдповiдь:
  - А наше завдання з'ясувати та розвiдати.
  Афроамериканець знову лаявся, натягнув штани, застебнув портупею.
  - Менi краще це розвiдати. А тепер слухай мою команду. Як тiльки з'явиться супротивник, стрiляти iз гранатометiв.
  - Слухаємось, камрад!
  I знову рiчок кабана:
  - Дивiться у мене! Вiдстрiлю яйця!
  I улесливе:
  - Так точно! Вождь, камрад!
  Дiвчата побiгли лiсом, прагнучи зайти в тил угрупованнi, що залягло в засiдцi. В принципi, з їхньою зброєю та артефактами "броня", можна було атакувати в лоб, але це контрпродуктивно. Тож надто ризиковано, а раптом камiнцi втратили свою чудодiйну силу.
  Драхма з цього приводу висловилася:
  - Iнший всесвiт не передбачуваний.
  Єлизавета пiдтвердила:
  - Тут ми обидвi подiбнi. Тож дiятимемо за всiма правилами вiйськового мистецтва.
  Лiс для сильного бiйця це союзник. I хоча десантникiв було близько сотнi, видно було, ця частина мало добре пiдготовлена. Багато хто курив, iншi потягували з фляги вiскi. В армiї КША процвiтало донесення. Тут усе сягало абсурду. Якщо командир образив солдата, той писав донос, майже чарiвний аргумент. Багато вiйськовослужбовцiв самi були сексотами , i їх боялися, як вогню. Ну, яка може дисциплiна, ти трохи притиснеш солдатiв, а вони на тебе налаштують, нiби шпигун, чи диверсант. Як не дивно, маховик репресiй та шпигунства аж нiяк не перетворив армiю на непереборну фалангу, а лише знизили рiвень виучки.
  Єлизавета запитала Драхму:
  - Може з простих "Оболенських" їх пiдсмажимо?
  Та вiдповiла:
  - Цiлком логiчно! Це пiдвищить рiвень нашої виучки.
  Дiвчата вийшли на дистанцiю, прицiлилися, примруживши очi. Тепер важливо так розподiлити чергу, щоб сорок вiсiм патронiв у кожнiй обоймi взяли якнайбiльше солдатiв. Тут роль грає ще й рiвень розсiювання. Тепер прицiл часу в обоймi рiвно шiсть секунд. Дiвчата завмерли i зосередилися, навели зброю, намагаючись увiйти до бойового стану "каскад". Вони самi це вигадали, коли час сповiльнюється, а твоя особиста швидкiсть збiльшується, i можна зняти максимум солдатiв. Кожна куля при цьому сприйматиметься окремо, подiбно до фрагмента.
  - Стрiляємо на пiдйом пальця. - попередила Драхма. Дiвчата ще зволiкали кiлька секунд i вiдкрили вогонь.
  Тепер противник отримав "хропака". Зрiзало десятки солдатiв, i тих, хто стояв, i тих, хто невмiло залiг у засiдку. Багато хто, втiм, сидiв, що полегшувало завдання.
  Почувши пострiли, супротивник зреагував iз запiзненням. Деякi засмикалися, iншi вiдкрили вогонь у вiдповiдь. У всякому разi, розрядивши обойму, дiвчата викосили бiльше половини супротивника.
  Драхма скомандувала:
  - А тепер гранати Ф-1.
  Противник спробував кидатися своїми . Але тут у нього не дуже вийшло. Дiвчина розстрiлювала гранати на льоту. Вони били з обох рук. В результатi уламки вражали тих, хто кидав .
  - Допомагайте нам, допомагайте! - знущально крикнула семикольорова Драхма англiйською.
  Єлизавета, працюючи i руками, i босими пальчиками своїх спокусливих нiг, зазначила:
  - Збити гранату на льоту, чудова тактика.
  Незабаром у живих залишилося лише кiлька, та й то поранених солдатiв. Дiвчата пiдскочили до них. Серед них несподiвано виявився пiдполковник Гаррi Грiфiнд . Вiд нього смердiло, хоч як це дивно, органiзм знайшов у собi резерви сильно обгадатися.
  - Я здаюся в полон! - промимрив вiн. - Сталiн капут!
  - Знайома пiсенька. - сказала Єлизавета.
  - Не нести ж смердючку на собi! - Драхма вистрiлила йому по ногах, перебивши кiстячки. - Тепер ти нiкуди не втечеш.
  Гаррi пробурчав:
  - Рiшений повiї ! - I вiдрубав .
  - Ось так, i з цим типом поки що покiнчено. Ми викличемо вбрання, i їх пов'яжуть. А решту самi зв'яжемо. - промовила Єлизавета.
  Дiвчата впоралися з роботою професiйно швидко. Прив'язали, привели до тями пiдполковника. Той зi страху виклав їм те, що знав. Виявляється, висадилися ще три десантнi групи, а при штабi є шпигун не нижче генерал-майора.
  Дiвчата записали його свiдчення на магнiтофон i залишили, одна з груп була по дорозi, i вони зайняла засiдку бiля мiстечка, а з рештою розбереться спецназ. Знову було видно, як усе прискорюючись, мелькають їхнi голi дiвочi п'яти.
  У небi вдарив грiм, обвалилися краплинки дощу. Драхма трохи знизила темп, прислухалася:
  - Пахне восени, хоча лiто ще тiльки починається.
  Єлизавета кивнула:
  - Так! Струменi дощу такi теплi, приємно шльопати по калюжi босими ногами.
  Дiвчина-нiмфа прочирикала:
  - Твої та й мої ноги здатнi звести з розуму всiх чоловiкiв у свiтi. Ти бачила, як вона дивилася на нас.
  Войовниця-блондинка, шльопнувши голою, рожевою п'ятою по калюжi, проворкувала:
  - Чесно кажучи, гарнi юнаки, я насилу придушила бажання.
  - Менi, як атеїстцi, зробити таке було набагато важче. - заявила Драхма ( увi снi чомусь вона стала атеїсткою, хоча була насправдi родичкою язичницьких богiв!). - Втiм, менi найбiльше подобаються iнтелектуальнi чоловiки. Зокрема, якi шанують класикiв. Так, Єлизавета, якщо хочеш мати успiх, треба писати не тiльки патрiотичнi вiршi. А то вiд одного слова Росiя починає дзвенiти у вухах.
  Войовниця-блондинка заперечила:
  - Ну не треба думати, що я такий уже вузький фахiвець. Ось, наприклад, вiршi про осiнь.
  Драхма прочирикала:
  - Хочу послухати, як вони звучать.
  Єлизавета заспiвала своїм чудовим дуже сильним голосом, який мiг дати фору будь-якiй опернiй спiвачцi навiть iз великих .
   Одягненi на заздрiсть усiм царям,
  Багрянець, золото, листочки в рубiнах!
  Як метелики вечiрнi парять,
  I вiтру голос, органи херувимiв!
  
  Просторий осенi розкiшний спокiй,
  Дерева, банi церков священних!
  Будь-яка гiлочка з точеним рiзьбленням,
  Росинок перлiв камiнцiв безцiнних!
  
  Вкрилася калюжа тонким срiблом,
  З-пiд копит коня сяють iскри!
  Один до одного ставитеся ви з добром,
  Щоб щасливо жилося пiд чистим небом!
  
  На сонцi яскравому, плаття розпустивши,
  Берези, тополi танцюють вальс кохання!
  Про днi, що в безодню канули, сумуємо,
  Згадка зустрiчей зi мною зберiгай!
  
  Зима настане, вiчна юнiсть у нiй,
  Не сивина - алмази у волоссi!
  Ми зберемо на свято всiх друзiв,
  I висловимо мрiю у лихих вiршах!
  Драхма, як завжди, висловила невдоволення:
  - Якось надто вже старомодно. Такi вирази, як голос, золото i твої улюбленi херувими. Надто вже ти релiгiйно стурбована.
  Єлизавета роздавила босими пальцями нiг кусачого комарика i проворкувала:
  - Ми живемо в теократичнiй православнiй країнi, де збереглися i титули, i багато давнiх оборотiв. Ось подивися, як дiтям подобається.
  Тi, що стояли вздовж шосе, з цiкавiстю стежать за колонами, хлопчики рiзних типiв, вiд босоногих до досить культурно одягнених, зааплодували. Хтось крикнув:
  - Бетховен у спiдницi.
  Один хлопчик додав:
  - I з голими п'ятами!
  Пiд час спiву дiвчата знизили темп, i їх можна було розглянути. Насамперед кидалося волосся, що розвiвалося, як бойовий прапор. Золотистi Єлизавети i, як семикольорове полум'я у Драхми.
  - Вони бiжать, щоб пiдпалити Бремен! - крикнув один iз свiтловолосих хлопчикiв.
  Драхма миттю пiдскочила до нього, пацан тiльки-но вiдвернувся, щоб дати деру.
  Погрозливо кричала:
  - Як звати тебе, дотепник?
  Хлопчик проворкував:
  - Фрiдрiх, або просто по-дружньому, Рiх .
  Семикольорове дiвчисько прочирикала:
  - Чи не хочеш ти американського шоколаду?
  Сiрванець похитав головою:
  - Не дуже, кажуть, це просто ерзац.
  Графiня-нiмфа засмiялася:
  - Та нi, натуральний , Латинська Америка поки що пiд контролем КША. Тому вони цiлком, особливо для десанту, здатнi виробляти цiнний продукт.
  - Тодi дай! - вiдповiв хлопчик.
  Драхма засунула шоколадку, обгорнуту десятирубльовою купюрою. Хлопчик посмiхнувся:
  - Це грошi на всiх. - Сказав вiн. Миготивши голими засмаглими ногами, побiг до своїх.
  Майка в дитини була ще нова, вигляд здоровий i доглянутий, вiйна тiльки починалася, i дiти не встигли вiдчути її тяготи. А босонiж хлопчаки люблять бiгати, особливо в таку спеку. Втiм, напевно на територiї Росiї, а Нiмеччина, це одна з губернiй наддержави, вже мають бути запровадженi вiйськовi картки. Зазвичай, найважче це сприймають дiти, адже у їхньому вiцi постiйно хочеться їсти. Втiм, на вiдмiну вiд СРСР, з колективно-колгоспним ладом, де їжi не вистачало навiть у благополучнi брежнєвськi часи, сучасна Росiя переповнена продовольством. Мiцний господар i фермер годує країну краще, нiж пiд примусом i за трудоднi. Єлизавета подумала, що те, що країна, переважно вiруюча, сприятливо впливає клiмат. Треба сказати, що в сучаснiй Росiї бiльшiсть православних мало вiдрiзняються вiд атеїстiв: пиячать, лаються матом, курять, дурять, роблять аборти, сидять у в'язницях. А щоб регулярно , хоч раз на тиждень, вiдвiдувати церкву, це для багатьох фантастика. Тут же, якщо чиновник без поважної причини пропускає недiльне служiння, не надто довго йому перебувати на посадi. У школах обов'язково вивчають закон Божий. У тому числi й мусульмани.
  Це сильний хiд, релiгiйна асимiляцiя, коли люди починають розумiти, що їм краще. Єлизавета свого часу читала лiтературу протестантiв, що звеличують Бiблiю. Але серцем бiльше любила Православне переказ, не особливо замислюючись, чи суперечить воно Бiблiї, чи нi. Священне писання практично повнiстю написано євреями, а бiльшiсть переказiв Слов'янсько-грецьке. Краще було б взагалi написати власну росiйську Бiблiю, зробивши Христа символом сили, могутностi та обраностi слов'ян. А то коли читаєш Старий заповiт, просто мороз по шкiрi: євреї народ Божий! Слов'яни народ божий, i слава Всевишньому, хоч у цьому всесвiтi вони об'єдналися в єдину державу. А в їхньому свiтi вiдносини мiж Росiєю та братньою Україною гiршi, нiж iз США.
  Ось зараз вони знову набрали шалену швидкiсть, але думати це не заважає. Якщо судилося повернутися у свiй свiт, як повернути Україну? Тут треба дiяти з розумом, без брутальностей. Головне робити ставку треба на молодих, чесних полiтикiв, а не на карних злочинцiв. Взагалi дуже важливо сформувати в Росiю нову елiту. Чи не олiгархiв-подонкiв , чи партiйних босiв зразка КПРС, а реальну силу, здатну просунути країну. Нова елiта має служити не сама собi, а великої iмперiї та могутньому її народу. Те саме стосується i цiєї країни, яким чином уникнути краху великої iмперiї. Головна особливiсть Росiї пiсля бiлогвардiйцiв, це виборна влада замiсть монархiї. Колчак виявився сильним та далекоглядним правителем, зробивши ставку на могутню президентську владу. Великi повноваження президента дозволили згуртувати нацiю i державу, перемогти розгул i свавiлля . Недарма для США була характерна також, за всiєї демократичностi, велика влада президента. А ось Великобританiя, де монархiя стала суто номiнальною, а прем'єр надмiрно залежав вiд своєї партiї, втратила позицiї свiтової держави. Подумати тiльки, її територiя у сучаснiй iсторiї зменшилася у сто п'ятдесят разiв.
  У цьому всесвiтi, теж ставши комунiстичною, Британiя розпалася, а в мiстах панує смута та хаос. Ось саме в туманний Альбiон їм i доведеться попрямувати.
  Як там людям?
  У небi ще чутно зашумiло, з'явився лiтак-розвiдник. Пофарбований пiд цвiт неба з напiвпрозорими крилами, вiн пускав туман. Втiм , для гострих очей подiбних дiвчат це зовсiм не проблема. Дiвчата скинули високоснi гвинтiвки i дали дружний залп. Двi кулi, це дуже багато для легкоброньованого розвiдника. Той нахилився i почав падати.
  - Слабка броня! - сказала Єлизавета.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Особливо якщо потрапити в скло.
  - Така машина, втiм, i не має багато важити. Це як моноплан, не бiльше восьмисот кiлограмiв. - Дiвчина спитала Драхму:
  - Як ти гадаєш, льотчик виживе?
  Семикольорове дiвчисько вiдповiло не надто впевнено:
  - Навряд чи! Ми все його налаштування збили.
  Єлизавета дотепно вiдповiла:
  - Тим краще менше мук полону.
  Пробiжка пiдняла настрiй дiвчатам, i до центру вони домчали одним духом.
  Єдина затримка знадобилася на лiквiдацiю засiдки. Дiвчата обiжали засiдку, вони чули приглушенi переговори.
  Командир десантникiв, майор спецназу Боб Доуел , чухав нервово нiс. Це було поганою прикметою, отже, отримаєш у п'ятак.
  Ось вiн ревiв:
  - Шафранiку, що це за типи, як мурашки повзають?
  - Це дiти на велосипедi їдуть, сер. - вiдповiв мулат француз.
  Наслiдував вигук:
  - Вiдкриємо вогонь!
  Мулат логiчно зауважив:
  - Заради такої нiкчемної мети розкрити засiдку?
  Тварина в погонах рохкала:
  - Але ж вони такi свiтлi. Просто чистi дияволята. Давайте їх перестрiляємо просто так, заради втiхи.
  Шафранiк помiтив:
  - Така мета не дуже цiкава.
  Єхидна вiдповiдь:
  - Можливо, зате приваблива.
  Гарчання у форсованому виглядi:
  - Нам потрiбен автомобiль фiолетовий "Мерседес" iз двома бiлими телицями.
  Уточнююче питання:
  - Iз двома телицями?
  Зрадiлий вигук:
  - Росiйськими дiвчатами!
  I вульгарне висловлювання:
  - Двi так мало! На цiлу роту. Вони помруть, якщо нас обслуговуватимуть.
  Знову вульгарний i непристойний вираз:
  - Ми можемо мати їх iз двох кiнцiв.
  Хихикання у вiдповiдь:
  - Це виглядає кумедно.
  I знову хрюкання кабана пiд час течки:
  - I за одне практично!
  - Щодо останнього, я не сумнiваюся. - Майор облизав губи. - Тут, певно, якiсь психологiчнi заходи впливу.
  - Не зрозумiв? - здивувався Шафранiк.
  Офiцер проревiв:
  - Ти мабуть, як це кажуть росiяни: з качаном не товаришуєш?
  Шафранiк не зовсiм вловив суть:
  - Я не вегетарiанець, але зовсiм не проти використовувати капусту як гарнiр, наприклад, до курчати.
  Офiцер прогарчав:
  - Ти фаршируєш долари? Кладеш їх в iндичку.
  Шафранiк почухав верхiвку:
  - Навiщо це, командире?
  - не зрозумiв росiйського сленгу. Капуста, це нашi долари, або долари , а качан, це голова. - пояснив майор.
  Хихикання у вiдповiдь:
  - А голова! Ну i " жаргончик "!
  Офiцер пробашив:
  - Такий уже вийшов. Ну гаразд, чи ти можеш випити лiтр росiйської горiлки?
  Шафранiку стало страшно:
  - Росiйської горiлки? Та це жива смерть.
  Майор захихотiв, дiстав лiтрову скляну пляшку. Кiлька десантникiв дивилися на них, ляскаючи очима.
  - Ого, яка бомба!
  Боб Доуел зважив її в руцi i запропонував:
  - У тебе вибiр. Або випиваєш iз горла, або розбиваєш на головi.
  Злякане попискування у вiдповiдь:
  - А якийсь промiжний варiант?
  Далi слiдує гарчання:
  - Тiльки зняти штани та сiсти на пляшку. Коротше , вибирай.
  Зiтхнувши лунає приречене :
  - Гаразд, прийму всередину. Давно хотiв випробувати. Рiшений горiлка, що за отрута .
  Єхидне iржання у вiдповiдь:
  - Найдикiша рiч.
  Драхма та Єлизавета чули цю розмову, їхнi вуха дуже гострi, плюс ще вплив артефактiв. Вони тим часом заповзали в тил. Єлизавета здивовано запитала:
  - Сидять у засiдцi i таке iдiотське парi укладають!
  Графiня-нiмфа прочирикала:
  - Що поробиш! Ось це рiвень американської культури, помноженої на кримiнальний бiльшовизм.
  - Комунiзм свiтла iдея, але найчастiше реалiзується в темрявi! - помiтила Єлизавета.
  - Поганi люди з добрими iдеями проливають куди бiльше кровi, нiж поганi з поганими задумами! - зробила висновок Драхма.
  - Це вибiр мiж розстрiлом та мотузкою. Вважаю за краще розстрiл! - Єлизавета блиснула сапфiровими очима. Вони рухалися безшумно, як нiндзя, у диверсiях та засiдках їм не було рiвних.
  Тим часом капiтан Шафранiк вiдкоркував пляшку i потяг з горла.
  - Солодка ! - буркнув десантник.
  Горiлка булькала, затiкаючи у широку горлянку француза-мулата.
  Вiн навiть хрюкнув вiд задоволення.
  - Ну i свиня! - заявила Єлизавета. - Як не дивно, але менi навiть хочеться вбити їх усiх.
  Драхма посмiхнулася:
  - I з'їсти свинину!
  Дiвчина-блондинка помiтила:
  - У словах адвентистiв сьомого дня є рацiональне зерно. Свиня, це ходячий смiтник. А для юдея не кошерне, це не їжа, а Бiблiя писалася насамперед, щоб її зрозумiли євреї.
  Босонога графиня-нiмфа прочирикала:
  - Гаразд, дивись, чи впорається американський комунiстичний воїн зi звичайним росiйським алкашем.
  Здолавши, приблизно половину пляшки, Шафранiк раптом затремтiв i, випустивши з рук пляшку, почав ригати . Боб Доуел врiзав йому кулаком у спину:
  - Ну ти, слабак!
  Того вирвало. Перекосило морду .
  Боб засмiявся:
  - Ну, а тепер ми перевiримо твою качан на мiцнiсть. Наскiльки вiн мiцний, щоб устояти перед росiйською пляшкою.
  Вiдiрвавшись, Шафранiк важко перевiв дух, видавивши з себе:
  - Я цеглу на головi розбивав.
  Завивання у вiдповiдь:
  - Значить, i пляшку розiб'єш. Вiзьми до рук.
  Шафраник спробував узяти, але майже одразу впустив.
  - Ну, ти i як кажуть, цап! Або, вiрнiше баран! - Вiзьми та тримай мiцнiше, як повiя яйця.
  Капiтан ойкнув:
  - Я бяка!
  Широко розмахнувшись, врiзав по головi, почувся брязкiт, пляшка залишилася цiлою.
  - У росiян все дубове, адже не зовсiм задарма символ Росiї дуб.
  Надсадне гарчання у вiдповiдь:
  - Дубе, це, швидше за все, вмiст твоєї голови. Що, врiзати собi як слiд не хочеш. Боягузся болю!
  Висiння злякане у вiдповiдь:
  - Нi, товаришу майор! Бiль корисний!
  I знову ревiння, що скидається на пораненого мамонта:
  - Ось потрапиш до рук мiнiстерства "Честi i Права" дiзнаєшся, що таке бiль: два електроди в дупу , один до язика. Давай менi пляшку в лапу.
  Шафранiк несмiливо простягнув:
  - Тiльки не вбий!
  Боб Доуел схопив її обома руками i, зробивши повне замах, використовуючи корпус, врiзав по головi. Пляшка розлетiлася на уламки. Шафранiк заволав благим матом:
  - Тисяча чортiв у свердловину!
  З розбитої голови полилася кров, розсiкли осколки.
  Драхма насилу стримувала смiх.
  - Ось це, так кумедно!
  Єлизавета була серйозна:
  - Вiн, або не вмiє бити, або навмисне завдав такого удару, щоб завдати бiльше болю. У будь-якому випадку це показує рiвень американської Червоної армiї.
  Графiня-нiмфа погодилася:
  - Як правило, не високий .
  Дiвчата посмiхнулися та нацiлили автомати. Тим часом Шафранiк охав i витирав кров. Видно, що вiн, будучи напiвкровкою , грає роль блазня при майорi.
  I верещать , немов самка:
  - Ну, навiщо так брутально!
  I знову рев у вiдповiдь:
  - Замовкни! Ось глянь, на велосипедi їде баба. Я знiму її одним пострiлом, прострiлю м'якоть ноги. Потiм її вiднiмаємо всiєю ротою.
  Благаюче харчування :
  - А менi дiстанеться?
  I теж завивання агресивне та круте:
  - З такою слабкою головою довiрити жiнку...
  У вiдповiдь вульгарне :
  - Головне те, що помiж нiг.
  Майор прокричав:
  - Тодi давай, засунь свою гiднiсть у пляшку, або я засуну його до рота.
  - Брр! - Капiтан свиснув! - Так не можна.
  Рота пiдвела голови через засiдку. Єлизавета почала читати молитву, намагаючись зосередитися. Драхма також мовчала, злегка помасувала собi шию, стрiляти з обох рук надто вже складно, потрiбна чiтка координацiя. Дiвчата, тримаючи кожна в руцi по автомату, вiдкрили вогонь iз чотирьох стволiв.
  - Отримуйте, комуно -фашисти. - прошепотiли красунi .
  Кулi зрiзали кiлька десяткiв бiйцiв. Вони дивилися зовсiм в iнший бiк, прагнучи задовольнити iнстинкти худоби . Але, як завжди буває з тими, хто забув про борг, слiдує розплата.
  - Iде полювання на вовкiв, а вбиваємо дурнiв ! - заявила Драхма.
  Викосивши бiльшу частину десанту, дiвчата стали вiдстрiлювати вцiлiлих . Для них було достатньо побачити найменшу частинку тiла i всадити туди заряд.
  - Як бачимо, так набагато простiше! - сказала Єлизавета.
  I тут були спроби збити гранати. Але для дiвчат, якi на дистанцiї в двiстi метрiв збивали метеликiв та мiчених мух, це не така вже й страшна мiшень. Єдине, що потрiбно збити вiдразу дуже багато цiлей.
  - Помилуй святий Боже їхнi душi. - прошепотiли губи Єлизавета. - Їхнiй грiшний шлях на землi перервався. Тим краще, менше пекельних мук.
  Драхма, стрiляючи без особливих сентиментiв, помiтила:
  - Ворог є ворог, i його треба знищувати.
  Єлизавета, потираючи босу пiдошву, своєї засмаглої, спокусливої ноги, запитала:
  - Безжально?
  Графiня-нiмфа випалила:
  - Так!
  - Я так не можу! Якщо уб'ю, то обов'язково пошкодую, ось така я людина. - По щоцi розвiдницi втекла перлинна сльозинка.
  - Твiй стрибок гроза, а слова удар! Лише зiрки сльозу оцiнить божий дар! - заспiвала Драхма.
  Єлизавета, збила на льоту одразу п'ять гранат, змусивши їх детонувати. Серед пiдiрваних були голчастi, не такий великий розлiт, як двiстi метрiв, зате густота поразки набагато бiльша. Коли голка потрапляє, обертаючись, розриває тканини, завдаючи страшних калiцтв. Тепер десантники випробовували його на собi. Тi, хто не загинув одразу, страшенно мучилися. Особливо при попаданнi в око, це саме вибивало, роблячи калiками.
  - Ну i ну! - Заявила Єлизавета, роздавивши босими пальцями нiг неприємного таргана. - Схоже, ворожi будильники замовкли.
  Драхма пiдтвердила впевненим тоном:
  - Так, люба! Заглушенi органами смертi.
  Майор уцiлiв, а Шафранiк знайшов легку смерть. Дiвчата пiдбiгли до стогненого офiцера. Драхма наступила голою п'ятою на розстелену ногу Боба Доуела .
  Графiня-нiмфа прогарчала:
  - Ну , кажи, що знаєш! Iнакше чорнодирно буде!
  I вищання пораненого порося у вiдповiдь:
  - Все знаю! Все скажу!
  Тут потрiбно правильно ставити запитання. Вибрати необхiдний набiр. Заодно зробити противнику кiлька стимулюючих уколiв, змащених розчином, щоб розговорився. Знав майор, втiм, напрочуд мало, i дiвчата, плюнувши, припинили фiзичну дiю.
  - Допитувати дурня , що товкти воду в ступi, катувати, що шмагати iшака! - заявила Драхма.
  - Тут ти маєш рацiю, моя подруго! - погодилася Єлизавета. - Так давай займемося чимось кориснiшим.
  Дiвчата бiгли щосили, миготивши своїми босими, блискучими, як дзеркало, пiдошвами з витонченим вигином голої п'яти, щоб компенсувати витрачений час.
  Тiльки на пiдходi трохи знизили швидкiсть, щоб вiд переляку хтось iз вартових не почав стрiляти.
  Дiвчат з радiстю прийняли, а вони поспiшали подiлитися знаннями. Як повiдомив академiк Курчатов, вже зiбрали першу комп'ютерну мiкросхему i вже готова ЕОМ на транзисторах.
   - Чудово! - сказала, дуже гарна семикольорова Драхма. - Я бачу, ви не гаєте часу.
  - Звичайно! - Курчатов простяг дiвчинi сигару. Та вiдхилила:
  - Курiння звужує судини головного мозку, а отже, шкодить розумовим процесам.
  Той пробулькал:
  - А менi, навпаки, допомагає.
  Драхма енергiйно, з виразом своїх смарагдових очей, заперечила:
  - Це iлюзiя i самонавiювання навiяне наркотиком нiкотином. Я ж пропоную вам таке. Сеанси електротерапiї, акупунктури, спiльно з хiмiчними препаратами. Це повинно вам допомогти. Полiпшить розумовi процеси не лише у вас, а й у студентiв.
  Офiцер запитав:
  - Як, у вас уже є методики?
  Драхма впевнено вiдповiла:
  - Дещо розписано, але поки що, це лише початок. Надалi масштаби дослiджень ще бiльше зростуть. Ми створимо новi методики, адже поки що стоїмо лише на самому початку шляху. Взагалi, у людському органiзмi повно резервiв. Людина використовує можливостi мозку всього на одну стотисячну частину, а фiзичнi на один - два вiдсотки. Навiть нам, дiвчатам-термiнаторам далеко до сто вiдсоткового використання своїх здiбностей.
  Вигук подиву у вiдповiдь:
  - Ого, це вiдкриває широкi перспективи!
  Дiвча дуже великої i шикарної краси потерла свою одну босу ногу об iншу, прочiрикала:
  - Ви не уявляєте ще якiсь! Тiльки подумайте. Точнiше, не думайте, а дiйте!
  Професори жадiбно читали написане красунями, їх вражала глибина i прискiпливiсть таких на вигляд юних створiнь.
  - Генiально! - сказав Абрикосов. - А вашi тiла на всi сто вiдсоткiв працюють?
  - На жаль немає! Але пiдвищуватимемо свiй власний потенцiал. - сказала Драхма. - Бог лiпив людину з глини, але це не привiд залишатися горщиком.
  Абрикосов пiдбадьорив:
  - Дуже дотепно! А взагалi. - Вiн понизив голос. - Хоча це й не прийнято у нашiй iмперiї, я в Бога не вiрю.
  Графiня-нiмфа прочирикала:
  - Взаємно! А моя подруга збожеволiла на релiгiї. Причому почала схилятися до адвентизму .
  - Не бреши Драхма! - Вибухнула Єлизавета. - Я такого нiколи не говорила.
  
  Нiмфа-графиня видала:
  - Але ж думала! Втiм, це дрiбниця. У мене є мiркування, як поєднати великий розлiт гранати АМ-200 та густоту ураження голчастих американських модифiкацiй.
  Професор запитав:
  - Це складно?
  - Нi, досить просто. Виробничi лiнiї мiняти не доведеться. - сказала, пiдстрибуючи на засмаглих, мускулистих ногах, чудова Драхма.
  Єлизавета не залишилася у боргу:
  - А в мене мiркування, як пiдняти початкову швидкiсть кулi автомата "Оболенський", збiльшивши прицiльнiсть i брати на пролом бронежилети.
  Професор буркнув:
  - Що ж, i це непогано. А змiни значнi?
  Блондинка-термiнатор випалила:
  - Мiнiмальнi!
  Логiчна вiдповiдь:
  - Тодi буде не надто дорого.
  - Є також способи значно збiльшити вибухову мiць динамiту. Незначнi добавки. - розпочали дiвчата.
  - Новi способи легування сталi та посилення бронi. Технологiї майбутнього. - заявила Єлизавета.
  Дiвчата задали професорам роботу. Їхнi голови запам'ятовували все в найдрiбнiших деталях, втiм, якщо навiть серед звичайних людей зустрiчаються феномени, якi нiчого не забувають i швидко запам'ятовують iнформацiю, то генетично покращенi на це й почасти здатнi.
  Абрикосов зауважив:
  - Я довго тренував свою пам'ять. Взагалi, людина, особливо пiд гiпнозом, здатна згадати все, навiть перебування в утробi матерi. Або пiсля набору спецiальних вправ, але я таких висот не досяг. Ви ж, мабуть, далеко просунулися.
  - Нам допомогли! Загалом у ФСБ накопичено величезний iнтелектуальний потенцiал. Там iснують рiзнi методики пiдготовки спецназу та вчених, а також розвинена фармакологiя. Вони здатнi оновити як тiло, а й розум. - заявила Драхма.
  Абрикосов дещо помiтив у блокнотi. Єлизавета помiтила:
  - У мiй час ти просто загнав би це на комп'ютер.
  Професор зiтхнув:
  - Вiн надто громiздкий.
  - У мiй час мiць цiлого електронного ешелону помiститься у футлярi годинника.
  - Єлизавета показала комп'ютер-браслет у себе на руцi. I клацнула босими пальчиками ноги.
  Драхма пiдтвердила:
  - Скоро i у вас вийдуть такi . Ми допоможемо. У мiкросхемах ви розiбралися?
  Професор зiтхнувши, вiдповiв:
  - Намагаємось! Не надто легко таке поставити на промисловий потiк. Напевно, i у вашому свiтi до цього довго йшли!
  Єлизавета з пафосом вiдповiла:
  - Правильно! I, якщо чесно говорити, бiльшу частину технологiй розробили американцi. Ми, щоправда, також останнiми роками додали багато в чому, завдяки нафтодоларам.
  Драхма поспiшила додати, i її босi пальчики спритних нiг творили справжнi дива:
  -Вченi перестали за кордон бiгати. Утiм, нас розробили, коли ще країна була вiдносно бiдною. Але були вченi-патрiоти, яких не лякали труднощiв.
  Абрикосов, цiкавлячись, запитав:
  - А хто це конкретно був?
  - Вiд нас зрили цю iнформацiю. Причина невiдома. - заявила Драхма. - Але може бути, що тут надто важлива таємниця, щоб довiряти її навiть нам.
  Професор кивнув головою з легкою просидю:
  - Ну, добре дiвчата, вигадуйте i дерзайте! Вам потрiбний людський матерiал для експериментiв?
  - Не завадить. - сказала Єлизавета.
  Дiвчата писали дуже швидко, i не лише руками, а й ногами, i протягом двох годин дiлилися технологiями та методиками. Взагалi розумна Драхма помiтила:
  - Дивно, що всi цi розробки так мляво використовуються, зокрема на нашiй Батькiвщинi. Адже можна значно пiдняти рiвень усiєї нашої армiї. Та й народу не завадило б зрости iнтелектуально. - Дiвчина-нiмфа пiдняла ногу i покрутила спритними, з лакованими нiгтиками босими пальцями бiля скронi. А то багато студентiв вважають, що Льодове побоїще - це матч Росiя - Канада.
  - Канада! Нинi провiнцiя США. Нещасний народ, не менше половини населення, вiрнiше вiдсоткiв шiстдесят, ув'язнений у концтаборах. - заявив професор Абрикосов. - Утiм, у вашому свiтi, мабуть, це цiлком цивiлiзована країна.
  - I досить багата! На Олiмпiадi змогли навiть нас потiснити. - Єлизавета клацнула язиком. - Але це тому, що чиновники надто багато вкрали. Пiд час кризи красти стали ще бiльшими. Я хоч i християнка, але вважаю, що державних чиновникiв, якi прокралися, потрiбно садити на кiлок.
  I дiвчина знову клацнула, цього разу босими пальцями нiг, та так, що впав замертво комар.
  - Гарна iдея, хоч одного страху мало! - зауважив професор. Зокрема, чиновник має бути добре забезпечений, тодi й потреба красти вiдпаде.
  Драхма продовжила писати i руками, i, що теж справляло враження, своїми витонченими ногами, спритними, наче лапки мавпочки:
  - Менi вiдомi новiтнi методики гiпнозу.
  - Це наукове явище, але потребує певного дару. - заявив Абрикосов. - Але ваша психiка надто стiйка, щоби ввести дiвчат у транс. Втiм, рекомендую самогiпноз, це пробудить у вас додатковi можливостi.
  - Чудова думка ми його обов'язково опробуємо. - сказала Єлизавета. - Нашi здiбностi зростуть.
  Дiвчатам довелося пояснювати деякi деталi як мiкросхем, так i технологiй лiтакiв. Зокрема, що таке ультрареактивнi двигуни, пропорцiї добавок у броню. Яким чином працює динамiчний захист та багато iншого. Вiн у деталях, як свого часу фантасти намагалися описати принципи роботи машини часу, причому, замовчуючи найважливiшi деталi. Можна згадати теорiю марксизму, де найголовнiше, критерiй вiдбору елiти трудового авангарду був прописаний. Ленiн написав п'ятдесят п'ять томiв, але про головне. Сталiн дiяв незграбно, хоча, загалом, завдання собi ставив правильнi. Взагалi, ринкова економiка себе вичерпала, планова значно ефективнiша. Це довела друга свiтова вiйна, хоч не до кiнця. Тi ж американцi випустили майже втричi бiльше лiтакiв, нiж СРСР, причому бiльш дорогих. Зате в кiлька разiв менше боєприпасiв, у танках, якщо рахувати з самохiдками, у США все-таки бiльше, зате у СРСР перевага в артилерiї та мiнометах, але приблизно вдвiчi менша за кулемети.
  Драхма накреслила схему:
  - Такi моноплани можна робити iз пiнопласту. Дешевi i управляються простим джойстиком. Дуже прогресивна система управлiння, лiтаки i танки, завдяки цьому, мають додаткову ефективнiсть. Зокрема, швидкiсть реагування не треба тягнути за важелем руку, досить простого натискання кнопки. Ви вже це освоїли.
  Професор енергiйно кивнув:
  - Так, виглядає прогресивно.
  - Крiм того, мрiя Хрущова вирощувати кукурудзу за полярним колом стала реальнiстю пiсля того, як ген тюленя був пересаджений у качан. Я знаю його формулу i як вiн синтезується. - Драхма босими пальцями своїх спритних, з блискучою вiд засмаги шкiрою нiг, кинула в рот жуйку, їй це було подвiйно приємно, блищати розумом i водночас вiдчувати язиком щось пружне солодке.
  - А чи не є небезпечним це для людського органiзму? - спитав професор.
  Цього разу вiдповiла Єлизавета:
  - Нi! Тим бiльше , що в кукурудзу впровадили ген свинi, вiд чого вона почала рости швидше i бiльше мiстить поживнi речовини.
  Догадливий учений чоловiк Абрикосов запитав:
  - А ген щура для плодючостi?
  Дiвчина-блондинка помiтила:
  - У цьому випадку краще сарани. Буде ефективнiше. Взагалi, змiшання генiв це великий прогрес. Я навiть думала над собою попрацювати.
  Професор трохи здивувався:
  - Щось конкретно покращити? Адже ви i так само досконалiсть. Особливо зовнi!
  Єлизавета пояснила:
  - Саму бiлкову структуру змiнити. У нас не зовсiм звичайний бiлок, модифiкований, але однаково досить вразлива структура.
  Абрикосов набух :
  - Молодцi дiвчинки. А мене можете омолодити?
  Дiвчина-блондинка згiдно кивнула:
  - Теоретично, подiбне цiлком пiд силу науцi.
  - Науцi-нудьгу по плечу плеш прикрасити Iллiчу! - Вимовила жартома Драхма, приказку антисоветчину .
  Професор здивувався:
  - Ленiну?
  Графiня-нiмфа з посмiшкою прочирикала:
  - Так, на його честь навiть назвали Петроград. Навiть є частушка.
  Ленiн пише з могили, не кличте Ленiнград, це Петро Великий будував, а не я плешивий гад !
  Єлизавета додала:
  - Про Ленiна навiть у Бiблiї говориться: - I скаже лихий безумець, що немає Бога.
  I тут блондинка подумала, а може мова йде про когось iншого, але теж плешивого та кривавого!
  Дiвчата трохи розслабилися, почали танцювати, iдилiю перервав несподiваний виклик.
  - Маршал Василевський хоче поговорити з вами.
  Єлизавета та Драхма кивнули:
  - Ми можемо це зробити! Думаю, ми вас вже завантажили?
  Абрикосов пiдтвердив:
  - Понад будь-яку мiру. Голови розколюються. Такi розумнi дiвчата. Особливо менi сподобалася пересадка тварин генiв рослин. Тiльки можливо, що виникнуть генетичнi збої в самiй людинi.
  - Ми всi скоригуємо. - Драхма зробила виразний жест. - Природа крива, а людський розум випрямляч!
  - Це проти Бога! - Єлизавета виглядала грiзно.
  Графиня-нiмфа логiчно заперечила:
  - Це проти дурницi! Втiм, я вже казала, що сам факт нашого iснування проти Бога. Прогрес має властивостi пiднiмати людину, а отже, наближати її до Всевишнього!
  Дiвчина-блондинка уточнила:
  - Надто вже буквально ти це розумiєш.
  Абрикосов пiдiгнав їх:
  - Не добре змушувати себе довго чекати на старшого за званням. Я вам видам найновiший шестисотий "Мерседес".
  - Не треба, ми бiгом домчимо. - сказала Єлизавета.
  Професор здивувався:
  -Ви що, можете випередити автомобiль?
  У вiдповiдь Драхма грайливо заспiвала:
  - Ну чому, чому, чому,
  Чи був свiтлофор зелений?
  Все тому, тому, тому,
  Що вiн був у життя закоханий!
  У вiк швидкостей, електронних вогнiв,
  Вона сама собою включився,
  Щоб кохання найжаркiшої моєї,
  Зелене свiтло пролилося!
  I обидвi дiвчата затупотiли босими, витонченими, мускулистими ногами i заспiвали:
  А всi бiжать, бiжать, бiжать, бiжать,
  А вiн свiтить!
  А всi бiжать, бiжать, бiжать, бiжать,
  А вiн горить!
  I воїни взяли i голими п'ятами стукнулися, i вiд цього буквально iскри всiма кольорами веселки посипалися.
  Драхма скоромовкою сказала:
  Чеснiсть поняття вибiркове, обман - загальне!
  Чим вiдрiзняються шахи вiд полiтики?
  У шахах гра йде на рiвних, а в полiтицi влада завжди має фору!
  У шахах цейтнот наприкiнцi гри, а у полiтицi завжди!
  У шахах жертви добровiльнi, а в полiтицi завжди вимушенi!
  У шахах фiгури переставляють по черзi, а в полiтицi, коли завгодно владi!
  У шахах не можна брати ходи назад, у полiтицi , це роблять на кожному кроцi!
  Правитель в оточеннi нiкчем, що камiнь у поганiй оправi, цiннiсть буде i падати, i неминуче потьмянiє.
  Трон, на вiдмiну вiд ложа, дiлять лише слабаки !
  . РОЗДIЛ Љ 5.
  Величезний палац Богинi Зла Калi був заповнений численними рабами та рабинями, а також воїнами. Рабинi, як правило, були дуже гарнi, молодi, фiгуристi, а їхнiй одяг залежав вiд статусу. Бiльшiсть дiвчат босоногi, i груди, i стегна ледь прикритi тонкими смужками тканини. Але вищого статусу рабинi мають ювелiрнi прикраси, брошки, сережки, намисто, браслети на руках i кiсточках. А на ногах сандалi прикрашенi перлами, а у найзнатнiших невiльниць навiть туфлi, вкритi коштовностями та на високих пiдборах.
  Вони нагадують навiть почесних осiб. Зазвичай високий статус мають невiльницi серед ельфiй, або самок тролiв. Ельфiйка вiд людей вiдрiзняються лише формою вух, вони гарнi, немов у рисi, а самки тролiв бiльшим, з орлиною формою носами. А так постатями та iншим вiд м'язистих, людських дiвчат не вiдрiзниш.
  А людськi дiвчата майже все в нижчому статусi з голими, рожевими п'ятами, майже голi, але теж дуже красивi, юнi, свiжi i м'язистi.
  Невiльниць у величезному палацi приблизно вдесятеро бiльше, нiж невiльникiв. I останнi, це пiдлiтки вiд дванадцяти до п'ятнадцяти рокiв, лише в плавках i босоногих. Теж красивi , м'язистi, з рельєфом м'язiв i плиточками преса та милими обличчями, з акуратно пiдстриженим волоссям, як правило, свiтлих тонiв.
  Серед хлопчикiв лише дещо мають вищий статус. Вони в шортах, з намистом та прикрасами i мають сандалi з камiнчиками. I це теж представники з тролiв та ельфiв.
  Окрiм цих симпатичних невiльникiв та невiльниць, тут присутнi i стражники. Громили з кабань головами, орки, що сильно скидаються на ведмедiв, тiльки бiльш потворнi. Майже триметровi на зрiст гоблiни з великими вухами типу крил крилатих мишей. Є також воїнки ельфiйки з луками та гарнi самки тролiв з арбалетами. I найнебезпечнiшi бiйцi: вампiри у червоних обладунках - гвардiя Богинi Калi.
  Причому вампiри, як i самцi, i самки з особливої конструкцiї арбалетами, i з мечами з гаками на кiнцi.
  Сама Богиня зла сидить на золотому, посипаному алмазами та iншими коштовностями тронi.
  Зовнi її можна назвати гарною. Тiльки м'язи дуже розвиненi i надто для жiнки масивнi. А з рота стирчать досить довгi i гострi iкла. Так, Богиня справляє враження. I в неї на головi сяє, мов зiткана iз зiрок, корона.
  Навколо неї кiлька гарних дiвчат i пара хлопчакiв-рабiв, що махають опахалами.
  Грає також музика. I вiдбуваються уявлення з метою розваги великої i водночас жахливої Богинi.
  Дiвчина-ельфiйка, ледь прикрита тонкими смужками тканини, бореться проти двох хлопчакiв у плавках. Пiдлiтки намагаються її атакувати. Дiвчина вiдбиває їхнi випади, з обох рук тримаючи по мечу.
  Бiйцi на тiлах вже мають поранення, капають кров.
  Богиня робить жест. З пiд плитки виривається вогонь i обпалює босi ступнi i дiвчата, i хлопчакiв. Тi мимоволi скрикують.
  Чується регiт.
  Богиня звертається до короля тролiв, що сидить поряд з нею. Це молодий чоловiк у одязi з горноста, обвiшаний коштовностями.
  - Ти як вважаєш, твоя армiя готова до завоювання королiвства ельфiв?
  Той з усмiшкою вiдповiв:
  - Наша армiя завжди готова, найбiльша . Але проблема в тому, що й ельфи готовi до цього. Тут як кажуть...
  Калi перервала короля тролiв:
  - Пустослiв'я нам нi до чого! Я розумiю, як сили рiвнi, i ти хочеш у мене попросити допомоги.
  Король тролiв кивнув:
  - Так, о велика. I я ладен заплатити золотом.
  Богиня засмiялася. Її регiт був з одного боку дзвiнким i красивим, наче вiд сотнi срiбних дзвiночкiв, а з iншого жахливим. Видно, що й грiзний троль зiщулився.
  А втiлення зла вiдповiла:
  - А що менi золото? Я маю гори цього металу. Чи можеш дати щось кориснiше?
  Почувся писк у вiдповiдь:
  - Як накажете, ваша величнiсть!
  Богиня Калi кивнула:
  - Коли переможеш ельфiв, надiшлеш десять тисяч рабинь цiєї раси i тисячу рабiв. Вищi Боги розумно вчинили, створивши в нашому свiтi, що i в людей, i в тролiв, i в ельфiв представниць прекрасної статi вдесятеро бiльше, нiж сильних.
  Король тролiв з усмiшкою кивнув:
  - Так, Боги вчинили мудро. Немає нiчого прекраснiшого вiчно юної дiви. Ми, тролi та ельфи, не старiємо!
  Богиня Калi гаркнула:
  - Зате люди старiють, якщо ми їх не робимо своїми рабами. Багатьох жiнок перспектива перетворитися на потворних, горбатих, зморшкуватих баб так лякає, що вони добровiльно йдуть у рабство, i погоджуються на таврування знаком маку. Вони тепер втратили свободу, зате юнi, здоровi та веселi на кiлька столiть. А для жiнки стати старою, це велике горе, гiрше й не може бути!
  Два хлопчики в плавках стали ноги Богинi ще енергiйнiше масажувати. Це теж були люди з-помiж рабiв. Красивi, дуже мускулистi пiдлiтки. Майже голi, але на зап'ястях i кiсточках браслети iз золота та платини, прикрашенi камiнчиками.
  Вони теж отримали можливiсть прожити кiлька столiть, залишаючись безбородими молодими людьми, здоровими, сильними та веселими. Щоправда, не сказати, що добровiльно.
  Але все одно , куди краще масажувати тiла гарним жiнкам. I не тiльки Калi, а й ельфiйкам, i самкам тролiв, чи навiть нiмфам, чим, наприклад, працювати в каменоломнях.
  Король тролiв пiдтвердив:
  - I рабинi, i раби будуть у вашому розпорядженнi, о володарку!
  Калi додала:
  - I, зрозумiло, двадцять п'ять возiв завантажених золотом i дорогоцiнним камiнням пришлеш на додачу. За все треба платити!
  I Богиня зла взяла i босими пальцями ноги схопила хлопчика-раба за носа. Той скрикнув вiд болю. Але, зрозумiло, прочирикав:
  - Дякую, панi!
  Калi наказала:
  - Вишмагати хлопчика прямо зараз. Причому, пiднiмiть його на дибу. Це розважить нас.
  Справдi, диба з'явилася у повiтрi. I двi дiвчини-ельфiйки, щойно прикритi нитками з дорогоцiнного камiння, потягли хлопчика на розправу. Пiдлiток був, можна сказати, дуже навiть красивим, з iдеальним по рельєфу м'язiв тiлом, але такого вiдшмагати особливо приємно.
  Заодно, окрiм прочуханки, ще можна i по-iншому розлiкуватися. Дiвчина-гладiатор бореться проти шаблезубого ведмедя. Точнiше, навiть двоє дiвчат. Одна з мережею та тризубом, а iнша з мечем та кинджалом. А напiвголого хлопчика-раба ельфiйка-красуня б'є батогом. Вона їм розмахує, i на жиласте засмагле тiло гарненького пiдлiтка обрушується удар. I розлiтаються в рiзнi боки крапельки поту та кровi.
  Таке ось преставлення. I хлопчика-красеня порють, i дiвчата борються з екзотичним звiром, який важить майже тонну, i не сказати, щоб був незграбний. Але дiвчата, це ельфiйки, якi швидше, сильнiшi за звичайних людей. I дуже досвiдченi. I дуже спритно стрибають, ухиляються , коли ведмiдь стрибає на них, i колють мечем, чи тризубом.
  Дiвчата дуже красивi та майже оголенi, дуже спокусливi.
  I хлопчика-раба сiчуть безжально. Але богинi Калi цього мало i вона наказує:
  - Пiдсмажте цьому хлопчику п'яти!
  Дiвчина-троль пiднесла до босих нiг пiдлiтка смолоскип. I той вiзьме та завиє. Це боляче, коли тобi босi п'яти лиже вогонь.
  I пахне дуже приємно, наче баранчика смажать. Ось це викликає захоплення.
  Богиня Зла Калi всмiхається , вона дуже навiть задоволена.
  А ось серед хлопчикiв-рабiв є особливий. Вiн босоногий i в плавках, але на головi у нього ковпачок iз бубонцями. Цей хлопчик грає роль блазня. На вигляд йому рокiв дванадцять, але насправдi стiльки, що рахунок iде на тисячолiття. Навiть сама Богиня Калi iнодi з ним радиться, а iнодi особисто цього шибеника порає, або навiть припiкає йому босi п'яти. Але на цьому хлопчику через кiлька хвилин будь-якi рани безслiдно гояться. I пригод у нього було не в казцi сказати, нi пером описати так багато.
  Ось одне буквально проноситься перед сапфiровими очима дуже мускулистого та сильного хлопця.
  Штаб командування САТО та Арнольд Шварцкоф отримували все новi i новi данi про розвиток бойової операцiї. Декiлька провiдних командирiв Робiтничо-селянської Червоної Армiї змiнили своєму вождевi i бiльшовицькiй iдеї, наказавши своїм армiям скласти зброю.
  На Заходi Екраїни мiсцеве населення вiтало вiйська САТО, як визволителiв i якi прагнуть покiнчити з бiльшовицькою диктатурою. Це їх роздувало i налаштовувало на новi поступи.
  До комп'ютерного центру надходили новi вiдомостi. Тривимiрна проекцiя показувала Екраїну у виглядi цiлої серiї карт, причому рiзнокольорових та барвистих. На головному монiторi дано детальне розташування всiх частин, чисельнiсть особового складу, озброєння, технiчнi характеристики, включаючи знос матерiальної частини, i навiть здоров'я солдат.
  Далi комп'ютер аналiзував власнi втрати та шкоду супротивника. Поки що спiввiдношення сил було з розгромним рахунком на користь САТО. Мало того, кiлькостi зрад проти Володимира Стальовича все зростало. Жодна країна свiту, крiм невизнаної Iсламської держави, не надала пiдтримки Радянськiй Бiльшовицькiй республiцi Нової Гросiї . У Кремлi ставлення залишалося холодним та таємно ворожим, а ЗМI порiвнювали Ленiнсталя з батьком Махном.
  Та й взагалi iдея - влада без грошей та будь-якої приватної та особистої власностi, виглядала надто екзотичною, щоб елiта її сприйняла.
  Далися взнаки i невдачi в перших зiткненнях з сатовською армiєю. Противник сильний i розраховує свої ходи на електронiцi, причому супутникове спостереження дозволяло бачити лiнiю фронту i всi перемiщення i вдень, i вночi. А можливостi для подвигу стрiмко скорочувалися.
  Втiм, наприклад , хлопчик Володимир Теркiн ( так звали в однiй iз мiсiй нинiшнього хлопчика-блазана!) був зовсiм iншої думки. Хлопчик пiд'їхав на моторолерi до Тигрова. У цьому мiстi вже запанували фандерiвцi та прибули першi колони iз сатовської армiї. Свого роду вiдбувалося вiдвоювання колишнiх територiй.
   Пацан-розвiдник розумiв, що його юний вiк не дуже допоможе приспати пильнiсть мiсцевих полiцаїв. У Червонiй Армiї багато хлоп'ячих полкiв, i може вони куди бiльш стiйкi i вiдданi справi бiльшовизму, нiж меркантильнi й дорослi, що втратили романтичний настрiй.
  Справдi, коли ти пацан , грошi для тебе, це щось майже абстрактне. А ось дорослi до них ставляться трепетно, часто навiть дорожче, нiж до життя, особливо чужого. Володимира ж захоплювала романтика, бажання побудувати свiт, у якому пануватиме меркантильнi iнтереси, пiдлiсть i насильство. Бажання добитися чогось бiльш iстотного, нiж просто бути найманим роботягом , або жадiбним, м'ясоїдним кровососом. I хоча хлопчику-розвiднику всього одинадцять, а через мiсяць буде дванадцять рокiв, але вiн має здiбностi вундеркiнда. А його справжнє iм'я та прiзвище надто вже вiдомi, щоб називати їх вiдкрито .
  А так, гарний вiдомий образ Теркiна, вiн промовистий i незабутнiй. Отож нехай i хлопчик буде в ролi подiбного зразка.
  А взагалi, людина зла iстота. Чомусь багато комдiв поспiшили капiтулювати при перших авiаударах з боку стерв'ятникiв САТО, або зрадити своїх, отримавши пачки доларiв. Але принаймнi тепер Червона Армiя зазнає великих втрат i вiдступає. У таких умовах найефективнiшi методи дає партизанська вiйна.
  Тiльки на Захiднiй Екраїнi нелегко знайти мiсцевi сили, якi б змогли пiдтримати народнi iнтереси та бiльшовицьку iнтифаду. Але якщо пошукати, то пiдпiлля знайдеться. Адже за радянських часiв партизанили у найбiльш, здавалося, безнадiйних для радянської влади районах.
  Василь сховав пiд ялинкою мотороллер i натягнув на себе модний одяг та кросiвки. Босонiж у мiсто йти не можна - викличе пiдозри, тим бiльше на подвiр'ї ще березень i досить холодно. Хлопчаки з Червоної Армiї демонстративно зневажають взуття та намагаються ходити та бiгати босими стiльки, наскiльки взагалi вистачає здоров'я.
  Але загалом , коли температура плюсова, то без взуття за певної звички можна бiгати без обмежень. На снiгу, звичайно, важче, але загартований юний воїн кiлька годин цiлком здатний витримати.
  Володимир був добре загартований, крiм того, його батько навчив секретним способам, що покращують кровообiг, коли ноги та iншi кiнцiвки практично не мерзнуть. Треба тiльки колоти в певнi точки голками, або приймати деякi трави. До речi, в середнi вiки багато хлопчикiв обходилися i без усяких хитрих штучок у суворi морози, i навiть не кашляли, бiгаючи напiвголими по заметах. I їхнi сизi вiд холоду п'яти не знали iншої пiдошви, крiм природної, доки не починала пробиватися борiдка.
  Володимир навiть подумав, може варто i мотороллер прихопити, але... Машина була його власної збiрки, а не серiйного випуску. Могли виникнути непотрiбнi пiдозри, де взяв i для чого. Крiм того, моторолер i справдi особливий i доладний, i компактний, i може розганятися до двохсот тридцяти кiлометрiв на годину, i навiть пiдстрибувати. Нi, така машинка надто помiтна.
  Крiм того, хотiлося пройтися пiшки та послухати, про що думає народ.
   При всьому своєму романтизмi, вiн, хлопчик дуже розумним, i йому цiкаво, чому такий живучий i принадний привид довгого долара.
  Невже немає iнших, цiкавiших цiнностей? Хоча, людинi ж найбiльше радiсно тiшити своє єство i мамон.
   Пацан йшов, насвистуючи американський, бравий марш. Так жодних пiдозр. Будучи досить великим хлопчиськом, вiн виглядав старшим за свої роки i мiг цiлком зiйти за тiнейджера з мiсцевої молодiжної прозахiдної органiзацiї.
  У нього навiть вiдповiдна пов'язка на рукавi красувалася з головою змiї. Тобто змiєносець!
  Як вiн став так гарно виглядати! Стрижка пiд напiвбокс i свiтле волосся, можна замовляти себе на плакат - Гiтлер- югента !
  Ось попереду на розбитiй дорозi, якась бабця кульгає . Волочить здоровенний рюкзачок, що, здається, ось-ось вiн її розчавить. Цiкаво, що там стара присобачила? Може на продаж у мiсто Тигрiв щось їстiвне тягне? Треба буде провiдати та зробити розвiдку.
  Остання фраза вийшла такою абсурдною, що пацан мимоволi захихотiв i додав кроку. Ногам у модних кросiвках iз незвички жарко, i це неприємно. Хоча, звичайно, так вiн виглядає багатшим . А то коли їхнiй загiн увiйшов у зовсiм не бiдну Словенiю, на босоногий загiн шибеникiв дивилися зi спiвчуттям та страхом. Мов вони божевiльнi, або зовсiм зубожiлi. А хлопчаки карбували швидкий крок, тож хрумтiв кучугура. Скалилися, не звертаючи уваги на червонi вiд кучугур п'яти i посинiлi пальцi. I дивлячись на їхнi жорсткi погляди i туго стислi кулаки, готовi розсмiятися, перекошували рота вiд страху i злякано вiдводили очi.
  Але ця бабця, схоже, зовсiм вибилася з сил. Володимир скривився, ну чому вiк так дико спотворює жiнок. Адже гарнi дiвчата, а лiтнi панi стають моторошними.
  Наче зморщена шкiра, чи горби, чи iнше, не естетично. I куди у цьому випадку дивиться Бог? Що йому подобається подiбна несусвiтня потворнiсть? А як щодо почуття естетики?!
  Ну, гаразд, настане час, i вони i з Богом розберуться, змусять його вiдповiсти за всi знущання з людства. А поки, давай допоможемо старенькiй, адже вона не винна, що стала подiбною потворою.
  Володимир пiдскочив до бабцi та ввiчливим тоном, українською мовою запитав:
  - Вам я бачу важко, може допомогти?
  Бабуся вiдхитнулася вiд хлопця i злобно прошипiла:
  - Та ти виродок не смiй роззявляти пащу! Думаєш, я не знаю, що ти замахнувся на зелень.
  Бабця почала розмахувати цiпком, а її переповнений рюкзак розкрився. Володимир ще здалеку вловив сильний запах фарби, а тепер i зовсiм витрiщив очi. З мiсткого рюкзака стирчали невмiло пофарбованi в зелений колiр листки капусти. А якийсь iдiот пофарбував цю гнилицю. Плямами покрився i сам рюкзак, i злегка заляпало неприємну та крикливу бабку.
  Бабуся намагалася врiзати хлопчику по головi цiпком, але вiн легко ухилився i перехопив чергове замах.
  А баба як заволає на всю горлянку:
  - Ой, грабують! Лиходiй, зелень урвати норовить! Гей, захищай мою капусту!
  Теркiн iронiчно зауважив:
  - Ось так завжди! - I пацан-розвiдник заспiвав. - Хто людям допомагає, той витрачає час даремно! Хорошими справами, прославитись не можна!
  А старенька, справдi, скидалася на Шапокляк, тiльки була ще дивнiша й гидкiша, навiть iз горбом. Ось взяла свiй рюкзачок, притиснула його до грудей, та так, що горбатий нiс влiз у забарвлену капустяну зелень i, як заволає, правда, вже не надто виразно:
  - О, ви бакс мої! Бакси ликовi! Захист вiд бандитiв, вiд жахливих москалiв!
  Володимир раптом вiдчув себе Штiрлiцем, який опинився на межi провалу. Хлопчик рефлекторно стиснувся i вказав пальцем на пов'язку зi змiїною головою i, артистично чергуючи екраїнськi слова з англiйськими, промовив:
  - Ми є органiзацiя, яка захищає людей похилого вiку в усьому свiтi! I це ми надаємо їм допомогу, будуємо будинки, i даємо бiлий хлiб iз шоколадною олiєю!
  Баба трохи заспокоїлася i пошепки запитала:
  - А ти чи не американець?
  Володимир, розтягнувши губи в найсолодшiй посмiшцi, англiйською мовою пiдтвердив:
  - Так, звичайно, сто процентний ! - I тут же бачачи, що бабця, в найпоширенiшiй у свiтi мовi не в'яже нi лика, додав екраїнською. - Я є американський тiнейджер та бойскаут!
  Бабуся остаточно заспокоїлася i пiдiбравши тоном запитала:
  - I скiльки вiлл та Мерседесiв я зможу купити за свою зелень?
  Хлопчисько-розвiдник, розумiючи, що з божевiльними краще не сперечатися, спокiйно вiдповiв:
  - Багато! Дуже багато!
  Але бабка попалася настирливою i продовжувала питати не по роках м'язистого та кмiтливого хлопчика:
  - А скiльки це багато!
  Тьоркiн серйозним тоном вiдповiв:
  - Ну, Мерседеси адже вони бувають рiзних модифiкацiй. Чим марка новiша i розкiшнiша, тим бiльше вона коштує, а значить, i на неї треба i бiльше зеленi!
  Стара, важко дихаючи, поставила свiй рюкзачок i простогнала, вказуючи на пофарбовану капусту:
  - Тут кiлограм шiстдесят не менше! Я боюся, що здохну , якщо таку кiлькiсть зеленi до мiста донесу!
  Володимир ладен був розсипатися в гучному смiху, але бачачи, наскiльки засмучене обличчя у неприємної баби, вiдповiв:
  - А навiщо вам нести? Знайдiть мотоциклiста, i вас домчать до Тигрова з вiтерцем та комфортом!
  Згорблена бабця важко зiтхнула, i раптом важко розбiрливою скоромовкою затарахтiла:
  - Ох , ти мiй онучок... Запросила я Федора-тракториста, щоб вiн мене домчав. Так вiн iрод спитав, чого це я дура гнилу капусту в фарбу вимазала. Так я йому дурню i пояснюю - капуста та зелень найвищi цiнностi у свiтi! За зелень можна купити все i Мерседеси, i палаци!
   Тьоркiн, який будучи талановитим шпигуном, умiв розумiти сенс i розбиратися в самому невиразному i недорiкуватому бурмотаннi, догадливо пiдказав:
  - А тракторист пообiцяв вас безкоштовно доставити в дурню ?
  Стара, перекосивши обличчя, злiсно вiдмахнулася:
  - Майже так! Тiльки не безкоштовно, тримай кишеню ширше , а за лiтр браги! Ну, я його з дурнею послала!
  Хлопчик не витримав i голосно розреготався. Справдi, вийшла смiття. Бабуся мабуть наслухалася, що зелень i капуста вищi цiнностi, але, не зрозумiвши гумору, сприйняла сленг надто вже буквально. Ну, а оскiльки до весни цей овоч встиг пожовтiти, його заповзятлива бабка пофарбувала зеленою фарбою.
  Якщо до цього додати, то пiсля публiчного спалювання в Тигровi всiх грошових знакiв, що не встигли приховати в готiвцi , утворився неабиякий дефiцит, то зрозумiло, чому долар набув найвищої цiнностi.
  Бабуся, тим часом, продовжувала вiдвертати:
  - Ну, ранiше я через Iнтернет таксi викликала б, але бiльшовики, щоб видавити павутиння Диявола, всi телеграфнi стовпи повертали. I навiть простий телефон не бiбiкає ! Ох, я нещасна, тут сиджу i лише чутками харчуюсь. Хотiла до Борисова сходити, то у нього коня на потреби червоної армiї забрали. У Орiха був такий класний i гарний Мерседес, то бiльшовики його кувалдами розплющили. Мовляв, надто розкiшна не пролетарська машина! Так ось вони антихристи все розвертали. Тому й довелося самiй волочити зелену капусту на базар!
  Володимир вважав за потрiбне перервати клопотання бабусi. Хоча, така трапилася бабуся, по нiй жадiбно плаче з ґратами псих !
  - Адже у вас не натуральна зелень, мадам...
  Бабуся одразу збулася:
  - Ну i що?
  Хлопчик-розвiдник, насилу стримуючи рогат, що виривається з грудей, пояснив:
  - А те, що... За пофарбовану зелень вас можуть притягнути до кримiнальної вiдповiдальностi!
  Бабуся злякалася i стала лiлова обличчям, її худi ноги в якомусь подобi лаптей, стали заплiтатися, коли баба позадкувала назад. А посинiлi губи белькотiли:
  - А за що? За що мене притягнуть до вiдповiдальностi?
  Теркiн логiчно вiдповiв:
  - Ви несете не натуральну капусту, а пов'яну. Значить, намагаєтеся всунути фальшиву, дешеву фарбу зелень! А це вже фальшивомонетництво!
  I пацан-шпигун зробив собi страшнi очi.
  Бабуся заїкала i стала белькотiти:
  - Та не треба мене до вiдповiдальностi. Фарба ще зовсiм свiжа та натуральна. Її онук привiз!
  Володимира понесло, вiн почував себе справжнiм Остапом Бендером :
  - То ми ще й онука за помагання у виготовленнi фальшивих купюр до вiдповiдальностi притягнемо. Буде вам сiмейна каталажка .
  Бабця зреагувала несподiвано, кинула рюкзак i дала скорiше деру, покрикуючи:
  - Це не моє! Це зовсiм не моє! Це навiть анiтрохи не моє!
  Забруднений фарбою рюкзак залишився валятися на дорозi. Пара хлопчакiв пiдлiткового вiку дивилися на виставу, широко вiдкривши роти. Вiд капусти несло не тiльки найдешевшою фарбою отруйно-зеленого кольору, а ще й гниллю. Так що збирати важке барахло i ще скласти собi на спину, не було жодного бажання.
  Тим бiльше, втрачати час на бабусю, що вижила з розуму. Але дикий смiх мiсцевих тiнейджерiв не мiг не привернути увагу. Пацанам було рокiв по чотирнадцять, i вони виявилися вищими за Володимира i набагато жирнiшi. Хоча звичайно, добре навчений єдиноборствам Теркiн їх зовсiм не боявся. Хай тiльки сунуться!
  Але тi, схоже, були в захватi! Той, що по товщi, прохрюкав:
  - Ну, ти її й вiдшив! Прямо, як Коган!
  Теркiн у вiдповiдь пiдстрибнув i прокрутив у повiтрi вертушку. Пiсля чого, приземлившись, iз посмiшкою термiнатора, вiдповiв:
  - А хiба цей величезний реслер таке вмiє?
  Пiдлiтки посмiхнулися у вiдповiдь, гаркнувши :
  - Не стрiмкий прикол! Давай потусуйся з нами!
  Теркiну стало цiкаво просто потусуватись з однолiтками обговорити з ними поточнi проблеми. Хоча, з iншого боку, вiн надходить не надто добре, малограмотну стареньку палякав, i зло не покарав!
  Добре було б намилити пику тому, хто пiдказав бабцi iдею цiєї солоденької капусти iз зеленою фарбою.
  Володимир, втiм, вiдчув до горбатої бабки гидливiсть, i тому запропонував:
  - А що, давайте, як слiд, перекинемося! Буде дуже кльова розминка!
   Хлопцi на мопедах попрямували до мiста. Володимир сiв ззаду найтоншого пацана i засвистiв чергову мелодiю. Настрiй, втiм, був мiнорним, i ти почуваєшся досконалим мерзотником .
  На входi до Тигрiв сатiвцi вже розташували свiй блокпост та перевiряли документи. Утворилася невелика черга машин. Пацани вiдразу втратили весь понт , i товстун сумно помiтив:
  - Ось у нас iз собою документiв i немає. Вiдправлять у каталажку !
  Теркiн задерикувато промовив:
  - Тим краще! Я їм тодi влаштую майдан у тюремнiй камерi!
  Тодi пара малолiтнiх фандерiвцiв проревела:
  - Ми заллємо Москву кров'ю i дiйдемо до Уралу!
  Потiм повернули мопеди, мабуть, у пошуках об'їзної колiї. Теркiн вiдчував сильну спокусу добре побити малолiтнiх покидькiв , але поки себе краще не виявляти. Думки пiшли в iншому напрямку.
  Ось справдi, вийшло так, що США у другiй свiтовiй вiйнi стали на бiк СРСР, тим самим спровокувавши на вiйну проти себе та Японiю. А що було б за iншого розкладу сил?
  Якби Америка, що, напевно, для такої країни куди природнiше, об'єдналася б iз Гiтлером?
  У цьому випадку, в першi мiсяцi вiйни навряд чи iсторiя вiдхилилася б вiд реальної. Ну, принаймнi значно. США, швидше за все, максимум допомагали б Третьому Рейху економiчно та бомбовими ударами. Звiсно, певнi проблеми мiг би створити вступ Японiї у вiйну Далекому Сходi. Тодi радянськi дивiзiї виявилися б скутими у вiйнi з самураями i не змогли б взяти участь в оборонi Москви.
  Втiм, мабуть, це не так страшно, як здається на перший погляд. Радянськi вiйська наприкiнцi жовтня зупинили настання нiмцiв, незважаючи на те, що вiйська з Далекого Сходу ще не пiдiйшли, а основнi сили потрапили в оточення i виявилися знищенi. Треба вiдзначити, що певний запас мiцностi у радянських вiйськ був, i, ймовiрно, вдалося б утримати столицю i в бiльш важких умовах. Хоча можливо, що сил для контрнаступу в цьому випадку Червона Армiя не мала б.
   Пацани , схоже, намацали вразливе мiсце, дорогу охороняло мiсцеве вiддiлення нацiоналiстiв. На вартi стояли пiдлiтки трохи старшi за нових друзiв Теркiна. Вони зустрiли їхнiй мопед вереском i криком.
  Той, що старший, з козлячою борiдкою просипiв:
  - Що тут за малеча? Може битися приїхали?
  Володимир Теркiн злiсно випалив:
  - Ось уявiть собi , так!
  Ватажок наказав:
  - У цьому випадку, злазь з мопедика ! Потрiбно вiдповiдати за базар!
  Хлопчик-шпигун спритно зiскочив i одразу ж став у стiйку. Йому здавалося, що тепер вiн став втiленням Брюса Л i в його дитячому, але не менш небезпечному варiантi!
  - Ну, давай виходь, силою мiрятися!
  Ватажок, втiм, сам битися не став, а кивнув убiк:
  - Бiс, розберися з ним!
  Перевернувшись у сальто, вискочив хлопчик у кiмоно. Теж, мабуть, боєць вихований по спартанськи , босоногий у прохолодну погоду та швидкий. Трохи старший i вищий за Володимира, але теж ще дуже юний воїн, з чорним поясом.
  Хлопчик-шпигун трохи знiяковiв. Вiн думав, що доведеться мати справу з черговим мiшком, а так проти нього справжнiй професiонал, спритний, а не якась накачена гора тупих м'язiв.
  Володимир з рухiв "бiса" зрозумiв, що це дуже сильний суперник i про всяк випадок скинув заважають вiдчувати поверхню землi кросiвки.
  Так вiн краще вловлюватиме кожен рух спритного ворога.
  Обидва хлопчаки стали один навпроти одного i вклонилися. Iншi малолiтнi фандерiвцi оточили їх обручкою, залишивши вiльний майданчик для поєдинку.
  Бiй почався без сигналу, опонент Володимира рiзко атакував свого супротивника у корпус. Хлопчик-розвiдник поставив блок i вiдчув не дуже силу удару. Навiть у набитiй кiсточцi закололо. Нi, це справдi чорний пояс i видатний боєць, i слiд зiбрати всi сили, щоб його перемогти.
  Бiс перейшов у наступ, але Теркiн теж досить досвiдчений, частково парирував, а частково вiдступав вiд противника, намагаючись не пропускати удари.
  Натовп бойовикiв навколо голосно репетував:
  - То його, так! Вбий бiлобрисого!
  - Вiн боягуз! Убий його!
  Володимир вiдчув у вiдповiдь у собi лють i перейшов у контрнаступ. Кулак противника пройшовся побiжно по його правiй вилицi, але i Теркiн потрапив опоненту в груди, змусивши скривитися i вiдступити.
  Удар пройшов на зустрiчному русi, на голих, засмаглих, м'язистих грудях вiдбилися кiсточки пальцiв Володимира.
  Бiс вперше подивився на свого супротивника з повагою i пробурмотiв:
  - А ти зовсiм непоганий!
  Теркiн, поставивши динамiчний блок, вiдповiв:
  - I ще небезпечнiше, нiж ти гадаєш!
  Бiс знову перейшов у наступ. Вiн намагався бiльше ударiв завдавати босими, хлопчачими ногами, Володимир кiлька разiв ставив своєю набитою гомiлкою блоки i хихотiв, намагаючись, замiсти супротивника. Але раптом пропустив з руки i вiдразу вiдповiв.
  В обох пацанiв , у мiру перебiгу поєдинку, додавали забиття, саден i шишок. Окремi удари проходили, як, до речi, i має бути у професiйному поєдинку. Але чаша терезiв, вагаючись, все не могла схилитися в той чи iнший бiк.
  Тьоркiн намагався взяти противника хитрiстю, але професiйний майстер зовсiм не вiдрiзнявся простотою i створював пастки самостiйно. А кожен новий випад, то проходив побiжно, то розцвiтав синцями на обличчi. Втiм, хлопчик-шпигун повертав iз вiдсотками отримане . I знову атакував! У вiдповiдь, пропускаючи хворобливi стусани .
  У обох хлопцiв виявилися розбитi носи, i вони важко дихали. Поєдинок ставав все бiльш схожим на гладiаторську сутичку, або бiй реслерiв . Все частiше i частiше хлопцi входили в захоплення i намагалися струсити один одного борцiвськими прийомами. Бадалися головами, але жоден не поступався iншому. Ця жорстка дуель була конкуренцiєю рiвних i завзятих.
  Поступово стали втомлюватися не тiльки юнi бiйцi, а й навколишнiй натовп. Рухи та удари ставали все бiльш i бiльш млявими. Ось диявол, важко дихаючи, пiдняв на плечi Теркiна i жбурнув його вниз. Але в самого каратиста пiдкосилися ноги, i вiн упав, уткнувшись головою в мiцний прес пацана-шпигуна . Тут же Володимир скористався промахом конкурента, i своїми ногами мiцно прихопив сильну шию "бiса" в "замок".
  Такий задушливий прийом, причому дуже ефективний. Противник у вiдповiдь спробував ущипнути його, або навiть стиснути найчутливiше у чоловiка мiсце, але натиск на шийнi хребцi виявився таким сильним, що руки "бiса" автоматично обiйняли колiна пацана , що душить його .
  Тьоркiн посилював тиск, пiдключаючи до нiг корпус i пiдсилюючи шийний важiль. Той вiдчайдушно вiдбивався. Його симпатичне, хоч i вкрите синцями обличчя, почало наливатися вишневим кольором, а в очах дуже мутилося.
  Володимир прошипiв:
  - Постукай долонею, що здаєшся!
  "Бiс" хотiв вiдповiсти нi, але зi здавленого горла почулося лише булькання. Схоже, що його капiтально стиснуло. Подiбний прийом взагалi мiг стати смертельним, i на вiйнi Володимиру доводилося вбивати дорослих i аж нiяк не дрiбних чоловiкiв. Так що даремно хлопчик-каратист упирався. Хоча Теркiну i шкода вбивати свого однолiтка, майже ровесника, але ж це ворог - фандерiвець. А ворогiв не шкодують!
  "Бiс" посинiв обличчям i затих. Василь послабив хватку. Його опонент був ще живий, але непритомний, ще трохи, i навiть його тренованi хребцi зламалися. Теркiн, втiм, теж знемог i вiд сильної втоми не мiг пiднятися. Хлопчик лежав i важко дихав, поклавши ногу на спину вiдключеного опонента. Бiй ще не закiнчився. Хоча правила поєдинку i не були заздалегiдь обумовленi, старший iз фандерiвцiв крикнув:
  - Давай, фiксуй перемогу з фриколу реслiнгу!
  Василь зiбрався з силами i вiдчайдушним зусиллям штовхнув збитими босими ногами супротивника. Той перекинувся лише наполовину. Довелося знову переводити подих i знову штовхати, щоб хлопчисько-каратист нарештi лiг би на спину. Пiсля чого покладеш на груди ногу i чекаєш, поки до вас неспiшно пiдiйде суддя. Або тiнейджер, вибравшись собi роль суддi. Тодi вiн вiзьме та зробить вiдлiк.
   Пацан iз козацьким чубом на головi, стукає повiльно та голосно. Василь вiдчуває нетерпiння. Чому в головi з'явилася асоцiацiя з голосом зозулi. Але рука з нафарбованими нiгтями, що скидається на запорiзького козака хлопця, зависає в повiтрi, починає падати. I раптом i за третього удару хлопчисько-каратист мляво смикнувся i скинув з грудей босу ногу Василя.
  По рядах пацанiв i юнакiв, що зiбралися, пройшовся гуркiт. Виходило, що кумедне видовище продовжиться. Теркiну почуття досади допомогло зiбратися, i вiн вiдчайдушно лягнув свого вiзавi мозолистою, голою, круглою п'ятою в пiдборiддя.
  Той вiдкинувся i знову стих, лежачи на спинi. I пiднятися йому складно тепер. Володимир теж, вклавши в удар залишки сил, не мiг пiдiбратися до супротивника.
  Щось нагадало поєдинок Челубея та Пересвiту , коли обидва воїни: татарський та росiйський виявилися вбитими внаслiдок вiдчайдушного зiткнення списами.
  Щоправда, Пересвiт таки втримався в сiдлi, а Челубей вилетiв. Отже, росiйська рать цiною колосальних втрат здолала монголо-татар. А це дозволило позбутися жорсткого ярмо.
  Але зараз слiд було зiбратися i сконцентруватися i проповзти цей метр. Через не можу i через дику втому.
  Взагалi Володимиру, який брав участь у найважчих боях на Фонбасi ще з квiтня 3014 року, не звикати до найжорстокiших фiзичних навантажень. I чого це вiн так розслабився та розкис? Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний називався словом брiд!
  Володимир надув собi груди i рiзко смикнувся, пiдбираючись до опонента. Йому вдалося перевернутися i цього разу покласти свою долоню на подряпанi м'язи-щитки.
  Знову до них пiдiйшов аматорський розлив реферi. Вiн постояв якийсь час у нерiшучостi, а потiм знову почав дуже повiльно рахувати i, як можна сильнiше ляскати бiля вуха юного воїна.
  Той на третiй бавовнi все-таки смикнувся, i утримання не було захищено . Але рука не скинулася, i реферi, подивившись на отамана, знову взявся за вiдлiк.
  Але також ще повiльнiше, нiж ранiше. Хлопчик-каратист знову сiпнувся.
  Володимир спробував ткнути опонента кулаком у скроню, але втомлена й ослабла рука лише зiсковзнула з спiтнiлої голови супротивника. Тьоркiн опинився на животi i знову важко дихав. Потiм почав за допомогою рук пiднiматися.
  Отамана несподiвано втрутився в поєдинок, з видимiстю примирення промовивши:
  - Ну гаразд, нiчия! - I простяг Теркiну свою широку долоню. - Ти показав себе сильним воїном, i заслуговуєш на гiдне мiсце в нашiй бандi!
  Теркiн на це зi стомленим виглядом i, насилу тримаючись на ногах, вiдповiв:
  - Трохи потусуватись з вами, я особисто не проти , але... Надалi поживемо, побачимо!
  Володимир говорив обережно, бо почував себе нездатним на серйозний бiй. А вiдразу сказати нi, це ризик отримати неабияких лящiв.
  Хоча загалом, Тьоркiн мiг вважати, що витримав iспит. Вiн бився зi справжнiм чорним поясом з карате i фактично перемiг. Бо лишився на ногах, а його супротивник усе ще лежить. Нехай навiть формально перемога, яка не зафiксована утриманням. Але хто ще в його вiцi здатний на такий поєдинок.
  Володимир вiдчув бажання поїсти, i це ознака повернення сил. Пара дiвчат кинулась до "бiса" i вони почали розтирати посинiле обличчя хлопчика-каратиста.
   Бiй, звичайно, видався на славу i всi розходилися задоволенi. Теркiну пiднести склянку з якоюсь прозорою рiдиною. Хлопчик-шпигун настiльки втомився, що машини виплеснув залпом весь вмiст i лише коли осушив до краплi, раптом зрозумiв, що це горiлка.
  Двiстi п'ятдесят грамiв спиртного для смертельно втомленої дитини це дуже багато, i хлопчик, не витримавши дози, завалився вже у справжнiй, глибокий алкогольний нокаут.
  Дiвчата у шкiряних куртках i з наколками пiдхопили його за руки та ноги та понесли собi до намету. А iншi фандерiвцi свистiли й улюлюкали.
  Теркiн провалився у важкий i водночас дуже цiкавий сон.
  Взагалi, як часто буває, потрапляєш з вогню та в пламенi!
  А зараз вiн дуже м'язистий хлопчик з дуже глибоко промальованими м'язами дитячого тiла, що нагадує литу сталь. I вiн багато на що здатний.
  Тьоркiн, зрозумiло, нiколи б не змирився з долею блазня у Богинi Зла Калi, якби не виконував особливе завдання Богинi Любовi Лади. I поки йому доводилося миритися з роллю блазня при цьому Божествi Ада.
  Ось хлопця-раба замучили до смертi. Пiсля батога, його самки тролiв та ельфiв били розпеченим дротом. А потiм зламали всi ребра червоними вiд жару клiщами. Як це жорстоко та дико.
  Обидвi дiвчини-ельфiйки, отримавши кiлька легких ран, також закiнчили шаблезубого ведмедя, завершивши бiй. А закатованого до смертi хлопця дiвчини-рабинi в трусиках пiдчепили за ребро гаком i потягли на поживу хижим звiрам.
  Володимир зiтхнув, як завжди панує жорстокiсть та насильство.
  Дiвчата-гладiатори пiшли. Пiсля них мiж собою почали битися хлопчики. П'ятеро хлопцiв були у червоних плавках, а ще п'ятеро у чорних. Iншого одягу у хлопчикiв дванадцяти-тринадцяти рокiв не було. Озброєнi вони були шаблями та кинджали. I десять юних гладiаторiв зiйшлися у битвi.
  Вiдразу ж полилася кров, i з'явилися на засмаглих, мускулистих тiлах рани.
  На додачу, пiд босi ноги хлопчакiв дiвчата-рабинi стали кидати з бронзових кошикiв срiблястими лопатками розпечене вугiлля. Ступнi у молодих гладiаторiв обпалювалися, i вони скрикували.
  Богиня Калi скалилася, їй дуже подобалося мучити хлопчикiв i катувати їх, i знущатися. I це її сильно заводило. Справдi, хлопчаки у вiцi, коли ще не росте борода, дуже гарнi, i шкiра у них така гладка, нiжна i її пiдпалити вогником, або розсiкти батогом, або здушити клiщами, проколоти голкою так приємно. А коли маленький чоловiк заволає вiд болю своїм дзвiнким голосом, це такий солодкий звук i аромат, що не в казцi сказати, нi пером описати.
  Чужий бiль такий солодкий. Особливо, якщо ти мучиш гарного, гарненького, м'язистого та здорового хлопчика. Та й дiвчину помучити теж непогано. Але самцi завжди приємнiше помучити, хоч маленького, але самця.
  А ось зараз хлопчики рiжуть та вбивають один одного, як це Богинi Зла Калi подобається.
  Та й коли гола пiдошва маленького чоловiка стає на куточок. У нiжному вiцi у хлопчакiв ноги мають форму витончену, а не таку грубу, як у дорослих чоловiкiв, i шкiра гладка, чиста, а не вкрита неприємним волоссям.
  Тому Калi дуже подобається мучити саме гарненьких хлопчикiв, це куди естетичнiшi та приємнiшi.
  Але видно бiй досить швидкоплинний. Хлопчикам навiть щитiв не дали, якi дають змогу затягнути бiй. I ось переможець на ногах залишився лише один хлопчик у червоних плавках. I то вiн такий поранений, що на мускулистому тiлi живого мiсця немає.
  Богиня Калi наказала:
  - Переможцю дарую життя - решту добити!
  Дiвчата-рабинi стали пiдносити смолоскипи до босих нiг повалених хлопчакiв. Тих, хто зберiгав нерухомiсть, пiдхоплювали гаками за ребра i тягли на корм звiринцю. А тих, хто скрикував, добивали iз лукiв ельфiйки, чи самки тролiв арбалетними болтами. Так, жорстоке тут розбирання.
  Полум'я так i лизали смертельно пораненим хлопчикам-рабам огрубiлi, але вiдмитi перед боєм мозолистi пiдошви.
  Єдиному живому хлопчику, з милостi злої Богинi, пiднесли тiстечко в шоколадi, i нещасна дитина-гладiатор його вiдкусила. I вiдчув собi краще , вiдважив уклiн гостям i iмператрицi Ада.
  Пiсля чого, досить твердою ходою вирушив додому.
  Богиня Калi вiдзначила:
  Ось така на свiтi невлаштованiсть,
  Долi такий безжальний закон...
  У хлопчикiв життя не має вартостi,
  I їх пускають просто в загiн!
  Пiсля чого, знову поєдинок ... На цей раз б'ється дiвчина-ельфiйка з трьома мечами, проти двох хлопчакiв людської породи. Пацанам рокiв десяти-одинадцяти їм видали як зброю дерев'янi палицi. У плавках i худенькi вони схожi на жертви. Дiвчина ельфiйка дуже мускулиста, красива та моторна. Її волосся, немов полум'я олiмпiйського смолоскипа, майорить за вiтром. Хоча хлопчикiв-рабiв лише троє, але їхнi шанси виглядають не важливими. Точнiше , їх три проти одного дiвчиська. Але видно, вона досвiдчена i сильна. Ось босими пальчиками ноги пiдкинула камiнчик i зловила його. Потiм розчавила його, стиснувши пальцi своїх нижнiх кiнцiвок, показавши величезну силу.
  Богиня Калi вiдзначила:
  - Чи не надто слабкi в тебе супротивники, Артемiде?
  Дiвчина, досить росла для ельфiйки, вiдповiдно кивнула:
  - Так, хлопчики малi. Це ще зовсiм дiти, та й худi. Може, краще хоч проти мене виставиш пiдлiткiв?
  Iмператриця Ада хихикнула, i вiдповiла громовим голосом:
  - Це поки що для тебе легка розминка. Ти з ними просто вiзьмеш i добре розiмнешся! А потiм, тобi Артемiда треба буде провести серйозний, iз ризиком для життя бiй!
  Дiвчина-ельфiйка вклонилася i вiдповiла:
  - I цей бiй буде, я певна!
  Пролунав сигнал, задули хлопчаки в гори. I розпочався бiй. Три хлопчики, розмахуючи цiпками i миготивши маленькими, босими п'яточками, кинулися на ельфiйку. Вона провела мечами млин, i хлопчаки полетiли збитi з нiг. Щоправда, одразу ж схопилися. Дiвчина довбала одного з пацанiв-гладiаторiв голою п'ятою в груди, збивши його знову. Та ще залишивши на голих, засмаглих i кiстлявих грудях синець.
  Публiка заплескала...
  Теркiн шепнув:
  - Ось це, справдi гра не за правилами!
  Дiвчина-ельфiйка продовжувала скакати. Вона зробила сальто, пройшла на руках. Потiм її босi пальчики ноги схопили хлопчика за нiс i жбурнули його вперед, змусивши шльопнути об кольорову плитку.
  Артемiда заспiвала:
  - Космiчна сфера та пiдступи Люцифера!
  Богиня Калi гаркнула:
  - Люцифера не поминай!
  Справдi, адже вiн її конкурент. А внутрiшньовидова боротьба, мабуть, найжорстокiша i найжорстокiша. А дiвчина-ельфiйка продовжувала крутитися, i нiби дзиґа вона була заводна. I при цьому не поспiшала рубати хлопчакiв. Грала на публiку. Дiяла i з енергiєю, i з вiдомою спритнiстю.
  Артемiда навiть заспiвала:
  Як далеко в iнший всесвiт край рiдний,
  Де соловейка грає трелi чисто, нiжно!
  Рiвнина там є сусiдами з горою!
  А пух з небес так сипле бiлий!
  
  Адже радiсть там будь-якого у кольорi дня,
  Побачивши волошка, що око пестить!
  Адже кожен Ельфаславний нам рiдня,
  Господь Ельф нагородив i зробив раєм!
  
  Над куполом церковних глав,
  Виблискує хрест Ельфста всiх вище!
  Чи не час витязь для забав,
  Дiй щось мало бачу!
  
  Ну чому наш ельфiв дух,
  У бiдi лише має прокидатися!
  Коли спокiйно дух згас,
  Зло розквiтає лiнощi, пияцтво!
  
  А треба вiру нам змiцнювати,
  I з запалом Господу молитися!
  Працювати багато i не пити,
  Стежать за кожним святим ликом!
  
  Невблаганно скачати роки,
  Галопом запеклим пустилися!
  А час цiвком, як хвиля,
  Дощом митi бурхливим лилися!
  
  Ти ельфiв хлопець богатир,
  Запам'ятай, твоя доля боротися!
  Простор всесвiту пiдкорення,
  Неси всiм сущим вiру в братство!
  
  А що ворушиться у темрявi,
  Як дзвiн обламаної осоки!
  Нас мiльярди на Ельфi,
  Хоч у цьому свiтi самотнi !
  
  Прийдемо в iншу свiтобудову,
  Нас усi розумнi просили!
  Свiтiв безкрайнiх то покликання,
  Служити своєму коханню - Ельфiї!
  Дiвчина-ельфiйка, стрибаючи, завдала ударiв хлопчикам своїми забiйними ногами по потилицi. I вони впали i вiдключилися. Дiвчата-рабинi взяли i пiднесли смолоскипи до босих пiдошв хлопчикiв. I тi, скрикнувши, прийшли до тями. Злякано озираючись, вони схопилися.
  Видно було, хлопцям боляче. Хоч їх босi пiдошви i огрубiли, але все одно живi, та й полум'я вiд смолоскипiв, що використовують гарнi рабинi, дуже спекотне.
  Артемiда запитала у Калi:
  - Можливо, зберегти їм життя?
  Зле Божество розсмiялося i вiдповiло:
  - Гаразд! Дайте їм по тисячi батогiв! Якщо виживуть, то коли шкура пiдживе, знову б'ються на гладiаторському рингу. А якщо не винесуть, то...
  На хлопчакiв-рабiв накинулися дiвчата-рабинi, вони прикрутили їх до стовпiв для покарань. А стовпи вийшли у великiй троннiй залi, прямо з-пiд плитки за допомогою механiзму.
  I до спецiальних дитячих кайданiв i були прикрученi нещаснi хлопчаки, якi з раннього дитинства знали лише побої та важку працю.
  Богиня Калi прошипiла:
  - А ось на тебе, Артемiда тепер чекає не легкий бiй, а важка битва!
  Дiвчина-ельфiйка вклонилася i заспiвала:
  Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За дiло свiтла.
  Ворогiв усiх розiб'ємо,
  У боротьбi за це!
  . РОЗДIЛ Љ 6
  Єлизавета пiсля бурхливого сну прокинулась у в'язницi. I їй стало ще сумнiше. Крiм того, сильно хворiла спина пiсля лежання на кам'янiй плитi, а спало дiвчисько досить довго.
  Драхма пiдморгнула з усмiшкою напарницi i запитала:
  - Знила , щось бойове?
  Єлизавета хихикнула i вiдповiла:
  - Навiть дуже бойове!
  Графiня-ельфiйка вiдзначила:
  - А ось реальнiсть куди сумнiша i паскуднiша !
  Дiвчина-блондинка кивнула i заспiвала:
  Зла реальнiсть проклята,
  Може звести з розуму.
  Усю силу грiзного атома,
  До Землi увiгнав Сатана!
  Пiсля чого, вiдчинилися зi скрипом дверi темницi. Босоногий, худенький хлопчик поставив гарним в'язням глечик молока, кашу i коржиком. Єлизавета запитала:
  - Як тебе звати?
  Хлопчик не вiдповiв i спiшно пiшов, миготивши п'ятами, на яких були слiди свiжих пухирiв. Схоже, босi ступнi хлопчика-раба палили.
  Дiвчина перекусили. Пiсля чого почали знову пиляти свої ланцюги, одну ланку про iншу. Робота йшла дуже повiльно.
  Єлизавета заклеювала носом, i знову поринула у свiй фантастичний i неймовiрний сон;
  Питання цiкаве, тут можна бути щирими.
  - Ну, за допомогою артефактiв можемо. Та й самi собою обженемо будь-якого олiмпiйського чемпiона. Хоча, як знати, чи може їхня дiя закiнчитися. - Драхма зiтхнула.
  Професор iз сумнiвом запитав:
  - А чи не вийде так, що артефакти витрачають енергiю вiд частого використання?
  - Я так не думаю. - сказала Єлизавета. - Та й пробiгтися босими, молодими ногами корисно. Адже ми дiвчата. Та й куди безпечнiше бiгом, нiж у автомобiлi.
  Абрикосов заперечив:
  - Охорона маршала може не так зрозумiти. Крiм того, буде занадто помiтно, якщо ви промчитеся. А маршал хотiв, щоб зустрiч була таємницею.
  Драхма кивнула:
  - умовив нас. Справдi, надто багато зайвих чуток народжують нашi гонки, а ворог не дрiмає.
  Єлизавета з посмiшкою запропонувала:
  - Ми можемо мчати лiсом, тодi нас нiхто не помiтить!
  Графiня-нiмфа закрутила семиколiрною головою:
  - Це також дуже важко. Ламаються гiлки. Та й взагалi, чому не проїхатись.
  Дiвчина-блондинка сердито тупнула босою, точеною, дуже спокусливою ногою i гаркнула:
  - Вирiшено, на шестисотому "Мерседесi"!
  Дiвчата -термiнатори попрямували до виходу. Цей день, здається, тривав вдало.
  Втiм, справа вже схилялася до вечерi. На ходу красунi перекусили.
  У великiй, куди бiльшiй, нiж звичайний "Мерседес ", на машинi на них чекав черговий сюрприз. Дмитро Польовий, колишнiй офiцер-зомбi повернувся. Коли вони поїхали, юнак полiз iз запитаннями:
  - Ну що ви, схоже, на мене скучили? - спитав вiн.
  Єлизавета проревела:
  - Не коли нудьгувати i хворiти!
  Юний воїн наполягав:
  - У вас погони майорiв. Зважаючи на все, велике зростання в офiцерському званнi.
  Драхма жорстко помiтила:
  - Так, ми не такi дiви, щоб гальмувати! А ти як просунувся?
  Лейтенант з гордiстю випнув груди:
  - Обiцяли дати капiтана! Хорошi шанси пiдвищення. Адже ви не забувайте, тут наше минуле. Нехай славне, але все-таки минуле. А ми з майбутнього, отже, можемо досягти набагато бiльшого. Iнший обсяг знань, сучаснiшi методи пiдготовки. Крiм того, я служив у самiй "Альфа-пiонер", а це показник.
  - Звичайно! - Драхма гризла цiкавiсть. - Який свiт тобi бiльше подобається? Наш, чи цей? Юний лейтенант впевнено вiдповiв:
  - З огляду на те, що у цьому свiтi обiйшлося без сiмдесяти рокiв правлiння бiльшовикiв, то країна досягла бiльшого. Взагалi, Росiя тут величезна держава, а не коротка федерацiя, як у нас.
  Єлизавета взяла i пискнула:
  - Та й наша країна не маленька.
  Юний воїн та колишнiй зомбi впевнено вiдповiв:
  - Але ж народу, зате бiльше! Сталiн i правлiння комунiстiв загалом негативно позначилися на чисельностi населення. А тут три вiдсотковi прирости на рiк, хiба не показник?
  Драхма взяла i посмiхнулася:
  - З демографiчної точки зору все гаразд. А з практичною?
  I дiвчина-нiмфа тупнула босою ногою.
  Лейтенант впевнено вiдповiв:
  - Теж! Чесно кажучи, Жуков менi подобається набагато бiльше за нинiшнього президента. Георгiю Костянтиновичу вiйськовий лiдер, загартований, а наш вождь син професора та єврейки! Нiхто його не боїться.
  Єлизавета кивнула:
  - Президента мають боятися!
  Драхма доповнила:
  - А для цього потрiбна демонстрацiя сили. Взагалi Сталiн був чудовий тиран, хоча зовнi i не страшний. Фiзично вiн також не був особливо сильним, але пригнiчував своєю волею.
  Дмитро погодився:
  - Я Сталiна завжди поважав, але в цьому свiтi вiн виявився такою худобою. Взагалi, мої предки служили в органах, а прадiда розстрiляли. Але я не в образi на Сталiна.
  Дмитро змахнув з рум'яної щоки сльозу i додав. -
  Це плата за новий свiт, неминуча.
  Дiвчина-нiмфа проревела:
  - Можливо, ти маєш рацiю, але зараз цього грузинського манiяка необхiдно зупинити. Ти випадково не знаєш, яке у грузинiв найслабше мiсце?
  - Сталiн росiйський по батьковi, тож у ньому поєднуються рiзнi здiбностi. - помiтила Єлизавета. - Загалом я пропоную наступний варiант. Проникнути у Вашингтон i там пристукнути великого карного злочинця.
  - Це дуже важко! - Почала Драхма - Пам'ятається, нiмцi розробляли на Сталiна замах, але цей вождь нiкому не довiряв. Нiхто не знав, у яку машину вiн сяде, в якiй кiмнатi йому постелять. Навiть охорона була у страху. Наприклад, один iз охоронцiв рухався безшумно. Сталiн вирiшив, що здатний задушити його голими руками. I охоронцевi стало туго!
  Блондинка-термiнатор вiдзначила:
  - Ого! На це багато спецназiвцiв здатнi. Так можна пiдозрювати будь-якого бiйця, який пройшов спецпiдготовку .
  Графiня-нiмфа пiдтвердила, скелячи зубки:
  - Так вiн причепився саме до цього хлопця. Подивився у вiчi. Щось не сподобалося, i наказав заарештувати. Ну, а там природно оформили змову, тортури, розстрiл! Перш нiж отримати кулю в потилицю, охоронець гукнув: - Хай живе Сталiн!
  - Бачите, яка вiддана справi партiї людина. - Єлизавета сумно посмiхнулася.
  Драхма не втрималася, щоб не зачепити подругу:
  - А ви, християнськi вiруючi, такi самi.
  Блондинка-термiнатор надула щоки:
  - Це чому?
  - Бог не захищає вас. Прирiкає на смерть, тортури, загибель рiдних та близьких. А ви молитеся, славiть Його. Подумайте, наприклад, скiльки разiв у життi, простi люди зазнають болю. Ну, а старiсть, це найповiльнiша й нелюдська тортура , яку тiльки можна придумати. Ми це розумiємо чисто теоретично, але створивши людину, Бог старiючим зробив найбiльше звiрство на свiтi. Все iнше, голод, вiруси, епiдемiї, землетруси, стихiйнi лиха просто дрiбниця, на тлi вiкових змiн органiзму. Навiть цей страшний коронавiрус ! - Драхма блиснула очима.
  Дмитро Польовий пiдтримав її:
  - Бог поводиться гiрше Сталiна. Той багато в чому проводить вимушенi репресiї проти незадоволеної меншостi, а Бог зробив усiх смертними, та ще з роками потворними, старими, особливо жiнок, якi такi вiдьми та страхолюдини . I головне, неможливо знайти людину, яка не вiдчувала бiль свого, чи чужого, фiзичного, чи морального.
  Драхма додала:
  - Ось саме, як це можна так чинити зi своїми дiтьми. Прирiкати на жахливi муки. Дитинi навiть ударити грiшно, а тут таке дивне нелюдство, щось погано стикується з вищим розумом.
  Єлизавета заперечила:
  - Люблячий батько виховує своїх дiтей, у тому числi через покарання.
  Драхма була налаштована скептично:
  - Покарання ми бачимо, причому не пропорцiйне, а де виховання. Вже той факт, що iснує три тисячi християнських конфесiй, чи сект говорить про те, як запущено просвiтництво та виховання. Крiм того, батьки не повиннi запускати дiтей та ховатися вiд них. Чому Бог не вiдкриє себе своїм синам? Де логiка?
  Єлизавета хотiла вiдповiсти, як це зазвичай роблять священики: Мовляв, для грiшникiв буде вiдкриття Бога рiвносильним смертi, але не стала цього робити. Звучить не переконливо, хiба присутнiсть батькiв не повинна додавати впевненостi та смiливостi дiтям, захищати, а не вбивати їх. Навiть якщо дiти не слухнянi, як приємно їм притулитися до великого i могутнього батькiвського колiна. Вiдчути дотик до волосся сильної руки, вислухати повчання особисто вiд Великого Батька, а не посередникiв, якi, зачату , гiршi за самих грiшникiв. Адже бiльшiсть православних священикiв є такими ж грiховними, як свiт, якому вони проповiдують. Протестанти в цьому планi суворiшi, але теж далеко не святi. Тож Єлизавета вважала за краще змiнити тему розмови. Вона босою ногою впiймала в польотi муху, хотiла її розчавити, але подумала, що недобре вбивати живу iстоту, навiть таку, як муху, яка переносить заразу та мiкроби, i вiдпустила.
  Пiсля цього дiвчина сказала:
  - Господь великий i мудрий, якщо вiн не вiдкриває себе, значить є причини незрозумiлi вам грiшним людям. Давайте краще поговоримо про зброю. Зокрема, "Оболенський" багато в чому схожий на "Калашников", але має трохи менший калiбр, трохи бiльшу початкову швидкiсть стрiльби за аналогiчної довжини.
  - I чому? - запитала Драхма.
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Канал гладкiший i є додатковий прискорювач пiд час руху вибухових речовин. Тобто, вiн трохи кращий за раннi моделi " Калаша " i майже не поступається пiзнiм.
  Графiня-нiмфа взяла та вiдзначила:
  - Я пропонувала поєднати їхнi кориснi якостi. - Єлизавета подивилася на призму, що бовталася, на пружинi. - Маю на увазi "Калашников" та "Абакан", а також М-16, створивши видатну гвинтiвку. - I дещо менi вдалося. Взагалi, Росiйська армiя пiшла шляхом збiльшення скорострiльностi автоматiв, у разi, якщо справа дiйде до великої вiйни, будуть просто катастрофiчнi проблеми з постачанням.
  Єлизавета перервала її:
  - Але нiчого кращого, нiж анiгiляцiйний iмпульсний лазер, придумати не можна. Хiба що гравiолазер.
  - А це ще що таке! - здивувалася Драхма.
  Красуня з волоссям бiлим, як снiг, трохи присипаний золотою пудрою, вiдповiла:
  - Ноу-хау воєнної думки! Уяви собi, фотони мають енергiю в десять у сороковому ступенi бiльшу, нiж гравiтацiя. Якщо перевести в бiльш прийнятнi для людей величини, то в десять секстильйонiв квiнтильйонiв разiв, нiж гравiтацiйна природа. I разом з тим гравiтацiя проникає всюди , нею тримається весь всесвiт, а в чорних дiрах проти неї безсилi фотони. Що якщо з'єднати обидвi константи, швидкiсть променя зросте приблизно вiд десяти до п'ятисот трильйонiв разiв у порiвняннi з свiтловою. А мiць... Ви уявляєте, який жахливий натиск створить гравiолазер на звичайний предмет. Межатомнi зв'язки пiдвернутися неймовiрному гравiтацiйному впливу, i броня зорельоту просто розколеться. Навiть вiдносно невеликим пiстолетом можна буде трощити найпотужнiшi кораблi, повiтрянi або морськi. Крiм того, не виключена вибiркова дiя широким променем, що з колосальною мiццю розрiзає цiлi зiрковi армади.
  Драхма перервала Єлизавету.
  - Ти кажеш так, нiби ми вже ведемо космiчнi вiйни.
  Дiвчина-блондинка вiдповiла:
  - Гадаю, вiйна у космосi неминуча.
  Графiня-нiмфа скептично посмiхнулася:
  - А як це стикується з Бiблiєю?
  Єлизавета з милою посмiшкою промовила:
  - У одкровеннi богослова Iоанна говориться про велику космiчну битву. Можливо, це образи прийдешнiх зiркових битв. Подiбно до того, як третина зiрок померкла, тобто була захоплена диявольською силою.
  Драхма, граючи голими, м'язистими iкрами, вiдзначила:
  - Якщо так трактувати, то я згодна. Будуть зорянi вiйни, такою є природа людини, i не тiльки її. Взагалi, хотiлося б побувати в iнших свiтах, бо нудно тут.
  Дмитро Польовий глянув на дорогу. Поруч зяяла лiйка, дерево виявилося поваленим на проїжджу частину, перегородивши шлях. Броньований "Мерседес" зупинився.
  Лейтенант вигукнув:
  - Схоже, приїхали!
  Єлизавета примружилася:
  - Бачу в засiдцi двох снайперiв. Точнiше, трьох!
  Драхма зазначила:
  - Це теж iз числа диверсантiв одинакiв. Та ще дерево замiнували, щоб рвонуло, якщо хтось захоче прибрати.
  Дмитро запитав:
  - I що ви будете робити?
  Графiня-нiмфа проревела:
  - Снайперiв двох уб'ємо. Одного в полон, а мiну знешкодимо.
  Хлопець пiдтвердив:
  - Чудова iдея.
  Єлизавета взяла та уточнила:
  - Двоє мало професiйнi, оптичнi прицiли дають вiдблиски, а третiй у тiнi, видно фахiвець.
  Драхма пiдтвердила:
  - Ось його й вiзьмемо в полон.
  Дiвчата зi швидкiстю ласки вискочили з броньованої машини, одночасно вистрiливши навскiдку. Їм вдалося потрапити до своїх вiзавi, перш нiж тi зреагували. Красунi дуже швидко, наче змiї поповзли по кущах, прагнучи схопити третього. Той виявився розумним i не став стрiляти в майже невловиму мету. Причаївся.
  А ось Дмитро вирiшив вискочити i ледь не загинув, його врятувало лише те, що Єлизавета на соту частку секунди випередила супротивника, потрапивши у рушницю, збивши прицiл.
  Потiм вона кинула босою ногою шматочок скла, розрiзавши комара, на двi частини, i видала:
  - Стрiляю точно! Здавши заочно!
  Дiвчата додали ходу. Десантник вирiшив втекти, вiн став повзти назад, але дiвчата наздогнали його. Причому одночасно. Одна схопила за ноги, друга за горло.
  - Ну куди! - посмiхнулася Драхма. - Хочеш полоскотати горло?
  Полонений був, зважаючи на все, наполовину азiат, наполовину європеєць, з досить приємними рисами обличчя.
  - Ви такi гарнi! - Сказав вiн. - Я радий, що потрапив у полон до таких чудових дiвчат.
  - Ми теж не проти з тобою розважатися, чоловiк. - Драхма клацнула його по носi. - Дуже не проти, але немає часу. Пiдеш з нами в автомобiль i розкажеш, що знаєш. Ти, мабуть, старший лейтенант.
  Той пробурмотiв:
  - Так, чудова.
  - А я що, не вродлива? - обурилася Єлизавета.
  Офiцер пробелькотiв:
  - Ви нiчим не гiрше! Люблю блондинок.
  Войовниця з перлинним волоссям набулася :
  - А чого менi не вистачає?
  Бранець проскулив:
  - Чесно кажучи?
  Єлизавета випалила:
  - Так!
  Офiцер прокряхтiв:
  - Занадто засмагла, шоколадна. Хоча така смачна.
  Нiмфа-графиня буркнула:
  - Треба вчити хама !
  Єлизавета ляснула його долонею по лобi.
  Драхма пiдхопила свого вiзавi на плечi i помчала бiгцем. Це дуже швидко, дiвчата заскочили до машини. Єлизавета трохи затрималася, знешкоджуючи мiну, i вiдкинула убiк сосну. Потiм ударом голої п'яти зламала, мов сiрник, досить товстий стовбур.
  - Тепер ми з цим покiнчили.
  "Мерседес " поїхав, розтинаючи повiтря. Єлизавета оглянула зброю. Гвинтiвка була незвичайною, на шарнiрах, тобто нею можна палити з укриття, дуло вигинається. Пристойна оптика iз приладом нiчного бачення. Зважаючи на все, велика забiйна сила. Та й кулi особливi, пiр'янi, з безлiчi шарiв металу. Звичайно, страшно дорогi, зате здатнi пробити майже будь-який бронежилет. В принципi, ними можна було спробувати i бронескло машини. Щоправда, досконале тонування змушувало стрiляти наослiп.
  - Дуже непогана зброя! - помiтила Єлизавета.
  Драхма пiдтвердила:
  - Так, певне дороге, i таких в американськiй армiї не багато.
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  - Треба з'ясувати, чи це не було полювання саме на нас.
  Нiмфа-графиня взяла та вiдзначила:
  - Не виключаю подiбного!
  Єлизавета кивнула:
  - Перевiрка не завадить!
  Драхма вирiшила допитати бранця. При цьому вона вколола йому в голову кiлька голок, вiдключивши деякi частини мозку, створивши зону рапорту.
  Єлизавета позiхнула:
  - Допит зомбi досить нудний.
  Нiмфа-графиня рикнула:
  - Нiчого, я дещо з'ясую.
  Драхмi вдалося дiзнатися дещо. Щоправда, головне: чи вiдомо про їхнє iснування командуванню червоних американцiв, лейтенант, схоже, не знав. Хоча розповiв, що в армiї КША ходять чутки, що росiянам допомагають космiчнi прибульцi.
  Чулося булькання:
  - Мiнiстерство "Честi та Права" лютує! Заарештовано багато офiцерiв, у тому числi й мого безпосереднього начальника. Ходять також чутки про нову зброю, розроблену вченими Росiї.
  Драхма пробурчала:
  - А якi данi про постачання армiї пальним?
  Теж рохкання у вiдповiдь:
  - Вкрай суперечливi. Але я знаю, що деякi танки, особливо надважкi IС-7, перетягували на волах.
  Єлизавета перепитала:
  - А що за танк IС-7?
  Той охоче вiдповiв:
  - Семивежний , вага триста п'ятдесят тонн, вiсiм гармат i шiстнадцять кулеметiв.
  Драхма вигукнула:
  - Ого, батарея на колесах!
  Теж бурмотiння у вiдповiдь:
  - Говорять, росiяни будуть заляканi лише одним його виглядом.
  Єлизавета логiчно вiдзначила:
  - Зате не один мiст не витримає.
  Зомбований воїн випалив:
  - Вiн пiдводний!
  Драхма iз задоволеним виглядом вiдзначила:
  - Що ж, це дає деякi шанси.
  Офiцер повiдомив ще багато корисного. Зокрема те, що противник закинув кiлька десантних груп, i те, що янкi, не дивлячись на втрати, все ж таки хочуть завдати контрудару, правдi, цього разу з боку укрiпленої лiнiї " Зiдрiг ".
  Дiвчина-нiмфа запитала:
  - Хiба це розумно? Може це дезiнформацiя. Атакувати укрiплену смугу самогубство.
  Єлизавета логiчно помiтила:
  - Для Сталiна це типово. А ззаду йдуть загороджувальнi загони i стрiляють у спину тим, хто недостатньо швидко бiжить на ворога.
  Драхма з'ясувала, що лейтенант наполовину японець, наполовину француз i дуже любить комунiстичну iдеологiю. Жити у Францiї погiршало, особливо тим, у кого бiла шкiра. Людей садили за найменшим доносом, а часто й зовсiм без доносу, достатньо бути родичем репресованого. Таборiв не вистачало, i їм пристосували стадiони, переноснi пункти. Процвiтали тортури та дикий страх.
  Чулося благаюче:
  - Багато хто сприйме прихiд росiйської армiї як звiльнення. I тодi багато французьких частин покинуть зброю.
  Драхма вкрадливо запитала:
  - А як у вас iз харчом?
  Офiцер iз хрипом вiдповiв:
  - Голод! Хлiб за картками. Все суворо обмежено.
  Графiня-нiмфа злiсно вигукнула:
  - Ось до чого довели народ!
  Дiвчата могли ще довго журитися, як перед ними з'явилися будинки Гамбурга. Бiля входу їх зустрiли солдати блокпоста. Перевiрили документи та пропустили. Дiвчат їм не було видно, бо вони на прохання водiя закрилися тонованим склом.
  Драхма без апеляцiй сказала:
  - Нема чого їм вас бачити.
  Охорона посилена. Видно навiть важкий танк зi ста тридцяти мiлiметровим калiбром зброї.
  - Такий поламає IС-7. - заявила Єлизавета.
  Графiня-нiмфа додала:
  - Якщо багато веж, то є проблеми з бронюванням.
  Дiвчата звернули увагу, що у мiстi є руйнування. Нещодавно його бомбардували. Деякi будiвлi ще димiли. У гасiннi брали участь рiзнi команди, багато хто з них складався з пiдлiткiв. Незважаючи на прохолоду, частина дiтей була босонiж i в шортах.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Отут непогано органiзовано!
  - Обережнiше, можуть бути мiни. - попередив Дмитро Польовий.
  - А ми що, вiдморозки без поняття. - обурилася Драхма. - Самi знаємо, що до чого, а те, що противник може розкидати казна-що, так це i так вiдомо.
  Єлизавета скрикнула:
  - Дивись!
  Маленька дiвчинка простягла руку до покинутої iграшки у формi симпатичного жирафу. У цей момент у руках дитини, яка нiчого не пiдозрювала, рвонуло. Осколки посiкли дiвчинку i важко поранили двох хлопчикiв рокiв семи, що снували поруч, i зачепили дiвчину, навряд чи старше шiстнадцяти.
  - Ось сволоти ! - закричала Єлизавета. - Так чинити з маленькими дiтьми, можуть тiльки одержимi бiсами тварюки.
  Драхма помiтила:
  - Така iграшка не одна. - Дiвчата вистрiлила на знижку , коли кирпатий свiтловолосий хлопчик потягнувся до ведмедика. Схоже, їй вдалося вiдстрiлити детонатор, дитина виявилася не з боягузливих , погладивши рученяткою прострiляного ведмедя.
  - Гарний ти мiй, лiсистий! - Сказав хлопчик i, як здалося дiвчатам, пiдморгнув.
  Єлизавета висунулася з "Мерседеса" i громовим, спецiально натренованим голосом крикнула:
  - Дiти, не чiпайте незнайомi iграшки. Дорослi, слiдкуйте уважно за своїми чадами.
  У вiдповiдь схвальний гул , вигуки попередження. Розбiглися, оглядаючи пастки, полiцейськi. Єлизавета сплакала:
  - Те, що дiвчинка загинула, я собi нiколи не пробачу. Ну, як можна додуматися до такого свавiлля .
  - Кажуть, фашисти так робили! - сказала, зло скалячи зуби, Драхмо. - Хоча практичного сенсу у цьому немає. Адже на той час, коли вбитi дiти пiдростуть, вiйна скiнчиться.
  - Але якщо дитина стане калiкою, то великий тягар для воюючої держави. Сама подумай, скiльки коштує догляд та милицi. - помiтила Єлизавета i зiтхнула.
  Нiмфа-графиня погодилася:
  - Так, у цьому є рацiональне зерно. Пам'ятаю, нас вчили, що часом краще поранити, нiж убити, особливо якщо перебиваєш кiстки. Це також вiдволiкає частину команди вiд переслiдування. Того ж пораненого треба евакуювати до шпиталю.
  Блондинка-термiнатор погодилася:
  - Така арифметика. Поранив шiстьох, дванадцятеро людей понесли на ношах.
  Драхма, оживившись, вiдзначила:
  - Так! Але це притаманно нинiшнiх вiйн. Для майбутнiх космiчних конфлiктiв використовуватимуть спецiальнi медичнi капсули, керованi комп'ютерами. Крiм того, вiдновлення поранених вiдбуватиметься дуже швидко, так що швидше буде дана установка: убий!
  Єлизавета погодилася:
  - Так, швидше за все прогрес лише запеклий характери. Це свiдчить про iснування диявола. А якщо є темрява, то є i свiтло!
  Графиня-нiмфа хихикнула i вiдзначила:
  - Або, швидше за все, безжальну теорiю еволюцiї. До речi, якщо еволюцiї схильнi як тiла, а й бiоплазма, чому не з'явитися безсмертної душi. До речi, з тим юнаком ви ще не встигли посперечатися. Адже адвентисти не вiрять у безсмертя душi.
  Блондинка-войовниця посмiхнулася:
  - I даремно! Я знаю приклади, коли душа покидала тiло i мандрувала свiтами. Цi факти встановленi та доведенi наукою, зафiксованi лабораторiями ФСБ. Тут уже крити нема чим.
  Драхма логiчно вiдзначила:
  - Як сказати! Може, це не та душа, що має на увазi церкву.
  Єлизавета не стала сперечатися:
  - Можливо! Тим бiльше, у кожної церкви трохи рiзне уявлення про потойбiчне життя.
  Машина мало не зiткнулася з iншою, водiй ледве встиг вiдвернути.
  - Ось гад ! - лаявся крiзь зуби водiй.
  Драхма не стала терпiти, на ходу вискочила i парою стрибкiв наздогнала нахаба . Як з'ясувалося, за кермом був сам генерал. Що не завадило дiвчинi зламати пальцем дверi i всадити важку ляпас. На додачу до всього, вiд iменитого водiя сильно несло перегаром. Той скрикнув:
  - Взяти суку!
  Ад'ютанти смикнулися i осiли. Драхма зупинила машину i витягла генерала за шкiрку.
  - Ти, схоже, зовсiм розучився ввiчливостi. Ану, цiлуй менi ноги!
  Дiвчина сунула йому свою босу, засмаглу, вкриту легким нальотом пилюки вiд стрiмкого бiгу ногу.
  - Та пiшла ти! - сварився генерал. I тут же замикав вiд нестерпного болю в суглобi. Драхма знала, що робила.
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою проревела:
  - Ну от, а тепер цiлуватимеш! Або станеш калiкою.
  Генерал прохрипiв:
  - Буду!
  Нiмфа-графиня рикнула:
  - Тодi давай!
  Такi красивi, бездоганної форми ноги, як у дiвчини Драхми, поцiлувати чоловiковi навiть приємно. Не те, що терпiти сильний бiль. Вiн намагався щосили.
  - Кожен пальчик окремо, губками. А тепер п'ята! - скомандувала вона.
  До неї пiдiйшла Єлизавета:
  - Та чи варто так його принижувати? Це ж генерал!
  Дiвчина з семибарвною зачiскою проорала:
  - Насамперед, це чоловiк, а отже, повинен вiдповiдати за свої вчинки. Та й узагалi Лiзонька нехай поцiлує i тобi.
  Генерал застиг, i Драхма крутнула йому зап'ястя:
  - Ну давай.
  Довелося чинуше нахилитися до босих , щоправда, досить чистим митим у калюжi ногами Єлизавети. Вони були теплi, приємнi на дотик, тiльки трохи жорсткуватi. Незважаючи на безлiч ударiв, причому пiд час тренувань на пальцях били молотком, щоб надати твердостi, вони точенi, як у принцеси. Генерал цiлував навiть iз зайвою палкiстю.
  Хлопчаки довкола нього свистiли, всiм було весело дивитися, як сановник принижується.
  - Досить! - сказала Драхма. - Нас це влаштувало, крiм того, твiй рот не дуже чистий. Можеш йти.
  Пiсля цього дiвчата демонстративно сполоснули ноги в калюжi. Посiдали, назад поїхавши без поспiху з комфортом.
  Юнак-офiцер запитав:
  - Чи не здається вам, що ви нажили собi смертельного ворога в особi генерал-поручика ?
  - Нi, я так не думаю. Генерал-поручик не останнiй птах, але не орел. - помiтила Драхма.
  - Скiльки гусака не годуй, кречета не завалить! - погодилася Єлизавета. - Особливо коли нас двоє! I кожна вартує цiлої армiї.
  - Не знаю! Але перед важливим завданням краще не залишати хвостiв. - зауважив Дмитро. - Особливо генеральських.
  Мiсто було велике, фактично мiльйонер. Деякi сучаснi будiвлi не поступалися хмарочосам. Машин на вулицях не дуже багато, мабуть позначається близькiсть фронту. Солдати теж не надто ряснiють, бiльшiсть на фронтi, готується наступ. Урядовий квартал помiрно розкiшний, сповнений старовинних будiвель. Зважаючи на все, десь тут розташований штаб.
  По рацiї шоферу дали команду:
  - Спускайся пiд землю!
  У гаражi вiдчинилися дверцята, i машина поїхала вниз.
  Опинившись у напiвтемрявi, Єлизавета сказала:
  - Чомусь усi штаби намагаються сховатися по глибше, хоча на поверхнi не на приклад краще маневренiсть.
  Дiвчина-нiмфа уточнила:
  - В якому планi?
  Блондинка-войовниця вiдповiла:
  - Як це робив Садам Хусейн: розчиняючись серед цивiльного населення i водночас керуючи обороною.
  - Це було сильним полiтичним ходом. - помiтила Драхма.
  Дiвчата швидко взулися, вийшли з машини i попрямували коридором. Вiн йшов плавно вниз i трохи закручувався по спiралi. Зовнi це скидалося на станцiї метро, загадковi канделябри, маски тварин та демонiв. Все виглядало дуже цiкаво, немов у пiдземеллi людожера, панував таємничий напiвтемрява.
  Єлизавета звернула увагу:
  - Тут є картини лицарських поєдинкiв. Досить красиво, особливо коли воїни разом ламають списи.
  Драхма погодилася:
  - Нiмецькi лицарi досить сильнi хлопцi. Серед них було не зовсiм мало богатирiв, хоча загалом слов'яни вважалися мiцнiшими.
  Блондинка-термiнатор вiдзначила:
  - Подивися, якi важкi обладунки, потрiбно багато здоров'я, щоб такi тягати.
  Графiня-нiмфа проворкувала:
  - Згодна, Лiзонько. Не надто мало! Але спритностi у бою це не додає.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Свого часу нiмецькi лицарi були битi на Чудському озерi та у Грюнвальдськiй битвi.
  Драхма посмiхнулася i вiдповiла:
  - Знаю! Втiм, iз приводу втрат були розбiжностi, у всьому орденi не було п'ятисот лицарiв, а не бiльше двохсот. Але треба сказати, починати похiд проти Русi в той час, коли Європа зазнала нашестя Батия, повне божевiлля.
  Повз дiвчат пробiгла вiвчарка, вона принюхалася до них i завиляла хвостом. Причина в тому, що дiвчата майже не пахли. Зайвий запах видає тебе диверсантами, та й найважче зробити диверсiю. Дiвчата, безшумно ступаючи сильними ногами, пройшли повз, удостоївши псину лише недбалим кивком голови. Охорона вiддала їм честь.
  - Ось сюди! Там на вас чекає маршал!
  - Вiйська чекають наказу, а маршал чекає на нас! Це i є всесвiтня рiвновага. - сказала Драхма.
  Єлизавета додала:
  - Як пустеля чекає на дощ!
  Вони пройшли пiвсотнi метрiв коридором, вiддали честь охоронi i, нарештi, увiйшли до просторого, але без надмiрностей кабiнету маршала. Зi стiни дивився Петро Перший на конi i з шаблею, чия рукоять усипана дiамантами, Суворов iз пiдзорною трубою, i маршал Жуков за штурвалом лiтака. Портрети не найгiрших художникiв у олiї з фосфорною добавкою, у напiвтемрявi кабiнету це свiтилося. Сам досить бадьорий, який виглядав молодшим за свої роки, Василевський зустрiв дiвчат з усмiшкою.
  Голос уславленого полководця був м'який i в ньому звучали заступнi нотки:
  - Ви, однак, часу не гаєте! I росiйську науку рухаєте, i мови спiймали!
  Єлизавета зробила виразний жест:
  - А як же по iншому. Батькiвщина, це надто важливо для нас, та й для всiх. Ми не могли вчинити iнакше.
  Василевський пiдтвердив:
  - Звичайно! - Викосили двi роти. Навiть дивно, як можна стрiляти.
  Драхма заявила:
  - Ну не вiдразу, звичайно, але згодом досягти такого рiвня може багато хто. Навiть думаю дуже багато. Потрiбнi методики. Крiм того, ми й самi своєї межi не досягли. Ще дуже молодi дiвчата.
  Маршал iз зiтханням пiдтвердив:
  - Я знаю! Взагалi, це нелегке рiшення, але сказали, що Сталiн приготував страшну зброю, корабель з водневою бомбою в тисячу мегатонн.
  Єлизавета кивнула своєю золотистою головкою:
  - Так! Є в нього такий пункт.
  Полководець зазначив:
  - Чудово, точнiше, трагiчно. Ви дуже потрiбнi нам тут, але я не знаю, хто краще за вас здатний виконати таке завдання.
  Драхма вигукнула:
  - Хочете, щоб ми знайшли та знешкодили бомбу?
  Василевський пiдтвердив:
  - Саме так! Ловiть на льоту.
  - Це було очевидно для нас, коли ви викликали диво - дiвчат до себе. - сказала графиня-нiмфа.
  - Звичайно! В даному випадку йдеться про долю Європи та європейку Росiї. - заявив маршал.
  Єлизавета проворкувала:
  - Останнє нам i так зрозумiло. Давайте ближче до дiла. Нам насамперед потрiбно потрапити до Англiї.
  Маршал кивнув:
  - Для перекидання вас використовуємо експериментальний висотний розвiдник. Ви, сподiваюся, добре переносите стрибок у розрiдженому середовищi, чи краще спуститися?
  - До двадцяти кiлометрiв жодних проблем не виникає. Якщо вище, може почати паморочитися в головi. - сказала Єлизавета.
  Василевський, схоже, був задоволений:
  - Ну, якщо так , то чудово. Взагалi вивчення особливостей вашого органiзму унiкальне. Так, якщо ви потрапите до ворога, i вас катуватимуть? Наприклад, припалять босу пiдошву розпеченою до червоного кольору електроплитою?
  - Ми вiдчуваємо бiль, але цiлком здатнi його локалiзувати! - заявила, з упевненiстю Драхма. - Нас не розколють!
  Маршал iз сумнiвом уточнив:
  - А страх смертi?
  Єлизавета, теж дуже впевнено, заявила:
  - Особисто мене, це не лякає. Душу не можна полонити, або поневолити!
  Єлизавета з пафосом заявила:
  - I мене також! Хоча це питання не релiгiї, а вiдплати!
  Уславлений полководець кивнув:
  - Що ж, я вам вiрю. Пiд якою личиною проникнете в розташування ворожих вiйськ?
  Єлизавета повiльно сказала:
  - Це залежатиме вiд конкретної ситуацiї. Щоразу буде щось нове та iмпровiзацiя.
  - Рутина згубна у розвiдцi. - додала Драхма.
  Герой Росiї iз задоволеним виглядом запитав:
  - Ну i вiдмiнно! Грим вам потрiбен?
  - Дещо прихопимо. - заявила Драхма. - Взагалi, я думаю, спочатку потрiбно прийняти вигляд дiвчат негритянок.
  Маршал Василевський насилу стримав смiшок:
  - Хочете стати негритянками?
  Нiмфа-графиня набулася :
  - Так! I чому це вас дивує?
  Полководець зазначив:
  - Нi в якому разi, хоча так екзотично.
  - Хатину дядька Тома читали? - запитала Драхма.
  - Так! - вiдповiв маршал. - Прекрасний твiр, досить тонко показанi переживання рiзних героїв, прiрва мiж господарями та рабами. Страждання простих людей та дiтей.
  Єлизавета iз захопленням вiдповiла:
  - Правильно! Але уявiть собi, африканцi довгий час були пригнiченою нацiєю, нащадками рабiв, а тепер отримали свободу. I не лише свободу, але фактично бiльше має рацiю, нiж бiлi. Формально у КША рiвноправнiсть рас, але фактично афро-американцям довiряють усi керiвнi посади.
  Маршал помiтив:
  - Чорношкiрi зовсiм не iдiоти, як вважають деякi. Це найдавнiша людська раса на Землi, i має не поганi здiбностi. Зокрема , у нас у Москвi навчається велика кiлькiсть негрiв.
  Драхма вiдповiла:
  - Так, я їх не вважаю дурнями , але будь-яка iнша раса викликає сильнi пiдозри. Крiм того, Сталiн, я звернула увагу, намагається на керiвнi посади просунути жiнок. Це було характерно i за радянських часiв, коли у президiї Верховної ради засiдала велика кiлькiсть доярок та ткачих.
  Василевський пiдтвердив:
  - Так, серед депутатiв у КША багато негритянок. Є вони i серед вiйськових. Щоправда, жiнок червонi янкi бережуть i в пекло не пускають, але серед наглядачiв у концтаборах їх дуже багато. Та й у розвiдцi.
  - Так ось ми i зiграємо роль негритянок, все буде зроблено чiтко. - Заявила Драхма - Ти, Лiзонько, сподiваюся, нас не пiдведеш?
  - Нi в якому разi! - заявила дiвчина-блондинка.
  -А як ви з нами пiдтримуватимете зв'язок? - спитав маршал.
  Драхма впевнено вiдповiла:
  - У нас мiнiатюрнi передавачi є. Ми виготовили спецiальнi пластини, якi дозволяють навiть використовуючи сучасну недосконалу технiку, перехоплювати сигнали.
  Василевський з усмiшкою промовив:
  - Це добре! Ви, я бачу, все передбачили.
  Графiня-нiмфа проревела:
  - Звичайно! Ми не дарма крутi дiвчата, не звикли стояти осторонь!
  Маршал холоднiшим тоном заявив:
  - Добре! Тiльки постарайтеся вкластися у мiнiмальний час. Нас дуже непокоїть комунiстичний Китай. Якщо така сильна країна вiдкриє другий фронт, нам доведеться дуже погано. Принаймнi наступ на Алясцi стане неможливим, а отже, вiйна затягнеться. Противник зможе розробити балiстичнi ракети, вiд яких, на вiдмiну авiацiї, не буде порятунку. Загибель мiст у ядерному ураганi.
  - Ми на всю операцiю вiдводимо три днi, максимум п'ять. - сказала безапеляцiйним тоном Єлизавета. - Якщо не вкладемося, вiдсiкатимемо собi на пальцi.
  - Ну, що ви, це дурiсть! - заявив маршал. - Понiвечити такi чудовi руки, як у фей.
  Дiвчина-блондинка з усмiшкою вiдповiла:
  - Як сказати! Приклад якудза! Крiм того, не хвилюйтеся, пальцi знову вiдростуть, не гiрше за колишнi .
  Полководець заперечив, стукнувши кулаком по столу:
  - Все одно, це не дiло!
  - У Лизоньки своєрiдне почуття гумору. - перебила Драхма. - Воно пiдказує химернi вирази. Насправдi, я гадаю, трьох днiв цiлком вистачить. Адже ми великi аси-термiнатори у розвiдцi.
  Василевський вигукнув:
  - Тодi дiйте енергiйно!
  Графiня-нiмфа вигукнула:
  - Повiрте, ваша мрiя про всесвiтнiй добробут, як нiколи близька до здiйснення.
  Єлизавета трохи несмiливо запитала:
  - Перш нiж вирушити в дорогу, я хотiла б отримати благословення вiд священика. Найкраще вiд митрополита.
  Маршал насупився:
  - Ваша мiсiя священна, i я не хотiв би збiльшувати коло посвячених .
  Блондинка невпевнено пробелькотiла:
  - Але ж православний батюшка не видасть.
  Василевський холоднiшим тоном заявив:
  - Як сказати! Свого часу багато священикiв благословляли Бату-хана - та й сам Сталiн навчався у семiнарiї. - Але тон знаменитого полководця пом'якшав. - Хоча добре, Митрополит Олексiй, якраз має вiдвiдати Гамбург, може, вже навiть прибув на освячення великого православного храму. Хороша людина, яка давно спiвпрацює з нами, затятий антикомунiст, зраджував анафемi Сталiна. Вiн благословить вас на святу справу.
  Драхма вiдмахнулася:
  - Менi це не потрiбно! Я не вiрю. Переконана атеїстка.
  I дiвчина-нiмфа ( забула увi снi, що вона родичка язичницьких богiв!) сердито тупнула своєю спокусливою в досконалостi та гармонiї лiнiй ногою.
  Єлизавета заперечила:
  - Не буде вiд цiєї шкоди. Лише користь.
  Драхма заявила:
  - Тiльки не кажiть про те, що доручили нам. Вiд грiха подалi. А те, хто його знає, цi священики, апостол самого Христа зрадив лише за тридцять срiбникiв. А якщо запропонують статки, здадуть i нас.
  Василевський спокiйно заявив:
  - Подробицi вашого завдання не знає нiхто крiм мене та Жукова. Всi iншi лише виконавцi. I їм доручили, вони виконають. Включно з тим льотчиком, що вас скине. Щодо благословення, то я можу дати вам не бiльше години. Занадто обмежений час. I бажано, щоб його одержали обидвi.
  - Я є, була i буду завжди переконана атеїстка! - сказала, жорстким тоном Драхма.
  Маршал з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти знаєш, у сучаснiй Росiї атеїзм хрест на кар'єрi. Хоча, зiзнатися чесно, я також сумнiваюся у православ'ї.
  - А хiба ви не закiнчили семiнарiю? - запитала Єлизавета. - Я читала вашу бiографiю та мемуари.
  Василевський пiдтвердив, пiдвищивши голос:
  - Так, закiнчив! Але зробив це заради громадянської кар'єри, а не через надмiрну релiгiйнiсть. Взагалi, на початку ХХ столiття, серед молодi була модною теорiя еволюцiї Дарвiна i атеїзм. Вважалося це цiлком сучасним, що вiдповiдає духу свободи.
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - I призвело до революцiї!
  Маршал логiчно пiдтвердив:
  - Так, тепер це не модно. Хоча теорiя еволюцiї подекуди викладається. Багато священикiв її дотримуються. Є ще також теорiя розриву та з'єднання. У всякому разi, у креацiонiстiв проблеми iз пластами у землi. Втiм, тут уже йдуть такi нетрi, що важко розiбратися.
  - Без пляшки! - зiстрила Драхма.
  Маршал подзвонив, його обличчя освiтлила посмiшка:
  - Митрополит Олексiй уже прибув. Так що Лизонька їдь до нього, а ти Драхма, щоб не гаяти часу, напиши ще щось на тему вiдкриттiв i розробок. Головне, не пропускай подробиць, вченi розберуться.
  Єлизавета прислухалася до голосу митрополита у слухавцi. То був приємний бас, вiдчувалася сила священика.
  - Добре, я проведу обряд освячення. - Сказав вiн. - Тiльки вiд чого така термiновiсть?
  - Вiйськова таємниця! - серйозно вiдповiв маршал Василевський.
  Митрополит м'яко вiдповiв:
  - Якщо так, то не смiю заперечувати.
  Єлизавета вклонилася.
  - Я пiшла!
  Полководець сказав спокiйно:
  - Вас проводять.
  Її супроводжував офiцер-спецназовець . Вони мчали, як хорти конячки, природно, Єлизавета щадила свого вiзавi. Той, втiм, був майстром спорту i ледве тримався. До церкви пiд'їхали швидко, Єлизавета сама вмостилася за кермо. Зустрiчаних машин було мало, i дiвчина мало не вiдламала педаль. Так завзято тиснула на неї. Храм був великий, але один iз куполiв постраждав внаслiдок авiанальоту.
  Правда, не сильно, тому що швидше за все це була навiсна бомба з тих, що пiдвiшуються на крило до винищувача. Єлизавета тричi перехрестилася i прошепотiла молитву "Отче наш".
  Потiм попрямувала до храму.
  Служiння не було, i вона була одна. Митрополит зустрiв її не лагiдним поглядом.
  Ще б пак, чудово, дихаюча сексуальнiстю дiвчина у вiйськовiй формi, з надзвичайно яскравим кольором волосся. Вона виглядала смиренною, але при цьому посмiхалася на всю ширину рота, в якому сяяли великi перлиннi зуби. Точнiше, навiть чистi перли не можуть так сяяти. Владика знiяковiв:
  - Моє юне дитино, що ти хочеш?
  Дiвчина медова блондинка вклонилася i прочирикала:
  - Освяти мене батько, благослови на подвиги в iм'я Батькiвщини.
  - Що ж, гарне прохання. - Митрополит розглянув погони майора, ордена Єлизавета скромно сховала. - Ти послана самим маршалом Василевським?
  Ангел у тiлi смиренно вiдповiла:
  - Так, владико.
  Князь церкви м'яким тоном промовив:
  - Ну, добре, встань навколiшки i молись. Я ж вчиню обряд.
  . РОЗДIЛ Љ 7.
  Єлизавета наполовину заплющила очi, у церквi панував таємничий напiвтемрява. Митрополит читав молитви i бризкав святою водою. Дiвчина прислухалася до них i вiдчувала душевне пiднесення. Їй здавалося, що цiлком реально згорнути гори та розтопити небеса. Якщо думки при цьому зверненi до Христа та Батькiвщини.
  - Господи, дай нам сили перемогти! - шепотiла вона, стоячи на колiнах, i її босi, чистi, круглi п'яти блищали, як дзеркало в полум'ї свiчок.
  Блондинка ледь чутно прочирикала:
  Даруй Господь успiх,
  Один для всiх росiян!
  Ми переможемо ворогiв,
  Не витрачаючи зайвих слiв!
  Шепотiли її губи. Почувся сигнал тривоги. Вили сирени, отже, знову налiт на мiсто. Освячення обряд не надто довгий, i митрополит поспiшав закiнчити його.
  - Господи, почув твою молитву, i дiвчинi буде супроводжувати успiх у нелегкiй ратнiй справi. - Закiнчив громовим соковитим басом Владика.
  У цей момент бомба впала практично поряд. Куполи православного храму здригнулися, впали кiлька iкон. Єлизавета схопилася.
  I голосно вигукнула:
  - Вибач батько. Пора скрушити ворогiв.
  Митрополит здивувався:
  - Як це зробиш, дитино?
  - З кулемета!
  Справдi, бiля входу Єлизавета помiтила БТР iз кулеметом, який нiс охорону храму.
  Загалом Єлизавета розумiла, що простий автомат може i не впоратися з великим стратегiчним бомбардувальником. Особливо таким, як "Лiтаюча фортеця", зокрема, з лiтаком "ЛИС" - 6. ЛИС - позначає Лiтаючий Йосип Сталiн. Але зенiтний великокалiберний кулемет цiлком здатний, якщо потрапити дуже точно. У спайки бронi, скло, закiнчення фюзеляжу, пiд колеса. Ось принаймнi це переважний шанс.
  По бомбардувальниках стрiляли. Iнодi попадали, iнодi мазали. Але загалом це був дiдусь ППО. Сучаснi ракетнi комплекси були вiдсутнi. Отже, Єлизаветi довелося стрiляти, розраховуючи на рикошет i свою феноменальну iнтуїцiю.
  - Щоб правильно потрапити, куля має бути в моєму серцi! Точнiше, повне вiдчуття нерозривного цiлого. - шепнула Єлизавета.
  I дiвчина мiцно вперлася в плити брукiвки своїми чiпкими, як лапки павiана, ногами.
  Як не дивно, у неї вийшло. Два "ЛИС" - 5 були збитi в першi секунди. Наступним став "ЛИС" - 4. Важче довелося iз рясно броньованим "ЛИС" - 6. Цей лiтак був добре захищений, але через зайву вагу програвав у маневреностi. Тим не менш, Єлизавета, використовуючи принцип рикошету, вдарила по соплi.
  - Один є! - сказала вона, побачивши димок.
  Розвернулась i всадила знову:
  - Другий є!
  Кулi викликали детонування, в реактивнiй сумiшi калiчачи мотори.
   - I третiй! - зрадiла Єлизавета. Лiтак почав втрачати висоту та завалюватися. Останньою чергою вона вивела з ладу усi чотири двигуни. При цьому у дiвчини вiд напруги тремтiли пальцi. "ЛИС" 6 - важив понад сiмдесят тонн, i мiг нести до двадцяти тонн бомбового навантаження. Саме з такого лiтака i було скинуто водневу бомбу на Рурський район.
  Дiвчина взяла пiд прицiл iнший лiтак такого ж класу. Точнiше, вона не цiлилася, а била по наїтi. На цей раз "ЛИС" - 6 був знищений ще швидше. Наступним був "ЛИС" - 5, а потiм два "ЛИС"-4, i бомбардувальник "Жовтень" - 7. Були збитi i зенiтками. Взагалi, це неймовiрно важко збити, навiть з огляду на те, що кулемет 17-мiлiметровий, адже лiтаки на великiй висотi i носяться з неймовiрною швидкiстю.
  Дiвчина збила ще три машини, коли решта подалася назад, пiшовши за межi поразки.
  - Ну от " комуняки " отримали! - пiдвела пiдсумок Єлизавета. - Все ж таки, яка дурочка Драхма, втратила таку розвагу. Правильно кажуть, не заощаджуй на молитвi та лiкуваннi.
  У цьому свiтi сталося таке, оскiльки Сталiн втiк iз заслання у США i вже там пiд час великої депресiї влаштував революцiю, точнiше, озброєний заколот i прийшов до влади, то в СРСР його вже не було. I громадянську вiйну виграли бiлогвардiйцi, причому дуже швидко. А Жуков та Василевський зробили кар'єру вже в буржуазнiй Росiї.
  Цим i пояснюється, чому в США комунiстичний режим дуже кривавого та репресивного штибу, у Росiї буржуазна, щоправда, авторитарна демократiя.
  Дiвчина попрямувала до церкви. Митрополит намагався повiсити назад iкону святого генералiсимуса Суворова. Побачивши Єлизавету, промовив:
  - Тобi не було страшно, дочко моя?
  Войовниця-блондинка впевнено вiдповiла:
  - Нi! Швидше, навiть приємно. Вбивство варварiв, якi руйнують храми, на благо Господу.
  Владика Олексiй зазначив:
  - Мабуть, моя дочка! Ти чиниш спокуту.
  Красуня iз золотистим волоссям кивнула:
  - Намагаюся!
  Митрополит пiдкреслено м'яко промовив:
  - Мене попередили, у тебе дуже мало часу. Тож можу вiдповiсти не бiльше нiж на кiлька запитань.
  Єлизавета, не втримавшись, брязнула:
  - Батюшка, а кт про такi адвентисти Сьомого Дня?
  Владика примружився:
  - Єретики та сектанти!
  Блондинка-войовниця благаюче промовила:
  - Але ж вони точно передбачили майбутнє. Особливо у моєму свiтi, та й у вашому.
  Митрополит насупився:
  - Ти, мабуть, маєш на увазi Еллен Уайт?
  Єлизавета кивнула i з жаром вимовила:
  - Нехай навiть її! Зокрема, вона передбачала землетруси, стихiйнi лиха. Коли США була ще другорядною країною, майбутнє наддержави та її фатальну роль для людства. У неї багато було чудового, включаючи передбачення про телебачення та Iнтернет.
  Владика Олексiй кивнув:
  - Звичайно, це була сильна пророчиця, але ж сатана теж може передбачити майбутнє. Згадай багатьох мудрецiв, у тому числi й схiдних, чи гуру, чи навiть Нострадамуса - не бiблiйного пророка. А Еллен Уайт не визнавала багатьох православних канонiв та iкон.
  - Бiблiя теж не визнає поклонiння мощам та iконам. Це язичництво, навiть образ мiдного змiя, Бог наказав винищити, коли вiн став зразком для поклонiння. - сказала Єлизавета.
  Голос митрополита став суворiшим:
  - О, та ти нахопилася протестантської єресi, мабуть , читала баптистську лiтературу проти iкон i мощей.
  Дiвчина-блондинка iз жаром вимовила:
  - Я читала все! Знаю усi релiгiї. Я читаю дуже швидко, можу за хвилину проковтнути книгу об'ємом у Три мушкетерi i Двадцять рокiв опiсля разом узятi!
  Владика Олексiй кивнув:
  - Ось твоя бiда у знаннi. Так, може, iкони це не по Бiблiї, але практика i чудеса пiдтверджують iстину i необхiднiсть їм поклонятися. Взагалi, дочко моя, ти поспiшаєш i, коли виконаєш завдання, ми про все детально та детально поговоримо. У твої роки майор дуже пристойне звання, а за виконання такої важливої мiсiї будеш щонайменше полковником i з орденом Андрiя Первозванного.
  Дiвчина-блондинка вклонилася i майже бiгцем вискочила з храму. Вона бачила, що митрополит нею не задоволений. Єлизавета, втiм, не надто цим засмутилася. Набагато бiльше її втiшило, що кулемети показали себе сильною зброєю, навiть проти повiтряної могутностi. Тепер треба було повернутися назад, щоб летiти до лiнiї фронту.
  Вечiрнiй захiд сонця свiтила у цьому всесвiтi дуже нагадував дiвчинi її свiт. Було гарно, здавалося, на душi розцвiтають незабудки. А променi переливаються, як мечi, проливаючи кров. У таку мить думаєш, життя хороше, i навiщо потрiбна ця проклята вiйна. Хiба мало Сталiну землi. Взагалi бiльшiсть вiйн Росiя вела другим номером, не вона прагнула, а їй нав'язували. Проте були i перемоги. Особливо славним був перiод вiд тисяча шiстсот вiсiмнадцятого року по тисяча вiсiмсот п'ятдесят третiй. За чверть тисячолiття Росiя не програла жодної вiйни i лише зрiдка здувала окремi битви. I головне, якi вiйни вигравали. Бiля Наполеона, Фрiдрiха Великого, майже всi нацiї свiту, крiм Англiї. Взагалi, саме в цю країну i треба летiти. Єдина iмперiя, у якої Росiя жодного разу не вигравала воєн. Хоча i зi США взагалi прямих вiйськових конфлiктiв не було, тiльки непрямi. Проте загалом треба визнати, що холодну вiйну росiйськi програли.
  - Так, тепер ми маємо рiшучий реванш. - промовила Єлизавета, до краю розганяючи машину.
  Вона знову зняла взуття. Її босi, iдеальної, правильної форми ноги дуже спритно тиснули i на педалi, i на важелi.
  Зустрiвшись з Драхмою, Єлизавета не забула розповiсти про авiанальот i збитi нею лiтаки.
  Блондинка-термiнатор iз жаром вимовляла:
  - Ти багато втратила! Такi вiдчуття, коли палиш iз кулемета. Збиваєш ворожi, здається невразливi машини. "ЛИС" -6, це величина.
  Драхма погодилася:
  - Звичайно, це чудово . На те й створено кулемети, аби вбивати. Це i цiль, i конструкцiя бойової мрiї. А взагалi дiвчинка, я, розповiдаючи про новi види озброєнь, принесла своїй Батькiвщинi набагато бiльше, нiж ти. Адже я багато знаю.
  Єлизавета впевнено вiдповiла:
  - Я не менший! А як на рахунок гравiо -лазера!? Зброя олiмпiйських богiв?
  - Чудово! Ми його теж задiємо для нашої святої мети. - сказала, веселячись, Драхма.
  До дiвчат пiдiйшли два офiцери:
  - Ми маємо проводити вас до пiдземного аеродрому.
  Єлизавета бадьоро вiдповiла:
  - Остання iдея не дурна! Ми битимемося, як орли, ми перемагаємо мiць орди!
  - Iдiть за нами. - сказали офiцери.
  Дiвчата рушили коридорами , безшумно ступаючи голими, засмаглими з чiпкими, як у гепарда пальцями, ногами. Вони явно рухалися у протилежний бiк. Тут була станцiя метро. Дiвчата обернулися на шкарпетках, вони зайшли у невеликий витончений вагон. Пiсля чого вiн рвонув.
  Дорогою Єлизавета та Драхма розкрили переданий ним дипломат iз гримом. Тепер дiвчатам залишалося завдати макiяжу. Але це вони зроблять лише приземлившись. Не варто надавати зайву iнформацiю навiть льотчику.
  - Станемо негрiтосами ! - сказала, скелячись, весела нiмфа з волоссям кольору веселки, Драхма.
  - Чоловiками чорного кольору ми вже були. Тепер побачимо, як стати жiнкою. - заявила Єлизавета.
  Тунель йшов деякий час униз, а потiм почав пiднiматися нагору. Єлизавета згадала одну фантастичну розповiдь. У ньому мандрiвники рухалися вниз, поки не опинилися в пекло. Там було досить весело i, мабуть, страшнувато, рiзнi тортури та катування для грiшникiв. Поки, нарештi, один розумник не зруйнував усе це словами: - Я не вiрю в це! Взагалi, багато письменникiв вигадали, що пекла немає, а ось рай iснує! Наївна вистава. Крiм того, негiдники та манiяки цiлком можуть зробити нестерпним життя праведникiв. Зокрема, вони з Драхмою, чи можна таких дiвчат допускати до Вiрiя ? Втiм, чому б i нi, вони цiлком урiвноваженi та, мабуть, добрi. I принаймнi нiкого без причини бити не будуть. Тiльки часом причини занадто легко i просто виникають. Як, наприклад, один гангстер застрелив людину тiльки тому, що та на неї ненароком чхнула.
  Єлизавета, втiм, запитала Драхме:
  - Коли я вперше побачила московське метро, то це було грандiозне видовище. Зробило не менше враження, особливо станцiї бiльш старої будiвлi. А на тебе?
  Графиня-нiмфа кивнула:
  - Теж! Особливо центральнi, прикрашенi ще за сталiнських часiв станцiї. Але саме пiдземне мiстечко Москва - 2 досить похмуре i строге. Вiн справляє скорiше враження розмiрами, нiж красою та витонченiстю облицювання.
  Дiвчина-блондинка запитала:
  - А мiсцева пiдземка?
  - Просто тунель, куди спускають грiшникiв. Їхнiм душам досить тяжко. - Драхма поцiлувала Єлизавету в губи i прошепотiла:
  - Знаєш , тiло, хоче ласки.
  Дiвчина-блондинка навiть сiпнулася:
  - Адже ми не лесбiянки.
  Нiмфа-графиня проворкувала:
  - Нi, але по божевiльному красивi ! Ти як хочеш, а я поцiлую офiцера.
  Єлизавета пiсля цих слiв тепер вiдчувала жар у всьому тiлi. Вона не в силах стримати порив, нахилилася до офiцера i жадiбно поцiлувала його, шепнувши:
  - Погладь менi груди!
  Драхма надiйшла також, офiцери добiрнi, кров iз молоком, явно вiдчувалася дворянська порода. Та й духи, хоч i чоловiчi, однаково так збуджують. Приємно вiдчувати дотик рук i, особливо, губ до соскiв, що набухають. Дiвчата навiть трохи стають вiд збудження. Офiцери також завелися, такi жiнки, просто чарiвнi. Кожне втiлення Афродiти, пристрасної та бурхливої.
  Втiм, насолодитися дiвчина та хлопцям, як слiд не дали. Вагон прибув на мiсце. Єлизавета та Драхма моментально одягнулися, залишивши збентежених офiцерiв у вагонi. Тi спiшно наводили себе гаразд.
  Хором красунi крикнули:
  - Вiдпочивайте хлопчики, з вами ми ще потiшимося!
  Дiвчата були збудженi, весело смiялися. Але тiло горiло, хотiлося ласки, i красунi навiть пустилися в танець. Їхнi дикi стрибки налякали охорону.
  Трохи полегшало, i красунi, миготивши босими, рожевими, з витонченим вигином пiдошви п'ятами, заскочили в розвiдувальний лiтак. Ця машина була схожа на дитячу iграшку, зiбрану з паперу. Такi лiтачки зазвичай роблять школярi. Щоправда, Єлизавета та Драхма нiколи не навчалися у школi. Для них це було байдуже, що олiмпiйського чемпiона готувати в "жабнику".
  Принаймнi така в них була пам'ять увi снi. А в снах, часто з'являється пам'ять про колишнi сна, яку забули в реальностi i наяву, але вона може знову спливти в обiймах Морфея. I тодi ти вже трохи iнша особа.
  Зокрема, дорослi часом знято , що вони знову дiти, i навiть згадують уже забутi подробицi дитинства. I вiрять у момент сну, що вони справдi юнi та маленькi.
  Коротше кажучи, Єлизавета увi снi змiнила свою пам'ять i альтернативно думала про минуле. Як i онука Богiв-демiургiв, нiмфа Драхма, раптом стала переконаною атеїсткою та матерiалiсткою!
  От i пiшли казковi та фантастичнi спогади.
  Одного разу вони, щоправда, завiтали до школи, невдовзi бiля Єлизавети зiбрався натовп, дiвчинка читала проповiдi. Драхма активно засвiтилася, та ще й почала командувати. Загалом дiвчатка показали себе з "кращої" сторони.
  Втiм, у лiтаку-розвiднику дiвчата поводилися досить коректно. Сiли на заднi сидiння, одягли артефакти i, нарештi, злетiли.
  Розсувнi ворота вiдчинилися, наче паща чудо-юдо риба-кит, у висотi блиснули зiрки.
  - Гарно! - сказала Єлизавета. - Ми злiтаємо високо! Паря над зiрками вiльно та легко!
  Лiтак набирав висоту, вiн йшов майже вертикально, поєднуючи в собi якостi реактивного вертольота та винищувача. Вогнiв Гамбурга практично не було, вiдiгравало роль свiтломаскування.
  Принаймнi наближення до порога стратосфери ставало холоднiше. Лiтак летiв дуже високо. Для того , щоб не впасти, вiн використовував спецiальне безкисневе, фтористе паливо. Це дозволяло наближатися до тридцяти кiлометрiв.
  Єлизавета вiдзначила:
  - У нашому свiтi США та Росiя розробляли спецiальнi космiчнi лiтаки. Здатнi лiтати з другою космiчною швидкiстю у вакуумi, а потiм завдавати ударiв по високiй дузi.
  - Я знаю! Навiть давала деякi поради з цього питання. Взагалi, у росiйських учених є слабкiсть упускати в зброї деякi дрiбницi, перетворюючи чудовий зразок на посереднiй , як, наприклад, з гiперзвуковою ракетою "Кинжал", в якiй пропустили кiлька штрихiв. - заявила Драхма. - Крiм того, пияцтво досить поширене явище. Воно позичає свiдомiсть, в результатi розробкам багато чого не вистачає. Саме тому у вiйнах частiше перемагає американська зброя.
  Блондинка-войовниця сердито вiдзначила:
  - Спадщина Сталiнських часiв. Згадаймо, скiльки недоробок було в радянських танках та й лiтаках. Внаслiдок цього, великi втрати та мало не програна вiйна. Мiж iншим, комунiстична система в КША теж має призвести до того, що зброя червоних американцiв має багато недолiкiв.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Звичайно, це й призведе до поразки у вiйнi.
  Єлизавета, вискалившись, запитала:
  - Але як у наших братiв iз якiстю?
  Драхма знизала плечима:
  - Не знаю! Все ж таки капiталiзм бiльшою мiрою сприяє якостi, нiж соцiалiзм. Отже, все може бути. У ходi вiйни в Iраку радянськi ракети " Скад ", що перебувають на озброєннi армiї Садама , показали низьку якiсть, в основному били повз цiль i не долiтали. Радянська система сприяла розкладу та змiн у менталiтетi.
  Дiвчина-блондинка iз зiтханням вiдзначила:
  - Так, Росiя знову стала капiталiстичною, але спадщина минулого негативно впливає. I якщо за Сталiна за якiсть товару боролися, застосовуючи статтю шкiдництво. То за його наступникiв страх зник i, втративши батога, люди розпустилися. Тож iз технiкою серйознi проблеми.
  Дiвчата замовкли, тiльки ворушили босими пальчиками, своїх милих нiг. Тепер лiтак був високо, але гострий слух дiвчат вгадував у канонадi фронту тi чи iншi види озброєнь. Тут були "катюшi", i їхнi дiти, подiбнi до "Града". Щоправда, у цiй армiї вони мали назву "царевич". Били також зенiтки та першi ракети земля-повiтря. Теж дуже грiзна зброя, позбавлена комп'ютерiв, наводилися, щоправда, тепло. Втiм, їхньому розвiднику це не загрожувало. Свого часу, до революцiї росiйськi лiтаки ставили свiтовi рекорди у швидкостi, вантажопiдйомностi, у озброєннi. Першi у свiтi двомоторнi лiтаки, першi у свiтi чотири моторнi. Треба сказати, що у царської Росiї був загального середньої освiти, для найобдарованiших представникiв соцiальних низiв було вiдчинено дверi нагору. Зокрема, навiть син наймита, якщо мав здiбностi, здобував безкоштовну освiту через рiзнi фонди. За комунiстiв стало по-iншому. Останню бездарнiсть тягли за десять класiв. Потiм i вченi ступенi отримували часто посередностi .
  Взагалi Андропов був свiтлою головою. Взявся наводити лад, боротися з корупцiєю, чистити ряди вчених. У НДI часто перевiряли, стали стимулювати вчених. Генсек та голова КДБ розумiв, що потрiбнi змiни, а також те, що радянський народ не дорiс до демократiї. Найкращим Андропов пропонував китайський варiант. Повiльне еволюцiйне вростання ринку зi збереженням потужного iндустрiального потенцiалу. Така iдея була, мабуть, найрозумнiшою, особливо з огляду на менталiтет Росiї, не здатнiсть народу та головне елiти оцiнити принади демократiї. Проживи Андропов бiльше, або прийди до влади ранiше, може Радянський Союз i зберiгся б. Горбачов розпочав демократизацiю i, це в умовах економiчної кризи, падiння цiн на нафту, зниження дисциплiни та доходiв вiд алкоголю вело до катастрофи. ГКЧП було останньою спробою врятувати iмперiю. Вiдсутнiсть волi та сильного рiшучого вождя завадила комiтету утримати владу.
  Драхма помiтила:
  - ГКЧП це збiговисько кретинiв , не здатних здiйснити вiйськовий переворот. Якби я була вiце-президентом, то насамперед замочила б Єльцина та його оточення. Це зробив би загiн спецназiвцiв. А Горбачову зробили б укол, аби паралiзувало.
  Єлизавета, мiцно стискаючи кулаки, рiшуче вiдповiла:
  - I було б краще!
  Нiмфа-графиня, надувши щоки, видала:
  - Якби правила я, то краще! Взагалi, залiзний ланцюг та сталевi наручники найкраще забезпечують єднiсть. Крiм того, потрiбен тотальний нагляд над пропагандою, щоб контролювати розум буквально з пелюшок.
  Єлизавета погодилася:
  - Пропаганда, це велика сила. Але маю сказати, що в постсталiнськi часи вона помiтно кульгала. Крiм того, казки про Ленiна були такi наївнi, дурнi, дитячi, що нiхто не назве їх переконливими. Вiдсутнє найголовнiше: велич вождя!
  - У казках про Христа я також не бачу величi. Особливо, коли його бичували та били. - пiдколола Драхма.
  Войовниця-блондинка рiшуче заперечила:
  - Ти не розумiєш справжньої величi. Наскiльки Iсус Бог-Син полюбив свiт, що заради людей пiшов на страшне приниження, жорстоку смерть. Зауваж, принизився творець всесвiту, що тримає її своєю силою - цар, що панують i Господь, що панують.
  - Та ну, Лiзонько! Всемогутнiй творець всесвiту впав пiд хрестом, а може навiть пiд колодкою. - Драхма показує свою довгу, рожеву, рухливу мову.
  - Не богохульствуй! - Єлизавета показала кулак. - Вiн став зовсiм, як людина, з його болем та слабкостями. А взагалi, не хочу я з тобою говорити про святе, бiсер перед свинями не кидають.
  Нiмфа-графиня вигукнула:
  - Я теж не бажаю з тобою дискутувати, це навiває сон, а наступна нiч, що має бути нам, буде бурхливою.
  Блондинка-термiнатор кивнула головою:
  - Ще б! Можливо, нам зовсiм не доведеться спати.
  Драхма заявила:
  - Тому , пропоную тобi Лiзонька. Давай просто заспiваємо.
  Воїтелька пожвавилася:
  - Це гарна iдея! Спiватимемо дуетом?
  Нiмфа-графиня пiдтвердила:
  - Зрозумiло, а як ще!
  Дiвчата кашлянули, i Єлизавета заспiвала, пишучи на ходу, а Драхма слiдувала дивним голосом за нею в унiсон:
  Рiднiй Росiї я вiддам,
  Любовi святе натхнення!
  Стекаючим струмком сльозам,
  Господь подарує нам прохання!
  
  Христос розкинув небеса,
  I силою духу свiт творив!
  Для слабких тiлом дива,
  У його руках безмежних сил!
  
  Русь Православна зi мною,
  Бороться хоробро славний воїн!
  Прагни до Всевишнього душею,
  Прийняти за честь Христа гiдний !
  
  Доля насупилась - докiр,
  Батькiвщинi ти служив недбало!
  Скребуть кiшки з цих пiр,
  Але перемагає скорбота надiя!
  
  I Батькiвщини у серцях столiття,
  Як мить промчали перед очима!
  Я спiватиму свiй гiмн поки,
  Вiтчизна буде у щастя з нами!
  Драхма, коли йшлося про Христа, хмурилася й морщилася, проте пiдспiвувала. Голоси у дiвчат постiйно змiнювали ритм, то завмирали, то навпаки розпалювалися. Їм навiть подобалося слухати себе, захоплюючись своїм власним польотом думки.
  Єлизавета раптом перервала пiсню:
  - Ти знаєш, я бачу просто пiд нами рух.
  Драхма погодилася:
  - Я це теж вiдчуваю.
  Дiвчата звернулися до льотчика.
  - Нам загрожує атака.
  Той розгублено вiдповiв:
  - Ну i що! - У нас лише один кулемет для зменшення ваги лiтака, вага мiнiмальна.
  - Тодi слiд зробити так! - Драхма пiдскочила до зброї та взяла прицiл. - Противнику не буде боляче!
  Дiвчина-нiмфа вiдкрила вогонь. Кулемет ударив свинцевими кулями. Єлизавета помiтила, як спалахнув хвiст винищувача супротивника.
  - А вiн зумiв сюди забратися. На таку недоступну висоту. - помiтив льотчик. - Якщо вам не здається.
  Драхма заперечила:
  - У мене не буває галюцинацiй.
  - Зате бувають заскоки! - сказала зi смiхом Єлизавета.
  - Хто б говорив! - Драхма спробувала клацнути по носу подругу, але та перехопила руку.
  Блондинка пискнула:
  - Не розпускайся!
  Графiня-нiмфа рикнула:
  - А ти не давай лапам волi!
  Дiвчата ще трохи поборолися, з'ясовуючи, хто сильнiший. Сутичка виявила зразкову рiвнiсть сил. Заспокоївшись, подруги, знову оглянули своє спорядження, особливо намисто-артефакти.
  Єлизавета помолилася, умовляючи Всевишнього:
  - Нехай цi камiнцi, створенi з твоєї волi, не пiдведуть нас у святiй боротьбi, яку ми ведемо на благо всього людства. I насамперед заради нашої Батькiвщини.
  Лiтак перетнув Ламанш, i трохи спустився. Льотчик скомандував:
  - А тепер у вас вибiр. Якщо ви впевненi у своєму екiпiруваннi, то можете стрибати прямо зараз, якщо нi, я опустюся ще нижче.
  - Цiлком достатньо! - сказала Єлизавета, натягуючи на себе чобiтки, але бачачи, що її подруга не взує, знову стягнула їх, щоб при нагодi використати i босi пальчики нiг. - Виживемо!
  Драхма додала:
  - Навiщо ризикувати. Тут можуть бути висотнi винищувачi, i ще не факт, що нас не зiб'ють. А нам кисневе голодування абсолютно не страшне, у нас фiзiологiя майже досконала!
  Льотчик скомандував:
  - Тодi стрибайте!
  Дiвчата натягли полегшенi рюкзаки з дрiбнiшими, нiж зазвичай парашути.
  Вiдштовхнувшись, вони вистрибнули. Перша частина падiння мала пройти в режимi вiльного польоту. Дiвчата опинилися в розрiдженому, з крижаним холодом середовищi. Здавалося, розриваються легенi, i викочуються очi . А шию стиснула петля. Дiвчата намагалися якнайменше рухатися, менше витрачаючи повiтря. Потiм спробували дихати, роблячи це як гiрськi ящiрки, використовуючи верхню частину бронхiв.
  Коли атмосфера стала щiльнiшою i падiння сповiльнилося , Драхма промовила голосом, що захлинався:
  - Я не знала, що вакуум може бути таким болючим.
  Єлизавета з подивом вiдповiла:
  - А тебе що, не перевiряли у вакуумнiй камерi?
  Нiмфа-графиня пiдтвердила:
  - Так, було й таке. Але це штучно, а тут у першу секунду я навiть злякалася.
  Блондинка-термiнатор пiдтвердила:
  - Я теж! З такої висоти ще не доводилося стрибати. Як-не двадцять п'ять кiлометрiв.
  Драхма з навмисною недбалiстю видала:
  - Пустячок.
  Дiвчата почали рухатися активнiше, намагаючись приземлитися у лiсi. Вони так i не застосували парашути, мабуть, для успiшного приземлення досить простого плаща. Єлизавета пискнула:
  - Взагалi, парашут лише зайву вагу.
  Драхма буркнула:
  - Ми його закопаємо, як тiльки приземлимося.
  Посадка в лiсi була жорстка, Єлизавета вдарила босу ногу об гострий сучок, але не звернула на це уваги.
  Блондинка вигукнула:
  - Дрiбницi, розвiдниця має терпiти бiль.
  Драхма пiдтвердила:
  - Терпiти, але не шукати спецiально. Втiм, для вас, вiруючих, це характерно шукати суворих випробувань.
  
  Єлизавета цiлком логiчно вiдповiла:
  - Потрiбно бути готовими до всього. А тепер я пропоную змiнити камуфляж. Настав час примiряти шкiру пригнобленої чорношкiрої жiнки.
  Дiвчата загримувалися бездоганно, змiнивши колiр шкiри. Тепер вони стали чудовими негритянками, змiнивши навiть колiр очей.
  Втiм, останнє можна зробити зусиллям волi без хiмiї.
  Пiсля цього рушили бiгом лiсом. Дiвчата дуже поспiшали. Ось вони вийшли до автошляху. Тепер слiд було придбати транспорт.
  - До лiнiї фронту поки далеко, i я не думаю, що вони надто пильнi. - сказала Драхма.
  Дорога була не дуже широкою, але гладкою. Небо похмуре, характерна для Британiї погода.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Цiкаво опинитися в країнi Рiчарда Левине серце та Шерлока Холмса. Найпрогресивнiшою i, що парадоксально, при цьому є консервативна країна свiту.
  Драхма заявила:
  - Британiя, це величезна iмперiя. У перiод розквiту вона була бiльша навiть за Росiйську iмперiю. Взагалi, в сучаснiй iсторiї Росiя була наймогутнiшою в останнi роки Сталiна i напередоднi першої свiтової вiйни.
  Єлизавета логiчно помiтила:
  - Першу свiтову вiйну було програно через вiдсутнiсть сильної влади. Царю не обов'язково бути Сталiним. Катерина Друга також була досить м'яким правителем, але виграла двi турецькi вiйни та роздiлила Польщу. Не сама, звiсно, зiграла свою роль команда.
  Графiня-нiмфа погодилася:
  - Так, команди Миколi Кровавому не вистачило. У Катерини була цiла плеяда полководцiв, державних дiячiв, а в Миколи був лише Столипiна i того вбили.
  Блондинка-войовниця додала:
  - Брусилов сильний полководець. Жаль тiльки не всi генерали були такими. Особливо Куропаткiн. На додачу до всього боягуз i слабко розбирався у сучаснiй вiйнi. Пiсля поразки проти Японiї Iван Грозний такого полководця посадив би на кiлок.
  Драхма рацiонально вiдзначила:
  - Жуков завжди вирiзнявся жорсткiстю. Вiн найпопулярнiший полiтик ХХ столiття. Хоча казали, що перемагав великою кров'ю.
  Єлизавета, плюхаючи босими ногами по калюжах, пiднiмаючи фонтани бризок, вважала за потрiбне уточнити:
  - Зважаючи на те, що нiмцi сидiли в надiйнiй, розвиненiй оборонi, малою кров'ю її пробити все одно було неможливо. Та й взагалi легко бути розумним заднiм числом. Але зауважте, прориваючи найпотужнiшу оборону, у Берлiнi Жуков упорався за два тижнi. Хiба це не досягнення.
  Графiня-нiмфа облизнула губи:
  - Згодна! А затягни штурм, втрати були б ще бiльшими.
  Войовниця-блондинка, прошипiла:
  - Жукова намагаються обмовити покидьки . Зокрема, зрадник i шпигун Суворов- Рiзун написав про нього наклеп.
  Драхма проревела:
  - Резун ! Ось повернемося, зробимо операцiю, викрадемо Резуна з Англiї та доставимо до Росiї. Посидить у в'язницi, порозумнiшає.
  Єлизавета прошипiла:
  - Та й народжуються такi мерзоти. Ось нам, наприклад, не зрозумiти зрадникiв. Чим погано майору До ГБ у СРСР .
  Графiня-нiмфа рикнула:
  - Думаю, навпаки.
  Блондинка-шпигунка пiдтвердила:
  - Звичайно! У Британiї життя не краще, нiж у СРСР.
  Драхма рикнула:
  - А якщо навiть краще, то не для зрадникiв. Адже таких не люблять навiть господарi, не дивлячись на всю вигоду.
  Дiвчата вдивлялися у темряву. Траса була не дуже жвавою. Нiхто не їхав, дiвчата нудьгували.
  Драхма запитала:
  - Ну що робитимемо?
  - Шукаємо бiльш активiзовану магiстраль. - запропонувала Єлизавета.
  Повiяв вiтер, i тiнi дерев ворухнулися, трохи нахилившись, наче пiдтримуючи цю пропозицiю.
  - А що б у цiй ситуацiї запропонував Шерлок Холмс? - запитала, жартома, Драхма.
  - Вдатися до методу дедукцiї! - вiдповiла Єлизавета.
  Дiвчата вийшли до центру магiстралi, принюхалися. Надiли, зрозумiло, взуття, щоб не бачити себе надто вже витонченими, дiвочими ступнями. Судячи iз запаху, вдень тут проїжджала колона машин. БМП та БТР, пара автомобiлiв i, судячи з вiдбиткiв гусениць, легкий танк.
  - Так, тут теж було посилення. - заявила Драхма. - Танк, судячи з легких вiдбиткiв, важив сорок двi тонни i мав три гусеницi. Це щось специфiчне.
  - Та нi! Напiвсереднiй танк, на вiдмiну вiд Червоного Кромвеля, що важить шiстдесят сiм тонн i має сто двадцяти мiлiметрову зброю, озброєний дев'янистим калiбром. - заявила Єлизавета. - До речi, водiй цього танка курить "Мобiл" i ще шульга.
  Графiня-нiмфа засумнiвалася:
  - Останнє твердження спiрне.
  Розвiдниця-блондинка заперечила:
  - Чому! Нинiшнi танки ще не на джойстиках, тому звичка дiяти активнiше сильнiшою рукою позначається на якостi ходу.
  - Так, тут ще хочеться смикнути важiль. - Драхма пiдхопила вiстрям американського чобота недопалок, i кинула собi до рота. - Фу! Яка гидота. Цi цигарки просто шокують.
  Єлизавета охоче погодилася:
  - Можливо! Взагалi, наш свiт сповнений лайна , тож не варто їм забивати собi рота.
  Дiвчата крокували по дорозi не поспiшаючи, потiм припустилися. Ось вони опинилися на перехрестi. Поруч розташовувався блокпост, тож довелося його обминати.
  Охорона була не дуже велика, чоловiк двадцять, але зчиняти зайвий шум не хотiлося.
  Дiвчата залiзли на досить велику вiдстань. I почали обговорювати подальший план дiй.
  - Треба напасти на колону. - запропонувала Єлизавета.
  Драхма несподiвано заперечила:
  - Надто грубо та кровожерно!
  Блондинка здивувалася:
  - А що ще!? I вiдколи безбожниця, стала пацифiсткою?
  Iгноруючи випад, графиня-нiмфа видала:
  - Пропоную голосувати!
  Єлизавета пискнула:
  - А не боїшся шаленої кулi?
  Драхма холоднокровно заперечила:
  - Дiвчат, та ще й чорношкiрих, не посмiють образити.
  Лазутчика-блондинка буркнула собi пiд нiс:
  - Добре, ризикнемо!
  Освiтивши себе лiхтариком, i гарненько скуйовдживши волосся, дiвчата стали на дорогу. Вони почувалися впевнено.
  - Наша мiсiя буде виконана! - сказала Єлизавета.
  Як не дивно, але пара колон проїхала повз, не звертаючи на голосуючих чорношкiрих дiвчат нiякої уваги.
  Драхма навiть з'їлася:
  - Що вони, всi суцiльнi євнухи?
  - Може, у них стрес! - заявила Єлизавета.
  Графiня-нiмфа пискнула:
  - Ну гаразд, подивимося.
  Дiвчата стали чекати, настало затишшя. Iшла вже друга година ночi, час, коли рух завмирає.
  - Може пiшки потопати до мiста. - запропонувала Єлизавета.
  Драхма невпевнено заперечила:
  - Дурна думка! Так нам буде важко влаштуватися.
  Блондинка-шпигунка навела розумнi аргументи:
  - А, на мою думку, навпаки, у такому величезному мiстi, як Лондон, легко загубитися. Особливо таким чорненьким, як ми.
  - Чорт ховається в пеклi, а священик у кишенi парафiянина! - зiстрила Драхма.
  Єлизавета похитала з докором.
  - У тебе повно гидот у головi, ось ти справдi чортiвня!
  - Як сказати. У бiса чорна шерсть - у попа душа! - помiтила Драхма.
  Блондинка заперечила:
  - Але ж не у всiх є чудовi священики з ангельською душею.
  Нiмфа-графиня парирувала:
  - Виняток лише пiдтверджує правило.
  Дiвчата трохи поборолися на пальцях, спочатку середнiх, вказiвних, потiм хрест на хрест .
  Пальцi розiм'ялися, але переваг виявити не вдалося. Єлизавета запропонувала зiграти у шахи.
  - У нас є кишеньковi , можна битися.
  Дiвчата вирiшили зiграти, розставили постатi. Єлизавета чорними обрала сицилiйський захист. Гра вийшла гострою i з великою кiлькiстю атак, але зрештою все скiнчилося битим нiчийним ендшпiлем.
  Драхма довго вiдмовлялася визнати нiчию, щось намагалася у стилi Карпова, чи Карлесона вiдшукати. Взагалi, для цiєї дiвчини характерне прагнення перемогти за всяку цiну.
  Гра виявилася перерваною появою нової автоколони. Обидвi красунi припинили гру та почали голосувати.
  Несподiвано двi вантажiвки зупинилися, i звiдти вискочили бiйцi спецназу. Вони наставили автомати на Єлизавету та Драхму.
  Почулося ревiння:
  - Хто такi , i що вам треба?
  Дiвчата хором вiдповiли в один голос:
  - Ми офiцери спецназу Гiлi та Мерi, проводили операцiю проти партизанiв i трохи вiдстали вiд своїх.
  Їхнi кабiни висунулося жiноче обличчя у погонах полковника спецназу.
  Почувся недовiрливий голос:
  - Проти яких партизанiв ви билися?
  - Страшних виродкiв ! З угруповання Лев. - сказала Єлизавета. - Вона точно, звичайно ж, не знала, але розраховувала, що у Британiї таке угруповання, напевно, буде.
  Самка-полковник проревела:
  - Бiлий Лев. Це серйозно! Страшнi хлопцi. Але вигляд у вас товаришi свiжий.
  - А чому ми маємо побитими . - заперечила Драхма.
  Вiд полюса до полюса,
  Нi армiї сильнiша,
  Б'ємося ми з люттю,
  За щастя для людей!
  
  I Сталiн - крила сокола,
  Надiї дарує свiтло!
  Удар сталевого молота
  Нам осяє свiтанок!
  
  Злодiйською силою темну,
  Щит вiри не пробити!
  Америку вiльну,
  Зумiємо захистити!
  Проспiвали дружно Драхма та Єлизавета. Їхнi чудовi опернi голоси, здавалися оркестром. Бойовики спецназу витягнулися.
  Двi жiнки висунулися. Їм було не бiльше тридцяти, чорношкiрi, вiрнiше, скорiше коричневi, у КША, особливо в Нью-Йорку, негри свiтлiшi. А волосся вони пофарбували в помаранчевий колiр.
  Полковник i пiдполковник, такi досить миловиднi, хоча повнi, видно, що сильнi бiйцi. Треба сказати, що Єлизавета та Драхма через широкi плечi теж здавалися крiпачками.
  Жiнки-офiцери прогарчали:
  - Добре, видно , що ви нашi. Документи маєте?
  - Звичайно! - вiдповiла Єлизавета, простягнувши папiрець.
  Драхма також засунула ксиву .
  - Все у повному ажурi!
  Та окинула поглядом пошарпанi документи. Вони були справжнi, взятi у загиблих дiвчат, i трохи зашарпанi, щоб не викликати пiдозр.
  Задоволений голос промовив:
  - Ну що, можете сiдати, ви - типовi американки.
  Драхма поманила пальцем спецназiвцю, ляснувши його по щоцi.
  - Хороший хлопчик.
  Дiвчата легко застрибнули до машини.
  Це був броньований броньовик iз двома кулеметами з бокiв. Досить зручний засiб для перевезення пiхоти. Дiвчата замуркотiли вiд задоволення, коли вiдчули дотик чоловiчих рук на тiлi. Усерединi були як чоловiки, так i жiнки. Вони не соромилися пестити один одного.
  Єлизавета навiть щось просвистiла. Взагалi, негри мають особливу сексуальнiсть. Це спецназ, i вiд сильних, чисто вимитих тiл виходить специфiчний, як вiд котячих хижакiв запах. Вiн збуджує, викликає бажання. Дiвчина намагається вiдштовхнути їхнi руки, але хлопцi сприймають це лише як елемент любовної гри. Ось не жадiбно цiлує її в губи, руки iншого збуджують соски. Драхме хочеться бiльшого. Вибравши хлопця побiльше , вона осiдлала його. Чуються хтивi стогiн.
  Полковник перервала їхнє сполучення:
  - Це що, бордель? Вже й терпiти не можете? Доїдемо до Лондона там i перепочинемо. Вiдтягнемося на повну.
  Єлизавета киває:
  - Мабуть, тут непристойно!
  Жiнка-полковник рикнула:
  - Пристойнiсть, це буржуазне поняття!
  - Звичайно! Але є ще й пролетарська пристойнiсть. - помiтила Єлизавета. - Моральний кодекс комунiста.
  - Так є таке. Але жiнка у строю не повинна вiдмовляти гiдним хлопцям. Особливо героям вiйни. - Полковник показала золоту зiрочку у себе на грудях.
  - Що ж, це справедливо! - погодилася Єлизавета. - Але право вибору все одно належить жiнцi.
  - Кого з кiлькох героїв обирати, вирiшу сама. - погодилася Драхма. - А може, навiть троє вiдразу. Так i бiльше насолоди для мене, i нiхто з хлопцiв не в образi!
  Самка полковник пробурчала:
  - Ви, я бачу, палкi дiвчата, а якi в бою! Взагалi наш загiн повинен по дорозi до Лондона зупинитися в селищi. Там знаходиться один iз командирiв угруповання "Бiлий лев", треба взяти його.
  Єлизавета погодилася:
  - Це само собою!
  Драхма гаркнула :
  - У бою я звiр.
  Самка-полковник пробасила:
  - Бою, швидше за все, не буде. Нам допомогли мiсцевi комунiсти.
  - Опора на мiсцевi сили - успiх революцiї, як говорив Ленiн. - помiтила Єлизавета. - Це, зрештою, нас розчарує.
  Жiнка чорної мастi помiтила:
  - Як сказати. Окрiм битви, є ще дещо приємне.
  Блондинка запитала:
  - Наприклад?
  Самка-полковник облизнула повнi губи:
  - Тi ж тортури.
  - Ого, це iнтригує! - сказала Драхма.
  Хтива чорна жiнка прокряхтiла:
  - Ви ще й не почуєте. Знаєте, як приємно слухати, коли жiнка виє. Або стогне молодий здоровий мужик.
  Нiмфа-графиня прочирикала:
  - Можемо собi уявити.
  I облизнулася, представивши, як мучать i катують гарненького, мускулистого юнака зi свiтлим волоссям та мужнiм пiдборiддям - типу Аполлона.
  I обидвi дiвчата взяли i хором заспiвали:
  Воїни свiту - бiйцi-комсомолки,
  Дермемося на славу Вiтчизни святої...
  Тобi не пiти фюрер- гад самоволкою,
  Навiки Росiя ми будемо з тобою!
  
  Сяє над нами священний прапор,
  I Сталiн великий, нам шлях осяяв...
  Навiки нехай буде Батькiвщина з нами,
  На подвиг Христос комсомол надихнув!
  
  Вiчна Батькiвщина, мiцна, вiльна...
  Дружби народiв опора на вiк .
  Сила законна, вiра народна -
  Адже за єднiсть проста людина!
  
  Нi Ленiна, вiрте, на свiтi мудрiший,
  А Сталiн великий, чудовий орел.
  I разом з батьками ми станемо сильнiшими,
  Велич Союз червоних нацiй набув!
  
  Б'ємося вiдважно ми з мерзенним фашизмом,
  Башку вiдрубали дракону, повiр...
  I буде в країнi у будiвництвi мир з комунiзмом,
  Розгромлений дуже кровожерливий звiр!
  
  В iм'я народу бiйцi-комсомолки,
  Вiдважно по снiг бiжать босонiж.
  Фашизм не рятує не хитрiсть, хитрощi,
  Його розiб'є росiйський Бог кулаком!
  
  Коли ми пройдемо Берлiном, сяючи,
  Виблискують на сонцi дiвчат чоботи.
  Вогнем спалахує над Батькiвщиною прапор,
  I нас нiколи збити не зможуть вороги!
  
  Вiр, Батькiвщину ми рознесемо на два береги,
  Дамо океан безконечного кохання -
  Пiд прапором великої, священної Америки,
  Ти витязь ворогiв, як Самсон розiрви!
  . РОЗДIЛ Љ 8.
  У палацi Богинi Зла Калi тривали веселi i, водночас, страшнi розваги.
  Цього разу Артемiда мала провести куди бiльш серйозний i конкурентний бiй. Не те, що матiр'ю ельфiйцi маленьких, напiвголих i босих хлопчикiв упускати.
  Богиня Калi хлопчикiв поки що пощадила. Але велiла їх гарненько вiдшмагати. Щоб молодi раби не розслаблялися. I хлопчикiв пiдняли, зв'язавши руки ззаду, дибки. I красивi дiвчата-рабинi завдавали по нещасних дiтей-рабiв ударiв вербовими лозинами. А це боляче, i можна замкнути до смертi.
  А ось ельфiйцi Артемiдi випала доля боротися з чимось жахливим.
  Богиня Зла Калi стримала своє слово.
  I на Арену вискочило дитинча тиранозавра. Висота його була добрих чотири метри, хоча це ще саме хлопчик iз породи динозаврiв. А дорослий тиранозавр мiг би й добрих двадцяти метрiв досягати.
  Богиня Калi плеснула долоньками i проворкувала:
  - Ну що, Артемiде? Борись тепер за своє життя!
  Ельфiйка, яка мала ще й титул маркiзи, вклонилася i вiдповiла:
  - Двом смертям не бувати, а однiєї, навiть тобi не оминути!
  Богиня Калi клацнула босими пальцями своїх нiг, i довкола пари бiйцiв-гладiаторiв виник купол. Щоб у разi чого , дитинча тиранозавра не розчавило i не розiрвало будь-кого з гостей.
  Купол був прозорий, i бiй добре було видно. Величезний та агресивний ящiр стрiмко атакував маркiзу-ельфiйку. Але Артемiда з двома гострими мечами змiстилася з лiнiї стрибка, i навiть примудрилася подряпати тиранозавра по шкiрi. Щоправда, луска у тиранозавра товста i так просто його не проб'єш. Але хоч свiтла смужка на червоно-коричневому тлi лишилася.
  Богиня Калi вiдзначила:
  - Є iнтрига, i вона менi сама цiкава. Давайте, б'йтеся, i звiр, зрозумiло, не пощадить дiвчисько, а дiвчисько звiра.
  Король-троль помiтив:
  - Прикро, якщо загине гладiатор такого високого рiвня, як маркiза Артемiда!
  У вiдповiдь зле Божество розсмiялося i вiдповiло:
  - А це вже як карта ляже! Але в будь-якому випадку буде гарний бiй, i ми ще згадаємо про нього.
  Справдi, бiй вiдбувався дуже цiкаво. Динозавр-дитя атакувало, а Артемiда маневрувала i ухилялася, наносячи у вiдповiдь малопомiтнi подряпини мечами. Вона, войовниця, можна сказати чудова. I така швидка.
  Хлопчик-блазан i, водночас, розвiдник Володимир Теркiн дивився з великою наснагою i здивуванням на це. Це на вигляд йому лише дванадцять, а насправдi кiлька тисячолiть. I чого вiн тiльки не бачив.
  Але в даному випадку видовище було вартим, i дiвчисько показувало дуже цiкавi прийоми сальто, виверти, стрибки та пiдстрибування.
  Адже маркiза-ельфiйка недарма зiрка серед гладiаторiв i войовниць. I бореться на висотi. Тiльки противник тиранозавр занадто сильний. Куди простiше боротися з левом, або навiть носорогом. А це реально, є монстр. I висотою, i масою, i мiцною шкiрою, яку дуже важко пробити.
  I його вразити надзвичайно важко. Але й видовище на висотi. I гостi у захватi. Хлопчики-раби й тi пожвавiшали, дитячi очi так i сяють вiд радостi подiбного видовища.
  Теркiн дивився на це видовище з цiкавiстю, i при цьому непомiтно собi занурила у спогади про власнi подвиги.
  Хлопчик-шпигун почував себе нiби на ескалаторi. Ти повiльно або навiть не зовсiм повiльно опускаєш вниз. А так унизу клекоче люте полум'я розлюченого вулкана. Воно обпалить тебе дуже боляче, так що навiть шкiра злiзе i не буде йому порятунку.
  А рух ескалатора все прискорюється, i рудi язики полум'я вже жадiбно i дуже болiсно лижуть босi, хлоп'ячi п'яти, що огрубiли. Щiльна шкiра пiдошви червонiє, покривається дрiбними, багряними i дуже нездужаючими пухирями.
  Володимир напружує всi сили, йому не хочеться опинитися в м'ясоїднiй вогнянiй геєнi. А навпаки, всi фiбри душi рвуться до того, щоб прорватися швидше нагору i там встановити ... Комунiзм?
  Раптом ескалатор завмирає, i хлопець-розвiдник отримує можливiсть, немов ракета, рвонути вгору. Ось, нарештi, вiн з вогненної геєни дiстанеться райських кущiв i гурiй!
  Шлях до вершини виявився коротшим, нiж думав Теркiн. Хлопчик вискочив на поверхню i опинився в напрочуд розкiшних покоях.
  Володимиру Тьоркiну, незважаючи на юнi роки, вдалося побувати в багатьох мiсцях, у тому числi в Ермiтажi та Петергофi, такого казкового багатства хлопчик нiде ще не бачив. Це було таке чудове видовище, нi в казцi сказати, нi пером описати.
  Все усiяно дорогоцiнним камiнням, причому, такої яскравостi фарб i витонченостi малюнка, що їм немає рiвних на Землi, i навiть уявити подiбне важко. Треба бути подiбним до Леонардо Да Вiнчi, або Рафаеля, щоб уявити подiбну пишнiсть.
  Але найпрекраснiшим у палацi виявилася дiвчина променистої краси, з волоссям, що сяє яскравiше за сонце. Вона подивилася на напiвголого хлопчика своїми сяючими всiма кольорами веселки очима i млосним голоском промовила:
  - Ти, я бачу, вiдважний та мужнiй хлопчик! Такi нам тут дуже потрiбнi!
  Володимир невпевнено перебирав босими ногами. Пiсля опiкiв, отриманих вiд полум'я, дорогоцiнна пiдлога приємно холодила пухирi на босих пiдошвах, i викликала веселi асоцiацiї. Хлопчик-шпигун поставив питання, що напрошується:
  - Де це тут?
  Красуня вiдповiла з найневиннiшим виразом обличчя:
  - Як де? В пеклi!
  Теркiн свиснув i розвiв руками:
  - У пеклi теж знайдеться мiсце для жартiв!
  Писана краля засяяла ще яскравiше i вiдповiла серйозним тоном:
  - Ну чому ти думаєш, що пекло , це виключно мiсце мук. Насправдi пекло, це альтернативне небо, де все реально, як на Землi, а часто ще цiкавiше та краще!
  Володимир посмiхнувся, жарт красунi виглядав дуже смiшним i по-своєму симпатичним. Хоча, з iншого боку, все у свiтобудовi може бути зовсiм, навпаки, включаючи i пекло. Ось чому люди малюють пекло весь час однiєю чорною та червоною фарбою? Насправдi...
  Дiвча, бачачи, що хлопчисько скелiться, привiтно кивнула йому i продовжила:
  - Тут у мене в пекло дуже багато рiзних, дуже гарних космiчних свiтiв. Але в деяких iз них iстоти збунтувалися, i вiдмовляють у поклонiннi менi як Божеству.
  Володимир затято i нехитро запропонував:
  - То пiшли на них свою кару! Ти ж можеш - Сатана!
  Слiпуча красуня на це логiчно заперечила:
  - Ти знаєш, ми творцi рiзних свiтiв, як правило, не втручаємось у справи творiння вiдкрито. Тож тобi, хлопче, доведеться багато робити самому!
  Володимир з широкою посмiшкою прицмокнув губами:
  - А ви знаєте, це чудово!
  Не встиг хлопчик закiнчити, як опинився в iншому мiсцi та свiтi. Перемiщення сталося миттєво. I новий свiт виявився воiстину приголомшливим. Так що по очах жорстоко вкололо, змусивши мимоволi заплющити очi.
  Тепер вiн в епiцентрi космiчної битви. Хлопчик-розвiдник за штурвалом одномiсного винищувача, а довкола вiдбувається неабияка битва. Кiлька сотень бойових зорельотiв з обох бокiв обмiнюються гiперплазмовими залпами, а самого Теркiна атакує суперник.
  Його противник винищувач плескати, немов схил, i прозорий. З нiздрiв-стволiв вилiтають кольоровi потоки. Машину Володимира вивертає вiд влучення. На щастя, силове поле попереду винищувача гасить iнерцiю каскадного та розпеченого удару, але хлопчик встиг вiдчути своїм обличчям жаркий поцiлунок тропiчної пустелi.
  Вiдповiв, пальнув у вiдповiдь. Причому, тiло спрацювало саме набагато ранiше свiдомостi.
  Противник отримав свою порцiю по лобi i почав викручуватися з явною спробою вийти у хвiст Володимиру.
  А зараз, схожий на рибу-пiранню лiнкор Царината , потрапив пiд удар трьох крейсерiв Каганата. (Iнформацiя про противникiв з'явилася в телепатичному iмпульсi , що встромився в мiзки хлопчика-розвiдника!).
  Ось так припекло, зiрвало штурмову вежу, що оберталася, з корпусу важкого корабля, i посипалися уламки розколотої i оплавленої бронi.
  Десяток бойових роботiв та кiлька схожих на людей бiйцiв-космонавтiв закрутились у гримучiй сумiшi атмосфери та вакууму. Саме повiтря виривалося i жарко палало, викидаючи справжнi смолоскипи вогню. Ось одна дiвчина з пишними, бархатистими пелюстками замiсть волосся, тоненько пискнула i занурилася , перетворившись на агарок свiчки.
  Теркiн мало не пропустив собi вихiд у хвiст, але iнстинктивно зреагувавши, зумiв пропустити вище заряд смертоносної анiгiляцiї.
  I навiть юний воїн показав мову:
  - Вовки, це бяки! Злi, як собаки!
  Пiсля цього хлопчик спробував вивернутися з-пiд атаки настирливого ворога. Давалася взнаки вiдсутнiсть досвiду космiчних битв у Володимира. Треба було дiяти iнакше, але як... У всякому разi, Теркiн iнтуїтивно намагався збити ворога з прицiлу. Хлопчику-розвiднику згадалося, як його переслiдували з квiтня 3014 дорослi озброєнi дядьки. Тодi вiн зарядив у найближчого з них каменем i тiкав, ухиляючись вiд куль.
  Тодi i з'явилося справжнє тактичне вмiння - смикати смерть за вуса, i залишати стару з косою з носом.
  Ось i зараз вiд наполегливого ворога все нiяк не мiг позбутися i вiдiрватися, хоча Володимир i виявляв титанiчнi зусилля, а в кабiнi космiчного винищувача ставало дедалi спекотнiше.
  Тодi Теркiн вирiшив вдатися до iншого прийому, саме тактичного обману. I хлопчисько-розвiдник вiдчайдушно розгорнув свою машину, iмiтуючи таран. Розрахунок будувався на тому, що ворог злякається i тодi його в момент розгортання i вдасться зрiзати!
  У головi у Володимира продзвенiла пiсенька:
  - Я думав, нiби в безглуздому мареннi - пiду, я втомився вiд ран! Але той, що сидить у менi, вже видно вирiшив на таран!
  Надiслав гiперплазми забiйний потiк,
  I страшним пульсаром зарядить у скроню!
  Але в цей момент i його вiзавi виявив вiдвагу, а може, теж розраховував, що ворог не витримає блефу, i розкрутився в таранi.
  Пролунало зiткнення, а потiм надяскравий спалах затопив кожну молекулу i кожен квант хлоп'ячого тiла. I ти опинився в безоднi, де палахкотять надра маленької, але жахливо пекучої зiрки!
  Тьоркiн насилу вiдкрив, точнiше, розлiпив повiки. Йому здалося, що вiн бачить, як би зоряне небо, але таке яскраве i багатобарвне, що йому рiвного не можна й уявити. А на небесах скачуть великi та слiпуче сяючi ангели з мечами. Причому на вiстря меча та його рукоятках сяють променистi зiрки, виїдаючи очi.
  Вiд несподiванки юний воїн заплющив очi, а потiм знову з зусиллям титана Геракла вiдкрив їх. Так, справдi, вiн бачить дивовижний зiрковий килим неземного походження, надзвичайно густо всипаний дорогоцiнними гiрляндами свiтил. Десятки тисяч найяскравiших зiрок злiплять i приголомшують уяву. Саме тiло, здавалося, ширяло у вакуумi, не вiдчуваючи опори. Небачене видовище настiльки вразило хлопця-шпигуна, що вiн на пару секунд знепритомнiв, вiдключившись вiд реальностi.
  Коли здатнiсть мислити знову до нього повернулася, вiн мiг контролювати емоцiї. Пiд ним знову була тверда поверхня, хлопчик насилу став на свої подряпанi й збитi ноги.
  Видовище, що постало перед ним, було не для людей зi слабкими нервами, або хлопцiв, чия фортеця не менша за титан. Спочатку хлопчик-розвiдник подумав, що божеволiє. Величне мiсто, столиця галактики, - голосок пискнув у вусi, - iмперiї Каганат, постала у всiй своїй дикiй i променистiй красi.
  Володимир машинально повторив фразу Остапа Бендера:
  - Занадто шикарно - уява iдiота!
  Розкiшнi багатокiлометровi хмарочоси, велетенськi з безлiччю куполiв i прикрашених дорогоцiнним камiнням символiв храми, неймовiрно гiгантськi статуї, каскади садiв i фонтанiв, пристроїв, що свiтяться, колосальнi рекламнi щити, на яких могло помiститися пiвсотнi олiмпiйських. Наприклад, рiдкометалевi споруди, що змiнюють форми та розмальовки з казковими вiдтiнками! Якщо додати мiльйони рiзнотипних мальовничо-екстравагантних лiтальних апаратiв, то для одинадцятирiчного хлопчика початку ХХ I столiття це було вже понад усяку межу.
  Навiть якщо зважити, що цей пацан справжнiй вундеркiнд!
  I все ж страху не було. Було надзвичайне збудження, i навiть невимовний захват у виглядi такого неймовiрно барвистого пишноти, створеного руками розумних iстот. Все в цьому мегаполiсi виявилося грандiозно та чарiвно. На небi свiтилося кiлька сонцiв-зiрок. Найяскравiша рожево-жовта з топазним вiдливом - променисте небесне тiло, двi зеленi, одна синя i двi майже невидимi вишнево-сапфiровi, що природно при такому iнтенсивному освiтленнi. Проте, незважаючи на сильне свiтло , очi не рiзало i не зовсiм виснажливо жарко. Температура дуже приємна, дме легенький прохолодний вiтерець.
  Теркiн кинув погляд на iстоту, що лiтає, схожа на семиголового жирафа з багатобарвними i рiзними за формою цятками, i просвистiв. Вушка у iстоти, немов яскравi крильця метелика, перевiряли солов'їну трель у вiдповiдь.
  Юний розвiдник висловився:
  - I що може створити Сатана? Теж, що i Бог, але куди веселiше!
  Хлопчик-розвiдник уже набагато бадьорiше зайшов, майже поскакав,
  по семиколiрному тротуару, обрамленому квiтами, статуями, багатобарвними мигалками , кристально полiрованою плиткою. Босi пiдошви вiдчували дуже гладку, навiть, мабуть, слизьку, як лiд, що дає люмiнесценцiю, але на щастя не надто гарячу поверхню. А це пiднiмало настрiй i змушувало насвистувати. Семиголовий жираф iз вухами, як крила метелика, вже встиг пiдвестися в повiтря i перебирав там своїми крабоподiбними копитами.
  Пролетiли кiлька екзотичних птахiв. Уявiть собi, на корпусi черепаший панцир, а хвости схожi на павичi, з камiнням красивiшими i яскравiшими за дiамантовi.
  Володимир помахав долонею i їм, прочiрiкавши:
  - Що веселий, той смiється, i звук сягне сонця! Хто шукає той завжди знайде!
  Все в цьому футуристичному, космiчному мегаполiсi, було дзеркально-блискучим i слiпуче чудовим, навiть утилiзатори смiття виявилися виконанi у формi екзотичних звiрiв, комах, риб i птахiв. Вони розкривали пащi i чемно дякували, коли їм кидали смiття. Коли Василь скинув з ноги оплавлений i покороблений черевик мiнi-солдата, з тротуару, нiби це водна гладь, вистрибнула смiття-птах. Вiн був з головою орлицi, але з пропорцiйно великим дзьобом, тулубом смугастого баклажану, обрамленого трьома рядками пишних пелюсток. Кожен ряд вiдрiзнявся за кольором i формою пагонiв, а крила взагалi мали рухливе, як вiдеоролик забарвлення. Перната i, водночас, квiткова смiтниця проковтнула непридатне для шкарпетки, пошарпане взуття, мелодiйно прочiрiкавши:
  - Себе в думцi мучити немає у нас причин! У всьому всесвiтi немає вiдчайдушних хлопцiв! Кидають смiття справжнi чоловiки - сталик чужого убий! Сталик чужого убий!
  Володимир розгублено помахав "смiттярi- примадонi " рукою i дотепно видав:
  - Найдивовижнiше в людинi, що її не дивує феєричне, але вражає банальне!
  Втiм, дивно, що надмiцне вiйськове взуття розплавилося, а сам вiн не отримав серйозних, якщо не брати до уваги дрiбних, опiкiв. Втiм, одяг начебто надто не постраждав, хоча розкiшний комбiнезон було втрачено. Але дещо збереглося, i йому не так соромно йти мiстом у ошатнiй майцi та шортиках, нормальному одязi для хлопчика в спеку.
  Хоча Тьоркiн i бентежився своїх босих нiг, вкрай недоречних у столицi, де кожна статуя, машина, фонтан, композицiя, та чи iнша споруда блищала величезною розкiшшю. Як жебрак в урядовому кварталi Санкт-Петербурга, мимоволi червонiєш, коли хтось iз знатних вельмож наближається до тебе.
   Пiшоходiв на вулицях, в даний момент, трохи, в основному, це були схожi на людськi, дiти. Оскiльки це один iз центральних секторiв мегаполiсу, тут селилися iменитi сталiки-кольороельфи. Якраз був перiод, коли мiнi-солдатам гламурної iмперiї пiд дивною назвою Каганат, надають короткi канiкули, щоб пiзнати хоч трохи життя без виснажливої муштри, дати вiдчути радiсть дитинства. Крiм того, цей невеликий, порiвняно з казарменним перiодом, промiжок вiдпустки був свого роду заохоченням за успiхи у навчаннi та бойовiй пiдготовцi.
  Хоч трохи можливостi розпоряджатися часом на свiй розсуд - це щастя! Ось саме тому, вид необразливих хлопцiв, що смiються, багато з яких, радiсно граючи, навiть злiтали в повiтря, робили сальто, крутилися дзиґою, випускаючи калейдоскопiчнi голограми, надавав чарiвному мiсту чудовий iдилiчний вигляд.
  Теркiну хотiлося пiдiйти до них i поставити кiлька запитань, але вiн боявся. Боявся, що мирнi, прекраснi, як ельфи у квiтах, хлопчики та дiвчатка у своїх блискучих костюмах можуть виявитися не такими миролюбними, як здається на перший погляд. Тим бiльше , що для людей зазвичай не властиво, навiть дiвчатка з волоссям-пелюстками грали у явно вiйськовi iгри. Щоправда, схоже, що розгорталися казковi та типу анiме-фентазi , а не техногеннi битви. Окремi голографiчнi проекцiї були великi i настiльки яскравi деталi, що правдоподiбно вiдтворюють. Що здавалося , i справдi, раптом звiдкись у повiтрi виникають казковi замки, фортецi та будинки, а потiм i зникають.
  Приголомшений побаченим хлопчик-розвiдник усе йшов i йшов, продовжуючи розглядати мiсто. Якi приголомшливi дерева та велетенськi в десятки i сотнi метрiв квiти з фонтанами та тваринами, що лiтають, висять на кришталевих балконах, переливаючись на сонцi мультиказковою гамою. На пелюстках квiтiв виникають, постiйно змiнюючись, рiзнi картинки, що рухаються, найчастiше єдиноборства рiзних iномирян , або битви в ретро-стилi.
  "Можливо, це силовi поля! - подумав хлопчик-розвiдник, потираючи вiскi, мозок був готовий закипiти вiд великої кiлькостi вражень. - Тут кiлька свiтил, така гра свiтла i фарб невiдтворна на нашiй планетi! Якi дивнi форми набувають у них творiння розуму!"
  Ось одна з кулястих будiвель висiла на семи нiжках, окантованих листочками, обрамлених дорогоцiнним камiнням, розфарбована кожна пiд колiр прапора сталiкiв-кольороельфiв. Iнша споруда була виконана у формi семикiнцевої зiрки, i повiльно оберталася навколо своєї осi. Третє, п'ять крокодилiв, чиї хвости схрестилися на кшталт свастики-пентагону, а з пащ сипалися фонтани з гiперплазмових бризок i плям. Кожна така ляпка вiддавала особливим, неповторним переливом.
  Iншi будiвлi нагадували новорiчнi ялинки, торти з вогняними смолоскипами i бурхливими багатобарвними водоспадами, гiгантськими потоками, що йдуть у стратосферу. Деякi велетенськi фонтани у формi рiзноманiтних iногалактичних у дорогоцiнному каменi чудовиськ вивергали розплавлений метал i дивовижнi гази, пiдсвiченi лазерними та маголазерними променями.
  У нижнiх поверхах розкiшних будiвель було повно барвистих входiв i виходiв з назвами, що висвiчуються на екранах. I що дивно, всi назви є абсолютно зрозумiлими: ресторани, магазини, косметичнi зали, тири, розважальнi центри всiх рiвнiв та видiв, рiзнi послуги.
  Це нагадувало багаторазово збiльшений i бiльш розкiшний Центральний президентський проспект Москви. Теркiн був тодi ще зовсiм маленьким, пам'ятав невиразно i тепер, буквально, пожирав очима слiпучу iмперську пишнiсть. Звичайно, багато тут не мало аналогiв на землi. Ну, який людський конструктор розташує головою вниз шпилi, банi та басейни з барвистими iстотами типу русалок, з безлiччю квiткових хвостiв i невимовно грiзними монстрами. Типу шаблезубих кашалотiв, або гiбрида рогатого мамонта та картатої акули! Навiть страшно дивитися, здається, що все ось-ось звалиться на голову i проковтне тебе цiлком.
  Одна з дiвчаток-ельфiв пролетiла над ним, злегка зачепивши блискучою з довгим каблучком туфелькою. Тьоркiн вiд удару злегка похитнувся, вiн уже й так втомився, пройшов кiлька миль пiшки.
  - Ти, певно, давно не їв, зоряний воїн? - срiбним дзвiночком продзвенiла дiвчинка-янголятко.
  Дорiжки, що рухаються, якщо тут i були, то їх, явно, вiдключили. Мабуть, в ультрамегаполiсi далекого майбутнього надмiрно дбали про фiзичну форму. Поверхня стала бiльш шорсткою з шипами iз твердого металу. Свiт загартувався, i голi ступнi почали саднiти i свербiти.
  Навiть згадався вiдомий афоризм знаменитого письменника та поета Олега Рибакова: - Весь свiт для босякiв усiяний колючками, якi нам здаються прилизаними через взуту свiдомiсть!
  Теркiну, дiйсно, дуже хотiлося їсти, адже за вiдчуттями вiн нiби вже не перший голодний день, якщо не рахувати того...
  Але хто може знати, скiльки часу вiн провiв у вiдключеннi .
  Надворi повно барвистих, зовущих, з дуже спокусливими формами автоматiв. У бiлобрисiй головi юного розвiдника починає домiнувати одна думка: "Час пiдкрiпитися!".
  Юний воїн-розвiдник цiлком логiчно вирiшує:
  - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути! А з порожнiм черевом не життя, добре падати вниз!
  Варто було тiльки пiдiйти до автомата, як одразу виникла тривимiрна проекцiя прекрасної семибарвної дiвчини з крильцями. На мовi, яка здалася росiйською, дивна нiмфа вимовила:
  - Чого хоче маленький, але смiливий пiдкорювач Всесвiту?
  - Поїсти! - чесно промовив Теркiн, у блакитних очах хлопчика читався голодний блиск.
  - Набiр зi ста п'ятнадцяти мiльйонiв продуктiв iз ста тисяч бiологiчних та хiмiчних елементiв до ваших послуг. - прочирикала казкова фея, додавши розмiру та яскравостi крильцям.
  - Тодi морозиво "Кремль", лимонад, сiк, тiстечко та шоколад. - забелькотiв зрадований шибеник.
  - А яких видiв? Конкретизуйте замовлення! - Дiвчат-метеликiв стало двi i вони неприродно крупно скелялися.
  - Все одно, аби було смачно. - розгублено пробурмотiв Теркiн
  вiд хвилювання часто блимаючи, i безпорадно розвiвши руками.
  - Максимально смачно? Вiдповiдно до наймасовiшого стандарту? - вкрадливо запитав лагiдний, жiночий голос. Мабуть, кiбернетичнiй прислугi вже не раз доводилося стикатися з клiєнтами, якi не розумiють, чого їм хочеться.
  - Так! - полегшено випав хлопчик-лазутчик Теркiн.
  - Пiднiмiть руки, дивiться прямо. Або дiстаньте вашу особисту iнденфiкацiйну картку, мiнi-солдат. - Хором виголосили голографiчнi нiмфетки.
  Хлопчик-розвiдник пiдняв обидвi руки. Мигнуло неяскраве жовте свiтло, мабуть, його вiдсканували.
  - У картотецi ваша особа не значиться, у вас немає персональної вiйськової картки, тому вас не можна обслужити. - Пискнули дiвчата з пелюстковими зачiсками i, одразу ж забарвилися багряним кольором, схрестили руки в заборонному жестi сталiкiв-цвiтоельфiв.
  Тьоркiн поспiшно вiдiйшов вiд автомата, п'яти пекло в буквальному значеннi слова. Тут, схоже, технотронний розпiзнавальний комунiзм. Тiльки вiд цього вiдкриття в головi не свiтлiше, а в животi ще пустiше.
  Теркiн сiв на химерний бордюр, застигши, сильно згорбившись i пiдперши пiдборiддя долонями. Задумався... Майбутнє малювалося в похмурих тонах. Вiн зовсiм один в iншiй галактицi в оточеннi iномирян , тварюкiв, що гiрше за самих хижих, дикий звiрiв. I на думку нiяк не може спасти якась рятiвна iдея. Олiверу Твiсту i то було краще в Лондонi, там хоч такi ж люди, як i сам безпритульний втiкач. А тут, куди вiн пiде? Чи може самому здатися, розраховуючи на милiсть у в'язницi? Там хоч погодують, нехай i таким принизливим чином, через шланг.
  Тут Володимир i справдi опинився дома Олiвера Твiста. Худенький i голодний хлопчисько вже не мав сил кудись iти, а його ноги безжально розбитi в кров об брукiвки i великий гравiй лондонських дорiжок.
  Та ще й холодно, сонце сховалося за хмарами, i дме на Лондон пiвнiчний вiтер. А ти лише виснажена дитина, а зовсiм не супермен, який у дев'ятирiчному вiцi закiнчив свою першу дорослу жертву. Або нi, може все-таки вiн не Олiвер Твiст, а син гiдної людини i здатний багато на що навiть у чужих свiтах. I зрештою тут тепло i не так уже й погано.
  З роздумiв хлопчисько вивiв дзвiнкий голос, що, як здалося Володимиру, належить росiйськiй мовi.
  - Чому ти зажурився, фотоне? Що я бачу, облизуєшся. Здається, ти хочеш увiгнати принцепс -плазми у шлунок?
  Незнайомий хлопчик у блискучому одязi простягнув, посмiхаючись, руку. Як це по-людськи! Обличчя кольороельфа кругле дитяче, зовсiм не зле, йому в рекламi з правильного харчування знiматися, тiльки тисне долоню занадто сильно. Лоб високий, волосся трьох кольорiв - помаранчевий, зелений, фiолетовий у виглядi пелюсток, широко розставленi блакитнi та iз смарагдовою райдужною оболонкою ока. Щоправда, засмагла жилиста рука, мов зi сталi, здатна зламати кiстку. Володимир насилу стримав себе, не подавши вигляду, що йому дуже боляче, дитяча долоня стиснута нiби в катiвних лещатах.
  У голосi хлопчика-розвiдника почулося неабияке борошно:
  - Так, я хочу їсти!
  - Ти, мабуть, з вiддалених колонiй, тебе сильно обпалило, та й вигляд у тебе обдертий, дивний. - Вимовив з часткою спiвчуття в голосi юний цвiтельельф.
  Володимир, не знаючи, що вiдповiсти, кинув розгублений погляд на себе. Одяг, i справдi , мiсцями вже почав тлiти, а шкiра, розчервонiвшись, облазила. Толi вiд мiсцевих випромiнювання, або запiзнiла реакцiя на вибух. Теркiн вiдчув крижаний холодок усерединi живота i тремтячим голосом промовив:
  - Вгадав, я був у епiцентрi термозаряду.
  - Я з граничною швидкiстю вiзьму їжу, потiм розкажеш. - Пацан втiк, немов у прискоренiй кiнозйомцi, не торкаючись чобiтками майстерно виробленого покриття проспекту.
  Чому Володимир вiдчув довiру до цього дитинчати агресивної, хай i дуже красивої раси, важко пояснити. Може, юнi роки i стрес далися взнаки. Повернувшись, новий друган жбурнув йому кiлька рожевих, до мук, що апетитно пахли бутонiв. Юний розвiдник почав розповiдати, нiчого не приховуючи, накипiло, хотiлося вилити душу.
  Хлопчик-цвiтлоельф слухав уважно. Зростанням вiн був, як Теркiн, а рокiв йому, напевно, було ще менше. Пiд час розмови на його вродливому обличчi весь час грала чиста посмiшка. Правда, зуби у дитини раси-войовникiв при цьому вже дуже великi, бiлiшi за снiг, вiд них вiдбивалися сонячними зайчиками променi кiлькох свiтил. Їжа, взята в автоматi, виявилася надмiрно смачною, вона перезбуджувала рецептори i замiсть насичення розпалювала апетит.
  Коли Володимир, остаточно вимовившись, замовк, юний цветоельф i сталик розважливо промовив:
  - Так, це схоже на диво, але тут тобi не вижити. Тебе швидко обчислять, тим бiльше що кожної доби проходить комп'ютерна перевiрка всiх особистостей. Кiлька днiв тому, зовсiм поруч, була така " плазморубка ", зорельоти рвалися, як при суперфеєрверку . Навiть iз поверхнi було видно, як роздертi кораблi розцвiтали небо. Добре, що головний " чадильник " зайшов за лiнiю.
  Цветоэльф вказав на центральну зiрку Рифумуру .
  - Тепер у нас все стало набагато суворiшим, тотальний перевiрочний режим. - Пацан виглядав стурбованим. - Та й ранiше контроль був серйозним. Напевно, навiть цей автомат, як i iншi, пов'язаний iз Департаментом кохання та справедливостi.
  - То у вас таємна полiцiя зветься? - Володимир, бешкетуючи, скривився в посмiшцi, наскiльки смiшно звучало поняття кохання у нацiї, на тлi якої фашисти дитсадковi пустунi.
  - Так, їх кiлька департаментiв, i всi говорять про кохання. - Хлопчисько-цвiтлоельф звiв разом брови, i погляд став суворiшим. - Наче знущання з здорового глузду. Навiть мiй батько, економiчний генерал четвертого рангу, побоюється цих вiддiлiв. Давай, якнайшвидше йди. Я тебе проведу.
  Володимир кинувся тiкати, а його новий напарник пiдлетiв вище i схопив хлопчика-розвiдника за комiр, пiдказавши:
  - Найкраще ховатися в нiчному барi, там повно всякої швалi !
  Схоже, цей хлопчик-цвєтоельф знав дуже багато, тому що коли витяг з кишенi кубик- Рубик i повернув його, то посерединi дорiжки з'явилася величезна риба, вона поглядала своїми каламутними очима i з подивом пiдморгувала хлопцям. Щоправда, вiсiм рядiв зубiв iз дорогоцiнного камiння зовсiм не виглядали безневинними, зате очi такi ось добрi, прямо як у Володимира Iллiча Ленiна на плакатi.
  Напарник пiдштовхнув Василя i прогарчав:
  - Стригай за мною! Тодi буде тобi набагато легше, малявко !
  I не питаючи вiдповiдi, потяг Теркiна за собою.
  Вони опинилися у справжньому лабiринтi незлiченних коридорiв та залiв. Справжнiй, особливий пiдводний свiт, у якому багато всякого та чудового. Тьоркiн помчав за своїм вiзавi.
  У коридорах виблискувало багатоженство рiзних за формою та композицiєю лампочок та орнаментiв. Причому вони виглядали дуже барвисто, як у московському метро, а може й красивiше. При цьому хлопчики швидко пересувалися. Тьоркiн почував себе бадьорим i мчав з усiх нiг, але все одно не встигав за своїм напарникам. Навколишня обстановка постiйно змiнювалася. То виникали великi з височеними стелями зали, то провалювалися проспекти, якими котилися до крайностi химернi машинки, i самовар на гусеницях з гребенем вiд диплодоку, здавався зовсiм не найвигадливiшим витвором мистецтва.
  Володимир ледве встиг вiдскочити, ледь не давили ногу. Тут же з'явилася торговка, схожа на грибок-поганку з розеткою. Вона лагiдно прочирикала:
  - Чи не бажаєте ви придбати моднi кросiвки-летучки?
   Пацан-розвiдник посмiхнувся:
  - Та вже без взуття бiгти, то легше!
  Хлопчик-кольоровеельф несподiвано пiдтвердив:
  - У мене запасна пара знайдеться, але нехай поки босячить , бiльше схожий буде на мого слугу!
  Володимир образився i голосно вигукнув:
  - Я рабом не буду нiколи!
  Цветоэльф хихикнув у вiдповiдь i попередив:
  - Ти тут без мене i кроку не ступиш. Без сварки!
  Хлопчаки трохи зменшили темп i встали на дорiжку, що рухалася. Вона несла їх немов поточний струмок, а пацани ще й тупотiли ногами. У сусiдньому залi на насосах працювали цiлком земнi хлопчаки у прозорих плавках. Цвєтоельф зiйшов з дорiжки i вказав на обгорiлих потом засмаглих хлопчикiв Володимиру.
  - Ось бачиш, це людиноподiбнi примати - такi самi, як ти. У нашiй iмперiї вони раби, тож не надто зухваль. - Погляд кольороельфа , як би казав Володимиру, мовляв, не пощастило тобi хлопець. Влетиш ти зараз у колапс.
  Насправдi, вигляд у молодих рабiв був змучений, а тiла сухi вiд помiрного харчування та важкої роботи. Щоправда, коли з'явився перед ними хлопчисько-цвiтлоельф i помахав їм рукою, хлопцi-невiльники посмiхнулися, демонструючи здоровi зуби. I тодi Володимир теж помахав рукою.
  Пiсля чого вони знову стали на бiгову дорiжку i додали кроку, складаючи швидкостi. Цветоэльф цiлком розважливо сказав:
  - Якщо ти людина, то тобi можна бути в нашiй iмперiї тiльки в ролi раба. - перехопивши сердитий погляд Володимира, хлопчисько-пан поблажливо пояснив. - Але й раби бувають рiзнi. Деякi з них самi мають рабiв або навiть пишнотiлих рабинь!
  I син генерала вказав довгим пальцем на наступну залу. Там уже працювали оголенi невiльницi. Дiвчата вiдрiзнялися один вiд одного рисами обличчя, або кольором волосся, але при цьому всi без винятку - красивi i юнi. Рабство та важка робота зовсiм не зiпсувало пропорцiї їхнiх постатей.
  Володимир мимоволi залюбувався дiвчатами-рабинями. Вони вiдрiзнялися красою та пружною шкiрою, атлетизмом, але зовсiм не м'ясистi. На планетi Земля не часто зустрiнеш таку досконалiсть дiвочих тiл, та ще й у такiй кiлькостi. Нi жиринки , нi обвислої шкiри, таке гармонiйне i досконале, а головне дiвчат тут тисячi.
  Теркiн з ентузiазмом сказав:
  - Стiльки краси в одному мiсцi!
  Цветоэльф застерiг хлопчика:
  - Та ти не дуже! Тут деяким дiвчатам - п'ять тисяч рокiв.
  Тьоркiн машинально вiдповiв:
  - Свистиш!
   З'явився наглядач, в образi акули з шiстьма лапами i кашкетом на головi, з плавниками, що випирали з-пiд козирка. Наглядач крутнув маленьким кастетом, i з нього вилетiв слiпучий струмiнь, що вдарив по спинах, ногах i грудях дiвчат, змусивши несамовито заверещати i пiдскакувати.
  Цього Теркiн вже не мiг витримати. Хлопчик-розвiдник з люттю тигреня накинувся на акулу-наглядача. Той вистрiлив у зухвалого грабiжника, але Володимир встиг ухилитися i з усього розмаху кинув сухопутну барракуду головою пiд дих. Громила захрипiв i спробував вiдкинути хлопця помахами чотирьох лап. Володимир у вiдповiдь зарядив вороговi в пiдборiддя, хоча гомiлка i вiддалася гострим болем, зате й хiтиновий покрив супротивника лопнув, змусивши пролитися багряною кришечкою.
  Теркiн огризнувся, коли акула втратила рiвновагу, i додав колiном по скронi на зустрiчному русi. Хижа тварюка затихла, численнi дiвчата зрадiли загомонiли.
  Але найбiльше зрадiв кольороельф, цей безжурний хлопчисько, вiн схвально поплескав Володимира по плечу.
  - Ти ведеш себе гiдно! Смiливий та крутий!
  Теркiн несподiвано скромно промовив:
  - Взагалi-то я не такий крутий, як здається. Ось зараз менi трохи страшно.
  Хлопчик-цветоельф поблажливо кивнув:
  - Ти всього лише понiвечив раба. У нашiй iмперiї всi громадяни, окрiм кольороельфiв , мають статус рабiв. - Пацан-пан пронизливо захихотiв. - Але, зрозумiло, i самi раби у рiзних рангах! А ви, красунi, поцiлуйте мого раба-воїна ноги.
  Вклонилися дiвчата i по черзi пiдходили до Теркiна. Хлопчик iз задоволенням давав їм цiлувати себе в нижнi кiнцiвки. Це так приємно, коли до колiн тебе обсипають поцiлунками такi прекраснi дiвчата-невiльницi, якi , втiм, змiнюють один одного i чергуються. Вiд чого стає ще чарiвнiше i трохи лоскiтно.
  Володимир отямився вiд того, що його, i справдi, цiлували дiвчата. Правда, не такi гарнi , як увi снi, i з татуюваннями на обличчях, зате добре складенi i цiлком розвиненi. I їх було шiстьох, вони обсипали поцiлунками не тiльки ноги, а й обличчя.
  Теркiну стало нестерпно соромно, i водночас у ньому заговорив маленький, але настирливий чоловiк. I далi все помчало в шаленiй пантомiмi Ероса, коли землетруси стрясає океани, а на днищi вивергаються палаючi вулкани. Таке все i земне, i тiлесне, i космiчне водночас.
  Пiсля кiлькох годин торнадо Володимир знову вiдключився i майже вiдразу ж повернувся в багатосерiйний сон.
  А тим часом Артемiда все-таки змогла, завдавши по противнику точкового удару, пробити мозок тиранозавра. I величезна тварина, забившись в агонiї, подряпавши великими i кривими кiгтями плитку, застигла.
  Артемiда занурила свою босу, точену ногу в червоно-коричневу калюжку, залишила кiлька гарних, витончених вiдбиткiв, i вигукнула, пiднявши вгору обидва закривавленi меча:
  - Перемога!
  Публiка зааплодувала...
  Богиня Калi, треба вiддати їй належне, взяла i зробила щедрий жест. Клацнула пальцями правої руки. I на долонi Артемiди виникло золоте колечко з великим, волоський горiх величиною, дiамантом.
  Богиня Калi з захопленням промовила:
  - Прийми мiй щедрий дар, о гiдна з гiдних!
  Артемiда вклонилася їй. А потiм i зал. Пiсля чого, човгаючи босими, витонченими, дуже гарними i спокусливими ногами справжнього ангела жiночої статi, вирушила вiдпочивати. Для неї бiй було виграно.
  I вона йшла горда, в одних лише трусиках, тому що лiфчик пiд час затяжного бою лопнув, i її повнi груди з червоними сосками оголилися.
  Ось така чудова, скажiмо прямо, дiвчинка-гладiатор провела битву з чудовиськом i страшним монстром.
  А в зал увiйшов, у супроводi лучниць-ельфiйок, уже трохи призабутий принц. Той самий, що спокусив Єлизавету i залучив її до бурхливої авантюри. Втiм, поки ця авантюра обмежувалася тюремним ув'язненням i вельми екзотичними, навiть цiкавими снами.
  Принц-ельф був дуже гарний. Як i всi ельфи, вiн мав обличчя гладке, безволосе, рум'яне, немов гарненький пiдлiток, але з мужнiм пiдборiддям.
  На головi у нього була прикрашена великими смарагдами чалма.
  Взяв i вклонився Богинi Зла Калi. Та з усмiшкою кивнула йому у вiдповiдь i пробуркотiла:
  - Привiт, принц Сулеймане! Думаю, ти принiс менi подарунок?
  Ельф у чалмi впевнено вiдповiв:
  - Зрозумiло, о Богине! I ви, я думаю, будете радiти моєму подарунку.
  Дiвчата-лучницi пiднесли Калi скриню, в якiй було щось досить важке.
  Хлопчики-раби прийняли цю скриню з рук ельф, пiднесли ближче до повелительки. I досить вправно вiдчинили кришку.
  Там i справдi блиснуло золото та дорогоцiннi, ювелiрнi прикраси.
  Богиня Калi з дуже зовнi задоволеним виглядом, сказала:
  - Дуже навiть непоганий дар. Ну, що ж Сулейман, можеш сiсти поряд зi мною.
  Принц вклонився i справдi сiв ближче до великої Богини.
  Так з оскалом тигрицi промовила:
  - А як живе наша гостя?
  Принц-ельф уточнив:
  - Ви маєте на увазi Єлизавету?
  Богиня Калi вiдповiдно кивнула:
  - Ось саме її!
  Сулейман, мило посмiхнувшись, заявив:
  - Нiчого особливого! Сидить собi у в'язницi в однiй камерi з графинею-нiмфою Драхмою. Єдине, що вона бачить якiсь неймовiрнi та дикi сни.
  Богиня Калi пожвавилася:
  - Якi ще сни?
  Принц-ельф впевнено вiдповiв:
  - З особливого свiту, який не можна назвати магiчним, швидше це технiчний, тiльки не на космiчному, а швидше атомному рiвнi. Тобто коли ядерна зброя вже є, але польотiв у космос поки немає.
  Богиня Калi насупилась i запитала:
  - А вона хiба не з ХХ столiття iсторiї Землi? Вони що, смартфони роблять, а в космос не лiтають?
  Сулейман хихикнув i вiдповiв:
  - Намагаються лiтати, але слабенько. Ось навiть на Мiсяць забратися не можуть. Що поробиш , примiтив!
  Божество помiтило:
  - Але ж комп'ютери у них на висотi?
  Принц-ельф кивнув:
  - Непоганi! Особливо менi сподобалися айфони . Якщо до них додати магiї, то може бути толк i буде.
  Король-троль зазначив:
  - Краще техномагiї ! Це коли технологiї та магiя об'єднанi разом, i дають приголомшливий ефект.
  Сулейман знизав плечима i вiдповiв:
  - На рахунок магiї не знаю як, але технологiї у нас не дуже котируються. А взагалi-то увi снi вона у свiтi, який у планi електронiки ще слабо розвинений. Втiм, є свiти, де люди мiж зiрками лiтають, i навiть космiчнi iмперiї створюють. I це також фактор безперечний!
  Божество Калi посмiхнулась i вiдповiла, ця жiнка надзвичайної краси:
  - Є, звiсно, таке! I технологiї, i магiя, i свiти, де зорельоти будують розмiрами з пристойним астероїдом. I що з того?
  Король-троль зазначив:
  - Менi б такi технологiї. Наприклад, створити атомну бомбу i скинути разом на цiле вiйсько!
  Сулейман гаркнув:
  - Ну, це Боже борони!
  Богиня Зла Калi захихотiла, вишкiривши зуби:
  - Так, це виявилося б набагато крутiше. Хоча треба вiддати належне, що подiбне виявилося б надзвичайно жорстоко. Хоча, я ж i є жорстокiсть!
  I пiсля чого наказала:
  - Давайте новий бiй, хочемо розваг!
  Публiка пiдтримала Богиню, кому не хочеться розважатися . I ось знову лунає сигнал. На цей раз у бiй пiшов найнатуральнiший гном. Ростом невисокий , метра пiвтора, але плечi, як у шафи, i довга борода. Сам у обладунках та чоботях. Видно, боєць досвiдчений, у руках тримає зброю, у правiй сокирi, у лiвiй кинджалi. I погляд такий впевнений.
  Богиня Калi посмiхається i зазначає:
  - Буде кривавий бiй! Гном у цьому випадку злий, i на вiдмiну вiд Артемiди не щадитиме!
  На арену з iншого боку вибiгли четверо хлопчакiв: рокiв дванадцяти-тринадцяти. Вони були за традицiєю рабiв в одних синiх плавках. Загорiлi, босоногi та пiдсмаженi. У руках хлопчаки тримали у правiй меч, а в лiвiй щит. Досить симпатичнi невiльники.
  Герцогиня-ельфiйка, яка сидить поруч iз Богинею Калi, вiдзначила:
  - Шкода милих хлопчикiв вiдправляти на смерть !
  Iмператриця Зла буркнула:
  - Жаль у бджiлки, а бджiлка на ялинцi!
  Потiм додала:
  - Гном теж може загинути - їх четверо, i вони билися в поєдинках!
  Справдi, хлопчаки-раби почали шепотiтися i коситься на гнома, який не перевершував їх зростанням, i був лише один.
  Свiту Калi стала полягати ставки. Гнома вони вже бачили у справi. Частiше вiн убивав лева, або вовка, i кiлька разiв хлопчакiв. I бiльшiсть ставок була на нього.
  Богиня Калi вiдзначила:
  - Бiй має бути дуже цiкавий. Ану, давайте!
  Звучить гонг. I гном розмахує сокирою, кидається на ворогiв. А хлопчаки розiйшлися i стали пiвколом. I хлопчики, мабуть, готувалися до такого бою. Досить спритно змiстилися, коли гном пробував махати сокирою, уникаючи прямого влучення. А сокира все паморочилося.
  Гном, зрозумiло, фiзично дуже сильний i, незважаючи на незграбну зовнiшнiсть, швидкий. I ось його сокира зачепила одного з юних гладiаторiв та так, що щит урвався вiд удару, i дитина була поранена.
  Тут хлопчик-блазан, щоб пiдбадьорити нещасних хлопцiв, вiдправлених на забiй, взяв i заспiвав:
   Я влучник, хоч ще хлопчик,
  Готовий боротися з орками завжди...
  Хоча часом фортуна, як дурненька,
  Але рятують молодi роки!
  
  Де тiльки не була бешкетна дитина,
  Доля кидала нас часом на Марс.
  У Вiтчизнi воїн кожен iз пелюшок,
  I не зловить у мережi Карабас!
  
  Я хлопчик смiливий i дуже вмiлий,
  Не пiддаватися труднощам - девiз.
  Сьогоднi дiти, завтра офiцери,
  Збудуємо незабаром класний ельфiнiзм!
  
  В Ельфiї багато воїнiв великих,
  Будь-який з нас боєць i пiонер.
  Ми зупинимо натиск диких оркiв,
  Покажемо свiтовi мужностi приклад!
  
  Для нас немає слова - слабкiсть та втома,
  На всi здатнi дiти-витязi.
  I не прийде, я вiрю в це, старiсть,
  Хоча часом бувають i нулi!
  
  Я пiонером став у кривавiй битвi,
  Пройшов усi нетрi, затятий ураган...
  I оркшисти-супостати згинiть,
  Ми завдамо по фюреру удару!
  
  Не вiрте тим, хто лисий i промовами,
  Насправдi гидота - хитра лисиця...
  Сьогоднi мед, а завтра з катами,
  Але пiонера совiсть така чиста!
  
  Я вiрю, буде час яскравiший за свiтло,
  У якому править вiчний ельфiнiзм.
  У поемах витязей мрiя оспiвана,
  Повалений у прiрву шалений оркшизм!
  
  Так люди вiрте, чекає прекрасна доля,
  Ми будемо гномiв правильно перемагати...
  Розвiємо, знаю, ми на небi хмари,
  Складемо iспит чесно i на п'ять!
  
  В Ельфiї воїн, i з ясел дитина,
  Немає нас сильнiших, крутiших не знайти...
  I голосок хлопчика дуже дзвiнок,
  Знай, не згорне наш пiонер зi шляху!
  
  Добийся хлопчик долi великої,
  Стань демiургом i добро твори...
  Благословляють на iконах лики,
  Не можна збудувати щастя на кровi!
  
  Ми станемо вищими i над усiм всесвiтом,
  Ельфiя - це потужна країна.
  I силою Роду у битвi незмiнною,
  Будь знищений Орклер Сатана!
  
  Пройдемо ми незабаром по Орклiну маршем,
  А я назавжди буду пiонер...
  Хоч стали ми набагато старшi дiти,
  Але все одно не потрiбно напiвзамiр!
  
  Хочемо ми зробити Батькiвщину Великою,
  Досягти слави вiд сивих столiть.
  За Всевишнiй Рiд Тисячоликий,
  Додасть сили наших куркулiв!
  
  Коротше, битимемося ми вiдважно,
  Оркшистiв, вiрю, круто переможемо...
  Зберiгали в серцi те, що було важливо,
  Над нами Рiд i Божий херувим!
  Над нами Рiд i Божий херувим!
  . РОЗДIЛ Љ 9.
  Дiвчина-блондинка прокинулася. I брязнула ланцюгами, у неї захворiла вiд лежання спина. Щоправда, їм пiдкинули трохи соломи, щоб красуням було м'якше.
  Камера була чиста, без щурiв, навiть видно було, як через ґрати дме тепле, але свiже повiтря.
  Драхма з усмiшкою вiдповiла:
  - Ти розiспалася, а от попий молочка. Нас почали любити!
  Справдi стояв глечик iз парним молоком та коржами. Дiвчина випила трохи, закусила коржом iз сиром. I наголосила:
  - Ну, i що ми тут сидимо? Може час нас викликати на допит?
  Дiвчина-нiмфа вiдзначила:
  - Ти дуже яскравi сни бачиш. I на них дивляться маги з почту Богинi Калi.
  Єлизавета здивувалася:
  - А ти звiдки знаєш?
  Драхма з усмiшкою вiдповiла:
  - Вони пiдтягли дiамант Морф ея. Я вiдчуваю його присутнiсть. I за його допомогою завантажують твої сни, роблячи подобу фiльму.
  Дiвчина-блондинка шльопнула босими ногами i проворкувала:
  - Ого! I це можна сказати круто! З моїх снiв кiно роблять! I це велике задоволення менi приносить!
  Графиня-нiмфа кивнула:
  - Так, тобi задоволення, але ... Чи в ряд Богиня Зла Калi це робить з доброю метою. Напевно, вiд цього буде якась гидота людям. I не лише, зрозумiло, людям. Але й iншим живим iстотам.
  Єлизавета жорстко заспiвала:
  Пишається зло могутнiстю своєю,
  Богиня Калi меч свiй оголила...
  Але з дiвчиною-блондинкою херувим,
  За нею Бога Роду буде сила!
  I ще зi смаком попила молока, закушуючи досить свiжою та смачною булкою iз сиром та корицею. Але видно у молоцi щось було намiшано.
  Сапфiровi очi дiвчини-блондинки стали злипатися i вона проворкувала:
  - Ось чортiвня!
  Драхма кивнула:
  - Так, вони хочуть знову прокрутити кiно. Але це, в жодному разi, не боляче.
  Єлизавета хотiла щось сказати у вiдповiдь, але її очi остаточно зiмкнулися, i вона поринула у глибокий сон.
  Але сновидiння були дуже яскравi, i вiдчуття мало вiдрiзнялися вiд реальностi.
  Гнусуватий голос прогукав:
  - Практику треба мати.
  - Що ми не вчора народилися, i партизанiв не катували. - Єлизавета вдала, що образилася, її чорна мордочка навiть скривилася, немов у пантери захворiв зуб. - Фiзичний та моральний вплив, це так природно.
  Два броньовики-вантажiвки з'їхали на путiвець. Машини тремтiли, проїжджаючи по нерiвностях. Загалом було вже не так комфортно. Один iз потужних солдатiв намагався раз у раз спертися на Єлизавету. Дiвчина вирiшила показати характер, i всадила мiцну ляпас.
  Той вiдлетiв вiд сильного удару. Щоправда, не вимкнувся. В лютi кинувся на Єлизавету:
  - Ти отримаєш у торець, повiя! - на всю горлянку волав вiн. Iншi солдати смiялися й улюлюкали.
  - Куди, а на бiльше тебе не вистачає! - Дiвчина з швидкої кобри вдарила його ребром долонi по горлу. Боєць обм'як, завалившись мiшком. - Так, для боксера ти мало товстошкiрий.
  У вiдсiк зазирнула полковник.
  - Що тут таке? - суворо запитала вона. Точнiше, її голос нагадував рик голодного тигра.
  - Реалiзуємо своє право на вибiр! - вiдповiла Єлизавета.
  Тепер рев самки-полковника був схвальний:
  - Ти вирубала Девiда Хея ? Яка молодчина. Не кожен солдат на це здатний, у цього хлопця чорний пояс з карате.
  - I група з мiзкiв! - закiнчила дiвчина-блондинка.
  Рик у вiдповiдь:
  - Яка група?
  Єлизавета випалила:
  - Iнвалiдностi!
  Самка-полковник облизала повнi губи, i труснула своїм подвiйним пiдборiддям:
  - Ну, ти дотепник. Гаразд, я тебе та твою подругу вiзьму на допит. Це буде цiкаво.
  Два бронемобiлi доїхали до села. Солдати розсипалися околицями. Їх було шiстдесят, п'ятдесят чоловiкiв та десять жiнок. Плюс ще двi дiвчини. Спецназiвцi рухалися узгоджено, але, проте, воїни Єлизавета i Драхма вiдзначали наявнiсть прорахункiв у пiдготовцi. Мабуть, далися взнаки масовi репресiї серед вiйськовослужбовцiв. Свого часу, до речi, негрiв взагалi не брали до зелених беретiв, а тепер тут суцiльнi чорношкiрi. Сталiнська полiтика дається взнаки. Пiд ногами шарудить опале листя, небо, як i ранiше, чорне, похмуре, не вистачає тiльки воя вовкiв. Видно каплиця, щоправда, замiсть хреста на нiй висить п'ятикутна зiрка з бiльшим верхнiм хвостом.
  Дуже хочеться дiвчатам скинути чобiтки i пробiгтися босонiж, тим бiльше голою пiдошвою так приємно вiдчувати шорсткiсть i нерiвнiсть грунту, коли кожен горбок, кожна гiлочка i шишечка вiдчувається.
  Ось вони пiдходять до будинку, помiченого написаним жовтим крейдою хрестом.
  Єлизавета шепоче:
  - Символiчно, жовтий колiр, це колiр зради.
  Драхма вiдповiла:
  - Це, як у казцi, про Алi-Бабу та сорок розбiйникiв. Така сама наївнiсть навiдникiв. Як це безглуздо, хто, таким чином, мiтить?
  Собака в будцi починає гавкати.
  - Ось ще один прокол , до бiса вся раптовiсть. Тепер буде повний провал.
  На порозi з'являється хлопчик рокiв iз десяти. Свiтловолосий, як бiльшiсть дiтей, з легкою засмагою, пiд британським бронзовим сонцем не станеш. Крiзь лахмiття просвiчується худе тiло. Вiн пiдбiгає, мелькаючи маленькими, босими ногами, збитими та подряпаними, до собаки i каже:
  - Туфi , тут що, чужi?
  - Знешкодити, та не вбивати! - командує полковник.
  До хлопчика кидаються спецназiвцi. Дитина скрикує:
  - Мама! На допомогу! - I тiкає, миготивши голими, брудними п'ятами.
  За ним мчать навздогiн, летить аркан, захльостуючи кiсточку. Хлопчик падає, сiпається, марно намагаючись вирватися.
  Полковник пiдбiгла до нього, грубо тицьнула ногою.
  - Мовчи щеня. Герцогиня тут?
  Хлопчик замотав головою:
  - Ось як! Та ти брешеш!
  Дитина злякано запищала:
  - Нiяк, нi! Я кажу правду!
  - Тут намальовано жовтий хрест. - сказала полковник. - Втiм, дивись.
  На порозi з'явилася бабуся. Її пика була неприємною i зморщеною, блиснув золотий зуб. Трiскучим голосом вона вимовила:
  - Герцогиня де Валенська спить.
  Жiнка-полковник рикнула:
  - Мiцно?
  Потворна стара-зрадниця, прохрипiла:
  - Я їй пiдмiшала деревного настою.
  Чорношкiра дами проревела:
  - Зв'яжiть хлопця, а з нею поговоримо на мiсцi.
  Бiйцi ввалилися до будинку. Обстановка у ньому була проста, сiльська. Сама почесна особа так i заснула, не роздягаючись, на лiжку. Герцогиня була у звичайному вiйськовому камуфляжi, блiда та свiтловолоса дочка Британiї.
  Краса особлива, як у середньовiчної принцеси, що вiддає особливим аристократизмом.
  Негритянка полковник вишкiрилася:
  - Я дуже люблю блондинок. - I схопила чорною лапою за бiле волосся герцогинi.
  Її напарниця пiдполковник зазначила:
  - Рано її ще смикати. Вона , як колода. Потрiбно привести Бiлоснiжку до тями.
  - Згодна! - заявила полковник.
  З-за пояса вона дiстала невеликий шприц та ампулу. Розкрила її клацанням пальцiв, набрала кубика.
  - Ось так ми розправляємося з iнакодумцями . - сказала вона, розiрвавши рукав сорочки i вколовши вiстря у вену.
  Обличчя герцогинi порожнiшало, очi розплющилися.
  - З пробудженням тебе! - Полковник грюкнула долонею її по щоцi, вона одразу почервонiла. - Ну, як спалося, красуня ?
  Герцогиня озирнулася. Навколо неї були видно виключно чорнi обличчя американських спецназiвцiв, якi її розглядали з цiкавiстю, наче дивна тварина.
  Полковник навела пiстолет:
  - Тепер ти нам все розкажеш.
  - Нехай видасть притулок друїдiв. - пiдказала продажна i дуже неприємна стара.
  Полковник вишкiрилася:
  - Саме так! Вони створили небезпечне для нинiшньої влади пiдпiлля. I його потрiбно термiново викрити.
  Пiдполковник додала:
  - Говори, де Валенська , iнакше я тобi зроблю дуже боляче.
  Герцогиня надула губи, окинувши їх зневажливим поглядом.
  - Я нiчого вам не скажу, червонi янкi.
  Самка-полковник кричала:
  - Ось як! Тодi роздягнiть її!
  З герцогинi разом зiрвали сорочку, потужнi руки спецназiвцiв розiрвали ремiнь, стягнувши штани, оголивши стрункi ноги. Були зiрванi чоботи, а слiдом за ними спiдня бiлизна. Бiйцi, здавалося, очищають вiд шкiрки горiх, наскiльки швидкими виявились їхнi рухи. Горда герцогиня, одна з найзнатнiших дам Британiї, виявилася оголеною перед грубими чорними солдатами, якi розглядали її з явним iнтересом, вiдпускаючи солонi жарти.
  Чулося виття:
  - Ого, яке в неї бiле тiло!
  Дикий регiт i слова зi знущанням:
  - Вона, мабуть, вивалялася в снiгу!
  Знову смiшки:
  - Нi, у мiлинi!
  Хрюкання хтивого кабана:
  - А якою буде ця шкiра, якщо вона покриється опiками.
  - А ротик! Губи кольору маку, немов створенi, щоб обслуговувати нас! - Вимовив найбiльший негр.
  Цнотливiсть герцогинi сильно страждала, гола принцеса перед чоловiками низького походження. Її обличчя стало червоним вiд гнiву та сорому.
  Знатне дiвчисько заволала:
  - Нi, повернiть менi одяг i не дивiться на мене так!
  Полковник поклала свою не по-жiночому волохату руку на груди, вщипнула червоний, пiд колiр стиглої полуницi, сосок.
  - Нi, до чого гарна ! Ти знаєш, можу наказати, i пiвсотнi чоловiкiв тебе зґвалтують найрiзноманiтнiшими способами.
  - Ви не посмiєте це зробити. - прошепотiла, тремтячи всiм тiлом, герцогиня де Валенська .
  Жорстока самка рикнула:
  - Це ще чому!
  Оголена красива дiвчина просипiла:
  - суперечить кодексу комунiстичної моралi.
  Полковник засмiялася, смикнула за сосок правих грудей, вiдзначивши, як шалено колотиться у герцогинi серце. Потiм пройшлась рукою по животу, дряпаючи нiгтями, опустилася нижче. Герцогиню перекосило, але вона нiчого не могла зробити, бо була прив'язана до лiжка, та ще й громили тримали її за руки та ноги.
  Голос самки-офiцера був неприємний, як клей:
  - Ось так! Приємно принизити особу королiвського роду. Ти знаєш, як Сталiн наказав умертвити англiйського короля?
  Герцогиня злякано просипала:
  - Чула ! Це азiат-варвар.
  Смакуя слова, жiнка-полковник, облизуючи повнi губи вiд задоволення, промовила:
  - Так, королю Георгу встромили рiг туру в дупу , i влили туди розпечений свинець. Це було навiть записано на плiвку та показано нам. Щоб усi бачили, як нашi славнi органи ламають норовливих i гордих. Нiякий сан не в змозi захистити вiд караючої департаменту "ЧIП", або "Честi та Права".
  Знатна дiвчина вигукнула:
  - Та швидше за все, ви просто жалюгiднi кати. Самi, вiдчуваючи себе нiкчемами, намагаєтеся пiднятись за рахунок страждань iнших людей.
  Полковник посмiхнулася:
  - Це солодка помста!
  Драхма помiтила:
  - Сiльська дзвiниця мiзерна серед хмарочосiв, але велична серед хатин!
  А потiм додала, вискакувавши мордочку:
  Раб, що принижує царя, бог на одну годину i диявол на вiчнiсть!
  Полковник поклала їй руку на плече.
  - Молодець. Дуже добре кажеш. Я навiть думаю, чи не передати тобi право вiдстiбати норовливу герцогиню батогом.
  Графiня-нiмфа заперечила:
  - Я гадаю, не варто. У мене надто важка рука. У цьому випадку, її тiло швидко втратити чутливiсть.
  - З цим я згодна. Першi дванадцять ударiв мої. - Полковник дiстала з - за пазухи гумовий батiг.
  Драхма помiтила, як напружена i хвилюється, переповнена праведним гнiвом Єлизавета. Вона спробувала її заспокоїти, шепнувши на вушко:
  - Будь стримана.
  Та ледь чутно вiдповiла:
  - Не можу. Жiнку катують.
  Драхма логiчно заспокоїла:
  - У нас завдання щодо впровадження. Що, в порiвняннi з ним, життя герцогинi. Тим бiльше , що чужа кров.
  Єлизавета замовкла. Полковник скомандувала:
  - Перевернiть її!
  Громили так i вчинили, поклавши принцесу на живiт. Засвистiла батiг, обрушившись на гладку бiлу спину.
  - Раз! - скомандувала сама собi полковник. Вона била сильно i вмiло, простягаючи батоги. Герцогиня, не втримавшись, скрикнула, на спинi лишилося кiлька смуг.
  - Два! Три! Чотири! - Полковник била майже без замаху, завдаючи болю, але уникаючи серйозних розсiчень. - Тепер, як люблять говорити росiяни, гаряча лазня, з вiником.
  - Ти вчилася у де Саду. - скрикнула герцогиня де Валенсiя.
  Самка-офiцер облизнулась i кивнула:
  - Можливо! Один iз небагатьох бiлих, якого я поважаю.
  Полковник продовжувала терзати спину, намагаючись покрити її рiвномiрно вiд сiдниць до плечей. Їй це вдалося, виступило лише кiлька крапель кровi.
  Мегера з чорним волоссям проревела:
  - Ну, ось першу частину процедури закiнчено. Говоритимеш? Скажи нам , де ховаються друїди?
  - Нi нiколи! Можете позбавити мене життя! - сказала герцогиня.
  Пiдполковник-самка запропонувала:
  - Чи може посипати її садна червоним перцем? Вона вiд цього дико завиє.
  Полковник перебила:
  - Не варто! Вiд больового шоку вона знепритомнiє. Може вимкнутись надовго.
  Жiнка-садистка запропонувала:
  - Тодi струм! Це один iз найчистiших видiв тортур.
  - Що ж, спробуємо, Браун та Кiм принесiть електроди та динамо-машину. - сказала полковник. - Взагалi, це один iз моїх улюблених видiв тортур.
  Поки вони займалися герцогинею, стара, намагаючись вислужитися, допитувала пов'язаного босоногого, який уже встиг схуднути пiд окупацiєю, хлопчика.
  - Ну, хочеш, я тобi меду дам? Розкажи, де друїди. Тодi отримаєш багато грошей вiд червоних командирiв.
  Хлопчик шепнув:
  - Погладь мене, будь ласка, по головi.
  - Всього лише! Звичайно! - стара простягла до нього руку. У цей момент хлопчисько, спритно, цапнув її зубками хижого вовченя за палець. Йому вдалося вiдкусити шматок шкiри.
  - Так тобi й треба, зрадниця. - сказав хлопчик.
  Стара закричала, привертаючи до себе увагу.
  Полковник пiдскочила до неї!
  - Ти чого гарчиш, стара карга .
  Схожа на вiдьму бабуся прошипiла:
  - Та ось, це щеня кусається.
  Самка-пiдполковник рикнула:
  - То може його повiсити?
  Бабуся зробила хитру фiзiономiю:
  - Не варто! Цей хлопчик посланець друїдiв. Вiн може розповiсти де вони.
  Жiнка-полковник прогарчала:
  - Ось як? - Значить, його треба допитати.
  Хлопця винесли i поставили перед полковником. Бiлобрисий хлопчик був зляканий, але намагався надати собi мужнього виразу обличчя, зсунувши маленькi брови.
  Полковник посмiхнулася:
  - Симпатичний хлопчик, але при цьому наш ворог. Може, сам нам усе розкажеш? Тодi отримаєш шоколадну цукерку.
  Хлопчик енергiйно похитав своєю свiтленькою стриженою пiд напiвбокс головою:
  - Нi!
  - Ось як? Тодi ми повиннi його трохи пiдбадьорити батогом. - полковник кивнула солдатам. Тi легко зiрвали з дитини старi лахмiття, пiдставивши худу, з гострими лопатками, що стирчать, спину.
  Самка-офiцер проревела:
  - Зважаючи на все, тут не балують гарною їжею.
  - Ваше правлiння довело багатий народ до злиднiв. - вiдповiв хлопчик. - Люди голодують.
  - Натомiсть свiтло партiї зiгрiває. - полковник пiдняла батiг. - Тут герцогиня благала:
  - Не треба його бити!
  Жiнка чорної мастi проревела:
  - Ах! Та ти милосердна! Отже, розкажеш нам усе.
  Красива дiвчина благала:
  - Нi! Краще бийте мене.
  Жiнка-полковник хихикнула:
  - Це ми завжди встигнемо.
  Пiдполковник зауважила:
  - Хлопчик працював у друїдiв зв'язковим. Подивися, якi у нього збитi ноги.
  Дiйсно, босi ноги дитини були в саднах, забитих мiсцях, сколотих об реп'ях. Видно, що вiн пробiгав не одну сотню миль, на кiсточках здулися вени, що говорило про велике навантаження. Пiдполковник помацала пальцями мозолисту ступню хлопчика:
  - Жорстка , можливо, вiн ходить босонiж навiть у зимову холоднечу.
  Полковник зауважила:
  - Значить, до болю не звикати. - I обрушила батiг на плiчка дитини.
  Хлопчик здригнувся, кругле обличчя скривилося, але промовчав.
  - Його вже сiкли ранiше. - помiтила пiдполковник.
  Жiнка-полковник рикнула:
  - Розберемося!
  Знову удар батогом. Жодної реакцiї. Тепер мiж лопатками. Хлопчик мовчав тiльки, дихання було важке, впали крапельки кровi.
  Полковник завдала дванадцяти ударiв i зупинилася, мабуть , витримка хлопця позбавляла задоволення.
  - А вiн залiзний, тримає такi удари.
  Пiдполковник зауважила:
  - Свiжа здорова кров бiлого пролетаря.
  - А тобi не здається, що хлопчик обличчям трохи скидається на герцогиню? - Полковник-жiнка нахилила своє обличчя.
  Самка-пiдполковник логiчно заперечила:
  - Та нi! Це тiльки здається так. Вони не можуть бути родичами. Просто свiтле волосся поширене у Британiї.
  Чорношкiра садистка хихикнула:
  - Можливо, але це й пiдозрiло.
  Її напарниця цiлком логiчно парирувала:
  - Кинь ти! Почесний син не бiгатиме босоногий по колючках. Та й взагалi, настав час приступати до тортур струмом.
  Двоє високих спецназiвцiв внесли до примiщення динамо-машину.
  - Ну ось, i прибув обробний комбайн. Ну з кого почнемо? - запитала пiдполковник.
  - Краще з герцогинi. Вона так гарно кричить. - вiдповiла крута самка-полковник.
  - Тодi приєднаємо електроди. - сказала зла жiнка.
  Полковник дiстала велику сiрник iз кишенi, запалила її i пiднесла до босої п'яти хлопчика. Невелике полум'я лизнуло набитi мозолi маленької ступнi дитини. Той сiпнувся, але закусивши губу, стримав крики, запахло паленим м'ясом.
  Самка-полковник посмiхнулася:
  - Нi! Напевно, цей хлопчик не такий простий. Тому спочатку герцогиню.
  Пiд'єднавши електроди, жiнки-кати включили струм. По бiлому тiлу герцогинi пройшли iскри, воно вигнулося, i жiнка випустила дикий крик.
  Тут його перервали автоматнi пострiли, кулi пробили самок полковника та пiдполковника, поливаючи iнших солдатiв.
  Драхма краєм ока зазначила, що стрiляє Єлизавета. Воїтелька-графиня видала:
  - Не витримала таки.
  Єлизавета проревела:
  - А що, я мушу терпiти подiбнi катування. Адже це просто виродки пекла.
  - Згодна! - пiдтримала її Драхма, у свою чергу, вiдкривши шалену пальбу.
  Войовниця-блондинка заспiвала:
  - Ти їх не щади, винищуйте злих гадiв, як клопiв тисни, пали, як тарганiв!
  Розстрiлявши обойми, дiвчата ухилилися вiд куль, перезарядили, обрушившись на вцiлiлi. Бiльшiсть спецназiвцiв скупчилась у просторiй кiмнатi, i їх було набагато складнiше вбивати. Стара-зрадниця кинулася навтьоки, але натрапила на штик-нiж свого ж напарника.
  - Ось так! - Вiд своїх отримала сволота. - пiдвела пiдсумок Драхма i плюнула так, що її слина розплющила таргана.
  Єлизавета закiнчила двох останнiх. Один iз них встиг викинути гранату, i дiвчина перехопила її ногою в чоботi на льоту, вiдправивши у вiкно.
  Блондинка-термiнатор буркнула:
  - Не завдай людям шкоди.
  За вiкном грюкнуло, почулися крики. Декому не пощастило, i його не вбило вiдразу, тепер чекала агонiя.
  Прикiнчивши чоловiк, вiрнiше, звiрiв сорок у хатi, Єлизавета та Драхма вискочили добивати решту. При цьому дiвчата не гидували пускати в хiд кинджали i бити ногами.
  Зокрема Драхма, здiйснивши неймовiрний стрибок, вдарила свого супротивника каблуком у нiс, заразом вибивши його кiсткову тканину в мозок. Смерть виявилася миттєвою. Єлизавета колiном зiм'яла щелепу, заодно, зруйнувавши кадик. При цьому , примудрилася не забруднитись кров'ю.
  Войовниця-блондинка видала:
  - Ти як золотоуст, стiк кров'ю.
  Дiвчина пiшла вiд черги, яка, зрештою, з її артефактами була не страшна, i протаранила сама противника вогником.
  Єлизавета пискнула:
  - Отримуй гад вбрання поза чергою.
  Драхма не вiдставала:
  - Пора всiм дати розрахунок.
  Бiйцiв спецназу було небагато, i вони розгубилися, втративши командирiв. Перебити вцiлiлих , виявилося до образливого просто. Що дiвчата й зробили. Остання Драхма пiдкинула високо, та так, що вiн проткнув животом кiл.
  Графiня-нiмфа видала:
  - Я роблю з тобою , як з вампiром! Молись, що не розчавлений тапiром!
  Дiвчина випустила отруйний смiшок. Єлизавета пiдiйшла до неї:
  - Запаху живих солдатiв навколо нас немає. Пахнуть лише свiжi трупи.
  - А солдат це i є труп, одягнений у кожух! - зiстрила Драхма. - Ну що тепер робитимемо?
  Блондинка-термiнатор запропонувала:
  - Подивимося наших бранцiв.
  Єлизавета попрямувала до будинку, Драхма за нею. Бiля порога вмирала стара.
  Єлизавета нахилилася до неї:
  - Зробити тобi евтаназiю?
  Бабуся-зрадниця сказала:
  - Не знаю, що за назiя !
  Блондинка-термiнатор видала:
  - Без болюча смерть!
  Потворна стара вiдповiла:
  - Ась! Це! Я погано жила i погано помираю. Скажу насамкiнець, що це вампiри, вiчнi конкуренти друїдiв налаштували мене на зраду.
  Єлизавета здивувалася:
  - А що, є вампiри?
  Бабуся-зрадниця з хрипом пiдтвердила:
  - Так звичайно. Але їх мало i живуть таємно! Якщо хочеш зустрiтися з одним iз них, то звернися за адресою, вулиця Трапмлiльєрiв, будинок двадцять. Пароль "Хрест та могила".
  Бабуся забулькала, i замовкла вiдключившись.
  Блондинка-термiнатор, дивуючись, помiтила:
  - Померла! Тiльки ось що нам може дати зустрiч iз вампiром.
  Драхма вiдповiла:
  - Дуже багато Лiзонька. По-перше, серед вампiрiв, напевно, є незадоволенi новим червоним режимом, а по-друге, якщо вони iснують, то це буде цiнне вiдкриття.
  Єлизавета, цiкавлячись, запитала:
  - То як наука заперечує їхнє iснування?
  Графiня-нiмфа з посмiшкою пiдтвердила:
  - Хоч би так! Втiм, не всi. Багато солiдних учених переконанi у iснуваннi людей-кровососiв. Причому навiть писали дисертацiї на цю тему.
  Блондинка-термiнатор проворкувала:
  - Так, я знаю про це. Довелося читати навiть обґрунтування мiфу про Кощея Безсмертного.
  Драхма з посмiшкою, її перлиннi зубки виблискували, вiдповiла:
  - Як би не було, триматимемо можливiсть в розумi.
  Дiвчата заскочили до хати.
  Хлопчик уже встиг перерiзати мотузки i привiв до тями герцогиню. Та спробував натягнути на себе порвану сорочку. Побачивши тих, що увiйшли до Єлизавети i Драхми, спiшно прикрилася, в очах загорiлися тривожнi вогники. Адже дiвчата були у формi Червоної Армiї КША.
  Та й у гримi з чорною шкiрою та кучерявим волоссям.
  Єлизавета простягла їй руку:
  - Не бiйся! - Ласкаво сказала вона.
  - I мене також! - пiдтвердила Драхма. - Ми кусаємо лише ворогiв Великої Росiї та тих, хто хоче нас пристрелити.
  Хлопчик посмiхнувся.
  - Валенсiя, це нашi друзi! Вони прийшли iз добром.
  Герцогиня запитала:
  - Ви росiйськi агенти?
  - Так, можеш нам повiрити! - сказала Єлизавета.
  Дiвчина труснула голою, бiлою ногою i з подивом вимовила:
  - Але ж при цьому чорнi!
  - Це наш великий секрет. - вiдповiла Драхма. - У принципi, ми не повиннi нi перед ким звiтувати.
  - Ну, ось iз цим я згодна. - Герцогиня зробила спробу пiдвестися, хлопчик пiдтримав її. Драхма звернула увагу, що дитина худа, але жилиста i сильнiша за свiй вiк:
  - Ти друїд? - запитала вона його.
  Хлопчик вiдповiв:
  - Я лише посланник Артур. Щоправда, у яких обрядах брав участь. Можу вiдчувати силу.
  - I що ти вiд нас вiдчуваєш? - запитала Єлизавета.
  Здiбна дитина впевнено вiдповiла:
  - Те, що ви є iстотами з iншого свiту, надiленi надзвичайно величезними здiбностями. Крiм того, цi намисто, що у вас пiд одягом, дають вiдчутний потiк енергiї, створюючи довкола вас поле.
  Драхма iз сумнiвом запитала:
  - Так, ти справдi друїд, але чому ходиш у лахмiттi?
  Хлопчик iз пiдкупною вiдвертiстю вiдповiв:
  - Це аскетичне виховання. Воно формує чисту ауру навколо душi, загартовує тiло та дає захист. Чим важче твоєї плотi, тим бiльше сила духу.
  Єлизавета з полюванням пiдтвердила:
  - Тодi я розумiю! Це подiбно до iндiйських йогiв, якi голими забиралися на крижану вершину гiр, щоб отримати доступ до вищих форм енергiї.
  - Так, ми вивчали практику йогiв. - заявив хлопчик. - Це досить цiкаво. Досвiд iнших народiв заслуговує на вивчення, а не зневаги. У вас у росiян теж є чаклунськi органiзацiї. Через переслiдування з боку православної церкви перебувають у пiдпiллi, тож i в релiгiї не все на радiсть.
  Драхма кивнула:
  - Я взагалi те, якби не не була атеїсткою, волiла б вiру своїх предкiв: старослов'янську. Християнство релiгiї рабiв, якi перетворили найсильнiшу i найвiльнiшу нацiю на стадо овець. Адже саме завдяки православ'ю на Русi закрiпилося крiпацтво. Пiп навчав: Бог терпiв i нам велiв!
  Єлизавета не зовсiм упевнено заявила:
  - У середнi вiки багато було помилок, але зараз священики начебто не проти прогресу.
  - Прогресу на словах не проти , але заважають розвитку здiбностей людини. Людський рiд або досягне всемогутностi, або зникне! Людинi судилося, або жити богом, або померти черв'яком! - заявила без тiнi сумнiву Драхма.
  - Це дуже схоже на правду. - погодилася з не надто веселим виглядом Єлизавета. - Але ж неможливо стати богом, без Бога!
  Драхма випалила, пiдперши боки кулаками:
  - А може, навпаки!
  Хлопчик перервав їх:
  - Ми, друїди, визнаємо Бога, але вважаємо, що Бiблiя була неправильно написана та перекладена.
  - Ну, Артуре! - Не в перекладi справа. Як, не обточуй камiнь, перлиною вiн не стане. - сказала Драхма.
  Дитина iз задатками фiлософа випалила:
  - Добре кажеш. Червоно. Тiльки багато кровi проллється через червонi промови.
  - А також свiтлих iдей та добрих намiрiв. - помiтила Драхма.
  - Чим чистiша iдея, тим бiльше бруду на неї налипає при втiленнi! - помiтив хлопчик Артур. - Ви ж росiяни теж хочете об'єднати весь свiт у братськiй родинi народiв.
  - Як сказати! - Єлизавета зам'ялася. - Формально, лише за часiв СРСР було прописано у конституцiї, що процес формування радянського союзу завершити включенням останньої республiки. А в сучаснiй Росiї навiть закон забороняє безпосередньо агiтувати за свiтову вiйну.
  Драхма помiтила:
  - Русь у всi часи прагнула, як i Британiя, так i будь-яка країна, до експансiї. А єдине пiд владою загального уряду людство це i є наше майбутнє. I краще, якщо в ньому домiнуватимуть представники Росiї. Принаймнi для нас. До речi, в нашому свiтi тiльки двi країни можуть адекватно керувати планетою: Росiя i США.
  - А Китай? - Запитала Єлизавета.
  - Пiд керiвництвом компартiї вiн приречений на деградацiю. Та й загалом, дев'яносто вiдсоткiв економiчного зростання Китаю, це захiднi iнвестицiї. У принципi, компартiя стала буржуазною! - сказала, сердитим голосом Драхма.
  Дiвчина-блондинка спокiйним тоном заявила:
  - Гадаю, якби у Росiї перемiг Зюганов, то економiчна полiтика мало вiдрiзнялася б вiд сучасної.
  Дiвчина-нiмфа охоче пiдтвердила:
  - Вона була б лiворуч, але це був би той самий, по сутi капiталiзм. Взагалi росiйським комунiстам не пощастило з керiвництвом. Компартiю можуть врятувати лише молодi енергiйнi кадри.
  Хлопчик заявив:
  - Не треба вам росiйським компартiям. Вже у нас вони прийшли до влади, бiльшiсть населення живе за картками, нормальний одяг неможливо купити. А що таке м'ясо, багато хто забув. Я, наприклад, його лише раз спробував на рiздво.
  Єлизавета пискнула:
  - I як?
  Юний друїд вiдповiв:
  - Смачно! Хоча шоколад краще. Менi якось удалося стягнути одну плитку. За скоєний акт крадiжки, я мав зазнати астрального вiдкуплення: тридцять три удари батогом. Спина була в кровi, а пiсля прочуханки подякував вчителям за науку.
  Дiвчина-блондинка прочирикала:
  - Ну, це взагалi добре. Гаразд, хлопчисько, познайом нас з друїдами.
  Хлопчик тупнув босою, маленькою, збитою ногою i вiдповiв :
  - Я не маю на це повноважень. Я розповiм своїм братам про вас. Тодi, якщо вважатимуть за потрiбне, з вами зв'яжуться. Не приховуватиму, хватка православ'я теж жорстка, ми б хотiли незалежностi Британiї, а не англiйської губернiї.
  - Можливо, у Британiї просто прийде до влади проросiйський уряд. - заявила Драхма. - Крiм того, я поговорю iз Жуковим, щоб вiн послабив вплив Православної церкви. Це веде до зайвої консервацiї науки та прогресу.
  Єлизавета помiтила:
  - Щось не видно, що прогрес сповiльнився.
  Графiня-нiмфа вiдзначила:
  - Це процес малопомiтний, але сам помiркуй, чи має християнство необхiдну життєстiйкiсть.
  Єлизавета вiдзначила, скелячи зубки:
  - Усi атеїстичнi режими впали, або, як у Китаї, йде процес вiдродження Християнства. Взагалi, ортодоксальнi комунiсти залишилися лише злиденнiй Пiвнiчнiй Кореї, i навiть Фiдель Кастро вклонився римському папi. Християнство i в нашому всесвiтi аж нiяк не здало позицiї. Якщо навiть подекуди поступається, то Iсламу, а не атеїзму. Зiзнайся, чи багато стовiдсоткових атеїстiв.
  Драхма єхидно вiдповiла:
  - Вважаю бiльше, нiж стовiдсоткових християн.
  Герцогиня перервала їх:
  - Я католичка! Щоправда, не фанатична. Визнаю, що Римський папство мав багато грiхiв i помилок. Але при цьому католики та православнi церкви сестри. У Росiї надто тиснуть тих, хто православний . Якщо католикiв i лютеран не так i сильно, то, наприклад, баптисти майже поза законом. Я вважаю, що тут має бути бiльше свободи.
  Єлизавета кивнула:
  - В Англiї баптистiв спалювали колись на багаттях. Втiм, i в Росiї не гладили по голiвцi. Нинi звичаї стали вiльнiшими. Але ж реально не можуть бути всi вiри правильними. Сам Христос сказав: Одна вiра, Один пастух, Одне хрещення! Тому ми намагаємося консолiдувати всi народи у багатонацiональнiй iмперiї через єдину релiгiю. Зрештою, це має посилити нацiональну згоду.
  Хлопчик заперечив:
  - Примус губить кохання, батiг можна цiлувати, але щоб зручнiше впитися зубами.
  - Добре кажеш юний фiлософ! Сподiваюся, ми з тобою зустрiнемося, але тепер пiдемо до Лондона. Так, i попереджаю, ми змiнимо маску . - сказала Драхма.
  Хлопчик передав їм каштан:
  - Вiзьмiть його! Це пошуковий артефакт, за його допомогою ми завжди знайдемо вас , якщо потрiбно.
  Єлизавета посмiхнулася:
  - Виглядає по-дитячому, але я чомусь вiрю.
  - Треба взяти його в рот i прошепотiти: - Потрiбна допомога. - I ми почуємо! - сказав Артур.
  - Чудово! Ми так i зробимо. Але ось питання, якщо ми опинимося надто далеко? - Запитала Єлизавета.
  Босоногий, гарний хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Тодi прийду я один i допоможу.
  Драхма засумнiвалася:
  -Та Яку ти можеш її надати! Ми бачили тебе таким безпорадним.
  Артур з милою посмiшкою вiдповiв:
  - Ваше право вiрити, чи не вiрити.
  - Тодi ми пiшли i так багато часу втратили. - сказала Єлизавета.
  Дiвчата вiдкланялися, забрали у полковника та пiдполковника документи, i практично не постраждали, рушили далi. Їхнiй план трохи змiнився. Треба було прийняти нову маску . Полковник i пiдполковник пiдходили для цього якнайкраще. Їхнi трупи облили бензином та пiдпалили. Так, про всяк випадок. Iншi тiла скинули у вигрiбну яму. Це жорстоко, але потрiбно. Легенда про те, що був бiй iз партизанами, не пiдходила. Занадто пiдозрiло, шiстдесят чоловiк убито, а лише двом командирам вдалося вцiлiти. Це пахло судом.
  Потрiбно буде повiдомити, що солдатiв вiдкликано для важливого завдання. На кiлька днiв це могло спрацювати, а бiльше й не треба.
  Драхма сердито вiдповiла:
  - Взагалi ми влипли Єлизавета. Конкретно влипли ! Не треба було тобi стрiляти.
  Блондинка-войовниця заперечила:
  - Чому? Врятували вiд смертi та бузувiрства двох чудових людей. Герцогиню та хлопчика, який зовсiм не такий уже й простий. Крiм того, вбили шiстдесят два не найостаннiшi вояки армiї КША. Це серйозний плюс!
  Графiня-нiмфа буркнула:
  - А мiнуси?
  - Якi мiнуси? Ми тепер можемо смiливо подорожувати всiма країнами. Шануй документи. Особливо уповноважений спецназ "Коммандос". Нам тепер вiдкритий доступ до верхiв. - Єлизавета примружилася. - Хiба тобi не видно простим поглядом усi нашi переваги?
  Драхма почухала густу копицю почорнiлого волосся. Потiм, зi скепсисом чималим помiтила:
  - Зростає ризик викриття. Адже ми про них нiчого не знаємо, а iншi можуть i знати.
  Войовниця-блондинка впевнено вiдповiла:
  - Усi американцi приблизно однаковi. Треба тiльки бути нахабними з пiдлеглими та раболiпними перед начальством.
  Графiня-нiмфа посмiхнулася:
  - Можливо, ти й маєш рацiю.
  По статурi полковник i пiдполковник були приблизно рiвнi дiвчатам. Чи звали їх на прiзвище товариш Дiтрiх i Зiтрiх. Трохи жiнки товщi за дiвчат були, але це не проблема. Особи змiнити, в принципi, не складно. Взагалi, при їхньому мистецтвi маскування проблеми могло створити тiльки, якщо об'єкт замiни дуже високий, або, навпаки, занадто малий. Що ж до голосу то, тут навiть пересiчнi люди володiють мистецтвом iмiтацiї. Дiвчата сiли на машини i поїхали до Лондона.
   Так як вони були в рiзних бронемобiлях , то їхали мовчки, не починаючи дискусiй. Взагалi, найважче змусити вiдмовитись алкоголiка вiд пляшки та релiгiйного фанатика вiд поглядiв!
  По дорозi їм разiв п'ять траплялися блокпости. Троє проїхали без затримок, на двох хотiли вимагати документи, але дiзнавшись полковника Дiтрiх i пiдполковника Зiтрiх, пропустили.
  - Несiть службу, хлопчики! - крикнула Єлизавета.
  - Тiльки голови не висовуйте! Вiдiрвуть їх, чим ви будете їсти! - зiстрила Драхма.
  - Та з нашим пайком, - почав офiцер. -
  Драхма визвiрилися:
  - Що, не задоволений пайкою?
  Той квапливо вiдповiв:
  - Нi, я всiм задоволений, хвала товаришевi Сталiну!
  Нiмфа-графиня рикнула:
  - Так мовчи!
  Шостий блокпост був бiля самого в'їзду до столицi Британiї. Злiва протiкала Темза, а праворуч височив Корф, знаменита фортеця. З неї стирчали назовнi довгi дула зенiток. Їх можна було використовувати як проти танкiв, так i проти лiтакiв.
  Стiни товстi i, схоже, ще спецiально їх ущiльнили. Загалом потужна цитадель, що прикриває Лондон. Єлизавета згадала, що пiд час повiтряної битви за Англiю Гiтлер видiлить чотириста лiтакiв, щоб зруйнувати Корф. Але мури мiста встояли. Щоправда, фашисти спалили мiсто Ковентрi. Гiтлер навiть ввiв пiсля цього оборот: ковентрувати !
  У дiвчат спитали документи. Переглянули свiт. I, мабуть, довiдалися, розпливлися в посмiшках.
  - Панi Зiтрiх. - звернувся офiцер до Єлизавети. - Як просуваються вашi справи?
  Перевдягнена блондинка прокричала:
  - Давимо партизанiв та iншу нечисть . Партизани слабкi, але внутрiшнiй ворог сильнiший. Можливо вас перевiрити?
  Офiцер вiдвернувся i пробелькотiв:
  - Я надiйний!
  Дiвчина-вбивця визвiрилася:
  - А якщо електроди в рот засунути? Тодi зiзнаєшся?
  У вiдповiдь перелякане белькотiння:
  - Не треба! Товариш Зiтрих.
  Дiвчина-блондинка продовжувала нахабнiти:
  - А ти мене називав панi. Це загрожує покаранням.
  Офiцер буквально задихався вiд страху:
  - Я обмовився! Свого роду виверт!
  - Ну добре! Мовчи, нiчого не кажи, на серцi зима. - Єлизавета вiд'їхала.
  Драхма виявилася стриманiшою на спiлкування, покрутила злегка головою, але нiчого не вiдповiла:
  - Мiй паспорт залишається при менi. - Сказала вона.
  Нiчний Лондон був майже пустельний. По вулицях тинялися полiцейськi з бульдогами. Дiяла комендантська година. Дiвчат кiлька разiв зупиняли в самому мiстi. Поки вони не пiд'їхали до готелю "Червоний кулак". Тут можна було пригальмувати. У самому будинку був цiлодобово працюючий офiцерський ресторан.
  - Спати не хочеш, товаришу Зiтрiх? - запитала з глузуванням Єлизавету Драхма.
  -Дивлячись з ким, товаришу Дiтрiх! - вiдповiв блондинка-термiнатор. - Тiльки не з колодою.
  - Можна i з колодою, якщо вона велика. - заявила з вульгарним натяком Драхма. - Скажу вам, не вважаючи за честь i не ловлю на словi, борделям наша слава, лестощi, наїлася шуба молi!
  Блондинка-войовниця помiтила:
  - Ти про що говориш, Дiтрiх? - Виглядає, як абсолютне безглуздя.
  Графiня-нiмфа пробурчала:
  - Не кажи Лiзонька! Це так, гуморок.
  Єлизавета уточнила:
  - I досить плаский.
  Дiвчата попрямували до ресторану. Їм хотiлося їсти, заразом, послухати розмови п'яних офiцерiв. Навiть за тоталiтарного сталiнського режиму для офiцерiв iснували деякi послаблення. Зокрема, в ресторанi не могли за розмову заарештувати, якщо тiльки не йшлося про пряму зраду. Тож можна було щось почерпнути.
  Єлизавета ступала майже не чути, а Драхма, навпаки, тупала - ну не могли ж два високопоставленi офiцери ходити, як їм подобається, а саме босонiж. Доводилося миритися з носiнням далеко не найзручнiших чобiт. Бiля входу стояла охорона, двоє добряче пiдданих вибивали, але дiвчат вони пропустили без зайвих слiв.
  - Проходьте товаришi полковники. - сказали вони.
  Воїтельки вишкiрили чорнi обличчя:
  - Ще б пак! А то загрожує!
  У ресторанi горiли люстри, а на стiнi висiла шкура слона, що надавала примiщенню тубiльного вигляду.
  Дiвчата пiдiйшли до стiйки i замовили мартiнi з пiцою, а також шматком жирної свинини. З одного боку, це можна було вважати за поганий смак, але червонi американцi люблять їсти, саме так. Крiм того, свинина начебто пiдкреслює твiй атеїзм.
  Адже навiть багато християн її вважають нечистою.
  Єлизавета лише занапастила мартiнi, а Драхма, зрозумiло, перекинула в себе цiлий фужер, навiть не скривившись. А ось офiцери почали говорити тихiше. Закусила пiцею.
  Смак м'яса лося, ковбаси, грибiв, помiдорiв, сиру iз солодким алкоголем був незвичайний. Досить приємним. Для експерименту Єлизавета намазала шматок свинини шоколадною олiєю. Взагалi, в КША був дефiцит будь-яких товарiв, особливо продовольства, але американськi офiцери, особливо елiтних частин, жили в iншому свiтi. Тож могли шикувати , особливо, якщо є грошi. Ну, а доларiв у Драхми та Єлизавети цiлком вистачало. Самi Дiтрiх i Зiтрiх були багатi, та й оточення дещо було. Драхма також спробувала олiї на жирний шар i зазначила:
  - Смачно.
  Єлизавета пискнула:
  - Так їж i пий!
  Офiцери продовжили розмову. Обговорювали подiї на фронтах та вилазки партизанiв.
  Останнє, втiм, було побiчною темою:
  - Бойовики угруповання "Бiлий лев" ешелон пiдiрвали. Тридцять солдатiв та шiсть офiцерiв загинули. Поранено понад сотню.
  - Ось сволоти ! Наших б'ють. - заявив офiцер у погонах майора. - Треба запровадити розстрiли заручникiв. За кожного нашого сотню англiйцiв.
  - Вже запровадили! Влаштували страти. Спалили близько п'ятисот жiнок та дiтей. - вiдповiв iнший. Тепер партизанам буде дано жорстку вiдсiч. Сам Сталiн сказав: - Застосовуйте проти терористiв i бандитiв усi методи, навiть найсуворiшi. Зокрема, сiм'ї мають вiдповiдати за партизанiв.
  - Учора ми катували бiлих бандитiв. Вони нам видали своїх спiльникiв.
  - Так, ще треба стратити знайомих, та iнших пов'язаних iз партизанами.
  Тон розмов став тихiшим.
  - Нашi вiйська на схiдному фронтi зазнали жорстоких втрат. Росiйськi застосували атомнi бомби проти скупчення наших вiйськ. Сотнi тисяч убитих та поранених.
  Злякане рохкання у вiдповiдь:
  - Так, я сам бачив на транспортних лiтаках, завантажували обпалених офiцерiв. Багато з них просто заслiпли, витекли очi. У кого волосся вилiзло.
  I дурне булькання:
  - Ну й варвари цi росiяни! У них ведмедi прямо вулицями ходять.
  I ще зляканий хрип:
  - I кажуть також тигри.
  Наступний вигук був скептичнiший:
  - У такому холодi тигри не водяться.
  Один iз офiцерiв приклавши палець до губ, сказав:
  - А у них особливi, шаблезубi монстри!
  . РОЗДIЛ Љ 10
  Єлизавета насилу стримала смiх:
  - Вморити можуть своїм ринком.
  Драхма перебила її:
  - Ти слухай уважнiше, може, на щось цiнне нарвешся.
  - Менi сам полковник казав, що у лабораторiях у росiян поєднали геном людина та тигра. Вийшли страшнi воїни. Майже невразливi, здатнi високо стрибати. Наче вони схожi на жiнок з лев'ячою гривою. - почав молоденький капiтан мулат.
  Майор перебив його:
  - Це все чутки! А ось я чув, що в нас серйозно об'єднали геноми щура, людини i горили. Вiд цього такi бiйцi виходять, жодна куля не бере навiть якщо потрапити в голову. Страшнi мутанти. Ось саме вони подарують нам славну перемогу над росiянами! Вже готовi для цього найпотужнiшi кораблi, вони перевезуть розплiдник.
  - Та чи не вигадка це? - почулися голоси.
  Офiцер вигукнув:
  - Нi! Все точно!
  Шум трохи вiрш. До дiвчат пiдiйшов полковник рокiв сорока. Простягнув руку.
  Почувся низький голос:
  - Ви, я бачу, мої колеги. Чим займаєтеся?
  - Та нiчим, їмо i не спимо! - вiдповiла жартома Драхма.
  Полковник чемно запропонував:
  - А потанцювати зi мною не хочете?
  Графiня-нiмфа пробурчала:
  - Спочатку шампанського!
  - Офiцiанте, подай нам техаського iгристого! - крикнула полковник.
  Драхма примружилася. До них пiдбiгла молоденька дiвчина в легкiй сукнi, вона простягла тацю з налитими фужерами.
  Красуня прочирикала:
  - Прошу, панове!
  - Взаємно! - Полковник ущипнув зовсiм молоде, на вигляд не бiльше шiстнадцяти рокiв виробництво, за попку. - Будь зi мною, пiсню спiвай! Нехай пiниться Сталiн-кола.
  Єлизавета пожвавилася:
  - Так, i замов нам Сталiн-коли i вiскi.
  Старший офiцер лагiдно посмiхнувся:
  - Чудово! У вас своєрiдний смак.
  Сталiн-кола була рiдиною блакитного кольору з легким присмаком смарагду. Щось на кшталт "Тархуна", тiльки мiцнiше i солодше на смак. Мабуть, навiть надто солодке, навiть нудотне.
  Дiвчина-блондинка буркнула:
  - Та тут перебiр!
  Полковник вишкiрив зуби:
  - Сурогату замiнникiв цукру надто багато. Та ви не соромтеся, додайте бiльше вiскi, i вийде коктейль.
  - Спасибi за пораду! - сказала Драхма.
  Дiвчата випили пристойно, але зберегли свiжу голову. Хоча й намiшали рiзної нiсенiтницi.
  Блондинка-войовниця видала:
  - Та це просто супер!
  Потiм почали танцювати, але у полковника виявилася грацiя гiпопотама. Єлизавета та Драхма пурхали, як метелики. Можливо, навiть захопились. Несподiвана фраза мало не перервала їхнього танцю.
  - Дiтрiх та Зiтрiх, де ви так добре навчилися танцювати? - пробурмотiв тип у погонах капiтана мiнiстерства "Честi та Права".
  - А, привiт хлопче! - запитала його Драхма. - Може, хочеш приєднатися до нас?
  У Єлизавети в головi промайнув один бородатий радянський анекдот.
  Мюллер запитує полковника СС:
  - Як це Штiрлiц у чужiй країнi, пiд чужим iм'ям, з чужою мовою жити довгi роки? Зiзнайтеся, чи не вiд алiментiв ви ховаєтеся?
  Голос за кадром:
  - Нiколи ще Штiрлiц не був такий близький до провалу.
  Ось i зараз гра в дурню не спрацьовувала.
  Офiцер служби безпеки замiсть вiдповiдi вихопив пiстолет i навiв його.
  - Ану, руки за голову. Пройдiться зi мною, вiдбудеться перевiрка особистостi! - заявив капiтан.
  - А може готiвки! - Драхма кинула в капiтана голку, та була майже невидимою, i вразила його у чоло. Дiвчина пiдскочила до нього, висмикнула голку i натиснула пальцем на шию. Пiсля цього, пам'ять безпосередньо вiдбила у невдахи шпигуна, а через добу вiн повинен був померти вiд удару.
  - Ось бачиш, мабуть, цi корови не знали буржуазних танцiв. - ледве чутно прошепотiла вона.
  - Так! - заявила Єлизавета, - Фальстартов i танго не для них.
  - Поки нашi результати нульовi, нiчого не з'ясували. - Драхма казала, не ворушачи губами, тож збоку здавалося, що дiвчата просто посмiхаються.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Знаєш, що я думаю!
  Графиня-нимфа майже беззвучно промовила:
  - Говори, свiтла головонька!
  Дiвчина-блондинка запропонувала:
  - Треба допитати голову лондонського, або британського департаменту "Честi та Права". Вiн те, напевно, має бути в курсi, щоб не виникло жодних безглуздостей. Сама знаєш, на що може вилитися дiя без єдиного координатора.
  Драхма не стала сперечатися:
  - Я розумiю! Але поки що ми не знаємо, як його звуть.
  Єлизавета проворкувала з посмiшкою:
  - Дiзнаємось! У нашого безпосереднього начальника, товаришу генерал-лейтенанта Брюмера. Цей має бути в курсi.
  Воїтелька-нiмфа погодилася:
  - Коли до нього пiдемо? Прямо зараз уночi?
  Красуня-блондинка не стала сперечатися:
  - А чому б i нi! Зазвичай, такi як вiн, працюють у стилi Сталiна всю нiч, а о п'ятiй годинi, це, якраз лiтнiй свiтанок, валятиметься спати.
  Драхма з усмiшкою вiдзначила:
  - Що ж, це логiчно!
  Єлизавета труснула своїми сильними стегнами, знизала м'язистими плечима, i рiшуче запропонувала:
  - Тож ми поїли, випили, а тепер настав час вiдвiдати начальника.
  Графiня-нiмфа ледь чутно запитала:
  - Ти добре запам'ятала ходу Зiтрiх? Ми можемо викликати сильнi пiдозри.
  Войовниця-блондинка заспокоїла:
  - Звичайно, адже ми нiчого не забуваємо.
  Драхма пiдгребла полковника i, приспавши дотиком, посадила офiцера на стiлець. Iншi вiйськовi продовжували розмовляти.
  Один iз них прогугняв:
  - Якось ми зловили класну росiйську телицю. Таку велику, за два метри на зрiст.
  Почулися недовiрливi вигуки:
  - Ну, ти заливаєш! Таких взагалi не буває!
  У вiдповiдь дотепне хихикання:
  - Це ж росiйська баба, робочий кiнь. Так ми вшестером до неї прилаштувалися i досхочу нашпигували ковбасами.
  Почувся рогат:
  - Надраїли їй дупу !
  Далi вульгарне:
  - Звичайно! Вона була дуже задоволена!
  I знову смiшок:
  - А з тигрицею ти не пробував сношатися !?
  I задоволене кудкання:
  - Обов'язково спробую! Оце буде кукен-хукен !
  Американцi, переважно чорношкiрi, смiялися. Єлизавета шепнула Драхмi:
  - Може убити їх! Якi хами !
  Графиня-нiмфа логiчно заперечила:
  - Навiщо свiтитись. Крiм того, вони й так приреченi. Ми ж, вбивши їх, тiльки розкриємо свої карти.
  Блондинка-термiнатор запропонувала:
  - Можна це зробити м'яко i непомiтно, провiвши удар, якому навчали нас у ФСБ, вiдстрочена смерть.
  Переодягненiй нiмфi це стало цiкаво:
  - Ого, це цiкава пропозицiя.
  Єлизавета та Драхма пiдiйшли до офiцерiв.
  Практично хором вони вигукнули:
  - Ну, хлопцi, може, ви захочете справжнiх жiнок, а не блiдих, як смерть, росiян.
  - А що, ви класнi телицi. - У хлопцiв спалахнули очi.
  Єлизавета та Драхма пiдходили по черзi та швидко обiймали хлопцiв. Так зробили з кожним, потiм вiдвернулися. Дiвчина-блондинка непомiтно увiмкнула рацiю, в нiй пропищало.
  - Взагалi, нас викликають, поки що.
  Хибнi негритянки залишили розгублених хлопцiв. Єлизавета пощадила лише одного свiтлошкiрого офiцера, вiн був надто молодий i симпатичний. Тепер на хлопцiв протягом двох дiб чекала смерть вiд iнсульту та iнфарктiв. Тож красунi провели м'яку зачистку. У цьому чудовому снi, вони грали роль супербiйцiв , якi мали просто фантастичнi навички, i вмiли те, чому позаздрить добiрний спецназ будь-якої країни.
  - Ну що, все поки що йде за планом. - сказала Драхма.
  Єлизавета уточнила:
  - Ти хочеш сказати, щодо iмпровiзацiї.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Генерал Брюмер напевно чекає на нас.
  Де знаходиться центр мiнiстерства "Честi i Права ", дiвчата виявили за картами, захопленими у вбитих ними катiв. Звiдти вони знали прiзвище свого безпосереднього начальника. Але в цiлому, карта давала уявлення про Лондон, не дивлячись на не дуже складну шифрацiю.
  - Мiсто не надто погано захищене. - сама собi сказала Єлизавета.
  Драхма це з усмiшкою пiдтвердила:
  - Видно в ньому приблизно п'ятдесят тисяч американських i приблизно стiльки ж англiйський солдат регулярної армiї. Плюс сто тридцять п'ять тисяч полiцейських iз понад третини найманцiв.
  Блондинка-розвiдниця зазначила:
  - У самому мiстi якщо й були руйнування, то їх забрали. Що ж, вiн виглядає цiлком пристойно.
  Дiвчата, виходячи з ресторану, iмiтували легке сп'янiння, хиталися, загравали з охороною. Пiсля розслабилися, i зашали пружною ходою.
  Для початку вирiшили, що краще за бронникiв для поїздки пiдiйде службова машина полковника.
  Шофер спробував заперечити, але отримав голкою в шию i завмер. Драхма посадила його та назвала адресу.
  Знову замиготiли лiхтарi, незважаючи на те, що комунiсти хизувалися своїм порядком, парочка свiтильникiв покосилася i не горiла. На вулицях багато червоних та змiнених британських прапорiв iз серпом та молотом. А портрети Сталiна величезнi, встановленi величезнi пам'ятки. Один iз них у центрi Лондона, нiяк не менше двохсот двадцяти п'яти метрiв. Сталiн тицяє пальцем правої руки на схiд, а в лiвiй руцi стискає гранату.
  Драхма висловила думку:
  - Досить несмачне твiр!
  Єлизавета погодилася:
  - Можливо, автора слiд було посадити за переказ народних грошей. За цей пам'ятник авiаносець збудувати можна, або два лiнкори.
  Драхмi стало смiшно:
  - Хто знає! Може, вiн уже сидить.
  - Америка, як величезний автобус, одна половина сидить, iнша тремтить, контролер один, зате всi iншi зайцi! - зiстрила Єлизавета.
  - Нi, скорiше, як корабель пiд час шторму, половина хвора, а iнша кидається! - Драхма потерла собi вухо. - Щось свербить. Може це грим iз домiшкою тушi?
  Блондинка-шпигунка вiдзначила:
  - Якiсть нiби не найгiрша, i у водi вiн не повинен вiдставати, та тут i не туш.
  Дiвчата об'їхали пам'ятник i опинилися бiля масивної будiвлi мiнiстерства, або, як ранiше вiн називався, народного комiсарiату "Честi та права".
  - Дивно все ж таки! Чому вони не розташувалися у Тауерi. - запитала Єлизавета.
  Драхма висловила свою думку:
  - Можливо для того, щоб не виникали неприємнi асоцiацiї. Це полiтична в'язниця!
  Блондинка вiдзначила iз сумнiвом:
  - Але ж росiйський уряд не злякався розташуватися в Бiлому домi.
  Графiня-нiмфа проворкувала:
  - Може, тому його так легко пiдiрвали.
  Будiвля була невисока i йшла на добрих десять поверхiв у землю.
  Єлизавета та Драхма вислизнули з машини. Гнiв, здавалося, окрилив їх на подвиги. I їм дуже хотiлося позбутися взуття, i вiдчути поверхню своїми голими, пружними пiдошвами, так i спритне, i дуже приємно вiчно юним дiвчатам.
  Втiм, бiля входу дiвчата зусиллям волi стрималися, намагаючись надати своїм ходам характерну для Дiтрiх i Зiтрiх лiнощi.
  Вони попросили документи, ретельно розглядали їх. Але мабуть Дiтрiх i Зiтрiх не були новачками, i їх одразу впiзнали.
  - Ну як полювання?! - спитали бiля входу. Питання ставив веселий майор.
  - Чудово, вдалося заарканити велику дичину. - вiдповiла Драхма.
  Молодий чоловiк пiдморгнув карими очима:
  - Так, це кумедно!
  Єлизавета перебила:
  - Ми маємо термiновi вiдомостi, i ми маємо зробити доповiдь генералу Брюмеру.
  Драхма кивнула:
  - Дуже важливi вiдомостi, i я думаю, що їх краще не вiдкладатиме у довгу скриньку.
  Офiцер вiдповiв:
  - Генерал зараз зайнятий, але ми проведемо вас до нього. Крiм того, вiн може захоче поговорити з вами пiд час допиту.
  - Це не найгiрша думка. - погодилася Драхма.
  Єлизавета додала:
  - Намагатися ми й самi любимо та вмiємо.
  Офiцер пiдморгнув:
  - Ви знаєте, найважче i, водночас, вiртуозне, це розколоти партнера, не вдаючись до методiв фiзичного впливу.
  Драхма посмiхнулася:
  - Я можу будь-якого чоловiка змусити спiвати i смiятися, не вдаючись до грубої сили. Чи може випробувати на тобi?
  Офiцер вiджартувався:
  - Не треба, ви мене роздавите! Проходьте!
  Дiвчата увiйшли до коридора. У принципi, у сучаснiй спецслужбi з них би зняли вiдбитки пальцiв та очну сiткiвку. Але тут ще панував кам'яний вiк. Втiм, дiвчата до того, щоби змiнити малюнок своєї долонi, були готовi. Для цього потрiбно зрiзати шкiру у своїх жертв, занурити у спецiальний розчин та надiти цi своєрiднi рукавички на руки. Загалом дiвчата так i вчинили, їм з цього боку не було чого побоюватися. А до сiткiвки очi ще не додумалися.
  Але навiщо весь час перевiряти, кого i так знають, та ще й у них справжнi документи.
  - Пам'ятаєш Штiрлiца? - сказала, не вiдкриваючи рота, Єлизавета. (Для їх тонкого слуху досить мовної артикуляцiї) - Адже вiн, згiдно з легендою, не з неба впав, а замiнив цiлком реальну особистiсть.
  Драхма, чиї знання увi снi стали про планету Земля куди бiльшими, охоче вiдповiла:
  - Фон Штiрлiца! Так, це, звичайно, вигадка, але iснував реальний прототип, який, будучи стовiдсотковим нiмцем, завербували за великi грошi.
  Блондинка-шпигунка з жаром вiдповiла:
  - Найкращi агенти, це все ж таки тi, що працюють за iдеологiю. Вони допомагають безкорисливо та ефективно.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Таких не дуже багато. Хоча, пiд час Великої Вiтчизняної вiйни мiльйони людей у всьому свiтi, зокрема фашистської Нiмеччини, вiрили комунiзму.
  Єлизавета з посмiшкою вiдзначила:
  - У сучасної Росiї проблема. Чим залучити потенцiйного зрадника? Якщо тiльки за грошi, то це будуть суцiльнi пiдонки , якi пiдсовують не тi вiдомостi.
  Дiвчата схiдцями спускалися вниз. Коридори були яскраво освiтленi. На стiнах виднiлися плакати. Безлiч робiтникiв, серед них повно жiнок. У рiзних проекцiях та будовах столiття. Робiтники, як правило, чоловiки та негри, колгоспницi, навпаки, жiнки та бiлi. Багато солдатiв, серед них бiлих та чорних приблизно порiвну. А також дiти! Як не дивно, серед них уже бiлих бiльшiсть, причому свiтлоголових.
  Драхма вдала, що обурена.
  - Чому малюють так багато блiдолицих вигодувань ?
  Майор, що йде попереду, вiдповiв:
  - Така традицiя. Вважається, що нове поколiння буде вiльним вiд релiгiйних та нацiональних забобонiв. А взагалi, у нас у КША закрiплена конституцiєю рiвноправнiсть. Вас що це не влаштовує?
  - Наша раса головна опора комунiзму! - сказала Єлизавета.
  - Генерал Брюмер також бiлий! - заявив офiцер. - А я самбо!
  - А ми означає, дзюдо! - пожартувала Драхма.
  На сьомому поверсi пiдземки дiвчата зупинились. Розсувнi дверi вiдчинилися, i вони опинилися в примiщеннi, де бiля входу стояло чоловiк з десять. Всi дуже великi хлопцi, два метри на зрiст i з квадратними плечима. Побачивши полковникiв, вони вiддали честь.
  - Проходьте! Мадам.
  Дiвчата зайшли всередину.
  Генерал Брюмер у темних окулярах i з гачкуватим носом був скорiше схожий на японця, нiж на європейця.
  Поруч iз ним ковзав генерал-майор Вiшi. На цей раз класичний негр.
  Як не дивно, у примiщеннi було свiже повiтря, пахло квiтами.
  Єлизавета i Драхма чекали зустрiти сперте повiтря i в'язнiв, що стогнали, злегка розгубилися. Генерал Брюмер щось умовляв юну, не старше шiстнадцяти рокiв, дiвчину.
  Сановник пробелькотiв:
  - Прошу вас, принцеса Дiана, будьте розсудливi. Якщо не заради себе, то заради свого народу.
  Принцеса буркнула:
  - В якому сенсi!
  Брюмер пробулькал:
  - Якщо ви публiчно зречетесь вiд прогнилої i, в основному, знищеної нами династiї Вiндзорiв i вступите в компартiю, то збережiть життя не тiльки собi, а й вашим близьким.
  Дiвчина обурилася:
  - Стати зрадником?
  Генерал продовжував умовляти:
  - Нi, виявити розсудливiсть. Врятувати життя багатьом i задля цього применшити свою гордiсть.
  Принцеса обурилася:
  - Iуда вважав, що, видавши Христа, принесе звiльнення своєму народовi. Ви менi пропонуєте щось подiбне?
  Брюмер та Вiшi дружно кивнули:
  - Ми вас не закликаємо зрадити Бога!
  Дiвчина вигукнула:
  - А стати комунiстом, то хiба не зрада! Адже це апрiорi має на увазi атеїзм.
  Генерал служби безпеки по-своєму логiчно зауважив:
  - Нi! Ти можеш формально стати комунiсткою, а в глибинi серця залишитись вiруючою. Адже в думцi ми поки що зазирнути не можемо.
  Принцеса вигукнула:
  - I слава Всевишньому.
  Брюмер продовжив умовляння:
  -Взагалi , зверни увагу. Ми тебе фiзичнi поки що не мучили. Розжаренi голки пiд нiгтi не заганяли, струмом не били, кислоту не занурювали. А ти хоч знаєш, який бiль вiдчуваєш при зануреннi в киплячу луг?
  Дiвчина, i так блiда, стала, як мертвий. Вона похитнулася, але встояла. Губи ще чутно прошепотiли:
  - Заради Христа я готова стерпiти!
  Вiшi посмiхнувся, його очi набули хижого виразу:
  - Ну що ж! Перш нiж почати терзати тебе, ми катуватимемо iнших. Це набагато приємнiше. З кого почнемо, боже?
  - Я думаю з дiвчиськом. В нас сотнi дiтей-заручникiв. - Генерал показав на зубне крiсло. - Посадимо її сюди, i будемо свердлити здоровi зуби, поки вона не знепритомнiє. Потiм наведемо ще дiвчинку, або хлопчика, так i насолоджуватимемося їхнiми криками.
  - Жiнка вас народила, чи вовчиця! - шепнула принцеса.
  Брюмер вигукнув, надуючи щоки:
  - Нас народила партiя та товариш Сталiн. А вiн сказав, що безглуздо та безвiдповiдально вважати, що дитячий вiк захищає вiд справедливої вiдплати та народного правосуддя!
  По щоках принцеси покотилися сльози. Вона не могла дати згоди, але дивитися, як мучать iнших, було вище її сил.
  - Може, дайте менi подумати. - сказала вона, щоб виграти час.
  Вiшi гидко скалячись, прогугнявив:
  - Можеш думати, тiльки не надто довго. Як казав товариш Сталiн: - На вiйнi одна секунда дорожча за тисячу снарядiв!
  Поки тривав допит, Єлизавета та Драхма пiдiйшли до восьми солдатiв охорони. Цiєї кiлькостi величезних i тренованих шматкiв м'яса було цiлком достатньо, щоб охороняти i тримати пiд прицiлом слабку, тендiтну дiвчину, майже дитину. Але ось, коли двi симпатичнi американки починають загравати i, розiгруючи повiй, хопити чоловiкiв за гiднiсть, то тi у вiдповiдь починають пiдiгрувати. Коротше кажучи, дiвчата остаточно паралiзували їх натисканнями на нервовi центри, потiм подивилися в камеру, що винаймала примiщення. Драхма з милим виглядом сказала:
  - Та ми її зараз розколемо! Тiльки накажiть вимкнути камеру.
  - А навiщо? - запитав генерал-лейтенант Брюмер.
  - Деякi вiдомi нам вiдомостi краще не знати навiть близьким друзям. - Драхма подивилася промовистим поглядом, як би натякаючи, не будь дурнем , у тебе є шанс особисто набити кишеню.
  - Ось як! - Наказ: вимкнути камеру.
  Солдати охорони стояли , як застиглi боввани, i не викликали особливих пiдозр.
  Єлизавета навiть трохи погладила їх!
  Драхма повернулася до дiвчини-принцеси.
  Нiмфа-графиня ласкаво промовила:
  - Заспокойся люба! Ми тебе не катуватимемо. Та хiба тобi не вiдомо, що ми, комунiсти, хочемо щастя всiм людям. Щоб нашi дiти мали безкоштовне харчування та освiту, а в майбутньому за допомогою науки досягли безсмертя.
  Дiвчина Дiана вiдповiла:
  - I заради цього ви намагаєтесь дiтей!
  Драхма iз жаром продовжила:
  - Це вимушена жертва. Але в майбутньому всiх їх воскреслять силою комунiстичної науки i перевиховують на благо комунiзму, доброти та щастя!
  Принцеса зiтхнувши вiдповiла:
  - Тiльки Господь Бог може воскресити мертвих.
  Графiня-нiмфа з посмiшкою запитала:
  - А що, на твою думку, наука безсила?
  Дiана не надто впевнено вiдповiла:
  - Це червонi казки.
  Драхма iз запалом сказала:
  - Колись лiтак, а також телебачення та, особливо, атомну бомбу вважали казками, але все втiлилося у реальнiсть. Так i комунiстичнi iдеї перевершать вашi найсмiливiшi мрiї. Ви навiть уявити собi можете тiєї могутностi, що на нас чекає!
  Дiвчина подивилася на неї уважнiше:
  - А ти розумна! Але все ж таки думаєш, рай можна побудувати без Бога.
  Графiня-нiмфа пафосно вiдповiла:
  - Рай може побудувати лише людина. А все iнше, це справдi казки, про добрих чарiвникiв та щедрих богiв.
  Генерал Брюмер перервав її:
  - Це все цiкаво, але я думаю, ви виконали моє завдання i знайшли де ховаються друїди, а головне їх скарби.
  Єлизавета пiдiйшла до генерала i вдала, що шепоче йому на вушко, натиснула на скроню:
  - Тепер ти будеш давати звiт перед самим Сталiним.
   Драхма, зробила те саме з Вiшi i, сказала:
  - Тепер я Йосип Сталiн!
  Єлизавета продовжила:
  - А я голова мiнiстерства "Честi та Права" Лаврентiй Кiссенжер . Дiвчата вкололи у генералiв голки, остаточно вiдключивши волю. Пiсля цього, жорстким тоном сказали:
  - Тепер ви нам дасте остаточний звiт, про всi останнi операцiї.
  Брюмер зблiд:
  - Я не винен у викраденнi скарбiв iз палацу, менi дав особисто санкцiю Фрiц Гейм.
  Сталiн в особi Драхми зрушив брови до перенiсся:
  - Хто це такий, Фрiц Гейме?
  Генерал, задихаючись вiд страху, вiдповiв:
  - Глава департаменту з Британiї та Пiвнiчної Європи генерал армiї. Ви його знаєте, товаришу Сталiн.
  Дiвчина-нiмфа, наслiдуючи акцент Сталiна, заявила:
  - Я все знаю, але коли вождь питає, треба вiдповiдати. Говори, що тобi вiдомо про плани перекидання надбомби бойовим зарядом у тисячу мегатонн.
  Брюмер прохрипiв:
  - Дуже мало товариш Сталiн. Я навiть не знав, чи там буде воднева бомба. Просто менi сказали, що дуже цiнний вантаж має прибути завтра пiсля полудня до секретного порту Червоний Арiстон. Навiщо видiлено величезна охорона.
  Драхма натиснула:
  - То там бомба!?
  Знову хрип генерала:
  - Не маю жодного уявлення про це, товаришу Великий Сталiн. Все знає лише Фрiц Гейм, у нього всi нитки та зв'язки.
  Дiвчина-нiмфа впевненим тоном i з м'яким кавказьким акцентом, характерним для голосу Сталiна, вимовила:
  - Так от ти зараз подзвониш до нього, скажеш, що є настiльки секретна iнформацiя, що її не можна довiряти телефонам, i ми поїдемо до нього.
  Брюмер пробурчав:
  - Добре товаришу Сталiну. - Сказати, що ви їдете зi мною?
  Драхма рiшуче заявила:
  - Нi в якому разi! Це має бути маленьким сюрпризом. Крiм того, хiба не велике щастя бачити мене?
  Генерал пробулькал:
  - Звiсно, товаришу Сталiн.
  Єлизавета поставила серiю iнших питань Вiшi, у тому числi про вiйськовий потенцiал Британських островiв, про новi види озброєння, i отримала деякi вiдомостi.
  Дiвчина-блондинка прочирикала:
  - Та тут ще ядерну зброю хочуть помiстити на пiдводнi човни та вiдправити до Петрограда. Щоправда, коли та їх точну кiлькiсть вiн не знає!
  Драхма енергiйно кивнула:
  - Обов'язково повiдомимо своїх. Що ще!
  Єлизавета повiдомила:
  - Багато чого, але переважно по Англiї. Вважають, що росiяни не почнуть висадку на Британськi острови, перш нiж не розправляться з угрупуванням у Францiї.
  Дiвчина-нiмфа сказала:
  -Схоже, що вони не надто оптимiстично оцiнюють свої шанси?
  Блондинка-шпигунка кивнула:
  - Правильно! Але це лише пiдвищує ймовiрнiсть агресiї та ядерного тероризму.
  Принцеса пiдiйшла до них:
  - Хто ви такi?
  Єлизавета впевнено сказала:
  - Твої друзi, а зараз збираємося врятувати якщо не весь свiт, то Європу.
  Дiана уточнила:
  - Ви росiйськi агенти?
  Драхма рiшуче заявила:
  - Ми виведемо тебе звiдси, але ти маєш забути, що нас бачила.
  Дiвчина проворкувала:
  - Такi яскравi особи, це неможливо!
  - Не хвилюйся, ми допоможемо. - Єлизавета поклала руку на лоб, i погладила Дiану. - Тобi самiй буде краще та легше вiд цього. А зараз пiдеш за нами.
  Генерал Брюмер набрав номер екстреного зв'язку i промимрив:
  - каже генерал-лейтенант мiнiстерства "Честi та Права" Майкл Брюмер.
  Холодний голос вiдповiв:
  - Секретар слухає!
  Генерал впевнено промовив:
  - У мене є надзвичайно важлива та секретна iнформацiя для Фрiца Гейма. Бажано передати її особисто йому в руки i переговорити вiч-на-вiч.
  Секретар вiдповiв:
  - Добре генерал-лейтенант, я запитаю генерала армiї.
  Брюмер повернув обличчя:
  - Бачите, мене знають та цiнують.
  - Головне, щоб я тебе цiнував! - сказала Драхма.
  Сановник витягнувся у струнку:
  - Так, товаришу Сталiн.
  Пролунало клацання, i з того боку почувся хрипкий баритон:
  - Фрiц слухає!
  Брюмер пробелькотiв:
  - Товариш генерал армiї. Менi потрiбно негайно зустрiтися з вами. Це так важливо, що не можна довiрити телефонам.
  Голос з iншого боку дроту не висловлював ентузiазму:
  - Ти не брешеш Майк? Якщо потурбував через дрiбницi, твоя пiсенька заспiвана. Зрозумiв?
  Генерал продзижчав:
  - Що я, без розумiння! - Зi мною будуть Вiшi та двi важливi особи.
  Фрiц видав:
  - Добре, їх зустрiнуть. Чекаю на тебе через пiвгодини у левовому лiгвi.
  Брюмер був явно радий:
  - Чудово! Я хвилину в хвилину.
  Драхма клацнула його по носi, сказала:
  - Молоток, а тепер ми пройдемося разом iз цiєю дiвчиною. Випиши їй надзвичайну, унiверсальну перепустку на виїзд iз мiста та подаруй машину з шофером.
  Генерал енергiйно кивнув:
  - Iз задоволенням, товаришу Сталiн.
  Уп'ятеро вони вийшли, при цьому Дiана була одягнена аж нiяк не як тюремниця, а подiбно до свiтської левицi. Так, не босонога дiвчина в лахмiттi, а розкiшна сукня на нiй, i туфлi на високих пiдборах, i навiть прикраси з камiнчиками.
  Навiть якщо її поява i викликала в когось пiдозру, нiхто не наважився заперечити проти двох генералiв.
  - Проходьте, великi товаришi. - Солдати вiддавали честь.
  Єлизавета пiдвела дiвчину до машини. Брюмер наказав шоферовi.
  - Довести до того мiсця, куди вона накаже.
  Той клацнув каблуками чобiт:
  - Слухаюсь, товаришу генерал.
  Дiана вклонилася. Вона почувала себе впевнено, нiби контролювала ситуацiю.
  Єлизавета привiтно кивнула:
  - До побачення, Дiано! Дивись, не потрапи вдруге, боги не люблять повторюватися.
  Принцеса уточнила:
  - I люди теж!
   Дiвчата, разом iз обдуреними генералами, рушили до вовчого лiгва. Тi, наче були пiд кайфом . Сiли у спецiальну машину, розкiшну, у бронi, сумiш танка та "Кадилака".
  Колiс у неї було вiсiм, причому широкi, як у гоночного автомобiля, що надавало величезну швидкiсть i хорошу прохiднiсть. Їхали вони, втiм, не дуже поспiшаючи. Дрiада поставила на шляху кiлька запитань.
  - Чи не плануєте використання хiмiчної зброї?
  Брюмер охоче вiдповiв:
  - Так! Це само собою. Оскiльки росiяни мають хорошi протигази, ми використовуємо газ "Труна" -3, це сумiш кiлькох отруйних речовин i повiтряної кислоти. Проникає крiзь шкiру та утворює страшнi нариви. Взагалi жахлива речовина якраз проти росiйських варварiв.
  Єлизавета вiдзначила:
  - "Труна" символiчна назва.
  Вiшу пiдтвердив:
  - Сам Сталiн його вигадав. Або вченi є- в'язнi. Їх мучать, i вони, щоб уникнути страждань, видають винаходи.
  Драхма хихикнула:
  - Досконала система.
  Брюмер подiлився одкровенням:
  - А ось ми пропонували Василевському перейти на наш бiк. Натомiсть дамо цiлу Польщу, але вiн вiдмовився.
  Дiвчина-нiмфа буркнула:
  - Зрозумiв, напевно, що в iншому випадку на нього чекає катування i смерть.
  Генерал прохрипiв:
  - Не виключено! Точнiше це, як кажуть росiяни, обробка лоха i лов на живця. А впiймавши, береш у руки батiг.
  Єлизавета поставив своє запитання:
  - А бактерiологiчна зброя! Воно вже готове?
  Вишу захлинаючись, почав вимовляти:
  - Ведуться розробки! Тут знайдено суперечки багатьох бацил. Ми схрещуємо вiруси та бактерiї, опромiнюємо їх рiзними iзотопами, додаємо до них хiмiчнi реактиви, органiку та неорганiку. Тобто вже є дещо. Такi страшнi вiруси створюються. Вони ведуть до розпаду клiтин тiла та гемоглобiну. Плодючi , довго зберiгаються в навколишньому середовищi . А останню розробку назвали "Союз", така жахлива сумiш бацил i вiрусiв. Можна винищити все людство. Втiм, нiж жити у темрявi, краще померти у свiтлi!
  - Тiльки не хiрургiчного прожектора! - виразила Драхма. Коли прибуде "Союз"?
  Генерал пролепетал:
  - Вiн ще не готовий, але гадаю, буде запущений дуже скоро. Щоправда, цей ультравiрус легко виходить з-пiд контролю, може не залишитися нi переможцiв, нi переможених!
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Безглузда зброя!
  Брюмер логiчно помiтила:
  - А хiба воднева бомба має сенс! Це лише засiб знищити людство. Жорстокий засiб, як палицею по головi.
  Дiвчата насупилися, Єлизавета помiтила:
  - Людство мало на початку об'єднатися, а лише потiм створювати таку руйнiвну зброю.
  - Iдеї комунiзму поєднують, як нiколи мiцно! - помiтив генерал. - У них мiжнародна суть i атеїстична складова, i видаляє всi релiгiї.
  Драхма погодилася:
  - Правильно! З мусульманина, або юдея простiше зробити атеїста, нiж християнина. Потреба сумнiватися iснування всiх богiв закладена у вищому " Я " людини.
  - Це все одно, що сумнiватися у iснуваннi батька. - помiтила Єлизавета.
  Нiмфа-графиня досить логiчно заперечила:
  - Якщо вона ховається вiд дитини i кидає її напризволяще, то не грiх i засумнiватися. Якщо дiти граються iз сiрниками, або водневими бомбами, i батько це бачить, але не хоче навiть попередити, те, що можна сказати про такого тата.
  Блондинка-термiнатор видала:
  - Може, вiн просто дав нам бiльше волi!
  Драхма дотепно заявила:
  - Я б не сказала, адже є ще пекельнi муки. Взагалi, дитина це чистий аркуш паперу, якщо забруднили, то, як правило, виннi дорослi. Точно так i людина дитя Боже, хто забруднив його чисту душу, зробивши невинного джерелом зла. Якщо не сам Бог, то його найдосконалiший витвiр Люцифер. Але хiба Всевишнiй не несе вiдповiдальностi за створення Отця зла. Крiм того, знаючи, наскiльки слабкi i не спокушенi його дiти, слiд оберiгати їх вiд поганого впливу. Адже це цiлком логiчна реакцiя з боку батькiв , не допустити контактiв дитини та хулiгану. Адже навiть на мультики та та держава вводить плюски. А тут йдеться про контакт iз таким майстром обману, як Сатана - друк досконалостi, повнота мудростi, вiнець краси!
  Єлизаветi була не приємна така розмова. Її логiчний i водночас майже дитячий розум не мiг знайти порiвнянних за переконливiстю аргументiв. Дурнiше, що вона не читала серйозних богословських трактатiв i не знала заперечень церкви на цi випади. Взагалi й ранiше її бентежило те, що людей, що гинуть, бiльше, нiж рятувальникiв. Повинне бути навпаки. Адже нескiнченний розум Творця дозволяв переграти диявола на його полi. А тут виходив парадокс, у боротьбi за душi частiше перемагав Сатана! I це не пiддається логiцi. Бог може програти лише навмисне. Але хiба Всевишнiй хоче програти битву за душi? Навiть Бiблiя каже, що Бог хоче всiх урятувати!
  Драхма порушила генерала ще кiлька запитань, i вони виїхали за межi Лондона.
  З боку залишилася пара потужних фортiв з гарматами, одна з гармат була воiстину царственою з калiбром у тисячу мiлiметрiв. Вона била з дальностi до двохсот кiлометрiв, щоправда, з низькою точнiстю. Єлизавета згадала, що й у нiмцiв була схожа "Дора", прозвана росiянами Велика Федора, або дурниця .
  Вiн била семи тонними снарядами. Дорога рiч, i не до кiнця себе виправдала. Тяжкий бомбардувальник, мабуть, краще. Коли росiяни захопили "Дору", Берiя за наказом Сталiна наказав вiдтворити гармату, здатну через Урал обстрiлювати Британськi острови та територiю США. Це факт iз реальної iсторiї. Щоправда, потiм вченi на шарашцi все ж таки зумiли переконати в безперспективностi такого дорогого проекту. Однiєю з головних проблем є обмежена швидкiсть розширення вибухових речовин. Через це навiть велика довжина стовбура не надто допомагає. Та й точнiсть слабка. Ракету значно легше скоригувати. У реальнiй iсторiї, Сталiн скептично ставився до ракетних технологiй, може частково на пiк Гiтлеру. Якщо до Великої вiтчизняної вiйни Сталiн любив важкi, великогабаритнi танки, а Гiтлер, навпаки, вiддавав перевагу невеликим, але жвавим, то в мiру ходу конфлiкту смаки змiнювалися. Якщо в тридцять восьмому роцi Т-4 вагою сiмнадцять тонн був вiднесений до важких, то в сорок четвертому Т-5 "Б" Королiвська пантера вже важила п'ятдесят тонн i вважалася середнiм танком. Сталiн заборонив виробництво танкiв важче сорока семи тонн. Щоправда, пiсля вiйни з'явився IС-4 вагою шiстдесят двi тонни, танк iз чудовим захистом.
  Єлизавета подумала над своєрiдною специфiкою долi. Сталiн, чий видатний розум повинен був послужити на благо Росiї, i зробив СРСР наймогутнiшою державою землi, тепер ворог. А комунiзм зазнав краху у всiх країнах свiту, у Китаї червоний капiталiзм, а Пiвнiчна Корея дихає на ладан, на Кубi розквiт чорний ринок та проституцiя.
  Брр! Все ж таки соцiалiзм в Америцi не може не бути бiльш кривавим, нiж у СРСР, куди вже соцiальна база комунiзму.
  Бронемобiль пiд'їхав до скелi. Поросла лiсом вона стояла, як здавалося, незряча i кинута всiма. З боку вiдчинилися дверцята, i генеральський автомобiль в'їхав усередину. Там його зустрiли бiйцi спецназу. Вони вимагали документiв. Ретельно оглянули їх, поставили кiлька запитань. Змусили здати зброю, але намисто залишили.
  Переконавшись, що перед ними саме тi генерали у супроводi двох офiцерiв, але вiдомих особистостей, їх пропустили.
  - Ви ведiть нас!
  Для того , щоб дiстатися Фрiца, довелося пройти кiлька коридорiв з охороною. Внутрiшнє оздоблення було майже середньовiчним. Де-не-де висiли старовиннi картини та шкури. Ряд творiв мали немалу цiннiсть.
  - Тут, схоже, збирають найкращi творiння. - сказала Драхма. - Потiм забирають собi у скарбничку.
  Єлизавета зiтхнувши вiдповiла:
  - Навiть Жуков у приховуваннi трофеїв засвiтився, те, що тут говорити про рядових генералiв янкi.
  Вони увiйшли до спецiальної кiмнати. З бокiв стояла дюжина солдатiв, а сам Фрiц сидiв у крiслi, прикритий товстим бронесклом. Нацiональнiсть генерала армiї була спiрною. Було в ньому щось i вiд iндiанця, негра та азiату. Нiс довгий, майже орлиний, очi хитрi. Вiн дивився на своїх пiдлеглих спiдлоба.
  Втiм, коли погляд упав на Єлизавету, вона грала молодшу i симпатичнiшу негритянку, то пом'якшав.
  - Говорiть коротко, у мене дуже мало часу.
  Драхма почала першою:
  - Росiйським стало вiдомо про те, що до Британiї має прибути воднева супербомба.
   Мета якої - знищити i заразити росiйську Європу.
  Фрiц проревiв, нiби поранений бик:
  - Ви з глузду з'їхали! Цього не може бути!
  - Як сказати! - пiдтримала подругу Єлизавета. - А звiдки ми це знаємо?
  Вiце-маршал вигукнув:
  - Саме так! Звiдки ви знаєте?
  Графiня-нiмфа проворкувала:
  - Друїди! Вони володiють стародавньою магiєю, i виявилися здатними читати думки на вiдстанi. Будь-якої митi, це можуть дiзнатися росiяни. Тодi вони завдадуть удару по бомбi-кораблю.
  - Ну, це не так просто! Цей корабель здатний, подiбно до пiдводного човна, пiти на дно! - сказав Фрiц. - А бiльше я вам не скажу.
  Драхма пробулькала:
  - Порт Червоний Арiстон пiд посиленою охороною.
  Чорнi очi Фрiца Гейма блиснули:
  - Друїди помилилися, зовсiм не до цього порту має прибути корабель. Взагалi вони не всесильнi. Ви напали на їхнiй слiд?
  Єлизавета випалила:
  - Так, товаришу Гейм!
  Вiце-маршал , точнiше, генерал армiї, прорепетував:
  - Заарештуйте їх усiх i негайно!
  - Вони володiють мистецтвом телепортацiї. - брязнула Драхма, i труснула сильними м'язами.
  Фрiц проревiв:
  - Що за нiсенiтниця!
  Єлизавета нахилилася:
  - Видалiть солдатiв та вiдключiть вiдеоспостереження. Ми хочемо сказати вам щось важливе.
  Фрiц напружився, в особi виникла пiдозра:
  - А ви не того?
  Дiвчина-блондинка проворкувала:
  - Я вже двадцять рокiв працюю на органи, о десятiй написала свiй перший донос i розумiю, наскiльки небезпечними бувають зайвi свiдки.
  Фрiц подумав, звiдси все одно не втекти, гора сповнена охорони. Крiм того, вiн завжди встигне надiслати сигнал тривоги, наприклад, перснем. Та й чого йому боятися. Генерали та офiцери труси, i зброю здали на входi. Та й узагалi тут усi свої, подивимося, що скажуть дiвчата.
  Пролунав потужний рев:
  - Все вiдеоспостереження знято! В нас все просто. I конвой вiльний. Кроком руш!
  Дванадцять бойовикiв покинули помешкання. Вони рухалися механiчно i були настiльки жахливо накачанi, що навили думки про сильних анаболiкiв.
  Драхма нахилилася до шибки. Єлизавета пiдiйшла до неї, вона не марнувала часу. Потрiбно знайти спосiб моментально роз'єднати спайки бронескла, щоб воно роз'їхалося, а потiм кинути голку. Взагалi, тут все слiд було зробити з ювелiрною точнiстю, щоб не зчинили тривогу. Грубе вбивство Фрiца могла викликати корекцiю у перемiщеннi судна, у цьому випадку все доведеться починати спочатку:
  Генерал армiї пробурчав:
  - Говори секретнi вiдомостi!
  Драхма вкрадливим голосом почала:
  - Друїдам вiдомо, де ховається резервний фонд королiв Британiї.
  - Що? - Очi Фрiца вилiзли. - Це ж чудово .
  - Так саме! Там величезнi скарби, якi збираються протягом столiть по всьому свiту. З рiзних країн: Iндiї, Австралiї, Канади, Пакистану, Пiвденної Африки та Єгипту. - промовила вкрадливо Драхма. - скарби фараонiв та Наполеона Бонапарта, турецьких султанiв, африканських вождiв, китайських богдиханiв. Уява безсило уявити, скiльки країн i народiв пограбувала Англiя.
  Фрiц перебив її:
  - Так, ми це знаємо. Для того Сталiн i пiдняв повстання, щоб покiнчити з експлуатацiєю та пограбуванням колонiй. Це взагалi чудовий з його боку хiд зрiвняти всi країни та народи!
  (У злиднях) - подумала Єлизавета.
  Драхма кричала:
  - I ось тепер цi скарби можуть бути знову введенi в обiг. Там навiть є корона стародавнього короля Артура.
  Генерал армiї здивувався:
  - А хiба лицарi круглого столу не казка?
  - Нi! Це реальнiсть! Таке чудове вiдкриття ми зробили. - сказала з придихання Драхма. - А все чому, завдяки такому простому нехитрому засобу, як електричний струм i розжаренi голки пiд нiгтi.
  Єлизавета iз жаром, вiдповiла:
  - Розтяжка та вивертання суглобiв теж непогано. Особливо якщо це робити хлопчикам. У нiжному вiцi вони такi гнучкi та рухливi, що це диво катувати їх, викручуючи з тiла фiгурки. - Єлизавета говорила, а руки працювали.
  - Так , хлопчикiв катувати також приємно! - Фрiц зазначив. - Хотiв би я прямо зараз пiддати їх тортурам, та часу немає. Давайте розповiдайте докладнiше, де схованi скарби.
  - А ви разом з нами помучите дiвчаток. Адже це приємно ламати їм пальчики розпеченими щипцями!
  - Звичайно, як скажете! - Фрiц скривив морду .
  - Нахилиться, я не хочу, що це слухали два генерали:
  - Та я їм будь-якої митi влаштую нещасний випадок. - пригрозив Фрiц. За мною не заiржавiє.
  - Що ж! А поцiлувати вас у губки! Вiдчути уста героя. - сказала Драхма.
  - Говори швидше, потiм, я подарую тобi поцiлунок!
  - Це знаходиться у шотландських горах.
  - Так, адреса, точнiше нiкуди!
  - Серед них є гора, названа бузковою загривком. Втiм, навiщо нам мучитися, краще я намалюю карту.
  Драхма стала щось креслити, причому робила це навмисне дрiбним шрифтом. Фрiц крутився вiд нетерпiння, його ноги навiть вiдбивали чечiтку.
  - Ну, чи не можна рухатися швидше!
  - Найменша неточнiсть може збити рисунок. - вiдповiла Драхма. - Сам знаєш, наскiльки у кресленнi, важлива кожна деталь.
  - Ну гаразд, тiльки не треба занадто виводити!
  Драхма ще наводила i сказала:
  - Готово!
  Фрiц кинувся до малюнка, натрапив на прозору броню. У досадi натиснув на важiль. Броня роз'їхалася, рука схопила папiр. Тут iз ним i спрацювали дiвчата, моментально паралiзувавши Фрiца.
  - Ось так ми покiнчили з тобою! - сказала Єлизавета. - Ну що, тепер ти будеш вiдповiдати на нашi запитання!
  - Задавайте йому, товаришу Сталiн! - Вимовив, витрiщивши очi Брюмер.
  Дiвчата зробили йому кiлька уколiв тонкими голками в голову, остаточно пiдкоривши собi.
  - Тепер ти наш! Давай звiт!
  Єлизавета, скривила очi i запитала:
  - Говори, на якому кораблi має прибути вантаж з тисячi мегатонною водневою бомбою?
  - Точнiше сказати, там тисяча двiстi мегатонн, а корабель названий по-дитячому "Сонечко".
  Драхма важко зiтхнула:
  - Ось так смiються з мрiї!
  Фрiц промимрив:
  - На жаль, таке життя!
  - Куди вiн має прибути?
  - На пiвнiч Шотландiї до порту Червоний Гарвард. Це досить серйозна заявка. Звiдти його переправлять до берегiв Данiї. Корабель здатний поринати у воду i плисти, як пiдводний човен. Кiнцева цiль, це Петроград. Врив має знищити найважливiшi промисловi об'єкти Росiї у центрi Європи.
  - Що ж, задум цiлком зрозумiлий!
  - Так, товаришу Сталiн. Така iдея Кiсiнджера рвонути надбомбу, i викликати суперцунамi !
  - Це дуже цiкава задумка! - помiтила Драхма.
  Дiвчата продовжили розпитування.
  - Яка охорона конвою?
  - Дуже пристойна , двадцять пiдводних човнiв, десять кораблi, з них сiм есмiнцiв, два крейсери та один лiнкор. Цiла ескадра. Крiм того, крутитиметься близько ста винищувачiв, якi прикривають з авiаносця.
  - Ого, це пристойна сила.
  - Взагалi, спочатку передбачалося використовувати ще бiльше угруповання, але потiм вважали, що це може викликати надмiрну увагу противника. Тож вирiшили обмежитися цим.
  - Унiверсальний корабель "Сонечко" йде пiд водою!
  . РОЗДIЛ Љ 11
  У палацi iмператрицi Ада та Богинi Зла Калi продовжувалися розваги та гладiаторськi бої.
  Оскiльки королiвський хлопчик-блазан Володимир Теркiн заспiвав без попиту, цим вiн викликав гнiв публiки.
  Король тролiв вигукнув:
  - Бач , розспiвався! На ринг його! На ринг!
  Богиня Калi вiдповiдно кивнула:
  - Так, саме на ринг! Нехай мiй милий блазень побореться сам iз гномом. А хлопчакiв-гладiаторiв пороти!
  Дiвчата-рабинi кинулися до хлопчакiв, миготивши босими, рожевими п'ятами. Заламали їм руки i потягли до козлiв для шмагання. Юнi невiльники слабо упиралися.
  Їх мiцно прив'язали до козлiв. Дiвчата-рабинi взяли в руки батоги i стали з силою завдавати ударiв по голих, м'язистих спинах невiльникiв-пiдлiткiв. Хлопцi-раби стиснули зуби, мовчали, намагаючись зберегти гiднiсть.
  А Володимир Тьоркiн вийшов проти гнома. На вигляд вiн був , як хлопчик рокiв дванадцяти, в одних лише плавках, знявши з голови ковпачок iз дзвiночками.
  Гном у чоботях був трохи вищим на зрiст, але саме за рахунок чобiт, а так i вiн невисокий, а в плечах просто колода. Встав навпроти хлопця.
  Володимир озирнувся i спитав:
  - Може, дасте менi зброю?
  Богиня Калi хихикнула i вiдповiла:
  - Нi, мiй блазень! Цього разу ти битимешся голими руками! Не буде в тебе озброєння.
  Хлопчик у плавках помiтив:
  - А хто буде веселити вас панi?
  Iмператриця Ада впевнено вiдповiла:
  - Я думаю, що твiй дух буде веселити мене не гiрше, тим тiло. Тим бiльше, я знаю, у тебе не проста душа!
  Гном проревiв:
  - Дайте йому меч! Менi западло вбивати беззбройну дитину!
  Богиня Калi посмiхнулася i вiдповiла:
  - Дайте йому меч одного з хлопчакiв-гладiаторiв.
  Дiвчина-рабиня пiдбiгла i засунула до рук Володимира меч одного з хлопчикiв-рабiв.
  Юний воїн взяв у руки зброю i вiдчув у собi впевненiсть.
  Богиня Калi наказала:
  - А тепер робимо ставки, панове!
  I тут же почали битися об заклад рiзного роду королi та принци. Полягали рiзного роду парi.
  Гном помiтив з усмiшкою:
  - Бiдний хлопчик! Ну що ж, вбивав i по молодший за тебе! Помолись богам, котрi, як ти бачиш, є!
  Вовка хихикнув i прочiрикав:
  Боги веди хлопчики сильнi,
  Але вони допомагають не слабким людям .
  Якщо ви силi мудрої вiрнi,
  То борiться за честь i за славу!
  Богиня Калi агресивно кивнула своєю головою з яскравим волоссям i важкою короною:
  - Починайте!
  Пролунав традицiйний гонг - сигнал до бою. Гном з усмiшкою зробив перший крок. Потiм зненацька для такого щiльного тiла рiзко прискорився. I його сокира майнула над головою хлопця. Вовка ледве помiтним рухом ухилився. Потiм його меч чиркнув гнома по щоцi, залишивши червону борозну. Секiра знову майнула, але хлопчик знову без особливих проблем пiшов. I дуже виявився спритним.
  Публiка схвально зашумiла.
  Король-троль iз задоволеною усмiшкою зазначив:
  - А вiн дуже спритний твiй блазень!
  Богиня Калi посмiхнулася i вiдзначила:
  - На те це i є мiй блазень!
  Гном знову намагався атакувати, розмахуючи сокирою. Його рухи були швидкi, але хлопчик-блазан куди швидше. Ось гола п'ята дитини з розвороту зарядила гнома прямо в нiс. Вiд удару навiть бризнула кров i потекла юшка.
  Гном-боєць вимовив брудну лайку. Почулися смiшки з боку публiки, i гуркотiння. Так, це виглядало дещо комiчно. Хлопчик крутився бiля гнома, а той нiяк не мiг по ньому потрапити. Володимир Теркiн проспiвав:
  Влучне око -
  Косi руки...
  В пащу отримаєш,
  Близорукий!
  I його меч ударив у спайку металу, поранивши гнома в плече. А той знову розмахнувся сокирою i знову мимо. Вiстря пролетiло.
  Публiка була просто у захватi. Вона, досить, шумiла.
  Пара хлопчикiв-рабiв посилено масажувала босi ноги Богинi Калi, i ця войовниця буквально воркувала вiд насолоди.
  А бiй продовжувався. Гном-боєць продовжував махати мечем. I робити агресивнi розмахи. I його зброя раз-пораз било в повiтрi.
  Принц-ельф з милою посмiшкою промовив:
  - Так, це справдi бiй iз дев'ятьма змiнними.
  Герцогиня-ельфiйка заперечила:
  - А може, скорiше з дев'ятьма постiйними. Тут саме б'ють, як першокласника, гнома!
  Троль-король згiдно кивнув:
  - Так є таке. Але це навiть чудово !
  Володимир Теркiн справдi рухався набагато швидше, нiж гном. I той на його тлi виглядав незграбно. Юний воїн почував себе повним ентузiазму. I Вовка, як i любив, взяв i з великим ентузiазмом заспiвав:
  Я хлопчик сучасного розливу,
  Для мене комп'ютер це вищий клас.
  Якщо навiть море свербить бурхливо,
  Не проковтне нас фашистський дикобраз!
  
  Я воїн просто нахабно з пелюшок,
  На горщику сидiв, з лазера стрiляв.
  Дуже багато є хлопчакiв i дiвчат,
  Для яких Сталiн iдеал!
  
  Все можу я зробити з жартом доречним,
  Ноутбук, так їм ударити по головi .
  Свiт ми зробимо до колiк цiкавим,
  Перемагати звикли росiяни скрiзь!
  
  Я потрапив, жартома, пацанчик у свiтову,
  Дуже навiть хлопцi у жваву вiйну.
  З фашистiв можу зробити вiдбивну,
  Адже неробство менi зовсiм не до вподоби!
  
  Для хлопця немає , вiр, перешкоди,
  Вiн зумiє фрицiв здолати...
  Скоро будуть на Землi паради,
  Ось розлютився, ревучи ведмiдь!
  
  Я, пацан крутий такий хлопчик,
  Пiонером на битвах став...
  Для мене вiйна зовсiм не надто,
  I даремно фюрер мат кричав!
  
  Ось зима, я по морозу босий,
  Зуби скеля, спритно бiжу.
  У моєї дiвчинки з рудим коси,
  I презент смертельний вороговi!
  
  Ось лупи фашистiв хоробро хлопчик,
  Там менi Сталiн особисто наказав...
  Натискає на гашетку пальчик,
  Я могутнiй "Тигр" роздовбав !
  
  Що хотiли фрицi - отримали,
  Вiд мене хлопчика цiла труна.
  Накрутив пацанчик лихо милi,
  Вразивши фашистiв прямо в лоба!
  
  Нас, повiр, нiщо не зупинить,
  Нiколи фашист не переможе.
  Навiть божевiльний цар на тронi,
  Навiть злий зрадник-паразит!
  
  Ми, хлопчаки, хоробри хлопцi,
  I звикли фрицiв перемагати...
  Адже бою хоробри i дошкiльнята,
  Ми iспити складає завжди на п'ять!
  
  Не стерпiти слов'янам приниження,
  Проти фрицiв станемо все горою.
  Адже в серцях палає полум'я помсти.
  Зламаємо ворогiв сталевою рукою!
  
  Плем'я росiян - плем'я велетнiв,
  Ми здатнi злих розтерзати.
  Адже народ i армiя єдинi ,
  Щоб по мiзках фашистам дати!
  
  Не зумiємо зробити поразку,
  Ну, тодi самим нам грiш цiна.
  Попроси у ближнього прощення
  Пiднiмися з колiн моя країна!
  
  Є у нас ракети, лiтаки,
  Але за фрицем сильний дядько Сем.
  У майбутньому збудуємо зорельоти -
  I спорудимо смiливо ЕОМ!
  
  Сили нашої не вимiряти просто,
  Вона, наче лютий вулкан.
  Хтось сiє на галявинi просо,
  Ну а ми пiднiмемо ураган!
  
  Вище Батькiвщини немає мiсця на планетi,
  Значить кожен воїн та боєць.
  У радостi смiються на щастя дiти,
  Згине горе та смуток - кiнець!
  
  А коли пройдемося по Берлiну,
  Мостовий карбування хлопцi крок.
  Шлях нам висвiтлюють херувими,
  Кожен є чарiвник, сильний маг!
  На останньому словi Володимир узяв i всадив гному вiстря меча прямо в око. I це виявилося заключним штрихом бою. Гном звалився замертво i затих.
  Публiка на мить застигла. А потiм узяла i вибухнула бурхливими оплесками. Справдi, це було круто. Такий настрiй непохитного виявився ентузiазму.
  Король-троль вiдзначив iз досить задоволеним виглядом:
  - Що ж, добрий вийшов бiй зi смертельним результатом!
  Богиня Калi кивнула:
  - Молодець блазень, не пiдвiв! За це я йому дозволяю поцiлувати мене у п'яту. Крiм того, оскiльки вiн ще й заспiвав добре, правда, про щось менi не зовсiм зрозумiле, я йому дарую на ковпак платиновий бубонець. I сподiваюся, це йому буде приємно!
  I простягла свою босу, засмаглу, мускулисту, витончену ногу.
  Хлопчику-блазанку довелося стати на колiна i поцiлувати голу пiдошву дуже гарною i, при цьому, кривавою жiнкою.
  Вiн так i зробив, що ж, така доля раба. Пiсля чого був вiдправлений жорстко до почесного крiсла. I йому дiвчина-рабиня, i справдi, вручила платиновий дзвiночок.
  А тим часом оргiя продовжувалась. Точнiше, публiка вже й так засидiлася, i Богиня Калi клацнула босими пальцями нiг. Виник навколо багряний туман, i почет заволокло.
  Вони дружно поринули у сон червоного лотоса. Володимир теж вiдчув деякий тягар у собi.
  Хлопчик-блазан сiв у позу лотоса i поринув у дуже яскравi спогади про свої, надзвичайно кривавi, i водночас захоплюючi подвиги однiєї з численних мiсiй.
  Голограма була величезною, тривимiрною, на нiй з'явився космос з незлiченними гiрляндами зiрок, що сяють дорогоцiнним розсипом. I рiвна шеренга росiйських зорельотiв обтiчної форми, як морських хижакiв. Вакуумна аеродинамiка була практично оптимальною, проте кожен корабель був по-своєму чудовий, вражаючи витонченiстю форм.
  - Будуватися на вихiд. - зазвучав суворий, жiночий голос комп'ютера. Рота, де знаходився Василиса, Антонiна та Володимир Теркiн має десантуватися першою. Солдат збудували, видали десантнi бойокостюми , зброю, у тому числi й штурмовi з гравiофотоновим прискорювачем анiгiляцiйнi гранати та скинули у капсулi. Цi дрiбнi камiнцi, у свою чергу, сховалися в десантних кораблях, якi мали замаскуватися пiд рiй метеоритiв.
  Висадку було прийнято здiйснити на планету Дзуддук . Цей величезний, насичений вiйськами свiт справляв жахливе враження, вiдразу шiсть зiрок розжарили поверхню, що складається переважно з пустель, i лише окремими оазами виднiлися помаранчевi джунглi з хижими рослинами.
  - Ця планета i справдi нагадує пекло. - мовила задумлива дiвчина Антонiна.
  - З пекла до пекла не потрапляють. - Як не дивно, напередоднi битви Володимир повеселiшав. - Рiзниця мiж пеклом та пеклою в тому, що перше завжди з тобою, а друге можна покинути!
  Крiм джунглiв унизу плескалися моря, як не дивно, за такої високої температури вони не кипiли, а навпаки, замерзли. У водi був густо намiшаний елемент зидiгiр , при жарi вiн викликав кристалiзацiю, зате танув при охолодженнi. Гаряча крига, при цьому, була мiцна, i по нiй цiлком могли рухатися вiйська.
  Десантнi кораблi класу "Шило" один за одним вивалювалися з нутра крейсера "Марс". Вони справдi були схожi на великi болiди. Попереду пройшли гамма- нейтринi тральщики, вони викинули спецiальнi снаряди, що викликають детонацiю мiн у просторi та субпросторi . Таким чином, вони розчищали шлях " десантурi ".
  - На цiй планетi занадто багато цiнних i потрiбних для вiйни мiнералiв, тому бомбардування неможливе. Доведеться брати її штурмом. - Так пояснили їм в iнструкцiї. Крiм людей у штурмi повиннi були взяти участь i бойовi роботи, але гарматне м'ясо обходилося дешевше за дорогi кiбернетичнi системи. Тому основну роль мали зiграти солдати, рясно обросивши кров'ю чужу землю. Про що думали вони, може про те, що для багатьох iз них цей день останнiй, i про своїх близьких, дружину, якщо вона є, дiтей. Дехто мрiяв про чини та нагороди, але таких, як правило, меншiсть.
  Коли десантнi кораблi увiйшли в дуже щiльну атмосферу, в них полетiли ракети i висвiтлили небо променi лазерiв. Мабуть, маскування не ввело дарагiв в оману, або вони вiдкрили вогонь про всяк випадок. Корабель почав набирати хiд, розганяючись, як комета, прагнучи швидше домчати до поверхнi. Його падiння було настiльки стрiмким, що довелося включити генератор холоду, iнакше розплавилася б обшивка , i всi солдати загинули. Здавалося, що метеорит летить у вогненнiй кулi iз розпеченої плазми. Такий маневр був дуже ризикованим, найменший дефект конструкцiї десантної машини мiг погубити весь екiпаж. Вогонь посилювався, гiперплазмовi вихори кружляли поряд, ось один iз них зачепив сусiднiй корабель, рвонуло, i було видно, як сотнi людей звернулися до ядерного пилу. Назустрiч їм намагалися злетiти перехоплювачi, але, поки вони набирали висоту, було вже пiзно. Перед висадкою мiнi-звездолети дали залп ракетами, що заморожували, що випустили крижану хвилю. Океан миттєво розтанув, i десантнi кораблi випустили капсули.
  Гальмування було трохи пом'якшене, спочатку антигравiтацiйними полями, а потiм водою. Десантники, незважаючи на сильне струс, зберегли зовнiшнiй спокiй, мега-магнiтнi затискачi надiйно тримали їх стрiй.
  Володимир Теркiн, через гравiопередавач розважливо промовив.
  - Ось бачите, проскочили, жодна ракета нас не зачепила.
  - Причому ми приземлилися першi. - вiдповiла, з погано прихованою гордiстю, Василиса.
  Громовий голос перервав мiркування:
  - Всiм на вихiд, приступити до штурму.
  У кожнiй капсулi було по ротi i, як завжди буває, знайшлися недотепи . Ось один солдат нiяк не мiг опустити забрало, то його так i викинуло з вiдкритим обличчям. Спочатку вiн потрапив у крижану воду, потiм його викинуло в отруйну сiрчану атмосферу.
  Решта воїнiв та войовниць вилетiла з капсули без ексцесiв. Командир роти старший лейтенант Станiслав Лапот не вiдчував нiчого, вiн уже був досить загартований у боях, i якби був трохи хитрiшим i не настiльки зарозумiлим з начальством, то носив би погони, як мiнiмум, полковника. А так вiн, як робот, вiдстежував час полум'яним комп-браслетом, посилав запит пiлоту корабля i спостерiгав за своїми десантниками.
  Втiм, командир встигав вiдзначати краєм ока i частиною своєї свiдомостi, що Семеон Марков перед висадкою спiшно затягнувся чимось мiцнiше водоростей, а Максим Полтаранiн , що сидiв поруч iз ним, сховав пiд броньовану пластину привезений з далекої галактики Мiнотавра заговорений амулет.
  Сам Лапоть у себе на шиї тримав маленький , уже тьмяний, срiбний хрестик, зображення Iсуса вже повнiстю стерлося за кiлька довгих столiть.
  Солдати тут були молодi, де в кого ледве пробивалися вуса, багато дiвчат, одна нервово тремтiла, iнший молився i хрестився. А третiй хлопець смiявся з нього.
  - Ну, ти й мракобiс, чортiв руками ганяєш.
  У вiдповiдь зловив єхидне :
  - А тебе бiс уже прогнав! Бачиш, як коробить!
  У цiй нестерпно довгiй митi жаху, що насувається, вмiстилося все життя людей, що стоять на краю невiдомостi.
  Лише ця маленька мавпочка, Володимир Теркiн весело смiється i скеляє пики , нiби не в бiй iде, а на свято. Ну що вiзьмеш iз розвiдника майже дитину. А цi двi вченi молоденькi дiвки , що сидiли поряд з ним, серйознi, явно боятися, хоч не показують виду. Нiчого що воїнки худi, незграбнi, але жилавi, дуже прудкi, швидше за все їм немає мiнiмальних, покладених для призову шiстнадцяти циклiв.
  Ранiше закликали о вiсiмнадцятiй, але якийсь розумник вiдкрив, що в бiльш ранньому вiцi солдати навчаються вiйськовiй грамотi швидше та краще. А що у шiстнадцять рокiв вони ще дiти, жiнки теж служать, є спецiальнi жiночi роти i навiть корпуси з дивiзiями, їх ще шкода, нiж хлопцiв . Тут все ж таки хлопцiв бiльше втричi, нiж дiвчат.
  Йому Лаптевi доводилося командувати жiночою ротою, нi, з бабами мати справу ще складнiше, нiж iз мужиками, хоча воюють вони пристойно, але примхливi страшно. Якби його воля, вiн би, як у старi часи, заборонив би жiнкам воювати, не для їхнiх рук та плечей це дiло.
  Зверху знову гримнуло, ще один десантний корабель вибухнув, Станiслав Лапот гранично жорстко скомандував:
  -Всiм плисти пiд льодом, на поверхню не вистрибувати, тiльки бiля самого берега виринемо.
  Капсула розкрилася таким чином, що вся рота моментально опинилась у водi.
  Володимир Теркiн вiдчував себе нiби у сповiльненому кiно, настiльки йому все здавалося не реальним. Антонiна i Василиса, схоже, почувалися не краще, красунь-дiвчат брав мандраж . Вони вiдчували себе нiби збоку, нiби не з ними все це вiдбувається, а з кимось iншим. Серця билися в унiсон, i здавалося, що вони могли прочитати один одного думки.
  - Не вiдставати! - кричав, як досвiдчений зiрковий рейнджер, розвiдник Володимир. - У ходi бою утворюємо трiйку-летучку, i прикриватимемо спини.
  Пiд водою солдати рухалися плавно, потiм гнучкi боєкостюми набули обтiчної форми, фотонно -гравiтацiйнi двигуни були включенi на повну мiць, i десантна рота помчала на штурм.
  Голос командира звучав нерозбiрливо, мабуть, потоки води створювали сильнi шуми, а може, це дороги включили апарати, що вiдтворюють гравiперешкоди .
  - Орiєнтуватися на гравiомаяк , не вiдставати i не порушувати стiй, коли треба буде пiднiматися, я надiшлю додатковий сигнал.
  - Пiдводне плавання. - Вимовив, скелячи зубки, Володимир Теркiн - Це, як у капiтана Немо.
  - Це дуже давня книга. - зiтхнула Антонiна. - Добре було б злiтати в минуле, коли Земля була ще цiлою i квiтучою планетою. Яка має бути там була казковою за красою природа, а тепер усе знищено, залишилися лише кратери та радiоактивна пустеля.
  Красуня з блакитним волоссям Василiса, важко зiтхаючи, вимовила:
  - Я якось бачила передачу, на Землi, як i ранiше, такий високий рiвень радiацiї, що неможливо перебувати без спецкостюму . Щоправда, планету обiцяють вiдновити, вже розроблено технологiї.
  - Ну, це вже пiсля вiйни. Занадто дорого все це обходитися, а пiд час такої тотальної заварухи кожна копiйка на рахунку. - Закiнчила думка Антонiна.
  - Не засмучуйтесь дiвчата, ми ще погуляємо на нашiй матерi-землi. Так буде, дiвчатка. - жартома, нiби сам був набагато старший, пiдколов напарниць Володимир.
  - Попереду мiни. - скомандував Лапоть. - Включити випромiнювання Пiрр-6 i молiться, щоб допомогло.
  Випромiнювання Пiрр збивало налаштування бiльшостi невеликих протипiхотних мiн з мiнi-анiгiляцiйними зарядами, але далеко не всiх i не завжди, тому й тут доводилося розраховувати на удачу.
  Ось двом хлопцям iз їхньої роти не пощастило, наче хижi пiраннi на них обрушилися невеликi з курячого яйце заряди та пiдiрвали хлопчакiв. Навiть з вiдривом вiдчувалося потрясiння.
  - Тiльки двоє, не так уже й погано, я чекав на гiрше. - промимрив Лапоть.
  За Володимиром погналися одразу три мiни, але хлопчик пiдстрелив двi, а ще одну зрiзала Василиса, вiд розпеченого промiння тут же утворилися стрiлоподiбнi крижинки.
   Дiвка-войовниця сварилася:
  - Ти притягуєш до себе неприємнiсть.
  - Зате все обiйшлося, набридло плисти, скорiше в бiй. - Володимир Теркiн навiть затрусився вiд нетерпiння.
  Дiвча провела рубом долонi по горлу:
  - Настрiляємось до нудоти.
  Нарештi, вони досягли узбережжя, воно було твердим, суцiльнi скелi з гранiту, кварцу i твердiших i мiцнiших елементiв грудиря , меффоблока , тiкiкака , скатарра .
  - Виходимо на поверхню! - крикнув Лапоть.
  У лiд полетiли гранати, що заморожували, товста тверда поверхня прогризалася, потiм, звиваючись, як змiї, стали вистрибувати десантники.
  Володимир Теркiн прорвався одним iз перших, практично вiдразу їх зустрiла плазмова злива. Хлопчик у вiдповiдь вiдкрив вогонь одразу з обох рук. Краєм ока вiн встиг помiтити, як один iз солдатiв, отримавши кiлька попадань, розвалився на частини, голова, руки та частина грудей вiдлетiли назад, а ноги так i залишилися стояти на ґрунтi.
   У Володимира потрапила анiгiляцiйна граната, гравiохвиля збила його з нiг, але хлопчик вiдразу схопився i жбурнув власний заряд. Щось верещало, i двох дарагiв розiрвало на частини. Потiм Володимира знову потрапило, але мабуть пiд вдалим кутом, i хлопчик-термiнатор зумiв встояти.
  Обережнiша, гюрза у спiдницi, Антонiна пригнулась до землi, вони вже покинули лiд, i подивилася на всi боки. Свiтла була дуже багато, вiн був нестерпно яскравий, багатобарвний, i здавалося, заливав всю поверхню.
  Росiйськi броньованi солдати вели щiльний вогонь по дорогах, що перебiгали мiж трьома великими ангарами, i декiльком великим роботам.
  Було видно, що росiйським бiйцям вдалося досягти тактичної раптовостi, оборона супротивника органiзована поспiхом, тобто дуже погано. Зстрiл у вiдповiдь досить безладна, але не по роках розумний юнак розумiв, що зацiпенiння у дарагiв скоро пройде, i тодi доведеться мати справу з караючим мечем кленоподiбних богiв.
  Добре, що вони зблизилися, i тому мовчить важка гiперплазмова артилерiя, а то була б їм росiйська банька.
  Капсула пiднялася з-пiд пропаленого льоду, спека стояла така, що павутина миттєво утворювалася на дивнiй водi, i її довелося ламати. Льотчик вiдкрив вогонь з променевих та голчастих кулеметiв, крушивши численних дарагiв. Однi з роботiв рубанули з важкої гiперплазмової установки - систему ультрафотонового вогню. Двi анiгiляцiйнi ракети з гуркотом рвонув i, частково протаранивши силове поле, мало не накрив правий двигун.
  Досвiдчений пiлот вiдразу пiшов з лiнiї атаки. Однак механiчнi монстри продовжували обстрiл, вiд струсу росiйських десантникiв пiдкидало вгору, що стояли ближче до епiцентру вибуху котилися ґрунтом, як горох, вiдчайдушно намагаючись зачепитися.
  Проте, навiть юнi бiйцi, якi не нюхали пороху, були чудово натасканi в навчаннi , вони спритно гальмували, i тут же, знайшовши якесь природне укриття, займали позицiї.
  Один за одним випливали новi капсули, вони грали роль штурмовикiв, знищуючи наземне прикриття i все прибуваючих дагов .
  Незабаром один iз них зазнав серйозних пошкоджень i, горячи блакитним полум'ям, змушений був сiсти.
  Антонiна жбурнула нову гранату i посилила вогонь, а Василина допомогла пiднятися збитому гранатою бiйцю. Як не дивно, це був один iз трьох друзiв Султана, але юний боєць не звернув на це уваги. Вколовши стимулятор, великий хлопець швидко прийшов до тями, вiн шепнув.
  - Нашi наступають, настав час натиснути!
  Справдi, росiйськi солдати, перебивши переднiй ланцюг дагов , просувалися вперед.
  Прикриваючись броньованими колосами, ворога атакували одразу десять пiдроздiлiв. Поки їхнi втрати були вiдносно невеликi, супротивника вдалося зiм'яти, причому де-не-де справа доходила до рукопашної, три переднi ангари зачищалися.
  Незабаром пiдходи до найближчого ангару виявилися повнiстю при владi десанту. Одна всерединi була чимала кiлькiсть бойової технiки, роботiв, лiтаючих танкiв. Увiрвавшись усередину, росiйськi бiйцi закидали тих, хто ворушився та намагався стрiляти, анiгiляцiйними гранатами, з вентиляцiйних отворiв споруди повалив багряно-фiолетовий важкий сiрчано-кисневий дим.
  Подолавши ангар, десантники попрямували до центральної частини бази. Треба було розвивати успiх, тим бiльше , що у повiтрi знову з'явилися, цього разу вже ворожi штурмовики, i вони могли завдати серйозних неприємностей.
  На гравiоподушцi летiв блок iз боєприпасами, на той випадок, якщо бiй затягнеться, ним керував лише один солдат за допомогою гравiорадiо . Основнi сили зупинилися мiж ангаром, що горить, i ще не зворушеним. Противник, схоже, оговтався вiд розгубленостi, викликаної несподiваним пiдводним маневром росiйської армiї i вiдкрив шквальний вогонь вздовж лiнiї мiж двома рядами ангарiв.
   У результатi Володимир, Антонiна, Василиса та значна частина загону, що встигла вийти до третього ряду складiв, виявилися вiдрiзаними. Солдат притиснув до ґрунту кинджальний вогонь. Лише шалений Володимир, наче вважаючи себе заговореним, вистрибнув, як чортик, i кинув гранату. Потужний робот був знищений, а голова його вiдлетiла на сто метрiв.
  Солдати хихикнули, дивуючись подiбної смiливостi, але в цей момент на них обрушилися ракети, що самонаводяться. Тут уже було не до смiху, довелося включити в повну мiць випромiнювання, що збиває, i розраховувати, що зброя битиме наослiп. Основний удар на себе прийняла тринадцята рота. Її солдати постiйно потрапляли пiд удари ракет, але тi, хто не був вiдразу вбитий, примудрялися пiднiматися i вiдкривати вогонь, прикриваючи пiдходи.
  Станiслав Лапоть розумiв, що за таких умов його власна загибель та знищення всiєї роти, це питання часу, причому вкрай нетривалого.
  - Потрiбно термiново шукати вихiд, поки нас не знищили.
  - Я знаю що робити. - прокричала в гравiопередавач Антонiна.
  Лапоть, якому не дуже подобалися цi, як вiн вважав, нiжки, дiвчата-вундеркiнди, невдоволено прокричав:
  - А це ви, професура? Ну, кажiть швидше, що пiдказали вам вашi вченi мiзки, iнакше нам усiм буде кришка.
  У Антонiни вiд розриву барiйного снаряда злетiли з нiг чобiтки. Босi дiвчачi ноги почервонiли вiд вибуху та екстремальної температури, вкрившись безлiччю порiзiв. Дiвча, потираючи понiвеченi кiнцiвки, прогарчала:
  - Треба пiдiрвати товсту стiну ангара, i всiєю ротою спуститись у нього.
  Лапоть скептичним тоном вiдповiв босонiжцi:
  - А якщо там будуть дорогi?
  Дiвчина, капнувши регенеруючим розчином на пухир, що здувся на п'ятi, проскулила:
  - Переб'ємо, у звивистих коридорах вони вже не зможуть вести суцiльного кинджального вогню, i ми матимемо шанс.
  Командир, пом'якшивши тон, погодився:
  - Схоже, ви пропонуєте справу, так i вчинимо.
  Заклавши важку кумулятивну анiгiляцiйну бомбу, ротнi сапери вiдiйшли на дистанцiю, вибухiвки цiлком могло не вистачити, оскiльки вiбрувало силове поле. Але й прориватися до входу було самогубством.
  Коли вибух прогримiв, стiна розiйшлась, i проступили контури великого примiщення. Передовi десантники врiзали з гiперплазмомета , кiлька роботiв вибухнули.
  - Шпурляти гранати! - Скомандував Лапоть.
  На пiдлозi мiж штабелями ящикiв стрибали i оберталися дзиґою хвильовi гранати, що слiпили апаратуру i дестабiлiзували роботу роботiв. Втiм, бiльшiсть машин була не в бойовому станi. Солдати рухалися, як їжачки в туманi, але встигаючи вивести роботiв з ладу. Примiщення заволокло димом i, щоб орiєнтуватися, довелося включити матричне наведення. Силуети своїх були вiдразу пофарбованi комп'ютером у зелений колiр, ворогiв i все, що дихало i рухалося, в червоний.
  Швидко використовуючи пальцi рук, Володимир Теркiн, немов шимпанзе вилiз на вершину зi штабелiв броньованих ящикiв, зверху все було чудово видно i можна було вести злагоджений вогонь.
  Ось попереду повзе чудовисько з шiстьма плазмовими гарматами, треба пiдгадати момент, коли воно вiдкриє вогонь, трохи вiдкривши силове поле, i шпурнути в нього гранату. Тут вирiшують сотi частки секунди.
  I нiби Господь заступається безневиннiй дитинi, або у хлопчика сильно розвинена iнтуїцiя, але вона точно потрапляє в кiбернетичний центр, i п'ятнадцятиметрова махина розлiтається на частини.
  Тепер десантникiв не втримати, вони йдуть, немов таран, зминаючи дарагiв та роботiв.
  - Бачили, як я в нього потрапив! - кричить Володимир. - Я справжнiй супервоїн !
  Боса, зi збитими ногами, дiвчисько вiдповiла:
  - Молодець, наш маленький друг, але нам поки що треба виживати.
   На зустрiч Антонiнi вибiг надзвичайно великий даг , вiн розставив кленовi руки, нiби хотiв її обхопити, а може взяти в полон.
  Обидвi дiвчата врiзали по ньому з променя, супротивник вiдлетiв убiк, а його автомат застрибав по гравiо -титановiй пiдлозi. Бо стрiляли поблизу, боєкостюм був пробитий, а дараг бiльше не ворушився.
  Десантницi та десантники прорвалися до входу.
  - Вперед, зараз ми виберемося з мишоловки. - репетував Лапоть.
  - Я думаю, там на нас чекає засiдка, краще пустити бiйцiв в обхiд. - запропонувала Василина.
  - Я командир, i вирiшую. - огризнувся Лапоть.
  Однак у цей момент вдарили густi широкi променi, i вiдразу четверо росiйських бiйцiв було розрiзано на частини, було видно, що спрацювали важкi лазернi гармати з як мiнiмум мега-анiгiляцiйним накачуванням.
  - Ти хочеш, щоби всiх нас знищили. Так прись туди сам. - прокричала голонога Антонiна.
  - Гаразд, ходiмо в обхiд. - з небажанням погодився Лапоть.
  Солдати стали пробиратися крiзь штабелi в iнший бiк ангара, розраховуючи або обдурити ворога, або вийти йому в тил.
  Тут Антонiна босою, збитою ногою намацала потайнi дверцята аварiйного виходу.
  - Ось тут ми можемо вирватися. Я спробую зламати кiбер-код.
  Вiдчайдушно вiдстрiлюючись, Лапоть буркнув:
  - Поспiшай, iнакше нам буде каюк .
  У дверi вже проникали солдати iмперiї Дарог , вони проривалися, але росiйськi воїни зустрiчали їх вогнем i змушували захлинатися кров'ю.
  Хтось iз юнакiв вiдчайдушно заволав:
  - Швидше, швидше, раптом вони пiдтягнуть гармату i кинуть бомбу.
  Василиса холоднокровно вiдповiла:
  - Дорогi жадiбнi, а тут зберiгається дуже багато добра. Краще не штовхайте пiд руки i нехай допоможуть Антонiнi.
  Удвох справи пiшли набагато швидше, i через хвилину дверi вiдчинилися.
  - Ось так набагато краще. Тепер виходимо.
  Попереду воїнам зустрiлася гравiовишка . Видершись нагору, вони опинилися в самому тилу ракетникiв, якi продовжували розстрiлювати порожнє мiсце.
  Iнша частина загону по ящиках вилiзла на сусiднiй дах. Станiслав Лапот скомандував:
  - максимальний вогонь на поразку.
  Пiд ними хлюпалося цiле море, багато сотень ворогiв-дарагiв. Пiдвiвшись i навiвши лучемети , солдати обрушили на ворога всю свою ненависть.
  Противник був приголомшений i пригнiчений, вони не одразу зрозумiли, звiдки ведеться вогонь, тому пiдсилили бомбардування повiтрям. Першими, як не дивно, зрозумiли роботи i iз запiзненням перевели стрiлянину. Однак по них били одразу з трьох сторiн, крiм того, росiяни застосували захопленi на складi дарагськi ракетницi.
  Ефект вiд їх застосування виявився сильним, у тому числi й тому, що силовi поля дарагiв були не пристосованi до стрiльби такої iнтенсивностi, крiм того, завжди важче захищатись вiд своєї зброї.
  Особливо смiливо висовувався Володимир Теркiн, хлопчик повiрив у свою невразливiсть.
  -Сховись, чортеня! - крикнула Антонiна. Але куди там.
  - Росiйський воїн не має боятися смертi! - вiдповiв вiдчайдушний воїн-дитина.
  Голонога чортiвка логiчно вiдповiла:
  - Нiчого не боятися лише вiдморозки, а солдат має вмiти виживати.
  Володимира понесло:
  - Солдат насамперед має бути хоробрим, а ви наклали у штанцi.
  Дiвча жорстко вiдповiла:
  - Дивись, якщо тебе покалiчать, лiкувати не будемо.
  Тьоркiн розреготався i показав мову:
  - Мене можуть убити, а калiкою я не стану, медицина зробила крок далеко вперед.
   Ще через хвилину, цiлий полк дарагiв був перебитий, i солдати, прооравши землю, рушили до наступного ангару, там вони просто зайшли тил, що оборонявся.
  Усерединi ангару розташовувалися кiлька танкiв, тому довелося повозитися, вибиваючи їх. Новий ангар було знищено, солдати перебiгали з мiсця на мiсце, десь у космосi гримiла не менш iнтенсивна битва.
  В iншому секторi бази, не маючи можливостi перетнути смугу, що прострiлюється, i з'єднатися з частиною загону, три вiддiлення вiдiйшли на вихiднi позицiї i стали перегруповуватися.
  Потiм вони рушили вздовж наступної лiнiї ангарiв, прагнучи знищити склади. Їм слiд було допомогти, i швидко перебiгаючи i прикриваючи один одного , десантники кинулися на допомогу. Але несподiвано їм у фланг ударила велика бригада дарагiв та найманцiв раси Чембур, це були справжнi монстри, висотою до п'яти метрiв вони рухалися у супроводi роботiв.
  - Навiть дивно, що ми ранiше не помiтили таких махiн. - заявив Володимир Тьоркiн.
  - Мабуть, їх тримали у засiдцi. - Розсудила Антонiна.
  Вони грiзно височiли над строєм дарагiв i, виставивши довгi стовбури плазмових гармат, досить точно лупили по десантниках, що розбiгалися. Снаряди були потужнi, i одного влучення було достатньо, щоб випарувати солдата, щоправда, скорострiльнiсть була слабшою, нiж у лучеметiв, натомiсть у наведеннi їм допомагав комп'ютер.
  Росiйськi вiйська були розсiченi надвоє, а потiм натроє, i вiдрiзанi один вiд одного вели бiй з переважаючими силами супротивника.
  Сусiднiй пiдроздiл повторив маневр роти номер тринадцять, i пiдiрвавши стiну, спробував зайти в тил, це їм вдалося лише частково i, тим не менш, i тут дороги зазнали величезних втрат. Але в тому й рiч, що їх iз самого початку було набагато бiльше, i вони могли вiдшкодовувати шкоду, а росiяни, вiдрiзанi вiд своїх, немає.
  Ситуацiя на третiй лiнiї ангарiв i зовсiм склалася критична . кiлькiсть убитих солдатiв зростала, i роботи разом iз чембурами прорвалися в тил.
  Володимир Теркiн не сумував i в таких суворих умовах, примудрився пiдловити одного iз суперроботiв , пiдiрвавши його гранатою, не вiдставали й iншi хлопцi. У цей момент Станiслав Лапоть виявився тяжко пораненим, гiперплазмо -снаряд потрапив у бойокостюм , вiдiрвавши по плечi руку. Вiд больового шоку старший лейтенант знепритомнiв.
  I лише те, що боєкостюм умiв вчасно стискати окремi частини, дозволило уникнути загибелi вiд розгерметизацiї.
   Дороги взагалi надто наважилися i, пiдiйшовши в щiльну, зiйшлися в рукопашну. У хiд пiшли багнети з твердих механiчних лазерiв, вони здатнi наскрiзь пробити боєкостюм i розтерзати атакуючого . Зовнi, не дуже великi хлопцi i маленький Володимир Тьоркiн билися дуже спритно, не поступалися ним й iншими солдатами. I все ж дороги брали числом, поряд з хлопчиками падали пронизанi i знищення їх товаришi, вiд роти ледве вцiлiла третина.
  Роботи в цiй ситуацiї припинили вогонь, боячись вразити своїх власних солдатiв, а чембури палили як по своїх, так i по чужих. Ось жертвою такого необдуманого вчинку став командир дарагiв Нiдурашков . Кленовi , пiсля цього з'їлися, i вiдкрили вогонь у вiдповiдь, незабаром почалося звалище. Скориставшись цим, росiяни перейшли в наступ, вони билися, шалено розумiючи, що це єдиний їхнiй шанс вижити. Дарагi були гiрше навченi мистецтву рукопашного бою i до того ж переключили свою увагу на чембурiв.
  Незабаром все поле виявилося усiяним дарагськими трупами.
  - Роботiв можна знищити. - В умовах загибелi командира командування взяла на себе Антонiна. - Пiдбiгайте на ближню дистанцiю та зосереджуйте свiй дружний вогонь на однiй машинi. Якщо дружно бити у нижню точку, то не один монстр не витримає.
  - Я перший вам покажу це! - прокричав Володимир Тьоркiн.
  Концентрований вогонь зiграв роль, один за одним роботи-вбивцi виходили з ладу. Один з них встиг лупанути плазмою, ледь не потрапивши в Теркiна, але щасливчик-хлопчик знову вцiлiв.
  - Карабас Барабас не наздоженеш! - I зробив йому нiс, одночасно, жбурляючи гранату в черево, що стало вразливим.
  Коли, нарештi, дороги було розбито, залишки загону зайшли у тил основним силам, атакуючим iншi росiйськi загони.
  У бiй з боку дарагiв пiшли ще потужнiшi роботи " Скелет " - 10. Вони дiяли за вiдпрацьованою схемою, випускали великi ракети, що вносять хаос руйнацiї, вибивають великi кратери, потiм пiдходили ближче, використовуючи плазмовi гармати i форсованi променемети .
  - Ого, якi громади. - зазначив Володимир . - Їх важко знищити навiть зосередженим вогнем.
  Дригаючи ошпареними, голими ногами, Антонiна впевнено заперечила:
  - I все ж таки треба дiяти за цiєю схемою, концентрований вогонь послабить захист, у цей час хтось вiдважний i смiливий кине зв'язку анiгiляцiйних гранат пiд черево.
  Тьоркiн, як завжди, попереду всiх:
  - Це я буду.
  Дiвчина-босонiжка обурилася:
  - Чому ти?
  Володимир Тьоркiн резонно зауважив:
  - Я найменший i менi простiше пробратися непомiтно.
  Дiвча пiдштовхнуло хлопчика голою пiдошвою:
  - Тодi дiй.
  Володимир Теркiн, використовуючи великi воронки та безлiч трупiв, а також той факт, що ґрунт горiв, i справдi зумiв пробратися непомiтно. Користуючись моментом, коли силове поле iскрило вiд навантаження, вiн жбурляв цiлу зв'язку. Величезнi "Скелети Iблiса" вибухали, розсипалися на частини, деякi, будучи не до кiнця знищеними, застигали, немов потворнi скульптури.
  При подiбнiй операцiї треба мати неабияке вмiння, щоб точно кинути зв'язку, а також чуттям на небезпеку. Спочатку дороги не звертали уваги на те, що грiзнi велетнi виходять з ладу, потiм зрозумiвши, що щось не так, вони почали обстрiлювати свiй тил. Однак ангел-охоронець Володимира був напоготовi, вiн продовжував знищувати гравiотитанових велетнiв. А ось тринадцята рота продовжувала рiдшати.
  А дороги рушили у бiй нове пiдкрiплення. У цей момент фортуна раптово вiдвернулася вiд Володимира Теркiна, надто довго хлопчик грав iз нею та ризикував. Пекуче жало гiперплазмової струни, випущене роботом, потрапило у вiдважного хлопчика, вiдстрiливши йому ногу.
  Володимир Теркiн скрикнув, але долаючи бiль, з силою жбурнув заряд, що атакував пацана "Скелет Азазiла " розсипався, як напiвзiтлiлий труп.
  Хлопчик, не витримавши, пустив кривавi сльози.
  - Мене поранено. Мене покалiчили, нема ноги.
  - Не впадай у вiдчай Вовка, якщо ми виживемо, тобi зроблять iншу ногу, i через добу ти знову бiгатимеш. Моли Бога залишитися живими. - заспокоїла добродушна Василина.
  З усiх бокiв, наче павуки, наповзали дорогi та бойовi роботи, їх було багато тисяч.
  Вцiлiла трiйця практично не мала шансiв на виживання, надто велика перевага ворога, але про здачу в полон, щоб вимолити пощаду, нiхто й не думав.
   Дiвчата Антонiна, Василиса, пацан-шпигун Володимир Теркiн билися, як затиснутi у Фермопiлах спартанцi. Але ясно будь-кому, що немає шансiв встояти проти багатьох тисяч розлючених ворогом, багато з них величезнi страшнi iногалактики жахливо брязкають зброєю, в цю мить, коли зла смерть вп'ялася порожнiми очницями в обличчя, Володимир Теркiн заспiвав поспiхом вигаданим мотивом.
  Той пiдлий брехун, хто говорить про те,
  Що нiби Вiтчизна, це просто пил!
  Що головне у всьому - полювання за карбованцем,
  I треба за течiєю долi пливти!
  
  Але не такий солдат країни Священної Русi,
  Адже для нього вiйна найперше покликання!
  Наказ царя простий: бiйся i не бiйся,
  Не злякає смертi крижаний подих!
  
  I космос, це те, що знає людина,
  Дано йому лiтати та пiдкорювати простiр!
  Спочатку боязкий старт, потiм крутий розбiг,
   У галактик мiльйони буде царство!
  
  Зупинити не можна, хоч кров тече рiкою,
  Вiйна мiж людей, з поганим божевiллям!
  Полювання вiдпочити, пирiг з'їсти заливний,
  I полежати у травi пiд солодким вуликом!
  
  Але щастя, де знайдеш, не в небi, нi пеклi,
  Воно завжди з тобою, i водночас далеко!
  Ти шукаєш у небесах обраницю зiрку,
  Щоб серце зберегти у священнiй сiчi!
  
  Але Батькiвщина i є, i сонце, i мiсяць,
  Вона, як дивне око твоє, покровитель!
  I якщо потрiбно, то порвись, хоч до пупа,
  Ох, як тонкi i рвуться життя нитки!
  
  Росiя назавжди, для всiх народiв ти,
  Як океан, в якому хлюпає щастя!
  Велич краси, i зухвалiсть i мрiї,
  I той вогонь кохання, що не згасне!
  Спогади у хлопчика-блазана надихнули вiчну дитину на новi подвиги. I вiн безшумно покинув зал. I вирушив виконувати нове завдання.
  Зокрема, хлопчик-блазан дуже цiкавила дiвчина-блондинка, яку заманив у пастку принц-ельф. Цiкаво, щоправда, з якою метою. I тут треба щось робити.
  Хлопчик-блазан, недовго думаючи, миготивши босими , круглими п'ятами попрямував у бiк в'язницi.
  Стражники-орки гукнули його:
  - Ти куди, скоморох?
  Володимир Теркiн помiрковано вiдповiла:
  - Найбiльша iмператриця Ада наказала менi як покарання, розносити їжу, немов звичайному тюремному рабу.
  Охорона захихотiла i, хрюкаючи, вимовила:
  - Тим краще! Iди скорiше, маленька воша!
  Хлопчик-блазан припустив, наспiвуючи:
  Я як айсберг в океанi,
  Все пливе у суцiльному туманi.
  Попереду великi битви,
  Не допоможуть i молитви!
  . ЕПIЛОГ
  Єлизавета прокинулася на найцiкавiшому мiсцi. I прокинувшись, струснулась, брязкаючи ланцюгом.
  Драхма з милою посмiшкою вiдзначила:
  - Ну, ти й спала красуня! Навiть поговорити менi нема з ким.
  Дiвчина-блондинка з усмiшкою вiдповiла:
  - Так помрiй про що-небудь! Уяви собi, якiсь барвистi картини, чи епiчнi битви.
  Графiня-нiмфа засмiялася i помiтила:
  - А що, в цьому є щось! Згадати про щось епiчне.
  Почувся скрегiт замку. I знову дверi в'язницi вiдчинилися. I з'явився хлопчик-раб. Щоправда, цього разу iнший. Теж в одних лише плавках, але куди бiльш мускулистий , з дуже рельєфними, немов лита сталь, м'язами.
  Вiн принiс їм молока, кашi, коржикiв i, крiм того, у нього була сумка. I хлопчик-раб дiстав ключi. Дiвчата витрiщили очi.
  Володимир Теркiн приклав вказiвний палець до губ i прошипiв:
  - Спокiйнiше! Ви маєте шанс втекти!
  Пiсля чого, хлопчик-блазан вiдкрив швидкими рухами замки на ланцюгах i шепнув:
  - Молока не пийте, у ньому морок!
  Ланцюги впали, i Єлизавета схопилася, iз задоволенням розминаючи кiнцiвки. Вона тепер була вiдносно вiльна. А хлопчик-блазан iз сумки дiстав кiлька перснiв i талiсман, шепнув:
  - Панi Драхмо, ось вашi чарiвнi артефакти. Тепер ви не будете такими безпорадними!
  Дiвчина одягла частину перснi на босi пальцi нiг, а частину на руки, а також талiсман на шию. Пiсля чого вiдчула в собi приплив бадьоростi i заспiвала:
  Хлопчик мiй, мiй малюк,
  У цей час ти не спиш...
  Принц великої невiдомої країни
  Атакують слуги Сатани!
  Володимир Теркiн зiтхнувши:
  - А був i принцом. У мене велика бiографiя. А ось вам найкраще втекти, доки сторожа спить. I бажано зачаїтися в безпечному мiсцi.
  Графiня-нiмфа помiтила:
  - Я у будь-якому лiсi, як у себе вдома. Думаю, ми з Єлизаветою зможемо сховатись, але цього, зрозумiло, мало.
  Хлопчик-раб iз посмiшкою запитав:
  - Ви хочете перемогти злу Богиню Калi?
  Єлизавета хихикнула i вiдповiла:
  - Ще недавно я сказала б, тут не до жиру, бути б живу! Але увi снi я таке витворяла, що почуваюся зараз зовсiм iншою особистiстю. Щось у менi стало , як у Жанни Дарк пiсля Божественних видiнь! Серце вимагаю помсти, помста потребує жертв!
  Володимир Теркiн кивнув i з сумки дiстав досить великий дiамант, який давав свiтанки усiма кольорами веселки.
  - Ось це, через що вiдбувається генерацiя вашого сну i його записують на особливу магiчну плiвку. Думаю, Богиня Зла Калi хоче створити водневу бомбу, об'єднавши силу злиття атомних ядер та магiю. А це може породити нечувану силу енергiю. Що є надзвичайно небезпечним для навколишнiх свiтiв. Зло i добро поняття вiдноснi, Божество Калi стала претендувати на занадто багато. Тож його слiд зупинити!
  Графiня-нiмфа iз жаром вiдповiла:
  - А ось у мене найбiльше бажання, це якнайшвидше покинути цю в'язницю. Менi набридло сидiти за ґратами!
  Хлопчик-блазан кивнув:
  - Добре! Менi теж доведеться втекти разом iз вами. Зла Калi менi не простить того, що я зробив. Але в разi чого у мене знайдеться для неї сюрприз.
  Єлизавета буркнула:
  - А поки, геть iз в'язницi!
  Три пари босих пiдошв замиготiли, двi дiвочi та одна хлопчаки. Ноги i дiвчат, i хлопчика були гарнi, правильної форми, витонченi, i до них не чiплявся пил. Ось вони вже й коридорами бiжать. Хлопчик трохи затримався i вiдкрив ще одну камеру. Там було двi гарнi, у бiлому лахмiттi, босоногi ельфiйки.
  Хлопчик-блазан швидко звiльнив дiвчат iз ланцюгiв. I тепер шльопали вже п'ять пар босих нiг. Були ще й iншi полоненi, але хлопчик попередив:
  - Дракон вiзьме лише п'ятьох. А без нього в нас занадто мало шансiв пiти .
  Єлизавета з подивом запитала:
  - Дракон?
  Вовка Теркiн кивнув:
  - Звичайно! Iнакше в нас було б надто мало шансiв сховатися , у Калi є й iншi дракони, яких можна пустити за нами в погоню. Але цей надто швидкий.
  Драхма погодилася:
  - Не будемо переборювати! Нам слiд реально рятуватися, настане час, i ми повернемося!
  Варта й справдi спала. I чотири дiвчата з хлопчиськом промчали повз дрiмучих брюк, гоблiнiв, тролiв i навiть ельф з луками. Пiсля чого команда мчала далi.
  I ось справдi, на широкiй стiнi фортецi знаходився дракон жовто-червоного кольору. Вiн був невеликий розмiрами, i лише три голови. Тож п'ятiрка справдi на ньому насилу розмiстилася.
  Вовка прочiрикав:
  - У лiс коронної нiмфи! Там нас не дiстануть!
  Дракон вiдповiдно кивнув:
  - Якщо Єлизавета обрана, я точно її та вас разом iз нею доставлю!
  Хлопчик-блазан кивнув:
  - Можеш переконатись у цьому, подивившись у дiамант бога Гiпноза. Вiн дiйсно спроможний на дуже багато. I в ньому зараз дiвчата ви можете спостерiгати продовження свого сну!
  Єлизавета здивувалася i, моргнувши, запитала:
  - Як це продовження власного сну?
  Вовка пiдтвердив:
  - Побачиш у польотi! А поки що стартуємо!
  Дракон злетiв практично не махаючи крилами. Дiвчата та хлопчик мiцно вчепилися в луску руками та босими ногами. Пiсля чого жива триголова машина стала набирати швидкiсть.
  Хлопчик-блазан, коли дракон вирiвнявся, дiстав дiамант Бога Гiпноза i поставив перед Єлизаветою, промовивши:
  - Ось тепер ми всi зможемо бачити твiй чудовий сон!
  Блондинка кивнула:
  - Це здорово !
  I перед публiкою постала тривимiрна кольорова голограма, i стало з'являтися справжнє кiно;
  Допитуваний сановник пробурчав:
  - Нi, над! - Пiд водою вiн мав би надто низьку швидкiсть. Ми втратили б час.
  Замасковане пiд негритянку дiвчисько, продовжувало допит:
  - Зрозумiло, а якi контури корабля?
  Генерал армiї бурчав:
  - Трохи подовжений есмiнець, тiльки борти круглi та обтiчна форма. Є щось вiд пiдводного човна.
  Єлизавета, що була у формi пiдполковника, пискнула:
  - Дуже добре, прочерти нам маршрут.
  - Вiн будь-якої митi може змiнитися. Я знаю лише окремi точки, на кшталт Червоного Гарварду.
  - Назви так само й iншi. - сказала, переодягнена пiд чорношкiру самку-полковника, Драхма.
  Сановник прокудахтав:
  - Порт Брест у Данiї, але вiн туди не заходитиме. Обiйде пiд водою.
  - Чудово, це вже дещо! Давай колись далi! - сказала дiвчина-нiмфа. - I її бiлi, великi, як у вовчицi зуби, зловiсно блиснули.
  - Я передам вам усi вiдомостi.
  - Що тобi ще цiнного вiдомо?
  Генерал армiї пролебезив :
  - З'явилися новi солдати, сумiш щура, мавпи, людини. Вони займаються шкiдництвом у тилах ворога. Потужнi бiйцi та дуже живi. Чи не гинуть навiть якщо знищити мозок.
  - Що ж, це логiчно. Навiщо солдатовi мiзки. - заявила Драхма. - Хiба щоб краще обдумати самоволку.
  Сановник пробурчав:
  - Скоро новi солдати навчатимуться розмножуватися. Вони стануть новим людством, здатним побудувати соцiалiзм та комунiзм.
  Нiмфа-графиня хихикнула:
  - Це буде чудово. Пацюковий рай, тiльки ось що залишається людям.
  Одурманений впливом на нервовi закiнчення генерал армiї пропилiкав:
  - Вам виднiше, товаришу Сталiн.
  Драхма суворо наказала:
  - Отрiй нам сейф iз найближчими стратегiчними планами командування.
  Фрiц слухався:
  - Слухаюсь, товаришу Сталiн.
  Сейф розташовувався за картиною, не Сталiна, а напiвголою русалкою. Мабуть, розрахунок робився на те, що нiхто не його здиратиме.
  Єлизавета та Драхма подумки сканували всю iнформацiю, благо пам'ять дозволяє, а також прiзвища всiх резидентiв. Серед них опинилися навiть кiлька генералiв, у тому числi з оточення Василевського та начальник штабу, а також заступник мiнiстра фiнансiв та заступник голови комiтету боротьби зi свiтовим комунiзмом.
  Загалом розвiдницi попрацювали на славу. Вдалося також дiзнатися, що Сталiн активно тисне на керiвництво Китаю, намагаючись пiдштовхнути його до виступу проти Росiї. А Китай це сила! Як з'ясувалося, остаточну вiдповiдь вождь великої країни обiцяв дати протягом трьох днiв. Тож термiни пiдтискали. У Китаї вже оголошено мобiлiзацiю, готувалася до розгортання тридцятимiльйонної армiї. Щоправда, танкiв i лiтакiв у неї мало, та й тi застарiлi . Вождь китайцiв, втiм, хоче отримати вiд Сталiна щонайменше двi тисячi новiтнiх танкiв класу IС i десяток атомних бомб.
  Єлизавета буркнула:
  - Так, руки в них загребають.
  Генерал армiї пiдтвердив:
  - Сталiн обiцяв забезпечити. Тiльки вiн не особливо довiряє Китаю. Назвав лiдера редискою: зовнi червоний, усерединi бiлий.
  Драхма з усмiшкою промовила:
  - Мабуть, вiн не проти був би його стратити.
  Фрiц прокудахтав:
  - Все неможливе можливо! Для ЧIПА це можна.
  Єлизавета прочирикала:
  - У якiй стадiї розробка солдатiв монстрiв?
  Генерал армiї розгублено пробурмотiв:
  - Не знаю! Вiдомо, що використовувався при опромiненнi кобальт, радiй, плутонiй. Рiзнi iзотопи, у тому числi вилученi з метеоритiв. Тож вийшло, щось справдi страшне. Щоправда, кажуть цi бiйцi безмозкi , i для керування ними використовуються "жучки".
  - Зате не будуть дезертирувати! - зробила висновок Драхма.
  Фрiц у зонi рапорту проговорився:
  - Крiм того, налагоджено контакти з вампiрами. Тут також цiкавi перспективи виходять.
  Дiвчина-нiмфа здивувалася:
  - Iз вампiрами?
  Генерал армiї пiдтвердив:
  - Вони втричi сильнiшi за звичайну людину i дуже живучi. Вiдрубай такому руку, вона вiдросте. Тiльки от сонця боятися, зате бачать у темрявi, наче кiшки, якщо не краще, а дехто навiть вмiє лiтати.
  Драхма захотiла уточнення:
  - А як на рахунок часнику? Або срiбла.
  Фрiц вiдповiв:
  - Срiбло не люблять, воно їх спалює, часник викликає опiки.
  Єлизавета запитала:
  - А розп'яття чи свята вода?
  Сановник випалив:
  -Марно!
  Дiвчина-блондинка розгублено запитала:
  -Чому?
  Генерал армiї пробулькав немов гейзер:
  - Для них хрест , це лише шматок дерева, або металу. Та й у переказi розп'яття дiяло лише в руках святої людини.
  Драхма помiтила:
  - Святих у нас немає, лише одна черниця-термiнатор. Щоправда, я не знаю чи це, чи навпаки.
  Фрiц заляпав очима:
  - Великий Сталiн заборонив монастирi. Тепер його головне гасло бiльше дiтей, розмножуйтеся. Усi i бiлi, i чорнi. Бiлi пролетарi та колгоспницi. Хай буде вiчною слава Сталiну!
  Єлизавета зi смiшком вiдповiла:
  - Його, я гадаю, нiколи не забудуть! Яскрава харизматична особистiсть. Тiльки дiйшла до маразму у своїй жорстокостi!
  Захлинаючись вiд захоплення, сановник сказав:
  - Вампiри обiцяли прийняти Сталiна до своїх лав, а отже, вождь зможе прожити майже тисячу рокiв. Уявляєте великий вождь та ще вампiр.
  Драхма посмiхнулася:
  - Сталiн-вампiр, або вовкулак, це смiшно. I дуже круто. Але як сонце житиме без сонця?
  Генерал армiї впевнено заявив:
  - Вченi виведуть таку формулу, що захистить Сталiна вiд часнику, срiбла та навiть вiд сонячного свiтла.
  Єлизавета, скелячи зуби, сказала:
  - Але ж є ще й осика! Той, у якому скiнчив свої днi Дракула. Адже на осинi повiсився Юда.
  Фрiц пробурчав:
  - Свого часу ми подумаємо над цим.
  Єлизавета поставила ще кiлька запитань. Вона лагiдно посмiхалася, але сама ледве стримувалась, щоб не задушити супротивника. Нарештi, дiвчата вичерпали питання, одним iз останнiх було повiдомлення про ноу-хау. Виявилося, що створено нову зброю. На зразок порталу. Щоправда, про що йдеться незрозумiло, але дуже хитре та особливе.
  Драхма намагалася уточнити, але Фрiц сам нiчого не знав. У принципi, адже вiн голова таємної полiцiї, але не вчений.
  Занадто довго перебувати у вiдключеному виглядi не можна, тим бiльше , що головне вже вiдомо. Тепер головне стерти пам'ять Фрiцу та створити алiбi, щоб не було особливих проблем. Дiвчата включили таку програму генераловi армiї.
  Їм доручається особливо важливе завдання i вручаються величезнi повноваження. У тому числi i з оглядом портiв.
  Це перше. Друге , дiвчатам були присвоєнi спецiальнi номери. Вони стали спецагентами КША i їм могли пiдкорятися великi сили. А головне, їм доручили знайти бойову магiю друїдiв, причому шукати її слiд було на кораблях.
  Загалом дiвчата з'ясували головне i тепер могли без проблем пересуватися Великобританiєю.
  Разом iз генералами вони покинули вовче лiгво. На прощання Фрiц поцiлував їм руки:
  - Вони у вас такi нiжнi та твердi. - Сказав вiн.
  - Та ще й смертоноснi ! - заявила Драхма.
  Дiвчата сiли в генеральський автомобiль, у них були папери з надзвичайними повноваженнями, у тому числi й iз правом брати у своє розпорядження будь-яку технiку.
  Єлизавета iз задоволенням зазначила, що й друга ходка до ворожих позицiй виявилася успiшною.
  Войовниця-блондинка запитала:
  - Тепер Драхмачка , що робитимемо!?
  Нiмфа-графиня вiдповiла:
  - Проникнемо на судно i знешкодимо його начинку. Це найлогiчне.
  Єлизавета пiдтвердила:
  - Так, звiсно, саме це ми й зробимо.
  Дiвчата замислилися. Для водневої бомби потрiбна велика кiлькiсть нейтерiю та дейтерiю, двох i трьох атомного водню, а також кiлька ядерних зарядiв. А якщо врахувати, що бомба велетенська, то вони будуть закладенi з рiзних бокiв. Iнша проблема, як проникнути на корабель "Сонечко"?
  Тут можуть бути рiзнi iдеї. Найпростiший спосiб це зробити, легально провiвши iнспекцiю об'єкта, начебто з метою перевiрити захист вiд магiї. Такий документ вони у Фрiца Гейма вже зумiли вирвати.
  - Таким чином, легальний шлях найпростiший i найшвидший. - пiдвела пiдсумок Драхма.
  Єлизавета навiть засумнiвалася:
  - Чи не надто виходить просто! Останнiм часом ми навiть не стрiляли.
  Графiня-нiмфа помiтила:
  - Ти хочеш сказати, в останню нiч. Але ж у тому й полягає мистецтво розвiдника, щоб провести найскладнiшу операцiю без втрат, бажано навiть без пострiлiв. Можеш привiтати наших учителiв, у нас чудова пiдготовка.
  Блондинка-термiнатор вiдзначила:
  - Тобто ми провели велику роботу.
  Драхма пробулькала:
  - Так, i в нас залишилося ще трохи часу, заїдемо в готель i пiвгодини поспимо.
  Єлизавета погодилася:
  - Має бути ще важка робота.
  Вже свiтало, коли дiвчата дiсталися своїх лiжок. Дорогою швейцар запропонував їм пару дiвчат i хлопцiв на нiч, але вони вiдмовилися.
  - Нам ще треба пристойно побiгати! А поки що, вiдпочинок.
  Дiвчата спали в однiй кiмнатi, майже безшумно. Звичка та навичка допомогли заснути їм одразу i без сновидiнь. Так, звiсно, було краще. Дiвчата проспали цiлу годину i схопилися з лiжок бадьорi та веселi. Стали робити зарядку, нахиляючись i згинаючись до упору. Загалом, неабияк розiм'ялися, пройшлися на руках, i навiть пострибали.
  - Ми сильнi воїни, пiвнiчної країни! - заспiвали вони.
  Дiвчата ще деякий час покрутилися, прийняли душ, потiм вирушили надвiр. Тепер їм треба було щось зробити ще. Зокрема, здобути своє досконалiше озброєння. На той випадок, якщо доведеться серйозно битися.
  - Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд на всiх швидкостях перейшов у наступ! Кидайся в атаку, залишити сумнiви! - сказала Драхма.
  - Залишити сумнiви! - пiдхопила Єлизавета.
  Дiвчата бадьоро крокували, карбуючи крок своїми чоботями з шпильками. Комендантська година закiнчилася. Надвiр з'явилися люди. Вони крокували строєм, карбуючи крок. Намагаючись ходити по лiнiйцi. Лише дiти, переважно босоногi та обiрванi, були трохи вiльнiшими . Втiм, Єлизавета i Драхма незабаром помiтили шеренгу пiонерiв, що марширують. Тi, що крокували попереду, хлопчики та дiвчатка були у бiлiй формi, у червоних краватках та у майже нових туфлях. Ззаду в колонi йшли новачки, теж у червоних краватках, але обiрванi й босонiж. Проте честь офiцерам вони вiддавали дружно, намагаючись максимально випростатися.
  Дiвчата ставали на шкарпетки, намагаючись здаватися вищими. Єлизавета помахала їм у слiд, бiлозубо посмiхаючись.
  Пiсля цього дiвчата вирушили до району своєї висадки, щоб прихопити пiдготовленi автомати. "Руйнувачi ", можливо, нудьгували в очiкуваннi власного використання.
  Денний Лондон здавався веселiшим i свiтлiшим за нiчний. Навiть чути музику, а в Букiнгемському палацi якийсь генерал грав весiлля. Загалом червонi янкi почували себе добре, звучала марсельєза, iнтернацiонал i сумiш репу з класикою. Дiвчата на хвилину зайшли i ковтнули чаркою шампанського за здоров'я молодих.
  - Сподiваюся, ми житимемо в єдиному щасливому свiтi. - сказала Драхма.
  Дiвчата залишили весiлля з легким серцем. Генерал одружився на дамi бiльш нiж удвiчi молодший за себе. А це вже перебiр.
  Драхма помiтила:
  - Чомусь чоловiки, як правило, вiддають перевагу молоденьким жiнкам. Є така тенденцiя.
  Єлизавета висловила свою версiю:
  - Може, вони самi хочуть омолодитися? Адже якщо полежати в оточеннi троянд, то сам починаєш пахнути, а тiла юних дiв солодкi.
  Графiня-нiмфа проворкувала:
  - Згодна! Скоро наука покiнчить зi старiстю, i тодi вiдкриється новий свiт. Гарний , юний i незвичайний у своєму блиску.
  - Сподiваюся! - сказала Єлизавета. - Якщо, звiсно, люди себе самi не знищать.
  Драхма з посмiшкою прочирикала:
  - Останнє, цiлком iмовiрно! Як i можливiсть загинути у природних катаклiзмах.
  Лондон iз портретами Сталiна i зрiдка Ленiна, а також iнших вождiв виглядав надто екзотичним. А скiльки червоних прапорiв навколо, i дiстають дедалi новi.
  Бiля блокпостiв дiвчат, бачачи генеральний мандат, пропускали без жодних зволiкань. Навiть навпаки вiддавали честь.
  Нарештi, велике мiсто залишилося позаду. У в'їзду, втiм, було видно досить екзотичний пам'ятник. З одного боку, як танк, а з iншого замiсть вежi голова Сталiна, що тримає в ротi велику трубку. Та сам пам'ятник не маленький, заввишки тридцять вiсiм метрiв.
  - Що за сюрреалiзм? - запитала Єлизавета.
  - Це, певне, червоний постмодернiзм. - помiтила Драхма. - Екзотичний стиль, зате цiкавий.
  Блондинка випалила:
  - Над вождем знущаються!
  - Але ж сам Сталiн видно себе таким не бачив! - Драхмi стало весело. - Хоча йому бiльше пiдiйшло б тiло осла, а не танка.
  Дiвчата розсмiялися:
  - А може, навпаки, тулуб Сталiна та голова осла.
  Залишивши Лондон, красунi розпустили мови:
  - Це мiсто ми проїхали, а з вампiрами так i не поспiлкувалися.
  Драхма пискнула:
  - Можливо, ще доведеться.
  Єлизавета припустила:
  - Цiкаво, чи не полював Шерлок Холмс на вампiрiв?
  Дiвчина-графиня прочирикала:
  - У деяких, пiзнiших постмодернiстських романах полював. Був навiть варiант, де Шерлок iз Ватсоном проникли в космос. Це так цiкаво.
  Войовниця-блондинка буркнула:
  - Що ж, можливо ми з ними i зустрiнемося.
  Драхма здивувалася:
  - Це як?
  Єлизавета впевнено вiдповiла:
  - Потрапивши до iншого всесвiту. Трохи змiстившись далi у минуле. Тодi можна i трубку з вiдомим детективом розкурити.
  Графиня-нiмфа хихикнула:
  - Це було б найприємнiшим способом отруїти свої легенi, але просвiтивши голову та серце.
  Блондинка прочирикала:
  - Адже Шерлок Холмс персонаж, придуманий Конан Дойлом. Як i професор Челленджер. Ти читала про нього.
  Драхма показала свою обiзнанiсть:
  - У художньому вiдношеннi яскрава особистiсть. Його навiть екранiзували у Голлiвудi.
  Воїтелька iз золотистим волоссям вiдзначила:
  - Колись знiматимуть фiльми i про нас. Добрий ангел Єлизавета i злий рис Драхма. Ми обидвi, нiби доповнюємо один одного та врiвноважуємо.
  Нiмфа-графиня видала:
  - Як Бог i Диявол!
  Блондинка-термiнатор продовжила:
  - Звичайно! Якби не було Люцифера, i свiт iснував без грiха, то Всевишньому не було з ким боротися. Уявiть собi, як важко надрозуму без мети, без конкурентiв. Хоча, може бути Всемогутнiх Богiв нескiнченно багато, просто кожен з них керує своїм всесвiтом.
  Драхма взяла та уточнила:
  - Конан Дойл був атеїстом i, проте, показав, як ще тендiтна людина. Пам'ятайте, потрапивши у гiперпросторове поле, мало не зникло все життя на Землi.
  - Адже таке цiлком можливо! - помiтила Єлизавета.
  Нiмфа-графиня пiдтвердила:
  - Так, не виключено! Хоча ймовiрнiсть попадання у викривлений простiр не така вже й велика.
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Те, що з нами вiдбувається не виходить за межi наукової фантастики. Хiба що Сталiн, президент КША виглядає надто екзотично.
  Драхма зазначила:
  - Хто його знає, то фiлософiя цiкава. Чи може комунiзм принести якомусь народовi щастя.
  Єлизавета висловила думку:
  - Є думка, що за реалiзацiю добрих iдей взялися поганi люди.
  Нiмфа-графиня вiдзначила:
  - А де взяти iнших? Крiм того, наприклад, Дзержинський не був таким уже безжальним катом. У нього було добре серце, i пiдписувати смертнi вироки було важко, навiть пiдiрвав собi серце i помер у сорок вiсiм рокiв.
  Воїтелька-блондинка вiдзначила:
  - Говорять, i Гiтлер сильно переживав, коли прибрав Рема.
  Драхма пiдтвердила:
  - Цiлком можливо. Гiтлер узагалi був нервовим. Хотiлося б упiймати його. Поговорити з ним, яка вона людина. Чому так ненавидiв євреїв?
  Єлизавета проворкувала:
  - Євреї дуже розумний талановитий народ. Кажуть, навiть серед творцiв автомата "Калашнiков" було дванадцять євреїв i лише один росiйський сам Калашнiков. Тому його й пiдняли.
  Дiвчина-нiмфа зi смутком промовила:
  - У своєму свiтi ми покiйники, сумнiваюся, що наше iснування взагалi буде колись розсекречене. Хiба що у разi досягнення абсолютної гегемонiї Росiї.
  Блондинка-шпигунка пискнула:
  - I це теж має значення.
  Дiвчата кинули до рота мiсцевої жуйки. Якiсть була цiлком прийнятною, натуральних продуктiв вистачало.
  Єлизавета проворкувала:
  - Цiкаво, Гiтлер, як вiдомо, любив апельсини, йому, мабуть, їх доставляли з Африки на пiдводних човнах.
  Драхма прошипiла:
  - Одному фюреру можна забезпечити стiл. Але ми, наприклад, їли свинину з шоколадним маслом i варенням. I це чудово .
  Воїнка-блондинка логiчно вiдзначила:
  - У людини може вiд цього виникнути неполадка шлунка.
  Дiвчат зупинили на блокпосту , зажадали документи. Побачивши надзвичайний мандат, рiвний за силою впливу золотої тигрової пайзи Чингiсхана. Вони витяглися i промимли:
  - Їдьте, товаришi полковники. Тiльки врахуйте, далi їхати не безпечно, пустують партизани.
  Єлизавета вишкiрилася:
  - А ти гадаєш, ми не вмiємо стрiляти! Офiцери спецназу!
  Зляканий писк у вiдповiдь:
  - Нi, я так не думаю!
  - Все одно, дивись! - Драхма кинула вгору монету п'ять центiв, мiдну, велику. Вистрiлила з пiстолета навскидку. Потiм упiймала на льоту, показала дiрку точно в центрi.
  - Ну як?
  Офiцер продзижчав:
  - Чудовий пострiл! Таке я лише у фiльмах про ковбоїв бачив. Краще стрiляє лише Сталiн.
  Нiмфа-графиня прогарчала:
  - Ну так, Сталiн поза конкуренцiєю.
  Блондинка-лазутниця видала:
  - Ми готовi помчати у бiй. Тож дивiться, що буде з партизанами.
  Дiвчата знизали руки i рушили далi.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Взагалi добре, що в Британiї є партизани, незважаючи на терор, англiйцi не змирилися з деспотiєю.
  Драхма заявила:
  - Взагалi Британiю пiдкорили тисячу рокiв тому. Норманни на чолi з Вiльгельмом Завойовником розтрощили англосаксiв. А пiсля цього Британiю нiхто не пiдкорював.
  Блондинка-розвiдниця зазначила:
  - Все це дуже цiкаво. Але Сталiн пiдiм'яв i Британiю, зробивши її червоно-коричневою.
  Нiмфа-графиня пискнула:
  - Не смiшно!
  Бронемобiль їхав неквапливо. Зверху пролетiв великий вертолiт, не реактивний, досить повiльний.
  - Навколо нiкого немає. - заявила Єлизавета.
  - Партизани вдень рiдко нападають. Крiм того, поки що армiя КША недостатньо оснащена приладами нiчного бачення.
  Пролетiла ще пара гелiкоптерiв. Великих, але дуже незграбних.
  Єлизавета помiтила ще один гелiкоптер. Вiн був один i, на вiдмiну вiд попереднiх колег, вiв вогонь на поразку.
  Драхма запитала:
  - I куди вiн стрiляє?
  Блондинка-шпигунка помiтила:
  - Я думаю, по дiтям, що вийшли збирати гриби та ягоди.
  Єлизавета пострiл з високосної гвинтiвки з розривною кулею. Величезний вертолiт, приблизно вдвiчi бiльше, нiж МI-24, спалахнув i почав завалюватися.
  - Менi в хвiст вийшов Юнкерс, але задимив вiн, прикро завили гвинти, їм навiть не треба хрести на могили, зiйдуть i на крилах хрести! - заспiвала Єлизавета.
  Драхма була веселою:
  - Збила, таки!
  Вертолiт вибухнув, розлетiвшись на уламки.
  - Удар - нокаут!
  Дiвчина вiдкинулася на спинку, покрутила головою:
  - Може, ще один пострiл?
  Дiвчата трохи проїхали. Ось з'явилося ще два гелiкоптери, вони поверталися.
  - Тепер давай знiмемо їх разом.
  Дiвчата разом прицiлилися, навели свої рушницi. I дали залп, i почувся гуркiт.
  Єлизавета пискнула:
  - Оце вулкан Кракатау! У мiнiатюрi!
  Драхма провила:
  - Це буде потужний удар.
  Два вертольоти порушили координацiю, залишаючи за собою довгi коричневi хвости диму. Вони повiльно втрачали швидкiсть i теж вибухнули, мабуть бензин, що розтiкається, досяг боєкомплекту.
  - Ну от потрапили! Вертушку вiд.. .а чи! - сказала трохи пiшло Драхма.
  Єлизавета суворо промовила:
  - Ти дуже грубо висловлюєшся. Некультурно, товаришу полковнику.
  Графiня-нiмфа вiдзначила:
  - Мате, це невiд'ємна частина росiйського фольклору. Дуже значна частина нацiональної культури.
  - З цим я згодна. - Єлизавета кивнула головою. Щоправда, бiльшiсть мату прийшла вiд монголо-татар.
  Дiвчата поїхали далi, зайве скупчення ворожих вiйськ їм нi до чого.
  Абсолютна пам'ять дозволяла безпомилково визначити мiсце висадки. Дiвчата повернули на смугу.
  - Ось ми й стали партизанами! - помiтила Єлизавета.
  - Швидше навiть мобiльними бiйцями. - сказала Драхма. - Тактика: вдарив i вiдразу вiдступив.
  Доїхали до густих чагарникiв i сховали машину. Потiм помчали бiгом. Так було навiть швидше нiж на автомобiлi.
  Єлизавета помiтила:
  - Якщо всi люди будуть такi, як ми, то навiщо взагалi потрiбнi автомобiлi?
  Драхма фiлософськи заперечила:
  - Щоб дати новi робочi мiсця. Загалом зростає вiдсоток безробiтних, i з цим треба боротися.
  Блондинка-шпигунка нагадала:
  - За комунiстiв безробiття не було. Навпаки, постiйно були потрiбнi робочi мiсця.
  Графиня-нiмфа iз запалом сказала:
  - Що ж, i це надає перевагу соцiалiзму. Не те що зараз, на роботу не влаштуватися, а на допомогу простягнеш ноги. Невже за таких великих грошей i нафтодоларiв не можна дати людям щастя. За СРСР не було безробiття, хоча цiни на нафту були суттєво нижчими.
  Єлизавета уточнила:
  - За СРСР безробiття розбавлялося, як бетон кефiром, бiльшiсть трудовикiв вколювала в пiвсили.
  Драхма засмiялася:
  - У пiдлогу, це ще нiчого, багато хто в десяту частину.
  Блондинка-розвiдниця зазначила:
  - Але за Сталiна у людей витягували всi жили. Так що працюватимуть безперервно.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Досвiд тисячолiть показує, що рабська праця, хоч i найдешевша, але не найефективнiша.
  Єлизавета прошипiла:
  - Звичайно, раб трудиться без найменшого бажання, як тiльки наглядач вiдвертається, так вiн одразу працює повiльнiше. Та й взагалi намагається скоситися.
  Драхма уточнила:
  - I ще готовий пiдняти бунт. Говорять, деякi народи винаходили прийоми. Зокрема, з отрути риб та черепах робилися препарати, що омертвляли певнi частини мозку, що перетворювали людей на зомбi.
  Блондинка-шпигунка додала:
  - Або манкурти! Кажуть також, що i людину можна генетично змiнити, зробивши її слухнянiшою.
  Нiмфа-графиня пiдтвердила:
  - Цiлком реально, ще за Гiтлера велися подiбнi роботи.
  Єлизавета запропонувала:
  - Створити пораду щодо євгенiки, було б зовсiм не погано. Щоб шлюби укладалися таким чином, щоб була оптимальна комбiнацiя генiв. У цьому випадку нашi люди стали б iншими, здоровими, розумними, сильними.
  Красуня з роду богiв пискнула:
  - Вони й стануть такими, тiльки вiдбiр має носити не слiпий звiриний, а суто науковий характер.
  Блондинка видала:
  - А як це без нас?
  - Ми також вiзьмемо у цьому участь. - сказала Драхма.
  Дiвчата бiгли та розмовляли. Ось перед ними з'явився дуб. Дупло, куди вони сховали своє приладдя, було майже непомiтним, наскiльки старанно його замурували розвiдницi.
  - Ну, ось тепер ми можемо озброїтися.
  Дiвчата зазирнули всередину, автомати "Руйнiвник" -2 вiдразу ж подали свої голоси, що належить Драхмi сказав:
  - Як ти засмагла, дiвчинко. Тобi чорний колiр до лиця, ось тiльки волосся руде куди красивiше.
  Єлизавета вiдповiла:
  - Чий поцiновувач, як ти ставишся взагалi до афро-американцiв ?
  Графiня-нiмфа холодно вiдповiла:
  - Як до потенцiйної мети. Колiр шкiри або расова приналежнiсть не має значення.
  - А ти взагалi дипломат.
  Єлизавета спитала свiй власний автомат.
  - А ти, чому мовчиш?
  Комп'ютерна програма у зброї видала iронiчну запис:
  - Балакати недобре. На землi навiщось люди ходять, тупаючи ногами, що й безглуздо й страшенно некрасиво.
  Блондинка пискнула:
  - А моїми нiжками?
  Комп'ютерний чiп вiдповiв:
  - Твоїми, цiлком естетично! Може, розкинемо пасьянс? Ви особисто, що вiддаєте перевагу, зелень, чи вiяло?
  - Шпагу на три! Грати нам , втiм, колись мої балакучi колеги, нам доведеться трохи пострiляти!
  Мiнi-комп'ютери видали:
  - Суперпатронами , чи стандартним калiбром?
  Єлизавета пiдтвердила:
  - Рiзними способами. Адже ви пристосованi вести форсований вогонь, не звертаючи уваги на розмiр калiбру.
  Електронiка майбутнього вiдповiла:
  - Взагалi так! Заодно, увiмкнувши музику. З ким вам тiльки завгодно, як щодо Майкла Джексона iз зображенням космiчного хiта?
  - О, це цiкаво! У тривимiрнiй проекцiї.
  Над двома автоматами спалахнули маленькi голограми, у яких з'являлася грандiозна битва iмперiй. I на цьому тлi спiвав Майкл та Мадонна. Загалом справа виглядала так, нiби над ним знущаються, Мадонна осiдлала Джексона, i той почорнiв з горя.
  - Так, це дуже кумедно! - сказала Єлизавета. Але нам нiколи дивитися цей дитячий цирк.
  Драхма додала:
  - На ходу можемо лише у гiпершахи зiграти, це нас потренує.
  - Тiльки у темпi блiцу. - запропонував автомат.
  - Замiтано! - погодилася Драхма.
  Гiпершахи були особливим видом покрокової зiркової стратегiї. Рiзнi види зорельотiв перемiщалися великою, в чотириста клiтин дошцi. Сто постатей прагнули знищити одна одну. Властивостi деяких при досягненнi протилежного краю поля посилювалися. Крiм того, у цiй грi можна було купувати додатковi зорельоти через кожнi десять ходiв. Загалом гра цiкава, але довга. А в темпi блiц взагалi самогубство. Втiм, окрiм винищення була iнша мета: поставити мат! Це родило з шахами i викликало додатковий iнтерес.
  Дiвчата йшли, не поспiшаючи, i Драхма могла грати на ходу. Мiнiатюрний процесор, здатний розiгнатися до багатьох терагерц трiщав вiд напруги, борючись iз генетично покращеним мозком людини.
  Драхма, втiм, теж ледве встигала ухвалювати рiшення. Захопившись сутичкою з машиною, вона налетiла на дерево. Мiцний удар залишив на обличчi пару подряпин.
  - Фу, яка я не уважна, Гiпершахи захоплюють!
  Єлизавета прочирикала:
  - А просто шахи, хiба погано!
  Драхма похвалилася:
  - Я в них Каспарова перемогла!
  Блондинка пискнула:
  - Така ти самовпевнена! Гаррi вже старий.
  Графiня-нiмфа прошипiла:
  - Ананда перемагала! I Карлесона!
  Єлизавета уточнила:
  - на сеансi одночасної гри.
  Драхма взяла i набулася :
  - Нехай навiть так. Але дуже впевнено, не давши йому шансiв. Втiм, якщо справа дiйде до спiльного матчу, то розгромлю його, не бiйся. Я перемагала комп'ютери з ЕЛО 3000. Це вище, нiж у Ананда i Гарiка Каспарова, i навiть Карлесона.
  Блондинка-розвiдниця зазначила:
  - Комп'ютер лише витвiр у руках людини. А хiба виробництво може бути вище автора?
  Графiня-нiмфа прошипiла:
  - Це дуже складне питання. Адже перемагали людських чемпiонiв свiту комп'ютери. Хоча в цiй програмi не все iдеально. Вам мат через дев'ять ходiв.
  Автомат "Руйнувач" образився:
  - Це ми ще подивимось. Купую протоновий лiнкор.
  Драхма впевнено вiдповiла:
  - Марно, мiй хлопчику. Ти просто не встигнеш пiдтягнути його до лiнiї фронту.
  Мiнi-комп'ютер не погодився:
  - А може, навпаки, прийде квант до кванту!
  - Та нi! Ти побачиш, як вiн запiзнюється. - рiшуче сказала Драхма.
  Дiвчина зробила ще кiлька ходiв. Противник побурчав i здався. Пiсля чого, заспiвав:
  - Ну, ти тигрице, твiй стрибок гроза, а слова удар, лише моя сльоза оцiнить божий дар.
  Драхма пальцем клацнула автомат по вiдбивачу.
  - Ти класний хлопець.
  Єлизавета перервала її:
  - Знаєш, я чую праворуч стрiлянину. Судячи з поєднання звукiв, там проводять зачистку вiд повстанцiв, напевно, карателi!
  Нiмфа-графиня видала:
  - Ого! Як завжди, свиняча бруд знайде.
  Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Тут вони знайшли не бруд, а кров.
  Родичка богiв запитала:
  - Що ж менi робити?
  Єлизавета прошипiла:
  - Ну, як ти думаєш, Драхме, що вимагає вiд нас справедливостi?
  - Зрозумiло, допомогти повстанцям. Проти них кинуто переважаючi сили, i їхнiй жахливий натиск треба вiдобразити.
  Драхма зрадiло пробурмотiла:
  - Тепер ми вiдведемо душу доброю кривавою лазнею!
  Дiвчата побiгли назустрiч долi. При цьому вони не забули накинути на себе маскувальнi халати. Драхма та Єлизавета мчали дуже швидко, i щоб не порвати чобiтки, мчали босонiж. Але чорний грим вiд швидкого бiгу та дотику з травою почав обсипатися, оголюючи золотисто-оливкову шкiру. Що, втiм, не так уже й страшно. На бiгу дiвчата сiдали ступнi об корiння дерев, шишки та гiлки. Що, втiм, не уповiльнювало їх стрiмких кидкiв.
  Ось красунi злетiли на дерево, озирнулися зверху, вразили автоматами.
  - Ми нагадуємо червоношкiрих ! - заявила Єлизавета.
  Драхма, захлинаючись вiд захоплення, пробелькотiла:
  - Ти знаєш, як вiдчувати себе тигрицею, це краще нiж царицею.
  Дiвчата спустилися, вони намагалися мчати швидко, але обережно, щоб не створювати зайвого шуму. Противник наближався, лунали звуки вiйни, шум моторiв, щоправда, пострiли стали одиночними. Все сильнiше пахло паленим, у тому числi трупами та живим людським м'ясом.
  Воїтелька хором видали:
  - Це дуже круто, схоже на добру армiйську зачистку.
  Дiвчина наблизилась ще бiльше, пiднялася на вершину високої тополi, їхньому погляду вiдкрилася галявина. На узлiссi було видно невелике село. Палали вдома.
  Але це не головне. З будинкiв, переважно акуратних, старої цегляної споруди, виводила мирних жителiв. В основному жiнок, дiтей, людей похилого вiку. Їх зганяли до купи. На околицi виднiлося п'ять шибениць, на них висiли двi жiнки, двоє пiдлiткiв i один, схожий на священика старий. Ще троє людей були розiп'ятi на стовпах з поперечиною i вниз головою. При цьому один з них був ще зовсiм дитиною. Жителiв села пiдганяли прикладами, били, декому стрiляли по ногах. Загалом обстановка була варварською.
  Єлизавета заявила:
  - I це бiй iз партизанами!
  Драхма пiдтримала:
  - За такого режиму я й сама пiшла б до партизанiв.
  Двох пiдлiткiв пiдчепили на гак i почали пiднiмати вгору, розгойдуючи, прагнучи завдати бiльше болю. У той же час iнших нещасних зганяли в хлiв. Поруч стояли канiстри з бензином.
  Єлизавета прошепотiла:
  - Вони прямо, як нелюди нацисти.
  Драхма пiдтвердила:
  - Не краще. Щоправда, ось Англiя начебто цивiлiзована країна, а також уславилася масовими звiрствами.
  Блондинка пискнула:
  - Коли?
  Нiмфа-графиня вiдповiла:
  - Наприклад, Бурської вiйни. В даному випадку були застосованi тортури. Втiм, i американцi, особливо у вiйнi з iндiанцями, нiкого не щадили. Розривали жiнок та дiтей на частини.
  Єлизавета проревела:
  - Досить балакати! Атакуємо! Ти справа йдеш, я лiворуч!
  Драхма помiтила:
  - Танкiв тут цiлих чотири!
  - Тим краще, захопимо їх.
  Дiвчата помчали до танкiв. Два з них були великi IС-7 без активної бронi, але видно якiснi. Такi бандури не усяка граната вiзьме. Iншi два, трохи по дрiбнiших, крiм них ще десяток БТРiв.
  Єлизавета навiть розреготалася:
  - Знешкодимо легально.
  Дiвчата одягли чоботи та сповiльнили крок!
  Коли до них попрямували солдати, вони вказали на свої мандати.
  - Надзвичайна перевiрка, полковнику? - сказали вони.
  Командир витягнувся:
  - Все робиться згiдно з генеральним планом комiсарiату.
  Драхма пробурчала:
  - Чудово! А тепер заглянемо усередину танкiв. На мою думку, вежi злегка клинить .
  Бiйцi послужливо вiдкрили люки:
  - Дивiться, у нас все гаразд.
  Дiвчата заскочили до машин. Членiв екiпажу було семеро. Але для таких хоробрих воїнiв , як цi дiвчата, це проблема. Тихо, без зайвого галасу, Єлизавета грюкнула водiя по плечу.
  - Ну, як тобi видно, друже?
  Той просто завалився. Дiвчина хихикнула, вдаривши у вiскi одразу двох. Пiсля закiнчила решту. Чотири члени екiпажу тiльки встигли запитати:
  - Це що, таке випробування?
  - Так! Методи аутогенного тренування. - сказала Єлизавета.
  Драхма закiнчила трьох шляхом поцiлунку. З рештою простiше, а одного для рiзноманiтностi застрелила:
  - Хоч це грубо, але така смерть бiльш мужня.
  Не змовляючись, дiвчата навели стовбури танкiв. До частини для них зарядка здiйснювалася стрiчковим способом. Тож не треба подавати снаряди. Втiм, до джойстикiв поки що не додумалися. А це ускладнювало справу. Втiм, дiвчата вже мали досвiд їзди в танках п'ятдесятих рокiв, зокрема в Т-54, Т-55. Цi досi використовувалися у деяких арабських країнах. А розвiдниць готували, зокрема, бути iнструкторами, наприклад, в Iраку, Сирiї, Лiвiї, Iранi. На всякий випадок.
  Тут трансляцiя дивовижного та казкового сну перервалася. Жовто-червоний дракон зазначив:
  - Зараз ми влiтаємо в гiпермагiчне захисне поле, яке не дає вiйськам Богинi Калi проникнути на територiю, де проживають нiмфи та дрiади. А це означає, що нам також знадобиться посилений захист, щоб його подолати!
  Драхма кивнула своїм напарницям та хлопчику:
  - Не хвилюйтеся! Це для нас невелика проблема. Талiсман упорається. Тiльки потрiбна невелика магiчна допомога вiд вас.
  Вовка Теркiн кивнув:
  - Знаю! Ми маємо заспiвати. Це найкращий iз варiантiв.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Ось саме, спiвайте! Тiльки щось гарне та лiричне.
  Хлопчик-блазан заспiвав, а решта дiвчат пiдхопила:
  Всесвiт на частини розiрвали,
  Змеркли зiрки, катастрофа-смерть!
  Ридають, стогнуть у муках пекельних дали,
  А тим, хто вижив: лише ганьба терпiти!
  
  Подiбно до Бога, правлячи всi закони,
  Забувши про совiсть i вiдкинувши честь!
  Чужа раса свiт наводить новий,
  Надiслала виклик нам - лиху звiстку!
  
  Хоч армiя моєї святої Росiї ,
  Билася хоробро, космос пiдкоривши!
  Але супостат цього разу всесильний,
  Грає свiй жахливий мотив!
  
  Кромсає вiн i час, i простiр,
  Здатний з мiзинця збити квазар!
  Нехай сила Бога, але в душi пiдступнiсть,
  Безжально обвалений удар!
  
  Сльозами космос мляво спливає,
  Комети жалоба жалобний спiвають!
  О Батькiвщина, для всiх людей свята,
   Попрана , де знайти тепер притулок!
  
  Але я не вiрю, зло не всемогутнє,
  I час буде, вiдродиться Русь!
  Розквiт наш край ще по гущi,
  За це благо доблесно б'єш!
  
  Звичайно, тiльки з силою немає успiху,
  Але з нами вiра, мудрiсть та любов!
  I щоб поїзд щастя не поїхав,
  Розумити розум повинен у око, а не в брову!
  
  З дiвчиськом, вiрю, зустрiнеться хлопчик,
  В устах палає полум'я, наче пекти...
  По розуму я дорослий, навiть занадто,
  Пожежа здатна, знай, кохання розпалити!
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"