Санивский Сергий: другие произведения.

Господий, дай пережить это

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Реклама:
Новинки на КНИГОМАН!


 Ваша оценка:

  КАТАЛОГ
  БУОООО
  Поняття облікової політики військовій частині та особливості її запровадження в умовах антитерористичної операції.
  2. Класифікація необоротних активів. Синтетичний та аналітичний облік прийняття в експлуатацію необоротних активів.
  Синтетичний та аналітичний облік вибуття необоротних активів в умовах повсякденної діяльності та в умовах антитерористичної операції.
   Класифікація та оцінка запасів. Аналітичний та синтетичний облік оприбуткування запасів.
   Аналітичний та синтетичний облік вибуття запасів в умовах повсякденної діяльності та в умовах антитерористичної операції.
  Аналітичний та синтетичний облік господарських операцій на реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках військової частини.
  Порядок аналітичного та синтетичного обліку готівкових операцій у військовій частині.
  8.Облік кредиторської заборгованості.
   Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з грошового забезпечення та заробітної плати, та пов"язаних з ними розрахунків з бюджетом.
   Облік розрахунків з підзвітними особами та різними дебіторами військової частини.
  11 .Бухгалтерський облік благодійних внесків (гуманітарної допомоги) військової частини в умовах антитерористичної операції.
   Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків.
  Порядок обліку доходів та видатків військової частини.
   Документальне оформлення результатів інвентаризації та порядок відображення в обліку інвентаризаційних різниць.
   Фінансова та бюджетна звітність військової частини.
  
  ГГГГЗЗЗЗЗЗЗ
  Розміри та порядок нарахування грошового забезпечення
  військовослужбовцям за контрактом рядового, сержантського і старшинського складу при зарахуванні їх на військову службу з запасу.
  Порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, яким присвоєне перше офіцерське звання після закінчення військових навчальних закладів.
  Розміри та порядок нарахування військовослужбовцям надбавки за вислугу років. Порядок обчислення вислуги років в календарному обчисленні для виплати надбавки.
  Розміри та порядок нарахування надбавки за особливі умови служби, пов"язані з підвищеним ризиком для життя, військовослужбовцям офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом .
  Розміри та порядок нарахування надбавки за класну кваліфікацію військовослужбовцям строкової служби, а також військовослужбовцям офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом.
  Розміри, порядок та умови нарахування військовослужбовцям надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
  Розмір та порядок нарахування військовослужбовцям грошової допомоги для оздоровлення.
  Розміри та порядок нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби. Порядок обчислення стажу безперервної військової служби для нарахування винагороди.
  Розміри та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям при тимчасовому виконанні ними посад з більшим посадовим окладом.
  Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, звільненим від посад та зарахованим у розпорядження.
  11.Порядок утримання податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовців.
  Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, при звільненні їх з військової служби.
  Розміри та порядок нарахування військовослужбовцям офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
  Розміри та порядок нарахування підйомної допомоги на військовослужбовців та на членів їх сімей.
  15,Розміри та порядок призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців.
  
  мдф
  Організація та правові засади реалізації менеджменту державних фінансів.
  Необхідність та сутність прогнозування масштабу державних фінансів.
  Фінансово-кредитний механізм держави.
  Методи прогнозування соціально-економічного розвитку держави.
  Взаємовідносини між ланками бюджетної системи.
  Методи, джерела і принципи формування доходів бюджету.
  Причини, наслідки та межі бюджетного дефіциту.
  Роль і місце фінансового контролю в бюджетному процесі.
  Умови та порядок організації закупівель за бюджетні кошти.
  Реформування процедури тендерних закупівель.
  Реформування податкової системи України в частині децентралізації фінансів,
  Економічна сутність, структура та види державного боргу.
  Проблеми та суперечності оцінки державного боргу України.
  Методи управління державним боргом.
  Роль міжнародних фінансово-кредитних організацій у кредитуванні державної заборгованості.
  
  ОПР
  Структура заробітної плати: основна, додаткова, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата. Джерела фінансування видатків на оплату праці.
  Порядок обчислення планового фонду заробітної плати, виявлення економії та напрямів її використання.
   Порядок та розмір утримання військового збору.
  Порядок документального оформлення операцій з нарахування та виплати заробітної плати.
  Поняття нормальної та скороченої тривалості робочого часу.
  Порядок нарахування на заробітну плату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.
  Порядок надання і оплати відпусток та грошової компенсації за невикористану відпустку.
  Податок з доходів фізичних осіб: його сутність, об"єкт, порядок обчислення та пільги.
  Підвищення посадових окладів та порядок їх обчислення працівників наскрізних професій.
  Механізм розрахунку середньої заробітної плати. Виплати, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати та порядок їх включення.
   Порядок оплати праці при сумісництві, суміщенні посад, розширенні зон обслуговування, виконанні обов"язків тимчасово відсутнього працівника.
   Порядок розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності
   Порядок встановлення тарифних розрядів та визначення посадових окладів медичним та фармацевтичним працівникам. Підвищення, доплати та надбавки до посадових окладів медичних працівників.
   Умови оплати праці працівників наскрізних професій. Доплати і надбавки до посадових окладів та порядок 'їх обчислення.
   Порядок організації та оплати за роботу в надурочний час, в святкові та неробочі дні, за роботу в нічний час.
  
  Соц страх
  Соціальне страхування: сутність, необхідність та основні принципи
   Формування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
   Порядок надання допомоги з безробіття в Україні.
   Порядок страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
   Сутність та значення єдиного соціального внеску.
   Бюджет пенсійного фонду України: порядок його складання та виконання.
  7.Особливоеті обрахунку та сплати пенсій за віком у солідарній системі,
  8.Пенсії по інвалідності в солідарній системі.
  9.Пенсія у зв"язку з втратою годувальника в солідарній системі.
  10. Необхідність та сутність накопичувальної системи пенсійного страхування.
  11- Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
  12 Недержавні пенсійні фонди та їх види.
   Види медичного страхування та особливості їх застосування в Україні.
   Добровільне медичне страхування та порядок його здійснення в Україні.
   Органи нагляду та контролю в системі соціального страхування в Україні.
  
  ТАК
  Суть, зміст і принципи управління силами (військами). Цикл управління.
   Система управління військами (силами) та вимоги до неї.
  3. Порядок застосування бойових підрозділів батальйону та підрозділів бойового забезпечення,
   Рекомендації щодо організації і ведення розвідки.
   Рекомендації щодо дій особового складу під час несення служби на блокпостах (опорних пунктах).
   Рекомендації щодо дій особового складу під час блокування колон на маршрутах висування.
   Під час безперешкодної о пересування колон рекомендується.
   У випадку перекрій і я (блокування) доріг (маршрутів руху) цивільним населенням (сепаратистами).
  9. Рекомендації щодо підвищення ефективності охорони і оборони базових таборів.
  10.Пересування підрозділів і частим.
  11 .Дії батальйонної тактичної групи в складі ЗВУ по локалізації і нейтралізації прикордонного збройного конфлікту.
   Дії батальйонної тактичної групи по прикриттю державного кордону.
  Суть, зміст і принципи управління силами (військами). Цикл управління.
  Система управління військами (силами) та вимоги до неї.
  Порядок застосування бойових підрозділів батальйону та підрозділів бойового забезпечення.
  
  ФЗВЧ
  Поняття фінансова дисципліна та характеристика її складових елементів,
   Розпорядники бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України, їх фінансові органи (представити схематично).
   Організація обслуговування військової частини органами Державної казначейської служби України в процесі виконання кошторису.
   Порядок надходження та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України. Спеціальний фонд військової частини.
   Порядок складання фінансово-планових документів, терміни їх подання за належністю в процесі визначення потреби в коштах на рік.
   Реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки військової частини в органі Державної казначейської служби України, порядок їх відкриття та закриття.
   Порядок та документальне оформлення отримання готівки. Вимоги щодо забезпечення схоронності коштів під час їх доставки (у тому числі під час участі військової частини в антитерористичній операції) та при зберіганні у військовій частині.
   Порядок видачі коштів під звіт та звітування про витрачання підзвітних сум.
   Поняття фінансове забезпечення військової частини та характеристика його складових елементів.
  10.Основні завдання та принципи фінансово-господарської діяльності військової частини,
  11.Обов"язки командира військової частини щодо ведення фінансового господарства. Обов"язки та права начальника фінансового органу військової частини.
  Порядок організації роботи внутрішньої перевіряльної комісії. Оформлення результатів перевірки фінансового господарства внутрішньою перевіряльною комісією.
  Порядок прийняття-передачі справ і посади начальника фінансового органу військової частини (у тому числі при тимчасовому вибутті з військової частини).
  Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти у військових частинах
  Порядок відшкодування витрат на службові відрядження та виплата підйомної допомоги.
  
  
  БУОООООООООООООООООООО
  Поняття облікової політики в/ч та особливості запровадження в умовах АТО.
  НМФУ Љ 11 23.01.15, ЗУ "про БУО та фін звітність", НМОУ Љ 905 19.12.14
  Облікова політика - це сукупність конкретних методів і форм ведення БУО, принципів, що обирає установа, виходячи з вимог чинного законодавства та особливостей своєї діяльності для підготовки і подання фінансової звітності.
  Метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан військової частини, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
  Інструменти облікової політики: закони, стандарти, накази, положення, інструкції, методичні розробки.
  Облікова політика військової частини складається:
  Наказ ком. в\ч "Про облікову політику" (видається 1 раз, зміни вносяться при зміні нормативно-правової бази)
  Складовими є: одиниця аналітичного обліку запасів, порядок аналітичного обліку запасів, методи оцінки вибуття запасів, періодичність визначення середньозваженої, порядок обліку і розподілу ТЗВ, строки корисного використання груп ОЗ, строки корисного використання груп НА, періодичність нарахування амортизації, кореспонденція субрахунків.
  Наказ ком в\ч "Про організацію бух/обліку" ( видаєтсья щороку, зміни вносяться при необхідності уточнення і конкретизації техніки ведення бух\обліку)
  Складовими є: загальні положення організації облікового процесу, бухгалтерський облік у в\ч, організаційні питання ведення ФГД, визначення відповідальних за ведення бух\обл, додатки(графік документообігу, робочий план рахунків)
   Розпорядчий документ про облікову політику військової частини визначає, зокрема:
  одиницю аналітичного обліку запасів;
  порядок аналітичного обліку запасів;
  методи оцінки вибуття запасів;
  періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
  порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку або аналітичного рахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
  перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
  строки корисного використання груп основних засобів;
  строки корисного використання груп нематеріальних активів;
  періодичність нарахування амортизації;
  кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку.
  Облікова політика може змінюватися у випадках, якщо:
  змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
  зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.
  
  Класифікація НА. Синтетичний та аналітичний облік прийняття в експлуатацію НА.
  Керівні документи(НМОУ 905, ЗУ 996, НМФУ 1203, НМФУ 1202(Станд.121) НМФУ 818)
  Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі забезпечують її функціонування, термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. НА в/ч, установ та організацій складається з ОЗ, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів. До ОЗ належать матеріальні активи, які використовуються в/ч багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання яких становить більше 1 року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 6000 грн за одиницю. До інших необоротних матеріальних активів зараховують предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 6000 гривень, та строк використання яких перевищує один рік.. До нематеріальних активів належать необоротні активи, що не мають фізичної або матеріальної форми( Права користування природними ресурсами, права користування майном та ін.)
  
  Клас 1. Нефінансові активи
  10 Основні засоби
   101 Основні засоби та інвестиційна нерухомість розпорядників бюджетних коштів
   1010 Інвестиційна нерухомість
   1011 Земельні ділянки
   1012 Капітальні витрати на поліпшення земель
   1013 Будівлі, споруди та передавальні пристрої
   1014 Машини та обладнання
   1015 Транспортні засоби
   1016 Інструменти, прилади, інвентар
   1017 Тварини та багаторічні насадження
   1018 Інші основні засоби
  11 Інші необоротні матеріальні активи
   111 Інші необоротні матеріальні активи розпорядників бюджетних коштів
   1111 Музейні фонди
   1112 Бібліотечні фонди
   1113 Малоцінні необоротні матеріальні активи
   1114 Білизна, постільні речі, одяг та взуття
   1115 Інвентарна тара
   1116 Необоротні матеріальні активи спеціального призначення
   1117 Природні ресурси
   1118 Інші необоротні матеріальні активи
  12 Нематеріальні активи
   121 Нематеріальні активи розпорядників бюджетних коштів
   1211 Авторське та суміжні з ним права
   1212 Права користування природними ресурсами
   1213 Права на знаки для товарів і послуг
   1214 Права користування майном
   1215 Права на об'єкти промислової власності
   1216 Інші нематеріальні активи
  
  У системі накопичувальних реєстрів надходження необоротних активів відображається в меморіальних ордерах Љ 8, 4, 6. Облік орендованих установою необоротних активів здійснюється на позабалансовому рахунку Љ 01 Орендовані основні засоби та нематеріальні активи, де вони відображаються за вартістю, передбаченою договором оренди.
  Меморіальний ордер N 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з
  різними підприємствами, установами та організаціями, які є кредиторами бюджетної установи. Відомість складається за субрахунком 6415 "Розрахунки з іншими кредиторами" 6211 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" окремо за кожним кредитором та в розрізі кодів економічної класифікації видатків.
  Меморіальний ордер N 4 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами" У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є дебіторами бюджетної установи. Відомість складається за субрахунком 2111 "Поточна дебіторська заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги" 2113 "Розрахунки за авансами, виданими постачальникам, підрядникам за товари, роботи і послуги" 2117 "Інша поточна дебіторська заборгованість" окремо за кожним дебітором та в розрізі кодів економічної класифікації видатків. Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".
  Меморіальний ордер N 17 Форма N 274. Меморіальний ордер ф. N 274 застосовується для відображення операцій, що не фіксуються в меморіальних ордерах N 1-16, та для операцій, за якими не потрібно складати накопичувальні відомості та зведення.
  Аналітичний облік відображається у таких картках та актах: (відповідно до НМФУ 818 від 13.09.2016 року)
  1. Акт введення в експлуатацію основних засобів - застосовується для оформлення господарських операцій із зарахування об"єктів незавершених капітальних інвестицій до складу основних засобів, які придбані, створені (виготовлені), а також для введення в експлуатацію безоплатно отриманих основних засобів.
  2. Акт приймання-передачі основних засобів - застосовується для оформлення господарських операцій з безоплатного отримання та передачі основних засобів, крім безоплатної передачі основних засобів, які є об"єктами права державної та комунальної власності, оформлення якої здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року Љ 1482 "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності", а також застосовується для передачі основних засобів покупцю у разі їх відчуження.
  3. Акт внутрішнього переміщення основних засобів - застосовується для оформлення господарських операцій з руху основних засобів в межах суб"єкта державного сектору.
  4. Акт приймання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих основних засобів - застосовується для оформлення господарських операцій з приймання основних засобів після ремонту, реконструкції та модернізації.
  5. Інвентарна картка обліку об"єкта основних засобів - є регістром аналітичного обліку основних засобів і відкривається на об"єкт основних засобів бухгалтерською службою в одному примірнику та заповнюється на підставі акта введення в експлуатацію основних засобів, акта приймання-передачі основних засобів, технічної та іншої супровідної документації, а також інших первинних документів.
  6. Інвентарна картка групового обліку основних засобів - є регістром аналітичного обліку і застосовується для групового обліку однорідних об"єктів основних засобів, які мають одне і те саме призначення, однакову технічну характеристику і вартість.
  7. Інвентарна картка обліку тварин і багаторічних насаджень - є регістром аналітичного обліку і застосовується для індивідуального обліку тварин і багаторічних насаджень.
  8. Акт переоцінки основних засобів - застосовується для визначення суми дооцінки та уцінки об"єктів основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі.
  
  Синтетичний та аналітичний облік вибуття НА в умовах повсякденної діяльності та АТО.
  НМФУ 818, НДКСУ Љ68 від 27.07.00 "Про затвердження Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання"
  МО N 9 "Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів" (Форма N 438 (бюджет))
   Використовується для обліку вибуття та переміщення до інших установ,організацій та матеріально відповідальних осіб матеріальних цінностей, що відносяться до необоротних активів.
  Записи здійснюються щодо кожного документа із зазначенням матеріально відповідальної особи.
   Якщо щодо необоротного активу, що вибуває, нарахований знос,то він відображається за дебетом відповідного субрахунку рахунку 13 "Знос необоротних активів". Сума зносу вираховується з даних інвентарних карток з обліку необоротних активів.
   Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна". Сума оборотів = Дт + Кт.
   Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.
  Підписують МО виконавець, особа, що перевірила та ГБ.
   Одночасно відповідні записи здійснюються у відповідних інвентарних картках обліку необоротних активів:
  1. Акт приймання-передачі основних засобів - застосовується для оформлення господарських операцій із зарахування об"єктів незавершених капітальних інвестицій до складу основних засобів, які придбані, створені (виготовлені), а також для введення в експлуатацію безоплатно отриманих основних засобів.
  2.Акт внутрішнього переміщення основних засобів, - застосовується для оформлення господарських операцій з безоплатного отримання та передачі основних засобів, крім безоплатної передачі основних засобів, які є об"єктами права державної та комунальної власності, оформлення якої здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року Љ 1482 "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності", а також застосовується для передачі основних засобів покупцю у разі їх відчуження.
  3.Акт передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів , - Підписують МО виконавець, особа, що перевірила та ГБ.
  4.Акт списання основних засобів (часткової ліквідації), - застосовується для оформлення господарських операцій з вибуття основних засобів (крім транспортних засобів та документів бібліотечного фонду) у разі повної ліквідації або вибуття частини об"єкта основних засобів при частковій ліквідації.
  5.Акт списання транспортних засобів, - застосовується для оформлення господарських операцій з вибуття транспортних засобів внаслідок їх зношення, знищення в результаті аварій, стихійного лиха тощо.
  6.Акт списання вилучених документів з бібліотечного фонду, - застосовується для оформлення господарських операцій зі списання вилучених з бібліотечного фонду документів, які морально застарілі, фізично зношені, непрофільні, дублетні та втрачені користувачами.
  7.Інвентарна картка обліку об"єкта основних засобів, - є регістром аналітичного обліку основних засобів і відкривається на об"єкт основних засобів бухгалтерською службою в одному примірнику та заповнюється на підставі акта введення в експлуатацію основних засобів, акта приймання-передачі основних засобів, технічної та іншої супровідної документації, а також інших первинних документів.
  8.Інвентарна картка групового обліку основних засобів, - є регістром аналітичного обліку і застосовується для групового обліку однорідних об"єктів основних засобів, які мають одне і те саме призначення, однакову технічну характеристику і вартість.
  9.Інвентарна картка обліку тварин і багаторічних насаджень, - є регістром аналітичного обліку і застосовується для індивідуального обліку тварин і багаторічних насаджень.
  10. Розрахунок амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), - застосовується для визначення суми амортизації об"єктів основних засобів із зазначенням періоду, за який нараховується амортизація.
  11. Розрахунок амортизації інших необоротних матеріальних активів, - застосовується для визначення суми амортизації об"єктів інших необоротних матеріальних активів із зазначенням періоду, за який нараховується амортизація.
  12. Акт переоцінки основних засобів. - застосовується для визначення суми дооцінки та уцінки об"єктів основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі.
  Списання НА здійснюється за:
  Актами якісного стану
  Актами списання
  Інспекторськими посвідченнями (АТО)
  Наразі не визначено доречної кореспонденції рахунків і не доведено до кожної в/ч єдиних вимог списання ОЗ і тому не закриваються рахунки.
  
  4))))
  Національне положення (стандарт)бухгалтерського обліку в державному секторі 123 "Запаси" від 10 листопада 2010р.
  Наказу Міністерства фінансів України31.12.2013  Љ 1203 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі"
  Запаси - це оборотні активи у матеріальній формі, що належать військовій частині та забезпечують її функціонування, або перебувають у процесі виконання робіт, надання послуг і будуть використані протягом року.
  Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України31.12.2013  Љ 1203 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі" виробничі запаси входять до 1 класу " Нефінансові активи" та належать до 15 рахунку "Виробничі запаси" і 18 рахунку "Інші нефінансові активи".
  
  1511 Продукти харчування
  1512 Медикаменти та перев"язувальні матеріали
  1513 Будівельні матеріали
  1514 Пально-мастильні матеріали
  1515 Запасні частини
  1516 Тара
  1517 Сировина і матеріали
  1518 Інші виробничі запаси
  1811 Готова продукція
  1812 Малоцінні та швидкозношувані предмети
  1814 Державні матеріальні резерви та запаси
  1815 Активи для розподілу, передачі, продажу
  1816 Інші нефінансові активи
  Запаси визнаються активом, якщо вартість запасів можливо достовірно визначити, існує ймовірність отримання суб"єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов'язаних з їх використанням, та/або вони мают ьпотенціал корисності.
  Запаси відображаються в бухгалтерському обліку із вітності на дату балансу, в тому числі у разі зміни мети утримання запасів за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
  Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
  Аналітичний облік запасів
  Наказ Державного казначейства України від 6 жовтня 2000 року Љ100 "Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання" .
  Книга кількісно-сумового обліку (ф. З-6). Використовується для аналітичного обліку запасів (крім тварин на вирощуванні та відгодівлі та продуктів харчування) в кількісному і вартісному вираженні. Записи в них здійснюються на підставі реєстрівприймання-здачідокументів (звітів начальника складу), первиннихдокументів.
  Картка кількісно-сумового обліку (форма ЉЗ-7) Застосовується в установах, де аналітичний облік у бухгалтерії здійснюється не в книгах, а на картках. Призначення картки та порядок її ведення такий самий, як Книги кількісно-сумового обліку форми ЉЗ-6 та форми ЉЗ-6а.
  Книга обліку тварин (форма ЉЗ-8) застосовується для аналітичного обліку молодняку тварин та тварин на відгодівлі.
  Книга складською обліку запасів (форма ЉЗ-9). Застосовується для обліку матеріалів, продуктів харчування, готових виробів та інших запасів на складі (коморі).
  Оборотна відомість (форма ЉЗ-11) застосовується для звірки даних складського та бухгалтерського обліку.
  Для своєчасного та оперативного обліку руху продуктів харчування застосовується накопичувальна відомість з надходження продуктів харчування (форма ЉЗ-12)
  Синтетичний облік запасів
  Тому ЗГІДНО НДКСУ Љ68 він зд.на таких :
  Меморіальний ордер N 4 Накопичувальна відомість за розрахунками з дебіторами Форма N 408 (бюджет) У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є дебіторами бюджетної установи. Операції за розрахунками з дебіторами, що здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду, ведуться в окремому меморіальному ордері за даною формою. Для одержання позиції "Сума оборотів за меморіальним ордером"
  вираховуються суми операцій на реєстраційних (спеціальних
  реєстраційних, поточних) рахунках установи та за нарахованими
  доходами установи.
  Меморіальний ордер Љ6 Накопичувальна відомість за розрахунками з кредиторами Форма N 409 (бюджет) У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з
  різними підприємствами, установами та організаціями, які є
  кредиторами бюджетної установи. Відомість складається окремо за кожним кредитором та в розрізі кодів економічної класифікації видатків.
  Операції за розрахунками з кредиторами, що здійснюються за
  рахунок коштів спеціального фонду, ведуться в окремому ордері за
  даною формою. Для одержання позиції "Сума оборотів за меморіальним ордером"
  вираховуються суми операцій на реєстраційних (спеціальних
  реєстраційних, поточних) рахунках установи та за нарахованими
  доходами установи.
   Меморіальний ордер11 "Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування" форма Љ 398(бюджет). Використовується в тих випадках, коли військовою частиною складається декілька накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування. Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді
  відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги
  "Журнал-головна".
  Меморіальний ордер Љ 7 "Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів форма Љ410 (бюджет) У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків за продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні засоби, що здійснюються в порядку планових платежів. Для одержання позиції "Сума оборотів за меморіальним ордером"
  вираховуються суми операцій на реєстраційних (спеціальних
  реєстраційних, поточних) рахунках установи та за отримані
  установою продукти харчування.
  
  
  Оприбутковано запаси, централізоване надходження 1511-1518,
  1812,
  1814-1816 2113,
  6211
  Оприбутковано запаси, отримані як гуманітарна (благодійна) допомога, дарунок, безповоротна допомога 1511-1518,
  1816 2117,
  6415
  Відображено дохід у вигляді благодійної допомоги на підставі виписки зі спеціального реєстраційного рахунку 2313 7511
  
  5)) Наказ Державного казначейства України від 6 жовтня 2000 року Љ100 "Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання" .
  Акт списання (форма N З-2)
  Акт застосовується для списання запасів і складається комісією, призначеною наказом керівника, у двох примірниках. Перший примірник здається до бухгалтерії, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
  Накладна (вимога форма N З-3)
  Форма є уніфікованою та застосовується для оформлення прийняття матеріальних цінностей на склад (у комору) або видачі зі складу (комори). Може застосовуватись для внутрішнього переміщення матеріальних цінностей.
   Меню-вимога на видачу продуктів харчування (форма N З-4)
   Застосовується для оформлення відпуску продуктів харчування зі складу (комори).
  Меню-вимога складається щоденно на підставі норм розкладки продуктів харчування та даних про кількість осіб, що одержують харчування.
  Забірна картка (Форма N З-5)
  Призначена для оформлення відпуску матеріальних цінностей, продукції молочної кухні та інших запасів, які відпускаються
  систематично протягом місяця. Забірна картка виписується бухгалтерією на декілька найменувань матеріальних цінностей, що належать до одного коду економічної класифікації. Забірна картка виписується у двох примірниках: один - для
  отримувача, інший - для складу.
  Журнал реєстрації битого посуду (форма N З-10)
  Журнал ведеться для списання розбитого посуду в установах, що мають у своєму складі їдальні та харчоблок.
  Накопичувальна відомість з витрачання продуктів харчування (форма N З-13)
  Застосовується для обліку витрачання продуктів харчування протягом місяця. Записи в ній проводяться бухгалтерією на підставі меню-вимог та інших документів. Накопичувальна відомість витрачання продуктів харчування складається за кожною матеріально відповідальною особою.
  синтетичного обліку: ДКСУ 68
  Вибуття:М/o 10.12.13
  Меморіальний ордер 10 "Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів", форма Љ 439 (бюджет). Накопичувальна відомість використовується для обліку вибуття та переміщення до інших військових частин, установ, організацій, а також матеріально відповідальних осіб Міністерства оборони України, і за його межі малоцінних та швидкозношуваних предметів. Записи здійснюються щодо кожного документа з зазначенням матеріально відповідальної особи. У кінці місяця підсумки по всіх графах підраховуються.
  Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді
  відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги
  "Журнал-головна".
  Меморіальний ордер Љ 12 "Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування", форма Љ 411 (бюджет). Використовується в тих випадках, коли військовою частиною складається декілька накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування. Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді
  відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги
  "Журнал-головна".
  Меморіальний ордер Љ 13 "Накопичувальна відомість витрачання матеріалів", форма Љ 396 (бюджет). Використовується для обліку операцій про витрачання медикаментів, перев"язувальних засобів, господарських матеріалів, канцелярських товарів, пально-мастильних матеріалів, інших матеріальних запасів (крім продуктів харчування). До меморіального ордера заносяться дані з первинних документів про витрачання матеріалів з накладних на видачу, актів на списання, забірних карток тощо. Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді
  відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги
  "Журнал-головна".
  Списання запасів
  
  Зміст господарської операції ДТ КТ
  Використано у поточній діяльності придбані запаси 8013,
  8113 1511-1518, 1811, 1814, 1816
  Придбані запаси у попередні звітні роки 5512 1511-1518, 1811, 1814-1816
  Отриманих запасів у порядку централізованого постачання 6611 1511-1518, 1811, 1814-1816
  Отриманих запасів як благодійна допомога 8511 1511-1518, 1811, 1814-1816
  
  6.Аалітичний та Синтетичний облік операцій на реєстраційних рахунках. НМФУ 758 від 22.06.12 "Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України"; НДКУ Љ 100 від 06.10.2000р. "Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання" НДКСУ 68 Про затвердження інструкції про форми меморіальних ордерів. Наказ Мін фін 1219 "Про затвердження деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в бюджетному секторі"
  
  
  Каса -2313
  Аналітичний облік представлений:книгою аналітичного обліку касових видатків, книгою аналітичного обліку фактичних видатків, книгою аналітичного обліку отриманих асигнувань, та книгою аналітичного обліку відкритих асигнувань. За допомогою останньої військова частина в обличчі начальника фінансово-економічної служби слідкує за станом фінансування, тобто наявністю відкритих асигнувань.
  Військові частини для обліку відкритих асигнувань використовують книгу аналітичного обліку відкритих асигнувань. Книга або ж картка відкривається на рік і ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків і статей кошторису Міністерства оборони України окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків. Щомісячно в книзі (картці) підраховуються підсумки "Усього відкритих асигнувань за місяць", "Усього відкритих асигнувань з початку року", "Усього використаних асигнувань за місяць", "Усього використаних асигнувань з початку року" та "Залишок відкритих асигнувань на кінець місяця". Залишок відкритих асигнувань на кінець місяця звіряється звипискою органу Державної казначейської служби України та переноситься на наступний місяць.Картка підписується виконавцем та особою, що перевірила картку.Річні підсумки в книзі (картці) засвідчуються підписом керівника фінансової служби військової частини .
  Військові частини у процесі своєї фінансової діяльності здійснюють фактичні та касові видатки.
  Касові видатки - це отримання військовими частинами з реєстраційних рахунків для їх подальшого використання згідно з кошторисом військової частини.
  Фактичні видатки- це дійсні витрати коштів бюджетної установи, оформлені відповідними первинними документами і здійснені за рахунок коштів загального та спеціального фондів бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені.До них належать видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.
  картка аналітичного обліку касових видатків використовується для аналітичного обліку касових видатків.
  Основним завданням обліку касових видатків є контроль за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних призначень за кодами економічної класифікації видатків, тому дана книга ведеться в розрізі кодів економічно класифікації видатків,
  Суми відшкодованих касових видатків записуються на зворотному боці картки. Картка аналітичного обліку касових видатків підписується виконавцем та особою, що перевірила картку.
  Книга аналітичного обліку фактичних видатків. Картка ведеться щомісячно в розрізі кодів економічної класифікації видатків. За кожним кодом програмної класифікації видатків, за загальним та спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального фонду складаються окремі картки
   Синтетичний облік операцій на реєстраційних рахунках.
  Підтвердженням про здійснення операцій на реєстраційному рахунку військової частини є виписка з органу Державної Казначейської служби України, котра приходить до військової частини. Вона ж є і первинним документом для здійснення синтетичного та аналітичного обліку операцій на реєстраційних рахунках військової частини.
  синтетичний облік операцій на реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках військової частини включає меморіальний ордер Љ2 "Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду" та меморіальний ордер Љ3"Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду".Ці два ордери дуже схожі між собою. Один складається по загальному фонду, а інший по спеціальному фонду.
  Меморіальний ордер N 2 має назву"Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду" та використовується для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок військової частини асигнувань та здійснення касових видатків загального фонду, тобто вибірки з надходження та витрачання коштів з реєстраційних (особових) рахунків в органах Державної казначейської служби України. Накопичувальні відомості складаються окремо за кожним реєстраційним (особовим, поточним) рахунком військової частини, тобтопри наявності декількох рахунків в органах Державної казначейської службиУкраїни, кожен рахунок оформляється окремим меморіальним ордером, які нумеруються N 2-1, 2-2, 2-3 та інші. Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та начальником фінансово економічної служби у військовій частині.
  меморіального ордеру N 3"Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду". Використовується для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок установи доходів та здійснення касових видатків спеціального фонду, тобто вибірки з надходженьта витрачання коштів зі спеціальних реєстраційних (поточних) рахунків в органах Державної казначейської служби України.записи операцій в накопичувальні відомості здійснюються на підставі щоденних виписок з реєстраційних (особових, поточних) рахунків, відкритих в органах Державної казначейської службиУкраїни, Доходи спец фонду:- від господарської діяльності в/ч( плата за послуги, оренда, реалізація майна), - інші надходження (благодійна допомога, кошти на цільові заходи...)
  Схема обліку доходів в/ч
  
  
  Синтетичний облік здійснюється НА СРР в М/о 14 а аналітичний в картці аналітичного обліку отриманих асигнувань,відкритих асигнувань Меморіальний ордер N 14 Первинними документами є договори,акти виконаних послуг.
  Накопичувальна відомість нарахування доходівспеціального фонду бюджетних установ Форма N 409 (бюджет)
  Накопичувальна відомість використовується для обліку операцій нарахування доходів спеціального фонду (субрахунки На кожен вид доходів спеціального фонду відкриваються окремі меморіальні ордери, які нумеруються відповідно N 14-1, 14-2, 14-3.
  У кінці місяця підбиваються всі підсумки та позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна".
  Аналітичний облік - Карта аналітичного обліку відкритих асигнувань (отриманих) (НДКСУ Љ100)Книга аналітичного обліку розрахунків із батьками за утримання дітей.Карткаф292а
  Використовується для аналітичного обліку отриманих асигнувань.Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків.
  При отриманні від вищестоящої установи доходів зі спеціального фонду бюджету, картки ведуться окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.
  Картка відкривається на рік. За рядком "Затверджено кошторисом на рік" заповнюються кошторисні призначення. Протягом року вони можуть корегуватися на підставі змін, що вносяться до кошторисів у порядку, встановленому чинним законодавством України.
  Записи щодо отриманих асигнувань та доходів спеціального фонду, що надійшли від вищестоящої установи, здійснюються на підставі виписок органу Державного казначейства (установи банку) з реєстраційних, особових (поточних) рахунків, відкритих в органах ДКСУ). Суми відізваних асигнувань записуються зі знаком "мінус" або чорнилом червоного кольору.
  Щомісячно в картці підраховується підсумок "Усього асигнувань за місяць", "Усього асигнувань за рік" та Залишок річних бюджетних призначень"
  
  7. Аналітичний та синтетичний облік готівкових операцій
  ЗУ Љ 996-ХІV "Про БУО та ФЗ".;УП Љ 436/95 " штрафних санкцій..."; ППНБУ Љ 637 "Положення ведення касових операцій"; НДКСУ 68; НМФУ 1203; НДКСУ 100;НМОУ 280; НМОУ 905
  ГОТІВКОВІ ОПЕРАЦІЇ - операції військової частини з іншими установами та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
  Аналітичний облік: 1) Касова книга (ф.КО-4(ппнбу 637)) 2)КАОГО (ндксу 100).
  Вимоги до оформлення КК:
  Книга повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена гербовою мастиковою печаткою військової частини;
  Кількість аркушів засвідчується підписами командира та начальника фінансового органу військової частини;
  Книга використовується до її повного закінчення, на новий рік нова не заводиться;
  Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках: перші примірники залишаються в касовій книзі, інші повинні бути відривними і є звітами касира;
  Підсумки операцій підбиваються щоденно, підписуються касиром та начальником фінансового органу;
  КАОГО призначена для відображення операцій з готівкою в касі військової частини в розрізі кодів економічної класифікації та видів доходів спеціального фонду. Призначена для відображення операцій з готівкою в касі військової частини в розрізі кодів економічної класифікації та видів доходів спеціального фонду.
  Вимоги до оформлення:
  Книга ведеться за загальним та спеціальним фондами, в розрізі КПКВ, КЕКВ та видів коштів спеціального фонду;
  Книга відкривається щомісячно;
  Записи здійснюються на підставі кожного звіту касира
  Книга підписується виконавцем та начальником фінансового органу
  Синтетичний облік: 2211 "Готівка в національній валюті" (облік готівки, що є в касі суб"єкта державного сектора) та МО Љ 1 "Накопичувальна відомість за касовими операціями" .
  МО 1 застосовується при обробці звітів касирів з метою систематизації оборотів у касі за поточний місяць. Кожен звіт касира заноситься до накопичувальної відомості за відповідними
  кореспондентськими субрахунками одним рядком, тобто записуються всі обороти в касі з надходження та витрачання коштів за дебетом чи кредитом відповідних субрахунків рахунку 22 "Каса".
   Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером"(за мінусом суми оборотів на реєстраційних рахунках) у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна". Зал. На кін = зал.на поч..+ ДТ 2211 - Кт 2211;
   Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що
  перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.
  
  8.Облік кредиторської заборгованості
  Нмфу 1203,1219; нмфу 372; нмоу 280; нмоу 905; нмфу 309; пнбу 22
  Чіткого тлумачення поняття "кт" не має, але його ототожнюють із визначенням поняття "поточні зобовязання" - це заборгованість бюджетної установи, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої очікується протягом бюджетного року. Довгстрокових зобов"язань не має, адже бюджетним установам заборонено отримувати та надавати кредити.
  Синтетичний облік: 1) МО Љ6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" 2) рахунки. Аналітичний: Книга пот.рах.та розрах (нмоу 905).
  Рахунки:
  6211 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";
  6212 "Розрахунки із замовниками за роботи і послуги";
  6213 "Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи";
  6214 "Розрахунки за одержаними авансами"
  64 "Інші поточні зобов"язання"
  6411 "Поточні зобов"язання за цінними паперами";
  6412 "Розрахунки з депонентами";
  6413 "Розрахунки за депозитними сумами";
  6414 "Розрахунки за спеціальними видами платежів";
  6415 "Розрахунки з іншими кредиторами";
  6416 "Розрахунки за страхуванням";
  6417 "Розрахунки за зобов"язаннями зі спільної діяльності";
  6611 "Зобов"язання за внутрішніми розрахунками розпорядників бюджетних коштів"
  Аналітичний облік даних видів розрахунків ведеться у Книзі поточних рахунків та розрахунків. Для зручності його облік ведеться ідентифіковано, за кожним кредитором[26]. Відкривається на місяць. В ній міститься інформація по заборгованості податків та зборів, адже цього немає у меморіальному ордері Љ 6. Зазначається залишок на 1 число місяця. Записується дата коли було видано кошти, затверджується сума за звітом і дата здачі залишку в касу.
  Синтетичний облік здійснюється у меморіальному ордері Љ6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами". Він ведеться помісячно та передбачає ідентифікований облік, як і аналітика даних видів розрахунків. Ведеться у розрізі КЕКВів, постачальників, матеріально відповідальних осіб, окремо за загальним та спеціальним фондом. Також окремий ордер ведеться за централізованим постачанням. Обов"язково має містити інформацію про залишок кредиторської заборгованості. В графі кредит 62, 64, 66 зазначається виникнення зобов"язання із зазначенням документа, що був підставою для цього. За дебетом відповідної графи відбувається погашення заборгованості. Для зручності перевірки повинен вестися сумовий облік та підбиватися усі підсумки у регістрі. Як і у випадку із обліком підзвітних осіб, графа "Другі записи" слугує для відображення змін фонду в необоротних активах чи МШП тощо [28]. Сума оборотів по меморіальному ордеру Љ6 переносяться до книги "Журнал-Головна" розраховується в такому порядку:
  
  9.Аналітичний та синтетичний облік ГЗ, ЗП та розрахунків з бюджетом
  Нмфу 1203,1219; нмоу 280; нмоу 905; нмфу 88; НДС та МОУ Љ 495/656 "бланк особ.картки"
  Синтетичний облік
  65 "Розрахунки з оплати праці"
  6511 "Розрахунки із заробітної плати";
  6512 "Розрахунки з виплати стипендій, пенсій, допомоги та інших трансфертів населенню";
  6513 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";
  6514 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках"; 
  6515 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";
  6516 "Розрахунки з членами профспілки за безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків";
  6517 "Розрахунки з працівниками за позиками банків"; 
  6518 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання";
  6519 "Інші розрахунки за виконані роботи"
  Також там визначені такі субрахунки, які характеризують особливість бухгалтерського обліку військових частин:
  6311/ 1 - податок з доходів фізичних осіб;
  6311/2 - військовий збір;
  6311/ 3 - компенсація податку з доходів фізичних осіб.
  6511/1 - ГЗ
  6511/2 - ЗП
  МОЉ5/1 "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій"
  МО Љ5/2 Зведення розрахункових відомостей із гз"
  В установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером із заробітної плати та стипендій.
   Записи в ордері систематизуються за функціональною класифікацією та найменуванням установ, що обслуговуються.
   При нарахуванні заробітної плати та стипендій за рахунок коштів спеціального фонду, вони систематизуються і за видами коштів спеціального фонду.
   На суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
   До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування працівників, їх звільнення та ін.).
   У кінці місяця підбиваються підсумки за меморіальним ордером і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків, записуються до книги "Журнал-головна".
   Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.
  Підстава для нарахування ЗП і ГЗ: накази, штат, табель,особва справа, грош.атестат, трудова книжка тощо.
  Схема нарахування ГЗ ЗП: п1)підстава 2)особов.рах. 3)роздавальна від. 4)Мо 5)книги "Ж-Г".
   Аналітичний облік
  Аналітичний облік даних видів розрахунків ведеться у Книзі поточних рахунків та розрахунків. Для зручності його облік ведеться ідентифіковано, за кожним кредитором[26]. Відкривається на місяць. В ній міститься інформація по заборгованості податків та зборів, адже цього немає у меморіальному ордері Љ 6. Зазначається залишок на 1 число місяця. Записується дата коли було видано кошти, затверджується сума за звітом і дата здачі залишку в касу.
   Особові картки - Інформацію про працівника вносять до особової картки на підставі оригіналів особистих документів, наданих при укладанні трудового договору.
  На підставі паспорта заповнюють пункти 1-3, 12 розділу І "Загальні відомості" особової картки (прізвище, ім"я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання за державною реєстрацією, паспортні дані). Пункти 4-5 (відомості про освіту) заповнюємо на підставі документів про освіту, а пункти 6-8 - на підставі трудової книжки. Відомості до пункту 9 вносимо на підставі пенсійного посвідчення. Окремі відомості можуть бути внесені до особової картки зі слів працівника (наприклад, відомості про фактичне місце проживання, контактний телефон). Також зі слів працівника можна зазначити відомості про родинний стан і членів родини, але лише в тому разі, якщо працівник не претендує на пільги, що пов"язані з сімейним станом та наявністю дітей, яких віднесено до певних ("пільгових") категорій.
  
  10. Облік розрахунків з підзвітними особами та іншими дебіторами
  Нмфу 1203,1219; нмфу 372; нмоу 280; нмоу 905; нмфу 309; пнбу 22; нмоу 105; пкму 117; пкму 98; наказ про бюджетну політику 88
  дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів установі на певну дату, а дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували установі певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
  Синтетичний облік
  Основними є два рахунки:
  1)21 "Поточна дебіторська заборгованість": 1) 2110 "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом"; 2) 2111 "Поточна дебіторська заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги"; 3) 2112 "Дебіторська заборгованість за короткостроковими кредитами, наданими розпорядниками бюджетних коштів"; 4) 2113 "Розрахунки за авансами, виданими постачальникам, підрядникам за товари, роботи і послуги"; 5) 2114 "Дебіторська заборгованість за розрахунками із соціального страхування"; 6) 2115 "Розрахунки з відшкодування завданих збитків"; 7) 2116 "Дебіторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами"; 8) 2117 "Інша поточна дебіторська заборгованість"; 9) 2118 "Розрахунки із спільної діяльності".
  2) 27 "Дебіторська заборгованість за внутрішніми розрахунками": 1) 2711 "Дебіторська заборгованість за внутрішніми розрахунками".
  За дебетом рахунку 21 відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання. Розрахунки з іншими дебіторами відображаються розгорнуто: дебетове сальдо - у складі оборотних активів, а кредитове - у складі зобов'язань.
  Підзвітними особами є працівники установи, які отримали кошти під звіт згідно з наказом керівника установи. В наказі про організацію бухгалтерського обліку на відповідний період у військовій частині повинен бути чітко визначений список осіб, які матимуть змогу отримувати кошти під звіт.
  Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами ведеться за кодами економічної класифікації та в розрізі особових рахунків підзвітних осіб, яким видані з каси установи (зарахованими на картковий рахунок) суми, за якими оплату видатків у безготівковій формі неможливо або недоцільно проводити.
  Підзвітні суми мають цільове призначення і повинні витрачатися з метою, на яку вони видані, згідно з кодами економічної класифікації. У разі наявності у підзвітних осіб залишку непогашеної заборгованості за попередніми сумами видача нових сум під звіт не здійснюється.
  Т ерміни звітування за кошти отримані під звіт: 1.закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировин10 робочих днів, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на 2 дні. Також відзвітування проводиться у термін 5 банківських дні у разі видачі коштів під звіт готивкою, а у випадку зарахування на картковий рахунок - 3 банківські дні.
  Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав такі кошти [27]. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи звіту, крім: " Звіт перевірено", "Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти, та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).
  Меморіальний ордер Љ4 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами" призначений для обліку розрахунків з різними установами та організаціями, які є дебіторами бюджетної установи. Відомість складається за субрахунком 2117 "Розрахунки з іншими дебіторами" окремо за кожним дебітором та в розрізі кодів економічної класифікації видатків.
  Меморіальний ордер Љ 8 "Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами" призначений для обліку розрахунків з підзвітними особами в розрізі кодів економічної класифікації видатків. Накопичувальна відомість за субрахунком 2116 "Розрахунки з підзвітними особами" складається щомісячно позиційним способом.
  Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна" таким чином
  Аналітичний облік
  Аналітичний облік даних видів розрахунків ведеться у Книзі поточних рахунків та розрахунків. Для зручності його облік ведеться ідентифіковано, за кожним дебітором. Відкривається на місяць.. Зазначається залишок на 1 число місяця. Записується дата коли було видано кошти, затверджується сума за звітом і дата здачі залишку в касу. Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.
  
  11 Бухгалтерський облік благодійних внесків в\ч в умовах АТО
  ЗУ "Про БО та ФЗ" Љ996-IV від 16.07. 1999
  Порядок оприбуткування, обліку та використання благодійної допомоги визначений Вказівкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05.06.2014 року Љ248/2/3/438 "Щодо обліку благодійної допомоги".
  Благодійна допомога може надходити до в\ч у натуральній формі та в грошовій.
  Кошти, що надходять до військових частин готівкою : Оприбутковуються в касі за прибутковими касовими ордерами та зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки (інші джерела власних надходжень бюджетних установ). Використання отриманої готівки без зарахування на спеціальні реєстраційні рахунки не допускається.
  Кошти, що надходять на рахунки: Для перерахування благодійниками коштів безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки військові частини інформують їх про банківські реквізити цих рахунків. Для використання коштів необхідно внести зміни до кошторису, для чого військовою частиною в одноденний термін подаються забезпечувальному фінансовому органу та відповідальному виконавцю бюджетної підпрограми з супровідним листом:
  заявка на кошти до кінця року (форма 9/фс);
  довідка про підтвердження надходжень до спеціального фонду;
  детальний розрахунок потреби в коштах за бюджетної підпрограмою (форма 1/ФС).
   Майно приймається комісією, створеною наказом командира військової частини (керівника установи).
  Комісією складається акт у двох примірниках: один - для сторони, яка передає майно, другий - для військової частини (установи).
  Важливо, що крім підписів членів комісії, акт повинен містити розписку матеріально відповідальної особи про прийняття цінностей на відповідальне зберігання.
  Акт затверджується командиром військової частини (керівником установи) і разом з наявними первинними документами (накладні, рахунки-фактури тощо) передається до фінансового органу військової частини.
  Не пізніше наступного робочого дня акт відображається за обліком військової частини:
  на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;
  у книгах (картках) аналітичного обліку в порядку, визначеному для відповідного виду майна (необоротні активи, малоцінні і швидкозношувані предмети, запаси);
  у книгах матеріального обліку служб забезпечення військової частини (установи).
  Для внесення змін до кошторису забезпечувальному фінансовому органу та відповідальним виконавцям бюджетних підпрограм подаються:
  заявка на кошти до кінця року (форма 9/фс);
  копії актів (наявних первинних документів).
  Затверджена довідка про зміни до кошторису разом із довідкою про надходження у натуральній формі (протягом одного робочого дня, але не пізніше останнього робочого дня місяця) подаються до органу Казначейства.
  На підставі отриманої з органу Казначейства виписки вносяться зміни в бухгалтерський облік: складається бухгалтерська довідка щодо перенесення здійснених операцій з позабалансового рахунку 021 на відповідні балансові рахунки (методом "сторно").
  
  12.Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків
  Відповідно до Наказу МОУ від 19.12.2014 Љ 905 Про затвердження Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у ЗСУ Визначення суми завданих державі збитків здійснюється відповідно до вимог Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ від 23 червня 1995 року Љ 243/95-ВР (зі змінами), та інших нормативно-правових актів. КРАТНІСТЬ ПКМУ 880
  Синтетичний та аналітичний облік розрахунків у відшкодування завданих збитків.
  Для систематизації рішень, пов'язаних з нестачами та їх відшкодуванням, або списанням за рахунок держави оформляються меморіальні ордери Љ _17__ ф.274. ( наказ ДКУ N 68 Записи в ордерах групуються і здійснюються на підставі наказів командира військової частини (вищих органів управління), інспекторських свідоцтв, записів у розрахункових книжках та грошових атестатах військовослужбовців тощо.
  Суми, які надходять на погашення нестач відображаються в меморіальних ордерах:
  Љ 1 "Накопичувальна відомість за касовими операціями",
  Љ 3 "Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства ",
  Љ 5/1 (5/2) "Накопичувальна відомість з ведення розрахункових відомостей (заробітної плати) "
  Згідно наказу МФУ Љ 1203 За дебетом субрахунку 2115 відображається сума прийнятих рішень щодо відшкодування завданих збитків за рахунок винних осіб, а за кредитом - суми, які надійшли до військової частини для відшкодування збитків. Залишок на цьому субрахунку дає інформацію про суму невідшкодованої заборгованості військовослужбовців та працівників за збитки, нанесені державі.
   Облік виявлених порушень, що призвели до збитків (недоотримання ресурсів, незаконні витрати ресурсів, недостачі ресурсів), та прийняття рішень за ними ведеться в Книзі обліку нестач.. Характеристика: Призначена для обліку всіх виявлених у військовій частині нестач, втрат і крадіжок грошових коштів та матеріальних цінностей (крім нестач матеріальних цінностей у межах норм природних втрат), протизаконних витрат грошових коштів, а також сплачених штрафів. У книзі відкриваються два розділи: розділ І - для обліку нестач, втрат і крадіжок грошових коштів, матеріальних цінностей та протизаконних їх витрат; розділ ІІ - для обліку штрафів, інші стягнення. У розділі І книги відкриваються окремі особові рахунки з грошових коштів і щодо кожного виду майна. Записи в книгу здійснюються на підставі наказу командира військової частини. Підсумки у книзі підбиваються щомісячно. Книга повинна бути пронумерована і скріплена підписом начальника фінансової служби військової частини.
  Облік відшкодування збитків ведеться в Книзі обліку грошових стягнень і нарахувань. ЇЇ характеристика: Застосовується для обліку виконання судових рішень, а також грошових стягнень з особового складу за наказами командира військової частини та вищих командирів (начальників).У книзі відкриваються окремі особові рахунки на кожного платника. При цьому для особових рахунків платників аліментів у книзі відводиться самостійний розділ. Записи у книзі здійснюються на підставі наказів командира військової частини, розрахункових книжок, виконавчих листів судових органів, роздавальних відомостей та інших документів.
  
  13.Облік доходів та видатків військової частини.
  НМФУ від 24.05.95 Љ88 "Положення про документальне заб.записів з БО"
  - НМОУ Љ905 "Про затвердження положення з БО в ЗСУ"
  - НМФУ Љ11 від 23.01.2015 методичні рекомендації
  - НДКСУ Љ68 від 27 липня 2000 року Љ 68 " інструкція про форми меморіальних ордерів та порядок їх заповнення"
  - НМФУ Љ1203 план рахунків, НМОУ 400 "Положення про облік та використання коштів спкц. Фонду
  Доходи загального фонду - це державні кошти, що фактично надійшли на рахунок установи із загального фонду відповідного бюджету.
  Кредитовий залишок цих субрахунків протягом року показує суму асигнувань з бюджету наростаючим підсумком з початку року (за мінусом нестач матеріалів і безнадійних до одержання боргів).
  Синтетичний облік доходів загального фонду ведеться в м/о Љ 2, за відповідними субрахунками. Залишків в ордері немає, бо завжди надходять асигнування на будь-яку витрату, також в книзі "Журнал-головна" форми Љ 308. Аналітичний облік здійснюється на картках аналітичного обліку отриманих асигнувань. Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом функціональної класифікації видатків, на основі виписок з РР в/ч в органах ДКСУ. Картки ведуться окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.
  Доходи спец фонду:- від господарської діяльності в/ч( плата за послуги, оренда, реалізація майна ...), - інші надходження (благодійна допомога, кошти на цільові заходи...)
  Схема обліку доходів в/ч
  
  
  Синтетичний облік здійснюється в М/о 14 а аналітичний в картці аналітичного обліку отриманих асигнувань,відкритих асигнуваньМеморіальний ордер N 14 ( НДКСУ Љ68)Первинними документами є договори,акти виконаних послуг.
  Накопичувальна відомість нарахування доходівспеціального фонду бюджетних установ Форма N 409 (бюджет)
  Накопичувальна відомість використовується для обліку операцій нарахування доходів спеціального фонду (субрахунки На кожен вид доходів спеціального фонду відкриваються окремі меморіальні ордери, які нумеруються відповідно N 14-1, 14-2, 14-3.
  Аналітичний облік - Карта аналітичного обліку відкритих асигнувань (отриманих) (НДКСУ Љ100)Книга аналітичного обліку розрахунків із батьками за утримання дітей. Карткаф 292а.
  Використовується для аналітичного обліку отриманих асигнувань. Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків. При отриманні від вищестоящої установи доходів зі спеціального фонду бюджету, картки ведуться окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.Картка відкривається на рік. За рядком "Затверджено кошторисом на рік" заповнюються кошторисні призначення. Протягом року вони можуть корегуватися на підставі змін, що вносяться до кошторисів у порядку, встановленому чинним законодавством України.Записи щодо отриманих асигнувань та доходів спеціального фонду, що надійшли від вищестоящої установи, здійснюються на підставі виписок органу Державного казначейства (установи банку) з реєстраційних, особових (поточних) рахунків, відкритих в органах Державного казначейства (установах банків). Суми відізваних асигнувань записуються зі знаком "мінус" або чорнилом червоного кольору.Щомісячно в картці підраховується підсумок "Усього асигнувань за місяць", "Усього асигнувань за рік" та "Залишок річних бюджетних призначень".
  . Облік видатків загального та спеціального фондів військової частини
  Видатки -це витрати коштів військової частини, що виникли в процесі здійснення основної діяльності в межах сум установлених кошторисом, що визнаає обсяг, цільове призначення та щомісячний розподіл коштів на потреби військової частини.
  Клас 8. Витрати Рахунки цього класу призначені для відображення інформації про витрати за обмінними та необмінними операціями. Склад витрат та порядок їх визнання визначаються відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі
  Рахунок 80 "Витрати на виконання бюджетних програм" призначено для обліку й узагальнення інформації про витрати, пов'язані із виконанням суб'єктом державного сектору своїх повноважень, визначених законодавством.
  За дебетом рахунку відображаються суми визнаних витрат, пов"язаних з виконанням бюджетних програм та витрат на утримання державних цільових фондів, суми касових видатків розпорядників коштів державного (місцевого) бюджету, за кредитом - відображаються суми коштів, які надійшли на відновлення витрат і списання в порядку закриття на фінансовий результат виконання кошторису (бюджету).
  Видатки із загального фонду мають такі субрахунки:
  8011 (8021) "Витрати на оплату праці";
  8012 (8022) "Відрахування на соціальні заходи";
  8013 (8023) "Матеріальні витрати";
  8511 "Витрати за необмінними операціями".
  На субрахунках 8011 (8021) "Витрати на оплату праці" ведеться облік витрат на оплату праці, що здійснюються в процесі основної діяльності суб"єкта державного сектору та на виконання бюджетних програм (заробітна плата, грошове забезпечення військовослужбовців тощо).
  На субрахунках 8012 (8022) "Відрахування на соціальні заходи" ведеться облік сум витрачених та відрахованих на соціальні заходи, що нараховуються в процесі основної діяльності суб"єкта державного сектору та на виконання програм.
  На субрахунках 8013 (8023) "Матеріальні витрати" ведеться облік матеріальних витрат, які здійснюються суб"єктом державного сектору у процесі основної діяльності та на виконання програм, зокрема витрати на придбання предметів, матеріалів, обладнання, інвентарю (крім капітальних витрат), медикаментів та перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування, витрат за отримані послуги від сторонніх підприємств, витрати на відрядження тощо
  Рахунок 81 "Витрати на виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт)" призначено для обліку й узагальнення інформації про витрати, пов'язані з організацією та наданням послуг, виготовленням продукції, виконанням робіт.
  За дебетом рахунку відображаються суми визнаних витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, виготовленням продукції, виконанням робіт, за кредитом - відображається списання на суму витрат, пов"язаних з організацією та наданням послуг, виконанням робіт, виготовленням продукції, які відносяться на рахунок 16 "Виробництво", а також суми коштів, які надійшли на відновлення витрат та списання у порядку закриття на фінансовий результат виконання кошторису.
  На субрахунках 8111 (8121) "Витрати на оплату праці" ведеться облік витрат на оплату праці, пов"язані з організацією та наданням послуг, виготовленням продукції, виконання робіт.
  На субрахунках 8112 (8122) "Відрахування на соціальні заходи" ведеться облік витрат та відрахувань на соціальні заходи, що нараховуються в процесі надання послуг, виготовлення продукції, виконання робіт.
  На субрахунках 8113 (8123) "Матеріальні витрати" ведеться облік матеріальних витрат, які виникають в процесі надання послуг, виготовлення продукції, виконання робіт, витрат за отримані послуги від сторонніх підприємств, витрати на відрядження.
  На субрахунках 8114 (8124) "Амортизація" ведеться облік сум нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що використовуються в процесі організації та надання послуг, виготовлення продукції, виконання (робіт).
  На субрахунках 8115 (8125) "Інші витрати" ведеться облік витрат, які не відображені на субрахунках 8111 (8121) - 8114 (8124).
  На субрахунках 8211 (8221) "Собівартість проданих активів" ведеться облік виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.
  На субрахунках 8212 (8222) "Витрати, пов"язані з реалізацією майна" ведеться облік витрат, пов"язаних із реалізацією в установленому порядку майна (крім майна доходи від продажу якого вважаються доходами відповідного бюджету).
  На субрахунках 8411 (8421) "Інші витрати за обмінними операціями" ведеться облік втрат за активами й зобов"язаннями суб"єкта державного сектору від зміни курсу гривні до іноземної валюти, втрат від зменшення корисності активів, суми знецінення (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій тощо.
  
  ПКМУ Љ 748 "Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах".
  Наказ Міністерства фінансів України від 02.09.2014 Љ 879 "Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов"язань"
  Наказ Міністерства фінансів України від 17.06.2015 Љ 572 "Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації"
  інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об'єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо/
  
  інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового
  (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов'язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації.
  
  Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки майна в/ч. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках, дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов"язань,
  Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв"язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також ФЕС в/ч проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.
  На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.
  Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов"язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).
  Вартість лишків і нестач цінностей в звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку.
  Матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи) оформляються не менше ніж у двох примірниках.
  Результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення
  командирами (начальниками) відповідних служб.
  Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини.У разі виявлення за результатами інвентаризації надлишку або нестачі військового майна командир (начальник) військової частини призначає розслідування з метою встановлення причин їх виникнення, розміру заподіяної шкоди та винних осіб.
  Порядок регулювання розбіжностей між фактичною наявністю активів та даними БО:
  Надлишок:
  Акт оцінки лишків
  Зміни до планових документів по СФ
  Нестача:
  Фактична (крадіжка, псування, стихійне лихо; АТО, в межах норм природного убуття)
  Документальна (не має запису ні в одній зі служб)
  
  Списання НА внаслідок нестачі:
  Встановлена винна особа 2115-7111
  Не встановлена винна особа 073
  
  Оприбуткування лишків НА, виявлених під час інвентаризації 10,11 - 7211
  Списання запасів, нестач :
  в поточному році 8013,8113 - 1511-1518,1812,1816
  в минулому році 5512 - 12111-1218,1812,1816
  
  15) Фінансова та бюджетна звітність військової частини
  Фінансова та бюджетна звітність військової частини та загальні вимоги до її складання.
  З 1.01.2017 року для військових частин порядок складання і подання звітності визначається такими документами:
  Фін.звітність (далі ФЗ) - НПСБО 101 "Подання фінансової звітності" та НМФУ від 28.02.2017 Љ307 "Порядок заповнення форм фінансової звітності в державному секторі"
  Бюдж.звітність (далі БЗ) - НМФУ від 24.01.2012 Љ44 "Про затвердження Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування".
  Крім того, при скл. ФЗ і БЗ слід керуватися діючими нп(с)бо, Методичними рекомендаціями затвердженими НМФУ від 23.01.2015 Љ11, Планом рахунків Љ1203 і Типовою кореспонденцію.
  ФЗ - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єкта державного сектору за звітний період.
  ФЗ складається з: балансу(1-дс), звіту про фінансові результати(2-дс), звіту про рух грошових коштів (3-дс), звіту про власний капітал(4-дс), та приміток до річної фінансової звітності(5-дс).
  У новій формі Балансу відображається фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів(РБК) на початок року і кінець звітного періоду за активами, зобов"язаннями і власним капіталом на підставі звірених даних БО. При цьому джерелами інф. для складання ФЗ є: річна БЗ і ФЗ за минулий рік, квартальна БЗ і ФЗ минулого року, регістри синтетичного і аналітичного обліку( книга "Журн.-головна", МО, книги аналіт.обліку касових і факт.витрат, отриманих асигнувань тощо). У звіті про фін результати Љ2-дс РБК наводять інфу про доходи і витрати за звітний період. Ця форма скл.з 4 розділів: 1)фінансовий результат діяльності 2) видатки бюджету(кошторису) за функціональною класифікацією видатків і кредитування бюджету 3) виконання бюджету 4) елементи витрат за обмінними операціями
  Звіт про рух грошових коштів (за формою N 3-дс) відображає рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
  Звіт про власний капітал (за формою N 4-дс) розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу.
  БЗ має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів ДКСУ. БЗ має містити інформацію про виконання кошторисів та/або планів використання бюджетних коштів.
  Дані БЗ розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, у тому числі зведеної бюджетної звітності, перевіряються органами Казначейства в частині відповідності аналогічним даним, відображеним у бухгалтерському обліку органів Казначейства, у терміни, встановлені ДКСУ.
  БЗ складається безпосередньо з 8 форм звітів, а розкриття елементів БЗ здійснюється в Пояснювальній записці, а також додатково ще в 19 різноманітних формах.
  Форми звітності і пояснювальні записки підписуються НФЕО. Без таких підписів БЗ вважається недійсною.
  Подання бюджетної звітності супроводжується листом, в якому зазначаються перелік форм бюджетної звітності, що подаються, та їх обсяг (кількість аркушів за кожною формою), а також перелік форм, які не подаються у зв'язку з відсутністю показників.
  Форми бюджетної звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Казначейства України.
  ФЗ(у гривнях) - квартальна(не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом) і річна(не пізніше за 22 січня року, наступного за звітним.
   БЗ (у гривнях з коп.) - місячна(термін установлюється органом Казначейства, як правило, по 8 число місяця, наступного за звітним, квартальна і річна(у терміни встановлені для подання ФЗ).
  Нові правила складання звітності не передбачають порівняння показників фінансової і бюджетної звітності, як це було передбачено раніше.
  До бюджетної звітності входять: Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (ф. Љ 2д)
  • Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (ф. Љ 4-1д)
  • Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (ф. Љ 4-2д);
  • Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (ф. Љ 4-3д);
  • Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (ф. Љ 7д);
  • Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма Љ 7д.1)
  Елементи річної бюджетної звітності додатково розкриваються у Пояснювальній записці.
  На підставі бюджетної звітності складається фінансова звітність ф . 2-дс. Звіт про фінансові результати
  Звітність за терміном подання буває місячна, квартальна, річна
  Місячна (Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (ф. Љ 7д);
  Квартальна (Бюджетна(Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (ф. Љ 4-1д)
  • Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (ф. Љ 4-2д);
  • Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (ф. Љ 4-3д);
  • Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (ф. Љ 7д);
  • Звіт про заборгованість за окремими програмами (форма Љ 7д.1)), Фінансова (Баланс (1-дс), звіт про фінансові результати (2-дс))
  Річна: Бюджетна (2,4,7) і Фінансова (1-дс, 2-дс, 3-дс, 4-дс, 5-дс)
  
  ГЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗ
  
  1) НМОУ 260
  ОВЗ виплачується з дня зарахування до списків о/с.
  ПО. виплачується з дня зарахування до списків о/с мінімальний посадовий оклад (450 грн) до вступу у виконання обов"язків за посадою. А після вступу ПО за посадою.
  НВР виплачується з зарахування до списків о/с.
  Надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення.
  Премія з дня вступу у виконання обов"язків за посадою.
  ЩДГВ з дня вступу у виконання обов"язків за посадою.
  Військовослужбовцям, прийнятим на військову службу із запасу, одноразова допомога на початкове обзаведення не виплачується.
  
  2) НМОУ 260
  ОВЗ виплачується з дня присвоєння військового звання
  ПО. виплачується мінімальний посадовий оклад, передбачений за первинною типовою офіцерською посадою "командир взводу" (750 грн) до вступу у виконання обов"язків за посадою
  НВР виплачується з дня закінчення ВВНЗ
  Надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення.
  Телеграма ДФ МОУ Љ248/3/9/1/358 від 23.01.2017
  Премія офіцерам-випускникам ВВНЗ виплачується із дня закінчення навчання до дня, з якого вони стали до виконання обов"язків за посадою у розмірі 900% від мін.ПО ком.взводу (750 грн)
  З дня вступу у виконання обов"язків за посадою виплачується премія 450% від ПО за новою посадою.
  Також відповідно до ст.27 Дисциплінарного статуту ЗСУ у ВВНЗ виплачується одноразова премія у розмірі 4000 грн.
  ПКМУ Љ889
  НМОУ 595 - втратив чинність
  НМОУ 525 - новий наказ, але ще не введений
  ЩДГВ виплачується з дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов"язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення.
  
  3) НМОУ 260. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць:
  від 1 до 2 років - 5 відсотків;
  від 2 до 5 років - 10 відсотків;
  від 5 до 10 років - 20 відсотків;
  від 10 до 15 років - 25 відсотків;
  від 15 до 20 років - 30 відсотків;
  від 20 до 25 років - 35 відсотків;
  від 25 і більше років - 40 відсотків.
  До вислуги років військовослужбовців для виплати їм відсоткової надбавки зараховуються в календарному обчисленні періоди:
  - Військової служби осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців надстрокової військової служби, військовослужбовців-жінок, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, на посадах у Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній спеціальній службі транспорту України, Службі зовнішньої розвідки, військах цивільної оборони, інших військових формуваннях, правоохоронних органах, правоохоронних органах спеціального призначення, Об'єднаних збройних силах держав - учасниць Співдружності незалежних держав, військах та інших військових формуваннях СНД та СРСР.
  - Служби в органах внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої системи України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції, інших правоохоронних органів, у тому числі СНД та СРСР.
  - Перебування у розпорядженні та час, коли військовослужбовці не перебували на посадах внаслідок звільнення від посад.
  - Перебування на навчанні у військових навчальних закладах на посадах курсантів та слухачів.
  - Строкової військової служби.
  Періоди служби на посадах, для обчислення вислуги років на виплату відсоткової надбавки зараховуються на пільгових умовах:
  За два місяці - місяць служби на посадах льотного складу за умови виконання норм нальоту, парашутистів-випробувачів, за умови виконання польотів, стрибків з парашутом та катапультувань за методиками льотних випробувань.
  За півтора місяця - місяць служби ВДВ.
  Якщо виявиться, що з урахуванням пільгового обчислення вислуги років відсоткова надбавка за окремі місяці року підлягає виплаті військовослужбовцю у більшому розмірі, ніж вона фактично виплачувалася, то йому виплачується різниця.
  Вислуга років для виплати в/с надбавки обчислюється кадровим (стройовим) органом спільно з фінансовим органом військової частини на підставі особової справи військовослужбовця та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби, і щороку до початку нового року оголошується наказом командира військової частини, а командиру військової частини - наказом вищого командира (начальника). Календарна та пільгова вислуга років у наказі зазначаються окремо.
  
  4) Правила виплати надбавки за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя
  Військовослужбовцям строкової військової служби виплачується надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя у таких розмірах на місяць:
  25 відсотків посадового окладу - військовослужбовцям строкової військової служби постійного складу дисциплінарних військових частин.
  2) 40 відсотків посадового окладу - тим, які проходять службу:
  - в екіпажах танків, самохідно-артилерійських установок, зенітних самохідних установок, бойових машин піхоти, бойових розвідувальних і десантних машин, самохідних гаубиць;
  - у високомобільних десантних військах, частинах спеціального призначення,
  - в екіпажах надводних кораблів, і дизель-електричних підводних човнів, що перебувають у строю, ремонті чи на консервації;
  - на посадах льотного складу та виконують польоти в складі екіпажів літаків і вертольотів.
  Особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби в таких розмірах на місяць:
  15 відсотків посадового окладу - особам рядового, сержантського і старшинського складу, на посадах:
  в екіпажах танків, сау,, БМП, ВРДМ; на посадах, що належать до обслуги самохідних пускових установок зенітних ракетних комплексів і самохідних станцій виявлення і наведення цих комплексів;
  командирів і старших механіків-водіїв танків і гаубичних самохідно-артилерійських установок у підрозділах зберігання та обслуговування бронетанкової техніки.
  15 відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, на посадах:
  в авіаційних частинах згідно із затвердженим Міністром оборони України переліком посад наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків і вертольотів;
  в екіпажах надводних кораблів і суден, які перебувають у строю чи в ремонті, а також в управліннях їх з'єднань, постійно розміщених у встановленому порядку на кораблях і суднах;
  15 відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, бойових обслуг у військових частинах і підрозділах, які несуть бойове чергування з протиповітряної оборони.
  20 відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом на посадах:
  в екіпажах ракетних катерів (корветів), десантних і сторожових кораблів (катерів) на повітряній подушці, які перебувають у строю чи в ремонті;
  25 відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, на посадах:
  - у дисциплінарних військових частинах;
  - в органах військового управління, з"єднаннях, військових частинах ВДВ.
  30 відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які займають посади у військових частинах А1594, А2245.
  
  5.НКК (нмоу 260)
  Військовослужбовцям (крім льотчиків і штурманів, льотчиків і штурманів інструкторського складу), які мають кваліфікацію (класність), присвоєну в установленому порядку, займають посади, за якими може присвоюватися класна кваліфікація, виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу в таких розмірах на місяць:
  Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що мають: 2 клас - 5 відсотків, 1 клас - 8 відсотків, клас майстра - 11 відсотків.
  Військовослужбовцям строкової військової служби, які мають: 2 клас - 5 відсотків, 1 клас - 10 відсотків.
  Особам офіцерського складу - військовим льотчикам і штурманам, військовим льотчикам і штурманам інструкторського складу, які мають: 2 клас - 8 відсотків, 1 клас - 12 відсотків, клас снайпера - 15 відсотків.
  Надбавка за кваліфікацію військовослужбовцям, які мають відповідну класну кваліфікацію, виплачується:
  - особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом - з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами, за якими встановлена виплата надбавки, але не раніше дня видання наказу про призначення на ці посади;
  - військовослужбовцям строкової військової служби - із дня видання наказу про призначення на посади, за якими встановлена виплата надбавки.
  Військовослужбовцям, які мають класну кваліфікацію за двома і більше спеціальностями, надбавка виплачується за спеціальністю, яка відповідає займаній штатній посаді.
  Виплата військовослужбовцям надбавки за кваліфікацію припиняється з дня, наступного за днем:
  - Звільнення з посад, за якими встановлена виплата надбавки (у тому числі у зв'язку з вибуттям до військового навчального закладу на навчання).
  - Видання наказу про позбавлення класної кваліфікації чи пониження кваліфікації до 3 класу.
  - Вступу до тимчасового виконання обов'язків за вакантними і невакантними посадами, за якими виплата надбавки не встановлена.
  - Закінчення встановленого для підтвердження присвоєної кваліфікації строку з неповажних причин.
  
  6.НТ
  ПКМУ 414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці"
  наказ МОУ від 06.03.1995 Љ 50 - зараз він не діє, але нового нема.
  Військовослужбовцям, які мають допуск до державної таємниці, в установленому порядку, займають посади, за якими може присвоюватися допуск, виплачується надбавка за таємність у відсотках посадового окладу в таких розмірах на місяць:
  Розмір надбавки (від ПО)
  Особливо важливі - 20 %
  Цілком таємні - 15 %
  Таємні - 10 %
  Виплачується з дня видачі наказу про допуск до ДТ.
  
  7.ГДО (нмоу 260)
  Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
  Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
  Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
  Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, грошова допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов"язків за посадами, на які призначені.
  У разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення.
  Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.
  Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби.
  Випускникам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії.
  
  8.ГВ за тривалість безперервної служби
  НМОУ 260. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода в таких розмірах:
  
  строк безперервної календарної розмір винагороди військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням)
  15 років 1,0;
  20 років 1,5;
  25 років 2,0;
  30 років 2,5;
  35 років і кожні наступні 5 років 3,0.
  Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).
  У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
  До строку безперервної календарної служби військовослужбовців для виплати цієї винагороди зараховуються в календарному порядку періоди безперервної служби.
  Строк безперервної календарної військової служби військовослужбовців для виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби обчислюється кадровим (стройовим) органом військової частини спільно з фінансовим органом на підставі особової справи військовослужбовця.
  У разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в грошовому атестаті (розрахунковій книжці) зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю останній раз виплачена винагорода за тривалість безперервної військової служби.
  Винагорода за тривалість безперервної військової служби військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених законодавством України.
  Під час виплати винагороди військовослужбовцям, які на день виникнення права на винагороду перебувають у розпорядженні, та тим які звільнені від посад, до розрахунку беруться посадові оклади за останніми штатними посадами (з урахуванням зміни норм грошового забезпечення), що вони займали.
  
  9 НМОУ Љ260
  Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, допущеним установленим порядком наказом командира (начальника) до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою строком до шести місяців або до тимчасового виконання обов'язків за невакантною посадою строком до чотирьох місяців у тій самій військовій частині, за час виконання обов'язків за цими посадами виплачуються оклади за посадами, що тимчасово виконуються .
  Якщо в/с призначається до тимчасового виконання посади з більшим посадовим окладом, тоді йому виплачується гз за його посадовим окладом+провтдиться розрахунок різниця між більшим посадовим окладом(за твп) і його окладом і на цю різницю нараховуються всі надбавки і доплати які положені даному в/с.
  7.2. Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня, з якого військовослужбовець став до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня видання командиром військової частини наказу про його допуск до тимчасового виконання обов'язків за посадою, і до дня звільнення з посади включно. До цього строку не зараховуються періоди перебування у відпустці, службовому відрядженні (якщо воно не пов'язане з виконанням обов'язків за посадою, що тимчасово виконується), на навчанні, лікуванні або у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою.
  7.3. Посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за час тимчасового виконання обов'язків за посадами виплачуються з дотриманням таких умов:
  7.3.1. Військовослужбовцю, допущеному до тимчасового виконання обов'язків за невакантною посадою, оклад за цією посадою виплачується, якщо військовослужбовець, який постійно займає посаду, а також його заступники-військовослужбовці і помічники-військовослужбовці незалежно від їх функціональних обов'язків тимчасово вибули з військової частини або в установленому порядку звільнені від службових обов'язків.
  7.3.2. Військовослужбовцям, які обіймають посади начальників штабів військових частин і підрозділів, заступникам і помічникам командирів і начальників усіх найменувань незалежно від їх функціональних обов'язків, у разі тимчасового виконання обов'язків за невакантними посадами безпосередніх командирів і начальників виплачуються оклади за основними посадами. У разі тимчасового виконання зазначеними військовослужбовцями обов'язків за вакантними посадами безпосередніх командирів і начальників виплачуються оклади за посадами, що тимчасово виконуються, на загальних підставах.
  7.3.3. У разі тимчасового виконання військовослужбовцем обов'язків за посадою, за якою встановлений оклад у розмірі від мінімуму до максимуму, оклад за цією посадою виплачується в розмірі, установленому наказом командира військової частини залежно від складності та обсягу роботи, але не нижче розміру раніше встановленого окладу за займаною штатною посадою.
  7.5. За періоди перебування військовослужбовців, допущених до тимчасового виконання обов'язків за посадами, у відпустці зі збереженням грошового забезпечення, службовому відрядженні (якщо воно не пов'язане з виконанням обов'язків за посадою, що тимчасово виконується), на навчанні, лікуванні або у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою виплачуються оклади за основними посадами.
  7.6. Різниця в окладах за основною посадою і посадою, що тимчасово виконується, виплачується за минулий місяць (місяці) одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць, а військовослужбовцям, відрядженим до нового місця служби (навчання) або звільненим з військової служби, - під час вибуття з військової частини.
  7.9. Військовослужбовцям, призначеним на вакантні посади з більшими окладами, які вони тимчасово виконували, оклади за цими посадами виплачуються з того дня, з якого вони стали до тимчасового виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про допуск до тимчасового виконання обов'язків за посадою.
  
  10.Згідно НМОУ Љ260 від 11.06.2008р. "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
  Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
  Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.
  Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.
  Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, уважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою в межах строків, установлених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України,
  Якщо тривалість здавання справ і складання обов'язків за посадою не визначена, то вона встановлюється командиром військової частини, але не більше 10 днів. Строк здавання справ і складання обов'язків за посадою новопризначеній посадовій особі обчислюється з дня прибуття її у військову частину.
  У разі відрахування військовослужбовців з військових навчальних закладів, ад'юнктур чи докторантур днем зарахування їх у розпорядження вважається день, наступний за днем видання відповідним начальником наказу про відрахування.
  Військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з посад, які вони займали, оклади за останніми основними посадами виплачуються до призначення на інші посади, направлення на навчання у військові навчальні заклади або звільнення з військової служби, але не більше ніж за поточний місяць. Після цього виплачуються оклади за I тарифним розрядом, що встановлені для військовослужбовців строкової військової служби.
  Військовослужбовцям, які встановленим порядком були відряджені із залишенням на військовій службі до державних органів установ та організацій з дня їх повернення до Міністерства оборони України, але не раніше дня, до якого їм виплачено грошове забезпечення в зазначених органах, і до дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за новими посадами, на які призначені, зараховані на навчання у військові навчальні заклади, грошове забезпечення виплачується виходячи з посадового окладу за посадою, яку вони займали в державних органах установах та організаціях, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
  
  11. Стаття 167 Податкового кодексу. Ставки податку
  ПКМУ 167 стаття. Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв"язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
  Пкму 44 "ПОРЯДОК виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу"
   Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
   Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
   Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
  
  12 У разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються:
  - Особам офіцерського складу та за контрактом., які до дня отримання військовою частиною наказу про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу про звільнення.
  - Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам військових навчальних закладів (крім курсантів із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом) - за весь місяць, у якому вони звільнені, а курсантська посадова надбавка і морське грошове забезпечення - не більше ніж до дня виключення зі списків особового складу включно.
  В/с контракт, позбавленим військового звання:
  за вироком суду - до дня, зазначеного у вироку суду про початок строку відбування покарання, включно;
  у порядку дисциплінарного стягнення - до дня підписання відповідного наказу про позбавлення військового звання,
  -В/с які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.
  - В/с що перебувають до дня одержання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби на лікуванні, грошове забезпечення виплачується до дня повернення до місця служби включно, а тим, які перебувають у щорічній основній чи додатковій відпустці (зі збереженням грошового забезпечення), - до дня закінчення відпустки включно.
   При цьому в/с, які не здали до вибуття на лікування або у відпустку справи і не склали обов'язки за посадою, грошове забезпечення виплачується також за період здавання справ і обов'язків за посадою в межах установлених строків, а в/с, які не використали до вибуття на лікування щорічну основну відпустку, - і за час відпустки, що надається за їх бажанням у разі звільнення,.
  В/с на яких витяг з наказу про звільнення надійшов у період, коли вони перебували у щорічній основній чи щорічній додатковій відпустці (зі збереженням грошового забезпечення) і в цей період захворіли, у разі продовження відпустки на час перебування на лікуванні в лікарняному закладі гз також виплачується і за період продовженої відпустки.
  В/с, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів, яким щорічна основна відпустка за поточний рік не надавалася, на їх бажання надається відпустка або компенсація за невикористану відпустку, з наступним звільненням з військової служби та виплачується гз:
  тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - за 30 календарних днів;
  тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - за 35 календарних днів;
  тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - за 40 календарних днів;
  тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - за 45 календарних днів.
  У разі, якщо військовослужбовець використав частину відпустки, то йому на його бажання надається друга частина відпустки або компенсація та виплачується грошове забезпечення за цей час.
  Грошове забезпечення виплачується за час відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби з такого розрахунку:
  тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
  тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
  тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
  { тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
   Одержана в результаті розрахунку тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
  Грошове забезпечення за період відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу, наданої в разі звільнення військовослужбовців, виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
  В/с, накази про звільнення яких підписані в минулому році, але які не виключені зі списків військової частини, відпустка за період служби в поточному році не надається і грошове забезпечення за цей час не виплачується.
  Розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки та грошової компенсації, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород).
  У разі звільнення осіб офіцерського складу та контрактиків, до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, на підставі наказу відповідного командира (начальника) провадиться відрахування з їхнього грошового забезпечення за дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після їх звільнення.
  
  13. Розміри та порядок нарахування в/см грошової допомоги при звільненні
  Розміри допомоги визначені ЗУ "Про соц.. і правовий захист в/сл.", а також ст..9 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з в/сл."
  1)50% місячного ГЗ за кожен повний календарний рік служби, незалежно від вислуги років - при звільнені за станом здоров"я
  2)50% місячного ГЗ за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше у таких випадках:
  -За віком
  -За закінченням строку контракту
  -У зв"язку із скороченням штатів
  -У зв"язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням
  3) 25% МГЗ за наявності вислуги 10р і більше:
  -За власним бажанням (для офіцерів кадрової служби)
  -Через сімейні обставини або інші поважні причини
  Порядок цієї допомоги визначає НМОУ Љ260
  ГД в/см, які були призвані під час мобілізації, у разі їх демобілізації:
  - 4% МГЗ за кожен повний календарний місяць служби з дня мобілізації, але не менше 25%( ПКМУ 460 від 2014р.)
  При звільненні за іншими причинами ГД не виплачується
  Періоди служби за які виплачується допомога при звільненні ( враховуються всі періоди в/служби)
  До місячного ГЗ з якого нараховується ГД вкл.:
  1) Для в/с, які на день звільнення здали посади: ОВЗ, ПО, та додаткові види ГЗ ( надбавки, доплати, премія в повному розмірі ( крім ЩДГВ))
  2) Для в/с, які на день звільнення перебувають у розпорядженні або звільненні від посад: ПО та додаткові види ГЗ за останньою штатною посадою, ОВЗ на день звільнення (крім винагород)
  ГД в/с при звільненні із строкової служби:
  8ПО (за останьою посадою)
  12ПО - сироти.
  Не виплачується:
  - Курсантам ВВНз відрахованих з них
  - До досягнення призовного віку
  - Через небажання продовжувати навчання
  - Через недисциплінованність
  - Курсантам ввнз у разі відмови від подавльшої в\сл
  - Вихованцям військових музичних шкіл і військових шкіл
  
  14.Розмір та порядок нарахування ПД на в\с та членів їх сімей
  НМОУ N 370 від 22.10.2001 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати в/см Збройних Сил України підйомної допомоги".
  НМОУ 280 дод.22.
  Підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення виплачується особам офіцерського складу, прапорщикам та в/см рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання.
  Розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений в/с або яку він займав до дня прибуття військової частини до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.
  В особливий період та під час проведення АТО офіцерам і в/см, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв"язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період,зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини.
  В/см, які звільнені від виконання обов'язків за посадами і в період їх перебування у розпорядженні переїхали в інший населений пункт у зв'язку зі зміною постійної дислокації військової частини, в якій вони проходили службу до зарахування у розпорядження, підйомна допомога за цей переїзд не виплачується.
  На кожного члена сім'ї офіцера,прапорщика і в/с,який проходить службу за контрактом,що фактично переїхав для постійногопроживання до нового місця служби в/с,виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного в/с на день приїзду членів сім'ї до місця його служби.
  Підйомна допомога виплачується також на сім'ї в/с, які змінили місце проживання і переїхали у зв'язку зі службовими переміщеннями в/с не безпосередньо до нового місця їх служби, а до інших населених пунктів, розташованих поблизу місця служби в/с, де командуванням військових частин їм надана житлова площа або де вони тимчасово - до надання житлової площі - проживають на площі інших квартиронаймачів, а також тим, які переїхали для проживання в інші населені пункти у зв'язку з відсутністю житлової площі за новим місцем служби в/с.
  Підйомна допомога виплачується на дітей в/с(чоловіка),у тому числі усиновлених: молодших 18 років та інвалідів I і II групи незалежно від віку, а у віці від 18 до 23 років. На батьків або усиновителів в/с та його дружини (чоловіка): на батька, якому більше 60 років, на матір, якій більше 55 років або якщо вони є інвалідами I і II групи незалежно від віку, якщо вони прибули до місця служби в/с з населеного пункту, в якому він проходив службу до останнього призначення, або проживали разом із в/с, призваним на військову службу із запасу, до дня його призову.
  
  
  МДДДДДДДДФФФФФФФФФФФФФФ
  1. Організація та правові засади реалізації менеджменту державних фінансів.
  Організаційну й методичну роботу з управління державними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положенням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів.
  Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкретні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Це досягається завдяки розробці разом із Міністерством економіки України зведеного фінансового балансу держави і використання його показників для складання бюджетів. Успішне функціонування державних фінансів можливе за наявності правової основи. Для її формування Міністерство фінансів розробляє проекти законів України з питань фінансів, бюджету, податків, видає постанови й розпорядження Кабінету Міністрів. На цій основі розробляються інструкції про порядок їхнього застосування за відповідних економічних умов.
  Найважливішими функціями центрального апарату міністерства є організація роботи зі складання і виконання державного бюджету; методичне керівництво роботою в галузі бюджетного і фінансового планування й фінансування передбачених витрат; ведення обліку і складання звіту про виконання зведеного і державного бюджетів; підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів. У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фінансів організує роботу щодо контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію податкової політики, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків і платежів до бюджету та позабюджетних фондів, вирішує питання про відстрочення платежів, надання пільг.
  У міністерствах і відомствах, підприємницьких структурах усіх форм власності Міністерство фінансів здійснює перевірки бухгалтерських звітів, грошових документів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших обов'язкових платежів. Воно також аналізує економічне й фінансове становище галузей народного господарства, тенденції та динаміку розвитку форм власності, витрат на виробництво, рівень рентабельності та ефективності виробництва.
  Разом з іншими економічними відомствами Міністерство фінансів бере участь у проведенні роздержавлення власності, демонополізації народного господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансового становища держави. Воно також проводить роботу зі створення умов функціонування фінансового ринку.
  Важливими напрямками роботи Міністерства фінансів є надання методичної та практичної допомоги галузевим міністерствам, відомствам, виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, консорціумам, підприємствам і організаціям із фінансових питань щодо впровадження ринкових відносин, а також місцевим фінансовим органам в організації їхньої роботи. Апарат міністерства здійснює методичне керівництво бухгалтерським обліком, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, визначення результатів господарської діяльності.
  Місцевими фінансовими органами є Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Верховної Ради, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів, рішеннями відповідних рад народних депутатів, наказами та інструкціями Міністерства фінансів України. Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показники розвитку економіки відповідного регіону, вживають заходів щодо оздоровлення фінансового становища галузей підвідомчого раді народних депутатів господарства і збільшення доходів бюджету.
  Разом з іншими економічними органами місцеві фінансові органи розробляють проекти зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій щодо розвитку фінансових можливостей регіону і на їх основі розробляють бюджети відповідних рад народних депутатів; ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету, готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади Й управління про хід і підсумки виконання бюджету та пропозиції щодо збільшення доходів.
  Місцеві фінансові органи вирішують питання про відстрочення платежів, вносять пропозиції виконавчим органам про надання пільг щодо податків і платежів до бюджету за висновками податкових інспекцій. За статистичними і бухгалтерськими звітами, аналітичними і прогнозними розрахунками вони аналізують економічне й фінансове становище галузей економіки, тенденції та динаміку розвитку різних форм власності, формують відповідний банк даних із метою вишукування та мобілізації фінансових ресурсів на основі підвищення ефективності виробництва.
  Місцеві фінансові органи беруть участь у розробці пропозицій щодо зміни форм власності та методів господарювання на підприємствах комунальної власності, створення ринку цінних паперів.
  Вони надають методичну й практичну допомогу виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, підприємствам та організаціям із питань фінансів, бухгалтерського обліку і звітності, впровадження ринкових відносин. Відповідно до затверджених у бюджеті напрямків вони також фінансують заходи щодо розвитку місцевого господарства, освіти, охорони здоров'я, науки, культури, місцевих органів влади й управління, соціально-економічних програм.
  
  2)Необхідність та сутність прогнозування масштабу державних фінансів
  Процес прогнозування складається з ряду етапів, кожний з яких вирішує певну задачу:
  o визначення задачі;
  o збір ретроспективної інформації про об'єкт;
  o формалізація задачі;
  o вибір методів і алгоритму;
  o моделювання на основі ретроспективних даних оцінки якості моделі;
  o видача результатів прогнозу.
  Існує кілька основних понять в галузі прогнозування.
  Прогноз - це науково обгрунтоване, ймовірне судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.
  Прогнозування - специфічний вид пізнавальної діяльності, шо припускає дослідження ше не існуючого об'єкта.
  За масштабом прогнозування виділяють:
  o макроекономічний і структурний (міжгалузевий і міжрегіональний) прогнози;
  o прогнози розвитку галузевих комплексів (паливно-енергетичного, агропромислового, сфери обслуговування населення та ін.);
  o прогнози галузеві і регіональні;
  o прогнози на рівні окремих підприємств;
  o прогнози виробництва окремих продуктів.
  За часом прогнози поділяються таким чином:
  o оперативні;
  o короткострокові;
  o середньострокові;
  o довгострокові.
  Оперативний прогноз має період попередження до одного місяця, короткостроковий - від одного місяця до року, середньо-строковий - від року до п'яти років, довгостроковий - від п'яти і більше років.
  Розподіл прогнозів в залежності від характеру досліджуваних об'єктів пов'язаний з різними аспектами відтворювального процесу. За цією ознакою виділяють такі прогнози:
  o розвитку виробничих відносин;
  o соціально-економічних наслідків науково-технічного прогресу;
  o розвитку економіки в цілому (її темпів, факторів і структури);
  o відтворення трудових ресурсів, зайнятості і підготовки кадрів;
  o економічного використання природних ресурсів;
  o відтворення основних фондів і капітальних вкладень;
  o рівня життя і доходів населення;
  o фінансових відносин, доходів і цін;
  Економічний прогноз має дати об'єктивне достовірне уявлення про те, що може бути за тих чи інших умов. Він може стати надійною основою для прийняття державних рішень при його включенні в макроекономічний план, тим самим надаючи останньому директивного характеру. Прогноз та план як економічні дослідження мають базуватися на певних методологічних принципах.
  
  3. Фінансово-кредитний механізм держави
  Фінансово-кредитний механізм - сукупність фінансових методів і форм інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
  Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами.
   Перший - створення системи планового керівництва, в основі якої лежить адміністративно-командні методи. Завдання збалансування економічного і соціального розвитку вирішуються на основі єдиного директивного централізованого планування.
  Другий спосіб державного регулювання економіки полягає у застосуванні економічних методів управління. Вони в свою чергу, поділяються на два напрями.
  Перший - політика ціноутворення і регламентування цін.
  Другий напрям - застосування фінансових інструментів. Дві сторони функціонування фінансово-кредитного механізму на основі руху фінансових ресурсів характеризують два методи фінансового впливу на
  соціально-економічний розвиток: фінансове забезпечення і фінансове регулювання.
  Оскільки ці два методи є узагальнюючими і включають у себе окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми фінансово-кредитного механізму, що характеризують зміст фінансового
  впливу на різні сторони розвитку суспільства.
  
  Функціонування фінансово-кредитного механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регламентування, планування та організація. Правове регламентування полягає в розробці й прийнятті законодавчих актів з фінансів: кредиту. Ця функція накладається на органи державної влади. Фінансове планування полягає в розробці фінансових планів, на основі яких ведеться оперативне управління. Основний фінансовий план - бюджет держави - затверджується законодавчо. Функції організації фінансової діяльності в країні покладаються на органи державного управління і безпосереднього на Міністерство фінансів та Національний банк. Ефективність управління фінансово-кредитним механізмом залежить від чітких і злагоджених дій цих органів. Фінансово-кредитний механізм має реагувати на існуючі проблеми і сприяти її вирішенню. Та все ж головна його мета полягає в тому, щоб не допускати залагодження, а головне, загострення проблеми.
  
  4. Методи прогнозування соціально-економічного розвитку держави.
  Прогнозування економічного і соціального розвитку національної економіки передбачає вивчення економічного і соціального, науково-технічного, промислово-виробничого, сільськогосподарського, соціального потенціалу. Джерелами інформації виступають: накопичені знання і досвід, фактична і статистична інформація, економіко-математичні моделі.
  Головними об'єктами прогнозування виступає національна економіка, економіка міжгалузевих та галузевих комплексів, економіка окремих регіонів та адміністративно-територіальних одиниць, економіка підприємств. Суб'єктами прогнозування виступають держава в особі державних органів управління певного рівня, економічні служби органів місцевого самоврядування, економічні підрозділи підприємств.
  Єдність різноманітних методів і моделей розробки прогнозів забезпечують принципи соціально-економічного прогнозування. Відображаючи різні сторони розробки прогнозів, ці принципи створюють єдине ціле. Виділяють такі принципи прогнозування національної економіки, як цілеспрямованість, адекватність, альтернативність, системність, ефективність та наукова обґрунтованість.
  Однією з найважливіших характеристик соціально-економічного прогнозування є класифікація прогнозів за різноманітними критеріями (рис. 21.4). В свою чергу прогнозування також класифікують за різними критеріями і ознаками.
  
  Залежно від сфери застосування прогнозування буває соціально-економічним і науково-технічним. Соціально-економічне прогнозування дає оцінку можливим перспективним змінам економічних і соціальних умов життєдіяльності суспільства. Науково-технічне прогнозування націлене на розробку наукових, технічних і технологічних засобів реалізації планів соціально-економічного розвитку.
  Залежно від рівня управління прогнозування поділяється на народногосподарське, галузеве (або регіональне) і прогнозування розвитку підприємств. Народногосподарське прогнозування враховує можливості оптимального досягнення мети виробництва, виконання завдань економічного розвитку. Галузеве прогнозування здійснюється з урахуванням пропозицій різних галузей та регіонів. Прогнозування розвитку фірм, корпорацій, підприємств виконується з урахуванням нових тенденцій економічного й соціального аспекту та найновіших досягнень техніки та технології виробництва.
  За ступенем обґрунтування прогнозування поділяються на пошукове (дослідне) і нормативне. Пошукове прогнозування оцінює перспективні тенденції розвитку економіки, а нормативне пов'язане з визначенням шляхів і термінів досягнення бажаного стану економічного та соціального розвитку країни на основі досягнутих результатів. Нормативне прогнозування здійснюється на базі завчасно визначеної мети. Його завдання - окреслити шляхи і терміни досягнення можливого стану економіки в майбутньому на основі заданих нормативів [8, 58].
  Прогнозування - це вид діяльності органів державного управління, одна із функцій державного управління. У ринковій економіці, коли господарські зв'язки формуються горизонтально, а адміністративні методи впливу на товаровиробників мають обмежену дію, роль прогнозування набуває першочергового значення.
  Економічне прогнозування реалізується на основі використання як загальних наукових методів і підходів дослідження, так і специфічних методів, властивих науковому прогнозуванню економічних явищ. У числі загальних підходів можна виділити наступні: історичний, комплексний, системний, структурний, системно-структурний.
  Історичний підхід полягає в розгляді кожного явища у взаємозв'язку його історичних форм. Прогнозування базується на перенесенні законів, тенденцій, що існують у сьогоденні, за його межі, для того, щоб на цій основі відтворити ще не існуючу модель майбутнього. Зв'язок різних історичних форм існування того самого явища означає, що сучасний стан досліджуваного об'єкта є закономірним результатом його попереднього розвитку, а майбутній стан - закономірним результатом розвитку в минулому і сьогоденні.
  Комплексний підхід включає розгляд явищ у їхньому зв'язку і залежності один від одного, використовуючи для цього методи дослідження не тільки даної, але й інших наук, що вивчають це ж саме явище. Теоретичною основою розробки наукових уявлень про майбутній розвиток є політична економія. З тією же метою в теорії і практиці економічного прогнозування широко використовується науковий апарат інших суспільних наук.
  Системний підхід припускає дослідження кількісних і якісних закономірностей проходження імовірнісних процесів у складних економічних системах. Він відіграє важливу роль у економічному прогнозуванні. Кожне явище дійсності може розглядатися як система. Це означає, що воно складається з ряду пов'язаних між собою частин, елементів, що забезпечують у цілому визначені властивості, функції. Знаючи ці властивості і функції можна передбачати, як буде поводити себе досліджуваний об'єкт.
  Структурний підхід відіграє важливу роль у дослідженні об'єктів прогнозування, оскільки метою дослідження є причинне пояснення, тобто встановлення причини досліджуваного явища.
  Системно-структурний підхід припускає, з одного боку, розгляд економічної системи як цілого, що динамічно розвивається, а з іншого боку - розчленовування системи на складові структурні елементи в їхній взаємодії, оскільки в реальних умовах кожен структурний елемент впливає як на всі інші елементи, так і систему в цілому. Тим самим створюється можливість розкрити закономірності зв'язків елементів системи, а також їхнє співвідношення і субординацію.
  Соціально-економічне прогнозування передбачає використання різноманітних методів, які можна розуміти як сукупність способів мислення. Вони дозволяють на основі даних вивести судження певного й достовірного відносно майбутнього стану досліджуваного об'єкта.
  Загалом виділяють інтуїтивні та формалізовані методи прогнозування національної економіки (рис. 21.5).
  
  Інтуїтивні методи прогнозування використовуються, коли неможливо врахувати вплив багатьох чинників через складність об'єкта прогнозування, і у такому випадку використовуються думки експертів щодо поведінки об'єкта прогнозування. Вони бувають індивідуальними (анкетування, інтерв'ю, аналітика, написання сценарію) та колективними (рішення колективної експертної комісії, колективна генерація ідей - мозкова атака, метод "Дельфі", матричний метод).
  Формалізовані методи прогнозування Ґрунтуються на аналітичних сітках, що виражають як сукупний попит, так і сукупну пропозицію. До групи формалізованих методів належать методи екстраполяції і моделювання.
  Прогнозна екстраполяція може здійснюватися з використанням методів найменших квадратів, експонентного згладжування, ковзних середніх, адаптивного згладжування. При формуванні прогнозів за допомогою екстраполяції виходять із тенденцій змін тих чи інших кількісних характеристик об'єкта, що статистично склалися. Однак ступінь реальності прогнозу, складеного з використанням цих методів, є значно нижчим, оскільки на економічне явище мають вплив декілька змінних, які не підлягають екстраполяції. Окрім того, екстраполяція орієнтується на минуле та сьогодення, а прогнозні параметри можуть залежати від факторів, які не діяли в минулому.
  До методів моделювання прогнозів відносяться структурне, сітьове, матричне та імітаційне моделювання.
  Структурні моделі описують зв'язки між окремими елементами єдиного цілого (міжгалузевий баланс).
  Сітьові моделі забезпечують оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування [9, 62].
  Матричне моделювання передбачає складання експертної матриці на базі опитування експертів.
  Імітаційні моделі відтворюють розвиток об'єкта прогнозування відповідно до очікуваної ситуації або аналогічного явища [10, 86].
  За допомогою вищезазначених методів прогнозування можна зробити висновки про розвиток національної економіки у майбутньому.
  
  5.Взаємовідносини між ланками бюджетної системи
  Кожна ланка бюджетної системи є відносно обособленим фондом фінансових ресурсів, який формується і використовується на підставі окремо затвердженого плану. Разом з тим, між ланками бюджетної системи може відбуватись рух ресурсів, який характеризує взаємовідносини між бюджетами. Ці взаємовідносини розглядаються за різними ознаками: їх формами і видами, стадією, на якій вони виявляються, напрямком руху коштів, правовим регулюванням.
  За формами руху коштів взаємовідносини між бюджетами поділяються на чотири групи:
  - субсидіювання;
  - вилучення коштів;
  - взаємні розрахунки;
  - бюджетні позички.
  Субсидіювання характеризує виділення коштів із бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Воно може здійснюватись з різних причин. По-перше, для надання фінансової допомоги тим бюджетам, у яких відносно слабка доходна база в порівнянні з їх видатками. Така ситуація характерна практично для всіх країн світу, оскільки в кожній з них є економічно розвинуті і відносно відсталі регіони. Поки що нікому не вдалось досягти абсолютно збалансованого розвитку регіонів, тим більше, що в історичному плані характерною є нерівномірність і нерівноцінність розміщення виробничих сил. По-друге, необхідність субсидіювання витікає з пропорцій розподілу ресурсів між центральним і місцевими бюджетами. Поки що переважає централізація бюджетних ресурсів. Спочатку вони концентруються у центральному бюджеті, а потім розподіляються між регіонами. Тому, відзначаючи недостатню доходну базу місцевих бюджетів, слід пам`ятати, що це дуже відносно. Змінивши розподіл доходів між рівнями бюджетів, можна змінити і рівень забезпеченості кожного бюджету ресурсами. По-третє, необхідність субсидіювання може визначатись тимчасовими факторами, наприклад, реалізацією окремих державних програм, на які виділяються кошти із центрального бюджету, а фінансування здійснюється з місцевих.
  Видами субсидіювання виступають: субсидії, субвенції, дотації. Субсидії як загальна форма субсидіювання характеризують передачу коштів для надання фінансової допомоги. Вони можуть мати як цільовий, так і знеособлений характер. Цільові субсидії виділяються під певні видатки чи програми і не можуть використовуватись не за призначенням. Звичайні субсидії виступають для бюджетів, що їх отримують, як звичайні доходи і тому можуть використовуватись на будь-які цілі. Для органів влади, які виділяють субсидії більш характерним, є прагнення до надання цільових субсидій. Навпаки, ті, хто отримує субсидії, зацікавлені в їх знеособленому характері. Але так чи інакше, будь-які субсидії посилюють фінансову базу відповідних бюджетів. Адже, отримавши цільову субсидію, можна кошти, що звільнились на даних видатках, спрямувати на фінансування інших видатків. Субвенції - це такий вид субсидіювання, який передбачає дольову участь декількох бюджетів у фінансуванні певних видатків чи проектів. Як правило, вони виділяються за умов, коли бюджет, який отримує субвенцію, забезпечує покриття встановленої для нього долі видатків. Такий вид субсидіювання має більш активний вплив, оскільки передбачає пошук місцевих ресурсів. Субвенції носять цільовий характер, що витікає безпосередньо з їх суті. Як правило, вони виділяються з бюджету розвитку, а не на фінансування поточних витрат. Дотації - це виділення коштів для збалансування бюджетів). Якщо розміри субсидій і субвенцій не ув`язуються безпосередньо зі станом того чи іншого бюджету, то дотація видається саме для покриття тих видатків, на які не вистачає доходів і, як правило, в розмірі, який визначається як різниця між видатками і доходами. Як інструмент впливу дотації значно слабкіші, чим субсидії і особливо субвенції.
  Вилучення коштів є формою взаємовідносин протилежного за змістом і за напрямком руху ресурсів субсидіюванню, а саме такому виду як дотації. На відміну від субсидіювання, яке поширено в усьому світі, вилучення коштів є характерною ознакою бюджетних систем, побудованих виходячи з принципу єдності. Вилучення коштів проводиться в розмірі перевищення доходів над видатками у тих бюджетів, де воно виникає. Звісно, це досить відносне перевищення, адже завжди знайдуться напрями використання коштів. Таке перевищення може встановити тільки орган влади чи управління більш високого рівня на основі нормування видатків. Про відносність такого перевищення свідчить той факт, що в Україні вилучення коштів встановлюється в умовах значного дефіциту бюджетів всіх рівнів. В умовах автономності бюджетів про вилучення коштів не може бути і мови. Більше того, і політика субсидіювання організується таким чином, щоб не підривати зацікавленості в зростанні доходів і економному та раціональному фінансуванні видатків.
  Взаємні розрахунки між бюджетами виникають при перерозподілі доходів і видатків між бюджетами після їх затвердження. Перерозподіл доходів може відбуватись внаслідок змін податкового законодавства або зміни нормативів розподілу регулюючих доходів. Внаслідок цього один бюджет втрачає доходи, хоча вони були для нього заплановані, другий отримує додаткові, непередбачені планом надходження. Оскільки така зміна доходної бази не відображає ні прорахунків однієї сторони, ні зусиль другої, а бюджети обох мають враховувати заплановані видатки, то проводяться взаємні розрахунки з передачі додаткових, непередбачених планом доходів від одного бюджету до іншого. Перерозподіл видатків відбувається при зміні відомчого підпорядкування суб`єктів фінансування (при встановленому відомчому принципі розподілу видатків), або при передачі фінансування певних заходів з одного бюджету до іншого. При цьому в одного бюджету відбувається вивільнення доходів, утворюється їх відносний (до плану) надлишок, а у другого, навпаки, нестача доходів для фінансування непередбачених видатків. Для усунення дисбалансу необхідно передати на суму перерозподілених видатків доходи з одного бюджету до іншого.
  
  6. Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації грошових коштів:
  • пряме вилучення доходів з державного сектора;
  • отримання доходів від державних угідь, майна І послуг;
  • перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою
  податків;
  • залучення позик.
  Надходження .від державного сектора, зазвичай, незначні. Це пояснюється двома причинами:
  а) держава, як правило, працює в непривабливих для приватного
  бізнесу сферах діяльності;
  б) у більшості випадків діяльність державних підприємств носить неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів чи послуг, а не на отримання прибутку.
  Доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. В Україні дотепер існує загальнонародна власність на землю. Отже, всі угіддя, надра, корисні копалини належать державі, Тому доходи від їх використання спрямовуються до бюджету держави. Формою таких доходів є платежі за ресурси: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.
  Надходження від державних прав власності навіть в Україні мінімальні - 2%.
  Податковий метод формування доходів бюджету характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. На відміну від прямого вилучення доходів в державному секторі, може здійснюватись тільки на підставі законів.
  Позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі. За нормальних умов основу доходів бюджету складають податки (95-98%) і позики (2-5%).
  Джерелами формування доходів виступають:
  • створений ВВП;
  • національне багатство (відображає накопичені матеріальні цінності і розвідані природні ресурси). Використовується тоді, коли не вистачає ВВП чи є певний надлишок природних ресурсів.
  Найнадійніше джерело - створений ВВП.
  Джерела формування доходів бюджету також поділяються на внутрішні і зовнішні. Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватись на основі таких методів:
  І) прямий перерозподіл (наприклад, репарація);
  2) міжнародний кредит;
  3) оподаткування експортно-імпортної діяльності;
  4) валютне регулювання - відхилення встановленого курсу валют від реального їх співвідношення;
  5)ціновий механізм - у світі склався певний масштаб цін, який призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів.
  Вихідними принципами формування доходів бюджету є фіскальна й економічна ефективність та соціальна справедливість.
  Принцип фіскальної ефективності передбачає достатність доходів, мінімізацію витрат на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) системи доходів бюджету, рівномірний розподіл доходів між адміністративно-територіальними одиницями.
  Оскільки доходи потрібні державі для виконання відповідних функцій, то система доходів бюджету має забезпечувати відповідний обсяг надходжень. Звідси обсяг доходів, що потрібний державі, визначається на основі обсягу її видатків.
  Мінімізація витрат на мобілізацію доходів зумовлена тим, що податки стягуються зовсім не для того, щоб їх повністю використати на відшкодування витрат, пов'язаних зі справлянням цих податків. Отже, максимальне зменшення витрат на систему, яка забезпечує своєчасне і повне надходження доходів, є одним із необхідних елементів фіскальної ефективності системи доходів бюджету. Саме з цієї причини більшість країн звільняє від оподаткування чимало невеликих платників податку, оскільки надходження від цих груп платників можуть іноді бути меншими, ніж витрати держави на збирання з них податків.
  
  7. Причини, наслідки та межі бюжетного дефіциту.
  Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Характеристика дефіциту дається за такими ознаками: формою прояву; причинами виникнення; спрямуванням коштів.
  За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи. Визначаючи в цілому причину дефіциту, слід зазначити, що він пов`язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і тим самим вирішити проблему. Однак в реальній дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Аналогічно немає можливостей підвищення рівня оподаткування - він і так надто високий. Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне - низький рівень ВВП на душу населення.
  Свідомий бюджетний дефіцит пов`язаний з проведенням політики так званих "позикових" фінансів. Політика "позикових" фінансів виходить з необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків за рахунок позик. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме при наявності вільних ресурсів, які фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави; фінансовий стан підприємств і громадян в цілому задовільний або і дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвитку виробництва і зростанню доходів у суспільстві.
  Встановлення причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сама по собі наявність дефіциту (звісно, якщо це саме дефіцит, а не бюджетна "пустота") ще ні про що не свідчить. Хіба можна, скажімо, порівняти дефіцит в Україні та США? Дефіцит в нашій країні явно вимушений і тому необхідно вести чітку політику на його ліквідацію. Але немає потреби боротись з таким дефіцитом, який наперед передбачений. Тому і однозначна оцінка дефіциту неможлива. Невірно визначати його сам по собі як негативне явище і хибну фінансову політику. Точно так невірно вказувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Може даватись тільки його відносна характеристика виходячи з причин виникнення.
  Негативні, так і певні позитивні налідки. Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей. Воно веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість в часі. Всі намагаються позбутись грошей, які практично перестають виконувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зростанні цін і падінні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Разом з тим стримування інфляції шляхом жорсткої монетарної політики може дати зворотні наслідки. Дефіцит грошей настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок.
  Позитивний вплив пов`язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до росту попиту, а відтак і виробництва. Тому і політика бюджетного дефіциту повинна бути виважена і збалансована.
  Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників і насамперед від наявності продуманої політики і керованості бюджету і бюджетного процесу.
  Бюджетний дефіцит має певні обмеження. МВФ визнає за припустимий дефіцит в межах 2-3 % від ВВП. Це той розмір дефіциту, що не несе в собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Звісна річ, що такий "норматив" є досить умовним. Він встановлений для проведення операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових інститутів з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. В певних умовах для окремих країн рівень "нормативу" може бути підвищений. Так, наприклад, для України передбачено надання міжнародних кредитів за умови рівня бюджетного дефіциту 4-5 % до ВВП.
  
  8. роль і місце фінансового контролю в бюджетному процесі Фінансовий контроль - це обов'язковий елемент фінансової системи кожної країни, форма реалізації контрольної функції фінансів. Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів як у фондовій, так і нефондових формах Фінансовий контроль - це:
  1) контроль за функціонуванням різних ланок фінансової системи країни;
  2) це сукупність дій та операцій з перевірки фінансових та пов'язаних з ними питань діяльності суб'єктів господарювання за допомогою спеціальних форм та методів;
  3) це контроль фінансових потоків і стану фінансових ресурсів окремих господарюючих суб'єктів та держави в цілому.
  Основна мета фінансового контролю - забезпечення процесу ефективного управління фінансовими ресурсами у всіх сферах виробництва та розподілення суспільного продукту відповідно до завдань фінансової політики держави.
  У країнах з ринковою економікою достатньо широко використовується така форма фінансового контролю як аудиторський фінансовий контроль. В Україні правові засади здійснення аудиторської діяльності як системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника регламентовані Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року Љ 3125-ХІІ. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), або аудиторськими фірмами за ініціативою господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Незважаючи на подібність методик і прийомів, застосовуваних при аудиті та ревізіях, аудиторське обслуговування незалежно від державних управлінських структур, гарантує конфіденційність та комерційну таємницю.
  Відповідно до законодавства: "Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам".
  У країнах з ринковою економікою держава достатньо часто залучає аудиторські фірми для здійснення окремих функцій державного фінансового контролю. Але основним замовником аудиту є підприємницькі структури, держава - тільки в тих випадках, коли це доцільно та вигідно. Крім того, як показує практика, аудиторські фірми не завжди можуть забезпечити необхідну якість робіт.
  В умовах функціонування підприємств із різними формами власності державний контроль набуває особливого значення. На зміну нещодавньому "захопленню" незалежним аудиторським контролем велика увага на сучасному етапі розвитку нашої країни приділяється саме державному контролю. Посилюється контроль за діяльністю державних підприємств, за витрачанням бюджетних коштів органами центральної влади та місцевого самоврядування, за порушеннями бюджетного законодавства. Виникла необхідність посилення державного контролю і в стратегічно важливих сферах економіки. Система фінансового контролю повинна охоплювати всю фінансову систему країни; контролюючі органи повинні бути пов'язані в єдину контролюючу систему, всі елементи якої переслідували б одну мету: забезпечення повноти та своєчасності формування ресурсів держави, зберігання, ефективності та цільового витрачання державних коштів, законності та високої результативності їх використання..
  Незалежність як Вищих органів контролю так і їх членів повинна гарантуватися Конституцією.
  Законність - один з ключових принципів державного фінансового контролю, що передбачає точну його відповідність нормам та правилам, встановленим чинним законодавством. Органи державного фінансового контролю повинні діяти тільки в межах компетенції, певних завдань, функцій та повноважень, згідно з правами та обов'яками, якими вони наділені законодавчо.
  Відповідальність - це принцип, який безпосередньо пов'язаний з принципом законності. Суб'єкти державного фінансового контролю відповідають за дотримання законів та нормативних актів, що регламентують їх діяльність, та за достовірність інформації щодо результатів контролю.
  Об'єктивність - це принцип, що передбачає точність та достовірність здійснення процедур контролю, об'єктивну оцінку діяльності об'єкту перевірки та правильне застосування методики при проведенні контрольних дій. Об'єктивна оцінка фінансово-господарчої діяльності підконтрольного об'єкта можлива тільки за умов безперечного дотримання законодавства при високому професійному рівні фахівців з фінансового контролю. Для цього, з метою підвищення об'єктивності дій контролюючих органів, розроблено спеціальні стандарти проведення контрольних заходів та кваліфікаційні вимоги до контролерів.
  Системність - це принцип, який забезпечує підвищення ефективності фінансового контролю. Цей принцип передбачає періодичність та комплексність проведення контрольних дій, вимагає здійснення контролю на всіх стадіях руху грошових потоків держави, дозволяє не тільки відстежити позитивні та негативні тенденції процесу контролю, але й запропонувати необхідні дії та рекомендації щодо усунення виявлених недоліків.
  
  9. Державна закупівля (далі - закупівля) - це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому Законом України "Про здійснення державних закупівель"
  Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (далі - веб-портал Уповноваженого органу) протягом п"яти робочих днів з дня затвердження річного плану або змін до нього.
  Учасниками процедури закупівлі (далі - учасники) - фізичні особи,  в тому числі фізичні особи - підприємці,  юридичні  особи (резиденти  або  нерезиденти),  які письмово підтвердили намір взяти участь у процедурі закупівлі та/або подали пропозицію конкурсних торгів, або  цінову  пропозицію, або взяли участь у переговорах у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника.
  Згідно з даним визначенням для набуття статусу учасника, особи, зацікавлені в участі у процедурі закупівлі, повинні:
  письмово підтвердити намір взяти участь у процедурі закупівлі та подати відповідну пропозицію;
  або подати відповідну пропозицію (чи взяти участь у переговорах - у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника).
  Згідно Закону процедура торгів здійснюється шляхом виконання послідовних дій (регламентованих процедур), що передбачають здійснення конкурентного відбору учасників та завершуються укладанням договору про закупівлю з переможцем торгів.
  При проведенні процедур закупівель слід враховувати, зокрема, бюджетне законодавство (у разі, якщо замовник є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів) та сферу застосування Закону.
  Організація та проведення процедур закупівель Законом покладається на комітет з конкурсних торгів - відповідальних службових (посадових) замовника (генерального замовника).
  Комітет з конкурсних торгів створюється у складі не менше п"яти осіб замовника, при цьому існують певні обмеження - до складу комітету з конкурсних торгів не можуть входити:
  посадові особи та представники учасників;
  члени сімей посадових осіб та представників учасників;
  народні депутати України;
  депутати місцевих рад
  Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Планування протягом року процедур закупівель здійснюється відповідно до затвердженого кошторису, фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних (державних) коштів), а також відповідно до очікуваної вартості потреби, комітетом з конкурсних торгів.
  
  10 - МДФ .. Реформування процедури тендерних закупівель
  Держава закуповує товари, роботи й послуги для задоволення суспільних потреб. Обсяг державних закупівель в Україні щороку складає близько 13% ВВП. У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України працює Департамент регулювання державних закупівель, який визначає правову політику в цій сфері й координує роботу системи держзакупівель. 
  Ціль Департаменту регулювання державних закупівель - створення такої системи, яка дозволить максимально задовольнити суспільні й державні потреби за найвигіднішою ціною. В оновленій системі бізнес охоче братиме участь у держзакупівлях, а природна конкуренція знищить корупцію. Досвідчені закупівельники будуть розуміти ринок і зможуть ефективно забезпечити своє підприємство якісними товарами, послугами та роботами.
  Аби отримати сучасну зручну систему державних закупівель, якою всі хочуть користуватися, бо довіряють, слід вжити таких заходів:
  спростити тендерну процедуру, зробити її прозорою і чесною;
  залучити реальний бізнес до участі в державних закупівлях, і створити в цій сфері природну конкуренцію;
  надати громадськості повний доступ до всіх проведених закупівель для аналізу та контролю;
  гармонізувати українське законодавство з найкращими європейськими практиками.
  Реформа держзакупівель розпочалась із Закону України "Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, N 24, ст.883). Метою оновленого Закону, зокрема, є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері та розвиток добросовісної конкуренції.
  Ключові новації - оновлений закон скоротив перелік підстав для застосування неконкурентної процедури; адаптував процедури закупівлі в одного учасника до практики застосування такої процедури в європейських країнах; скоротив перелік випадків (із 44 до 10), на які не поширюється дія Закону. Останнє впровадили з метою запобігання безконтрольному використанню державних коштів, прозорості й відкритості сфери державних закупівель та інше.
  У лютому 2015 року в пілотному режимі відкрилася платформа закупівель ProZorro, яку розробили разом із бізнесом, громадськими активістами, світовими експертами, недержавними організаціями із боротьби з корупцією та іншими активними учасниками процесу. Ця система вперше дозволила постачальникам подавати свої пропозиції в електронному вигляді і, відповідно, залучити великі групи вже існуючих постачальників до державних тендерів. Зараз у системі проходять тільки невеликі закупівлі, що не підпадають під дію Закону - так звані "допорогові закупівлі". Але навіть таких тендерів уже оголошено майже на півмільярда гривень, а платформою користуються ключові державні органи - Мінекономрозвитку, Міністерство фінансів України, Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України, Державне управління справами, Міністерство юстиції України, Національний банк України, Енергоатом, Київська міська державна адміністрація, Державна фінансова інспекція України, Міністерство охорони здоров"я України, Львівська міська рада та інші.
  Наступні етапи Реформи
  У 2015 році:
  Внести додаткові зміни до закону про держзакупівлі, на основі практики роботи за останній рік.  Ключові моменти:
  спростити порядок подачі документів, котрі надає учасник (документи надає тільки переможець);
  наблизитися до стандартів ЄС і GPA;
  підвищити пороги держзакупівель відповідно до рівня інфляції;
  запустити електронні процедури для деяких груп закупівель, побудувавши сучасну інфраструктуру на базі діючого державного веб-порталу й напрацювань громадськості та бізнесу, побудувати зручну базу знань із держзакупівель.
  У 2016 році
  розповсюдити електронні закупівлі на всі закупівлі;
  забезпечити зручний публічний доступ до інформації про держзакупівлі;
  підвищити рівень професіоналізації державних замовників.
  У 2015 - 2022 роках
  імплементувати у законодавство України положення Директиви 2014/24/ЄС і Директиви 89/665/ЄЕС зі змінами, внесеними Директивою 2007/66/ЄС, визначеними у Додатках XXI-B, XXI-C до Угоди.
  Держслужбовці з великим стажем роботи й люди, які мають успішні напрацювання в реальному бізнесі, об"єднали сьогодні свої зусилля в департаменті регулювання державних закупівель, аби досягнути зазначених цілей у найкоротші терміни. Оновлений департамент держзакупівель активно працює над реформою і залучає громадські організації до співпраці та контролю.
  
  11) Децентралізація - процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління.
  Децентралізація влади включає як політичну так і адміністративну сторони. Децентралізація може бути територіальною - переміщення влади від центрального міста на інші території, і може бути функціональною - шляхом передання повноважень на прийняття рішень з головного органу будь-якої галузі уряду до чиновників нижчих рівнів. Цей процес було названо "новим державним управлінням", який був описаний як децентралізація, предметне управління, конкуренція урядової і місцевої координації.
  Після внесення змін до податкового та бюджетного законодавства, основними податками, які наповнюють місцеві бюджети (міста обласного значення, районів, об"єднаних територіальних громад) стали: 60% ПДФО (податку на доходи фізичних осіб), 5% акцизного податку з реалізації підакцизних товарів, 100% єдиного податку, 100% податку на майно (нерухомість, земля, транспорт), 100% плати за землю, 100% податку на прибуто підприємств комунальної власності, 100% плати за надання адміністративних послуг та 25% екологічного податку.
  У Києві надходження з ПДФО складає 40%, додатково до бюджету надходить 10% податку на прибуток підприємств. Крім цього, у міста Київ немає вилучень з бюджету (реверсної дотації), і немає базової дотації.
  Фінансування медичної та освітньої сфери передано на районний рівень та рівень міста обласного значення через прямі субвенції з державного бюджету відповідно до затверджених нормативів. У результаті основну відповідальність за фінансування галузей несуть профільні Міністерство освіти та Міністерство охорони здоров"я. При чому залишки коштів державної субвенції у кінці року не вилучаються, а залишаються у місцевих бюджетах і можуть використовуватися на оновлення матеріально-технічної бази навчальних та медичних закладів.
  Було зменшено пільги зі сплати податку на нерухомість залежно від розміру площі об"єкта (пільги встановлено для нерухомості, які мають 60 м2 для квартир та 120 м2 для будинків). Закріплено ставки оподаткування нерухомості до 2% від розміру мінімальної заробітної платні за 1 м2. Проте затверджена формула є неефективною та складною у адмініструванні.
  Розширено права органів місцевого самоврядування зі встановлення ставок та пільг із місцевих податків і зборів. Економія місцевих бюджетів за відсутності загальнодержавних пільг склала близько 1 млрд грн.
  Органи місцевого самоврядування отримали право обслуговувати власні надходження своїх бюджетних установ та фонди розвитку у державних банках і не залежати від Державного казначейства.
  Найбільш важливою стала зміна системи бюджетного вирівнювання місцевих бюджетів за видатками, на систему вирівнювання за доходами. Як наслідок, з бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, які заробляють більше, ніж мають видатків, - вилучаються тільки 50% додатково отриманого доходу (за умови, що індекс податкоспроможності складає більше 1,1). Такі вилучення спрямовуються для надання базової дотації.
  Натомість в адміністративно-територіальних одиниць, які не заробляють необхідної для видатків суми, базова дотація складає тільки 80% до необхідної суми (за умови, що індекс податкоспроможності складає менше 0,9).
  
  12. Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка та темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур.
  Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.
  Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави.
  Внутрішній державний борг(D) - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
  Внутрішній борг України умовно можна поділити на боргові зобов'язання двох видів:
  • ринкові, що існують у формі державних емісійних цінних паперів;
  • неринкові, що виникли за підсумками виконання державного бюджету, інші позики та зобов'язання.
  Зовнішній державний борг(DI) - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями
  Залежно від сукупності боргових зобов'язань державний борг класифікують на:
  • капітальний - містить у собі всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;
  • поточний державний борг - складається з платежів по зобов'язаннях, що позичальник зобов'язаний погасити в звітному періоді.
  Конкретний розмір внутрішнього і зовнішнього державного боргу обнародується в Законі України про Державний бюджет на поточний рік..
  
  13. Проблеми та суперечності оцінки держборгу України
  Загрозливі тенденції в борговій сфері впродовж 2017 року посилювались внаслідок ескалації політичних кризових явищ на тлі продовження воєнного конфлікту на сході країни, продовження економічної рецесії, накопичення проблем з функціонуванням фінансової системи в умовах зниження кредитних рейтингів України, підвищення соціального напруження в суспільстві.
  Впродовж минулого 2016 та початку 2017 років у сфері державного боргу зберігається тенденція до подальшого нарощування обсягів сукупного державного та гарантованого державою боргу України.
  На 31 грудня 2017 року граничний обсяг державного боргу в сумі 1.716.730.217,1 тис. гривень та граничний обсяг гарантованого державою боргу в сумі 579.368.700,4 тис. гривень.
  1)доходи Державного бюджету України у сумі 731.303.472,6 тис.
  2)видатки Державного бюджету України у сумі 800.398.576,7 тис
  3)граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 77.647.000 тис.
  Характерним для аналізованого періоду є продовження зростання боргового навантаження, що виражається як співвідношення сукупного державного та гарантованого державою боргу до ВВП, показник якого за підсумками 2017 року склав більше 90 % попри 60% допустимих.
  Серед чинників, які зумовлювали зростання боргового навантаження у минулому році, слід виділити:
  - девальвацію гривні, внаслідок чого збільшились не лише обсяг боргу в національній валюті, а й вартість його обслуговування;
  - різке падіння реального ВВП, що загострило бюджетний ризик.
  - зниження внутрішнього споживчого попиту внаслідок інфляційних процесів та безробіття
  - негативний вплив реальної процентної ставки НБУ на боргову сферу та обмеження функціонування ринку позичкового капіталу.
  Серед чинників сфери загальнодержавного управління, які впливали на зростання боргового навантаження у 2016 році, варто зазначити низку бюджетних проблем:
   - необхідність покриття дефіциту Пенсійного фонду загальним обсягом 31,8 млрд грн, в т.ч. 14,8 млрд грн на виплати пенсій в січні поточного року;
  - фінансування за рахунок державних запозичень дефіциту державного бюджету, зростання якого обумовлене значною мірою збільшенням видатків на оборону та обслуговування державного боргу;
  - невиконання плану надходжень від приватизації державного майна у 2016 році як одного з джерел фінансування дефіциту державного бюджету - із запланованих 17 млрд грн отримано лише 466,9 млн грн або 2,7 % від запланованих обсягів;
   - необхідність в державній підтримці державних підприємств та банків.
  Внаслідок низьких рейтингів та обмеження виходу України на фінансові ринки, в 2016 році здійснювались переважно валютні запозичення від міжнародних фінансових організацій, що вплинуло на формування тенденції до зміни в структурі боргу за рахунок збільшення частки зовнішнього боргу: загальний обсяг зовнішнього боргу України станом на кінець 2016 року склав 43,5 млрд дол. США або 1042,4 млрд грн, в т.ч. обсяг зовнішнього державного боргу 34,4 млрд дол. США або 825,9 млрд грн (станом на 31.12.2015 перекриття його золотовалютними резервами склало лише на 30,6 %). Така тенденція посилює залежність держави від міжнародних кредиторів.
  Необхідно зазначити, що на кінець 2016 року зберігалась тенденція до збільшення питомої ваги боргу, номінованого в іноземній валюті: загальна частка державного та гарантованого державою боргу України, яка номінована в іноземній валюті, складала 70,2 %, що перевищило критичний рівень в 60 % відповідного боргового індикатора, встановленого критеріями боргової стійкості за методикою МВФ для країн, що розвиваються, зокрема для України . Збільшення питомої ваги державного боргу, номінованого в іноземній валюті, зумовлює зростання валютних витрат уряду з обслуговування боргових зобов"язань, а для українських фінансових ринків створює загрозу ще більшого скорочення валютної пропозиції та подальшої девальвації гривні.
  
  14. Методи управління державним боргом
  Управління державним боргом - це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.
  Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, настала криза в економіці.
  Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.
  Конверсія - це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.
  Консолідація - це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випущених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією.
  Уніфікація позики - це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.
  Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.
  Відстрочка погашення - це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.
  Реструктуризація - це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.
  Анулювання державного боргу - це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції. Тому дефолт є дуже рідким явищем. У 90-х роках XX ст. дефолт офіційно оголосив Еквадор, у 1998 р. - Росія, але вона була змушена під тиском західних кредиторів відмовитися від нього.
  Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту.
  
  15. Кредитно-фінансові відносини - це економічні відносини між кредитором і позичальником при використанні кредиту (позики) в грошовій або товарній формі на умовах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.
  Кредитування в іноземній валюті має такі основні різновиди:
  o кредитування експортно-імпортних операцій зовнішньої (міжнародної) торгівлі;
  o кредитування державних потреб, пов'язаних з погашенням зовнішньої заборгованості іноземним державам та банкам;
  o кредитування спільних інвестиційних проектів держав, фірм, корпорацій;
  o кредитування банків за розрахунковими операціями.
  Важливою складовою міжнародних фінансових відносин є міжнародні кредитні відносини. Це пов'язано із розширенням таких форм світогосподарських зв'язків, як світова торгівля, міжнародна міграція капіталів та міжнародний науково-технічний обмін.
  Розширення міжнародних кредитних відносин зумовлене і збільшенням обсягів кредитів, що надаються міжнародними фінансовими організаціями як для сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються, так і для підтримання стабільності грошового обігу певних держав, передусім тих, що розвиваються, і з перехідною економікою.
  Міжнародний кредит - це надання грошово-матеріальних ресурсів суб'єктами економічної діяльності одних країн іншим у тимчасове користування на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.
  З міжнародним кредитом пов'язана зовнішня заборгованість країн. Це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені строки. Та її частина, що є боргом держави та її гарантіями по оплаті боргу приватних банків, фірм і місцевих органів влади, називається офіційним, або державним, зовнішнім боргом. У постсоціалістичних та країнах, що розвиваються, він зазвичай перевищує приватні зовнішні борги, що не гарантуються державою.
  Зростання зовнішньої заборгованості негативно впливає на економіку країн-боржників, у яких його частка щодо ВВП є високою. Збільшення обсягу зовнішнього боргу приводить до зростання коштів по його обслуговуванню, оскільки потрібно не тільки повертати позичені кошти, а й сплачувати відсотки за їх використання. Погіршення умов кредитування країн, що розвиваються, ускладнення в експорті, зростання нееквівалентного обміну привели до переростання проблеми зовнішньої заборгованості у її кризу.
  Країни, що розвиваються, не спроможні економічно сплатити свою заборгованість. Вони опинились у своєрідній пастці. Така ситуація загрожує розвалом міжнародної фінансово-кредитної системи, що вимагає певних узгоджених дій, насамперед розвинутих країн для поліпшення ситуації з кризою заборгованості. Важливу роль повинні відіграти у цьому процесі і міжнародні валютно-фінансові організації.
  
  СОООЦЦЦЦСТРААААХХХХХ
  
  1.Соціальне страхування- це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави.
  Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі виникнення певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.
  Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:
  наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно-корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;
  наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.
  Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України виконується за принципами:
  - законодавчого визначення умов і порядку проведення загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  - обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
  - надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
  - обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;
  - солідарності та субсидування;
  - державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
  - забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, визначений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;
  - цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  - паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні ним.
  Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
  - пенсійне страхування;
  - страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
  - медичне страхування;
  - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
  - страхування на випадок безробіття;
  - інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"*, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні,/
  
  2.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було створено у 2001 році як некомерційну самоврядну організацію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Функціонування Фонду пов'язане з необхідністю відшкодування витрат працюючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
  Джерелами надходження коштів до Фонду є:
  - страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом;
  - суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до актів законодавства;
  - асигнування з державного бюджету;
  - благодійні внески підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
  - прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву
  страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку; - інші надходження відповідно до законодавства. Кошти Фонду спрямовуються на:
  - виплату застрахованим особам допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  - допомогу на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
  - фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;
  - утворення резерву страхових коштів для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб; - забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази. Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі на підставі листка непрацездатності з урахуванням загального трудового стажу працівника у таких розмірах:
  - 60% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають стаж до п'яти років;
  - 80% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам зі стажем від п'яти до восьми років;
  - 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання; працівникам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф, ветеранам війни та деяким іншим категоріям працівників.
  Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання у поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік або повертаються на центральний рівень.
  
  3 Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов"язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.
  2. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
  Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов"язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року Љ 1266, залежно від страхового стажу:
  до 2 років - 50 відсотків;
  від 2 до 6 років - 55 відсотків;
  від 6 до 10 років - 60 відсотків;
  понад 10 років - 70 відсотків.
  Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:
  перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
  протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
  надалі - 70 відсотків.
  Період, що становить 12 місяців, які передують дню реєстрації особи як безробітної, що використовується для обчислення страхового стажу, продовжується на період дії поважних причин перерви страхового стажу, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, у разі, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалася в установленому порядку в центрі зайнятості як безробітна.
  Для застрахованих внутрішньо переміщених осіб розмір допомоги по безробіттю визначається за місяці, що передують початку перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2, на підставі даних Державного реєстру (з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу в разі їх наявності).
  3. Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).
  Молоді, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової служби та потребує сприяння в працевлаштуванні на перше робоче місце, у разі реєстрації в установленому порядку як безробітної надається допомога по безробіттю тривалістю 180 календарних днів протягом двох років з дня її призначення в мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду.
  У разі наступної реєстрації безробітних, що належать до зазначених категорій, після набуття ними страхового стажу допомога по безробіттю призначається тривалістю 360 календарних днів і відлік дворічного періоду розпочинається з дати призначення.
  4. Допомога по безробіттю інвалідам призначається на загальних підставах відповідно до Закону. У разі якщо інвалідом використано право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття в межах дворічного періоду, то при наступній реєстрації його як безробітного за відсутності страхового випадку допомога по безробіттю йому не призначається.
  5. Участь зареєстрованого безробітного в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру не є підставою для перегляду визначеного розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю.
  За безробітними в період участі в громадських та інших роботах тимчасового характеру зберігається виплата допомоги по безробіттю в розмірах і в строки, що встановлені законодавством.
  Періо$д участі зареєстрованих безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасов$ого характеру включається до страхового стажу для наступних страхових випадків.
  7. Особам, які були працевлаштовані на Чорнобильській АЕС до 15 грудня 2000 року, вивільнені з роботи на Чорнобильській АЕС у зв"язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації, у разі їх реєстрації в центрі зайнятості протягом чотирнадцяти календарних днів після вивільнення та за умови, що робота на Чорнобильській АЕС була останнім видом зайнятості до їх реєстрації в центрі зайнятості, умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю визначаються статтею 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему".
  8. Допомога по безробіттю за календарний місяць не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на відповідний рік, і не може бути меншою від мінімального розміру, який встановлюється правлінням Фонду.
  9. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
  Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
  10. Допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду.
  Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.
  11. Виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.
  У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.
  У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.
  Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.
  
  4.Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
  Завданнями страхування від нещасного випадку є:
  o проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
  o відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
  o відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.
  Реалізації цих завдань сприяють і деякі положення Закону України "Про охорону праці". Так, наприклад, працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання
  першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
  Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.
  У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
  На підприємствах з чисельністю працюючих понад 50 і більше осіб, роботодавець повинен створити службу охорони праці (відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці). На менших підприємствах ці функції можуть виконувати особи, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
  Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
  o видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
  o вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
  o зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
  o надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
  Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
  Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
  Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
  Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
  o паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
  o своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
  o обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
  o надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
  o обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
  o формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
  o диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
  o економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов безпеки праці;
  o цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
  Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховик.
  Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
  Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФСС НВВ).
  Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Роботодавцем вважається:
  o власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;
  o власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю.
  Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
  1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;
  2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
  3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
  Страхування зародка та новонародженого. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
  На добровільних засадах можуть бути застраховані:
  1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
  2) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
  При страхуванні згода або заява від працівника не потрібна, оскільки страхування здійснюється в безособовій формі. Всі названі особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України про страхування від нещасних випадків - з 1 квітня 2001 року, незалежно від того, сплачували внески страхувальники чи ні. Для добровільного страхування строк страхування починається з дня наступного за днем подання (прийняття ФСС НВВ) заяви, при обов'язковій умові - сплаті страхового внеску. Якщо протягом трьох місяців з дня подання заяви страховий внесок не був перерахований, то страхування припиняється.
  У даному виді страхування використовуються спеціальні поняття.
  Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.
  Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
  Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
  Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, а також види професійних захворювань, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
  Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
  Нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання розслідується у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".
  Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджується Постановою Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
  За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. Цей акт є підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або професійного захворювання.
  У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.
  Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.
  Нещасний випадок - не обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
  Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних з роботою.
  
  5.Єдиний соціальний внесок (згідно з Законом[1]: Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) - обов'язковий платіж до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
  Уведений з 1 січня 2011 року, замінив собою чотири окремі відрахування: до Пенсійного фонду; до фондів страхування на випадок безробіття; із тимчасової втрати працездатності; від нещасних випадків на виробництві.
  Єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування.
  Платниками єдиного внеску є роботодавці; фізичні особи-підприємці; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю; особи, які працюють на виборних посадах; військовослужбовці та інші категорії платників податків.
  Ведеться Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
  Законодавчі зміни кінця 2015 року торкнулися ЄСВ: запроваджено єдину зменшену ставку 22 % і підвищено максимальну базу нарахування до 25 мінімальних заробітних пла
  
  6.Бюджет пенсійного фонду України:порядок його складання та виконання
  Пенсійний фонд України є державним позабюджетним фондом. Його кошти невключені до Державного бюджету України, тому основним фінансовим планом йогодіяльності є бюджет Пенсійного фонду України.
  Бюджет Пенсійного фонду - це план утворення івикористання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків досолідарної системи та надходжень з інших джерел .Органи Пенсійного фондуздійснюють фінансування своєї діяльності в межах затвердженого кошторису, якийскладається ними і затверджується вищестоячими органами.
  Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи Пенсійногофонду, складає бюджет Пенсійного фонду, який використовується для аналізу іпрогнозування розвитку пенсійної системи. Бюджетний період для всіх бюджетів, щоскладають бюджетну систему Пенсійного фонду, становить один календарний рік, якийпочинається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.Порядок формування та затвердження бюджету Пенсійного фонду складається зтаких етапів:
  І. Складання проекту бюджету.
  ІІ. Розгляд та затвердження бюджету
  .ІІІ. Організація бюджетного процесу.
  ІV. Виконання бюджету.
  V. Контроль за виконанням та складання звітності про виконання бюджету
  Виконання бюджету:
   Як зазначалось вище загальнуорганізацію та управління виконанням бюджету, складання його проекту, а такожкоординування учасників бюджетного процесу здійснює департамент зведеного бюджетуПенсійного фонду. А організацію виконання бюджету - його головні управління в областях,містах Києві та Севастополі та АР Крим.Головні управління та департамент зведеного бюджету ПФУ проводять щомісячнуоцінку відповідності планових показників, затверджених у бюджеті фонду, та фактичновиконаних. У разі їх значних відхилень можуть вноситися зміни до проекту бюджету Фонду.Такі зміни відбуваються у випадку виникнення відхилень оцінки прогнозу надходженьу бюджет від фактичних показників, врахованих при його затверджені, відхилень у структурівитрат, внесення змін у законодавчі та нормативно-правові акти тощо. Вказані уточненняпланових показників затверджуються постановою Кабінету міністрів України, на підставі якоївони надалі деталізуються у бюджетах головних управлінь та підлеглих їм управліньрайонного рівня.Зміни до бюджетів та розписів головних управлінь вносять шляхом подання доДепартаменту зведеного бюджету відповідних документів з пояснювальною запискою таобгрунтуваннями, яке в свою чергу вносить пропозиції керівництву про затвердження. Післязатвердження документ доводяться до головного управління, у разі незатвердження -головне управління інформуються про причини, з яких це не зроблено.Зміни до бюджетів головних та районних управлінь затверджуються відповідно наказом голови правління ПФУ та голови головного управління.
  
  7. Особливості обрахунку та сплати пенсій за віком у солідарній системі
  Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено призначення пенсії за віком У солідарній системі.
  Страховий стаж - це період (строк), протягом якого  особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
  До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого ст. 26 Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого ст. 26 Закону.
  Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
  Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
  Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом.
  Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
  Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
  У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
  ТП = Св : В, де:
  ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
  Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
  В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
  Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
  Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених Законом.
  
  8. Пенсії по інвалідності в солідарній системі
  Відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
   
  Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
   
  Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
  Згідно статті 32 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
  для інвалідів I групи:
  Ø до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
  Ø від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
  Ø від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
  Ø від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
  Ø від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
  Ø від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
  Ø від 41 року до досягнення особою  43 років включно - 7 років;
  Ø від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
  Ø від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
  Ø від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;
  для інвалідів II та III груп:
  Ø до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
  Ø від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
  Ø від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
  Ø від 29 років до досягнення особою 31 року включно  - 4 роки;
  Ø від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
  Ø від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
  Ø від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
  Ø від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
  Ø від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
  Ø від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
  Ø від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
  Ø від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
  Ø від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
  Ø від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
   У період з 12 травня по 31 грудня 2016 року особи, визнані інвалідами ІІ групм, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, встановленого для інвалідів І групи.
  Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
     Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров"я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
  
  9.Пенсія у зв"язку з втратою годувальника в солідарній системі
  Питання умов призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника врегульовано Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". В статті 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" зазначається, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров"я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
   Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
   Непрацездатним членами сім"ї вважаються:
  Ø чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування";
  Ø діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;
  Ø діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
  Ø чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
   До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
  Ø були на повному утриманні померлого годувальника;
  Ø одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
  Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
  Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
  Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
  Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
  Положення Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
  Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
       Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
  
  10. особливості та сутність накопичувальної системи пенсійного страхування.
  Забезпечення економічної та фінансової стабільності, соціальної справедливості в пенсійному питанні настійливо вимагає запровадження в Україні багаторівневої пенсійної системи.
  Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності з 2004 року, система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадахнакопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванніпенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
  Нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності та відповідальності громадян за стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Це повинно змусити людей уже сьогодні замислитися над тим, що вони отримають по завершенні своє трудової діяльності, підвищити їх зацікавленість у контролі за належною сплатою роботодавцями страхових коштів до Пенсійного фонду.
  Створення Другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків, на яких можна буде здійснювати інвестиції. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи.
  Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:
  -збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу;
  -посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
  -успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;
  -створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
  -розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;
  -підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.
  Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні має забезпечити пенсійне майбутнє молодих поколінь.
  
  11. Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні
  Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення"
  Для того, щоб забезпечити людині достатній життєвий рівень після закінчення активної трудової діяльності, в Україні запроваджено сучасну трирівневу пенсійну систему. Вона базується на трьох незалежних один від одного рівнях, два з яких - обов"язкові, а один - добровільний.
  Перший рівень - це солідарна система, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам.
  Другий рівень - накопичувальна система загальнообов"язкового державного пенсійного страхування. Передбачалося, що вона буде введена в дію у 2009 році. Частина обов"язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) буде спрямована на персональні рахунки громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат.
  Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці.
  Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
  Відповідно до чинного законодавства недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень) здійснюється:
  недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
  страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
  банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
  Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, створена відповідно Закону, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному порядку.
  За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.
  Корпоративний фонд створюється одним або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники.
  Професійний фонд створюється об"єднаннями юридичних або фізичних осіб, у т.ч. профспілками та їх об"єднаннями, або просто фізичними особами за професійною ознакою (будівельники, енергетики та ін.).
  Відкритий фонд створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду.
  У НПФ будь-якого виду існують вкладники - фізичні або юридичні особи, які здійснюють перерахування пенсійних внесків на свою користь, на корить своїх близьких або своїх співробітників, та учасники - громадяни, на користь яких здійснюються внески.
  Так, недержавні пенсійні фонди відповідно можуть здійснювати такі види пенсійних виплат, як пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата.
  
  12 Недержавні пенсійні фонди та їх види
  Недержавні пенсійні фонди (НПФ)  є новими фінансовими інституціями для переважної більшості населення.
   Проте, в світі вони є одними з найбільш популярних засобів здіснення заощаджень, в тому числі на старість, на противагу банківським депозитам та іноземній валюті. 
  Недержавні пенсійні фонди (НПФ) є елементом третього рівня нової пенсійної системи, що створюється в Україні. 
  Такі інституції надаватимуть послуги з недержавного пенсійного забезпечення, головною метою якого є забезпечення одержання людьми додаткових до загальнообов"язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.  
  Недержавний пенсійний фонд (НПФ) є по суті об"єднанням коштів, що надходять до нього на користь майбутніх отримувачів пенсійних виплат - учасників такого фонду. 
   НПФ є  юридичною особою (непідприємницьким  товариством),  яка  має  статус неприбуткової  організації (тобто прибуток не розподіляється на користь засновників НПФ, а спрямовується на формування пенсійних активів). 
  Учасником НПФ може бути будь-яка фізична особа як громадяни України, так іноземці та особи без громадянства. 
  Особа, що сплачує кошти (що називаються пенсійними внесками) на користь учасника НПФ, є вкладником фонду. 
  Гроші, що надходять до НПФ, інвестуються з метою отримання доходу та відповідно примноження суми пенсійних накопичень.  
  Кожний учасник НПФ є власником своїх пенсійних накопичень, що сформовані за рахунок пенсійних внесків, сплачених на його користь, та частини інвестиційного доходу, отриманого НПФ від інвестування. 
  Особи, що створюють НПФ, є його засновниками фонду. НПФ може бути створений одним засновником.
  Недержавні пенсійні фонди бувають трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті.
  Корпоративний фонд створюється одним або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники.
  Роботодавець-платник не є засновником корпоративного пенсійного фонду, але користується багатьма правами і обов'язками по відношенню до обслуговування своїх працівників у такому НПФ. Такий роботодавець має укласти договір про участь у корпоративному пенсійному фонді з радою цього фонду.
  Учасниками корпоративного НПФ можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.
  Професійний фонд може бути заснований об'єднанням юридичних осіб-роботодавців, об'єднанням фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичними особами, пов'язаними за родом їх професійної діяльності (занять).
  Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті НПФ.
  Відкритий фонд створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду.
  
  13. Медичне страхування можуть проводити в обов'язковій та добровільній формах.
  Основною ціллю обов'язкового медичного страхування є капіталізація страхових внесків і надання за рахунок акумульованих коштів медичної допомоги всім категоріям громадян на законодавчо встановлених умовах та в гарантованих обсягах. Воно є найважливішим елементом системи соціального захисту населення в частині охорони здоров'я. На жаль, механізм обов'язкового медичного страхування в Україні на сьогодні законодавчо не врегульований.
  Добровільне медичне страхування присутнє майже в усіх країнах світу. Це пояснюють тим, що державних асигнувань на розвиток медицини недостатньо для фінансування (на рівні сучасних медичних стандартів) системи надання населенню медичної допомоги. З економічної точки зору добровільне медичне страхування є механізмом компенсації громадянам витрат та збитків, пов'язаних з настанням хвороби або нещасного випадку. За загальносвітовими стандартами медичне страхування покриває такі групи ризиків, які виникають у зв'язку із захворюванням:
  - затрати на медичні послуги з відновлення здоров'я, реабілітації чи догляду;
  - втрата трудового доходу, викликана неможливістю здійснення трудової діяльності як під час захворювання, так і після настання інвалідності.
  Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси застрахованих, пов'язані зі здоров'ям, які не суперечать законодавству України.
  Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.
  Види ДМС розрізняють залежно від:
  - наслідків хвороби як економічного,так і медико-реабілітаційного характеру;
  - обсягу страхового покриття; типу страхового тарифу;
  - ступеня доповнення системи ОМС.
  Також слід виділяти основні та додаткові види (опціони) медичного страхування (це залежить від політики страхової компанії).
  До першого належить страхування витрат на амбулаторне і стаціонарне медичне обслуговування. Ці гарантії компенсують витрати на основне лікування, необхідне по життєвих показниках. До другого належать види страхування, що покривають витрати на супутні лікувальні послуги або спеціалізовану медичну допомогу (стоматологію, родопоміч, протезування та деякі інші). Залежно від обсягу страхового покриття розрізняють:
  - повне страхування медичних витрат;
  - часткове страхування медичних витрат;
  - страхування витрат тільки по одному ризику. Повне медичне страхування дає гарантію покриття витрат як на амбулаторне, так і на стаціонарне лікування. На відміну від повного часткове страхування покриває витрати або на амбулаторне лікування, або на стаціонарне, або на спеціалізоване лікування (стоматологія, санаторно-курортне лікування, родопоміч і т.п.) на вибір страхувальника.
  Сьогодні необхідно адаптувати медичну галузь до нових ринкових умов, що склалися в суспільстві. Адаптація потребує точного обліку конкретних умов, в яких функціонувала й існує зараз медична галузь. Реформи в медицині впливають на основні правові, економічні, політичні, етичні, етнічні та духовні цінності. Нова ефективна робота реформованої медичної галузі перерозподілить повноваження, права, ресурси та привілеї.
  Реформи в медичній сфері повинні ґрунтуватися на розумінні її завдань і роботи. Медичні працівники по-новому мають розглядати свою практичну діяльність, вивчати та застосовувати нові навички правових відносин з людьми, яким вони надають медичну допомогу. Медичні працівники, які знають про свою роботу більше, повинні брати участь у плануванні та реалізації реформ.
  Перспективи впровадження загальнообов'язкового медичного страхування в Україні сьогодні знаходяться на перетині важливих тенденцій існування та реформування охорони здоров'я:
  • невизначеність державної політики, необхідність створення концептуальних і законодавчих засад запровадження загальнообов'язкового медичного страхування як одного із джерел фінансування галузі охорони здоров'я;
  • організаційна та фінансова неготовність більшої частини ЛПЗ надавати медичні послуги відповідно до уніфікованих стандартів та якості;
  • поміркованість та обережність громадського ставлення до загальнообов"язкового медичного страхування (натомість готовність сплачувати медичні послуги на тіньовому ринку медицини.
  
  14. Добровільне медичне страхування та порядок його здійснення в Україні.
  Добровільне медичне страхування (ДМС) є формою захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров'я з будь-якої причини. Воно пов'язане з компенсацією громадянам витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги, та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я:
  відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням;
  придбанням медикаментів;
  лікуванням у стаціонарі;
  отриманням стоматологічної допомоги, зубним протезуванням;
  проведенням профілактичних та оздоровчих заходів тощо.
  Суб'єктами добровільного медичного страхування є:
  страхувальники - окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;
  страховики - страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;
  медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.
  Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок:
  -добровільних страхових внесків підприємств та організацій;
  -добровільних страхових внесків різних груп населення;
  -добровільних внесків окремих громадян.
  Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.
  Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.
  Страховий поліс з добровільного медичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхування розширюють можливості і поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги.
  Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування встановлюються за згодою страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.
  Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.
  На вітчизняному ринку добровільного медичного страхування діють понад 50 страхових компаній. Серед них "Алькона" ВАТ СК, "Остра-Київ" ЗАТ АСК, "Оранта-Донбас" ВАТ СК, "Укрнафтатранс" ЗАТ СК, "Українська охоронна страхова компанія" AT та ін.
  Мета ДМС - гарантування громадянам (застрахованим особам) при настанні страхового випадку оплати вартості медичної допомоги за рахунок коштів страхових резервів та фінансування профілактичних заходів.
  Головні завдання ДМС:
  забезпечення охорони здоров'я населення;
  забезпечення відтворення населення;
  розвиток медичного обслуговування;
  фінансування системи охорони здоров'я;
  перерозподіл коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами населення.
  Договори ДМС передбачають обов'язковість конкретної застрахованої особи, майнові інтереси котрої застраховано.
  В Україні однією з перших страхових компаній, яка утворила асістанський центр, була ДАСК "Укр-медстрах". Зараз цей центр став окремою компанією, яка підтримує найтісніші стосунки з "Укрмедстрах". Його назва - "Асістанс Центр "L.I.S". Він має статус офісу-кореспондента EUROPE ASSISTANCE - лідера світового асістансу, який має можливості надавати весь спектр допомоги застрахованим особам на європейському рівні.
  
  15.Нагляд за діяльністю цільових страхових фондів загально- обов' язкового соціального страхування здійснює Спостережна рада. Спостережна рада здійснює контроль за виконанням статутних задач та цільовим використанням коштів відповідним фондом з загальнообов' язкового державного соціального страхування (ЗДСС). З цією метою у склад Спостережної ради входять представники від застрахованих громадян та держави.
  Державний нагляд здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.
  Нагляд за виконанням страховиками та страхувальниками законів Україні з ЗДСС, інших нормативно-правових актів здійснює держава.
  Страховики та страхувальники зобов'язані надавати посадовим особам органів державного нагляду за діяльністю страховиків всі документи та довідки, необхідні для здійснення ними функцій контролю.
  Якщо страховиком прийнято рішення з порушенням страхового законодавства, чи страхувальник не виконує вимог цього законодавства, орган державного нагляду вказує на допущені порушення та встановлює строк для їх усунення. Якщо у цей строк страховик або страхувальник не усуне порушення, незаконне рішення скасовується органом державного нагляду з наступним відшкодуванням втрат за рахунок страховика або страхувальника. В строк двох тижнів страховики або страхувальники можуть оскаржити рішення органа державного нагляду у суді.
  Орган державного нагляду може вимагати скликання засідання правління цільового страхового фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, орган державного нагляду може сам скликати і провести засідання правління цільового страхового фонду.
  За невиконання відповідного рішення органу державного нагляду члени правління цільового страхового фонду можуть бути позбавлені своїх повноважень.
  
  ТТААААААКККККК
  
  1.Управління військами (управління боєм) - це підготовка, ведення і забезпечення бойових дій командиром за допомогою штабу та інших органів управління.
  Сутність управління у військовій справі полягає в діяльності командирів, начальників, штабів і інших органів управління з підтримки бойової готовності і боєздатності військ, підготовки бойових дій і управління ними при виконанні поставлених завдань.
  Основні принципи управління військами:
  єдність державного і військового керівництва;
  єдиноначальність;
  централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених їм завдань;
  твердість і наполегливість при втіленні прийнятих рішень (планів) у життя;
  оперативне і гнучке реагування на зміни обстановки;
   особиста відповідальність командирів, начальників за прийняті рішення, застосування підпорядкованих військ і результати виконання поставлених завдань.
  
  
  2.Систе́ма управлі́ння війська́ми - організаційно-технічна основа управління військами (силами). Вона включає:
  органи управління,
  пункти управління,
  засоби управління - зв'язок та комплекси автоматизованого управління, а також інші спеціальні засоби.
  Основні складові системи управління:
  Орган управління військами - це організаційно-штатні або створені тимчасово штаби, колективи, окремі посадові особи, що наділені правами і обов'язками щодо керівництва військами (силами) у мирний і воєнний час.
  Пункт управління військами - це спеціально обладнані і оснащені технічними засобами місця, звідки командир з офіцерами штабу та іншими органами управління здійснює керування підрозділами, частинами (з'єднаннями) при підготовці і в ході бойових дій (операцій) або під час бойового чергування.
  Система зв'язку включає:
  вузли зв'язку польових рухомих пунктів управління;
  опорні, допоміжні і ретрансляційні вузли (пункти);
  вузли (станції) фельд'єгерсько-поштового зв'язку, що розгортаються згідно з прийнятою системою пунктів управління.
  Вимоги до системи управління:
  висока бойова готовність;
  стійкість;
  забезпечення можливості як централізованого, так і децентралізованого управління військами.
  
  3. Батальйон, що діє як загальновійськовий резерв, займає вказаний йому район зосередження, готує оборонні позиції, може виконувати раптово виниклі завдання.
  Артилерійські підрозділи призначені для вогневого ураження наступаючого противника перед переднім краєм та в глибині оборони, прикриття флангів вогнем, боротьби із засобами вогневого ураження противника. Вогневі позиції артилерійських підрозділів призначають переважно на танконебезпечних напрямках. Вогневі позиції ешелонуються вглибину. Для маневру підрозділами готують запасні й тимчасові вогневі позиції та шляхи пересування до них.
  Протитанковий резерв в обороні веде боротьбу з танками та іншими броньованими машинами противника, що прорвалися, прикриває танконебезпечні напрямки та проломи, утворені у бойовому порядку, відкриті фланги та стики, а також прикриває розгортання та дії підрозділів, які проводять контратаку. Йому вглибині оборони призначають район зосередження (основний та запасний), а на танконебезпечних напрямках - кілька рубежів розгортання.
  Протидесантний резерв в обороні знищує десанти противника, що висадилися (аеромобільні й диверсійно-розвідувальні групи), самостійно чи у взаємодії з підрозділами другого ешелону (загальновійськового резерву). Йому вглибині оборони на ймовірному напрямку висадки десанту противника призначають райони зосередження.
  Передову позицію створюють здебільшого за відсутності смуги забезпечення перед переднім краєм оборони на відстані, до 6 км з метою ввести противника в оману стосовно дійсного положення переднього краю та побудови оборони, уникнути раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити атаку підрозділів розвідки та змусити передчасно розгорнути його головні сили.
  Позиції бойової охорони розміщують на відстані до 2 км від переднього краю оборони за відсутності передової позиції з метою не допустити раптового нападу противника та ведення ним наземної розвідки.
  Перша позиція є найважливішою в обороні бригади. Її обороняють батальйони першого ешелону, вона призначена для нанесення противнику рішучого ураження з метою не допустити прориву ним переднього краю головної смуги оборони.
  Другу позицію обороняють батальйони другого ешелону (загальновійськового резерву) бригади, вона призначена для зупинки та знищення противника, який прорвався углибину ділянки оборони бригади.
  Інженерне обладнання ділянки оборони може розпочинатися ще до зайняття оборони, а в повному обсязі проводиться після її зайняття і тривати безперервно під час усього оборонного бою. До основних заходів інженерного обладнання оборони відносять: перевірку місцевості на наявність мін та їх розмінування; фортифікаційне обладнання оборонних позицій, районів зосередження, вогневих рубежів та рубежів розгортання для проведення контратак, районів вогневих позицій, пунктів управління, створення системи інженерних загороджень; обладнання шляхів маневру підрозділів, проведення інженерних заходів щодо маскування, зокрема створення фальшивих позицій, опорних пунктів та об"єктів; обладнання пунктів водопостачання.
  
  4. Рекомендації щодо організації і ведення розвідки
  Організація розвідки є першочерговим обов'язком командирів усіх ланок управління, штабів, начальників родів військ і служб. Вчасно і ретельно організована розвідка дозволяє викрити бойовий склад, угруповання, характер дій противника, визначити його замисел, сильні та слабкі сторони, оцінити місцевість і на цій підставі прийняти раціональне рішення, найбільш доцільно і ефективно використовувати свої сили і засоби збройної боротьби.
  Організація розвідки - це цілеспрямована діяльність командирів і штабів щодо розробки заходів в інтересах добування відомостей про противника, місцевість і погоду у районі майбутніх дій.
  Організація розвідки включає:
  - визначення мети, завдань і об'єктів розвідки, виділення необхідних сил і засобів для їх виконання;
  - планування розвідки;
  - постановку завдань виконавцям і подання заявок на розвідку у вищестоящі та взаємодіючі штаби;
  - узгодження зусиль сил і засобів розвідки за завданнями (об'єктами), напрямками, рубежами, часом і способами виконання завдань;
  - підготовку розвідувальних підрозділів (органів), які призначені для ведення розвідки, їх розгортання і всебічне забезпечення;
  - розробку і здійснення заходів щодо забезпечення живучості сил і засобів розвідки;
   - організацію управління силами і засобами розвідки;
  - визначення порядку збору й обробки розвідувальних відомостей, їх доповіді командирові й у вищестоящий штаб; доведення інформації до начальників родів військ (служб), підпорядкованих, взаємодіючих штабів і військ;
  - контроль виконання розпоряджень із розвідки, що віддаються, і надання практичної допомоги підпорядкованим штабам, командирам підрозділів у виконанні поставлених завдань розвідки.
  Вихідними даними для організації розвідки є:
  - бойове завдання частини (підрозділу);
  - рішення (замисел) командира;
  - розпорядження з розвідки командира з'єднання;
  - наявні відомості про противника і місцевість у районі майбутніх дій;
  - стан сил і засобів розвідки та їх можливості.
  Командир батальйону зобов'язаний:
  • надавати вказівки з розвідки штабу;
  • заслуховувати начальника штабу з питань організації розвідки й оцінювання противника;
  • розглядати і затверджувати заходи щодо розвідки;
  • особисто та через штаб контролювати виконання розвідувальних завдань;
  • виявляти постійну турботу про укомплектування розвідувального підрозділу добре підготовленим особовим складом і необхідною технікою й озброєнням. Під час організації розвідки командир батальйону (роти) зазвичай визначає мету, найважливіші завдання розвідки, а також указує де, на яких об'єктах (районах, напрямках) зосередити основні зусилля; які дані, якими засобами і способами та до якого часу добути.
  Начальник штабу відповідає за планування й організацію розвідки в батальйоні, бойову готовність розвідувального підрозділу і своєчасне виконання ним поставлених завдань.
  Начальник штабу батальйону зобов'язаний:
  • завжди знати склад противника в смузі дій підрозділу і на флангах, передбачати можливі зміни обстановки і бути готовим доповісти свої висновки про противника командиру для прийняття рішення;
  • планувати й організовувати розвідку;
  • керувати розвідувальним підрозділом під час підготовки його до дій і в ході виконання ним поставлених завдань;
  • допитувати полонених, перебіжчиків, опитувати місцевих жителів, вивчати захоплені в противника документи, зразки нового озброєння і техніки та направляти їх у штаб бригади;
  • здійснювати контроль і надавати допомогу командиру розвідувального підрозділу в укомплектуванні взводу особовим складом, забезпеченні озброєнням, технікою і матеріальними засобами; узагальнювати й упроваджувати передовий досвід ведення розвідки.
  Під час організації розвідки начальник штабу батальйону визначає:
  • конкретні завдання підрозділам з розвідки, порядок їх виконання (які сили і засоби залучити для ведення розвідки, заходи щодо забезпечення їх дій, способи управління ними і порядок доповіді добутих відомостей);
  • склад резерву розвідки, ставить завдання розвідувальним органам батальйону, організує їх підготовку, висилає в розвідку та керує ними;
  • збирає, узагальнює розвідувальні відомості, доповідає їх командиру батальйону й у штаб частини (з'єднання), доводить до командирів рот, взаємодіючих і сусідніх підрозділів.
  З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження та з'ясуванням отриманого завдання командир батальйону дає начальнику штабу вказівки щодо організації розвідки. З цього моменту починається безпосередня робота штабу батальйону з організації розвідки.
  Начальник штабу визначає які відомості про противника і місцевість необхідно добути щонайперше, до якого часу і з використанням яких сил і засобів. З прийняттям рішення командир батальйону може уточнити ці завдання або поставити додаткові.
  Начальник штабу відповідає за організацію і стан розвідки, деталізує вказівки командира під час її організації і встановлює послідовність рішення завдань розвідки, визначає способи і терміни їх виконання, напрямки, райони й об'єкти зосередження основних зусиль розвідки, сили і засоби, яки залучаються для цього.
  Він також визначає порядок отримання розвідувальних даних від штабу бригади і сусідів або безпосередньо від виділених ними і діючих розвідувальних органів, крім того, штаб визначає які відомості можуть бути отримані в результаті того або іншого способу розвідки (спостереження, розвідувальної засідки, пошуку, допиту полонених і перебіжчиків, опитування місцевих жителів), ставить завдання підрозділам, виділеним для ведення розвідки, визначає порядок їх виконання, організує підготовку і висилку підрозділів у розвідку і зв'язок з ними.
  Командири підрозділів на основі отриманих вказівок організують ведення розвідки своїми силами і засобами перед фронтом (на флангах, в тилу), ставлять їм завдання, керують ними, вивчають добуті відомості і доповідають про них у штаб батальйону.
  Організувати розвідку у частині (підрозділі) означає: маючи конкретні вихідні дані, на підставі глибокого розуміння характеру сучасного загальновійськового бою, твердого знання організації, озброєння і тактики дій противника, можливостей сил і засобів розвідки та вмілого їх застосування - своєчасно провести усі вище зазначенні заходи у смузі дій з'єднання і тим самим забезпечити успішне виконання бойового завдання. При цьому виконати ці заходи не формально, а суворо дотримуючись вимог до розвідки, проявляючи творчість, розумну ініціативу і військову хитрість.
  
  5. Рекомендації щодо дій особового складу під час несення служби на блокпостах (опорних пунктах).
  Командирам підрозділів рекомендується правильно оцінювати обстановку, виключаючи необґрунтоване та несанкціоноване залишення охороняємих або обороняємих об"єктів, втрату, а тим більше передачу (здачу) сепаратистам озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів.
  Обирати місця для обладнання блокпостів (позицій, опорних пунктів) з урахуванням особливостей рельєфу місцевості, неможливості його об'їзду, поблизу ділянок доріг з високими укосами, глибокими кюветами, мостів та інших перешкод. Блок-пост необхідно розташовувати на відстані від житлових будинків, яка б забезпечила неможливість ведення по ньому вогню з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї. Дорожнє полотно перед блокпостом для зниження швидкості транспорту, що під'їжджає, доцільно обладнувати спеціальними засобами затримуючої дії (зиґзаґоподібними загородженнями, залізобетонними блоками);
  Здійснювати інженерне обладнання місцевості шляхом використання МЗП, сигнальних мін, попереджувальних покажчиків ("Прохід заборонено", "Заборонена зона", "Заміновано", тощо). Зімітувати встановлення протипіхотних (протитанкових) мін пошкодженням верхнього шару ґрунту на підступах до позицій підрозділів;
  Проводити обов"язкові тренування особового складу підрозділів у діях по деблокуванню блок-постів,позицій;
  Уникати (по можливості) ведення переговорів з сепаратистами та терористами, які приховують своє обличчя. Викликати організаторів натовпу на переговори тільки у разі необхідності. Переговори проводити на відстані не далі 100 м від блок-посту (позиції, опорного пункту);
  Забороняти використання стільникового зв"язку особовим складом на час виконання бойових завдань;
  Організовувати, за необхідністю, відео та фото фіксацію подій (за участю цивільного населення, сепаратистів) спеціально призначеними військовослужбовцями;
  Організовувати взаємодію з підрозділами інших військових формувань та правоохоронних органів у районах виконання бойових завдань, а також патріотично налаштованими органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями;
  Під час виконання завдань, з метою недопущення захоплення особового складу, озброєння та військової техніки передбачити розподіл підрозділу на взаємострахуючі групи:
  основна група (до 2 х механізованих відділень),
  дві групи спостереження (засідки) по 1-2військовослужбовці, резервна група (відділення на БМП).
  Завдання:
  для основної групи - несення служби безпосередньо на блок-постущодо перевірки техніки та громадян спільно з представниками МВС, відбитті нападів сепаратистів;
  для груп спостереження - несення служби на спостережних постах, які розташовуються приховано за межами блок-посту на відстані, що забезпечує вогневу підтримку та візуальне спостереження із завданнями виявлення особового складу, техніки, які приховано намагаються обійти блок-пост,заблокувати його особовий склад з флангів та тилу та своєчасного оповіщення основної та резервної груп;
  для резервної групи - приховане розташування за межами блок-постуна відстані, що забезпечує візуальне спостереження за ним та групами спостереження з завданням надання негайної допомоги при виникненні позаштатних ситуацій (нападу на блок-пост або на групи спостереження).
  
  6. Рекомендації щодо дій особового складу під час блокування колон на маршрутах висування.
  Охорона колони сковує дії місцевого населення з погрозою застосування зброї, або з її застосуванням, не допускає роззброювання (узяття в заручники) військовослужбовців, вживає заходів для продовження руху колони за маршрутом або у зворотному напрямку.
  При цьому рекомендується:
  - зниження швидкості пересування (але не його припинення);
  - подання команди "Стій, назад! Стріляти буду!" (з використанням гучномовців);
  - постріли холостими (бойовими) боєприпасами поверх голів осіб, які блокують колону, у тому числі з гармат бронетехніки;
  - у виняткових випадках - відкриття вогню на несмертельне ураження найбільш агресивно настроєних осіб, які блокують колону. По жінках і дітям вогонь відкривати забороняється.
  У ситуації, коли можливе відкриття вогню з натовпу або розташованих поблизу укриттів по військовослужбовцям на бронетехніці, особовому складу необхідно максимально укритися від можливого ураження. Рух колони при цьому не припиняти.
  При відкритті вогню по колоні (військовослужбовцям, розташованим на бронетехніці) можливими є три варіанти дій в залежності від характеру ситуації, що склалася:
  1. Цілі не виявлені, ситуація не придбала характеру бою.
  Особовий склад максимально укривається від поразки в бронетехніці (автомобілях), колона зі збільшенням швидкості йде на прорив загороджень (за наявності таких). Для розчищення дороги від людей, які блокують колону, вживаються вище вказані заходи.
  2. Цілі виявлені, ситуація повністю не придбала характеру бою.
  Особовий склад максимально укривається від поразки в бронетехніці (автомобілях), колона зі зниженням швидкості йде на прорив загороджень (за наявності таких). Для розчищення дороги вживаються вище вказані заходи. Групи охорони працюють на захоплення й знешкодження (ураження) виявлених цілей. У випадку відсутності таких груп частина особового складу спішується й виконує їхні функції.
  3. Цілі виявлені, ситуація повністю придбала характеру бою.
  Колона зупиняється і приймає бій з використаннями наявних засобів ураження противника. Попередньо з метою мінімізації втрат серед мирного (неозброєного) населення виконується попередження про відкриття вогню ("Усім укритися! Відкриваємо вогонь на ураження!"). Після нейтралізації противника та розчищення маршруту (зняття блокування) рух колони продовжується.
  
  7. Основи організації маршу підрозділів і частин. Маршові можливості військ
  Марш - це організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонними шляхами з метою виходу до назначеного району чи на вказаний рубіж. Марш характеризується великою довжиною. Він застосовується при висуванні військ із глибини в прикордонні райони, при проведенні перегрупування головних сил, а також у тих випадках, коли для пересування недоцільно використовувати залізничний, водний або повітряний транспорт.
  Види маршу: на штатній техніці; при необхідності в пішому порядку (зимою - на лижах).
  Позитивні сторони - забезпечується цілісність організаційної структури підрозділів, зберігається бойова готовність, швидке розгортання та вступ у бій, кращі можливості для маневру з метою обходу районів руйнувань, пожеж, повеней тощо.
  Негативні сторони - великі витрати моторесурсів, пального, знос бойової техніки, висока виснаженість особового складу.
  Умови здійснення маршу: при ймовірності вступу в бій; без загрози зіткнення з противником.
  За напрямком марш може здійснюватись: до фронту; уздовж фронту; від фронту до тилу.
  Від тилу до фронту здійснюється при організації наступу (для нарощування зусиль військ першого ешелону) або для переходу до оборони в напрямку прориву супротивника, а також для заміни військ, що втратили боєздатність.
  Вздовж фронту здійснюється з метою переносу зусиль на новий напрямок.
  Від фронту до тилу здійснюється, як правило, при перегрупуванні військ під час бойових дій або за умов відступу.
  У будь-яких умовах марш здійснюється приховано, як правило, уночі або в інших умовах обмеженої видимості, а в ході бою або в глибокому тилу своїх військ - удень.
  Шляхи, при можливості, не повинні проходити повз великі населені пункти, вузли доріг, тіснини та поблизу залізничних станцій, портів, аеропортів, підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості.
  Батальйон здійснює марш однією колоною. На марші може відокремлюватися в передовий загін, авангард або рухатися в складі головних сил бригади. При дії в передовому загоні йому вказується напрям дій. Рота здійснює марш однією колоною. На марші може відокремлюватися в головну, бокову, тилову похідні застави або рухатись у складі колони батальйону.
  Для здійснення маршу військам призначаються: вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) регулювання, привали.
  Вихідний пункт призначається для своєчасного початку маршу. Час проходження вихідного пункту головою колони основних сил вважається початком маршу. Призначається на відстані, що забезпечує витягування та набирання заданої швидкості залежно від глибини колони та умов місцевості може бути на відстані 5-10 км від передньої межі розташування.
  Пункти регулювання призначаються для забезпечення планомірного та організованого здійснення маршу підрозділами, а також для регулювання швидкості колон. Їх кількість та віддаль залежить від довжини маршруту, характеру місцевості, стану дорожньої мережі та погоди.
  Привали, денний та нічний відпочинок, призначаються для перевірки стану озброєння та техніки, їх технічного обслуговування, харчування та відпочинку особового складу. Привали призначаються тривалістю до 1 години через 3-4 години руху, а один привал тривалістю до 2-х годин - у другій половині добового переходу. У кінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок, а при здійсненні маршу на велику відстань через кожні 3-5 добові переходи при необхідності може призначатися добовий відпочинок.
  Маршеві можливості військ - це здатність до пересування своїм ходом із одного району в інший у встановлені строки при збереженні боєздатності. Показники маршових можливостей: середня швидкість руху колони, величина добового переходу.
  Середня швидкість руху визначається шляхом розділення всього шляху, що заплановано на час руху без урахування часу на привали. Вона може бути: - для змішаних та танкових колон 20-25 км/год.; для автомобільних колон -
  25-30 км/год. У горах, пустелі, північних районах, лісисто-болотистій місцевості та інших несприятливих умовах середня швидкість руху, залежно від характеру місцевості та стану доріг, може зменшуватись до 15-20 км/год. При здійсненні маршу механізованими підрозділами в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4-5 км/год., а зимою на лижах 5-7 км/год. У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю.
  Величина добового переходу може складати: для змішаних та танкових колон - до 250 км; для автомобільних колон - до 300 км. У горах, пустелі, північних районах та при інших несприятливих умовах вона може складати до 200 км, а іноді й менше. Пересування військ своїм ходом на відстань більше одного добового переходу є маршем на велику відстань.
  
  8, Рекомендації у випадку перекриття (блокування) доріг (маршрутів руху) цивільним населенням (сепаратистами)
  У випадку перекриття дороги (маршруту руху) цивільним населенням командир частини (підрозділу) або старший колони повинен змінити маршрут руху колони без зупинки й на максимально можливих швидкостях обійти натовп, при спробі заблокувати маршрути обходу застосовувати димові засоби та, за необхідності, попереджувальні постріли (черги) в повітря кількома одиницями стрілецької зброї (гарматами БМП, кулеметами БТР) одночасно. Якщо швидко обійти натовп не вдається, потрібно зупинити колону не ближче ніж за 500 м від натовпу, віддати наказ "До бою!" (розосередитись, зайняти кругову оборону, виставити охорону, виставити позначки "Стій, заборонена зона", організувати спостереження), чим продемонструвати рішучість намірів. Одночасно через гучномовці треба попередити натовп про право застосування військовослужбовцями зброї та викликати організаторів натовпу на переговори. Переговори вести на відстані не далі 100 м від бойових машин чи бойового порядку підрозділу. У разі невиконання вимог звільнити маршрут руху колони - раптово відкрити попереджувальний вогонь у повітря з усієї зброї одночасно та із застосуванням димів здійснити спробу прорвати блокаду та продовжити рух. Якщо ж колону заблокували "надовго і серйозно", треба організувати вартову службу, встановити межі постів, призначити варту до прибуття підрозділів Збройних Сил для посилення або підрозділів МВС, СБУ чи Національної гвардії, які організують зовнішнє кільце ізоляції та забезпечать подальший рух колони.
  У разі нападу терористів чи диверсантів на колону загін (підрозділ) блокування зав"язує з ними бій на вигідному рубежі та відбиває напад, а колона має збільшити швидкість та вийти з-під удару. Досить ефективним є попереджувальний вогонь або вогонь на ураження у разі виявлення беззаперечних намірів збройного нападу. Слід зауважити, що результативність таких дій чинить психологічний вплив на нападників, що надалі, із збільшенням втрат, може призвести до відмови від нападів і засідок.
  
  9. Рекомендації щодо підвищення ефективності охорони та оборони базових таборів.
  Для охорони і оборони табору призначається вартова служба, яка організується згідно з вимогами частини II Статуту гарнізонної та вартової служб. Для несення вартової служби відряджається варта. Намети для варти встановлюються у другій смузі.
  Якщо військова частина (бригада, полк, окремий батальйон) знаходиться в зоні бойових дій, то особового складу варти буде недостатньо для організації надійної охорони і оборони табору. Тому командир призначає окремий підрозділ (батальйон, роту), який у повному обсязі відповідає за виконання завдань з охорони й оборони табору.
  Стійкість системи охорони і оборони табору в цілому, забезпечується створенням зовнішньої та внутрішньої зон та доцільним розподілом сил і засобів за секторами відповідальності, а також створенням відповідних резервів.
  Зовнішня зона проходить по периметру розташування військової частини (табору), а також може включати прилеглі небезпечні ділянки місцевості.
  Внутрішня зона охорони і оборони табору знаходиться безпосередньо в місці розташування підрозділів.
  Основою системи охорони і оборони табору є:
  - цілодобові спостережні пости по периметру табору;
  - блокпости в місцях в"їзду на територію табору та виїзду;
  - цілодобові рухомі патрулі, як у межа, так і поза межами табору.
  В разі виникнення надзвичайних ситуацій, спостережні пости та блокпости посилюються, а за рахунок резервних груп організується несення служби на резервних сторожевих постах. Досвід ведення бойових дій при виконанні завдань у Республіці Ірак свідчить, що для успішної організації охорони і оборони базового табору, потрібно залучати до 150 військовослужбовців і до 20 одиниць техніки. При цьому у складі резерву повинно перебувати особового складу - до 50 чоловік, техніки - до 5 одиниць.
  Значна увага приділяється патрулюванню районів поблизу табору, як одному з ефективних заходів, щодо зменшення ймовірності нападу або зриву нападу.
  В готовності до негайного відкриття вогню повинно перебувати одна мінометна обслуга та група управління вогнем у складі: розвідник. обчислювач та зв"язківець на чолі з офіцером мінометного підрозділу, а також обслуга артилерійського розвідувального комплексу (АРК-1М) на позиції у складі двох військовослужбовців. Крім того, у 30-хвилинній готовності повинно перебувати не менш 2-х мінометних обслуг на вогневих позиціях роти, група управління вогнем на кожній позиції, обслуга артилерійського розвідувального комплексу (АРК-1М) на позиції в повному складі.
  Доцільно систему охорони і оборони табору посилити технічними засобами розвідки, встановленням електрифікованих інженерних загороджень та створенням засідок у нічний час. Залежно від обстановки, кількість, склад і місця засідок визначаються рішенням командирів батальйонів.
  Іншим важливим напрямком удосконалення системи охорони і оборони табору є постійне нарощування його інженерного обладнання. Аналіз сил і засобів, які використовувались в Іраку, свідчить про широке застосування українським контингентом готових інженерних споруд різного типу, що дозволило командуванню у стислі терміни досягти необхідного ступеню інженерного обладнання базових таборів.
  Для попередження несанкціонованого перетинання межі табору всіма видами транспорту та людьми, блокпости при в"їзді обладнуються в інженерному відношенні різними конструкціями, наприклад: бетонні конструкції, мішки з землею, земляні вали.
  Зовнішня огорожа блокпосту повинна відповідати безпечним умовам несення служби особовим складом. Найефективнішими є бетонні конструкції заввишки 3,5м, завширшки 1,4м, що забезпечує стійкість від пострілів РПГ. Крім того, блокпост прикривається невибуховими загородженнями для запобігання безперешкодного проникнення бойовиків до позицій блокпоста. В якості невибухових загороджень застосовуються рови, земляні вали, колючий дріт, який, залежно від умов місцевості та важливості напрямку що прокривається, встановлюється в 2, 3 або 5 рядів.
  Для попередження особового складу блокпоста про несанкціоноване проникнення через периметр табору, встановлюються сигнальні або освітлювальні міни.
  Таким чином, створення надійної системи охорони і оборони табору, її постійний розвиток та удосконалення, дозволить забезпечити достатній рівень безпеки особового складу, який перебуває в межах табору.
  
  10. Пересування підрозділів і частин.
  Пересування військ - це організоване переміщення їх маршем, перевезення різними видами транспорту (автомобільним, залізничним, морським, річковим, повітряним) або переміщення комбінованим способом з метою виходу у встановлений (зазначений) час у визначений район чи на вказаний рубіж у повній готовності до виконання бойового завдання.
  Наразі, коли діям військ притаманні маневреність, динамічність, просторовий розмах, пересування стало невід"ємною частиною бою. Зараз різні способи пересування широко застосовують при висуванні військ у райони бойових дій, при перегрупуваннях і маневрі силами й засобами, які проводять з різною метою при підготовці й під час бою.
  Підрозділи можуть пересуватися різними способами. Залежно від мети пересування, відстані, часу, відведеного на пересування, наявності й можливості транспортних засобів, стану комунікацій, застосовується той або інший спосіб переміщення.
  Марш є основним способом пересування військ. Це організоване пересування військ у колонах своїм ходом - на штатній техніці чи пішим порядком (взимку - на лижах) по дорогах і колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж. При цьому особовий склад, бойова техніка і необхідні матеріальні, запаси (частин, підрозділів) повинні бути у повній готовності до виконання поставленого завдання.
  Марш здійснюють у тих випадках, коли для пересування військ неможливо чи недоцільно використовувати будь-який вид транспорту.
  Можливість застосування маршу за будь-яких обставин, не тільки в глибокому тилу своїх військ, але й у районі бойових дій, є найбільш поширеним способом пересування.
  Під час пересування частин і підрозділів маршем зберігається їх організаційна цілісність, створюються сприятливіші, аніж при інших способах пересування, умови для всебічного забезпечення, надійного управління і підтримання постійної бойової готовності.
  Однак пересування своїм ходом, особливо на великі відстані, потребує великого напруження сил особового складу, насамперед механіків-водіїв і водіїв бойових машин, збільшує спрацьовування озброєння й техніки, витрату моторесурсів, зокрема пального.
  Перевезення на вантажних потягах одним із способів пересування військ. Цим способом перевозять на великовантажних причепах або трейлерах ті підрозділи, які мають на озброєнні важку техніку з малим запасом ходу і низькою швидкістю руху.
  Перевезення залізничним транспортом дозволяє зберегти сили особового складу, озброєння і техніку - від спрацьовування, економити моторесурси та пальне. Цей спосіб забезпечує високу швидкість пересування військ незалежно від пори року і фізичного стану особового складу. Швидкість перевезення практично не залежить від метеорологічних умов.
  Однак перевезення залізничним транспортом має ряд недоліків, це: вплив сучасних засобів ураження противника, складність підготовки і забезпечення безпеки при пересуванні військ. При перевезенні залізничним транспортом зменшується бойова готовність частин і підрозділів, оскільки їхні сили і засоби перевозять декількома ешелонами; ускладнюється управління, ускладнюється одночасний вступ їх у бій.
  Перевезення водним (морським, річковим) транспортом дозволяє зберегти сили особового складу, техніку - від спрацьовування, економити моторесурси і пересувати війська зі швидкістю близько 25-30 км/год. Цей спосіб перевезення можна використовувати для перекидання військ на острови та ізольовані ділянки узбережжя, для евакуації з них поранених, хворих, уражених, пошкодженого озброєння і техніки, а також при здійсненні маневру.
  Проте перевезення військ водним транспортом застосовуватимуть рідше, ніж марш чи перевезення залізницею, оскільки для забезпечення перевезення потрібні обладнані причали, потужні крани: завантаження на водний транспорт і вивантаження досить тривалі; повинна бути організована надійна оборона (протичовнова, протимінна) і проведення суден до порту вивантаження.
  Перевезення повітряним транспортом дозволяє швидко перекидати війська на великі відстані в будь-якому напрямі та в райони, що практично недоступні для інших видів транспорту, через зони зараження, в райони руйнувань, пожеж і затоплень. Цей вид транспорту не залежить від мережі доріг, тому його можна застосовувати не лише для перекидання військ на свою територію, а й для висадки їх у тил противника. Використання повітряного транспорту дозволяє зберегти сили особового складу, моторесурси бойової техніки, значно зменшити витрати матеріальних засобів і, що дуже важливо, несподівано для противника доставити в визначений (вказаний) район війська у високій бойової готовності, порівняно з пересуванням своїм ходом.
  Однак, незважаючи на переваги, перевезення повітряним транспортом потребує великої кількості транспортних засобів, а для їхнього прикриття під час польоту - значний склад бойових літаків. Окрім цього, використання авіації залежить від метеорологічних умов, наявності підготовлених аеродромів чи майданчиків у районах завантаження і вивантаження військ.
  Комбіноване пересування - це переміщення військ з одного району в інший або на вказаний рубіж, при якому поєднуються різні способи пересування. В одних випадках війська можуть застосовувати різні способи пересування одночасно, а в інших - способи пересування чергуються, послідовно змінюються. При цьому використовують усі чи тільки деякі види транспорту.
  
  11. Дії БТГ в складі ЗВУ по локалізації і нейтралізації прикордонного збройного конфлікту.
  Участь механізованих підрозділів у специфічних діях, пов"язаних з проведенням антитерористичних операцій на військових об"єктах у мирний час, полягає у виконанні завдань, визначених відповідними планами, в режимі підвищеної готовності та діях за надзвичайною ситуацією. Взвод може діяти у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об"єкта частини або гарнізонного об"єкта; входити (складати) протидиверсійний резерв; діяти у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; входити до складу загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо. Протидиверсійна (спеціальна) операція може проводитися: пошуком у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (у тому числі штурмом населеного пункту); переслідуванням; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної та армійської авіації, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії. Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування. Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових і державних об"єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; улаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із улаштування засідок. Побудову бойового порядку тактичної групи під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи. Може включати групу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Механізовані (танкові) підрозділи можуть бути включені в групу локалізації зони відповідальності, групу пошуку та знищення, групу блокування, групу забезпечення блокування, групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, які входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій. Група локалізації зони відповідальності. Рішенням старшого командира по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок механізованих і танкових підрозділів та підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування. Група блокування (оточення). Під час вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також його підрозділами, що опинилися (залишилися) у тилу наших військ, в умовах відсутності суцільного фронту, з метою обмеження маневру противника та уникнення з ним бою, застосовується блокування займаного ним району (ділянки) місцевості, з наступним його прочісуванням, виявленням противника, подальшим його оточенням, примушенням до складання зброї, а в разі здійснення опору - знищенням шляхом ведення активних наступальних дій. Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів на місцевості, надійному перекритті шляхів можливого виходу (просочування) дрібних груп противника із району його зосередження, ізоляції району, шляхів (напрямків) зосередження (позбавлення доступу до джерел постачання, запобігання надходженню поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного роззброювання (полону) або знищення противника. Блокування здійснюється шляхом зайняття визначеними підрозділами рубежів по периметру району вірогідного знаходження НЗФ. Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур. Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об"єкта, а підрозділи ВВ МВС (ДПС) проводять пошук противника в блокованому районі. Якщо не вистачає сил і засобів, механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку (прочісування) разом із підрозділами інших силових структур. Для посилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, у ротах створюються резерви силою до 1 - 2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.
  
  12) При боротьбі з противником батальйонні тактичні групи можуть входити до складу ешелону прикриття державного кордону. До початку вторгнення ешелон прикриття державного кордону призначається для недопущення проникнення на територію держави диверсійно- розвідувальних (диверсійних) груп противника. Із початком вторгнення ешелон прикриття призначається для нанесення ураження передовим частинам (передовим загонам) противника та затримання просування основних сил противника вглиб території.
  У ході прикордонного збройного конфлікту батальйонні тактичні групи можуть використовуватися в складі:
  першого (другого) ешелону загальновійськового з'єднання (угруповання військ (сил) у районі відповідальності);
  ■ ешелону негайного реагування;
  резерву (загальновійськового, протидесантного тощо).
  РОЗМІРИ РАЙОНІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ! БТГ- за фронтом 30-40 км, углиб 15-20 км
  Перелік головних надань тактичних груп при веденні бойових дій у складі угруповання із прикриття державного кордону (ешелону прикриття державного кордону):
  завдати противнику максимальних втрат при вторгненні;
  зірвати (припинити) проникнення на ділянку (смугу) відповідальності передових загонів сухопутних угруповань противника;
  відбігти (послабити) удари противника, що просувається.
  Основні класичні види бойових дій - оборона, наступ, спеціальні способи бойових дій тактичних груп - пошук, наліт, блокування, оточення, рейд.
  Пошук - спосіб бойових дій, послідовний огляд місцевості у визначеному районі з метою виявлення об'єктів противника.
  наліт - спосіб бойових дій тактичних груп, раптовий напад на завчасно вибраний або виявлений об'єкт противника з метою його знищення чи захоплення озброєння, військової техніки, матеріально- технічних засобів, звільнення своїх полонених (заручників).
  Блокування - спосіб бойових дій в ізольованому районі, де зосередженні сухопутні угруповання, незаконні збройні формування, терористичні угрупування, диверсійно-розвідувальні сили противника. Блокування проводиться кількома тактичними групами за метою запобігання виходу противника із району зосередження, його оточення та подальшого розгрому.
  оточення - спосіб бойових дій з ізоляції сухопутних угруповань, незаконних збройних формувань, диверсійно-розвідувальних сил противника; створення суцільного фронту оточення кількома тактичними групами з підтримкою між усіма підрозділами вогневого зв'язку.
  рейд -спосіб бойових дій батальйонної тактичної групи, стрімке просування територією, що контролюється противником, ведення бою для послідовного захоплення та знищення (виводу з ладу) раніше призначених або знов виявлених об'єктів противника, встановлення свого базового району, блокпостів, окремих пунктів контролю над визначеним районом.
  
  13) Управління військами (управління боєм) - це підготовка, ведення і забезпечення бойових дій командиром за допомогою штабу та інших органів управління.
  Сутність управління у військовій справі полягає в діяльності командирів, начальників, штабів і інших органів управління з підтримки бойової готовності і боєздатності військ, підготовки бойових дій і управління ними при виконанні поставлених завдань.
  Основні принципи управління військами:
  єдність державного і військового керівництва;
  єдиноначальність;
  централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених їм завдань;
  твердість і наполегливість при втіленні прийнятих рішень (планів) у життя;
  оперативне і гнучке реагування на зміни обстановки;
   особиста відповідальність командирів, начальників за прийняті рішення, застосування підпорядкованих військ і результати виконання поставлених завдань.
  
  
  14. Систе́ма управлі́ння війська́ми - організаційно-технічна основа управління військами (силами). Вона включає:
  органи управління,
  пункти управління,
  засоби управління - зв'язок та комплекси автоматизованого управління, а також інші спеціальні засоби.
  Основні складові системи управління:
  Орган управління військами - це організаційно-штатні або створені тимчасово штаби, колективи, окремі посадові особи, що наділені правами і обов'язками щодо керівництва військами (силами) у мирний і воєнний час.
  Пункт управління військами - це спеціально обладнані і оснащені технічними засобами місця, звідки командир з офіцерами штабу та іншими органами управління здійснює керування підрозділами, частинами (з'єднаннями) при підготовці і в ході бойових дій (операцій) або під час бойового чергування.
  Система зв'язку включає:
  вузли зв'язку польових рухомих пунктів управління;
  опорні, допоміжні і ретрансляційні вузли (пункти);
  вузли (станції) фельд'єгерсько-поштового зв'язку, що розгортаються згідно з прийнятою системою пунктів управління.
  Вимоги до системи управління:
  висока бойова готовність;
  стійкість;
  забезпечення можливості як централізованого, так і децентралізованого управління військами.
  
  15. Батальйон, що діє як загальновійськовий резерв, займає вказаний йому район зосередження, готує оборонні позиції, може виконувати раптово виниклі завдання.
  Артилерійські підрозділи призначені для вогневого ураження наступаючого противника перед переднім краєм та в глибині оборони, прикриття флангів вогнем, боротьби із засобами вогневого ураження противника. Вогневі позиції артилерійських підрозділів призначають переважно на танконебезпечних напрямках. Вогневі позиції ешелонуються вглибину. Для маневру підрозділами готують запасні й тимчасові вогневі позиції та шляхи пересування до них.
  Протитанковий резерв в обороні веде боротьбу з танками та іншими броньованими машинами противника, що прорвалися, прикриває танконебезпечні напрямки та проломи, утворені у бойовому порядку, відкриті фланги та стики, а також прикриває розгортання та дії підрозділів, які проводять контратаку. Йому вглибині оборони призначають район зосередження (основний та запасний), а на танконебезпечних напрямках - кілька рубежів розгортання.
  Протидесантний резерв в обороні знищує десанти противника, що висадилися (аеромобільні й диверсійно-розвідувальні групи), самостійно чи у взаємодії з підрозділами другого ешелону (загальновійськового резерву). Йому вглибині оборони на ймовірному напрямку висадки десанту противника призначають райони зосередження.
  Передову позицію створюють здебільшого за відсутності смуги забезпечення перед переднім краєм оборони на відстані, до 6 км з метою ввести противника в оману стосовно дійсного положення переднього краю та побудови оборони, уникнути раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити атаку підрозділів розвідки та змусити передчасно розгорнути його головні сили.
  Позиції бойової охорони розміщують на відстані до 2 км від переднього краю оборони за відсутності передової позиції з метою не допустити раптового нападу противника та ведення ним наземної розвідки.
  Перша позиція є найважливішою в обороні бригади. Її обороняють батальйони першого ешелону, вона призначена для нанесення противнику рішучого ураження з метою не допустити прориву ним переднього краю головної смуги оборони.
  Другу позицію обороняють батальйони другого ешелону (загальновійськового резерву) бригади, вона призначена для зупинки та знищення противника, який прорвався углибину ділянки оборони бригади.
  Інженерне обладнання ділянки оборони може розпочинатися ще до зайняття оборони, а в повному обсязі проводиться після її зайняття і тривати безперервно під час усього оборонного бою. До основних заходів інженерного обладнання оборони відносять: перевірку місцевості на наявність мін та їх розмінування; фортифікаційне обладнання оборонних позицій, районів зосередження, вогневих рубежів та рубежів розгортання для проведення контратак, районів вогневих позицій, пунктів управління, створення системи інженерних загороджень; обладнання шляхів маневру підрозділів, проведення інженерних заходів щодо маскування, зокрема створення фальшивих позицій, опорних пунктів та об"єктів; обладнання пунктів водопостачання.
  
  ФЗВЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧ
  
  1. Поняття фінансова дисципліна та характеристика її складових елементів.
  Згідно НМОУ Љ280 пункту 1.7
  Фінансова дисципліна - це обов"язкове для всіх посадових осіб військової частини дотримання встановлених і діючих правил і норм ведення військового і фінансового господарства.
  Складовими елементами фінансової дисципліни є бюджетна, авансова, штатно-тарифна, платіжно-розрахункова, кошторисна та касова дисципліна.
  Бюджетна дисципліна - дотримання порядку здійснення платежів до бюджету та використання бюджетних асигнувань.
  Авансова дисципліна - обов"язковий для військових частин порядок видачі (перерахування), цільового використання та своєчасного погашення авансів (підзвітних сум).
  Штатно-тарифна дисципліна - дотримання правил постановки завдань особовому складу згідно зі штатним призначенням, правильне визначення розмірів грошового забезпечення і заробітної плати.
  Платіжно-розрахункова дисципліна - дотримання порядку взяття бюджетних зобов"язань, правил розрахунку з юридичними та фізичними особами.
  Кошторисна дисципліна - дотримання правил витребування коштів і складання кошторису та використання кошторисних призначень.
  Касова дисципліна - дотримання законодавства України під час отримання, зберігання та використання готівки.
  Основними вимогами фінансової дисципліни є:
  здійснення планування і витребування коштів лише в межах потреби, обчисленої за установленими нормами, нормативами, тарифами, цінами і розцінками, згідно із затвердженими штатами, штатними розписами, табелями тощо;
  одержання готівки тільки в разі її потреби;
  збереження готівки в касі військової частини в межах ліміту, затвердженого командиром військової частини згідно з розрахунком;
  оприбуткування готівки та бланків суворого обліку в регістрах бухгалтерського обліку в день одержання їх військовою частиною на підставі виправдних прибуткових документів, а також відображення в бухгалтерському обліку коштів, які надходять на реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки військової частини, у день одержання виписок з рахунків про здійснені операції від Державної казначейської служби України;
  оформлення всіх первинних бухгалтерських документів та здійснення записів у регістрах бухгалтерського обліку про прийняття і видачу готівки в день проведення операцій;
  щоденне заповнення касової книги в кінці робочого дня;
  недопущення розбіжностей між наявною готівкою в касі та залишком за обліком касової книги;
  витрачання коштів на потреби відповідно до їх призначень;
  недопущення використання коштів на цілі, не забезпечені відповідними асигнуваннями, або на придбання зайвих та непотрібних матеріальних цінностей;
  виплата грошового забезпечення військовослужбовцям і заробітної плати працівникам за затвердженими Кабінетом Міністрів України і Міністром оборони України нормами та в установлені терміни;
  своєчасне здійснення відрахувань з нарахованих особовому складу сум грошового забезпечення і заробітної плати та перерахування їх за належністю відповідно до чинного законодавства України;
  прийняття готівки в касу тільки в дозволених випадках за прибутковим касовим ордером з обов"язковою одночасною видачею квитанції від прибуткового касового ордера особі, що здала готівку;
  видача коштів під звіт або перерахування авансів тільки в дозволених випадках відповідно до чинного законодавства України;
  надання звітів про витрати підзвітних сум з дотриманням правил і термінів видачі та погашення (сплати) підзвітних сум (авансів);
  укладання договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг тільки за наявності бюджетних асигнувань на ці цілі та з дотриманням процедур закупівель, визначених чинним законодавством України;
  здійснення розрахунків з установами, підприємствами та організаціями тільки через органи Державної казначейської служби України;
  заборона здійснення військовою частиною платежів за матеріальні цінності та послуги готівкою, якщо ці платежі можуть бути здійснені безготівковим порядком.
  
  2. НМОУ 280
  Розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
  - головний розпорядник:
  Міністр оборони України
  - розпорядники коштів другого рівня:
  командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів)
  - розпорядники коштів третього рівня:
  командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня
  Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
  -головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
  -розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, фінансово-економічні відділи територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь;
  -розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
  
  3.Організація обслуговування військової частини органами ДКСУ в процесі виконання кошторису.
  Указ Президента Љ 460/ 2011 " Положення про ДКСУ", НМФУ Љ 758 "Про затвердження порядку відкриття та закриття рахунків в органах ДКСУ", НМФУ Љ 1407 " Про затвердження порядку казначейського обслуговування держ. бюджету за витратами"
  Суть діяльності у забезпеченні виконання кошторису відбувається шляхом обліку надходжень, податків, зборів, інших обов"язкових платежів.
  Казначейське обслуговування ведеться за допомогою єдиного казначейського рахунку, військова частина відкриває реєстраційні та спеціально реєстраційні рахунки :
  Реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету, для обліку операцій з виконання загального фонду кошторису доходів та видатків.
  Спеціальні реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів державного бюджету та одержувачам, яким передбачені видатки з спеціального фонду державного бюджету, для обліку доходів і видатків, затверджених їх кошторисами доходів та видатків.
  ДКСУ забезпечує військові частини відкритими асигнуваннями.
  Відкриті асигнування - право надане головному розпоряднику коштів та розпоряднику нижчого рівня щодо розподілу виділених асигнувань ЗФ і СФ підвідомчими установами та використання бюджетних асигнувань з урахуванням взятих на облік. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами ЄКР.
  Також за погодженням МФУ у ДКСУ залучаються на поворотній основі кошти ЄКР для покриття тимчасових касових розривів; здійснюється безспірне списання коштів ДБ, повертає помилково або надлишково зараховані кошти, веде базу даних про мережу розпорядників та одержувачів коштів, зводить та складає звітність про виконання бюджету.
  
  4. Порядок надходження та використання коштів спеціального фонду держ бюджету в МОУ. спеціальний фонд військової частини.
  Наказ Міністерства оборони України 03.08.2016 Љ 400
   Відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" формування спеціального фонду військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (далі - бюджетні установи), здійснюється за рахунок власних надходжень.
  Реєстрація бюджетних установ як суб"єктів господарської діяльності у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Порядку реєстрації військових частин як суб"єктів господарської діяльності у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року Љ 749.
  Планування, використання та облік надходжень спеціального фонду бюджетними установами Міністерства оборони України здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року Љ 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" та Переліку власних надходжень бюджетних установ Міністерства оборони України за групами та видами надходжень (додаток).
  Розрахунок суми коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, та додаткову (господарську) діяльність, яка підлягає перерахуванню Міністерству оборони України, здійснюється за формулою
  Якщо доходи бюджетних установ від надання послуг перевищують витрати, пов"язані з організацією та наданням послуг, бюджетні установи (за винятком військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, закладів культури, спорту та охорони здоров"я Збройних Сил України) щомісяця 50 відсотків таких коштів перераховують на спеціальні реєстраційні рахунки Міністерства оборони України.
  Решту коштів бюджетні установи використовують на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною
  Міністерство оборони України спрямовує ці кошти на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду державного бюджету за відповідною бюджетною програмою.
  Бюджетні установи (за винятком військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, закладів культури, спорту та охорони здоров"я Збройних Сил України) щомісяця 50 відсотків коштів, отриманих як плата за оренду майна (за винятком сум, які спрямовуються на відшкодування понесених витрат і сплату податків), перераховують на спеціальні реєстраційні рахунки Міністерства оборони України для фінансування першочергових заходів з утримання, облаштування, ремонту та придбання майна.
  Решту коштів від плати за оренду майна бюджетні установи використовують на фінансування заходів з утримання, облаштування, ремонту та придбання майна.
  Спер. = (Сд - Св - Сп) х 0,5,
  деСд-кошти, отримані за минулий місяць від надання послуг (здійснення додаткової (господарської) діяльності);
  Св-кошти, які необхідно бюджетній установі спрямувати на оплату (відшкодування) витрат, понесених під час надання послуг (здійснення додаткової (господарської) діяльності);
  Сп-сума податків (зборів), яку необхідно сплатити бюджетній установі, виходячи з доходів, отриманих за минулий місяць від надання послуг (здійснення додаткової (господарської) діяльності).Кошти, отримані як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, бюджетні установи використовують на покриття витрат, пов"язаних з організацією та наданням послуг.
  Кошти від реалізації в установленому порядку майна (крім коштів, які надходять від здачі відходів паперу, шмаття (ганчір"я) та від реалізації продукції, що виробляється бюджетними установами за результатами здійснення дозволених видів господарської діяльності) у повному обсязі зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки Міністерства оборони України.
  Перерахування бюджетними установами власних надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки Міністерства оборони України здійснюється на підставі платіжних доручень бюджетних установ лише в межах однієї програми та однієї групи власних надходжень.
  Розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, законність та достовірність проведених операцій у натуральній формі згідно із законодавством.
  Благодійні внески бюджетні установи зараховують виключно на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України для зарахування цих надходжень (благодійних внесків, грантів та дарунків), та спрямовують відповідно до затверджених в установленому законодавством порядку кошторисів на організацію основної діяльності.
  Кошти, доходи та видатки спеціального фонду відображаються бюджетними установами на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку згідно із законодавством.
  Департамент фінансів Міністерства оборони України щороку до 15 січня, виходячи з доведеного Державною казначейською службою України витягу з розпису витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень на відповідний рік, готує та доводить до бюджетних установ інформацію щодо реквізитів спеціальних реєстраційних рахунків Міністерства оборони України за відповідними бюджетними програмами для зарахування власних надходжень.
  
  5. Згідно НМОУ 280
  Фінансове планування у військовій частині здійснюється відповідно до вимог бюджетного законодавства в такій послідовності:
  отримання від забезпечувального фінансового органу (служб забезпечення) граничних обсягів видатків на наступний бюджетний рік;
  видання наказу командира військової частини про організацію роботи щодо складання проектів кошторисів на рік, що планується, згідно з доведеними граничними обсягами видатків;
  розробка та складання фінансово-планових документів;
  складання та надання не пізніше трьох тижнів із дня доведення граничних обсягів видатків до забезпечувального фінансового органу в повному обсязі та служб забезпечення відповідних органів військового управління (проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету), зведення показників спеціального фонду бюджету відповідно до доведених обсягів видатків, розрахунків, які обґрунтовують показники видатків, що включаються до проекту кошторису, детальних розрахунків і пояснювальної записки до зазначених документів;
  уточнення показників фінансово-планових документів у разі отримання від забезпечувального фінансового органу лімітної довідки;
  затвердження в установленому порядку фінансово-планових документів;
  своєчасне витребування коштів шляхом подання в установлені терміни заявок на кошти до забезпечувального фінансового органу та служб забезпечення за напрямами відповідальності;
  виконання кошторисів, за необхідності надання обґрунтованих пропозицій щодо внесення змін до фінансово-планових документів;
  уточнення потреби в коштах у зв"язку із завершенням бюджетного року;
  надання звітності про виконання кошторисів.
  Основними фінансово-плановими документами, які використовуються в процесі фінансового планування для витребування і використання коштів у розрізі бюджетних програм (підпрограм), що виконуються у військовій частині, є:
  граничні обсяги видатків військової частини на наступний рік, доведені забезпечувальним фінансовим органом;
  кошториси;
  плани асигнувань загального фонду бюджету;
  плани спеціального фонду державного бюджету;
  зведення показників спеціального фонду кошторису;
  розрахунки, які обґрунтовують показники видатків, що включаються до проектів кошторисів;
  детальні розрахунки (за формою 1/фс)
  розрахунки фонду грошового забезпечення;
  зведений фонд грошового забезпечення;
  розрахунки фонду оплати праці працівників (складаються в порядку та подаються в строки, визначені забезпечувальними фінансовими органами);
  зведений фонд оплати праці ;
  розрахунки надходжень коштів від економічної та господарської діяльності (за формою 1а/фс);
  повідомлення до кошторису;
  повідомлення до планів асигнувань;
  лімітні довідки про бюджетні асигнування;
  заявки на потребу в коштах на відповідний період;
  обґрунтування до заявки на потребу в коштах на відповідний період за визначеною забезпечувальним фінансовим органом формою;
  заявки на бюджетні асигнування (за формою 9/фс);
  донесення про зменшення бюджетних асигнувань (за формою 10/фс).
  З метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення)
  Заявка потреби в коштах на виплату грошового забезпечення за минулий місяць подається в поточному місяці:
  розпорядниками коштів третього рівня забезпечувальному фінансовому органу - до 10 числа місяця;
  розпорядниками коштів другого рівня забезпечувальному фінансовому органу - до 12 числа місяця.
  
  6.Р/Р та С/Р рахунки в\ч в органі ДКСУ, порядок їх відкриття та закриття.
  Відповідно до НМ ФУ Љ758 "Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах ДКСУ"
  Р/Р розпорядників бюджетних коштів - рахунки, які відкриваються розпорядникам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків та кредитування бюджету для обліку операцій з виконання ЗФ кошторисів;
  С/Р розпорядників бюджетних коштів - рахунки, які відкриваються розпорядникам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків та кредитування бюджету для обліку операцій з виконання СФ кошторисів.
  Відповідно до Наказу Міністра оборони України Љ 280 22,05,17 "Про організацію фін.заб В/Ч установ та організацій ЗСУ"
  Для відкриття відповідних Р/Р С/р в/ч подає до ДКУ такі документи:
  -заява про відкриття рахунків за підписом командира військової частини та начальника фінансового органу;
  -копія довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена органом, що видав довідку;
  -копія документа, що підтверджує взяття клієнта на облік в органі державної податкової служби, засвідчена органом, що видав документ;
  -картка у двох примірниках із зразками підписів командира військової частини (перший підпис) і начальника фінансового органу (другий підпис) та зразком відбитка гербової печатки військової частини, якій відкривається рахунок.;
  -копія документа, що підтверджує реєстрацію клієнта у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчена органом, що його видав;
  -копії страхових свідоцтв, що підтверджують реєстрацію військової частини у фондах страхування
  Інформація про те, що військова частина не є платником страхових внесків, обов"язково зазначається у заяві про відкриття рахунка в рядку "Додаткова інформація";
  затверджений кошторис.
  Крім того укладається договір про здійснення розрахункового касового обслуговування між органами ДКУ та в\ч(дод 1 НМОУ 758)
  Відкриття РР та СР:
  -при формуванні в\ч, в якій штатом передбачено ФЕС;
  -при створені самостійного фін господарства на базі діючої в\ч;
  -при зміні місця дислокації;
  -при зміні найменування в\ч.
  Закриття РР та СР:
  -розформування в\ч
  -ліквідація фін органу і зарахування на фін забезпечення до ін.. в\ч;
  -зміна дислокації;
  -перейменування в\ч.
  Оформлення Р/Р С/Р В\Ч в органі ДКСУ здійснюється за присвоєним цій частині умовним найменуванням. Дійсне (повне) найменування військової частини в банківських документах зазначається тільки у випадках, коли частині умовне найменування не присвоєно.
  При зміні найменування військової частини її реєстраційні рахунки переоформлюються згідно з новим найменуванням.
  Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України Љ758 "Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України"
   Бюджетні рахунки, відкриті в поточному бюджетному періоді, закриваються не пізніше 31 грудня або в останній день іншого бюджетного періоду. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше ніж через п"ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
  У разі змін в законодавстві бюджетні рахунки можуть закриватися  протягом поточного бюджетного періоду.
  Закриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень (крім власних надходжень бюджетних установ) у зв'язку із виникненням змін у складі видів надходжень або порядку їх зарахування, пов'язаних із змінами в законодавстві, проводиться на підставі складених службових записок щодо закриття бюджетних рахунків за надходженнями:
  а) Управліннями (Відділеннями) Казначейства за підписом керівника (заступника керівника) та головного бухгалтера які подаються до головних управлінь Казначейства;
  б) структурними підрозділами Головних управлінь Казначейства, якими було ініційовано відкриття відповідних рахунків, погоджених керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства
  в) структурними підрозділами Казначейства, якими було ініційовано відкриття відповідних рахунків, погоджених Головою (заступником Голови) Казначейства (додаток 4 до цього Порядку).
  Службові записки щодо закриття бюджетних рахунків за надходженнями після закінчення бюджетного періоду не складаються у разі, якщо реквізити рахунків, що відкриваються у новому бюджетному періоді, не відрізняються від реквізитів рахунків, що закриваються у зв'язку із закінченням бюджетного періоду.
  
  7. Порядок та документальне оформлення отримання готівки. Вимоги щодо забезпечення схоронності коштів під час їх доставки з установи банку та при зберіганні у в\ч.
  Здійснюється відповідно до Постанови Правління НБУ від 2004 Љ637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та наказу МОУ від 22.05.2017 Љ280 "Про організацію фінзабезп вч ЗСУ".
  Отримання готівки здійснюється з реєстраційних (спец. реєстраційних) рахунків, відкритих органами ДКСУ в установах уповноважених банків, на підставі поданих заявок.
  В/ч подає органу ДКСУ, за його вимогою і в установлені ним строки, заявку на одержання готівки в загальній сумі у двох примірниках. Заявки на видачу готівки виписуються в/ч на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність та які мають право отримувати і видавати кошти.
  На підставі перевіреної заявки ДКСУ виписує грошові чеки, за якими в/ч в банках одержує готівку.
  Оприбуткування готівки за обліковими регістрами бух. обліку в/ч здійснюється за прибутковим касовим ордером (ПКО) в день її одержання (додаток 2 до пнбу 637), підписаними нфес або особою, уповноваженою ком в/ч з відображенням операції в касовій книзі.
  Під час одержання ПКО касир зобов"язаний перевірити: 1) наявність і справжність на документах підпису нач.фіна; 2) правильність оформлення документів; 3) наявність перелічених у документах додатків.
  Про приймання готівки за ПКО видається засвідчена відбитком печатки в/ч квитанція (що є відривною частиною ПКО) за підписами нфес (уповноваженого працівника)
   У ПКО зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Приймання готівки за ПКО може проводитися тільки в день їх складання. Виправлення забороняються.
   ПКО до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4).
   ПКО одразу ж після одержання готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
   Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки.
  Усі надходження готівки відображають у касовій книзі (додаток 5). За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з ПКО під підпис у книзі.
   Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір). Перші примірники книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, (відривна частина аркуша) - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі.
  Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.
  Готівка, не виправдана ПКО, вважається надлишком каси і оприбутковується в касу в\ч для подальшого з"ясування джерела утворення цих готівкових коштів.
  Відповідно до п. 1.8. нмоу 280 здійснювати заходи щодо збереження готівки у в\ч під час доставки з установи банку зобов"язаний ком. в\ч. Для доставки готівки до в\ч (підрозділів в\ч) ком в/ч надає транспорт і озброєну охорону.
  Вимоги щодо забезпечення схоронності зазначені у п.1.7. нмоу 280:
  Готівка зберігається у вогнетривкому (залізному) сейфі, який знаходиться в касі в\ч. Каса розташовується в спеціально обладнаному окремому приміщенні, що забезпечує збереження і охорону готівки і документів. Приміщення каси в обов"язковому порядку повинно бути обладнане металевими дверима та ґратами на вікнах, бар"єром (віконцем) для видачі (отримання) готівки та сигналізацією на вхідні двері і віконце, а також кнопкою попередження про напад на касира (касу), виведеними на пульт начальника варти (сторожового поста) чи чергового частини.
  У кінці робочого дня сейф та приміщення каси опечатуються печаткою касира. Ключі від приміщення каси здаються в опечатаному касиром пеналі начальнику варти (сторожового поста) чи черговому військової частини під підпис у книзі приймання-здачі службових приміщень під охорону.
  Здача приміщення каси під охорону і допуск до нього здійснюються в суворій відповідності із Статутом гарнізонної та вартової служб ЗСУ.
  Дублікати ключів від приміщень фінансової служби та сейфа для зберігання готівки повинні зберігатися ком. в\ч в опечатаному касиром пеналі (пакеті).
  Приймання приміщення каси від начальника варти (сторожового поста) чи чергового в\ч здійснюється після засвідчення наявності печатки на дверях приміщень та пеналі з ключами, про що робиться відповідний запис у книзі приймання-здачі приміщень.
  Збереження готівки, одержаної командирами підрозділів в\ч забезпечується безпосередньо командирами цих підрозділів.
  Щодня перед опечатуванням і здачею під охорону каси начфін повинен переконатися в тому, що фактична наявність готівки в сейфі відповідає залишку її за кас. книгою, і засвідчити це своїм підписом у ній.
  В\ч може зберігати в касі готівку на поточні потреби в межах ліміту, який оголошується наказом ком. в\ч згідно з затвердженим ним розрахунком, який вираховує нач.фін відповідно до пнбу 637. Зберігати готівку понад установлений ліміт в\ч має право тільки для виплати гз і зп впродовж трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.
  Понадлімітний залишок підлягає терміновій здачі до банку для зарахування на реєстраційний рахунок в\ч. Зберігання в касі готівки, що не належать в\ч, забороняється.
  Нез"ясований надлишок каси підлягає перерахуванню до Держ/бюджету.
  
  8. Порядок видачі коштів під звіт та звітування про витрачання підзвітних сум
  Конституція України від 28 червня 1996 року.Кодекс законів про працю 2.Податковий кодекс України від 3 Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон. - Наказ Мінфіну України від Љ 59 (зі змінами).4Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання.4 - Наказ Мінфіну України від 28.09.2015 Љ 841., ПКМУ 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів 5,ПКМУ 100 СЗП за час відрядження для працівників
  Відшкодування витрат на відрядження військовослужбовців здійснюється відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20 лютого 2017 року Љ 105.
  Оплата службових відряджень військовослужбовцям і працівникам здійснюється за постійним місцем служби (роботи) або військовою частиною, звідки вони направлені у відрядження. Добові - 60 грн на добу, на проживання до 600 грн без ПДВ, оплата квитків в визначеному розмірі.
  Направлення військовослужбовця (працівника) у службове відрядження допускається тільки за наявності у військовій частині відповідних бюджетних асигнувань на відшкодування витрат на службові відрядження.
  Відшкодування військовослужбовцям та працівникам витрат на відрядження здійснюється на підставі авансового звіту за розрахунково-платіжною відомістю або видатковим касовим ордером.
  Способи видачі грошей
  або готівкою з каси,
  або в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток
  При першому способі джерелом видачі є готівка, отримана в банку (із поточного рахунка),
  При другому способі роботодавець перераховує підзвітні кошти на особисту картку. Картка використовується як для зняття готівки через банкомат, так і для безготівкової оплати.
  НМФУ 841 Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п"ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
  За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту.
  Звіт про відрядження - це один із головних облікових документів, який посвідчує підстави і строки перебування працівника у відрядженні, а також витрати, понесені працівником під час цього відрядження.
  Після завершення відрядження працівник зобов"язаний
  1) відзвітувати про кількість і напрямки використання виданих на відрядження коштів. Саме для цього і заповнюється та подається Звіт. До Звіту повинні бути додані оригінали документів, що підтверджують суми понесених у зв"язку з відрядженням витрат;
  2) повернути суму надміру витрачених у відрядженні коштів (за наявності таких коштів).
   Звіт складається підзвітною особою, яка одержала кошти. Підзвітна особа заповнює у Звіті всі графи, окрім таких:
  - "Звіт перевірено", "Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером";
  - бухгалтерських проводок;
  - розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті кошти.
  Ці графи заповнюються посадовими особами підприємства, які надали працівнику кошти на відрядження (бухгалтером або касиром).
  Щодо АТО, то згідно вказівок ДФ МОУ, Міністра оборони України всі розрахунки проводяться в безготіцвковій формі.
  
  9. НМОУ 22 травня 2017 року Љ 280
  Фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
  ФЗВЧ складається с таких елементів:
  Фінансове планування; Фінансове планування - це науково обґрунтований процес визначення потреби в коштах для забезпечення виконання поставлених завдань, належного рівня боєздатності,життєдіяльності та соціального захисту особового складу на підставі прийнятих командиром військової частини рішень на повсякденну діяльність,бойову та мобілізаційну підготовку .
  Витребування відкриття асигнувань; Витребування відкриття асигнувань - військові частини мають право проводити діяльність виключно в межах асигнувань затверджених кошторисами і планами асигнувань.
  Отримання,зберігання,економне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України; Зберігання коштів - готівка,цінності нагородного фонду зберігається у вогнетривкому сейфі в окремо виділеному приміщенні частини. Приміщення каси обладнується залізними дверима, гратами на вікнах, бар`єром віконцем для видачі готіки та сигналізації на вхідні двері,сейф, а також кнопкою попередження про напад на касира (касу) виведеними на пульт начальника варти(чергового частини).
  Внутрішній фінансовий контроль за використанням коштів; внутрішній фінансовий контроль за використанням коштів передбачається перевірка законності,ефективності, доцільності витрачених отриманих бюджетних коштів, дотримання норм, нормативів та лімітів при їх використанні
  Облік та звітність; Облік і звітність бухгалтерського обліку ЗСУ здійснюється фінансовим органом військової частини на підставі законів України та інших нормативно-правовиї актів виданих ДКСУ, іншими органами,яким надано право регулювання порядку організації і ведення бухгалтерського обліку та складання звітності 
  Ведення діловодства фінансового органу.  ведення діловодства фінансового органу- організовується і ведеться з дотриманням загальних правил з діловодства у в/ч ЗСУ, фінансовим органом щорічно заводиться окремі справи для зберігання.
  
  10. Основі завдання та принципи ФГД в/ч .
  НМОУ 280
   Основними завданнями фінансового забезпечення військової частини є:
  належне, у межах діючих норм, та своєчасне забезпечення коштами військової частини для здійснення покладених на неї завдань; своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших, передбачених законодавством виплат; забезпечення збереження готівки в касі військової частини; суворе дотримання фінансової дисципліни;
  законне, ефективне, цільове використання коштів та правильне документальне оформлення фінансово-господарських операцій; дотримання встановленого законодавством порядку придбання матеріальних цінностей та послуг за бюджетні кошти; організація фінансового планування та визначення потреби в коштах для забезпечення діяльності військової частини, ведення бухгалтерського обліку, складання та подання встановленої законодавством звітності.
  Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані до нього на фінансове забезпечення, зобов"язаний: надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством;  надавати командирам військових частин методичну та практичну допомогу в організації та веденні фінансового господарства; 
  забезпечувати керівними документами з фінансових питань
  Фінансове забезпечення військової частини здійснюється на основі таких принципів:
  принцип фінансової централізації - означає високий ступінь концентрації фінансових ресурсів на виконання пріоритетних програм (завдань), отримання бюджетних асигнувань тільки від одного забезпечувального фінансового органу;
  принцип науково обґрунтованого підходу до визначення потреби в коштах - вимагає об"єктивних обґрунтувань та розрахунків, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил із застосуванням програмно-цільового методу;
  принцип відповідності порядку фінансового забезпечення характеру завдань, що покладаються на Збройні Сили України як у мирний час, так і в особливий період, - означає, що фінансове забезпечення військових частин повинно бути своєчасним, повним і спрямованим на виконання поставлених завдань за будь-яких умов і обставин; 
  принцип цільового використання бюджетних коштів - означає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені паспортами бюджетних програм та бюджетними асигнуваннями; 
  принцип оптимізації, максимальної економії та ефективності - означає, що під час прийняття рішень щодо складання та затвердження кошторисів усі учасники процесу фінансового забезпечення мають прагнути досягнути запланованих цілей із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату щодо їх використання; 
  принцип відповідності загальнодержавним вимогам у сфері бюджетного законодавства та казначейського виконання кошторисів бюджетних установ - означає застосування єдиних загальнодержавних норм і правил у процесі фінансового забезпечення військової частини
  принцип відповідальності - означає, що кожен учасник процесу фінансового забезпечення несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу;
  принцип плановості - означає здійснення фінансової діяльності в суворо впорядкованій, послідовній, збалансованій формі при детальному закріпленні процедур щодо порядку руху документів і коштів.
  
  11. Обов"язки командира військової частини щодо ведення фінансового господарства. Права та обов"язки начальника фінансового органу військової частини.
  П.1.8. та п.1.10 НМОУ Љ280 від 22.05.2017 р
  Командир в/ч керує фін.-госп. діяльністю частини, розпоряджається згідно з чинним законодавством України коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов"язаннями перед держ.бюджетом, несе відповідальність за організацію ФЗВЧ, стан фін. господарства і забезпеч.збереження готівки, організовує бух. Обл. військового майна.
  Командир військової частини зобов"язаний:
  організувати фін.забезп. згідно з вимогами чинного законодавства України та цих Правил, забезпечити своєч. витребув. і одерж.від ЗФО належних в/ч коштів, їх облік і подання фін.звітності;
  суворо дотримуватися фін.дисципліни, законно, ефективно та за цільовим призначенням використовувати кошти і забезпечув.виконання цих вимог усіма посадовими особами в/ч;
  організувати ведення бух.обліку у в/ч з урахуванням особливостей її діяльності;
  організовув. заходи щодо виявлення та використання внутрішньогосп.резервів, запобігання збиткам;
  своєчасно розглядати скарги з питань соц.виплат особ.скл., вживати заходів для їх вирішення та недопущення;
  розмістити фін.орган в окремому, спец.обладнаному приміщенні, організувати охорону каси відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України;
  здійснювати заходи щодо збереж.готівки у в/ч, під час доставки з банку, в інш.випадках;
  для доставки готівки до в/ч) надавати транспорт і забезпечувати озброєну охорону;
  особисто, не пізніше наступного дня, перевіряти та засвідчувати особистим підписом в касовій книзі оприбуткування одержаної готівки;
  не менше одного разу на місяць здійснювати позапланову перевірку наявності готівки та цінностей у касі, про результати перевірки робити запис у касовій книзі;
  забезпечувати перевірку ВПК окремих питань фін. Заб.в/ч, особисто розглядати акти та приймати рішення;
  вживати заходів для запобігання, припинення та усунення виявлених фін.порушень і зловживань, притягнення винних осіб до відповідальності і відшкодування заподіяної мат. шкоди;
  про виявлені фін.порушення і вжиті заходи невідкладно доповідати безпосер.начальнику та протягом трьох робочих днів надавати копії звітів (актів, довідок, протоколів тощо) нач ЗФО;
  контролювати повну та своєчасну сплату обов"язкових зборів, платежів і податків;
  дозволяти видачу грошей під звіт, затверджувати авансові звіти та інші видаткові докум.;
  особисто підписувати І підписом фін.документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату г/з,з/п та інші виплати, договори і трудові угоди, фін.звітність та службове листування з питань фін.забезпеч.;
  організовувати та забезпечувати проведення інвентаризації коштів, розрахунків та військового майна в/ч згідно з чинним законодавством України;
  організовувати ознайомлення о/с в/ч з наказами і вказівками з питань фін.заб.;
  періодично, але не менше одного разу на місяць, розглядати письмову доповідь НФЕС про стан фін. Госп.та приймати за нею рішення;
  розглядати і підписувати матеріали ревізій, перевірок, аудитів та інших форм контролю фін.-госп. діяльності в/ч та своєчасно подавати донесення про виконання обов"язкових вимог, внесених пропозицій та рекомендацій;
  забезпечувати своєчасне і повне вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, виконання вимог контролюючих органів та рекомендацій/пропозицій внутр.аудиторів;
  контролювати своєчасне складання тендерним комітетом в/ч річного плану закупівель і додатків до нього та контролювати його виконання;
  забезпечувати виплату г/з, з/п о/с в установлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату г/з пізніше встановленого законодавством терміну виплати - протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця;
  організовувати виплату г/з раніше установлених термінів військовослужбовцям:
  які отримують гз готівкою та направляються в відрядження, у відпустку, якщо вони до встановленого терміну виплати гз за черговий місяць не можуть повернутися у в/ч;
  у разі передислокації в/ч, якщо термін виплати настане в дорозі до нового місця дислокації;
  в інших випадках за вказівкою директора ДФ МОУ.
  Начальник фінансового органу підпорядковується командиру в/ч і разом з ним несе відповідальність за стан фін.господарства, забезпеч.коштами потреб в/ч, виконання функцій бух.служби згідно з чинним законодавством і своєчасне та правильне здійснення платежів в/ч.
  НачФО згідно з розпорядженням командира та функціональними обов"язками має право:
  представляти в/ч в установленому порядку з питань, що відносяться до його компетенції, в інших органах установах та організаціях незалежно від форм власності;
  встановлювати обґрунтовані вимоги до порядку оформлення і подання до ФЕС в/ч нач.служб і командирами підрозділів первинних документів для відображення їх за бух. обліком;
  у разі необхідності надавати нач.служб і командирам підрозділів в/ч вказівки з питань ФЗВЧ;
  вимагати, за потреби, від нач.служб та інших пос.осіб в/ч розрахунки та інші матеріали для складання і коригування кошторисів, проекти договорів та угод разом із матеріалами цінового моніторингу, книги обліку втрат мат. засобів відповідних служб, а також необхідні відомості, довідки та пояснення до них;
  контролювати дотримання посад.особами в/ч правил проведення інвентаризації;
  проводити інструктаж матер.відповідальних осіб з питань обліку, збереження військового майна та коштів, що знаходяться на їх відповідальному зберіганні;
  перевіряти правильність оформлення документів для здійснення оплати товарів, робіт та послуг, відповідність перерахованих коштів обсягам виконаних робіт, придбаних товарів чи наданих послуг згідно з умовами укладених договорів;
  ініціювати звернення військової частини до уповноваженого органу державної влади (ДФС, ДКСУ тощо) щодо трактування та практичного застосування бюджетного законодавства. Отримані роз"яснення начальник фінансового органу надає до ЗФО протягом 3 роб. днів з моменту їх отримання;
  ініціювати звернення в/ч до ЗФО щодо трактування та практичного застосування норм керівних документів щодо ФЗВЧ, затверджених (наданих) посадовими особами МОУ
  надавати пропозиції ком в/ч щодо вдосконалення порядку ФЗВЧ;
  перевіряти дотримання штатно-тарифної дисципліни в підрозділах, службах в/ч.
  НачФО зобов"язаний:
  організувати діяльність посад.осіб щодо здійснення ФЗВЧ згідно з чинним законодавством та цими Правилами;
  здійснювати керівництво діяльністю фін.органу і забезпечувати раціональний та ефективний розподіл посад.обов"язків між його працівниками, запобігання зловживанням під час викон.обов"язків;
  разом з іншими посад. особами в/ч забезпечувати своєчасне і правильне планування та витребування коштів на потреби в/ч та інших частин, зарахованих до неї на фін. забезпечення;
  забезпечувати своєчасну виплату гз, зп, інших виплат особовому складу;
  забезпечити своєчасне здійснення відрахувань з та перераховувати суми за призначенням;
  забезпечити дотримання вимог бюджетного законодавства під час взяття бюджетних зобов"язань, їх реєстрації в ДКСУ та здійснення платежів відповідно до взятих зобов"язань;
  організувати і забезпечити ведення бухг.обліку відповідно до НПСБОДС, інших актів;
  своєчасно складати на підставі даних бухг.обліку звітність та подавати її за належністю;
  здійснювати аналіз даних бухг.обліку та звітності щодо причин зростання дебіт.та кредит.заборгованості, вживати заходів щодо стягнення дебіт.та погашення кред.заборгованості;
  дотримуватися фінансової дисципліни;
  вживати заходів щодо усунення виявлених фінансових порушень, виконання обов"язкових вимог та рекомендацій/пропозицій контролюючих органів;
  розробляти разом з начальником штабу, заступниками (помічниками) командира військової частини і начальниками служб пропозиції з фінансового забезпечення військової частини;
  здійснювати разом з іншими службами економічний аналіз фінансово-господарської діяльності військової частини і на його основі розробляти і доповідати командиру військової частини пропозиції щодо забезпечення збереження коштів, законного та ефективного використання коштів і військового майна, запобігання втратам і непродуктивним витратам;
  у разі відсутності потреби в коштах на відповідні місяці надавати до служб забезпечення пропозиції щодо змін до планів асигнувань загального фонду;
  доповідати командиру військової частини про одержання готівки і не пізніше наступного дня подавати йому касову книгу для здійснення запису про перевірку оприбуткування готівки;
  кожен день перед здачею каси під охорону звіряти наявність готівки і цінностей в касі з даними касової книги;
  брати участь у складанні річного плану закупівель і додатків до нього;
  розглядати та погоджувати проекти договорів і угод, які укладаються в/ч, стосовно забезпеченості необхідними асигнуваннями та візувати їх;
  контролювати своєчасне оприбуткування матеріальних цінностей, перевіряти в необхідних випадках фактичну їх наявність на складах в/ч, про результати перевірки доповідати ком в/ч;
  здійснювати контроль за правильністю зарахування та використання власних надходжень;
  здійснювати контроль за цільовим та своєчасним використанням бюджетних асигнувань;
  здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства щодо списання (передачі) майна;
  періодично перевіряти у підзвітних осіб наявність одержаної ними під звіт готівки або виправдних документів на її витрату, вимагати від підзвітних осіб подання авансових звітів;
  погоджувати проекти наказів (рішень) командира в/ч щодо визначення кандидатур, яким надається право складати та підписувати первинні документи щодо проведення господарських операцій, пов"язаних з відпуском (використанням) грошових коштів, документів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна;
  надавати допомогу ВПК в/ч у вивченні чинного законодавства з питань ведення фін.госп.;
  забезпечувати своєчасний розгляд заяв, скарг і пропозицій особового складу з питань гз зп та інших виплат, вживати заходів для їх вирішення та недопущення в подальшому;
  вживати заходів для відшкодування збитків;
  забезпеч.облік та зберігання цінностей нагородного фонду і бланків сув.обліку фін.органу;
  підписувати ІІ підписом фінансові документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори, фінансову звітність і службове листування з питань фінансового забезпечення та інші документи, які згідно з чинним законодавством України необхідно підписувати другим підписом;
  відмовляти у прийнятті до обліку фінансових документів, підготовлених з порушенням установлених вимог, а також документів щодо господарських операцій, що здійснюються з порушенням законодавства, та доповідати командиру в/ч про встановлені факти порушень;
  своєчасно вносити зміни до керівних документів з питань організації фінзаб, вести облік наказів, директив, вказівок і роз"яснень з питань ведення фінансового господарства;
  вести роботу з доведення до о/с вимог актів з питань грош.і пенс.забезпечення, зп та інших питань;
  забезпечувати збереження документів фін.органу від псування і втрат, а також здав.до архіву;
  постійно працювати над підвищенням своєї підготовки, знати та правильно використовувати в практичній роботі чинне законодавство України з питань ФЗВЧ;
  особисто здійснювати керівництво і контроль за діяльністю пос.осіб ФЕС, організовувати їх спец.підготовку;
  періодично, але не менше 1 разу на місяць, письмово доповідати командиру в/ч про стан фін.господарства, у тому числі про залишки коштів на рахунках та залишки бюджетних асигнувань (для загального фонду бюджету - за помісячними планами асигнувань) за кожним напрямом видатків;
  у кінці місяця подавати ком в/ч на затвердження план роботи фін.органу на наступний місяць.
  
  12. Порядок організації роботи ВПК. Оформлення результатів перевірки фінансового господарства ВПК.
  п.8.2. НМОУ Љ280 від 22.05.2017 р "Внутрішній контроль окремих питань фін.забезп."
  З метою інформування командира в/ч щодо стану фін.господарства та здійснення заходів внутрішнього контролю щодо окремих питань фін.забезпечення у всіх в/ч, які включені до мережі розпорядника бюджетних коштів, обов"язково створюється внутрішня перевірочна комісія. ВПК складається з посадових осіб в/ч у складі не менше трьох осіб, а у ВНЗ- у складі не менше п"яти.
  Посадові особи фін. органу, який перевіряється, до складу ВПК не входять.
  Склад ВПК призначається наказом командира в/ч на рік, за місяць до початку наступного року.
  ВПК повинна здійснювати планову документальну перевірку окремих питань фін.забезпечення в/ч двічі на рік: станом на 1 липня та 1 січня.
  Позапланові перевірки проводяться за рішенням командира в/ч у випадках наявності зловживань, недоліків у діяльності фін.органу, скарг в/сл чи працівників, а також в інших випадках (на підставі письмового наказу).
  ВПК в/ч:
  здійснює інвентаризацію готівки, бланків суворого обліку ФЕС, розрахунків та зобов"язань;
  перевіряє забезпечення умов для збереження коштів і цінностей, а також дотримання встановлених норм зберігання готівки в касі частини;
  перевіряє правильність підрахунку підсумків у розрахунково-платіжних відомостях і регістрах БухОбл;
  перевіряє правильність підрахунку підсумків у реєстрах для зарахування коштів на карткові рахунки;
  здійснює звірку сум, які згідно з розрахунково-платіжними відомостями перераховані на карткові рахунки, з сумами, зазначеними в реєстрах для зарахування коштів на карткові рахунки;
  перевіряє наявність наказів на кожний факт виплати одноразових видів г/з, з/п та недопущення фактів подвійних виплат;
  перевіряє відповідність книг і справ ФЕС номенклатурі справ в/ч.
  Перевірка окремих питань фін.заб.ВПК здійснюється за період після закінчення останнього аудиту (ревізії).
  НФЕС та інші посадові особи в/ч зобов"язані допомагати ВПК в проведенні перевірок забезпечення, надавати на її вимогу оригінали документів, які підлягають перевірці, відповідні довідки та пояснення.
  Про результати документальної перевірки ВПК складає акт, який підписується головою і членами комісії, а також начальником НФЕС та подається головою комісії на затвердження командиру в/ч.
  Якщо в НФЕС є заперечення щодо окремих пунктів акта, він подає командиру в/ч письмове пояснення за цими пунктами, яке додається до акта перевірки.
  У разі виявлення ВПК нестач чи істотних порушень голова комісії негайно, до складання акта, доповідає про це командиру в/ч, який призначає розслідування.
  Командир в/ч зобов"язаний забезпечити своєчасне надання ЗФО (за вимогою) акта перевірки.
  Посад.особи в/ч несуть відповідальність за приховування від ВПК будь-яких фактів порушень з питань фін.заб.
  
  13. Порядок прийняття-передачі справ та посади начФО в\ч (у тому числі при тимчасовому вибутті з в\ч)
  Нмоу 280 від 22.05.17, Нмоу 300 16.07.97, ЗУ "про статут внутрішньої служби ЗСУ)
  Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з
  начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.
  Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення роботи служби.
  Прийняття (передача) справ та посади начФО вч в разі призначення на посаду або звільнення з посади здійснюється після проведення внутрішньою неревірочною комісією документальної перевірки окремих питань фінансового забезпечення військової частини, за результатами якої оформляється віштовідппй акт.
  В акті відображаються питання, які перевірені внутрііштьою перевірочною комісією, наявність положення про спільне фінансове господарство (у випадку, якшо до військової частини на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини), наказів командира військової частини про облікову політику, про організацію бухгалтерського обліку, посадових обов'язків особового складу фінансового органу, фінансово-шанових документів. До акта додаються: акт інвентаризації грошових коштів у касі військової частини, акт інвентаризації бланків суворого обліку, акт інвеіпарнзації військового майна, закріпленого за фінансовим органом, відомості щодо заборгованості військової частини перед особовим складом (з виплати грошовою забезпечення, заробітної плати, підйошюї допомоги, витрат, понесених у зв'язку з відрядженням, інших соціальних виплат), опис прийнятих книг і справ фінансового органу, зведення щодо виконатшя кошторису за загальним та спеціальним фондом, відомості про неприйняті рішення за втратами і нестачами матеріальних засобів та фінансовими порушеннями, відомості щодо дебіторської та кредиторської заборгованості військової частини, реєстр переданих оригіналів документів військової частини (договори про банківське, казначейське обслуговування та оригінали інших документів, які зберігаються у фінансовому органі) та інші документи за рішенням командира військової частини.
  Рішення щодо руху матеріальних засобів у підпорядкованих підрозділах, службах (службі), в тому числі щодо видачі матеріальних засобів зі складів, до закінчення приймання і здавання справ та посади (до затвердження акта) приймає особа, яка здає справи і посаду, з дозволу особи, що приймає справи і посаду. Про прийняте рішення повідомляється голова комісії, призначеної наказом старшого командира (начальника).
  Копія такого акта надсилається до забезпечувального фінансового органу протя гом трьох робочих днів з ,дня його підписання.
  9.1.2. Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає:
  - вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів;
  - ознайомлення з посадовими особами;
  - здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає,- перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів;
  - документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.
   9.1.3. Приймання та здавання справ і посади проводиться за календарним планом, який розробляється разом: тим, хто приймає, та тим, хто здає справи і посаду, а також головою комісії.
  Цей план розробляється в довільній формі і повинен передбачати виконання всієї роботи у межах часу, відведеного на приймання здавання справ і посади.
  9.1.4. Для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки:
  - командира військової частини - не більше 10 днів;
  - начальника служби військової частини і з'єднання - не більше 15 днів;
  Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи.
  Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
  У разі тимчасової відсутності начФО (відрядження, відпустка, тимчасова втрата працездатності тощо) виконання його обов"язків покладається на його заступника, а в разі відсутності заступника начальннка фінансового органу - на іншого працівника фінансового органу військової частини відповідно до наказу командира військової частини.
  
  14. Порядок проведення закупівель товарів, робіт, послуг за державні кошти у в\ч.
  БКУ, ЗУ (Про ДБУ на 2017р.) ЗУ (Про публічні закупівлі, ПКМУ 117, Наказ МОУ 280 (п4.2.),
  Відповідно до чинного законодавства в/ч може бути замовником та здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти за умови наявності повноважень на отримання коштів, взяття за ними зобов*язань та здійснення платежів.
  Під час закупівлі товарів, робіт і послуг військова частина повинна дотримуватися принципу максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів, зокрема шляхом використання електронної системи закупівель з метою відбору постачальника (виконавця, надавача) або проведення попереднього цінового моніторингу на товари (послуги, роботи).
  Організація укладання договорів військової частини (у тому числі проведення цінового моніторингу) покладається на служби військової частини за напрямами їх відповідальності.
  Контроль за відповідністю предмета договору річному плану закупівель (додатку до річного плану закупівель) покладається на тендерний комітет військової частини.
  Закупівлі товарів, робіт та послуг проводяться за умови, що вартість предмета закупівель (без ПДВ) товару, послуги дорівнює або перевищує 200 тис. грн., а робіт-1.5 млн грн
  Сутність процесу закупівель проявляється у принципах:
  Добросовісна конкуренція серед учасників;
  Максимальна економія та ефективність;
  Відкритість та прозоріість на всіх стадіях закупівель;
  Недискримінація учасників;
  Об*єктивна та неупереджена оцінка пропозицій конкурсних торгів;
  Запобігання корупційним діянням і зловживанням
  Предмет закупівлі- товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах
  Закупівлі здійснюются шляхом проведення таких процедур:
  Відкриті торги;
  Конкурентний діалог;
  Переговорна процедура закупівлі;
  Склад тендерного комітету та положення про нього затверджується КВЧ. До складу комітету входять представники в/ч у кількості не менше як 5 осіб
  Керівництво роботою комітету здійснює його голова.
  Тендерний комітет з в/ч вирішує наступні питання:
  Планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель;
  Здійснює вибір процедури закупівлі;
  Проводить процедури закупівлі;
  Забезпечує рівні умови для всіх учасників, об*єктивний та чесний вибір переможця;
  Забезпечує складання та зберігання відповідних документів з питань державних закупівель, визначених законом;
  Забезпечує оприлюднення інформації та звіту;
  Здійснює інші дії, передбачені Законом про закупівлі.
  Вимоги до договору про закупівлю ТМЦ, послуг або робіт:
  Договір укладаєься у письмовій формі;
  Договори укладаются на постачання тільки тих видів майна, які не відпускаются у порядку централізованого забезпечення;
  У договорах повинно враховуватися збереження таємниці;
  Договори укладаются, як правило на рік, або на термін виготовлення і поставки продукції;
  Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами;
  Договір складається у 3 примірниках. 1 приміник НФЕС для обліку та взяття зобов*язань; 1 примірник виконавцю конкурсних торгів; 1 начальнику служби для виконання і супроводу
  До оплати подаються оригінали належним чином оформлених документів (підтвердні документи, що передбачені умовами договорів та іншими керівними документами), з урахуванням вимог до первинних документів бухгалтерського обліку.
  Оплата здійснюється за фактично поставлену продукцію (виконані роботи, надані послуги) за визначеними в договорі показниками якості, кількості, комплектності.
  
  15 Порядок відшкодування витрат на службові відрядження та виплата підйомної допомог
  
  НАКАЗ
  29.08.2011  Љ 530
  Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
  Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.
  Виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.
  Якщо відряджений не зобов'язаний прибути у військову частину або цивільну установу, на підприємство, в організацію, то зазначені відмітки завіряються у начальника органу управління (командира підрозділу) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара, а за їх відсутності - у місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування.
  Військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем повернення до місця проходження військової служби, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок військової частини. Разом із цим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
  Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
  Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.
  Відповідно до ПКМУ від 5 квітня 2017 р. Љ 241 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. Љ 98" добові витрати на відрядження складають 60 гивень, та 600 гривень на витрати на найм житла.
  Відповідно до Н А К А З У N 370 від 22.10.2001
  1. Особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу* зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
  2. Розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.
   У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.
   3. Підйомна допомога в порядку і розмірах, передбачених пунктами 1 і 2 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Межзвездный мезальянс. Право на ошибку" С.Ролдугина "Кофейные истории" Л.Каури "Стрекоза для покойника" А.Сокол "Первый ученик" К.Вран "Поступь инферно" Е.Смолина "Одинокий фонарь" Л.Черникова "Невеста принца и волшебные бабочки" Н.Яблочкова "О боже, какие мужчины! Знакомство" В.Южная "Тебя уволят, детка!" А.Федотовская "Лучшая роль для принцессы" В.Прягин "Волнолом"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"