Я знаю, зовсiм необачно, 
Я вас образила тодi,
Та я прошу, мене пробачте,
Так соромно тепер менi.

Повiрте, зовсiм не хотiла, 
Вас засмутити, адже я,
Завжди як маму вас любила,
I ця печаль -  вина моя.

I що сказати, я не знаю,
Лише прошу, мне простiть,
Тепер одне я так бажаю,
Очей яскравих щастя мить.