Полем ген додолу ллється
З неба райдуга барвиста,
Характерник з чортом б'ється
За бурштинове намисто

Що коханiй дарувати
На весiлля вiн збирався,
А чортяка волохатий,
Щоб вiн перцем обiсрався,

Взяв, поцупив подарунок,
Помилку здйснив велику,
Їжакiв йому у шлунок
Та рогатиною в пику.

Розсердився характерник,
Вийшов в гостi до мольфара - 
Той такий, шо вже напевне
Бiсовi змайструє кару.

Але ж ба! Та ось ти, свиню!
Волохате оковидло,
Кип пiд сраку, лiктем в диню,
Постривай, пекельне бидло!

В мене ти гiмна наїсся,
Бiсове двороге рило,
Знатиме усе Полiсся
Характерникову силу.

На тобi iще пiд сраку,
По зубах, та жита в штанi,
Щоб вiд батькiвського злаку
Всi сiдницi були дранi.

Вiддавай моє намисто,
Дупощокий родич ляха,
Ген, веселка, бач? Барвиста.
Ось по нiй i пiдеш нахуй.