Юному скрипалевi

Сто§ть у залi молодий скрипаль.
Сто§ть та грає. Грай, сердець не край!
Зiграй прелюдiю-душа спочине!
не грає, тоскно гамми з скрипки линуть.
Та що це я ? Тренуйся, пiзнавай!

Iз гаммами сiдав i Шуберт за рояль.
Тренуйся, хлопче, будеш грати,
I коломийки, i сонати,
Вiдлунням звукiв злинеш до небес,
Поринеш до чарiвних тихих плес, що музикою зветься,
                Мелодiєю скрипка розiллється,
А смичок рипа так рiзко,
I струни блискавкою 
Зазвучать. 
I до нових зiрок злетять...
Стань Моцартом, але не старовинним,
Новим. 
Стань Бахом. Бах-струмок, 
ти стань мов повiнь.
Стань сам собою,
I поглянь, на свiт, що ноти вiдкривають!
Тi ноти мертвi. Ти -творець!
Ти душу в ноти тi вселяєш!
I розумiння, i мету...
Роняючи тремоло в висоту лети...Не до кiнця етюду...
До iстини! Шукай себе i музику повсюду. Завжди!
Зажди!!!Ти мене не дослухав!

Хай пiсня твоя душу зiгрiва!
Хай буде весело i тепло на душi, коли ти граєш! 
Хай той, хто слухає тебе нещастя забува,
Хай слiд в тих душах зостається назавжди...
Здається, все.. Нi, я ще не скiнчила!
Як можна закiнчить початок? Так,
Звiдси тiльки розпустились мо§ крила,
I я б злетiла з музикою в небеса!
Але.. Здається, нi... Таки не полечу...
Додам я парубче такеє слово на остачу:
Тренуйся, пiзнавай себе i грай. Сердець не край!
А я заплачу...