Ната Натаська
Червоний клубок

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Типография Новый формат: Издать свою книгу
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Що робити коли потрапляєш на iншу планету, при цьому отримавши бомбезний подарунок у виглядi магiї у тобi. Звичайно пiти у якусь школу чародiйства. Але що буде з тобою коли нитка тягне тебе в iнший бiк i до болi знайоме обличчя присниться знову? П.С. незовсiм перша проба пера, тiльки наважилась показати комусь
  Сьогоднi вставала дуже лiниво. Хоча потрiбно рухатись адже на 11:40 поїзд до Львова - культурної i неперевершеної столицi України. Iще будучи малою дiвчинкою, приїжджаючи у Львiв на екскурсiю, я влюбилася в це мiсто. Маленькi, затишнi вулицi, запах кави у кав"ярнях i вiдвертi щирi люди. Мiсто-Казка. Будинки з рiзноманiтних стилiв i церкви давнiх часiв. А брукiвка!! Скiльки всього вона побачила на своєму вiку! А скiльки ще побачить ,а заодно i каблукiв зламає..Хи-хи)) Боже, як я люблю брукiвку!
  Ну так от, вставала сьогоднi дуже важко. Лiнощi вони такi. Але треба їхати, завтра консультацiя, в суботу екзамен зi соцiальної статистики. Нi, я люблю статистику, я на нiй вже 4 роки вчуся, але так не хотiти йти на екзамен (хоча i викладачка класна) в мене вперше. I на поїзд йти не хочеться, хоче дешевше в пару раз... Печалька...
  Душ, читання книжки кусок - це давно стало моїм звичайним ранком. Тiльки коли я вдома прибавляється побавилася з малим (ооо, це найкраще чудо яке можу бути на свiтi - мiй племiнничок, сонечко ясненьке!!)) Зiбрала сумку. Сумка склалася дуже велика. Аж дивно...Чого я так багато набрала? А, най буде.
  З музичкою в навушниках пiд ясним сонечком (i то в серединi сiчня) по сухiй дорозi (снiгу нема) я почалапкала на маршрутку (поїзд сьогоднi не їхав).
  Довго її не було, але нарештi приїхала.
  Скiльки людей, давненько так багато не було... Запхали в мене в сам кiнець, на останню сходинку. Ну бiльше не так запхали як я сама запхалася - там просто мiсця бiльше i iншi по ногах не шастають. Знала би я...
  Ну от їду я, їду, музику слухаю, мрiю про паралельнi свiти, про якi багато читаю. Так я заядлий читач. Улюблений жанр - фентезi. Для iнших рiзнi ельфи чи гноми просто вигаданi персонажi фiльмiв чи книг, але я вiрю що вони iснують. От така я.
  Так от, стою, пiд пiсню Yisabel - My Eden ( треку з корейської дорами) я засинаю. Стоячи. Зараз представляючи той епiзод з життя, не представляю як то я так заснула. Маршрутка пiдскакує на ямi i зi всього розмаху падаю вниз. Ну Слава Богу на сумку. Люди дивилися як на припадочну. Хи-хи. Потiм таке ще раз повторилося i в носi щось засвербiло. Оппа, кров. Мда... Значить не просто сон? Я що зомлiла?
  Ну нiчо, проїхали ми вже пiвдороги, заїжджали в лiс. А в нас там дороги просто "суперськi". I на однiй такiй ямi дуже гiгантського розмiру i вмiсту дверi, на якi я спиралася, вiдкриваються. Ну i я вилiтаю i падаю у цю яму разом зi своїми двома сумками i чиїмось рюкзаком (важким зараза, що там цегли понакладали??).
  Тiльки яма щось не приближається... Я вiдкрила очi, якi з переляку зажмурила. Мда...Ситуацiя...
  Над головою голубе небо, яке нерiдко буває зимою, чути спiв пташок. Скинула зi себе дивний рюкзак, встала. Кругом були якiсь каменюки виставленi у круг чи елiпс, ну такий якийсь дивний круг. Як призивний круг з книжок фентезiйських. Мда...дочиталася. Але чим бiльше вдивлялася в каменюки i густий лiс за ними, тим бiльше розумiла, що все таки мене ця дивна "яма" кудись перенесла.
  Зрадiла, але трохи. Бо одне дiло, коли ти читає про чиїсь пригоди, а зовсiм iнше - все буде вiдбуватися з тобою. I коли читаєш книжку то хоч можна здогадатися, що буде в наступному роздiлi чи приблизний щасливий чи нещасливий кiнець. Стрибати i радiти не в моєму стилi, але зрадниця посмiшка з"явилася на обличчi. Це ж все таки круто - попасти на iншу планету. Думки, що "мегаяма" перенесла мене на iншу пiвкулю Землi чи просто в iншу точку моєї України навiть не виникло. Адже у нас зима, а тут по лiтньому тепло i пташки так радiсно спiвають. На нашiй забрудненiй планетi так гарно спiвати можуть тiльки у вiддалених вiд урбанiзованих мiст селах чи хуторах. Чи в горах. Але науковий розвиток вже забрався у всi куточки свiту. Скоро i в джунглях пороблять туристичнi дорiжки i з дресированою анакондою сфотографуватися.
  Потрiбно розгледiти все довкола i по можливостi не наробити шуму. Хто знає, що в цьому густому i дрiмучому лiсi водиться. А що як є якась нечисть чи просто звичайнi хижаки. Але головна проблема : у мене ж географiчний кретинiзм. Вмiння орiєнтуватися у лiсi у мене нiколи не було. А якщо й були якiсь знання з шкiльних урокiв безпеки життєдiяльностi вже давно i благополучно згинуло з моєї голови.
  Круг каменiв мав форму елiпса. У всiх книжках переважали круглi круги. Такi з каменiв передбачалися для виклику демонiв i iнших створiнь з iнших свiтiв. Невже мене хтось визвав? I тепер я повинна щось для нього робити? Нiзащо!
  - Так, i що там в першу чергу робили всi попаданки? Маскувалися пiд аборигенiв. Нда, важкувато, бо куди не глянь я тут саменька, нiякого прикладу для наслiдування.
  Я загорюнилась.
  - Далi переодягалися, щасливо вивчали аборигенську мову за допомогою зiлля, амулету чи доброго дядька-мага (ну чи не дуже доброго). Отримували класну силу в магiї чи супер-пупер вмiння в метеннi кинджалiв чи бою на мечах.
  Ще бiльше пригорюнилась.
  - Ну хоч подивимось, що я можу точно зi собою взяти далi, а то тащитися з цiєю здоровезною сумехою через дрiмучий лiс не прикольно.
  Менi водночас було страшно, адже я тут сама, але i цiкаво, адже я попала в iнший свiт (чи не дуже), про якi я так багато читала i так багато фантазувала.
  Щоб було якось веселiше думала включити музику на телефонi, але передумала. А ну як хтось на звуки року ще вибiжить.
   -Ну-с, приступимо-с,- пiдбадьорюю себе розгрiбаючи свої скарби.
  - Їжу точно брати ( банка салату з капусти i фасолi-шпарагiвки, декiлька котлет, яйця i кусок сирника), одяг теж, косметику, постiль - от не знаю, але хай буде. Ну що, виходить треба брати то всьо... - вздихаю, важкувато.- а це ще що? - замiчаю той гiгантський рюкзак. Хм..
  Рюкзак був непрезентабельного вигляду. Весь в чорних i бордових плямах (вiдразу думається щось погане), але важкий. Розщiпаю пряжку i висипаю все добро на одну горку. А воно все не зупиняється....
   - Вiн що бездонний? - заглядаю в середину. Там все таки багато речей, але стiльки всього нести то пiпець. Продовжую висипати.
  Пройшло десь ще 15 хвилин i випала остання рiч i з нього.
  Дивлюся на двi гiрки утворених речей. Якщо в нього стiльки вмiстилося то чому вiн мало важить? Дивинааа. Хоча, про що це я? Я в iншому свiтi, що може бути ще дивнiшим? Ельф чи троль? Так я про них читала вони вродi не страшнi i для мене не в новинку.
  - Ну, якщо ти бездонний тобi запхаю я в тебе свою сумку, все одно краще, нiж нести в руках, так хоч на спинi понесу своїй горбатiй. А тепер треба перебрати все iнше.
  Роботи непочатий край...
  Купа рiзних платтiв з корсетом i без, окремо корсети, нiчнi сорочки, двi амазонки - чорна i зелена, бiлi майже прозорi сорочки, i двi пари чорних похожих на замшу штанiв. До чортикiв рiзних туфель на гiгантських каблуках( вибрала тiльки тi як менi пiдiйшли i на маленькому каблучку, i тiльки тi якi мене сподобались i пiдходили до вибраних мною плать, на всякий пожарний). А нафiга нести iнше барахло якщо воно на мене замале чи завелике, або такого дурнуватого кольору, що будь тут щось "детской неажиданости" воно було б набагато краще нiч це "нечто".
  Крiм цього барахла знайшла собi черевички i чобiтки, щоб пiдходили до сорочок i штанiв, i до моїх джинсiв. Ех, жаль, своїх зелених джинсiв не прихопила...
  Всяк баночки невiдомих виробникiв, шарфики i речi якi мене не пiдiйшли вiдклала в сторону потiм подивлюсь, що можна з них ще захопити.
  Всi книги якi були переглянула зрозумiла, що якимось невiдомим чином я розумiю що тут написано, але не знати чи зможу так само. Ну книжки потрiбно рiч - вiзьму всi, тим бiльше що такий прикольний рюкзак тепер у мене є.
   - Потрiбно перевдiтись в тутешню амунiцiю i пiти оглядати простори.
  Сказати легко - зробити аж нiяк.
  Коли всi речi були переглянутi ( ще дещо вiдложила про всяк випадок) стало трохи страшно.
  До мене нарештi дiйшло що попала я сама в невiдому країну, планету, iнший свiт. Де немає рiдних, друзiв, а також ворогiв. Вдома в мене не було багато друзiв, менi важко зближуватись з людьми. Занадто багата уява i дивнi сни зробили мене трохи вiдлюдькуватою.
  Ранiше я любила дiлитись зi всiм з подругами. Вони в мої сни не вiрили, смiялись казали попробувати написати книжку. Пробувала... не вийшло. Менi завжди здавалось, що не осилю я. Думок багато, а з"єднати в одне цiле якось не получалось. Ну та нiчого страшного, зато жити цiкавiше було)
  Вирiшила походити по кругу, оглянутись.
  Лiс як лiс. Тiльки дуже темний, спiв птах чути якось вiддалено вiд мене, вiрнiше вiд круга призиву. До речi, згадала, що похожi круги ще називають чаклунський круг, вiдьмацький круг. Ну то майже те саме, що i ранiше подумалось менi.
  Пiдiйшла до речей. Переглянула ще раз все. Здихнула. Вирiшила, ще раз все переглянути. Знову двi гiрки речей : те що для мене i те що не пiдходить. Переглянула усi кишенi рюкзака. В однiй кишеньцi знайшла дуже цiкаву записку: iнструкцiї до рюкзака-бездонника. Посидiла тупо дивлячись на неї. Пробрало на смiх. Напевно нерви здали. Ну я i так вже зрозумiла що сумка - бездонна, але щоб була iнструкцiя - смiшно.
  Пунктiв там було 6.
  1. Бездонна сумка надається всiм переселенцям, незалажно яким чином вони потрапили на планету Єльдорр.
  2. В сумцi є певний набiр предметiв, для полегшеного життя переселенця на новiй територiї його майбутнього життя. При цьому сумка залишається за вагою 5 кг, щоб у нiй не знаходилось.
  3. Iснує декiлька виглядiв сумки якi представленi на малюнках внизу:
  1) рюкзак який я вже бачу 2) звичайна дамська сумочка (в якiй можна буде вибирати колiр) 3)Мiшок ( я довго смiялась) 4) щось на подобi сiдельних сумок на коня 5) i ще один вид рюкзака тiльки трохи устарiвшого вигляду( хоч в дужках пише удовершена версiя з двiйним дном)
  Щоб помiняти вигляд сумки потрiбно в думках представити, який вигляд (з перелiчених вище) має мати сумка.
  4. Щоб активувати рюкзак на себе потрiбно на пряжку нанести своє iм"я, а також каплю кровi. Пiсля цього де б ви не залишили сумку зможете її до себе визвати.
  5. Подарувати чи украсти сумку не можливо. Пiсля смертi переселенця або при поверненi його у своє мiсце проживання сумка повертається у архiв хранителя свiту.
  6. Водонепроникна.
  Ну що ж . Можна сказати менi дуже повезло. Вирiшила попробувати сумку вигляд номер 5. Представила i всього лиш мить i перед очима вже лежить дешо менший i такий же потрьопаний рюкзак.
  Пiдняла заглянула. I згадала, що в однiй книжцi вже про такий читала. Там одна частина рюкзака назвемо її " верхня" була доступна для всiх, а от друга "нижня" була вже бездонна i доступна тiльки для головної героїнi. Подивилась. Таки так! Щаслива усмiшка освiтила моє лице.
  Швиденько запихнула свої речi у бездоннiсть, залишила деяку їжу для звичайного вiддiлення. Глянула знову на двi гiрки речей. Вирiшила запхати все що вибрала ранiше i знов приглянутись до iнших.
  Рiзнi плаття страшнючих кольорiв i розмiрiв, рiзних непiдходящих розмiрiв взуття, дивна конструкцiя з цупного матерiалу (вiдклала убiк щоб потiм придивитись краще), декiлька плащiв без рукавiв, набiр посуду для походiв ( вiдразу положила у звичайне вiддiлення) i ще дивний мiшечок. У ньому монети i камiння. Напевно дорогоцiнне. Нiколи не мала справу з дорогоцiнним камiнням, обережно зiсипала їх у мiшечок i щiльно закрила, положила у секретну частину.
  Трохи несправедливо залишати речi якi менi не пiдiйшли тут. А що коли наступнiй переселенцi не пiдiйде те, що пiдiйшло менi? Але не буду думати про майбутнє ,можливо якось запаси поповняться опiсля самi. Або в архiвi хранителя свiту будуть переглядатись. Потiшила себе цим.
  В дивнiй конструкцiї знайшлась ... палатка. Менi стало смiшно. Як палатка з мого свiту опинилась у цьому. Хоча чи варто нарiкати, хоч не пiд вiдритим небом ночувати.
  До речi про небо. Воно почало червонiти i появились хмари.
  - Вечорiє...
  Швиденько розпридiлила все барахло по рюкзаку. Речi, що не пiдiйшли замотала у клунок з найстарiшого плаща, iншi менi пригодяться. Пристроїла зайве бiля одного з каменя.
  Почала розкладати палатку. Деякий досвiд у мене вже був, але тодi я не була сама. Намучившись i напихтiвшись я все таки це зробила. Для себе ж любимої старалась.
  З усiх плащiв зробила собi ложе. Карiматiв немає, добре що деякi плащi пiдбитi мiхом. Затягнула рюкзак всередину.
  Страшно все таки, бути ту однiй. Ну точно не однiй, в лiсi багато кого є з живих iстот i можливо i неживих, але страху тодi стає ще бiльше якщо думати таке.
  Виглянула з палатки. Звичайно це аж нiяк не прикриття, але хоч щось.
  Вогнище розводити не хотiлось. Вогонь притягує до себе iстот.
  Небо почала ще бiльше темнiти. Тай сам лiс не був свiтлим. Вiдчувалась якась загроза за каменями. Смiшно. Круг, який для призиву демона чи ще когось, здавався менi найбiльш захищеним мiсцем, нiж за ним.
  Вилiзла з палатки походила довкола. Захотiлось по нуждi. Трохи встидно стало. Ступивши за круг каменiв почула рик за ближнiми кущами i шустро забiгла назад. Все таки менi не здалось що за мною хтось спостерiгає. Вдвiчi страшнiше стало. Позадкувала до палатки. Десь поблизу бачила довгеньку палку. Не думайте, що використаю її для захисту замiсть меча. Ха-ха-ха. Iстерика наближається. Нi, я попробую зробити дещо iнше.
  Стiльки книжок фентезi як я прочитало певно немало людей, але з мого кола друзiв я така одна. Одного разу була штука, коли дiвчина прутиком обводила круг i щось промовляла. Якби робила захисний круг. Головне тодi не збитись зi слiв. Ось таке i я задумала. Хоч слiв я не пам"ятаю, але думаю головне вiрити у це. Можливо в мене немає якихось магiчних сил, але все одно. Можливо це мiсце зi мною подiлиться.
  Взяла в руку прутик. Вiн трохи в руцi дрижав. В втягнула повiтря i повiльно видихнула. Як на заняттях по йозi.
  Вiд палатки почимчикувала до краю. Вирiшила зробили 3 круги. Почала зi зовнiшнього. Будучу у захистi вiдьмацького кола почала проводити прутиком круг. Спочатку все йшло добре, в головi представила як вiд центру овалу, де знаходиться палатка i дивний камiнь протягується невидима, але мiцна мотузка до окраїни кола ,вона свiтиться i переливається рiзними кольорами. За палицею вона продовжує свiй рух. Представляла що ця межа сильна, мiцна i поширюється не тiльки як стiна але i як купол i дно. Така собi куля в обрiзаному форматi. В головi був образ моєї рiдної Землi Пiвнiчної пiвкулi. Майже дiйшовши до завершення кола, але опинившись напроти кущiв де почула я рик, я вiдчула знов погляд i тихе порикування. Але настроївшись iти до кiнця продовжила.
  Коли я довела палицю до початку своєї роботи, на пiвсфера засiяла рiзними кольорами, натягнулась мов пружина i застригла. Окрилена я поскакала i порадiла, i приступила до нового кола. Для нового я користувалась тiєю з методою , тiльки робила рiв бiльше круглим i глибшим. Пам"ятаю ще в школi менi подобалась геометрiя, а кулi i напiвкулi були моїми улюбленими, тому я справилась i з цим.
  Останнiй круг зробила майже кругом палатки. Цей круг давався менi вже важче, але з цим я справилась. Думаю, якби я була не сама, а ще з кимось я справилась ще краще, адже тобi б була бiльше вiдповiдальнiсть.
  Така щаслива стала. У мене вийшло! Можливо це не мiй дар,а всього лиш круг подiлився, але всьодно - це класне вiдчуття!
  Присiла вiдпочити i подивилась на небо. Воно вже зовсiм посiрiло i на небi появились першi зiрки. Задалась питанням : чому ж менi було так свiтло. Обернула голову у iнший бiк i обомлiла.
  На небi свiтило два Мiсяця.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"