Аннотация: любовь прощает--но не любовь, зараженная отчаяньем
Доле, яка ж ти асиметрична
Вмерти легше, як здужати
Рiдко що з волi людської здiйсниться
Навiть коли за долю у звiтi
Люди, i тiльки люди
Єдина рiч нас тiшить-шанує
Тамує упертi душi:
Є речi, що можуть не вiдбутись-
Як хочу, не тiльки як мушу
Втiм, ми i Боговi на завадi
Робити для нас вiрнi речi
Од щастя радше вiдмовимось радо
Нiж ждатимемо його пришестя
Нiколи...чи є легковажнiше слово!
Та часом цiлком природнє
Коли природою твоєю диктовано
висловлює щиру волю
А не примхливiсть долi
...Ламати легше, i часом конструктивно.
Я бiльше не потурбую.
Я-це зажди я, гордий i вiльний,
а нас нiколи не було.