Перевод стихотворения Павла Тычыны "Гаптуе дивчына й рыдаe..."


Шьет шелком девушка, рыдает -
То не шитье!
Черным и красным вышивает
Житие мое.

Танцуют гуки в колокольне
Колоколов-кручин.
Иду я. То из кострЫ путь окольный,
То из георгин.

Туманы вверх плывут так споро
Навстречу тучам гроз.
Отчего  я не люблю простора 
В глазах без слез.

Я, в сумерках розу целуя,
Так угрюм.
Ну почему жить не могу я
Один, без дум?

........................
Павло Тичина
"Гаптує дівчина й ридає..."

Гаптує дівчина й ридає —
 Чи то ж шиття!
 Червоним, чорним вишиває
 Мені життя.

Танцують згуки на дзвіниці,
 І плаче дзвін.
 Я йду. Мій шлях то із костриці,
 То із жоржин.

Тумани линуть вгору, вгору,
 А хмари — вниз.
 Чому я не люблю простору,
 Як я без сліз.

Я ввечері цілую рожу
 І кличу сум.
 Чому, чому я жить не можу
 Та сам, без дум.