Темна примара

Тихий шепiт лунає з усюди
I стежинка до краю веде.
У ставках вже збираються юди,
Рiй комах над болотом гуде.

Вже ховається сонце за обрiй,
Вже не чується спiву пташок.
Голос дивний бурмоче, недобрий...
Тiнi чорнi накрили ставок.

Постать темна з"явилась з туману
Та неспiшно крокує в пiтьмi.
Юди враз, лиш побачив примару,
Попiрнали й затихли на днi.

Вiтер вмить над болотом пронiсся,
Зашумiли з ним крони дерев,
Сонця свiт за обрiй закотився
I почувся вночi грому рев.

Темна постать, у плащ загорнувшись,
Зупинилась на краю ставка.
Вiтер стих. I природа, зiтхнувши,
Першi краплi з небес пролила.

Простягнувши долонi у гору,
Проказавши до тiней слова,
Обернувшись на чорну потвору
Та примара у воду пiрна.

Над болотом здiймається вихор,
Зарев блискавку з неба несе.
У водi обертається Лихо.
Навкруги забурлило усе.

Промiнь перший означив свiтанок,
Водна гладь сколихнулась в тишi.
Стан дiвочий, побачивши ранок,
Зник, загорнутий в темiнь-плащi.