Скоростецкий Владимир Петрович : другие произведения.

Гнев Попобавы*

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Для вящей загадочности рассказ записан со слов непосредственного участника событий и языком оригинала.Кстати, для тех, кто хочет узнать о Попобаве больше - смотри материал в Википедии http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%B0
  Сталося це у тi часи, коли неосяжна країна Рад, де вiльно жилося i дмухалося кожному органiзму, дуже любила у полiтичному сенсi "загравати" iз усiлякими iноземними режимами, яких нелегка заносила на шлях "розвитого соцiялiзму". Вiдносини цi були досить оригiнальними: "банановi республiки" культивували на своїй територiї найдемократичнiший у свiтi лад, а господарi Кремля, у свою чергу, робили їм офiцiйнi щедрi вливання грошима, не кажучи вже про цiлковито майже халявну пiдготовку їхнiх спецiалiстiв у ВНЗ СРСР. Взяти той самий славетний Унiверситет дружби народiв, або як його називали по простому - "Лумумбарiй" **, де дiти тубiльських князькiв уперше вчились користуватися сантехнiкою та вiдвикали iз войовничим зойком кидатися на телевiзор. Однак, ще бiльш щедрi iнвестицiї у змiцнення туземного комунiзму радянський уряд робив зброєю. Благо її на складах оборонного вiдомства завжди було багато, а вiйськово-промисловий комплекс не стояв i щороку у вiйська поступало щось новеньке. Тому морально застарiлу, але надiйну, невибагливу у використаннi та просту радянську зброю iз задоволенням приймали у подарунок вiд радянського керiвництва рiзнокольоровi вождi, царьки та президенти.
  Так от, зазвичай до такої партiї зброї у якостi додаткового бонусу прикладався вiйськовий спецiалiст-консультант та перекладач на мiсцевий дiалект. Їхнiми функцiональними обов"язками було у стислi термiни пiдготовити туземне вiйсько та навчити їх експлуатацiї радянською зброєю. З"їздити у такий екзотичний закордонний тур якось довелося одному моєму родичу...
  ...Куди саме ми лiтали - не скажу, бо давав пiдписку про нерозголошення. Однак, це була точно Африка: забута богом мiсцевина посеред вiчно сирих дощових джунглiв, де "схопити" малярiю або якусь iншу "екзотику" було дуже просто. До мiсця добиралися iз пригодами: радянський суховантаж докинув нас до Єгипту. Лояльний насерiвський уряд дивився крiзь пальцi на те, що вантаж, помiчений у вiдомостях суперкарго, як сiльськогосподарська технiка, пакувався у лiтак приватної авiакомпанiї, котрий слiдував у екваторiальнi джунглi, де одвiку не було широких ланiв, щоб саджати бульбу чи буряки, а куди не кинь оком - багатошарове i погано дослiджене бiлою людиною зелене море лiсу. Дивлячись на мою вiйськову виправку, єгипетський митник iз єхидною усмiшкою побажав "головному агрономовi-консультанту" (така, за офiцiйними документами, у мене була посада), успiху на тлi нелегкої сiльської працi i добрих врожаїв. Знущався, коротше кажучи... Лiтак, старий вiйськово-транспортний "Дуглас", пробовтався у повiтрi годин з десять, один раз сiвши на дозаправку на якомусь польовому летовищi. Пiлоти-араби (один з них, до речi, закiнчував київський iнститут цивiльної авiацiї), запевняли, що долетимо без проблем. Але вiрилося в це слабувато, адже через повiтряну "бовтанку" я льотав по усьому багажному (вiн же пасажирський), вiдсiку. Проте... пронесло. Приземлилися, точнiше повiльно впали, посеред поля iз грядками. За командиром екiпажу (тим що вчився у нас в союзi), вiдразу ж погнався якийсь негр з мiсцевих, погрожуючи тому дебелим дрючком i щось волаючи на тарабарськiй мовi.
  - Це вiн гнiвається, що той йому лапами великого срiбного птаха бiлих людей усю манiоку геть потовк, - почув я звiдкiлясь зi спини.
  Манiока, наскiльки я пам"ятав iз лекцiй, на якi ходив перед вiдрядженням: основна сiльськогосподарська культура цих районiв. Замiняла мiсцевим i хлiб й картоплю. Повернувшись, побачив ебеново-чорного негритоса iз хитрою мармизою, що посмiхався до мене бiлозубою посмiшкою. Ну чисто, як зараз показують, у телерекламi зубної пасти: "Ла-ка-лю-т".
  - Вася, - вiдрекомендувався той, простягуючи руку для потискання, - моє мiсцеве iм"я все одно не вимовиш, i не намагайся.
  Виявляється, Вася закiнчив пару рокiв тому педагогiчний факультет славетного "Лумумбарiю" i повернувся у рiднi пенати, щоби нести мудре i вiчне дiтям того богом забутого племенi. Однак, пiсля того, як мiсцевi переконалися, що окрiм знання росiйської та англiйської мов, Вася не навчився у далекiй пiвнiчнiй країнi новим прийомам полювання на слонiв та антилоп, на нього, як кажуть, плюнули i забули. З тих пiр вiн займав при дворi мiсцевого царька посаду: щось середнє мiж керiвником мiнiстерства iноземних справ та заступником iз протоколу. Очевидної користi не приносив, але й не заважав, будучи при справi i при шанi (у негрiв на самоповазi та самовшануваннi пунктик). Саме його приставили до мене у якостi перекладача на увесь час вiдрядження.
  Пiсля того, як лiтак розвантажили, а пiлот-араб здихався розлюченого мiсцевого аграрiя, сунувши йому як "бакшиш" *** якесь брязкальце та складаний ножик, ми вiдправилися на аудiєнцiю до мiсцевого владики, прихопивши iз собою подарунки - по одному екземпляру кожного привезеного iз союзу виробу.
  Трохи вiдволiчуся, щоб розповiсти про сам вантаж. Нашi поставляли мiсцевим культиваторам соцiалiзму зразки з арсеналу часiв Другої Свiтової вiйни, починаючи вiд пiстолетiв ТТ (Тульський Токарєва), самозарядних карабiнiв того ж Токарєва (СВТ-40) та Сiмонова (СКС) До речi, для бою у джунглях - саме те! Важка куля калiбру 7,62мм не рикошетить вiд стовбурiв дерев, а "шиє" їх на вилiт, чого не скажеш про калашiвськi "весла" 5,45мм iз якими було мороки в таких ситуацiях. Ну це, зрештою, вже iнша iсторiя... А також пiстолети-кулемети конструкцiй Судаєва та Шпагiна i ручнi гранатомети бiльш пiзнiшого виробництва (промiжна експериментальна модель перед РПГ-7, якої наклепали багато, а от на озброєння не прийняли, тому й роздарювали налiво-направо).
  Так от, прибули ми у палац мiсцевого Генсека. Жив вiн, до слова, за мiсцевими мiрками, шикарно: у просторому бунгалi з висушеного коров"ячого гною та хмизу. Iншi члени мiсцевого суспiльства мешкали у таких же хоромах, тiльки менших. Це село-мiсто було не дуже великим. Душ так на 150. Проте мало статус столичного i жити у ньому було модно i престижно, як зараз у Конча-Заспi пiд Києвом. Усього ж в соцiалiстично орiєнтоване плем"я входило ще десь iз двадцять таких поселень.
  Перед входом на ошкiрених стовбурах висiли голови, як би зараз сказали "репресованих ворогiв народу". Вася пояснив, що це представники опозицiї, якi поставили пiд сумнiв правильнiсть полiтичного курсу вождя, якому одного дня закортiло стати соцiалiстом.
  Перед круглою дiркою, яка замiняла в палацi-бунгало парадний вхiд, заради мого приїзду стояла мiсцева "почесна варта" - двiйко розслаблених туземцiв iз примiтивними шкiряними щитами та озброєнi ассегаями****. Вася, знову ж таки, пояснив, що це неабияка честь. Сам туземний "генсек" сидiв на пiдвищеннi, вкритому леопардячими шкiрами. Був вiн дужим негром у просторому балахонi волаючих кольорiв, у круглiй шапцi, в руцi тримав коротку палицю увiнчану антилоп"ячим хвостом, якою ганяв мух, та iз нецивiлiзованим виразом на обличчi. Бiля трибуни (як я подумки охрестив сiдалище iз високим африканським урядовцем), крутився якийсь плюгавий чорношкiрий. Виявилось - брат вождя, який свого часу претендував на трон, однак його "фракцiя" пролетiла. I вiн тепер займає пост першого мiнiстра i радника при дворi, не полишаючи надii якось пiд шумок змiстити брата i зайняти тепленьке мiсце. Поговорюють, що для цього вiн знюхався з якимись бiлошкiрими мiсiонерами, у яких людинi цивiлiзованiй (а Вася iнiцiював себе саме як такого), не складно упiзнати польових агентiв iдейно ворожого американського ЦРУ.
   Ми iз пафосом принесли йому пiдношення у виглядi усього наявного асортименту "стволiв". Вася, як мiг, перекладав, а я пояснював, що, як i до чого. Проте, "великий вождь, воїн, чаклун i мисливець на левiв" (такий от був у мiсцевого Генсека скромний титул) дав через перекладача зрозумiти, що вiн, де хоч куди козак i сам дасть собi раду. Бо йому пiдкажуть природне чуття i духи прибитих ворогiв. (Це, як не смiшно, було сказано на повному серйозi! Атож! Африка - чорний континент загадок i таємниць!) Моя ж посада зобов"язувала дресирувати його вiдбiрну армiю: чоловiк з 200 темношкiрих рекрутiв. Скоро вони мали iз допомогою "вогняний спис гнiву Попобави" (так обiзвав привезенi гранатомети не пiдкований у вiйськово-технiчнiй термiнологiї i схильний до лiтературного стилю перекладач Вася) та iншої радянської зброї показати сусiдньому племенi, вождь якого iз допомогою "штатовських" iнструкторiв культивував "розвинутий капiталiзм i захiдну модель демократiї", велику "кузькiну мати" у всiй її африканськiй широтi.
  Офiцiйний прийом завершився свiтським раутом iз поправкою на туземну специфiку. Гуляли мiсцевi широко, не гiрше, нiж у Союзi: увесь день i всю нiч столиця вiдплясувала пiд акомпонiмент "тамтамiв" ***** та у шалених дозах гамселила пиво, яке товариство у великiй кiлькостi варило з манiоки.
  Вчити туземних яничарiв було досить важко. Немалих проблем у цьому докладав мiсцевий "iнтелiгент" перекладач-Вася. У силу якихось власних переконань вiн намагався асимiлювати нашi технiчно правильнi, але на його думку жахливо кострубатi, термiни, перекладаючи їх, так би мовити, високим лiтературним стилем мiсцевого дiалекту чи то "банту", чи то "суахiлi". Можете собi тiльки уявити, який дикий понятiйний суржик отримували мої "курсанти" на виходi.
  Наведу приклад. Я говорю: "...Якщо ви озброєнi пiстолетом-кулеметом таким-то, то iдеальна вiдстань для вогневого контакту iз супротивником не має перевищувати 50-70 метрiв. Зi збiльшенням вiдстанi ефективнiсть ведення прицiльного вогню втрачається..." Вася перекладає (цитую дослiвно): "... Якщо твоя жiнка не забула принести (у них звичай був, що жiнки виносять з хати зброю i на порозi вiддають її благовiрним) тобi короткий вогняний лук бiлих людей, пiди i вистежи ворога. Пiдкрадися до нього iззаду i випусти вогняну стрiлу, коли вiн цього не чекає, як антилопа, що п"є воду з рiки. Якщо ти будеш вправним воїном, твоя вогняна стрiла дiйде до ворога. Однак, якщо ти стрiлятимеш похапцем, твої вогнянi стрiли впадуть на землю, ворог втече i буде глузувати з тебе, а твої пращури у вирiї вiдвернуться вiд тебе i буде велика ганьба твому роду..." От, можете собi уявити, якi це були практичнi заняття...
  Але найбiльшу дурiсть (не без Васiної допомоги) утнув той самий їхнiй "великий вождь, воїн, чаклун i мисливець на левiв" - новоспечений лiдер африканського соцiалiзму. Пiсля згаданої вище аудiєнцiї, я до нього не потикався (бо без особистого запрошення мiсцевого "генсека" цього робити не можна - порушення дипломатичного протоколу). А от перекладач Вася регулярно з"являвся при дворi i, як мiг, високолiтературно поясняв сюзереновi почутi вiд мене хитрощi радянської зброї. Можете собi уявити, яка "мамалига" утворилася вiд таких пояснень у головi великого вождя чорношкiрого народу.
  Так от, у черговий раз добряче посварившись через якусь дрiбницю зi своїм кузеном-мiнiстром, його величнiсть iз почтом прибув проiнспектувати нашi польовi маневри. Мої пiдопiчнi до того часу iз горем навпiл навчилися не роняти з рук карабiнiв i правильно їх тримати. Зрештою, вiд голої теорiї перейшли до вправ iз вiдпрацювання правил прицiлювання. На нашому iмпровiзованому стрiльбищi на джутових кошмах завжди були розкладенi усi зразки зброї, щоби чорношкiрi гвардiйцi психологiчно звикали до її зовнiшнього вигляду. Окремо лежали пiстолети, окремо карабiни, окремо пiстолети-кулемети i, навiть, РПГ у всiй своїй грiзнiй красi.
  Вочевидь, мiнiстр-кузен-опортунiст, який також плентався серед почту головного, таки добряче допiк вождевi. Адже прямо тут мiж ними виникла цiлковито базарна сварка iз розмахуванням руками i плюванням пiд ноги один-одному. Вася, який перебував поруч, розпочав перекладати: "Брат вождя каже вождевi, що той - нiкчемний лiдер i поганий воїн. Вiн каже, що духи його клану могутнiшi i вождь нiчого не зможе йому зробити, адже тi його захистять". Остання фраза переповнила чашу терпiння вождя i вiн наказав двом дебелим гвардiйцям скрутити волаючого мiнiстра. Вася продовжив: "Мiнiстр кричить, що йому не страшнi навiть хитрi видумки бiлих людей, якi так любить його глупий брат". Таке хамське резюме пiдштовхнуло вождя скарати доморощеного порушника устоїв соцiалiзму на горло.
  Ну а далi...тримайтеся...Вiн скомандував поставити кузена метрiв за десять вiд нього i зажадав особисто привести смертний вирок до виконання (усе ж таки рiдна кров, та ще й благородна до того ж). Отут вiн, пригадуючи усi лiтературно "обгорнутi" перекладачем Васею настанови, вхопив... "вогняний спис гнiву Попобави" (той що насправдi РПГ). Я примружив очi та вiдкрив рота, щоб компенсувати гуркiт пострiлу. Однак...чорношкiрий "генсек", перехвативши вирiб зручнiше, за серединку, зважив, центруючи на долонi, розiгнався i, як справжнiсiнький спортсмен-олiмпiєць, жбурнув його у родича... "Спис гнiву РПГ" не долетiв до засудженого до страти з пiв-метри i з бряцанням впав на землю. Той дико заiржав, а вождь щось сказав у вiдповiдь. Вася автоматично переклав: "Ти i справдi великий шаман, якщо змiг вiдвернути "вогняний спис гнiву Попобави"...
  Пiсля цього зi мною, людиною вiйськовою, сталася iстерика. Перекладач Вася вiдливав мене водою iз видовбаного гарбуза i пояснював оточуючим, що я регочу i плачу через незвичну менi спеку.
  - Негры! Вы - лучшие!!! - тiльки й мiг я вичавити з себе.
  Як не дивно, невдовзi моє вiдрядження завершилося. За мною iз найближчої радянської амбасади прислали лiтака, адже мiсцевий соцiалiстичний режим виявився пшиком - покотився у пучину анархiї й високе керiвництво вирiшило не розпорошувати фiнанси та цiннi кадри на таку дрiбницю.
  
  * - у африканському фольклорi дуже злий i пiдступний дух, який має вигляд одноокого коротуна з крилами. За вiруваннями його поява супроводжується шумом, димом i сiрчаним смородом.
  **- "Лумумбарiй" - Унiверситет дружби народiв iменi Патрiса Лумумби, розташований у Москвi.
  ***- бакшиш (середньо аз. жарг.) - хабар
  ****- ассегай - короткий спис iз довгим та широким наконечником, який використовується як для метання, так i для ближнього бою. Є невiд"ємним атрибутом воїна у племен Центральної Африки.
  *****- тамтам (афр.) - ударний музичний iнструмент, аналог барабану.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"