Аннотация: Авторский перевод ( совместно с Л.Одинцовой) рассказа "Взлететь на рассвете" для конкурса ОБОЛОНЬ. Киев, Украина
ЗЛЕТIТИ НА СВIТАНКУ.
Оповiдання.
Темпоральний стрибун "Рокiт-3" вивалився з обрiю подiй у пiтьму. Ще мить назад екiпаж був готовий до гiршої долi. Триразово запускався пiдпросторовий двигун за програмою, запропонованою кибернавигатором. Але "Рокiт-3", пиха космосбудування Меара, падав усе глибше й глибше в зоряну Абiссiнiю, як називав гурт серце чорної дiри. Та й звiдки було взятися нормальному розрахунку, якщо бовдур навiгатор у самий непотрiбний момент вирiшив робити апгрейд системи? Пiсля цього головний нагромаджувач працював через стук-грюк. видаючи дивнi, не очебачнi повiдомлення. Звичайно, навiгатор тут не при чому, апгрейд був регламентний. У послiдовностi кодiв, отриманих з Меара, вiдбувся трагiчний збiй. Тепер все позаду. Капiтан Гронд, заклякнувши на штурвалi ручного керування, упевнено провадив стрибун у гацання. Знаходилися вони в цiлком незвiданому куточку всесвiту, i так далеко, що сподiватися на зiрковi орiєнтири не припадало. Гронд iшов на ризик. Головне - подалi вiд мертвої пастки чорної дiри, виваливши всi резерви потужностi на темпоратор, тiльки вперед. Спочатку життєрадiсно зойкнув блок контролю гравiтацiйного вектора - значить, мертва хватка дiри вiдпустила їх. А потiм i другий, ще бiльш бажаний писк - система навiгацiї знайшла мiсце для посадки. Далi - справа технiки. Капiтан, це було видно навiть зi спини, обм'якнув. Навiть головний пiлот, що ображався до цього,за те що його вiдсторонили вiд штурвала, повеселiшав.
Жорстко, дуже жорстко сiв "Рокiт-3" на невiдому планету. Та й зрозумiло - м'яко сiдати на порожнiх баках мало в кого виходило. Миттева тиша, яку порушує тiльки похрупування оболонки, що остиває, була перервана купою звукiв. Це, вiдпрацьовуючи посадковий протокол, пожвавiла автоматика. Глибоко в трюмi запалилося аварiйне освiтлення, почалi переобертатися, з похiдного в робочий стан, дрони. З легким сьорбом в атмосферу невiдомого свiту вилетiли роботи-розвiдники. Через кiлька секунд вiд них стали надходити першi данi - склад атмосфери, биоактивнiсть, радiацiя, наявнiсть води та iнше.
-Капiтан, у нас обнадiйливi результати, - вирвав Гронда iз зацiпенiння керiвник розвiдки Забер, - атмосфера тут у порядку, є всi передумови до зовсiм неворожої планети. Температурний режим вiдповiдний, хижакiв i розумних не виявлено.
-Ну й будемо отут сидiти у халепi все життя - пробурчав Гронд, - паливо на нулi. Або може на вашiй планетi антипритяг на дорозi валяється...
Тож бо, звiдкiля дороги? Роботи, що облетiли околицi, принесли малотямнi данi. "Рокiт" стовбичив посерединi величезного плато, що обривається майже навсторч вниз на похмурi вiдстанi. Плато, швидше за все, було ненаселене.
-Екiпажевi - вiдпочинок. Усiм. Пiсля вiдпочинку - десантнiй групi бути готовiй.- Скомандував Гронд i сгорбившись, як вiд тяжкого гнобу, пiшов у свою каюту.
Як звичайно перед десантом, не дивлячись на виснаженiсть, на кораблi не спав нiхто. Гронд, найбiльший реалiст у командi, думав про те, як вони будуть облаштовуватися на цiй богом забутiй планетi. Вiн проганяв думки про родину,яку нiколи не побачить, про те, що так нiколи й не попливе зi своїми старими друзями на байдарках по тихих Загiрних рiчках. Хоча вiн розумiв, що вiдтепер його родина вже нiколи не буде нi в чому бiдувати, а його друзi будуть iз гордiстю розповiдати, що вони були з ним колись знайомi. Командир десанту, ефрейтор Арсе мрiяв. Рiк вiн зi своїми хлопцями драїв згiдно статуту бляхи й пiдшивав пiдкомiрники. Смертоноснi плюви були начищенi до достатнього блиску й могли порадувати будь-якого iнспектора. Але все - даремно. Рiк у пузi залiзного бункера. I от ось нарештi - десант.
За годину до призначеного часу Арсе вишикував хлопцiв в ангарi - повне викладення, штурмовi комплекти вищого захисту. Навiть залишилося хвилин двадцять для стройового тренiнгу. Пристарiлий за нiч капiтан вiдразу замахав рукою, як тiльки Арсе скомандував :
-Струнко! Шикуйсь! ЛIВО-РУЧ!
-Тихо, сержант, тихо, вiдставити, вiльно, - вiдмахнувся Гронд. -Здоровенькi були, хлопцi, - продовжив зовсiм уже не по статутному, - На сьогоднi ритуали вiдмiняються. Не буде героїзму, не буде небезпек. Розвiдники повiдомили, що планета, незважаючи на iдеальнi умови, - ненаселена. Наше завдання- з'ясувати, тiльки поверхово, наскiльки це вiрно. I прошу - не ризикуйте. Нам мешкати тут i я бажаю, щоб усi ми дожили до старостi. Героїзм лишився позаду.
-Гурра!! - не до дiла закричали десантники. Пройтися врочистим маршем, як спробував органiзувати Арсе, не вдалося. Втiм, нiхто крiм ефрейтора, вiд цього не похнюпився.
Проводжати десант прийшов весь екiпаж вiльний вiд вахти. Хвацько, як на парадi, висунулися в бойовий лад з боксiв машини десантникiв. Попереду йшов окс активної розвiдки. Його корпус, у виглядi половинки краплi, вiдливав лiловим. Гусеницi ховалися пiд нижнiм зрiзом. Тiльки невеликi виступи рубки командира й водiя порушували iдеальнiсть аеродинамiчних лiнiй. За ним iшли три машини десанту вищого захисту, герметичний гальюн i гауптвахта на випадок конфлiктiв iз мiсцевим населенням. Незважаючи на повну абсурднiсть останнього, капiтан не спромiгся переконати ефрейтора порушити писаний армiйськими статут. Ефрейтор погодився тiльки на одне - розташувати двох дронiв в екiпажi гауптвахти. При цьому обслугу вiн погодився розмiстити тiльки разом iз дронами. Вiн уважав всiх не вiйськових цивiльними й цiлком марними. Шлюзування проходило хутко й без несподiванок, Через десять хвилин бойовий лад машин стояв уже на невiдомiй землi, розриваючи темряву променями фар.
-Що за дiра, - пробурчав єфрейтор Гарпинс, навiть нi зiрочки, як у карси в..
-Балачки! - залунало в навушниках голосом Арсе. - Дотримувати радiо й акустичну чистоту. Розбазiкалися... Першi хвилини подорожi не принесли нiчого. Напруга спадала й руки десантникiв, якi тiльки що судорожно стискали плюви, ослабнули.
- Режим штатний, нiчого не виявлене. Просуваємося по однорiднiй поверхнi, - вiдрапортував єфрейтор, - пiдозрiло спокiйно, - додав вiн нестатутне.
- Через п'ять лиг зупинка й розвiдка на мiсцевостi - узяття примiрок ґрунту, повiтря, - начальник розвiдки вiддав наказ i так передбачений iнструкцiєю.
Проби ґрунту дали дивний результат. Верхнiй шар являв собою прядвисте середовище, досить упорядковане, але його товщина була невелика й бур, пройшовши його легко, уперся в бiльш щiльнi шари. Нi те нi iнше не нагадувало меарський ґрунт навiть приблизно.
-Нiчого, алхiмiки розберуться, - заспокоїв Арсе. Детальний аналiз повiтря показав його практично аналогiчним меарському, з небагато трохи бiльшим змiстом водяної пари. А от ось самої води знайти не вдалося й при глибокому буравленнi.
-Командир, дозвольте провести дальню розвiдку на бездвигункових гвинтокрилах? - запросив єфрейтор.
- Ми так отут протелiпаємося ще п'ять циклiв. Занадто все одноманiтно.
-Дозволяю. Самоверти - саме то! Вчинiть полiт до краю плато, два гурту, не бiльш. Посадку не здiйснювати, - голос Гронда був як завжди безпристрасний.
Самоверти хутко витягли з десантних машин i привели в робоче становище. Через мить вони злетiли у нiчну пiтьму. Це якщо вона, звичайно, була нiчною. Перший екiпаж - Росср i Гавек - був перевiрений у багатьох мандрiвках. На другому апарату сидiли молодi десантники, мало обстрiлянi, але маючi вищi квалiфiкацiйнi вiдзнаки. Їм i пофартувало бiльше. Гарст, пiлот другого гурту, вирiшив здiйнятися вище, прощупуючи променем пiтьму. I отут Варелi зарепетував:
Але було пiзно, бачили усi - i пiлот навiч, i весь корабель на монiторах, i десантники на дисплеях штурмових шоломiв. Там удалинi, на самому обривi плато лежало щось. Кiстяк iстоти. Якби не дрантя на кiстках, можна було б подумати, що десант потрапив на викопний цвинтар динозаврiв. Але динозаврам було далеко до цього гiгантського звiра. Його кiстяк, зруйнований незрозумiлою чиннiстю, був розшматкований на краю прiрви. Найжахливiше - хижаки огидного вигляду жерли цi залишки. Хижаки були великi, майже розмiром iз середнього меарця. Вони вiдрiзнялися вiд звичних звiрiв панцирами, багатьма ногами й моторошного вигляду жувалами. Мiкроскопiчни стосовно тулуба голови прикрашали вуса-антени.
-Схоже тут домiнує раса панцерникiв. Геть, як вони того велетня роздерли. Росс, вiзьмiть зразки тканини й, може, одного з цих виродкiв завалите, - начальник розвiдки радiв, смакуючи здобич.
-Як на Четтан плюнути, - пожартував Росс i заклав вiраж на посадку. Хижаки не звертали уваги на десантникiв. Очебачно, вони звикли харчуватися падлом i нiяк не страшилися живих. Взяти зразки тканин виявилося простiше простого. Гарст i Варели, гримлячи прикладами плювiв по своїм панцерним скафандрам, стали заганяти одного з багатоногих на своїх товаришiв, щоб потiм разом його полонити. Народилася думка взяти його живим. Звiр виявився не дуже розумним i моторним, i Гарст, зовсiм осмiлiвши, навiть схопив його за задню кiнцiвку. Звiр став судорожно її висмикувати, чим розсмiшив всiх, що спостерiгали за баталiєю. Раптово оглушлива тиша зависла в ефiрi. Усi побачили, як через обрiз ущелини, безпосередньо iз прiрви показалося щось... Першим знайшов дарунок мови Гавек:
-Як на мене, прийшла матуся наших падложерiв.
Дiйсно, у свiтлi прожекторiв самовертiв на площину вибирався монстр. Був вiн разiв у десять бiльш того, котрого мить назад тримав за лапу Гавек, його вуса здiймалися над окатою пикою iз зовсiм уже невтямливими щелепами. Тулуб, у вiдмiнностi вiд iнших, був вже довгастий, його панцирна оболонка зверху накривалася рудиментарними крилами. Чудовисько неминуче наближалося до Гавеку. Той, не витримавши, гайнув до самоверту. Але вiн не помiтив, як його колишнiй суперник уже намертво учепився жувалами в панцеру, що покриває ноги. Огидне, смердюче блювотiння стiкало по порцелянi захисного панцеру, залишаючи на нiй борозни. Заточившись Гавек упав. У наступну мить тiнь великого чудовиська нависла над ним. Щелепи велетня зiмкнулися на його грудях й повернувшись тварина швидко задрiботала до прiрви.
-Спокiйно, - пролунав голос єфрейтора. - Броню продавити не спроможеться нiхто. Не стрiляти - Гавека зачепите. Гавек, ти як?
-Мене обiймали й нiжнiше, - пролунав здавлений голос Гавека.
-Тримайся, - закричав зненацька Варелi, - я йду!
-Стiй! Я наказу не вiддавав! - прогирчало в навушниках голосом єфрейтора.
-Не чую, перешкоди, - увернувся Варелi вже виводячи самоверт на край прiрви. Легка машина звалилася з обриву в темряву. Другий самоверт, теж не слухаючи нiяких команд, статутно розiгнавшись, повернувся до прiрви. Його фари освiтили безодню. Було видно, як апарат Варелi, вже досить розкрутивши гвинт, плавно спускається.
-Ти погойдайся там, - Варелi, зважаючи на все, звертався до другого гурту - посвiти, якщо що, я свисну. Самоверт опускався паралельно тому, як чудовисько з Гавеком у пащi повзло по гладкому зрiзовi плато. Коли монстр добрався до дна прiрви, Гавек уже чекав на нього там iз плювом у руках. Не даремно вiн славився у десантурi як кращий стрiлець.
-Ну, кицька-миша, iди сюди,- ласкаво покликав вiн звiра. Той не виявив ентузiазму й покрокував у глибоку темну розпадину пiд плато.
-Е нi, стiй, мерзота! -гаркнув Варелi й зробив перший пострiл. - Дiстань пiд зад. Заряд пiшов у гофроване черево, що висiло за крильми. Не зробивши особливого ефекту.
-Гавек, ти як? - зарепетував розпаленiлий бiйкою десантник.
-Прощавай. Передай... - прохрипiв Гавек.
-Я тобi попрощаюся, здається, - проревiв Варелi. Звiр стрибав у рамцi прицiлу. Або це поштовхи власної кровi не давали заспокоїться зброї. Далеко, дуже далеко... Бiлий спалах заряду плюва, що розрiзає, освiтив все навколо й Варелi вiдзначив щось дуже важливе на краю поля зору. А поки вiн ринувся щосили туди, де в огиднiй калюжi валявся розсмугований на двi частини монстер. Пострiл був витончений - мiць плюва роздерла монстра уздовж, але не торкнула скафандр Гавека. Варелi був-таки вiртуозом стрiлецьких справ.
-Ну й? Що ти передати мав? - уже заспокоївшись запитав Варелi озираючогося друга.
-А?.. Передати? Ну звичайно!! Не можна без консервного ключа в пащу до цих виродкiв лiзти. На майбутнє, нехай екiпiрують нас консервними ключами..
-Ясно, цiлий, - уклав Варелi. I тiльки пiсля цього вiн дозволив собi подивитися туди, де в спалаху плюва йому здалося щось дивне..
-Агов, нагорi! - залунало в навушниках другого гурту, - нам отут нудно й темно, посвiтiть нам! Нi, не сюди, по трьох годинах.
-Тю, Свята карса!- як по командi видихнули обоє десантника..
-Капiтан, негайний виклик, - загремiло на кораблi, - єфрейтор вийшов безпосередньо по зв'язку вищого прiоритету.
-Так слухаю вас, єфрейторе, як там десант? Усi врятувалися?
-Так, але не це важливо. Зважаючи на все, у нас КОНТАКТ.
З вантажного вiдсiку викотився важкий гвинтокрiл. З дiловим буботiнням вiн направився туди, де екiпажi самовертiв розклали посадковi вогнi. Через якийсь час навколо екранiв монiторiв скупчився весь вiльний вiд вахти особовий склад. У вогнях прожекторiв виникло ЦЕ. Циклопiчний цилiндр, що вiдблискує бiлим, небаченим металом. Поцяткований дивовижними письменами. I казково гарний. Зважаючи на все, його температура була нижче крапки роси й весь корпус засiяний гiгантськими краплями конденсату. "Якщо зiбрати цю воду - вистачить поповнити запас", - подумав капiтан, навiть у таку хвилину не забуваючий про потреби команди.
-Групi розвiдки - приступити до аналiзу артефакту, лiнгвiстам - задiяти всю мiць бортових обчислювачiв на розшифровку написiв, криптологи, покажiть, що вас не даремно через усю галактику тягли! Робота зайняла весь екiпаж. Стрибун, не пристосований до нормального перемiщення,а тiльки до стрибкiв у пiдпросторi, спорожнiв. У лiнгвiстiв результатiв було мало, а ось фiзикам удалося бiльше - з'ясувалося, що артефакт не монолiтний, а являє собою ємнiсть, заповнену рiдкою субстанцiєю. На найближчому засiданнi штабу було ухвалене рiшення - довiрити дронам провести буравлення й установити аналiз умiсту.
Звiдси - з базового табору - дрон у слiпучих променях прожектора здавався iнопланетним чудовиськом. Розмiрно протопавши вiдстань вiд табору до артефакту вiн плавно пiдiйняв руку з буровою насадкою й приступив до роботи. Через мить струмiнь рiдини з отвору змив дрон, як порошину. Нiхто не очiкував, що там усерединi артефакту такий жахливий тиск. Навiть той факт, що отвiр був мiкроскопiчний, не врятувало дрона вiд падiння.
-Хiмiки - термiново аналiз!- проревiв капiтан. Аналiз надiйшов дуже швидко.
У капiтана все поплило перед очима... Вiн чекав чого завгодно, але такого... Найвищої проби антипритяг! Як крiзь сон Гронд вiддавав команди на установку вентильної системи на артефакт, на заправлення, на розрахунок стрибка... Команда була вишикувана перед стартом. Промова капiтана була проста й натхненна.
-Дорогi соратники! На нашому Меарi є вiковий звичай. Мандрiвники пiсля передиху залишають для тих, хто йде за ними те, що може допомогти подорожаниновi - їжу, воду, порох i вогонь. Сьогоднi ми зустрiлися з великою расою - iз тими, хто зберiгає вiрнiсть традицiям. Ми всi бачили спадщину велетнiв, що залишили тут для зоряного подорожанина саме необхiдне, те що дає надiю вижити й те, що розвiє сум кожному загубленому на шляху... Спасибi їм! Присягаюся - ми поставимо пам'ятник цьому артефактовi - його точну копiю на Меарi. Пам'ятник тим, хто створив це диво... На пам'ять про себе ми залишаємо напис на артефактi й цю пiрамiдку iз сабарилу - нiякi роки й урагани не зiтруть з нього послання великим.
Коли за корабельним часом настав свiтанок, "Рокiт-3" стрибнув у пiдпростiр...
У мене на столi вже давно стоїть банка з пiд 'Оболонi'. Як пам'ять про той випадок, коли в мене на неприбраної пiсля свята кухнi хтось дивно пожартував. Пiсля цього у квартирi безвiсти зникла вiчна напасть - таргани. Багато рокiв безуспiшної боротьби увiнчалися приголомшливим успiхом. I розрiзаний навпiл бридкий здоровий тарган - перша жертва небаченої зброї - теж пропав. Мiнiатюрну пiрамiдку з кумедними зображеннями на нiй десь занишпорила дочка. А от ось банку я бережу. I не тому, що вона менi дорога, як дорога знавцевi пива банка 'Оболонi'. Вона вся покрита чудернацькими написами, вiрнiше вiзерунками, а мiнiатюрний краник, бiля денця банки, завжди викликає посмiшки друзiв - пивопивцiв.