Аннотация: Броня мiцна i танки мчать, мов вiтер...
Удар i захист*
Поїзд скрипнув гальмами i остаточно зупинився. Провiдник у вiдчинених дверях вiдпустив металевий лист i, витерши поручнi, по схiдцях зiйшов донизу. Слiдом за ним i Захар Слюсаренко ступив на бетоннi плити залiзничної платформи. Маленька залiзнична станцiя Пiвденно-Захiдної залiзницi нiчим особливим не вiдрiзнялася вiд десяткiв таких самих станцiй по всiй Українi. На таких зазвичай поїзди не зупиняються, а коли й зупиняються, то всього на три, щонайбiльше десять хвилин. Ось i цей поїзд стоїть цi самi короткi три хвилини. Сама будiвля станцiї знаходилася по той бiк колiї, а з цього боку за пiвсотнi метрiв в наступаючих сутiнках темнiли дерева вiтрозатримуючої лiсопосадки. Майору довелося трохи почекати, поки потяг рушить далi, до Львова, щоб перейти по переходу на той бiк, до будiвлi вокзалу.
Захар оглядiвся. За чверть кiлометра, за привокзальним сквером, виднiлися чепурненькi хатинки села - там двiчi зблиснула i засяяла рожево-синiм неоновим свiтлом модернова вивiска якогось магазину. На самiй станцiї лiхтарi ще не вмикали, очевидно, тутешнiй залiзничний начальник був скнаристим дядьком i не хотiв даремно витрачатися на електричне освiтлення перону, мовляв, i так видно. Майор пiдняв з платформи свою невеличку валiзу i рiшуче ступив на бетоннi плити привокзального майданчика.
Поруч з двоповерховим цегляним будинком - мабуть тут жили працiвники залiзницi, подумав Слюсаренко, досить миловидна жiнка набирала у вiдра воду з колодязя.
- Тiтонько, а не пiдкажете, як менi добратися до ... - Майор назвав селище випробувачiв.
Жiнка поставили на землю повнi вiдра i уважно глянула на Захара.
- Ви на танковий полiгон? - Запитанням на запитання вiдповiла вона. - За двадцять хвилин має бути рейсовий автобус, то на розвилцi зiйдете, а там самi знайдете, племiнничку. По звуку...
Ще раз глянула на майора, усмiхнулася чи то грайливо, чи насмiшкувато, Захар не второпав, пiдчепила вiдра коромислом i пiшла, похитуючи стегнами. Захар тiльки головою похитав: ох, i звабна, зараза!
Втiм, чекати автобуса йому не довелося. Тiльки Захар пiдiйшов до автобусної зупинки, як бiля її низенького паркану з шиком - тобто, хмарою куряви та виском гальм i колiсної гуми - загальмував новий повноприводний "луаз". Новим, правда, вiн був лише в тому розумiннi, що Луцький автомобiльний завод зовсiм недавно розпочав випуск таких повноприводних позашляховикiв. А так це вже була досить добре побита дорогами i жорсткою експлуатацiєю машина. Заслужений автомобiльний ветеран, так би мовити.
- Товаришу майор, ви часом не майор Слюсаренко будете? - водiй у чорному танкiстському комбiнезонi з особливим вивертом пiднiс долоню до козирка свого польового кепi.
Майор похмуро глянув на парубiйка. Розв"язнiсть водiя йому не сподобалася.
- Часом буду. - Буркнув Захар. "Струнко його поставити, чи що?"
- Полковник Кошовий наказав зустрiти вас i привезти. - Витягнувся водiй. Представився. - Сержант Сєдих. - I додав по хвилi роздумiв. - Панкрат Пантелеймонович.
Хлопчина був досить кумедним у своєму намаганнi виглядати значним i Захара це розвеселило.
Селище випробувачiв Слюсаренку сподобалося. Не так вже й далеко вiд Києва, а потрапляєш нiби у iнший свiт. Сосновий лiс, за високим зеленим парканом кiлька житлових одно i двоповерхових будинкiв, танковi бокси, ремонтнi майстернi. За потрiйною огорожею з колючого дроту - кiльце випробувальної траси, по ньому з ревом i риком рухаються броньованi "звiрi". Правду казала молодичка, по звуку вiн легко знайшов би танковий полiгон. Поряд, за стiною кремезних ялин та сосон танкова директриса. Мовчки кивають верхiвками високi сосни, спостерiгаючи, як порскають полум"ям танковi гармати, а вiд сталевих, залитих бетоном мiшеней летять iскри. На територiї селища, за високим парканом, все, необхiдне для життя i вiйськової служби: казарма, будиночок штабу, приземкуватi склади. Дорiжки i тротуари обсадженi молодими деревцятами i посипанi чистим пiском. Скрiзь на територiї мiстечка чистота i зразковий порядок. "Луаз" загальмував бiля двоповерхової будiвлi з написом "Вiйськовий гуртожиток".
- Полковник наказав вiднести вашi речi в готель, а вас пiдвезти до штабу. - Водiй схопив неважку валiзу майора, той не встиг навiть рота розкрити, i зник за дверима готелю.
- Людмила Василiвна вiднесе ваш чемодан у номер. - Сержант з"явився за пiвхвилини.
Начальник випробувального полiгону полковник Кошовий чекав на майора в своєму кабiнетi.
- Вiтаю вас, Захаре Карповичу. - Полковник мiцно потиснув руку майору. - Кажуть, гора з горою не сходяться, а ми, як бачите, зустрiлися. З Києва подзвонив Родiон Якович, а я все думав: ви чи не ви?
Вони пройшли в кабiнет. Нiякої надмiрностi, вiдмiтив Слюсаренко, два столи буквою "Т", книжкова шафа, два масивних, фарбованi бiлим, сейфи, приставний столик з телефонами. Ось i все.
- I вам доброго здоров"я, Петре Кириловичу. - Схилив голову у вiтаннi Слюсаренко.
Вони не бачилися давно, з тридцять шостого року, коли в далекiй Iспанiї спалахнув заколот генерала Франко i сотнi добровольцiв всякими правдами i неправдами прагнули потрапити за Пiренеї, щоб допомогти iспанському народу вiдстояти свою свободу. Як не дивно, але соцiалiстичнi по сутi уряди Нiмеччини та Iталiї стали на бiк диктатора Франко, а радянський уряд диктатури пролетарiату, навпаки, надав допомогу демократичному уряду Дiєго Кабальєро. I на вузьких стежинах в далекiй Iспанiї зiйшлися у двобої iталiйськi фашисти i нiмецькi нацiонал-соцiалiсти з добровольцями Iнтернацiональних бригад i батальйонiв з рiзних країн Європи i далекої Америки. Були в Iнтербригадах i українськi вояки. Спочатку, як добровольцi, а потiм, як iнструктори бойової технiки, яку Україна продавала Iспанськiй республiцi.
Одним таким iнструктором став капiтан Слюсаренко. Йому, як i iншим українським вiйськовикам, що зголосилися добровольцями на вiйну в Iспанiї, довелося пiти з вiйська - українськi закони забороняли вiйськовим воювати поза межами країни. I вже тодi, як абсолютно вiльна цивiльна людина, вiн змiг прийняти участь у громадянськiй вiйнi в далекiй середземноморськiй країнi. Там вiн воював на радянських танках БТ-5. Воювати за свободу iспанцiв Захар пiшов не вiд одного тiльки бажання боротися за справедливiсть. Вiн був вiйськовиком, а там, в Iспанiї, мала вiдбутися перша сучасна вiйна, вiйна моторiв. А який же професiонал вiдмовиться вдосконалити свої знання, нехай навiть це й пов"язано з ризиком для життя. Тим бiльше, що цей ризик був складовою частиною його професiї. Професiї захисника Вiтчизни.
Там, за Пiренеями, багато українцiв побувало, дехто i голову склав, воюючи за свободу iспанцiв. Але не всiм бажаючим вдалося потрапити на "iспанський полiгон". Кошовому, наприклад, не вигорiло.
- Давно вас вiдновили у лавах? - Запитав полковник. - В тридцять шостому ми були капiтанами...
- Тiльки мiсяць, як повернувся. - Тодi, в тридцять шостому, вони закiнчили академiю i були в однакових званнях. А нинi Кошовий уже з трьома полковницькими зiрками на погонах. - Через Францiю...
В березнi, всього три мiсяцi тому, Iспанська республiка ще трималася. Захар залишався до останнього дня на Каталонському фронтi i на власнi очi бачив агонiю республiки. Катастрофа наближалася давно. Бiльше третини Каталонiї знаходилося в руках заколотникiв-франкiстiв. Пiсля втрати Мадриду в жовтнi тридцять дев"ятого, республiканський уряд перебрався до Барселони. Вiдрiзанi вiд iнших республiканських районiв, менше ста тисяч солдатiв-республiканцiв билися з двомастами тисячами солдат Франко, один солдат проти двох, один танк проти чотирьох, одна гармата проти п"яти i один лiтак проти двадцяти. Та ще слiд додати патронний i снарядний голод, нестачу продовольства i палива у республiканцiв, i надмiр цього добра у франкiстiв. На початку сорокового року фронт було прорвано на двох напрямках i корпуси Франко та iталiйськi дивiзiї на початку березня вже пiдходили до Барселони. Танкiст Слюсаренко бився i бився добре, якби погано не йшли справи на фронтi. Вiн не поїхав на Батькiвщину, коли республiканський уряд вирiшив вiдiзвати останнiх iнтербригадiвцiв з фронту, - щоб врятувати їх вiд поголовної загибелi або неминучого розстрiлу у випадку полону, - за три з лишком роки вiн полюбив цю землю i iспанцiв, гордий i благородний народ, за свободу якого варто було битися. Взагалi не слiд було б i приїжджати сюди воювати, коли б iспанцi не були хорошими хлопцями. Хоч було б неправдою казати, що вiн бачив одне хороше...
А пiсля того, як перейшов разом з останнiми захисниками республiки прикордонний мiсток у Перпiньянi, Захар багато чого побачив за два мiсяцi у фiльтрацiйному таборi Аржелес... Не хотiлося б повторити щось подiбне в Українi. А до цього явно йшло. Добровольцi з Радянського Союзу натякали про це майже в очi: мовляв, братський народ, потрiбно жити разом, а в свiтi он що робиться, одному тут нiяк не встояти, та й куди ви вiд нас дiнетеся, а гуртом i батька добре бити. В такому от планi...
- Як там, в Iспанiї було?
- Як було? - Захар стенув плечима. - По рiзному, Петре Кириловичу, по рiзному. Ось, наприклад, танковий розгром в Брунетте... Нашi танки тодi прорвали оборону заколотникiв i до кiнця дня увiрвалися в це iспанське мiсто. Але за мiстом танки були зупиненi гарматами франкiстiв. "Рейнметали", невеличкi такi гарматки в тридцять сiм мiлiметрiв, легкi, гарматний розрахунок всього три людини. Поки таку гарматку побачиш, удар - i танк горить... Другий, третiй... Вони били з чагарникiв бронебiйними снарядами. Я ледь встиг вискочити зi свого БТ. Там ми, i не тiльки ми однi, на власному досвiдi дiзнавалися, що мав на увазi нiмецький танковий теоретик Гудерiан. Експериментували на своїй власнiй шкiрi, так би мовити, визначаючи, що таке танк i для чого вiн потрiбен. Власне, мене тому й направили до вас, щоб втiлити в наукову теорiю тi першi несмiливi експерименти, а найперше, у вiйськову практику...
- Ну, вiйськова наука пiшла вже далеко вiд тих несмiливих, як ви кажете, експериментiв. - Мовив Кошовий. - Радянськi танкiсти в монгольських степах справою перевiрили теорiю "глибокої операцiї", яку той Гудерiан у "червоних" маршàлiв позичив. Оскiльки нiмецькi танкiсти, i Гудерiан теж, навчалися азам танкової вiйни у Радянському Союзi. А потiм перевiряли свої теоретичнi знання на iспанському полiгонi.
- Невже? - Здивувався Слюсаренко. - У його книзi, "Танки, вперед!" про це нi слова.
- У нашiй бiблiотецi є книги радянського теоретика Трiандафiлова, якi лягли в основу теорiї "глибокої операцiї". Почитайте, наприклад, доповiдь маршала Єгорова "Тактика i оперативне мистецтво РСЧА на сучасному етапi", "Тимчасовi вказiвки по органiзацiї глибокого бою" Головного Штабу РСЧА, розiсланi у вiйська, як офiцiйне керiвництво, Тимчасовий Польовий Статут РСЧА ПУ-36, прийнятий ще в 1936 роцi, коли в Нiмеччинi нiяких танкiв, гiдних уваги й гадки не було, i ви побачите схожiсть задумiв Гудерiана з думками Трiандафiлова, Єгорова, Будьонного, Шапошникова. - Полковник глянув на круглого електричного годинника на стiнi кабiнету. - Вже пiзно, а ви з дороги, Захаре Карповичу. На сьогоднi закiнчимо, а завтра зранку оглянете наш парк. Обiцяю, потрiбного матерiалу для теорiї i практики буде досить. Тут зiбранi кращi броньовi машини всiх країн Європи i учбовий танковий батальйон буде до ваших послуг...
...Завiдуюча готелем-гуртожитком Людмила Василiвна Кравець, миловидна блондинка, поселила майора в одномiсному номерi на другому поверсi. Власне, це була звичайна однокiмнатна квартира, правда, без кухнi, але у номерi був бар з чималим вибором напоїв. А на першому поверсi можна було провести час пiсля закiнчення робочого дня, пограти в шахи, бiльярд, чи подивитися кiнофiльм у невеличкому залi.
Але, з сумним зiтханням сказала майору Людмила Василiвна, вiддаючи ключ до номера, всi постояльцi звихнулися на танках та iнших броньованих машинах i тепер вона, цивiльна жiнка i сугубо мирна людина, знає про них бiльше, нiж перший-лiпший генерал у Києвi. Але Слюсаренко був сама люб"язнiсть i твердо пообiцяв, що говорити з нею буде виключно про прекрасне...
Технiчна база полiгону дiйсно була багата. Тут були i чеськi танки, i угорськi, нiмецькi "панцеркампфвагени": двi "трiйки" з гарматами в тридцять сiм та п"ятдесят мiлiметрiв, "четвiрка" з куцим стволом-недопалком сiмдесятип"ятимiлiметрiвки, англiйськi танки, крейсерський i пiхотний, експортний "вiккерс-6 тонн", радянськi БТ-5 i Т-26, навiть один БТ-7, поява якого була загадково-таємничою. Були i вiтчизнянi зразки. Одним словом, матерiалу для пошукiв найкращого зразка для майбутнього крупносерiйного виробництва було досить, лише б вистачило часу. А його було дуже i дуже мало. Наказ Головного Управлiння озброєнь ЗСУ був суворим i категоричним: до кiнця року представити на випробування дiючi зразки мiнiмум двох танкових КБ. Отже, на вироблення тактико-технiчних вимог осталося два-три мiсяцi...
(Не можна сказати, що танкове виробництво в Українi було вiдсутнє. Ще з кiнця двадцятих рокiв на найбiльш потужному машинобудiвному заводi, - Харкiвському паровозобудiвному, - було видiлене окреме танкове виробництво. Там же, на ХПЗ , вироблялися лiцензiйнi дизель-двигуни та промисловi трактори. Згодом в серединi тридцятих з ХПЗ видiлився тракторний завод та завод важких транспортних машин. Взагалi, в Харковi була зосереджена чи не третина промислового потенцiалу України. Неофiцiйно Харкiв був промисловою столицею країни, хоча з ним за пальму першостi в цiй галузi змагався колишнiй Катеринослав, нинi Днiпропетровськ. В столицi Приднiпров"я швидко розвивалися два флагмани промисловостi: ВАТ "Пiвденний машинобудiвний завод", де розгорнулося виробництво легких сiльськогосподарських тракторiв, вантажних автомобiлiв, та ВАТ "Днiпровський машинобудiвний завод", основним профiлем якого було виробництво радiотехнiчних комплексiв для авiацiї i флоту. З тридцять дев"ятого року цi два товариства - ВАТ "ДМЗ" i "Пiвденний завод" - створили авiаракетний концерн i розпочали випуск зенiтних ракет для нового виду вiйськ протиповiтряної оборони країни. Але Днiпропетровськ виробником бронетанкової технiки нiколи не був, тут була тiльки розвинута ремонтна база броньових машин.)
Крiм вiдсутностi зразка, була ще одна проблема. Нi у конструкторiв, нi у вiйськових не було єдиного погляду на танк, як зразок принципово нової зброї. Не стихали суперечки, для чого вiн, власне, призначений? Як новий вид бойової технiки класифiкувати: за вагою, за озброєнням, за призначенням? Погляди були рiзнi. Локальнi конфлiкти в Iспанiї та у Монголiї тiльки позначили напрямок, але не дали чiткої i ясної вiдповiдi на питання якими повиннi бути танки. А помилка тут недопустима, вона буде коштувати Українi великої кровi i великих втрат. Що не викликало суперечок i що всiм було зрозумiло, це те, що нова вiйна потребуватиме нових, революцiйних машин. Дехто бачив такими радянськi танки серiї БТ, дехто нiмецький Pz III, оскiльки саме в СРСР та Нiмеччинi були розробленi найкращi на цей час танки.
В Українi також вели розробки своїх моделей, але немало високих чиновникiв в керiвництвi держави i її Збройних Силах схилялися до того, щоб розпочати лiцензiйне виробництво нiмецького танка. За оцiнками експертiв це мав бути Panzer IV. Вiйна була на порозi i Радянський Союз цього не приховував.
Однак, багато хто вважав, що iнтелектуальний i промисловий потенцiал України досить високий, щоб не копiювати чужi зразки, а розробити свiй власний, який би ввiбрав у себе найкраще, що є в свiтовому танкобудуваннi. (До останнiх належав i Захар Слюсаренко. Разом з iншими "iспанцями", насамперед Iваном Черняхiвським, вiн ратував за розробку власної бойової машини. Але для цього потрiбно було визначити, що саме має собою представляти так званий "український танк". З таким завданням i був направлений на дослiдний танковий полiгон майор Слюсаренко.) Промисловцi України вкладали в новi розробки немалi грошi. Машинобудiвнi фiрми i корпорацiї розумiли, що найкращий зразок буде випускатися великою серiєю, тому не скупилися на витрати для науково-дослiдних робiт - тим бiльше, що практично всi розробки знаходили застосування у цивiльних областях, i ( з дозволу Генерального Штабу Збройних Сил України, звичайно) на розробку теоретичних основ застосування танкiв. Дiловi люди України не тiльки справедливо сподiвалися на великi прибутки, вони захищали насамперед власне свiтле майбутнє.
В Харковi на танковому виробництвi ХПЗ, випускалися малими серiями - по 30-50 машин аналоги польського 10ТП, скопiйованого з американського танка "модель 1931 року" Джона Уолтера Крiстi, революцiйної машини, в яку були закладенi оригiнальнi iдеї. (Але самi американцi свого генiя не визнали.) Його масовим зразком стали радянськi БТ-5 i БТ-7. Щоправда, як i британцi для своїх крейсерських танкiв, харкiв"яни вiдмовилися вiд подвiйного рушiя, їхнiй танк був чисто гусеничною машиною.
Випускали танки не тiльки в Харковi, а й (звичайно, також малими серiями) в Києвi та Львовi. За зразок КБ київського танкового заводу взяли класичну модель танка - заслуженого ветерана Великої вiйни французький "Рено FT-17", першi два зразки якого потрапили до Української армiї у дев"ятнадцятому роцi пiсля боїв з румунами. Львiвськi танкобудiвники свої моделi розробляли на основi нiмецьких та чеських зразкiв з якими у них були традицiйно мiцнi стосунки. У нiмцiв було чому навчитися i що запозичити: новi "трiйки" i "четвiрки" вiдродженого вермахту вже поступали на озброєння новостворених "панцерваффе" i в них втiлилися останнi досягнення вiйськової науки та технiки. А чеська зброя реклами не потребувала...
...Полiгон був розбитий, з"їжджений вздовж i впоперек, особливо на танковiй директрисi, i бойовi машини погойдувалися в рiдкiй грязюцi, як човни на хвилях. В прицiлах та приладах спостереження одна туманна поволока. Вiн одного її вигляду в душi ставало сумно i холодно. Червень починався дощами.
Раннiм ранком, сонце ще не визирало з-за горизонту, ще в низинках плавав нiчний туман, машини покинули парк. Перший йшов Т-34, новий танк КБ Львiвського танкоремонтного пiдприємства. Цей танк був подальшим розвитком "трiйки" - танка PzKpfw III. Захар влаштувався на мiсцi навiдника, лiворуч вiд нього був масивний казенник сiмдесятип"ятимiлiметрiвки - лiцензiйної нiмецької гармати KwK4 L/48 якими вермахт планував озброїти останнi модифiкацiї танкiв Panzer IV та самохiдних винищувачiв танкiв. Слiдом ще чотири танки: три харкiвськi машини з паровозобудiвного та тракторного заводiв, i танк київського танкоремонтного заводу.
Всерединi танка - як у науковiй лабораторiї. Пiд ногами немає гримкотливого залiза i металiчних заклепок по куткам. Зараз всерединi машини сутiнок, а от в сонячну погоду на бiлих матових стiнах грають вигадливо розфарбованi променi свiтла, що проходить через призми оглядових приладiв. Акуратно пофарбованi в захиснi, чорнi, срiблястi тони прилади розташованi спереду, позаду, збоку, на стелi башти, в нiшах. Попискує радiостанцiя, стрибають стрiлки по шкалах пiдсвiчених приладiв, ледь чутне дзижчання умформерiв настроює на благодушний лад, а веселе мерехтiння зелених, червоних, бiлих лампочок змушує забути про те, що ти всерединi бойової машини...
Дорога йшла через поле до ручаю, а поблизу траси не було навiть натяку на мiст. Машини натужно гули двигунами, долаючи брiд i вилазячи на протилежний берег, досить крутий i розбитий попереднiми заїздами. Колiсна технiка тут вiдразу застрягла б, нiчого й сумнiватися - прикинув подумки Слюсаренко. За ручаєм танкова колона заглибилася в лiс i пiшла по таким ямам та баюрам, що їх Захару ранiше не доводилося навiть бачити. Машини то спускалися вниз, то дерлися вгору i потiм вiдразу скочувалися в яму. Крiзь ревiння двигуна Слюсаренко чув глухi удари балансирiв в обмежувачi. Щоб ненароком не прикусити язика доводилося щосили стискувати щелепи i мiцно вхопитися обома руками за кришку баштового люка . Побачивши його стан, сержант, командир танка крикнув прямо у вухо:
- Тримайтеся мiцнiше, товаришу майор, скоро траса почнеться!
"Так вона ще не починалася?" I дiйсно, подолали байрак i дорога вiдразу стала ще гiрша. Вибоїни та ковбанi залишилися, але до них додалися ще й штучнi перешкоди: завали з повалених дерев, бетонованi ескарпи i контрескарпи, траншеї та протитанковi рови, крутi пiдйоми та спуски. Прямо на шляху стирчали пеньки, якi скреготiли по дну, щораз траплялися глибокi балки, якi долалися натужно, з останнiх сил двигуна. Траса мала десять кiлометрiв довжини, а за день потрiбно було намотати на гусеницi не менше ста...
...Танк породила Свiтова вiйна, так званий "позицiйний тупик", коли воюючi сторони не могли прорвати окопну оборону один одного - була загальна думка. Танк допомiг пiхотi подолати траншеї i знищити кулеметникiв, якi засiли в окопах. I цим принiс перемогу у Великiй вiйнi країнам Сердечної Згоди.
Однак Захар Слюсаренко думав iнакше. На його думку, танк своєю появою завдячує вiдсутностi радiозв"язку мiж пiхотою i пiдтримуючою артилерiєю, вiрнiше, вiдсутностi легких портативних радiостанцiй в пiхотних лавах. Справа в тому, що при вiдповiднiй щiльностi артилерiйського вогню - а в наступальних операцiях на Захiдному фронтi така щiльнiсть досягалася! - в окопах першої лiнiї, в "лисячих норах", пiд градом снарядiв калiбру 150-155 мiлiметрiв вижити не мiг нiхто! Гаубицi наступаючої сторони буквально переорювали на передньому краї землю на кiлька метрiв вглиб. Артилерiя довела, що може повнiстю подавити будь-яку оборону противника. При артпiдготовцi в першiй лiнiї окопiв гинули всi вiйська незалежно вiд кiлькостi бiйцiв та якостi iнженерного обладнання оборони. Перша лiнiя окопiв наступаючою пiхотою успiшно проривалася з малими втратами! I тому протиборчi сторони дуже швидко вiдмовилися вiд розмiщення скiльки-небудь крупних сил в першiй лiнiї оборони.
Але за першою лiнiєю окопiв йшла друга. I ця друга лiнiя знаходилася за пiвтора-два кiлометри вiд першої лiнiї. Для європейського театру бойових дiй це означало, що вона не проглядається з переднього краю. А значить, її облаштування та мiсцезнаходження вогневих точок абсолютно невiдоме ворожим артилеристам. I нiяка авiарозвiдка тут не допоможе! Тому призначення першої лiнiї окопiв полягало в тому, щоб не дати ворожим спостерiгачам розгледiти цю другу лiнiю оборони. А пiсля прориву першої лiнiї атакуюча пiхота потрапляла пiд вогонь кулеметiв та гармат другої лiнiї i несла вже неприйнятнi втрати. I могли б артилеристи пiдтримати атаку пiхоти - далекобiйностi гармат вистачало, - але як їм повiдомити куди стрiляти? Ось попереду станковий кулемет веде вогонь по атакуючiй пiхотi i знищити його вистачить пари снарядiв навiть невеликого калiбру, але як повiдомити на батарею координати кулемета? Всi спроби налагодити зв"язок мiж атакуючою пiхотою та артилеристами, якi її пiдтримували, до появи портативних радiостанцiй були приреченi на провал. Пiхота неминуче опинялася вiч-на-вiч з кулеметниками другої лiнiї i гинула тисячами, десятками тисяч. Власна артилерiя, яка обстрiлювала район ймовiрного розташування оборонної лiнiї противника, також вносила свiй вклад, не знаючи мiсцезнаходження своїх вiйськ. А коли наступаюча пiхота понесла втрати, сторона, яка оборонялася, вiдновлювала становище контратакою...
I був один вихiд - гармата повинна наступати разом з пiхотою i знищувати вогневi точки по мiрi їх появи. Котити гармату по зритiй вирвами вiд вибухiв великокалiберних снарядiв поверхнi неможливо, тому придумали платформу з мотором i гусеничним рушiєм. Щоб захистити обслугу вiд ворожих стрiльцiв необхiдна броня, а щоб таке одоробло даремно не ганяти, посадили на платформу кулеметникiв - нехай ворожу пiхоту розстрiлюють. Так з"явився перший танк. Це була машина для прориву укрiплених лiнiй оборони та штурму опорних пунктiв. I що ж вона змiнила, яких успiхiв дозволила досягти тому, хто її застосував? Спочатку успiх був. Але потiм у другiй лiнiї з"явилися солдати з протитанковими рушницями та великокалiберними кулеметами i протитанковi гармати. А в тi часи будь-яка гармата невеликого калiбру, а отже, невеликих габаритiв, могла бути протитанковою! I успiхiв не стало! Нiяких! Розбити нiмецьку армiю чи хоча б змусити до серйозного вiдступу танк не змiг! Бiльш того, штурмовi групи та легкi гармати на мускульнiй тязi виявилися кращим: дешевшим i ефективнiшим, засобом для прориву оборони, нiж танк.
Танк мiг вразити уяву обивателiв, а кардинально змiнити хiд вiйни не змiг. I коли б у пiхотинцiв була переносна радiостанцiя для коригування артилерiйського вогню, танк їм взагалi не був би потрiбен!
I тепер, напередоднi нової вiйни, танк мав отримати нове народження. Вiрнiше, вiн вже народився, в танкових корпусах радянської Робiтничо-Селянської Червоної армiї i у вiдродженому вермахтi нацистської Нiмеччини. В Радянському Союзi було багато охочих назватися батьком нового виду збройних сил, а нiмецький батько танкових вiйськ був один - Гейнц Гудерiан, або "швидкохiдний Гейнц", як його прозвали нiмецькi солдати. Свої iдеї Гудерiан виклав у книжцi "Танки, вперед!", де ратував за створення самостiйних з"єднань танкiв, а не просто введення танкових пiдроздiлiв у пiхотнi дивiзiї, як це робилося у армiях розвинутих європейських країн. Краще мати одну танкову дивiзiю з ста двадцятьма танками, нiж шiсть пiхотних з двадцятьма танками в кожнiй, твердив Гудерiан. Здавалося, цим вiн зменшив можливостi армiї проривати обороннi смуги i штурмувати укрiпленi райони.
Це було очевидно всiм, але нiхто не помiтив за очевидним головного...
...Вже на п"ятому колi Захар притерпiвся, пристосувався до безупинної хитавицi. Машини йшли вперед, i траса не здавалася такою вже й жахливою. Вiн навiть став помiчати дещо по бокам: могутнi ялини, що пiдносили в ранкове небо свої гострi верхiвки, чистi й свiтлi полянки серед струнких мiдностволих сосен. Коли минали одну з них, Захар вiд подиву аж ахнув: на полянцi скубло травичку лосеня. Поряд насторожено пiдняла рогату голову лосиця. Вiн вказав на тварин командиру танка, але той тiльки байдуже здвигнув плечима - звична картина, чого там, тут вже давно звiрина звикла до ревiння броньових машин...
Ще в Iспанiї Захар Слюсаренко не раз обговорював з таким же, як i вiн добровольцем, але з Радянського Союзу, шлях подальшого розвитку танкiв. Захар тодi командував танковою ротою, а спiвбесiдник його був командиром танкової бригади. Бригада отримала радянськi легкi танки БТ-5. Це були добрi танки, кращих в той час не мала на озброєннi армiя жодної країни свiту. Командира танкової бригади звали Дмитром Григоровичем. Пiсля тридцять восьмого року командир бригади повернувся на свою комунiстичну батькiвщину, отримав звання комкора, орден Ленiна i Золоту Зiрку Героя Радянського Союзу. У новоспеченого комкора було просте, звичайне росiйське прiзвище - Павлов. Вiн очолив автобронетанкове управлiння Головного Штабу Робiтничо-Селянської Червоної Армiї...
А заколотники отримали вiд своїх союзникiв протитанкову артилерiю, легкi 37-мiлiметровi гармати "рейнметал". I вже скоро зiйшлися у двобої танки i протитанкова артилерiя. ...Бiлi вiд спеки пагорби, танк БТ-5 з зяючою дiркою в борту башти, ще один з розiрваною гусеницею, з пробитим моторним вiдсiком. Очевидно було, що нова протитанкова артилерiя звела нанiвець можливостi iснуючих танкiв i потрiбнi новi рiшення для виконання бойових задач. Перший раунд був за нею. Iспанiя це довела остаточно...
Пiсля того невдалого бою, коли протитанковi гарматки розбили танковий батальйон, обговорювали танковi командири з Пабло - Дмитром Григоровичем Павловим - яким має бути танк. Загалом зiйшлися на тому, що це повинен бути розвиток вдалої конструкцiї БТ, але всi рiшуче вiдкинули iснуючий на цих танках подвiйний, колiсно-гусеничний хiд. Двигун новий - на важкозаймистому паливi, дизель. Гусеницi широкi, здатнi проходити не тiльки по дорогах, а й по болотах, м"якому ґрунту, снiжнiй цiлинi. Замiсть малокалiберної гармати в 37 чи 45 мiлiметрiв, нова потужна калiбром сiмдесят п"ять-сiмдесят шiсть мiлiметрiв з високою початковою швидкiстю снаряда. Броня нового танка - протиснарядна, здатна витримувати 37-мiлiметровi бронебiйнi снаряди. Павлов говорив, що iснуючi легкi танки не можуть виконувати крупнi задачi, а роль танкових вiйськ зростає з кожним мiсяцем, а тому потрiбнi новi танки, бiльш потужнi i рухливi. Його iдеї отримали пiдтримку вiйськового керiвництва СРСР, бо за них ратувало життя...
I отримавши високий пост, Павлов став втiлювати свої iдеї в метал. Новi танки Т-34, створенi в Коломнi на паровозобудiвному заводi, i КВ Кiровського, колишнього Путилiвського, заводу - його дiтища.
В отриманому недавно розвiдувальному зведеннi Слюсаренко побачив фотографiї нових танкiв: стрiмкий корпус Т-34, масивну громаду КВ. Обидва танки з довгоствольними гарматами, з широченними гусеницями, якi пройдуть скрiзь, обидва мають дизелi, товсту броню в сорок п"ять-сiмдесят мiлiметрiв, з рацiональним компонуванням внутрiшнiх механiзмiв i агрегатiв. Танки, про якi танкiсти мрiяли в Iспанiї...
...Воєнна практика свiдчила: коли пiхота зарилася в землю, коли вона обладнала двi, три чи бiльше лiнiй траншей, коли артилерiя знаходиться на позицiях позаду пiхоти, прорвати таку оборону важко. Пiхоту годi тодi викурити з траншей навiть газами, вона зможе вижити пiд градом важких снарядiв ворожої артилерiї, їй не страшнi танки i авiацiєю пiхоту не дуже злякаєш. Отже, знову "позицiйний тупик"?
I виникало питання, коли в оборонi пiхоту не здолати, навiщо ж тодi потрiбнi танки? На це питання дали вiдповiдь у комунiстичному Радянському Союзi, що марив Свiтовою Революцiєю, а потiм i в нацистськiй Нiмеччинi, яка готувалася до реваншу. В цих країнах створили потужнi рухомi з"єднання: танковi корпуси i танковi дивiзiї з сотнями бойових машин. Це був iнструмент не для прориву оборони противника, це був iнструмент для знищення ворожої армiї в сучасних умовах.
А як можна знищити ворожу армiю? Iсторичний досвiд давав вiдповiдь на це питання.
Коли армiї билися одна проти одної в органiзованих бойових порядках, втрати вiйськ були з обох сторiн порiвняно незначними. А от коли одна з сторiн похитнулася i почала вiдступати, цей вiдступ рано чи пiзно переростав у безладну втечу. I тодi починалося побиття переможених. Для цього у полководцiв були напоготовi загони легкої кавалерiї - пiхота переможцiв, зморена боєм, не могла догнати побите вiйсько. Пiд час переслiдування кiннотниками переможена армiя втрачала до чотирьох п"ятих свого складу. Таким чином для знищення ворожої армiї потрiбно було виконати двi умови: перше, примусити ворога до втечi; друге, атакувати втiкачiв кавалерiєю. Але з розвитком зброї i органiзацiї вiйськ ситуацiя мiнялася. I невдовзi навiть невеликий органiзований загiн пiхоти мiг вiдбити атаку чисельно значно бiльшого загону кавалерiї. Тепер переслiдування вiдступаючого противника одними лише кiннотниками стало неможливим. I вже ВСЯ армiя змушена була вести переслiдуванням ворога, який тiкає з поля бою. Без кавалерiї в деяких випадках можна було обiйтися, а от обiйтися без пiхоти - нiколи. Так з початку дев"ятнадцятого столiття, зi сходженням зiрки Наполеона європейськi вiйни стали набувати затяжного характеру.
Розбита армiя залишала поле бою, зберiгаючи боєздатнiсть. Ще до двадцятого столiття розвиток промисловостi i транспортної iнфраструктури повнiстю позбавив кавалерiю її значення. Магазиннi гвинтiвки, не кажучи вже про кулемети i швидкострiльнi гармати, дозволяли перестрiляти будь-яку кiлькiсть вершникiв. Всерединi країни по шосейним дорогам та залiзницi можна було швидко перекинути пiдкрiплення i закрити прорив. А наступаюча пiхота могла пересуватися зi швидкiстю п"ять кiлометрiв на годину, i це у кращому випадку. Отож, коли протиборчi сторони для бiльш-менш успiшного прориву оборони мали засоби, то вести переслiдування противника їм було просто нiчим. Саме тому у Великiй вiйнi ситуацiя у вiйськовому вiдношеннi стала "патовою", i новi засоби вiйни - гази i танки - нiчого не змiнили. Жоднiй з сторiн не вдавалося розбити супротивника на полi бою. Армiї гинули вiд внутрiшнього розбрату в країнi.
Ось цю проблему i вирiшили вiйськовi теоретики в Радянському Союзi, а згодом i Гудерiан в Нiмеччинi. У танкових формувань була вирiшальна перевага над пiхотними i всiма iншими дивiзiями - жодне з iснуючих з"єднань сухопутних вiйськ не могло вiдiрватися вiд переслiдування танками. Частина, яка почала вiдхiд, була приречена на повне знищення в смузi наступу танкової дивiзiї чи корпусу! Танк мав єдину, але вирiшальну перевагу перед всiма iншими родами сухопутних вiйськ. Тiльки танк мiг швидко - тридцять-сорок кiлометрiв на годину - пересуватися по пересiченiй мiсцевостi i вести вогонь в будь-якому напрямку з ходу чи коротких зупинок зi своєї гармати та двох-трьох кулеметiв.
Коли ранiше противник вiдступав, маючи мiж своїми тиловими частинами i наступаючим ворогом прошарок з бойових частин, якi здатнi були чинити опiр, то нинi ситуацiя стала принципово iншою. Тепер частина, яка почала вiдхiд, знищувалася повнiстю. Слабке - вiдносно! - озброєння легких танкiв, БТ у РСЧА або Pz III у вермахтi, та тонка броня - але куля цю броню не пробивала! - дозволяло знищувати пiхоту, яка тiкала. Нi автомобiлi, нi кавалерiя , нi артилерiя - на кiннiй тязi! - не могли вiдiрватися вiд танкiв на путiвцях. I наступав розгром! Пiхота, озброєна гвинтiвками та кулеметами, не могла зупинити танки, а артилерiя не встигала приготуватися до стрiльби прямою наводкою. Єдиним засобом, здатним чинити опiр i зупинити ворожi танки з вiдносно тонкою бронею був сам танк. Саме тому основна маса танкiв озброювалася протитанковими швидкострiльними гарматами калiбром 37-45 мiлiметрiв.
Але серйозну оборону самi танки прорвати не могли i теорiя застосування танкiв вимагала опорнi пункти обходити! Основною задачею танкових з"єднань була боротьба з тилами противника, головним фактором успiху - вихiд на оперативний простiр. Вийти на оперативний простiр означає опинитися позаду оборонних рубежiв противника, коли можна рухатися в будь-якому напрямку, оскiльки йому, противнику, просто немає чим поставити заслон танкам! Можна займати мирнi мiста, де ще не проведена мобiлiзацiя, можна перерiзати автомобiльнi i залiзничнi магiстралi, можна захоплювати склади, громити аеродроми, знищувати зв"язок, штаби, артилерiю... Тобто, можна безборонно знищувати тили будь-якого крупного вiйськового об"єднання , позбавляючи тим самим частини на передовiй можливостi органiзованого опору.
Для цього танки мали дiяти вiдносно великими групами - танковими дивiзiями або бригадами, i мати у своєму складi пiхоту i артилерiю. I ось тут радянськi практики танкових вiйськ припустилися помилки. Для того, щоб успiшно взаємодiяти з танками, пiхота i артилерiя танкових з"єднань повиннi були мати однакову з танками рухливiсть. Нiмецькi практики танкової справи, i Гудерiан, i Манштейн, це розумiли i замовили промисловостi вiдповiднi машини: бронетранспортери для пiхоти i самохiднi гармати для артилерiйських полкiв танкових дивiзiй. Радянськi танкiсти-практики цього кроку не зробили. Але не тому, що не розумiли значення самохiдних гармат та бронетранспортерiв. В цьому випадку таке рiшення залежало вiд полiтичного керiвництва Совдепiї. Однак в СРСР квапилися якнайшвидше озброїти армiю саме танками, вiдклавши на потiм розробку i виробництво самохiдних гармат та бронетранспортерiв. А пiхота радянських танкових корпусiв зможе пересувалася i на звичайних автомобiлях, вирiшили в Кремлi. I значить, вона була прив"язана до дорiг. А прекраснi артсистеми Червоної Армiї буксирувалися тракторами i артилерiйськими тягачами, якi були значно повiльнiшi танкових частин i просто те встигли б за танками при кидку в глибину оборони противника. Щоправда, пiхота радянських стрiлецьких дивiзiй, на вiдмiну вiд нiмецьких пiхотних з"єднань, мала власнi танки Т-26, якi допомагали їй проривати оборону противника.
Нiмецька пiхота своїх танкiв не мала, але для такої роботи - прориву ворожої оборони - в кожнiй пiхотнiй дивiзiї був батальйон штурмових гармат. З їхньою допомогою пiхота могла вiдтiснити ворога з певної дiлянки територiї, однак штурмовi гармати не могли виконувати роботу танкiв - вести переслiдування вiдступаючих частин противника. I пiхотнi дивiзiї мали забезпечувати танкам фланги прориву...
Пiхота танкових дивiзiй вермахту на бронетранспортерах могла пересуватися слiдом за танками по пересiченiй мiсцевостi i разом з ними атакувати опорнi пункти противника. Броня бронетранспортерiв надiйно захищала пiхотинцiв вiд вогню стрiлецької зброї. Коли оборона була неорганiзованою, пiхотинцi вели вогонь поверх бортiв бронетранспортерiв, коли ж ворог встигав укрiпитися, спiшувалися i атакували опорнi пункти в пiшому строю. Радянська ж мотопiхота таких машин не мала i змушена була б атакувати опорнi пункти або на танках - i не була захищена вiд вогню стрiлецької зброї, або слiдом за танками - i не могла захистити свої танки вiд вогню протитанкових гармат i гранатометникiв, бо не встигала за ними...
...За три мiсяцi майор кожного тижня вiдсилав доповiдну записку в Головне Управлiння озброєнь про хiд випробувань iноземних i вiтчизняних машин на трасах дослiдного танкового полiгону. Разом з ним трудилися також iнженери з усiх танкових КБ, яким видали завдання на проектування нових броньованих машин для Української Армiї. Втiм, сказати, що конструктори нових машин з"явилися тут недавно, було б неправильним, вони тут працювали з самого початку iснування полiгону. I Слюсаренко в процесi роботи запозичив у них багато чого корисного для себе, як офiцера-танкiста. Та й свiй досвiд передавав, нехай-бо потягають важелi i покрутять штурвали, нехай вдихнуть порохових газiв у бойовому вiддiленнi, нехай покрутять перископ, визначаючи куди несе нелегка доля броньову машину, нехай спробують влучити в мiшень, що стрибає в прицiлi, коли танк трясе i хитає на трасi, нехай замiнять хоч би один трак перебитої гусеницi або витягнуть машину з болота, коли над головою свистять-витьохкують кулi i гримлять по бронi осколки, нехай знають, яка робота у танкiстiв i роблять все можливе, щоб якомога бiльше полегшити її.
Вечорами, зустрiчаючись за шахами чи партiєю в бiльярд в холi готелю, продовжували часом досить запальнi суперечки, доводячи свою правоту один одному i переконуючи у помилкових висновках...
...Спочинку вiд ревiння моторiв не бувало навiть у вихiднi днi. Але не тому, що пiдганяло начальство або горiв план випробувань. Полiгон на вихiднi днi надавав свої траси для змагання позашляховикiв та мотоциклiстам. Повний привiд i мотокрос - предмет жарких суперечок i нескiнченних розмов усiх справжнiх чоловiкiв. Електропоїздами з п"ятимiльйонного Києва, а також Вiнницi, кiлькiсть населення якої вже добиралося до мiльйону та Житомира, де мешкало понад пiвтора мiльйона жителiв, у суботу та недiлю приїжджало кiлькадесят тисяч глядачiв подивитися на мотогонки i перегони повноприводних автомобiлiв. Ранiше приїжджало значно бiльше глядачiв, але пiсля широкого поширення телебачення багато хто волiв сидiти бiля "блакитного екрану". Змагання мотогонщикiв та повноприводних всюдиходiв були настiльки популярними, що в щоденному телевiзiйному спортивному каналi у вихiднi днi їм вiдводилася п"ята частина ефiрного часу. Та й то сказати, по телевiзору можна було побачити значно бiльше, нiж з трибун...
Повноприводнi легковi автомобiлi останнiм часом набули небувалого попиту в країнi, особливо у фермерiв. Та й для багатьох особистостей українського iстеблiшменту було досить престижним з"явитися на вулицях свого мiста на повноприводному всюдиходi. А оскiльки серiйний випуск таких легковикiв тiльки починався, то в численних автомайстернях займалися переобладнанням звичайних автомобiлiв у машини пiдвищеної прохiдностi. А цивiльний варiант вiйськового "луаза" - для випуску цих армiйських всюдиходiв недавно був збудований завод у Луцьку - по цiнi йшов нарiвнi з "ролс-ройсом" i "кадиллаком".
...Звичайно, на старт виходили саморобки. Зваренi з труб, вони нагадували якихось металевих павукiв на широких товстих шинах. Але двигуни цих, склепаних в сараї саморобок, були пiд стать танковим по потужностi. I серед учасникiв тiльки й розмов було про розмiри шин, паливнi сумiшi та наддув двигуна: акустичний, механiчний, з турбоприводом. Тут збиралися фанати мотокросу i автомобiльної справи i далекогляднi "фiрмачi" шукали i знаходили зацiкавлених справою людей.
Розбита танками та iншими бронемашинами траса була досить важкою для автомобiлiв, нехай навiть вони i мали привiд на всi чотири колеса. Тому виграти тут перегони було рiвнозначним перемозi у чемпiонатi країни з футболу. А власник такого авто, та ще коли вiн був i переможцем, ставав майже нацiональним героєм. Для трансляцiї перегонiв був навiть зроблений спецiальний гелiкоптер для телевiзiйникiв. Гелiкоптерний завод Федора Терещенка у мiстi Червоному, що кiлометрiв за сорок вiд Житомира, переобладнав кiлька легких машин Iгоря Сiкорського для потреб Київської телевiзiйної компанiї, яка транслювала змагання позашляховикiв, авто i мотокроси та перегони на всеукраїнському спортивному каналi.
Спостерiгаючи по вихiдним дням за цими перегонами, Слюсаренко думав, що за три з половиною роки, проведенi за Пiренеями, вiн здорово-таки вiдстав вiд реалiй своєї країни. За тi роки, що вiн був вiдсутнiм на Батькiвщинi, тут сталися разючi змiни, вiдбувся значний ривок вперед у всьому, в промисловостi, в науцi, в культурi, в життi суспiльства. Спостерiгаючи навiть за такими змаганнями, вiн бачив, що повернувся в зовсiм iншу Україну, нiби пройшло не три роки, а, принаймi, п"ятнадцять-двадцять...
А все тому, що на початку становлення Української держави була зроблена ставка на молодь. В другiй половинi тридцятих входили в життя тi, хто народився i вчився жити в новiй, незалежнiй Українi. Ось навiть цi змагання позашляховикiв. Тут не було нiкого старшого вiком тридцяти рокiв. Це були люди, якi звикли самi вирiшувати виниклi проблеми, на вiдмiну вiд нас, тих, хто ще прихопив принади життя пiд царським скiпетром, з дивним почуттям думав у такi хвилини Слюсаренко. Вони самi звикли вирiшувати свою долю i не вiддадуть нiкому це право. I це дуже добре i для них, i для нас, таким був висновок Захара...
...Рвонувши зi старту, нiби зграя хортiв, автомобiлi щiльною групою пiрнають в байрак i негайно з"являються на пологому схилi, входять в перший поворот. Один за одним спалахують червонi вогники стоп-сигналiв, виск гальм змiнюється оглушливим ревiнням двигунiв, i машини беруть крутий вiраж. З цiєї юрми вириваються лiдери, ревiння моторiв доходить до вищої ноти: попереду пряма дiлянка i потрiбно збiльшити розрив. Кожний гонщик веде боротьбу з найближчими конкурентами: вiдiрватися вiд переслiдування, самому "дiстати" тих, хто вирвався вперед, використати найменшу помилку противника! Машини перелiтають через гребiнь пагорба, креняться, на двох колесах проходять поворот, йдуть юзом, ухиляються вiд зiткнення. Але побачити можна не так вже й багато - траса довга i найцiкавiшi епiзоди вiдбуваються там, де глядачiв немає. Хоч гелiкоптер з телекамерами репортерiв супроводжує машини, але всього i на екранi проекцiйного телевiзора не побачити. А жаль! Цi рiзкi, стрибучi саморобки збирають немало прихильникiв, i з такими машинами пов"язанi плани багатьох майстрiв автомобiльних перегонiв. Авто з повним приводом справа екзотична, тут ще багато невiдомого, тут все нове. I кожна машина особлива, кожна своїми руками зроблена i для себе, бо перш нiж вийти на старт, потрiбно самому збудувати свiй автомобiль. I кожний технiчний клуб - це своя школа автобудування, свiй ключ до перемог на важких трасах...
...Гуртки юних технiкiв у школах, клуби технiчної творчостi молодi тепер сторицею вiддавали те, що в них так далекоглядно було вкладено десять-п"ятнадцять-двадцять рокiв тому...
Але головне сьогоднi було ще попереду. Головними дiючими особами сьогоднi були вiсiм чудернацьких машин досить незвичного вигляду: нiяких капотiв, тiльки зваренi з труб рами, неймовiрної ширини рубчастi колеса та двигуни-вiсiмки за сидiнням водiя. Машини повиннi були подолати глибоке, до двох метрiв, озеро на днi глибокого пiщаного кар"єру, а потiм дiстатися по майже вертикальнiй стiнi - нахил у вiсiмдесят градусiв - на гору. В буднi тут проходив маршрут танкiв i вони долали цю калюжу-озеро аж по саму башту у водi. А чудернацьким машинам-саморобкам доведеться долати цю перепону, як водомiрцi, ковзаючи по поверхнi води. А потiм видиратися по прямовисному схилу. Завдання не з легких!
Заревiв потужний двигун - замiсть звичайного бензину тут використовувався метанол для пiдвищення потужностi, - колеса гребнули пiсок, жбурнувши його назад, а машину вперед, до озера. Швидкiсть обертання була така велика, що машина просто не встигала провалюватися у воду, вона ковзала по поверхнi, вся у райдужному серпанку вiд бризок. Ось вона вибралася на сушу i тепер перед нею схил пiщаної стiни. Загрiбаючи пiсок, так само енергiйно всюдихiд подерся вгору. Вiн подолав майже три четвертi стiни. Але потужностi не вистачало, швидкiсть падає i ось всюдихiд вже валиться назад у кар"єр, перевертаючись. Дуги з труб захистили водiя i той вiдбувається хiба що легким переляком, та й то коли це його перший в життi заїзд. Переляк швидко пройде, а задоволення вiд пережитого залишиться назавжди. Внизу машину пiдхопили болiльники i майже на руках витягли її з протилежного боку кар"єру. А на стартi вже був черговий претендент на лавровий вiнок переможця. Знову заревiв восьмисотсильний двигун...
...У великому кабiнетi для нарад зiбралося близько п"яти десяткiв офiцерiв. Майже всi вони пройшли "iспанську" школу, мали чималий досвiд бойової роботи. Чiльне мiсце займав генерал-майор Малиновський, найстарший за званням серед українських вiйськовикiв, якi воювали в Iспанiї.
- Панове офiцери, я зiбрав вас для того... - Почав було генерал, але його перебили.
- " ...чтобы сообщить пренеприятнейшее известие. К нам едет ревизор!" - Зал грохнув смiхом.
- Говiркий! - Малиновський помахав у повiтрi своїм чималеньким кулаком i смiхотливi вгамувалися. - Нi, ревiзор до нас поки що не їде. Але вiн буде, можете в цьому не сумнiватися! А зiбрав я вас тому, що за тиждень має вiдбутися Головна Вiйськова Рада. I там будуть прийматися рiшення про виробництво бронетанкової технiки, нових артилерiйських систем та стрiлецької зброї для нашої армiї. Вiйна не за горами i, думаю, вам не потрiбно говорити, хто виявиться нашим ймовiрним противником. Отже, полковник Черняхiвський, вам слово. Як i чим буде дiяти той наш ймовiрний супротивник.
Черняхiвський встав, вийшов до столу. Один з офiцерiв допомiг розвiсити кольоровi схеми.
- Радянська вiйськова думка лiдирує в розробцi теорiї маневреної вiйни i основного виду бойових дiй - глибокої наступальної операцiї. Особливо яскраво це викладено в Тимчасовому Польовому Статутi 1936 року, де фундаментально i детально обґрунтовується теорiя мотомеханiзованої маневреної вiйни i застосування в нiй танкiв. Згiдно з основними положеннями в основу дiй радянських вiйськ покладена теорiя "глибокої операцiї". Вона полягає в одночасному придушеннi оборони противника засобами ураження на всю її глибину, в проривi її тактичної зони оборони на вибраному напрямку з наступним стрiмким розвитком тактичного успiху в оперативний шляхом введення в битву рухомих сил - ешелону розвитку успiху: танкiв, мотопiхоти, кiнноти - i висадки повiтряних десантiв для швидшого досягнення поставленої мети. - Показав полковник указкою на схемах. - Ще з тридцять другого року в РСЧА дiє iнструкцiя по проведенню маневрiв та навчань, де викладенi основнi положення цiєї теорiї в умовах маневреної вiйни: роль танкiв, прорив фронту оборони противника i введення ешелону рухомих вiйськ для розвитку тактичного успiху в оперативний, - а це вже практичне керiвництво до дiї. Головною ударною силою радянських вiйськ вважаються танки. А вогневе ураження противнику буде наносити артилерiя. РСЧА зараз швидкими темпами переозброюється новими зразками лiтакiв, танкiв, бронеавтомобiлiв, гармат, гаубиць i мiнометiв, стрiлецької зброї. I це зброя дуже високої якостi на рiвнi найкращих свiтових стандартiв. Крiм того, на озброєння польової артилерiї прийнятi якiсно новi реактивнi системи залпового вогню, простi i ефективнi...
- Про радянську артилерiю скаже майор Федорчук. - Перебив полковника Малиновський. - Ваша тема - танковi вiйська ймовiрного противника. Ви нам про радянськi танки докладнiше скажiть. Прошу...
- Єсть! Танки ймовiрного противника розподiляються таким чином: важкi для прориву оборони, середнi для пiдтримки атаки пiхоти в глибинi оборони i легкi танки для розвитку успiху. Прорив оборони будуть здiйснювати важкi танки, пiсля того, як артилерiя подавить опiр противника. I офiцiйно вони вiдносяться до засобiв якiсного посилення при проривi довготривалої оборони. Це важкий танк Т-35. Середнiй танк Т-28 - це пiхотний танк, що забезпечує атаку пiхоти. Для цього вiн має досить товсту броню i потужну гармату, здатну подавити вогневi точки оборони противника, якi вцiлiють пiсля артпiдготовки. Пiхотнi танки Т-26 захищенi вiд ураження стрiлецькою зброєю, але їхня броня тонка i протистояти малокалiберним протитанковим гарматам цi танки не можуть. Зауважу, однак, що при проривi оборонної смуги щiльнiсть радянської артилерiї буде така, що це вже не важливо. А важливо те, що цi танки можуть ефективно знищувати кулеметнi гнiзда, пiдтримуючи атаку пiхоти, яка, у свою чергу, буде захищати свої танки вiд ворожих протитанкових гармат та гранатометникiв, якi вцiлiють на передньому краї i вглибинi оборони.
Замiсть схем етапiв прориву оборони з"явилися кольоровi плакати iз зображенням радянських танкiв. Новi машини разюче вiдрiзнялися вiд старих, як молодий мускулистий боксер вiд ветерана рингу.
- Але особливо видiляються новi танки, прийнятi на озброєння РСЧА 19 грудня 1939 року. Це важкий танк КВ, середнiй Т-34, легкий Т-50 i легкий плаваючий танк Т-40. Плаваючих танкiв, подiбних цьому останньому, немає на озброєннi жодної армiї свiту! Цi танки створенi з урахуванням боїв у Iспанiї i на Халхiн-Голi. Це якiсно новi танки i вони вже поступають у вiйська. Броня важкого КВ - до ста мiлiметрiв - на всiх дистанцiях не пробивається протитанковими гарматами, якi є на озброєннi наших вiйськ...
Хочу зупинитися на органiзацiйнiй структурi танкових вiйськ РСЧА. Саме в Радянському Союзi почали створювати потужнi танковi об"єднання - танковi корпуси - коли ще нi у кого в свiтi, особливо в Європi, не було й гадки про об"єднання танкових пiдроздiлiв у з"єднання типу дивiзiї, тим бiльше, у танковi корпуси. Це потужнi iнструменти для практичної реалiзацiї теоретичних засад "глибокої операцiї". I всi цi об"єднання знаходяться в європейськiй частинi СРСР, в округах, якi межують з Україною...
- Але весною цього року танковi корпуси розформували. - Зауважив Малiновський.
- Дiйсно, це так. - Погодився Черняхiвський. - I наш спiльний знайомий Дмитро Павлов приклав до цього немало зусиль. Але зовсiм не для того, щоб вiдмовитися вiд проведення глибоких розсiкаючих ударiв вглиб оборони противника. Висновки з iспанського досвiду були зробленi правильнi. А саме: "Не потрiбно бiгти попереду паровоза" Просто наявна матерiальна частина танкових вiйськ в нинiшнiх умовах не дозволяє виконувати тi оперативнi задачi, якi ставить "глибока операцiя". Саме це стало причиною розробки i прийняття на озброєння Червоної Армiї якiсно нових танкiв КВ, Т-34 i Т-50. А старi органiзацiйнi структури - танковi корпуси, - не вiдповiдали тим задачам, якi будуть вирiшуватися у майбутньому. Рухомi - за iдеєю - танковi з"єднання насправдi такими не були через недосконалiсть органiзацiйної структури.
Справа в тому, що з"явилася зброя для боротьби з танками. Це легкi протитанковi гармати фiрм "Бофорс", "Рейнметал", лiцензiйне виробництво яких розгорнулося в багатьох країнах i у нас, зокрема. I коли прорив оборони для танкiв проходить вiдносно швидко i без великих втрат, завдяки пiдтримцi артилерiї та дiям пiхоти, то при дiях в глибинi, коли своя артилерiя вже не може пiдтримувати атаку танкiв i пiхота вiдстала вiн них, танкова армада легко винищується мобiльними протитанковими формуваннями з дрiбнокалiберними протитанковими гарматами. Тонка броня абсолютно не захищає вiд снарядiв таких гармат i легкi танки, що вiдiрвалися вiд своєї артилерiї та пiхоти приреченi на повне винищення в тактичнiй глибинi оборони противника, коли розладнається взаємодiя танкiв з своєю пiхотою i артилерiєю. I радянськi полководцi зробили абсолютно вiрний висновок з iспанського досвiду: можливiсть самостiйних дiй танкових з"єднань вiдкласти на майбутнє, а самим зайнялися чорновою роботою по пiдготовцi цього самого майбутнього. Прийняття на озброєння нових танкiв i розробка нових штатiв танкових бригад та мотострiлецьких дивiзiй i є результатом цiєї копiткої i не всiм очевидної роботи. Ця робота тiльки почалася...
З лiнiйки нових машин особливо видiляється ось цей танк, - Черняхiвський торкнувся указкою плаката, де був зображений приземкуватий танк з довгою гарматою, обтiчними стрiмкими обводами корпуса i башти, - середнiй Т-34. Це унiверсальний танк. Вiн здатний проривати оборону, бо, маючи протиснарядне бронювання i великi кути нахилу броньових листiв, зможе успiшно протистояти малокалiбернiй протитанковiй артилерiї. У нової машини потужна гармата, яка дає змогу успiшно боротися з броньованими i iншим цiлями на передньому краї i в глибинi оборони. Потужний дизельний двигун дозволяє цьому танку розвивати велику швидкiсть i разом з широкими гусеницями забезпечує йому чудову маневренiсть та прохiднiсть на всiх типах ґрунтiв. Це танк, здатний дiяти в глибинi оборони i виходити на оперативний простiр. Разом з легкими танками Т-50 Т-34 повинен стати основою нових танкових об"єднань РСЧА.
Танк Т-50 вiдноситься до класу легких. Вiн повинен замiнити собою легкi пiхотнi танки Т-26. Але в його конструкцiї закладено такi можливостi, що ця легка машина замiнить собою i танки розвитку успiху, серiю швидкохiдних танкiв БТ. Радянськi конструктори на цiй машинi, як i на Т-34, вiдмовилися вiд колiсного рушiя, тому його прохiднiсть не залежить вiд стану ґрунту. Це легкий танк, але в глибинi оборони немає потужних опорних пунктiв, а його сорокап"ятимiлiметрова гармата може боротися з усiма цiлями, якi є в тилу ворога. У крайньому випадку, на допомогу прийде Т-34. Т-50 майже такий унiверсальний, як i Т-34. Вiн може пiдтримувати пiхоту i успiшно дiяти на тилових комунiкацiях противника. Радянськi генерали планують зробити його основним танком в мотострiлецьких дивiзiях нової органiзацiї. Органiзацiйна структура їх ще не досить досконала, але таких потужних ударних формувань моторизованої пiхоти немає в жоднiй з провiдних армiї свiту. Танковi та мотопiхотнi бригади нашої армiї на ступiнь нижче, як вiйськова органiзацiйна структура, вони значно поступаються кiлькiсно i якiсно радянським танковим та мотострiлецьким формуванням, та й органiзацiйна структура наших бригад не є зразком досконалостi.
На закiнчення хочу ще раз наголосити: радянськi танковi вiйська - дуже серйозний противник.
- Дякую. - Малиновський жестом дозволив Черняхiвському сiсти. - Отже, радянськi стратеги планують використовувати важкi танки, при пiдтримцi артилерiї i пiхоти, для прориву оборони, а легкi та середнi - для дiй в тилу противника. Для цього вони опрацювали на маневрах i навчаннях використання танкових бригад i корпусiв i зараз вдосконалюють структуру нових великих формувань механiзованих вiйськ. Однак в армiях європейських країн вiдмовилися вiд танкових з"єднань. I наша доктрина сугубо оборонна, ми не плануємо проривiв i рейдiв по ворожiй територiї. То що, нашiй армiї танки не потрiбнi? Раз ми збираємося тiльки оборонятися? - Малиновський глянув у зал. - Майор Козак, вам слово...
- Танки потрiбнi, навiть, якщо ми й не плануємо проривати глибоко ешелоновану оборону i дiяти в тилу противника. Танки - це головна ударна сила Сухопутних вiйськ. I локальний досвiд Iспанiї не повинен заважати бачити перспективу. Мiсцевiсть в цiй країнi не дозволяла повною мiрою показати можливостi крупних танкових формувань. Бригада БТ-5 республiканцiв не мала простору для ефективної дiї. А от в нашiй країнi її схiднi та пiвденнi областi є прекрасним мiсцем для дiй танкових бригад i корпусiв Червоної Армiї. Тому танки нам потрiбнi. Танковi з"єднання найкращий iнструмент для контрударiв i для зустрiчних танкових боїв. Протитанкова артилерiя, звичайно, велика сила, але протитанковi гармати позбавленi маневру i танки їх можуть просто обiйти. Про це, до речi, говорив наш iспанський вiзавi, генерал Гудерiан, в своїй книзi "Танки, вперед!" Хоча, я не стверджую, що танки потрiбнi тiльки для танкових боїв.
- Ну-ну... Танки з танками не воюють. Це я вже чув. - Усмiхнувся Малиновський. - То якi танки потрiбнi нашiй армiї? Майор Слюсаренко, ви можете сказати, якi?
- Так точно, товаришу генерал! - Слюсаренко вийшов вперед.
Йому допомогли розвiсити плакати з малюнками нових українських танкiв.
- На сьогоднiшнiй день ми маємо два зразки танкiв. Один - харкiвський, другий створений спiльними зусиллями КБ київського танкового та львiвського танкоремонтного заводу. Доповiдь почну з того, що ми ще не маємо єдиної системи класифiкацiї танкiв. Оскiльки мости у нас класифiкуються за вантажопiдйомнiстю, тому i танки ми пропонуємо класифiкувати за бойовою масою. Так легше проводити розрахунки на здiйснення маршiв танковими частинами. Обидва танки - харкiвський та київський майже однаковi за масою, тридцять i двадцять чотири тонни вiдповiдно, i однаково озброєнi. Почну з танка киян.
Як ви знаєте, кияни разом з львiв"янами взяли за основу своєї машини лiцензiйнi версiї нiмецьких танкiв PzKpfw III i Panzer IV. Танк Т-36 - подальший розвиток "третьої" i "четвертої" моделей цих машин. За нашою класифiкацiєю "трiйка" в iндексi машини означає вагу танка - до тридцяти тонн, "шiсть" - означає шосту модифiкацiю машини. Маса танка двадцять чотири тонни, озброєння - лiцензiйна нiмецька протитанкова гармата калiбром 75 мiлiметрiв та довжиною ствола в сорок вiсiм калiбрiв. Вiд своїх батькiв - танкiв PzKpfw III i Panzer IV - нова машина взяла все найкраще на сьогоднiшнiй день в свiтовому танкобудуваннi: торсiонну пiдвiску з гiдравлiчними амортизаторами, сервоприводи органiв управлiння, планетарнi механiзми повороту, забезпечення кожного члена екiпажу оптичними приладами, зварювання броньових листiв корпуса i башти, гетерогенну протиснарядну броню товщиною до сiмдесяти мiлiметрiв. Танк легко керується, механiчно надiйний, екiпаж працює в досить комфортних умовах...
- Щось ця машина не дуже схожа нi на "трiйку", нi на "четвiрку". - Зауважив Малиновський.
- Звичайно. - Слюсаренко досить поспiлкувався з iнженерами Об"єднаного конструкторського бюро Київського i Львiвського заводiв, щоб не "плавати" в даному питаннi. - Танк задумувався, як машина з бойовою масою до тридцяти тонн, на вiдмiну вiд своїх нiмецьких батькiв: легкої "трiйки" i "четвiрки", яка є промiжним класом "легкий-середнiй танк". Крiм того, корпус i башта танкiв PzKpfw III i Panzer IV технологiчно складнi у виготовленнi, що зовсiм не годиться для масового виробництва у воєнний час, тому конструкцiю корпусу було спрощено для зварювання його бронеплит на автоматичних лiнiях, якi розробляються в Iнститутi електрозварювання Патона, але бойовi якостi машини вiд цього стали тiльки кращими.
Перша дослiдна партiя з десяти машин Т-30 була схожа на нiмецьку "трiйку" i була озброєна гарматою в п"ятдесят мiлiметрiв з довжиною ствола в шiстдесят калiбрiв. Для боротьби з танками цiєї гармати було досить, але вiдразу виявилася слабкiсть її осколково-фугасного снаряду. Вихiд бачили в збiльшеннi калiбру, а отже, це зумовило перехiд до бiльш важкого класу, танку типу "четвiрки". Друга експериментальна партiя з двадцяти машин Т-31 зберегла торсiонну пiдвiску, отримала бiльш потужний i надiйний дизельний двигун Кременчуцького моторного заводу та нову башту з гарматою калiбром 75 мiлiметрiв i довжиною ствола в сорок два калiбри. Танк вже мiг однаково ефективно боротися з пiхотними i броньованими цiлями. Але корпус нової машини був технологiчно складним у виготовленнi, тому його замiнили на бiльш простий, з семи бронелистiв: два лобових, нижнiй i верхнiй, з нахилом вiдповiдно шiстдесят i сорок градусiв до нормалi, вертикальнi бортовi листи, кормовий з негативним кутом нахилу, i верхнiй i нижнiй броньовi листи. Корпус розроблявся, як i технологiя виготовлення бронi, в науково-виробничому об"єднаннi "Металургiя", провiдний спецiалiст - професор кафедри металографiї, загальної i спецiальної металургiї Київського Полiтехнiчного iнституту академiк УАН Iван Адрiанович Фещенко-Чопiвський, виготовляли дослiднi корпуси в селищi Новогуйвинське поблизу Житомирi, на дослiдному танковому заводi, броньовi плити для них катали в Днiпропетровську. Лобова броня корпусу досягає в останнiй модифiкацiї сiмдесяти мiлiметрiв, бортова i кормова - сорока, верхнiй i нижнiй бронелисти мають двадцять мiлiметрiв товщини.
Було випробувано на снарядостiйкiсть бiльше двадцяти варiантiв корпусу та десять варiантiв башти. Варiювалися форма, товщини бронеплит, тип бронi. Результатом дослiдiв стало зменшення до мiнiмально необхiдної кiлькостi люкiв корпуса i башти, що дещо погiршило зручнiсть обслуговування, але збiльшило снарядостiйкiсть. Тепер в лобових та бортових бронелистах i бортах башти люки вiдсутнi.
Окремо зупинюся на силовiй установцi танка. В провiдних танкобудiвних країнах танки працюють на авiацiйному бензинi. Згiдно рiшення РНБО, ми вiдмовилися вiд бензину, як танкового палива, i вже з 1931 року моторнi КБ в Харковi, Кременчуцi, Львовi працюють над розробкою дизельного двигуна.
За основу нової машини ОКБ був взятий дизель, який створений по типу дизельного варiанту авiацiйного двигуна Даймлер-Бенц DB-603 V3 на основi швейцарської лiцензiї на дизельний вантажний автомобiль. Моторний вiддiл Кременчуцького автомобiльного заводу, що цi лiцензiйнi швейцарськi вантажiвки i випускає, розробив спецiально для нового танка компактний V-подiбний дизельний 6-цилiндровий двигун КМЗ-6 потужнiстю двiстi п"ятдесят i триста п"ятдесят i 8-цилiндровий КМЗ-8 потужнiстю чотириста п"ятдесят i п"ятсот п"ятдесят кiнських сил для танкiв i тягачiв. Ще триває доводка моторiв. Доведений бiльш-менш шестицилiндровий КМЗ-6. Випускає його малими серiями Кременчуцький моторний завод.
З новим корпусом, баштою i двигуном з"явився танк Т-32. Але разом з новим корпусом виникла i нова проблема - з "нiмецькою" компоновкою машини: вiддiлення управлiння, сумiщене з трансмiсiйним вiддiленням, бойове та моторне. При такiй компоновцi внутрiшнiй об"єм танка витрачався нерацiонально. Внаслiдок цього висота корпусу танка була завищена. Оскiльки новий двигун - V-подiбний шестицилiндровий дизель потужнiстю триста п"ятдесят кiнських сил був коротший вiд карбюраторного "майбаха", його розвернули поперек корпуса i перенесли вперед, об"єднавши трансмiсiйне i моторне вiддiлення. Переднє розмiщення було обумовлене зручнiстю обслуговування i спрощення конструкцiї приводiв управлiння. Крiм того, тепер довгоствольна гармата не виходила за габарити корпусу i її збiльшили до сорока шести калiбрiв. Так з"явився танк Т-33. Наступна модифiкацiя - Т-34 - мала нову ходову частину: направляючий i шiсть опорних каткiв були однаковими за дiаметром i конструкцiєю, переднiй ведучий каток мав цiвочне зчеплення з дрiбноланковою гусеницею. Машина вийшла досить вдалою, перекомпоновка розмiщення агрегатiв дозволила зменшити висоту корпусу до ста п"яти сантиметрiв i вага танка вiдразу зменшилася до вiсiмнадцяти тонн. Саме прийшли повiдомлення з Iспанiї про можливостi нових протитанкових гармат, i тому на чверть збiльшили товщину бронi. Вага зросла до двадцяти трьох тонн в модифiкацiї Т-35. Остання модифiкацiя - танк Т-36 - отримала нову башту кабiнного типу, нову гармату з довжиною ствола в сорок вiсiм калiбрiв i лiцензiйний телескопiчний танковий прицiл фiрми Цейса, шкала якого дозволяє з вiдносною точнiстю визначати вiдстань до цiлi, з наперед вiдомими розмiрами. Хочу вiдмiтити, що такого прицiлу не мають танки жодної iншої країни. Крiм Нiмеччини, звичайно. Але нашi iнженери-оптики змогли зробити кращий прицiл. Пробачте, це я поквапився, про новий танковий прицiл скажу трохи згодом...
Машина пройшла випробування i Київським та Львiвським заводами випущена перша велика серiя з ста сорока машин. Фактично це машини установочної партiї i зараз вони проходить дослiдну вiйськову експлуатацiю. Ними озброєно по одному батальйону в трьох учбових танкових полках.
Але бiльш цiкавим є зразок Харкiвського танкового заводу. Керiвник танкового конструкторського бюро Олександр Морозов закiнчив Харкiвський машинобудiвний iнститут в тридцять першому роцi. З двадцять восьмого року працював в групi Iвана Никаноровича Олексiєнка над проектом середнього танку. П"ять рокiв працював у конструкторському бюро танкового виробництва заводу, проявив себе, як здiбний органiзатор i талановитий конструктор. Пiсля того, як Олексiєнко перейшов на Київський танковий завод, призначений керiвником групи проектування танку типа Крiстi. Олексiєнко був проти того, щоб брати за зразок iноземний танк, тому й вiдмовився вiд подальшої роботи. Нинi працює в Києвi над проектами важких танкiв i самохiдних установок. А група Морозова творчо пiдiйшла до нового завдання i представила керiвництву свiй проект. Конструктори групи Морозова тiсно спiвпрацюють з танкiстами-практиками, вивчають i застосовують досвiд експлуатацiї танкiв. Розробки велися по кiлькох напрямках, вивчалися переваги i недолiки рiзних моделей. В результатi з"явився дуже перспективний проект i завод виготовив на сьогоднiшнiй день три дослiднi танки. - Слюсаренко вказав на малюнок приземкуватого танка з довгоствольною гарматою. - Це Т-40. З iндексу видно, що бойова маса танка розраховувалася вiд тридцяти до сорока тонн. Проект машини розробляли три роки. Головний iнженер проекту - Микола Кучеренко. Це принципово нова машина в танкових вiйськах, такої немає i навiть не проектується в провiдних танкових конструкторських бюро свiту. Машина й задумувалась, як оригiнальна, не схожа на iншi танки свiту.
Машина має класичну компоновку: вiддiлення управлiння, бойове i моторно-трансмiсiйне вiддiлення. Зразком для цiєї моделi слугував радянський танк БТ-5, який веде своє походження вiд танка Крiстi. Вiд нього харкiвськi конструктори взяли простий i технологiчний у виготовленнi зварний корпус, ходову частину з великими опорними катками, i, головне, велику питому потужнiсть, але, так само, як i британцi, вiдмовилися вiд подвiйного рушiя i машина пересувається тiльки на гусеничному ходу. По своїм експлуатацiйним характеристикам цей танк переважає навiть новi радянськi машини.
В основу нової машини була покладена максимально можлива рухливiсть на полi бою. А це можливо тiльки при наявностi легкого i потужного двигуна. Моторний вiддiл Харкiвського танкового КБ взяв за основу нову розробку нiмецьких авiабудiвникiв. Фiрма "Хенкель" розробляла авiацiйний двохтактний дизель з вертикально-опозицiйним розташуванням цилiндрiв, але розробка для авiацiї виявилася безперспективною. Харкiв"яни закупили документацiю на цей двигун i створили танковий дизель з дуже низькою висотою i високою питомою потужнiстю. Це якiсно вiдрiзняє двотактнi двигуни вiд чотиритактних. Правда, доводка двигуна ще триває i, як недолiк, можна вiдмiтити, що цей двигун вимагає дуже квалiфiкованого обслуговування. Але переваги безсумнiвнi. Бо в результатi висота корпуса танка стала всього дев"ятсот мiлiметрiв, а моторно-трансмiсiйне вiддiлення займає менше третини довжини корпусу. Загальна висота машини не перевищує двох метрiв. Дизель потужнiстю сiмсот п"ятдесят кiнських сил при тридцяти тоннах бойової маси дає високу питому потужнiсть, а значить, танк може швидко виходити з зони обстрiлу i займати вигiднi позицiї для атаки.
Броня нового танка виконана протиснарядною. Лобовий лист корпуса має сiмдесят мiлiметрiв товщини, броня бортiв i корми - сорок мiлiметрiв, дах i днище по двадцять. Башта зварена з катаних листiв з великими кутами нахилу. Товщина її переднiх бронелистiв по сiмдесят п"ять мiлiметрiв, борти - сорок, i кормовий лист башти сiмдесят мiлiметрiв. Оскiльки висота башти невелика, кормовий лист башти з конструктивних мiркувань виконаний вертикальним i має велику товщину. Дах башти має стандартну товщину бронелиста в двадцять мiлiметрiв. Розробка корпусу i башти i для цiєї машини також проводилася з участю спецiалiстiв НВО "Металургiя" пiд керiвництвом академiка Фещенка-Чопiвського.
Основне озброєння танка - така ж гармата, як i на Т-36. Але прицiл новий - стереоскопiчний далекомiр з базою тисяча двiстi мiлiметрiв. Це абсолютно нова розробка Iзюмського оптико-механiчного об"єднання. Коли танки киян i львiв"ян мають лiцензiйний телескопiчно-шарнiрний танковий прицiл фiрми Цейса, то для Т-40 зробили новий танковий прицiл-далекомiр ТПД-40 з точнiстю вимiрювання 3-5 вiдсоткiв на дальностi чотири тисячi метрiв. Це означає, що на дальностi в кiлометр похибка вимiрювання становить 30-50 метрiв. Для точного пострiлу цiлком достатньо. Але ще потрiбно додати, що цей прицiл забезпечує автоматичну установку кута прицiлювання вiдносно дальностi i автоматично враховує змiну цiєї дальностi i кута прицiлювання для власного руху танка. Пiдводячи марку прицiлу до цiлi, навiдник постiйно у полi зору прицiлу отримує цифрову iнформацiю про зближення чи змiщення цiлi по фронту на кут змiщення. I якщо взяти до уваги, що найбiльша прицiльна дальнiсть стрiльби бронебiйним снарядом три тисячi метрiв, а основний спосiб стрiльби - з ходу, то прицiл-далекомiр разом з електрогiдравлiчним стабiлiзатором озброєння у двох площинах в багато разiв пiдвищує точнiсть влучання.
З новою машиною ознайомилися командири i рядовi танкiсти практично всiх танкових бригад нашої армiї. Думка однозначна - це той танк, якого так ми очiкували. Оскiльки це дослiдний танк, ми запропонували харкiв"янам збiльшити товщину лобової бронi до ста-ста двадцяти мiлiметрiв, використати вдалi наробки киян i львiв"ян: ходову частину i башту кабiнного типу, як на танку Т-36, поставити нову гладкоствольну протитанкову гармату "Рапiра" калiбром дев"яносто мiлiметрiв, якою озброюються винищувачi танкiв самохiдних протитанкових бригад армiйських груп. Звичайно, це викличе рiст бойової маси до тридцяти шести-восьми тонн, але резерв потужностi двигуна дозволяє нарощувати вагу до сорока тонн.
Крiм того, ми рекомендували оснастити новий танк обладнанням для пiдводного водiння, встановити недавно розробленi в Донецьку прилади нiчного бачення i нiчний прицiл навiдника. Взамiн ми отримаємо важкий за озброєнням та бронею танк, але з вагою i рухливiстю середнього.
В результатi матимемо машину, здатну дiяти цiлодобово у великому вiдривi вiд головних сил...
- А що ж з спiльним проектом львiвського та київського КБ? - Запитав Малиновський.
- Про це ми також подумали, товаришу генерал. - Пiдвiвся Андрiй Гетман. - Танк Т-36, на жаль, зроблений на межi можливостей конструкцiї i не має резервiв для модернiзацiї. На цiй машинi, без кардинальної переробки неможливо збiльшити товщину бронi, як це можна легко зробити на харкiвському танку. Ходова частина буде переобтяжена додатковою вагою i переднi котки просто вийдуть з ладу. Однак ця машина iдеально пiдходить, як шасi для самохiдних гармат. САУ в наступнiй вiйнi потрiбно буде нiяк не менше, нiж танкiв. Iспанська i монгольська кампанiї показали, що грядущi вiйни будуть вiйнами моторiв, бронi i далекобiйних гармат. А для здешевлення виробництва можна унiфiкувати новi машини по двигуну, ходовiй частинi i приладам спостереження та радiообладнанню.
Пiдсумовуючи наш iспанський досвiд, для того, щоб танковi з"єднання могли вести самостiйно операцiї по прориву оборони i в оперативному тилу противника необхiдно: перше, посилити броню до рiвня, який забезпечує захист вiд вогню малокалiберної протитанкової артилерiї; друге, посилити озброєння танкiв до рiвня, який дозволить вести вогневий бiй з протитанковою артилерiєю противника; третє, ввести в танковi частини i з"єднання пiдроздiли власної артилерiї на самохiдному гусеничному шасi; четверте, ввести в склад танкових частин i з"єднань пiдроздiли власної моторизованої пiхоти на броньованих транспортерах, якi можуть пересуватися разом з танками. Першi двi умови виконанi, а двi наступнi необхiдно виконати найближчим часом.
- По озброєнню танкiв дамо слово майору Федорчуку. - Обернувся в бiк Трохима Федорчука генерал Малиновський. - Що у нас з перспективним озброєнням моделей нових танкiв?
- Ми виходили з того, що основне призначення бойової броньованої машини - знищення ворога. Якщо коротко, то головне в танку - його здатнiсть швидко i надiйно вбивати. Для цього за нашим замовленням Українська Академiя Наук провела дослiдження по вогневому ураженню броньованих цiлей. Рекомендацiї використовуються в роботах артилерiйських конструкторських бюро в Києвi, Чернiговi, Севастополi для розробки нових танкових i протитанкових гармат. Зокрема, вiддiлом танкового озброєння Чернiгiвського Державного арсеналу розроблена нова гладкоствольна гармата "Рапiра" в танковому, самохiдному i буксированому варiантi. Оскiльки припускається, що ймовiрний противник буде мати на озброєння важкi танки з проти снарядним бронюванням i великокалiберними гарматами - ми знаємо, що Кiровський завод почав випуск важкого танку КВ-2 з 152-мiлiметровою гаубицею i веде пiдготовку виробництва танку з 107-мiлiметровою гарматою, то розроблена цiла лiнiйка таких гармат калiбром 90, 105, 115, 120, 125, 140 i 155 мiлiметрiв. Однак поки що доведена до серiйного виробництва тiльки одна модель, 90-мiлiметрова гармата "Рапiра". Iншi, на жаль, ще не вiдповiдають тактико-технiчному завданню по купностi бою. Але робота ведеться i коли в Радянському Союзi почнуть серiйний випуск важких танкiв типу КВ з бронею в сто мiлiметрiв i 107-мiлiметровоюгарматою, ми зможемо переозброїти нашi танки.
- Це все? - Малиновський пiдвiвся, щоб пiдвести пiдсумок обговоренню.
- Дозвольте, товаришу генерал? - Знову пiдвiвся майор Слюсаренко. - я хочу сказати про важкi танки. В Києвi, танковим КБ Броварського танкоремонтного заводу розроблений проект важкого танка. Керiвник танкового конструкторського бюро Жозеф Котiн закiнчив танковий факультет академiї в тридцять другому роцi. Потiм п"ять рокiв працював у конструкторському бюро академiї, проявив себе, як здiбний органiзатор. В тридцять сьомому був запрошений керiвництвом БТРЗ очолити танкове КБ заводу. В короткий термiн зiбрав у своєму бюро молодих i завзятих спецiалiстiв. Вони тiсно спiвпрацюють з танкiстами-практиками, вивчають i застосовують досвiд експлуатацiї танкiв. В результатi з"явився дуже перспективний проект важкого танку i завод виготовив на сьогоднiшнiй день три дослiднi зразки. - Слюсаренко вказав на малюнок приземкуватого танка з довгоствольною гарматою. - Це Т-3. Проект танка розробляли з тридцять сьомого року. Головний iнженер проекту - Микола Духов. Це бойова машина вагою в сорок шiсть з половиною тонн. Озброєння - нарiзна гармата калiбром 102 мiлiметра. Розробник озброєння Київське Конструкторське Бюро Артилерiї. "Рапiра", звичайно, добра гармата, але зауважу, що гладкоствольнi артсистеми поки що у вiйськах є екзотичною новинкою, яка ще не перевiрена часом, а тому, для бiльшої впевненостi, в Києвi i Севастополi ведуться роботи над нарiзними танковими гарматами великих калiбрiв для важких танкiв i важких самохiдних установок. Так само, чернiгiвцi, кияни i севастопольцi розробляють цiлу лiнiйку унiфiкованих танкових гармат. Пропонується мати в кожному ОК важкi танковi батальйони для посилення територiальних дивiзiй, якi не мають нiякої бронетехнiки. Потужна гармата дозволить надiйно знищувати ворожi танки на граничнiй вiддалi i два-три кiлометри. Конкретно для нашого ТВД це практично означає знищення танкiв "червоних" вiдразу, лише вони з"являться на горизонтi. Броня нового танка не буде пробиватися навiть новими 76-мiлiметровими гарматами зi стволом довжиною в п"ятдесят калiбрiв, що встановлюють на важкi КВ з усiх дистанцiй прицiльного вогню. А, значить, такi танки будуть кiстяком оборони пiхотних територiальних дивiзiй. А без танкiв пiхота "червоних" мало що зможе зробити. Нашi машини повиннi бути кращими, нiж у нашого ймовiрного противника...
...Спостережна вишка пiдносилася над заснiженим полем на пiвсотнi метрiв i полiгон Учбового Центру Захiдного ОК проглядався на десяток кiлометрiв навкруг. Широкi подвiйнi панорамнi вiкна давали змогу кругового огляду, але не дозволяли, як не старалися потужнi обiгрiвачi, пiдняти температуру всерединi вище десяти градусiв. Початок березня сорок першого року виявився снiжним i холодним.
Зараз всерединi було боляче очам вiд блиску золотих генеральських погонiв - вище вiйськове керiвництво України разом з Гетьманом спостерiгало за навчаннями експериментальних мотопiхотних частин, озброєних новими бронетранспортерами, розробленими Харкiвським тракторним заводом.
- Як там Остап Вишня писав: "Хукнеш, а воно пара з рота клубками вихукується..." - Потираючи долонi в шкiрних рукавичках, весело промовив Павло Петрович Скоропадський, вiдiрвавшись вiд стереотруби. - Добра погода для навчань, та й пани генерали трохи жирок розтрясуть, а то в декого пузо...
Гетьман глузливо глянув на генерала Малиновського, в чий город i був камiнчик, i знову припав до окулярiв. З промiжку в темнiй смузi лiсу саме з"явилися темнi цятки - батальйон завершував марш.
- Дозвольте доповiсти, товаришу Гетьман... - Почав було Малиновський, але Скоропадський застережно пiдняв руку i припинив його пояснення. Починався найцiкавiший етап дослiдних навчань.
"Товаришу Гетьман, - хмикнув про себе Скоропадський, - це ж треба таке придумати!" Ось вже бiльше десяти рокiв, як встановлено статутне звернення "товариш" мiж вiйськовиками, але нiяк звикнути не можна. Однак, Народнi Збори, парламент України, умовою прийняття на початку тридцятого року нових статутiв поставили саме цю форму звертання. I нiчого не можна було вдiяти - соцiалiстична бiльшiсть парламентарiв була непохитною. Тодi довелося поступитися, i нинi в Українськiй Армiї звертання, як i в Робiтничо-Селянськiй Червонiй Армiї, найiмовiрнiшого противника України. Маячня, коли подумати!
...Широколобi приземкуватi машини стрiмко рвали гусеницями снiгову цiлину. Похитуючись на нерiвностях, машини пробивалися крiзь глибокий снiговий покрив, давлячи його гусеницями i бронею. Як i припускав майор Панченко, в другiй половинi дня обстановка почала змiнюватися. До цього марш проходив спокiйно, коли не брати до уваги кiлька повiтряних атак "противника", якi були успiшно вiдбитi. Але тепер, коли лiс залишився позаду i батальйон опинився на вiдкритiй мiсцевостi, його становище ускладнилося. "Противник" вживав енергiйнi заходи, щоб захопити гряду висот, позначену на картi, як Малi Гори. В тактичному планi вони займали дуже вигiдне положення.
Щойно поступили данi, що сюди висувається авангард "противника". Але сам авангард не дуже турбував комбата. Вiд гряди вiн знаходився куди далi, нiж батальйон Панченка. Куди бiльше неспокою доставляли повiдомлення про зрослу активнiсть авiацiї "противника". В обстановцi, яка склалася, вона могла затримати просування батальйону i перешкодити своєчасно зайняти вигiдний рубiж. Зараз колона рухалася по рiвнинi, що давало певнi переваги авiацiї "умовного ворога". З"явиться вона зараз, i важкувато буде батальйону: на рiвнинi не сховаєшся вiд повiтряного нападу, тут все, як на долонi.
I це тривожило комбата. Вiн розумiв, що тепер багато буде залежати вiд протиповiтряної оборони. Особливо покладатися потрiбно було на придану батальйону зенiтно-артилерiйську батарею. Комбат викликав її командира по радiо:
- Третiй, Третiй, я - Буран! - Передав в ефiр свiй позивний майор Панченко i став уточнювати задачу старшому лейтенанту Сергiю Iонову...
Отримавши задачу, командир батареї ЗСУ-27-2 "Iнгулець" швидко довiв її до своїх пiдлеглих. Примружившись, обдивився вiн мiсцевiсть. Морозний березневий день вже закiнчувався i сонце, давно поминувши зенiт, даремно намагалося пробитися крiзь вершини могутнiх дерев, якi густою стiною вишикувалися лiворуч дороги. Лiс "Сосновий" перетинав шлях i мотопiхотному батальйону потрiбно було обiгнути його пiвнiчно-схiдне узлiсся, потiм повернути налiво, а там i до Малих Гiр рукою подати.
До лiсу i пiсля нього мiсцевiсть була зовсiм вiдкритою, що сприяло своєчасному виявленню i обстрiлу повiтряних цiлей. Iнша справа - лiсовий масив. Його широка стiна перегороджувала рiвнину, даючи "противнику" можливiсть нанести раптовий удар з повiтря. Найбiльш небезпечна дiлянка маршруту батальйону проходила вздовж його пiвнiчно-схiдного узлiсся. Тут важко було вести спостереження i ще важче буде здiйснити маневр в разi повiтряної атаки.
Iонов вiдiрвав погляд вiд карти, в далинi, над горизонтом з"явилася темна точка, яка росла з кожною хвилиною. "Штурмовик!" - доповiв спостерiгач командиру батареї. По плутаному маршруту крилатої машини неважко було здогадатися, що ведеться повiтряна розвiдка. Спочатку штурмовик пройшов над лiсом, потiм розвернувся i пiшов над його пiвденно-схiдною кромкою. Потiм лiтак раптово розвернувся, набрав висоту i зник за горизонтом. Зенiтнi установки вже подолали вiдстань до лiсу i механiки-водiї вели їх по глибокiй колiї в снiгу, яку залишила головна похiдна застава. "Цi двi ребристi смуги з повiтря добре помiтнi, саме тому й повернув лiтак-розвiдник назад. I колiя добре показує, де пройде батальйон. Значить, авiацiя напевне ж нанесе удар в той момент, коли пiдроздiли батальйону будуть минати узлiсся. Що ж, тодi для штурмовикiв "противника" потрiбно приготувати пастку саме там, де вiн сподiвається зробити раптовий напад. На його несподiваний удар вiдповiсти своєю несподiванкою..."
- Буран, Буран! Я - Третiй. Вирiшив... - Доповiдав Iонов своє рiшення комбату...
На високiй швидкостi зенiтнi установки випередили iншi пiдроздiли, перетнули невеликий перелiсок i вийшли на простору поляну. Дорога залишалася значно праворуч, її майже не було видно з-за дерев. За їхньою щiльною стiною притаїлися бойовi машини, зайнявши вогневi позицiї в суворо визначеному порядку. Тут найзручнiше перекрити найбiльш ймовiрнi напрямки повiтряних атак.
- До бою! - Скiльки разiв за цю добу зенiтники виконували таку команду! - Пошук!
Бойове вiддiлення батарейного пункту управлiння наповнене рiвним гулом. I ось прилади зафiксували появу повiтряних цiлей. Лiтаки "противника" йшли на малiй висотi з боку сонця, яке заходило. Вони знаходилися ще на граничнiй дальностi, а стволи автоматичних гармат вже жадiбно промацували небо в цьому секторi, готовi вдарити по цiлям лавиною вогню.
- Є цiль! - Доповiв оператор радiолокацiйної станцiї БПУ . Прямо перед ним екран iндикатора пошуку, а на ньому яскраво свiтиться зелена цятка. Це i є лiтак "противника". По вигадливiй кривiй видно, що вiн здiйснює протизенiтний маневр. Але оператор впевнено веде цiль, не випускаючи її з поля зору. Точнi i впевненi рухи на рукiв"ях управлiння антеною i ось цятка виведена на вiзирну лiнiю. Екiпаж БПУ працює чiтко i злагоджено, контрольнi риски вже взяли у вилку вiдмiтку цiлi. Операцiя, необхiдна для автоматичного супроводу цiлi виконана. - Автоматичний супровiд!
- Буран, Буран! Я - Третiй, цiль супроводжую! - Доповiв командир батареї майору Панченко.
- Третiй, Третiй! Я - Буран! Вийшли з лiсу. - Iонов в ТПК ще раз оглянув установки батареї.
За їхньою бронею йшов зараз супровiд цiлей, обличчя зенiтникiв освiтлене зеленуватим свiтлом екранiв радiоприладових комплексiв. Башти зенiтних установок наповненi короткими командами, якi розумiють з пiвслова, клацанням тумблерiв та гулом численних приладiв. Отримувана вiд них iнформацiя перетворюється в точнi даннi, якi поступають в автоматичнi пристрої установок. I ось наступає вирiшальний момент. На пультi командира батареї загорiлася зелена лампочка - цiлi ввiйшли в зону обстрiлу.
- По штурмовикам, довгими, вогонь! - Подав команду командир батареї. I зенiтнi установки здригнулися вiд пострiлiв. Назустрiч повiтряним мiшеням нiсся вогненний шквал. Подолати його неможливо i лiтаки звертають. А потiм атака повторюється знову, iще раз... Тiльки кожного разу зривається, бо зенiтники ведуть влучний вогонь. Коли б тут були реальнi цiлi, вони вже горiли б на землi...
Слiдом за лiтаками штурмової авiагрупи йшли двi радiокерованi мiшенi. По ним зенiтнi установки вiдпрацювали бойовими снарядами. З вишки добре було видно, як траси снарядiв прошивали лiтаки.
- Вiдбiй! - Загули на високих нотах двигуни i зенiтнi установки одна за одною покидають вогневi позицiї. I тiльки широкi ребристi слiди вказують на їхнiй шлях...
...На вишцi напружено спостерiгали за перебiгом учбового бою. I коли зелено-бiлi пласкi машини зникли за стiною чорного лiсу, генерали випросталися вiд стереотруб i опустили бiноклi. На бiлому снiгу догорали збитi радiокерованi мiшенi.
- Костянтине Костянтиновичу, - звернувся Гетьман до начальника Генерального Штабу, - вiдмiтьте в наказi особовий склад зенiтної батареї. Всiм особисто моя подяка. Командирiв бойових машин нагородити iменними годинниками, офiцерiв - iменною зброєю. Командира зенiтної батареї нагородити моєю вiдзнакою. I премiальнi за бiй особовому складу батареї видати в подвiйному розмiрi. З мого особистого фонду. - Це Гетьман вже наказав одному зi своїх ад"ютантiв. - Що ж, товаришi генерали, цей бiй наочно довiв, що при правильнiй органiзацiї протиповiтряної оборони удари з повiтря можна успiшно вiдбивати. -I Гетьман Скоропадський знову звернувся до генерала Морозова. - Зенiтники дiяли прекрасно, Костянтине Костянтиновичу. А зi "збитими" авiаторами чинити, як прийнято: службове розслiдування по дiям командирiв групи та загону, грошове нарахування за даремно витрачене пальне, боєприпаси i ресурс бойової технiки на особовий рахунок частини. Раз програли - нехай розплачуються! Потiм доповiсте менi...
...Пiсля закiнчення навчань Гетьман особисто подякував особовому складу батальйону майора Панченка за рiшучi та умiлi дiї в цьому учбовому бою. Офiцерам i сержантам - командирам бойових машин були тут же врученi iменнi нагороди. Обличчя солдатiв цвiли задоволеними усмiшками - особиста подяка Гетьмана багато чого була вартою, у вiйськах вона вважалася цiннiшою за урядову нагороду.
Пiсля урочистої частини командир батальйону разом зi своїми офiцерами показав Гетьману нову технiку пiхоти. Основним героєм дня був приземкуватий, схожий на плаский брусок, гусеничний бронетранспортер, аналог нiмецької "спецiальної машини 251". Експериментальнi навчання ще не закiнчилися, але вже показали високу ефективнiсть дiй моторизованої пiхоти, оснащеної такими машинами.
Скоропадський знав, що нова машина розроблялася, як малий тягач для протитанкової артилерiї та транспортер артилерiйських боєприпасiв. Оскiльки тягач повинен був дiяти на передньому краї, пiд вогнем ворожих кулеметiв та гармат, вiн мав легке бронювання - п"ятнадцять-двадцять мiлiметрiв - для захисту екiпажу та обслуги буксированої гармати вiд куль i осколкiв.
Машина була створена на базi снiгоболотохода ГТ-Л , розробленого ще в тисяча дев"ятсот тридцять сьомому роцi для Державної Прикордонної Служби України. Машина мала широкi гусеницi, двигун в двiстi вiсiмдесят кiнських сил i технологiчну конструкцiю. Тягач-транспортер розроблявся невеликою серiєю для полiського краю. Але ця конструкцiя виявилася досить вдалою i потрiбною не одним прикордонникам в полiських болотах, а практично на всiй територiї України. Охоче її купляли i зарубiжнi покупцi. Через рiк на її основi було розроблено плаваючий гусеничний тягач МТ-Л для геологiв, рятувальникiв, пожежних, мисливських i рибних господарств та всiх, кому потрiбно пересуватися не тiльки по дорогам.
Саме ця модель послужила основою для армiйського броньованого тягача-транспортера МТЛБ. Машина, розроблена Харкiвським тракторним заводом виявилася настiльки вдалою, що могла використовуватися не тiльки за своїм прямим призначенням. Втiм, це було закладено ще в основу самого проекту. Конструктори з самого початку розробляли вдалий проект снiгоболотохода, як унiверсальне шасi для цiлого сiмейства броньованих машин: бойових, транспортних, допомiжних...
Оскiльки в машинi широко застосовувалися недорогi автомобiльнi агрегати, вона була простою в управлiннi та обслуговуваннi, а вартiсть нового тягача-транспортера була в десять разiв менша, нiж у танка, то на базi МТЛБ конструктори ХТЗ розробили бронетранспортер для пiхотного вiддiлення, озброєний баштою з великокалiберним i звичайним кулеметами, а також цiлу гаму рiзноманiтних машин. Шасi МТЛБ використовувалося i як базу для спецiальних машин: iнженерних, машин хiмiчної розвiдки, це були командно-штабнi машини для командирiв батальйонiв та бригад, командно-спостережнi пункти командирiв артилерiйських дивiзiонiв та батарей, мобiльнi пункти управлiння польової i зенiтної артилерiї, машини передових авiацiйних навiдникiв, пересувнi вузли зв"язку дивiзiйного i корпусного рiвня, броньованi транспортери для поранених, машини зв"язку та управлiння. Всього рiзноманiття й не перелiчити...
Для бойових модифiкацiй тягача-транспортера були розробленi башта з пiхотною реактивною гарматою "Грiм", легкою пiхотною мортирою калiбром сiмдесят шiсть мiлiметрiв, 120-мiлiметровим мiнометом, турельнi установки малокалiберних автоматичних гармат i великокалiберних кулеметiв для пiдтримки пiхоти, башти з зенiтними автоматичними гарматами i кулеметами, платформи з направляючими ракетних установок залпового вогню.
Саме на базi цього тягача-транспортера була розроблена зенiтна самохiдна установка "Iнгулець" i батарейний командний пункт зенiтної артилерiї. В вантажному вiдсiку МТЛБ був встановлений баштовий модуль з автоматичними 27-мiлiметровими гарматами - спiльна розробка нiмецької фiрми "Маузер" та українського КБС - зi стрiчковим живленням i вийшла самохiдна зенiтна установка ЗСУ-27-2. А машина БКП була оснащена компактною радiолокацiйною станцiєю кругового огляду та наведення з комплексом управлiння бойовими машинами батареї по радiоканалам...
Показ нової технiки закiнчився через годину. Верталися назад вже в сутiнках. Довга вервечка машин-всюдиходiв швидко котила по розчищенiй шляхопрокладчиками вiд снiгу польовiй дорозi.