Зав рюхи мерзлякувато гармидер.
Зав рюхи мерзлякувато гармидер
Максим Стоялов
Макс Стоялов :: Завiрюхи мерзлякуватої гармидер
Завiрюхи мерзлякуватої гармидер
МАКС СТОЯЛОВ
 
На кепку випала зима
Потрубочно згорнулися вуха;
Завiрюхи мерзлякуватої гармидер
Зупинися, її послухай!
 
Всi вiдчуття в сплячцi до весни
Боягузи з хутра i в квiточку;
Замерзнули душi i носи
Мерзнули зграї моїх строчок.
 
Верховний жрець коротких днiв
Ляже, закрашений чорною фарбою.
I звалиться з пiднебiння Галiлей
Людей смiшить про землю казкою.
 
У кафешках каву i мрiї
У очах - коньяк, на серце - сльоту.
А з пiднебiння сиплються квiти
I як тут узяти, i не заплакати?
 
Нахабне свiтло прожекторiв
Вiконець рiдке свiчення.
Моїх улюблених куполiв
Молитов i вiри золочення.
Водiй той, що запiзнився тисне
Педаль опiвнiчного органу.
Мене зовсiм нiхто не чекає
А я такий щасливий, як не дивно.
З протестом в душi, все ж, мирюся неминучим
Адже всi ми колись пiдемо.
Мiняючи душi по сезону одягу
Живучи лише сьогоднiшнiм днем.
З кольором троянди збитi в кров долонi...
Кiльця хльостають злiсно по щоках...
Шовк вогнищем вiд плаття Коломбiни
Море з пiднебiнням дiлить навпiл...
 
Бий, Марсело, батогом шестиструнної -
Роздувай вогнище холодної Ночi...
El corazon De gitana стрункою
Душу пiднебiння розриває в клаптi...