а я все жду твого дзвiнка..
скажу: без тебе не загину.
чомусь пдушка вже вогка..
заснула. знов до тебе лину.

ти знаєш. жить без тебе зможу.
сама я теж не пропаду...
та просто, щось отак негоже:
сльози в тобi я не знайду.

я знаю, все оце минає.
й любов моя мине також.
але чому? й сама не знаю...

чи любиш ти мене? отож...
i сам не знаєш, що тобить.

в таку погоду смутну й темну
ти не продовжиш так любить.
i зрозумiєш: все даремно...

даремно ти дзвонив i хвилювався--
це була гра i нiчого та§ть..
i ключик серця твого так i не знаййшовся..
серед чужих словесних розма§ть...