чому так швидко все минає,
чому бiжиш ти в далечiнь..
ти знай, що щиро я кохаю,
скажу без зайвих я хотiнь...

чому розлука близько стала?
чому вже серце не болить..
ти знай. що я тебе кохала
й не забувала нi на мить...

ти десь кричиш, а я не чую
i ти бiжиш, а я вдалi..
про тебе спогадом лiкуюсь
та спогади цi замалi...

досягнеш ти свого бажання,
здiйсняться мрi§ всi тво§..
та знай, щирiше нiж кохання.
нiчо не знайдеш для дво§х....

чому полинув так далеко?
як важко витерпiть цi муки...
думки летять немов лелеки,
я не живу в цi днi розлуки..

чому, коли тебе не має
сльоза тече з лиця рiкою...
чи важко прочитать "кохаю"
в очах, що прагнуть буть з тобою?

поглянь у них i все пiзнаєш:
як важко перший крок ступить...
коли в реальностi кохаєш.
а мрiя вже кудись летить...

чому так важко зрозумiти,
що без взаєму почуття...
думки продовжують болiти
i так проходить все життя..