тепло. тихо. нiчка. зорi.
мiсяць спiває пiснi..
щире кохання прийшло, а вiдколи 
в вiдповiдь чую лиш нi..

пройдуть години, роки--все минає
знаю далеко й не сам..
знаю, що вiн вже мене не чекає,
знаю, що все я вiддам...

лиш би побачить той образ знайомий,
хоч на хвилинку, на мить
обрис тих губ, що давно вже вiдомий,
той, що кудись вiдлетить..

хочу зловити твiй страх i тримати
вiчно в собi..ну а ти..
я не прохаю взамiн щось давати
просто будь вiльним й лети..

вань, а ти знаєш, кохання--це птаха
щатя §§ не в руках...
щастя зробити над полем два маха..
й знати, хто буде з нас птах...

рано чи пiзно хтось пустить на волю
того, кому тiсно в руках;
той, хто самий творить власную долю
й не йде по чи§хось стежках...

кохання-- це жертва. яка не вiдомо..
чому вiдпускаєш мене
минула любов.. вже ти просто знайомий..
ти ж знав, що усе це мине...

сонячний промiнь i ранок ступає
вiтер спiває пiснi...
радiсно чути вiд тебе "кохаю"..
i тiльки небо в вiкнi....