Я ж так хотiла бути поруч,
дарити посмiшки щоднини..
погляну влiво i праворуч..
та вже нiкого..лиш жоржини..
ця ягода напрочуд нiжна
хоч i з колючками вона....
Вродлива. Просто дивовижна..
хоча чомусь вона одна..
нiхто не хоче бiля не§
своє життя в землi прокласти..
анi бурян, анi лiле§
вирiшують далечко впасти..
так часто i з людьми буває:
ми накладаємо шипiв..
тодi ж самотнi i незнаєм
хто щастя нам тодi хотiв..
хоч панцир душу i ховає
вiд слiз частково i вiд болю..
з роками ж камнем обростає
й так порожньо, мов вiтер в полi...