не вiрю в Бога, вiрю в те, що гра
йде невiдступно, та немає змiсту
в її весiльнiм смертному намистi,
що горло як нашийник обiйма.
i кожна мить моя належить не менi,
а всесвiту, що так збирає досвiд,
щоб вiдтворити гри подалi простiр,
чому - не знаю далi i куди.
тому живу i навiть залюбки
збираю квiти кожної хвилини,
бо марно знати до чого все плине,
коли не вiдаю навiщо квiти тi.

17.02.25