перлова скойка нiжно береже
ту мить, коли давно з тобою були,
нанизана в намисто на минуле
таке прекрасне i таке важке -
на шиї Бога висне тягарем
та опiкає всесвiта грудину,
забули ми, та Бог плекає струни
що вiдгукнуться тихо навзаєм,
торкається намиста, перли мне,
та благоволить рiзнокольоровим,
все, що було мiж нами не мине,
а стане всесвiту живородящим Словом.
12.01. 2024