коли торкнеться вiк твого чола
та чубчик легкий нiжно так вiдводить,
нехай вже посивiлий, до двора
не старiсть йде, само життя приходить.
та й каже - час платити по дiлам,
нiчого не лишиться тут на свiтi
окрiм тих спогадiв, що матиме сiм'я,
не люди, а онуки та їх дiти.
i не загадуй довше, час на те,
щоб залишити в домi добре слово
обмеж  до двосекундної промови
i вiчнiсть знайдеш,
бо вона то є.

08.05.2025