мене не читають поети,
бо я не поетка на взiр,
заправленi крила пiд светр
болять, як неписаний вiрш.
тодi напишу я до неба,
того, що високе й сумне,
де вiтер гуляє до єства,
мабуть яке є у мене -
розвiє по чистому полю,
збере жовтим променем слiв,
та випаде чистою долею
в Рiздво на останки снiгiв.

11.10.24