Не судилось на дозвiллi 
ранок зустрiчати.
Сльози вимили довкiлля,
наче дощик частий.

Не судилось гiлку щастя 
по веснi зламати.
А судилось бiль горласту 
у руцi тримати...

Не судилось молодою 
увiйти до хати.
А судилося з бiдою 
зибку колихати.

Ой, сховали небо хмари,
плаче сонце в житi.
Наче сон життя. Примара.

Не судилось жити?

03.12.2007...