Одним з найдивнiших й прекраснiших див
Для мене були мої зорi.
Щоночi iз вiкон до них я ходив,
Блукаючи в чорнiм просторi,
Шукаючи птахiв, щоб пiр'я з їх крил
Собi обернути на крила.
А зорi нитками небачених сил
Вплiтали надiю у жила.
Я вiрив у казку й кохання без слiз.
Та вмерла тодi моя вiра,
Як зорi посипались iскрами вниз,
Вогнем обпiкаючи шкiру...
Вообще это не я. На самом деле меня не существует.....