Хiба ж думав ти Кобзарю,
Крiпацька дитина,
Що вернуть твої нащадки,
Право гнути спину,

Самостiйно собi вдягнуть
Ярма та окови
Й будуть гнаннi пастухами,
Як дiйнi корови.

На луг пастись, якщо здiбнi,
Молока ще дати
Чи на бiйню, на ковбаси.
Панiв годувати.

Що виберуть президента,
Ворога та ката,
Що пошле людей вiйною
Брата проти брата.

Щоб Ви кров свою пролили,
За його свободу,
Українцiв продавати,
Для чужих народiв.

Щоб Вам бути Наймитами
Чужоземцiв клятих 
Треба спершу натравити
Брата проти брата.

Щоб дiвчаток Українок,
Продати в гареми,
Треба спершу заспiвати
Гiмни для Бендери,

Що вiв вiйну за шляхетство,
За панську свободу,
Своє право ярмо дати
Для свого народу.

Хiба ж думав ти Кобзарю,
Що Канадське панство,
Куплять вкупi з Европою,
Українське царство,

Щоб на них  й на їх Наймитiв 
Знову гнули спини,
Вашi дiти й вашi внуки,
Вже без Батькiвщини.

Що будете Вовкулаком.
На чужiй могилi,
Вити мiсячної ночi,
Коли свiт немилий,

Коли дихати не можеш,
Вiд смутку та болю,
Та не зможете повернути,
Запродану волю.

Жиду з шинку,закладену
За склянi кленоти.
За цукерки вiд Рошера,
Й синтетичнi боти,

Та за викрик на Майданi
Українi - Слава!
Пожене вас бiлимм свiтом
Ваше нове право.

Ваше право працювати,
Не в своїй державi.
Ваше право помирати,
Для чужої слави.

Ваше право, дiтей вчити,
Як панам служити
Ваше право, де завгодно,
Лиш не дома жити.

I плакати та жалiтись,
Хочаб й тому Богу
На свою, таку жорстоку,
Й ненависну долю.

Ваша доля - сухий вiтер,
Й запущене поле.
Суховiй що гонить степом,
Перекоти Поле..