Произведение, почти заставившее написать меня Исповедь
Самиздат:
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
|
|
|
|
Аннотация:
В жизни действительно есть судьба, и это стих, вызвавший бурю эмоций, в душе, всегда сокрытой льдами...
|
Зi спогадiв отих минулорiчних
Єдина мить обiзветься луною.
Як вiдповiдь усiх питань одвiчних.
Й чому ми познайомились з тобою?
I я була, як морок, непомiтна.
I лиш екран сiрiв в кутку кiмнати.
I все життя неначе смуга злiтна.
Куди лечу? У кого запитати?
Вже не лечу. Лише спостерiгаю.
Життя тодi неначе обiрвалось.
Я думала, що все те приховаю.
Лиш фото чорно-бiле те зiзналось.
А ти побачив все i зрозумiв.
I ребус вiдчаю зумiв ти розгадати.
Без монотонних фраз i лишнiх слiв.
А я не знала, що тобi сказати.
Цим вiдкриттям мене ти приголомшив.
Питань потiк переростав у море.
А що, коли тебе я не знайшовши,
Змирилася б, що моя доля - горе?
.....
Тепер i я тебе вже трохи розумiю.
Думки тво§, як в унiсон зi мною.
I вiдповiдь тепер на те питання знаю:
Чому ми познайомились з тобою?
Связаться с программистом сайта.