7. Сiчень - березень 2006. Брати, об"єднаймося! Наказ Љ25. Адамiвська Сiч - прийом у козачата. Серiя статей "Козацтво Заднiстров"я". Радiо (Адамiвська Сiч, Долинiвська Сiч, Турлацька Сiч). Адамiвський дитсадок.
Перший рiк нової влади виявив iстотнi недолiки в дiях уряду та Президента:
- механiзм кадрової полiтики не став прозорим, а повальнi звiльнення управлiнцiв не додали управлiнню професiйностi;
- порушуються принципи, проголошенi на Майданi, особливо щодо розмежування влади й бiзнесу, де справа обмежилася декларацiями;
- немає навiть натяку на створення системи попередження корупцiї; як i ранiше, борються з її наслiдками;
- урядовi рiшення глибоко не проробляються, їхнi наслiдки не прогнозуються, завiдси - низька ефективнiсть дiй урядових команд;
- немає чiткого визначення внутрiшнiх стратегiчних орiєнтирiв i плану дiяльностi, спостерiгається сповзання влади вiд представницької демократiї до популiзму;
- вiдсутнє чiтке ставлення до спiвпрацi на базi геостратегiчних парадигм: євроазiйської, євроатлантичної, балто-чорноморсько-каспiйської, переважає протистояння цих парадигм;
- модель української модернiзацiї лишається технократичною, однолiнiйною, вкрай недостатньо враховуються iнтереси регiонiв, немає полiтико-культурного забезпечення проекту модернiзацiї...
Згiдно з волевиявленням громадян, на виборах до Верховної Ради України 26 березня 2006 року першу трiйку переможцiв склали: Партiя регiонiв - 32,1% (186 депутата), Блок Юлiї Тимошенко - 22,3% (129 депутатiв), Народний союз "Наша Україна" - 14% (81 депутат). Значно вiдстали вiд лiдерiв виборчих перегонiв Соцiалiстична партiя України - 5,7% (33 депутата), Комунiстична партiя України - 3,7% (21 депутат). Виборцi голосували переважно не за програмнi документи, а за конкретнi iмена. Упродовж усього процесу виборiв тривала не боротьба програм, а протистояння лiдерiв, саме тому iснувало так багато iменних блокiв та партiй. Однак цей факт не допомiг бiльшостi учасникiв виборiв подолати тривiдсотковий бар"єр для проходження до Верховної Ради.
Вiдбулося, незважаючи на всю гостроту конкуренцiї, подальше структурування суспiльства, хоча на сьогоднi воно не виявило готовностi до сприйняття пропорцiйної виборчої системи. З одного боку, голосування мало демократичний характер, без горезвiсного адмiнiстративного ресурсу, з iншого - органiзацiйно-технiчних недолiякiв виявилося занадто багато. Саме через це сотнi тисяч громадян так i не змогли реалiзувати своє виборче право, хоча на деяких дiльницях вибори тривали до двох - навiть п"яти годин наступного дня. Бiльшiсть серед 600 тис. членiв виборчих комiсiй не мала достатньої пiдготовки, чим i зумовлено зафiксованi численнi помилки; подекуди не виключалися й фальсифiкацiї. Мiсцева влада за 14 рокiв незалежностi так i не спромоглася пiдготувати реєстр виборцiв i виборчих примiщень, а партiї та блоки не досить серйозно поставились до завдання пiдбору досвiдчених кадрiв. Украй незадовiльно були органiзованi вибори на закордонних дiльницях, а на територiї Приднiстров"я не створили жодної, щоб не додати голосiв "регiоналам".
Згiдно з оцiнками, партiї та блоки витратили на кампанiю близько п"яти мiльярдiв доларiв (не рахуючи державних коштiв), але джерела фiнансування, включаючи закордоннi, залишилися невiдомi навiть державним контролюючим органам.
НСНУ за пiвтора року так i не стала справдi народною, залишившись звичайною чиновницькою структурою. Кампанiя правлячої партiї була млявою, невиразною, без вiдвертого i щирого аналiзу помилок i прорахункiв влади. Цей факт вмiло використала Ю.Тимошенко, запропонувавши "помаранчеву альтернативу" "помаранчевiй командi" - надмiрне захоплення розподiлом "революцiйних трофеїв" завжди призводить до втрати стратегiчної iнiцiативи.
БРАТИ, ОБ"ЄДНАЙМОСЯ!
Кiнець ХХ столiття - початок ХХI столiття в козацькому русi характеризується як перiод росту органiзацiй рiзного напрямку та чисельного росту цих органiзацiй. Вiд материнської органiзацiї (Всеукраїнська громадська органiзацiя Українське козацтво) почали вiдходити крайовi органiзацiї та й просто окремi первиннi товариства й утворювати свої - незалежнi. Це ж стосується й Одеського краю.
Збiльшення кiлькостi членiв козацьких органiзацiй веде до появи поглядiв, вiдмiнних вiд поглядiв керiвництва цих органiзацiй. Якщо керiвництво толерантне, мудре - вiдмiни в поглядах ведуть до розвитку органiзацiї, покращання її роботи, змiцненню авторитету в широкому загалi. Але якщо керiвництво органiзацiї авторитарне, не терпить iнших поглядiв на розвиток руху, крiм своїх, - суперечки виливаються в розкол. Тут є й позитивний момент: можна вважати, що це не розкол, а очищення; невдоволенi дiяльнiстю органiзацiї козаки створюють свiй пiдроздiл i намагаються працювати краще.
Така ж ситуацiя склалася на Українi й з партiями. Їх багато, але до Верховної Ради пройдуть небагато: шiсть-сiм (можливо, "нашiсти", "регiонали", "бютiвцi", "вiтренкiвцi", комунiсти, соцiалiсти, "костенкiвцi"). Й надалi кiлькiсть цих партiй буде зменшуватися; залишаться тi, що будуть користуватися довiрою виборцiв. На мiсцях (обласнi, районнi ради) картина буде строкатiшою...
Так i в козакiв: збiльшується кiлькiсть органiзацiй - зменшується кiлькiсть членiв цих органiзацiй; падає їх авторитет; зменшується кiлькiсть практичних дiй; зменшується кiлькiсть людей, що пiдтримують їх; а далi - бiльшiсть органiзацiй iснує лише формально. Вiдтак, об"єднання рiзних органiзацiй можливе лише на грунтi реальних практичних iнтересiв лiдерiв, членiв органiзацiй; й можливо, лише на деякий строк, й можливо в однiй-однiсенькiй справi. Вважаю можливим об"єднання зусиль органiзацiй для проведення конкретних справ (без формального, органiзацiйного об"єднання) за принципом КТП (колективна творча справа). Ця методика розроблена росiйським вченим Iвановим й дає добрi результати. Але повинна бути тодi Координацiйна рада справи (рада отаманiв), рiшення якої безумовнi для виконання.
До речi, багато крайових, районових, первинних товариств органiзацiйно входять до декiлькох об"єднань козацтв та органiзацiй, на практицi демонструючи толерантнiсть та здатнiсть до дiєвого дiалогу i спiвробiтництву. Можливо, це ще один з шляхiв практичного об"єднання зусиль в справах козацьких; об"єднання дiєвого, а не формального... (42)
В лютому 2006 року козаки Днiстровської Сiчi Царенков О.П., Єремєєв В.I., Тимофєєв В.Я. мали розмову в м. Овiдiополi з Першим Заступником Гетьмана Українського Козацтва генерал-отаманом А.I.Петьком. Як наслiдок розмови - з"явився наказ Љ25 по Чорноморському Козацькому Вiйську.
НАКАЗ Љ25
Українське Козацтво
Бог, Україна, Козацтво Наступай i Перемагай
Чорноморське Козацьке Вiйсько
23 лютого 2006 року м. Одеса
"Про утворення Днiстровського Окружного кошу (Малої Сiчi) та наказних отамана i заступника"
Виходячи з вимог Указiв Президента України вiд 04.01.1995 р. Љ14/95 "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй українського козацтва", вiд 15.11.2001 р. Љ1092/2001 "Про Нацiональну програму вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 рр.", прагнучи прискорення, подальшого розвитку та утвердженню Українського козацтва як нацiонально-громадської консолiдуючої сили українського суспiльства, а також по вiйськово-патрiотичному вишколу молодi, органiзацiї фiзкультурно-спортивної та культурно-просвiтницької роботи, сприянню взаємодiї козацьких товариств з правоохоронними i прикордонними структурами та розвитку козацьких пiдприємств, промислiв тощо, на пiдставi Статуту Чорноморського Козацького Вiйська, пункт IV.7.9.
НАКАЗУЮ:
1. Утворити мiжрайонове об"єднання (Малу Сiч) Днiстровський окружний кiш Чорноморського Козацького Вiйська, в який входять територiально мiсто Бiлгород-Днiстровський та Бiлгород-Днiстровський, Саратський, Арцизський, Татарбунарський, Тарутинський райони.
2. Призначити наказним отаманом окружного коша, заступником Польового Гетьмана Чорноморського Козацького округу та Чорноморського Козацького Вiйська Українського козацтва - полковника Українського Козацтва пана Царенкова Олександра Петровича, його заступником - курiнного УК пана Єремєєва Вiктора Iллiча.
3. Керiвництву Окружного коша пп. Царенкову О.П. та Єремєєв В.I. приступити до виконання своїх обов"язкiв, визначених Статутом Чорноморського Козацького Вiйська.
4. Провести реєстрацiю в крайовiй канцелярiї ЧКВ окружного коша ззаведенням на кожного козака облiкової
Картки, документацiї канцелярiї, реєстру особового складу, вирiшенням питання пошиву козацьких одностроїв i екiпiровки козакiв, виготовлення вiдповiдної атрибутики та козацького стягу, за допомогою адмiнiстрацiй мiста Бiлгорода-Днiстровського та районiв вирiшити питання примiщень для канцелярiї коша та район нових козацьких товариств, утворити останнi, де вони вiдсутнi (по узгодженню з Верховним Отаманом ЧКВ), а саме:
- сформувати козацьку старшину окружного коша;
- провести органiзацiйну роботу по укрiпленню окружного коша за рахунок вступу в товариство кращих та визнаних в районах трудових виробничих колективiв, бiзнесових структур i їх керiвникiв (в якостi колективних членiв), вiйськовослужбовцiв запасу ЗСУ, прикордонної служби України та правоохоронних органiв, службовцiв, робiтникiв, представникiв iнтелiгенцiї та органiв влади;
- всю роботу направити на наведення порядку та дисциплiни, уваги до кожного козака i козацької родини, на виконання конкретних справ згiдно Статуту ЧКА та наказiв i розпоряджень Верховного отамана ЧКВ, рiшень козацьких рад та рад крайових старшин;
- довести до керiвництва мiста Бiлгорода-Днiстровського та районiв, господарських структур, прикордонних пiдроздiлiв i правоохоронних органiв про органiзацiю окружного коша та його керiвництва.
5. Наказ довести до старшини i козакiв Днiстровського окружного коша та Чорноморського Козацького округу - Чорноморського Козацького Вiйська Українського Козацтва.
6. Контроль за виконанням наказу покласти на наказного писаря ЧКВ, полковника УК пана О.Коваленка.
Перший Заступник Гетьмана Українського Козацтва, Польовий Гетьман, Верховний отаман Чорноморського Козацького Округу - Чорноморського Козацького Вiйська генерал-отаман УК А.Петько.
АДАМIВСЬКА СIЧ - ПРИЙОМ У КОЗАЧАТА
23 лютого 2006 року в Адамiвськiй школi вiдбулося Свято прийому у козачата. Висвячували в козачата полковник УК Л.Г.Городецький - отаман Бiлгород-Днiстровської паланки (вiйськовий пенсiонер, прапорщик запасу ЗСУ, приватний пiдприємець), генерал-хорунжий УК М.П.Скляренко - отаман Буджацької Сiчi (вiйськовий пенсiонер, пiдполковник запасу ЗСУ, фермер), полковник УК В.Я.Тимофєєв - заступник Польового Гетьмана УК, отаман-наставник "Молодої Сiчi" УК (педагогiчний пенсiонер, капiтан запасу ЗСУ, начальник вiддiлу органiзацiйної та кадрової роботи Бiлгород-Днiстровської районної державної адмiнiстрацiї), полковник УК В.О.Гавриленко - отаман-наставник "Молодої Сiчi" УК (вiйськовий пенсiонер, пiдполковник запасу ЗСУ, адмiнiстратор дозвiльної системи Бiлгород-Днiстровської районної державної адмiнiстрацiї).
На святi були присутнi педагоги-органiзатори, заступники директорiв з виховної роботи шкiл району, Адамiвський сiльський голова М.А.Бурлай, Адамiвськi педагоги - В.М.Вронська, В.Н.Гриценко. Пiсля посвяти вiдбулися педагогiчнi посиденьки; педагоги та козаки обмiнялися думками щодо реалiзацiї в школах системи козацько-лицарського виховання. (43)
В травнi-червнi 2006 року в районнiй газетi "Советское Приднестровье" пройшла серiя моїх статей про сучасне козацтво Пiвденноукраїнського Заднiстров"я.
...Iсторiя вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосiб життя вiльної людини, яка iз зброєю в руках захищала Богом данi їй вольностi й права...
Iсторичнi умови буття українського народу породили самобутнiй феномен - козацтво. Воно втiлювало в собi фiзичне i духовне здоров"я нацiї, iнтелектуальну силу, життєздатнiсть, оптимiзм i енергiю. Це була об"єднана, згуртована, iдейно i духовно зцементована, суворо дисциплiнована нацiональна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогiв. Сучасний загальнодержавний сплеск цiкавостi до iсторiї козацтва й зокрема увага до його проблем пояснюється просто: йде формування нацiональної елiти, яка спирається в своїй дiяльностi на нацiональний - козацький! - досвiд державотворення. Тому поглиблення i примноження козацько-лицарських традицiй в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, пiднесенню духовностi як кожної особистостi зокрема, так i всього народу, суспiльства в цiлому.
I. КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГIКА Й СУЧАСНА ОСВIТА
"Протягом кiлькох столiть - вiд кiнця ХУ до кiнця ХУIII - тривала на нашiй землi доба, названа козацькою ерою. Як багато важила вона в iсторiї України, свiдчить той факт, що нас, українцiв, i сьогоднi звуть у свiтi козацьким народом. Та й самi ми не втратили духовного зв"язку з лицарями-козаками. Хiба ж випадково й досi називаємо козацькими свої степи, свої пiснi й журбу, силу i свiй характер? Козацтво для нас стало втiленням невмирущого українського духу".
(Шкiльний пiдручник з iсторiї України. 8 клас.)
В жоднiй країнi свiту немає виховання "взагалi". Воно завжди має конкретно-iсторичну нацiонально-державну форму вираження i спрямоване на формування громадянина конкретної держави. В Українi склалася своя система виховання, яка максимально враховує нацiональнi риси i самобутнiсть українського народу. Це - українська козацька педагогiка.
Iсторiя вчить: поки козацтво було могутньою суспiльною культуротворчою, морально-духовною, нацiонально-патрiотичною потугою, доти Україна зберiгала свою незалежнiсть чи автономнiсть. Козацтво - елiтного рiвня вiйськова органiзацiя, але самою iсторiєю їй судилося вiдiграти роль вирiшальної сили у вiдродженнi нацiї-держави, захистi демократiї i свободи, гуманiзму, найвищого рiвня - конституцiйної, правової культури.
Багатогранною була дiяльнiсть козакiв - як звитяжних воїнiв, вiльнолюбивих громадян, полiтичних i державних дiячiв, умiлих господарiв землi, досвiдчених хлiборобiв, творцiв мистецтва, мудрих вихователiв дiтей.
Дика i темна, свавiльна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цiєї мiсiї виконати не могла.
Нагадаймо свiдчення Дмитра Яворницького: на Сiч приймали лише тих, хто визнавав православну вiру, спiлкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, вiйськове товариство й Україну та за них бути готовим вiддати й життя. Iноземцi вiдзначали: козацтво породило найвидатнiший феномен лицарства, патрiотизму, честi - духовне побратимство, їм не вдалося зафiксувати жодного випадку зради цього типу родства!
I цiлком зрозумiло, що такий тип людей не мiг з"явитися сам собою, з нiчого.
Вирiшальну роль у кристалiзацiї українського характеру вiдiграла козацька освiта - педагогiка самопiзнання та самореалiзацiї, особової й нацiонально-релiгiйної самосвiдомостi, фiлософiї жити по-людськи: чесно i совiсно, патрiотично й професiонально, на засадах демократiї i свободи, красиво i просто.
Славетний Байда Вишневецький не тiльки поборює вiйськову потугу татар i туркiв, а й гордо вiдкидає компромiс (навiть в iм"я життя) з поневолювачами народу ("Вiра твоя, - кидає вiн у вiчi султановi - погана, - тож волiю умерти, але не бути у спiлцi з тобою!"). В iм"я розквiту народу Сагайдачний з усiм своїм кошем вступає до Київського освiтнього братства; Богдан Хмельницький сприяє розвитку Києво-Могилянської академiї; багато полковникiв здобуває освiту в зарубiжних унiверситетах. Гетьман Мазепа будує освiтнi заклади та храми; Пилип Орлик творить найдемократичнiшу та найгуманiстичнiшу в Європi Конституцiю; Кирило Розумовський докладає максимальних зусиль для створення в Батуринi унiверситету, очолює росiйську академiю наук i здобуває всеєвропейське визнання. Україна вся була всiяна навчально-виховними закладами i закономiрно була визнана Європою як найосвiченiша країна-нацiя.
Козацька педагогiка - це частина української народної педагогiки, яка формувала у пiдростаючих поколiнь синiвську любов до рiдної землi, готовнiсть її захищати вiд чужоземних загарбникiв, високу нацiональну свiдомiсть i самосвiдомiсть, глибоку духовнiсть.
Головна мета козацької педагогiки - виховати вiльнолюбиву i незалежну особистiсть, козака-лицаря, мужнього громадянина, сутнiсть якого розкриває мiжнародне козацьке гасло: "Душу - Богу! Життя - Батькiвщинi! Серце - людям! Честь - нiкому!"
Нiщо не повертається в традицiйних формах, час диктує свої. Не всi форми вiдповiдають сучасностi i в козацькiй педагогiцi: нинi iнший тип виробничих вiдносин, побуту, потреб та свiдомостi. Але козацький дух не втрачає сили, енергiї, цiлеспрямованостi. Тому не можуть не використовуватися такi принципи козацької педагогiки, як любов до сiм"ї, роду i нацiї; до рiдної природи, оселi, землi; дух лицарства i волелюбностi, життєносний дух побратимства; дух особової, соцiальної i нацiональної самосвiдомостi, гiдностi та честi...
Iсторiя козацтва Пiвденноукраїнського Заднiстров"я останнього десятилiття дають нам великий iсторичний урок громадянського почину. Вiн полягає в тому, що козацько-лицарськi традицiї, цiнностi, їхнiй могутнiй духовний потенцiал цiлеспрямовано, творчо вiдроджують козацькi органiзацiї i педагоги навчальних закладiв: Бiлгород-Днiстровського педагогiчного училища (Лобанова В.С., Юрченко В.I., Головань I.М., Виштак О.М.), шкiл - Старокозацької та Молозької (Лiсiцин I.М.), Випаснянської Љ1 (Гавриленко В.О.), Вигiнської (Бiленко В.Ю., Берлiзов А.М.), Долинiвської (Тома Т.I., Долгошеєнко М.I., Молчанова Т.I.), Турлацької (Тодорова Т.П., Чумаченко В.М.), Адамiвської (Вронська В.М., Лавриненко П.М., Гриценко В.Н.).
Завдання, якi ставлять перед собою наставники наших Заднiстрових Сiчей - нести в маси українознавчу iнформацiю, утверджувати демократичнi засади життя, дисциплiну i порядок, правовi i моральнi норми, культуру поведiнки; боротися з алкоголiзмом, наркоманiєю, злочиннiстю, iншими суспiльними хворобами, бо у перiод моральної кризи, дегероїзацiї i деморалiзацiї значної частини нашого суспiльства козацько-лицарськi традицiї, козацька сiмейна, шкiльна i соцiальна педагогiка високо тримають стяг вершинних нацiональних i загальнолюдських цiнностей, здобуткiв елiтних прошаркiв рiдного народу, лицарської духовностi.
1. Бiлгород-Днiстровське педагогiчне училище.
Iз 1994 року (пiсля появи в педагогiчнiй пресi концепцiї козацького
виховання) i по теперiшнiй час викладачi Лобанова В.С., Юрченко В.I., Головань I.М., Виштак О.М. опрацьовують iз студентами старших курсiв шляхи впровадження в практику освiти козацьку педагогiку. Студенти писали:
Виходцев Р.Г., (1995): "Можна зробити висновок, що вiдродження культурно-освiтнiх козацьких традицiй - одна з необхiднiших i найважливiших граней змiцнення незалежностi України. Все це досягається за допомогою козацької педагогiки, яку використовували нашi предки";
Чудак О.В., (1995): "Взявшись до написання курсової роботи на тему козацької педагогiки, я хотiв насамперед розкрити i донести до студентiв мiцний зв"язок системи виховання сучасного i минулого. Цi всi питання дуже складнi i водночас дуже цiкавi зараз, тим паче майбутньому педагогу. I якщо я бiльше буду знати про методи, форми виховання на Українi в часи козаччини, гетьманщини, то це пiде тiльки на користь менi i всiм тим, з ким я буду про це спiлкуватись";
Мiсержi М.В., (1999): "Пiзнання iдейно-морального, виховного потенцiалу козацької духовностi, розкриття своєрiдних форм її iснування, самобутнiх шляхiв розвитку має багато в чому вирiшальне значення у вiдродженнi та становленнi української нацiональної системи виховання, школи i педагогiки, у формуваннi в наш час вiльної, з стiйкими морально-вольовими якостями, силою духу особистостi";
Ткаченко I.В., (2002): "Як сказав директор школи козацько-лицарського виховання - українця можна виховати тiльки виховуючи українця, бо людина може стати людиною тiльки через виховання - i, спостерiгаючи розвиток сучасного українського суспiльства, ми приходимо до висновку, що вiдбуваються значнi змiни у вихованнi пiдростаючого поколiння, зокрема нацiонального виховання. Це вiдбувається завдяки тому, що все частiше в системi виховання керiвники шкiл звертають увагу на те, щоб дiтей, юних українцiв, виховували саме по-українськi, тобто використовували козацьке виховання i педагогiку".
2. Старокозацька та Молозька школи.
З числа школярiв Старокозацької, а згодом, й Молозької шкiл
офiцером-вiдставником, учителем ДПЮ Лiсiцiним I.М. в 1996 роцi було органiзовано школу джур. У 1997 роцi старокозацькi школярi були учасниками Великої козацької ради в Києвi; старший джура виступав на цiй радi: "Сьогоднi у нас, джур дитячої та молодiжної органiзацiї Українського козацтва "Молода Сiч", створеної в нашому селi Старокозаче Одеської областi, дебют на всеукраїнському рiвнi. На сьогоднi в нашiй органiзацiї налiчується 108 осiб. Чим ми займаємось? Влiтку, окрiм занять з орiєнтування на мiсцевостi, правилам розташування наметового табору, вмiння розвести багаття, надання першої медичної допомоги, ми познайомилися з засобами зв"язку, трохи попрацювали у цiй сферi i, навiть, маємо свiй рекорд з проведення польового телефонного зв"язку на вiдстанi 100 метрiв - 43 секунди.
Зараз ми займаємося художньою самодiяльнiстю (вчимо танцi, козацькi пiснi), спортивною гiмнастикою i, що саме головне, вивчаємо iсторiю козацтва, традицiї i звичаї наших предкiв, вiдомих на весь свiт козакiв. Разом з митним нарядом ми несемо патрульну службу, самостiйно сидiмо в засiдках по виявленню контрабандних вантажiв. Окрiм цього, з нами двiчi на тиждень проводить уроки богослов"я священик нашої Покровської церкви отець Антонiй".
Ось що писали "Одеськi вiстi" тодi: "Багатолюдно було пiд час недiльної служби у Грецької церкви Бiлгорода-Днiстровського. 39 старокозацьких школярiв - козацьких джур та дан приїхали у мiсто, щоб, отримавши благословення отця Владислава, прийняти посвячення у козаки. Хлопчаки читають текст присяги: "Присягаю бути вiрним Боговi та Українi. Присягаюся товариству бути допомогою товаришам у козацьких справах. На славу перед Господом та Україною." Це не вистава, не театральне дiйство, а повернення до безсмертних народних витокiв, до вiри батькiв, до справи служiння своїй землi, Вiтчизнi, народу. А чому дiвчат називають данами? Даною називалася богиня води в староукраїнськiй мiфологiї. А вода - символ життя". (Б.Устименко).
Молозькi школярi-джури займалися тiловихованням, їздили на екскурсiї.
3. Випаснянська Љ1 школа.
В школi учителем ДПЮ Гавриленко В.О. у 1999 роцi була органiзована джурова козацька органiзацiя "Молода Сiч", яка прийняла всiм своїм складом посвяту в козаки. "Молода Сiч" - самодiяльна дитяча органiзацiя, яка будує свою роботу на принципах добровiльностi, демократiї та самоврядування. Проводилися конкурси, змагання, козацькi КВК, гри, бесiди.
Педагогiчний колектив не лишився в сторонi вiд козацької педагогiки: впроваджувалися козацькi традицiї, проводилися педагогiчнi ради "Формування нацiональної свiдомостi в процесi навчання i виховання", "Вплив дитячої органiзацiї "Молода Сiч" на формування патрiотизму школярiв".
4. Вигiнська школа.
У 1998 роцi директор школи курiнний Українського козацтва Бiленко В.Ю. та учитель фiзкультури осавул Українського козацтва Берлiзов А.М. органiзували дитячу джурову та данову органiзацiю "Молода Сiч", яка працювала на засадах Українського козацтва. Було придбано парадний однострiй (форма) для козачат, створено атрибутику. Учнi почали вивчати iсторiю козацтва, основи вiйськового мистецтва та тiлодуховиховання козакiв, пройшли посвяту в джури та дани. В лавах "Молодої Сiчi" налiчувалося 65 членiв, практично всi учнi 5-9 класiв.
5. Долинiвська школа.
В школi директором Тома Т.I., завучем Долгошеєнко М.I.,
педагогом-органiзатором Молчановою Т.I. у 1996 роцi було створено дитячу козацьку органiзацiю "Козацький кiш", яка працює на засадах Українського козацтва. В школi створено чiтку систему виховної роботи, що ґрунтується на iсторичних i нацiональних традицiях українського народу. Ведеться гарно оформлений та талановито написаний лiтопис шкiльних справ. Дуже цiкаве дозвiлля школярiв: вечори, свята, КВК, спортивнi змагання, Козацькi забави "Суперкозак" - традицiйне травневе спортивно-мистецьке свято козачат. Працює шкiльний музей села - один з кращих в районi. Спiльними зусиллями сiм"ї та школи виховується у дiтей бажання зберегти родиннi традицiї, сiмейнi релiквiї, вивчати родовiд, прилучати їх до народних традицiй, звичаїв, обрядiв; етичнi норми взаємин мiж близькими людьми i в суспiльному оточеннi, здатнiсть пiклуватися про молодших i немiчних.
"Козацький кiш" пройшов посвяту у козачата. Дiти всiєю душею приймають кодекс козацької честi, зростають в атмосферi взаємоповаги i взаємовиручки, добре поводять себе у побутi, добре вчаться.
6. Випаснянська (Турлацька) школа.
В Турлацькiй школi козацькому вихованню придiляють належну увагу директор Тодорова Т.П. та учитель початкових класiв Чумаченко В.М.
Тодорова Т.П.: "... Я вирiшила для своїх другокласникiв влаштувати свято "Козацькi забави". До святково оформленої класної кiмнати завiтали батьки, старшi та молодшi братики i сестрички, друзi. Спочатку другокласники розказували про iсторiю Запорозької Сiчi, про славних козакiв. Потiм хлопчики змагались у швидкостi чищення картоплi, перетягування канату, вiджимання вiд пiдлоги; стрибали у мiшках, намагались якнайбiльше назвати українських мiст, виявляли свої мовленнi здiбностi, складали вiтальнi листiвки, якi вручали дiвчаткам разом з квiтами. Всi хлопчики пройшли випробування i були прийнятi до козацького загону."
Чумаченко В.М.: " Я весь час намагаюся на уроках читання i рiдної мови дати бiльше знань дiтям про минуле наших предкiв. Я поставила перед собою мету: розширити знання учнiв з життя запорозького козацтва, розкрити феномен козацтва, показати його роль в iсторiї українського народу, виховувати в учнiв любов до рiдного краю, бажання бути гiдними синами України, прагнути стати сильними, здоровими, розумними i цим створювати дружний колектив."
В тому, що Тодорова Т.П. та Чумаченко В.М. звернули увагу на патрiотичне виховання дiтей (у формi козацького), є закономiрнiсть - козацтво, як якiсть менталiтету українця, притягує до себе юнi, незiпсованi душi - романтикою звитяги, побратимства, всiм тим, що ми називаємо польотом душi.
7. Адамiвська школа.
Адамiвська школа козацько-лицарського виховання - громадський (на базi загальноосвiтньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освiту, забезпечити їх надiйний духовний зв"язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками i зорiєнтувати козачат на iнтереси нащадкiв, бо творче вiдродження в життi iдей i засобiв козацької педагогiки має забезпечити виховання фiзично здорових, морально чистих i по-лицарськи мужнiх та сильних духом громадян незалежної України.
Автором школи є її колишнiй директор - Тимофєєв В.Я., вiн же, разом iз завучем Лавриненко П.М. та педагогом-органiзатором Грищенко В.Н. - спiвзасновник Адамiвського курiня Адамiвської Сiчi (громадської дитячо-юнацької органiзацiї Українського козацтва). Теперiшнiй директор - Вронська В.М. - примножує славнi виховнi традицiї школи.
У вихованнi нацiонально свiдомих козакiв та берегинь педагогiчний колектив бачить три ступенi: 1. Родинно-дошкiльне виховання козачати та лелi. 2. Родинно-шкiльне виховання джури та дани. 3. Громадсько-родинне виховання козака та берегинi.
Кожен з етапiв козацько-лицарського виховання має свої особливостi i проводиться: А).Родинно-дошкiльне - через роботу з батьками дошкiльнят та введення спецiальних курсiв до програми дитячого садочка. Б).Родинно-шкiльне - у формi роботи Адамiвської школи козацько-лицарського виховання ( а/класна робота за рахунок варiативної частини з основних дисциплiн козацько-лицарського виховання; б/позакласна робота за рахунок гурткiв, у формi Козацької республiки - одна з форм самоврядування учнiвського колективу та класних козацьких загонiв; в/позашкiльна робота у формi дiяльностi дитячо-юнацької органiзацiї "Молода Сiч" Українська козацтва ). В). Громадсько-родинне - у формi дiяльностi мiсцевого осередку Українського козацтва (Адамiвського курiня) та жiночої громади Українського козацтва.
Основна мета Адамiвської школи козацько-лицарського виховання - формування в родинi, школi й громадському життi творчої особистостi козака-лицаря, захисника рiдної землi з яскраво вираженою українською нацiональною свiдомiстю i самосвiдомiстю, свiтоглядом i духовнiстю. Практика роботи школи свiдчить, що введення потенцiалу козацько-лицарської духовностi у виховний процес значно полегшує формування вiльної, зi стiйкими морально-вольовими якостями й силою духу особистостi.
8. Духовне виховання.
Практично всi педагоги, якi впроваджували в практику своєї школи
козацьку педагогiку, вважають, що в систему виховної роботи з козачатами, крiм тiловиховання, треба вводити й духовне виховання, що на практицi означає введення християнської моралi.
Генеральний суддя Буджацької Сiчi Б.Устименко: "У нас церква вiдокремлена вiд держави, але в одеських єврейських школах учнiв ознайомлюють iз змiстом свячених книг. В польських школах вивчають Бiблiю. Особисто я вважаю, що в наш час бездуховностi, яка росте, корисно було б знайомити нашу молодь з дитинства хоча б iз канонiчними заповiдями, щоб дитина змогла вiдрiзнити добро вiд зла."
В останнє десятилiття дедалi бiльше полiтичних i культурних дiячiв, учителiв, батькiв звертаються до християнських моральних цiнностей як найбiльш стiйких, унiверсальних, не пiдвладних полiтичнiй та iдеологiчнiй кон"юнктурi. Це означає, що сучасне українське суспiльство поступово пiдходить до визнання й опанування етичних основ християнства, вiд яких воно було штучно вiдлучене протягом багатьох десятилiть i до яких у бiльшостi людей навiть було сформовано рiзко негативне ставлення.
Нiхто не буде сперечатися, що Церква є носiєм духовностi. Так воно i є, адже те, чого навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту, i найперше гармонiї нашого внутрiшнього свiту. Багато людей вiдвiдують храми, вважають себе вiруючими i повага до традицiй та релiгiї свого народу стримує багатьох з них вiд хибних крокiв. Свою роль тут вiдiграє i громадська думка, а тому людина буде намагатися жити i дiяти так, щоб не було соромно перед людьми.
Лише розвинута моральнiсть, лише прийняття абсолютних вiчних норм спiвжиття допоможе у потрiбну хвилину пiдлiтку (юнаку) - вiн не буде вагатися, втримається, не пiде на умовляння товаришiв, адже матиме приписи на всi випадки життя. А нагородою буде чисте сумлiння та гармонiя внутрiшнього свiту...
Формування духовностi як основної якостi людини, визначення її духовних прiоритетiв, обґрунтування системи цiнностей, на яких має базуватися життя дитини - основнi напрямами роботи духовного виховання.
Отже, тривале функцiонування i понад ситуативний, iнтегративний характер цiнностей, увiйшли до людської культури як християнськi моральнi настанови, зумовлюють їх особливу роль у процесi виховання дiтей та молодi й спонукають нас - педагогiв - до вироблення засобiв i методiв їх засвоєння учнями...
Аналiз дiяльностi педагогiв в напрямку козацько-лицарського виховання учнiв свiдчить, що ефективнiсть цiєї роботи значною мiрою залежить вiд особи, яка спрямовує дiяльнiсть колективу, її впливу на оточуючих. Загальнi риси цього процесу (формообразуючи фактори): 1. Наявнiсть ентузiастiв. 2. Залежнiсть результатiв роботи вiд особистих якостей ентузiастiв. 3. Залежнiсть результатiв роботи вiд посади, яку займає ентузiаст (адмiнресурс). (44)
II. КОЗАЦЬКI ОРГАНIЗАЦIЇ
Душу - Боговi!
Життя - Батькiвщинi!
Серце - людям!
Честь - нiкому!
Козацтво органiзувалося в критичний для України час, вiдновило на нацiональних iдеалах державу i виховало поколiння лицарiв.
Вiдродження козацьких традицiй сьогоднi є надзвичайно потрiбною i важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Особливо цiнними iдеї козаччини є для української армiї.
В програмi дiяльностi Українського Чорноморського козацтва, до складу якого входить бiльшiсть Бiлгород-Днiстровських козацьких об'єднань, є такi слова:
"Враховуючи унiкальнiсть козацтва, як соцiального явища свiтового масштабу, що воно несе в собi неосяжний нацiонально-духовний, морально-виховний i вiйськово-патрiотичний потенцiал; що Українське козацтво є наша українська форма демократiї i державностi i форма вiйськового устрою; що структура органiзацiї Українського козацтва легко вписується в адмiнiстративний устрiй України i пiдкрiплює його, МЕТОЮ козацького руху є розбудова української держави через духовне об'єднання народу, мобiлiзацiя енергiї на економiчне процвiтання i пiдняття добробуту людей..."
1. З 1991 року в мiстi Бiлгородi-Днiстровському дiяло Заднiстрове козацьке земляцтво. Група вищих офiцерiв 180-ї дивiзiї на чолi з її начальником штабу - полковником Токаревим А.Є. створила козацьке земляцтво - складову частину Всесвiтньої спiлки козакiв. Душею земляцтва був комендант Бiлгород-Днiстровської залоги - полковник Слєпухiн М.О. До складу органiзацiї входили полковник Кучер В.В., пiдполковники Ломовцев Ю.О., Корнєв Ю.М., Некрасов П.М., Пронiн С.В., капiтан Антонов Г.В. - за посадами - командири полкiв, вiйськовий прокурор...
Штабом земляцтва було розроблено цiкавий документ - "Iдеологiя козаччини", який слугував фундаментом для розробки статутiв усiх наступних об"єднань козакiв Заднiстров"я.
На початку 90-х рокiв почалося скорочення Збройних Сил; було розформовано 180-ту дивiзiю, офiцерiв-козакiв було звiльнено з армiї.
Залишившись без пенсiй та квартир, офiцери вимушенi були шукати роботу та помешкання; багато хто з них виїхав за межi Одещини. Але козаки залишилися вiрними козацькiй iдеї: маленький осередок Заднiстрового козацького земляцтва ще працював у 1996 роцi - до його отамана Слєпухiна М.О. зверталася рада отаманiв козакiв Петербурга.
2. У 1994 роцi князем Аргутiнським-Довгоруким було органiзовано кооператив "Рюрик" при Дворянських зборах пiвдня Одещини. Складовою частиною кооперативу була Буджацька Сiч - об"єднання козакiв пiвдня країни. Спiвзасновниками Буджацької Сiчi були Устименко Б.I., Деордиця I.М., Токарєв А.Є., Скляренко М.П., Бойчев В.В., Дмитренко В.В., Кучер В. В., Зуєв О.I. Першим писарем Сiчi (начальником штабу) був письменник Мисюк В.С.
Харчук Ю.I. - один iз спiвзасновникiв Буджацької Сiчi - сказав: "Iз закриттям Заднiстрового козацького земляцтва - козацька iдея в Заднiстров"ї не вмерла - оскiльки землi Буджаку потребують захисту"...
У складi осередка було багато впливових та знаних осiб, але позицiя керiвництва стосовно других осередкiв козацтва у районi (курс на iзоляцiю та елiтаризм) не дала Сiчi можливостi консолiдувати та очолити козацький рух. Та ще й князь багато часу був у роз"їздах (справи за кордоном - був особистим секретарем Великого князя Володимира - нащадка росiйського iмператорського престолу; керiвництво дворянським зiбранням Пiвдня України та iн.), а вiдсутнiсть отамана паралiзувала роботу осередка, бо за першим статутом Сiчi отаман практично одноосiбно керував роботою Буджацького козацтва (печатка та фiнанси осередка були в руках князя). Буджацька Сiч була незалежною обласною органiзацiєю i не входила до лав Українського козацтва - на той час єдиноi у країнi козацької органiзацiї всеукраiнського масштабу. У складi Сiчi дiяли козацькi осередки в Саратi (Iванов С.I.), Тарутiно, Арцизi, Татарбунарах, Кiлiї, Їзмаїлi, "але тамтешнi полковники, крiм саратського Сергiя Iванова, майже нiчого не зробили для вiдродження козацтва" (Б.Устименко). Було проведено коло з органiзацiйних питань, на якому була затверджена нова редакцiя Статуту Сiчi, який вiдтепер обмежував права отамана та розширював права та повноваження сiчової старшини; керiвництво Сiччю перетворювалось iз одноосiбного на колегiальне; отаманом було обрано Деордицю I.М., писарем Черв"яка О.О. До Бiлгорода-Днiстровського приїздив Гетьман Українського козацтва В.Мулява, який мав зустрiчi з керiвництвом Буджацької Сiчi та Бiлгород-Днiстровської паланки.
В кiнцi 90-х рокiв керiвниками Сiчi було обрано Скляренко М.П. (отаман) та Воробйова В.М. (писар).
3. З 1994 року працює Бiлгород-Днiстровське паланкове товариство козакiв-пасiчникiв, яке очолює Городецький Л.Г. В паланцi нiколи не було розбрату - паланкова старшина завжди спокiйно й розважливо вирiшувала всi суперечки мiж козаками i не доводила цi суперечки до розколу.
Згодом до пасiчникiв приєдналися козаки мiста Бiлгорода-Днiстровського Майстро Анатолiй, Василь Якименко, Iгор Лелеченко, Бiлоусенко Павло, Вiтряк Микола-молодий, Вiтряк Борис, козаки Адамiвського курiня - Тимофєєв Валерiй, Гуцан Валерiй, Редько Анатолiй, Завацький Дмитро, Гамар Iван, Гречко Леонiд...
На енергiю та бажання козакiв робити справи милосердя звернула увагу влада - ми почали взаємодiяти: отримали примiщення пiд канцелярiю, перукарню, почали переобладнання колишнього банно-прального комбiнату, готували документацiю для вiдкриття ринку "Козацький привiз", будiвлi козацької церкви...
Бiлгород-Днiстровська паланка входить до складу Українського козацтва ( перший Гетьман УК В"ячеслав Чорновiл). Вiд Чорновола група козакiв паланки отримала першi козацькi нагороди - Хрести з мечами. Першим в паланцi цей Хрест отримав Л.Городецький.
Для розвитку козацтва у Бiлгород-Днiстровському (мiстi та районi) Леонiд Григорович зробив дуже багато. Вiн налагоджував роботу курiнiв по селах ( цих курiнiв - 7), завозив малозабезпеченим верствам населення вугiлля за цiнами вдвiчi нижче комерцiйних, вiдкрив перукарню, яка обслуговує пенсiонерiв, iнвалiдiв, органiзував пункт самозабезпечення козакiв продуктами харчування, зокрема, там реалiзується якiсний мед, дешевший, нiж на ринку i ще багато реальних справ.
Л.Городецький очолив i приймав безпосередню участь у роботi з забезпечення козакiв одностроєм: через Мiнiстерство оборони України та речову службу Одеського вiйськового округу обозна служба паланки придбала офiцерськi мундири кольора морської хвилi. Такими ж мундирами було забезпечено джур та дан Адамiвської школи.
Була придбана ритуальна козацька зброя, бунчуки, перначi, виготовленi прапори та корогви. Розробленi козацькi ритуали - прийняття до козацтва, освяти зброї, козацьких святинь та iн. Паланка почала спiвпрацювати з православними священнослужителями. Був свiй козацький капелан - отець Микола.
Козаки брали участь у Великих радах Українського козацтва.
4. З 1994 року працює Адамiвський курiнь Українського козацтва - автономний осередок козацтва у складi Бiлгород-Днiстровської паланки. Вiн виник у Адамiвцi як козацька добровiльна народна дружина; взаємодiяв у справi охорони порядку на територiї сiльської ради з районним вiддiлом МВС, з районною радою, з 27 бригадою Бiлгород-Днiстровського гарнiзону, з прикордонниками Старокозацької прикордонної залоги...
Адамiвський курiнь налагодив роботу з вiдродження прогресивних козацьких традицiй, плiдно спiвпрацював з органами мiсцевого самоврядування. Метою його дiяльностi було сприяння мiсцевим органам влади в забезпеченнi громадського порядку, боротьбi iз злочиннiстю i правопорушеннями.
Кiнець ХХ столiття в козацькому русi характеризується як перiод росту органiзацiй рiзного направлення та чисельного росту членiв цих органiзацiй. Причиною цьому слугувало пiдвищення загального iнтересу до справ козацьких у країнi i зокрема Указ Президента України "Про День Українського козацтва".
Збiльшення кiлькостi членiв козацьких органiзацiй веде до появи поглядiв, вiдмiнних вiд поглядiв керiвництва цих органiзацiй. Якщо керiвництво толерантне, мудре - вiдмiни в поглядах ведуть до розвитку органiзацiї, покращання її роботи, змiцненню авторитету в широкому загалi. Але якщо керiвництво органiзацiї авторитарне, не терпить iнших поглядiв на розвиток руху, крiм своїх, - суперечки виливаються у розкол. Тут є й позитивний момент; можна вважати, що це не розкол, а очищення: невдоволенi дiяльнiстю органiзацiї козаки створюють свiй пiдроздiл i намагаються працювати краще...
Подiбна ситуацiя у кiнцi ХХ столiття склалася в Українському козацтвi на всiх рiвнях - вiд всеукраїнського до мiсцевого, зокрема в Одеськiй крайовiй та Бiлгород-Днiстровськiй районнiй та мiськiй органiзацiях.
5. В 1998 роцi було створено Бiлгород-Днiстровський козацький Кiш. Першими козаками Кошу були Скляренко М.П., Вiтряк М.К., Устименко Б.I., Черв"як О.О., Горлачов В.П., Воробйов В.М., Бойчев В.В., Мельниченко Г.Б., Скиба М.Є., Лелеченко I.А., Городниченко П.М., Кулинський В.Я., Зуєв О.I., Лiсiцин I.М., Павлюк В.В., Оленєв I.П.
6. Вiд Бiлгород-Днiстровського козацького Кошу вiдпочкувався 1-й Бiлгород-Днiстровський Окружний полк iм.П.Орлика, спiвзасновниками якого є Врублевський М.В., Єремєєв В.I., Дейна М.К., Оленєв I.П., Царенков О.П., Хоменко Є.В. Першим отаманом полку був Царенков О.П., потiм козаки отаманом обрали Врублевського М.В.
7. Вiд полку вiдiйшов Бiлгород-Днiстровський Окремий курiнь iм. С.Бiлого, спiвзасновниками якого є отаман Городниченко П.М., козаки Сокорев Ю.О., Сокорев О.О., Чудак В.С., Павленко О.Д., служитель УПЦ отець Микола Григоращенко. Штаб-квартира куреню знаходиться на вулицi Плавневiй; над воротями майорить державний прапор.
Розпорошенiсть заважала козакам плiдно працювати (де два українця - там три гетьмана).
Л. Городецький писав ще у 1999 роцi: " Чи може щось об"єднати козацьких лiдерiв?
Об"єднати може тiльки Гетьман України - глава держави - признаний авторитет. Хто? Сьогоднi це вакансiя. Дiждемось президентських виборiв, якщо буде вибiр.
Якi перспективи розвитку вiдродженого козацтва? Перспективи вiдкриваються на шляху. Важливо йти цим шляхом i не збиватися ради хвилинних вигiд.
Йти крiзь терни i без сумнiвiв служити людям в їм"я Добра i Господа, їм"я якому Христос. Це найтяжчий шлях, але iншої дороги до Правди в козакiв бути не може.
Козак може бути задоволений, коли народ буде задоволений своїм становищем. Чи буде це результатом дiяльностi козацтва, чи результатом iншого Промислу - це не важливо. Важливо, щоб козаки не були стороннiми свiдками подiй.
Щоб не соромно було пiдписатися пiд гаслом: "Слава Богу, що ми козаки!", - треба виборювати свої вольностi, разом навалюючись на перепони i тi перепони ламати, а не обходити."...
Початок ХХI столiття в Бiлгород-Днiстровському районi для козакiв ознаменувався якiсним ростом i загальною зацiкавленiстю влади у спiвробiтництвi. Це було пов"язано iз Указами Президента України про створення державної Координацiйної ради з питань розвитку козацтва (такi ради були в Одесi i в Бiлгородi-Днiстровському - при обласнiй та районнiй державних адмiнiстрацiях) та прийняттям Нацiональної програми розвитку козацтва в Українi.
9. Жiноча громада Чорноморського козацького вiйська Українського козацтва - керiвник Л.Я.Горлачова.
10. Бiлгород-Днiстровський курiнь Чорноморського козацького з"єднання Українського козацтва, отаман В.П.Бiлоус.
Цiкаве спостереження: новi козацькi органiзацiї завжди утворювалися iз появою нових лiдерiв - й надалi я прогнозую рiст цих органiзацiй iз приходом у козацтво осiб - носiїв нових iдей.
Новим у козацтвi (i характерним для цього перiоду) було спiвробiтництво козакiв усiх осередкiв ("час збирати камiння"), особливо коли необхiдно було проводити масштабнi заходи - участь у Днi мiста Бiлгорода-Днiстровського, у вiдкриттi пам"ятникiв Т.Шевченку (м. Бiлгород-Днiстровський), отаману Головатому, Богдану Хмельницькому (Одеса), органiзацiя екскурсiй для школярiв у Київ, на кораблi Чорноморського флоту (Адамiвська, Вигiнська, Долинiвська школи), районне свято на базi Адамiвської школи, Свято козацької пiснi, посвят у козачата учнiв Долинiвської (директор Тома Т.I.) та Турлацької (директор Тодорова Т.П.) шкiл, у козаки всесвiтньо вiдомого фольклорного ансамблю "Веселка" (керiвник М.I.Нiкiруй), хлопчачого ансамблю "Гроно" (керiвник Б.М.Нiкiруй), лiцеїстiв Тузлiвського НВК та iн...
Почав друкуватися невеликим накладом (тиражем) регiональний козацький щомiсячник "Рiч про Буджацьку Сiч" (тут друкуються статтi теоретикiв козацького руху, новини козацької дiяльностi, художнi бiографiї лiдерiв козацького руху Буджаку та iн.).
Було прийнято регiональну програму вiдродження та розвитку Українського козацтва на Одещинi на 2002-2005 роки. Метою територiальної програми вiдродження та розвитку Українського козацтва в Бессарабiї є - подальший розвиток козацтва як громадської сили, здатної зробити певний внесок у консолiдацiю суспiльства.
Згiдно програми, козацтво Буджаку зосередило зусилля на: iсторико-просвiтницькiй та дослiдницькiй дiяльностi; вiйськово-патрiотичному вихованнi (iз впровадженням козацьких традицiй у навчальнi заклади та в лави армiї); спортивному розвитку; розвитку фермерських господарств та пiдприємницької i ремiсничої дiяльностi; спiвпрацi з органами правопорядку та адмiнiстрацiями i органами самоуправлiння; обстоювання засад релiгiйного виховання.
Влiтку 2005 року було сформовано Координацiйну раду козацтва при Президентi України; готується Закон про козацтво, Нацiональна програма розвитку козацтва на 2006-2010 роки...
Завдання отаманської верхiвки козацтва Буджаку - не втягувати козакiв в згубну конфронтацiю та релiгiйнi, мовно-нацiональнi, полiтико-економiчнi iнтриги (бо на сучасному етапi козацтво як єдина полiтична сила не сформувалась!) i щоб утримувати козацтво вiд цих iнтриг - бiльше займатися вихованням та просвiтницькою дiяльнiстю, розвивати культурнi осередки - козацькi хори, ансамблi, театри; пiклуватись про козацькi лiцеї i табори вiдпочинку та спортивного загартування дiтей i молодi.
Ми не повиннi насаджувати зневiру. Не можна в такiй ситуацiї будувати цивiлiзовану державу; козаки повиннi не дозволяти морально i духовно перетворювати українцiв на нацiю, в якiй панують i буття якої визначають панiкери, провокатори i духовнi дезертири.
Як сказав козак академiк-письменник Б.Сушинський: "Ми живемо в мирнiй європейськiй державi. Найбiльша мужнiсть полягає в тому, щоб кожен з нас, українцiв, на своєму робочому i житейському мiсцi, щоденно - борозна до борозни, цеглина до цеглини, слово до слова - пiдтверджував козацьку вiрнiсть в iм"я України, козацьку мужнiсть задля захисту України, козацьку працьовитiсть i поряднiсть задля процвiтання України.
Оце вона i є - житейська, бiблiйна, а отже й козацька мудрiсть нашої Нацiональної iдеї. Бо: велич козацької Української Нацiональної iдеї - у величi козацького духу! (45)
III. КОЗАЦЬКI ХУДОЖНI КОЛЕКТИВИ
У кого немає культури, у того позитивних якостей
лише половина. Вiд особи, яка не пройшла школи мистецтва,
завжди вiддає грубiстю; людинi потрiбно шлiфувати себе,
прямувати у всьому к досконалостi.
Грасiан.
В статутах усiх сучасних козацьких органiзацiй Заднiстров"я мовиться про необхiднiсть розвивати козацьку культуру, зокрема:
Окремий полк iм. П.Орлика, Бiлгород-Днiстровський Кiш Буджацької Сiчi: "...вiдродження, утвердження i розвиток української культури";
Програма "Джура" Українського козацтва: "Органiзувати дитячi фольклорнi колективи з вивчення козацької пiснi та танцю, української народної пiснi та танцю";
Статут Молодої Сiчi Українського козацтва: "Вiдродження козацьких мистецьких традицiй: кобзарства, лiрництва, гуртового спiву, танцю, дотепного влучного слова, рiзьбярства, художнього розпису, художньої вишивки, iконопису";
Програма розвитку Чорноморського козацтва на 2002-2005 роки: "п.4. Вивчити можливостi й утворити у районах новi козацькi творчi самодiяльнi колективи, надавати пiдтримку створеним мистецьким колективам, провести районнi фестивалi-огляди козацького мистецтва".
1. Козацький духовий оркестр.
Iз органiзацiєю козацьких осередкiв в Бiлгород-Днiстровському районi та мiстi - навеснi 1996 року вiд вiйськового оркестру Бiлгород-Днiстровської залоги (гарнiзону) вiдбрунькувався козацький духовий оркестр (малий склад). Вiн складається з труб (3), баритону (1), тенорiв (2), валторни (1), альту (1), басу (1), тромбону (1), великого барабану (1), малого барабану (1). Керiвник козацького духового оркестру - Радченко Степан Федорович.
Козаки обслуговували козацькi заходи: конференцiї, зустрiчi з отаманами, паради, ходи, виступали з концертами духової музики, надавали ритуальнi послуги за помiрними цiнами...
Найактивнiшими учасниками оркестру було створено ядро - козацьку раду - члени якої є Радченко Степан, Дегтяр Леонiд, Литвин Петро, Хомко Анатолiй, Радченко Володимир, Лiсовий Анатолiй.
Приємно було пройтися головною вулицею Бiлгорода-Днiстровського з козацьким оркестром.
2. Хор української народної пiснi "Мрiя".
16 рокiв тому молодий, енергiйний, талановитий Iван Зорило прийшов на завод медичних виробiв (сьогоднi ВАТ "Гемопласт") з метою створити хоровий колектив. Й це йому вдалося.
В 1989 роцi на базi заводу медичних виробiв було створено хор української народної пiснi. До складу хору входять люди рiзних професiй, рiзних нацiональностей, але всi вони великi любителi української народної пiснi.
Через три роки колективу було надано звання "Народний". Кожен рiк хор давав звiтний концерт перед робiтниками та керiвництвом заводу. Жодне свято не проходило без його виступiв. Завжди радiсно й тепло артистiв зустрiчали не тiльки заводчани, але й жителi мiста й району.
Про колектив багато писали в районних та обласних газетах. Хор має багато грамот, дипломiв, свiдоцтв; брав участь в мiських, обласних, мiжнародних фестивалях. На одному з таких фестивалiв - "Травнева калина" - зустрiлися з таким ж колективом з мiста Кривий Рiг. Зав"язалася творча дружба. Колектив запросили на фестиваль української народної пiснi до Кривого Рогу. Декiлька разiв приїздив криворiзький хор до Бiлгорода-Днiстровського.
Керiвництво заводу багато допомагало колективу, видiлявся транспорт для поїздок, матерiальна допомога артистам, був на заводi свiй хорклас. Колектив преюмiвався турпоїздками до Ленiнграду, у Карпати, Крим.
Але змiнюються часи, змiнилося керiвництво мiста, заводу. Змiнилося й наше життя. Iз-за матерiальних проблем на заводi скоротили ставки баянiстiв та керiвника хору; колектив залишився без свого хоркласу та матерiальної пiдтримки.
Але хор не розпався, вiн продовжує жити й радувати своєю пiснею народ. Ось вже п"ять рокiв керiвник хору й баянiсти працюють з колективом безкоштовно, п"ять рокiв колектив не має нiякої пiдтримки вiд мiста. Проводили репетицiї й в ПТУ-10, й в мiськiй бiблiотецi, й в рибопромисловому технiкумi. Сьогоднi артисти мають примiщення на територiї мiського пологового будинку. В 2004 роцi видiлили старе складське примiщення , його вiдремонтували за свої кошти, виписали дошки й керiвник сам зробив лави. Зараз артисти вважають, що це хорклас й сподiваються, що тут вони будуть працювати постiйно.
В колективi 38 осiб рiзних професiй, рiзного вiку й рiзного характеру. Але за п"ять рокiв вони дуже здружилися, "загартувалися" й стали великою спiвучою, веселою родиною й живуть за девiзом - "Нам пiсня жити й перемагати допомагає".
3. Ансамбль української народної музики "Веселка".
Дехто iз англiйцiв чи не вперше почув про Україну, коли ансамбль "Веселка" побував в Великобританiї на Мiжнародному музичному фестивалi, який проводиться пiд патронатом принца Уельського. I хоч у святi брало участь майже пiвтораста колективiв iз шести десяти країн свiту, концерт наших спiввiтчизникiв, у якому було вiдтворено яскравi i поетичнi українськi обряди, справив на розважливих жителiв Альбiону незабутнє враження. На їх запрошення ансамбль через рiк побував i на наступному фестивалi.
"Веселцi" вже тридцять рокiв. Нинi це сталий колектив української пiснi зi спiвочою та хореографiчними групами, власним оркестром народних iнструментiв. Вирiс ансамбль iз троїстих музик, органiзованих подружжям Михайлом Iвановичем та Валентиною Опанасiвною Нiкiруй. Про Нiкiруїв кажуть, що у них трiйко дiточок: Богдан, Зоряна та ще "Веселка", i всi вони щедро обдарованi талантами.
У складi колективу - студенти та викладачi педагогiчного училища. Їх Нiкiруї прискiпливо вiдбирають за конкурсом, а потiм ще "школять" у пiдготовчих групах перш нiж включити до основного складу. Адже ансамбль гiдно носить звання народного, а це зобов"язує постiйно тримати його у високiй художнiй формi, вдосконалювати майстернiсть спiвакiв, музикантiв i танцюристiв до професiйного рiвня.
Керiвник - Михайло Iванович - великий знавець українських пiсенних традицiй, особливостей нацiонального мелосу, нiколи не прагнув перетворити ансамбль на академiчний колектив. Не випадково на всеукраїнських та мiжнародних фестивалях i конкурсах, зокрема у Польщi, Югославiї, Болгарiї, Нiмеччини, Англiї, слухачiв завжди вражало дуже природне i не натужне звучання "Веселки". Голос у неї м"який, проникливий, нiби огортаючий. Так завше спiвали на весiллях та на вечорницях.
Саме обрядовi пiснi становлять основу репертуару колективу. Iз студентськими фольклорними експедицiями М.Нiкiруй об"їздив мало не всi села Приднiстров"я, збираючи невiдомi зразки гаївок, щедрiвок, весiльних та обжинкових пiсень. За роки копiткої пошукової роботи таких знахiдок стало на великий фольклорний збiрник, який вже пiдготовлено до друку.