Тимофеев Валерий Яковлевич: другие произведения.

Задністрова Січ. 5. Січ.

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс фантастических романов "Утро. ХХII век"
Конкурсы романов на Author.Today

Летние Истории на ПродаМане
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Закінчення...

  V. ЗАДНІСТРОВА СІЧ.
  
  
  13. Січень - березень 2008. Козацтво Задністров"я. Стратегія задністровців "Слава Богу, що ми козаки!" Адміністративне гетьманство. Районна рада.
  
  
   Системна криза влади продовжувалася та поглиблювалася. Відбулися позачергові вибори до мерії Київа, які засвідчили розчарування простих мешканців діями влади, яка намагалася "повалити" столичного мера: Л.Черновецький виграв ці вибори.
   У Верховній Раді України два депутати заявили про вихід з коаліції (один від НСНУ, другий від БЮТ); почалися судові тяганини щодо легітимності чи не легітимності правлячої коаліції й намагання створити "широку коаліцію". Опозиція припинила голосування; правлячій коаліції не вистачало голосів, щоб прийняти, навіть, поправки до бюджету-2008...
  Вакханалія у Вищих ешелонах влади відгукнулася на місцевому рівні: виконавча влада (особи, які її представляли) приймала волюнтаристські рішення, часто, навіть, не прораховуючи наслідків й, не враховуючи того, що першим особам ще багато років прийдеться жити у Білгород-Дністровському районі й дивитись у очі мешканцям. Люди казали: "Вони неначе показились; неначе останній рік живуть - все тягнуть й тягнуть..."
  
   У видавництві "СПД СП" надрукував книги:
  1. С.В.Тимофєєва, В.Я.Тимофєєв. Архіви козаччини Задністров"я. Видавництво "СП "Петрекс". Білгород-Дністровський. 2003-2010.
   Документи та матеріали козацтв Задністров"я.
  Т. 10. Адамівський курінь. Частина 2. 2008. (07.01.2008). 390 стор.
   У видавництві "Отаман" надрукував книги:
  1. В.Я.Тимофєєв. Річ про Січ. Видавництво "Отаман". Білгород-Дністровський. 2008. (01.02.2008).
  150 стор., фотоілюстрації.
  Збірка козацьких газет "Річ про Січ", яка виходила в місті та в районі. Книга про козаків Задністрового козацтва, осередки якого діють в Білгород-Дністровському районі та місті Білгороді-Дністровському на Одещині; про козаків та козачок, про людей територіальних громад Задністров"я, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі шляхи до незалежної держави Україна.
  19. В.Я.Тимофєєв. Адамівський курінь. Останнє десятиріччя ХХ ст. - перше десятиріччя ХХІ ст. Видавництво "Отаман". Білгород-Дністровський. 2008. (01.02.2008).
  350 стор. Фотоілюстрації, документи та матеріали.
  Книга - про Адамівський курінь Українського козацтва, що діяв в Білгород-Дністровському районі на Одещині в останньому десятиріччі ХХ ст. - першому десятиріччі ХХІ ст.; про козаків та козачок, про людей Адамівської громади, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі, шляхи до незалежної держави Україна. Історія куреню подається через документальні джерела (газетні та журнальні статті, протоколи, спомини самовидців, накази отаманів та рішення Козацьких Рад та ін.), що надає їй ознаки академізму. Але за рядками документів проглядають живі люди з їх пристрастями та інтересами, своєрідним козацьким поглядом на події та на життя взагалі.
  Розділи книги: І. 1990-1998. Період самостійної діяльності (3 етапи: П"ять козаків. Документація. Налагодження практичної роботи.). ІІ. 1998-2000. Період діяльності у складі Білгород-Дністровської паланки (3 етапи: Розбрат. Перманентний розбрат. Повернемось до національного виховання.). ІІІ. 2000-2003. Період незалежної діяльності (3 етапи: Берегиня духу села. Кращий освітянин України. Основи козацько-лицарського виховання.).
   Адамівська громада - унікальна громада; на її території лише в останні 20 років відбулися дві широкомасштабні (помітні) для України події: створення асоціації кооперативів імені Тараса Григоровича Шевченко (80-90-ті роки ХХ століття; на меті було трасформація її в асоціацію вільних фермерів, а Адамівську громаду - в козацьку громаду) та навчально-виховного закладу нового типу - Адамівської школи козацько-лицарського виховання (90-ті роки ХХ століття - 10-ті роки ХХІ століття; на меті було трансформація її в козацький ліцей)...
  
  
  КОЗАЦТВО ЗАДНІСТРОВ"Я
  
   "...Після нас не буде нас, а справи залишаться," - сказав останній станичний отаман некрасівських козаків Муравльовки в 1918 році. Я додам: "Так, справи залишаться, якщо їх занотує Хранитель в Літопису".
   Десятирічний термін випуску газети козаків Задністров"я дає мені підстави стверджувати: наш печатний орган, наш Козацький Літопис робить велику справу.
   В 1991-1998 роках він друкувався під назвою "Козацький інформаційний вісник", "Козацький вісник"; всього вийшло 14 номерів.
   В 1998-2001 роках він друкувався під назвою "Джура та Дана", "Джура", "Дана", "Леля", "Козача", "Берегиня", "Козак"; всього вийшло 45 номерів.
   В 2001-2003 роках Літопис друкувався під назвою "Річ про Адамівську Січ"; вийшло більше 220 номерів.
   В 2004-2006 роках Козацький Літопис друкувався під назвою "Річ про Буджацьку Січ"; вийшло 37 номерів.
   В 2007 році він друкувався під назвою "Річ про Січ"; вийшло 33 номера.
   Всього за десять років вийшло більше 340 номерів.
   В 2008 році Козацький Літопис буде виходити під назвою "Козацтво Задністров"я". Плануємо випускати його з тематичними додатками: розкажемо про козацькі організації Придунайської Січі (Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове), Буджацької Січі (Болград, Тарутине, Арциз, Сарата, Татарбунари); продовжимо розповідь про Задністрову Січ (Білгород-Дністровський) - районові та міські осередки, шкільні Січі; історію козацьких формувань межиріччя Дунай-Дністер; про осіб, діяльність яких залишила слід в історії козацтва...
   В 2008 рік Літопис вступає із солідною джерельною базою а дністрового козацтва: випущено 11-титомні (20 книг) "Архіви козаччини Задністров"я" (С.Тимофєєва, В.Тимофєєв), книги С.Тимофєєвої "Сучасне козацтво півдня Одещини", "Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини", С.Ушанової "Сучасне лицарство Задністров"я", В. Тимофєєва "Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров"я" (у п"яти томах).
   Активно працюють козацькі організації: Задністрова Січ (В.Тимофєєв), Білгород-Дністровський міський Кіш (М.Скляренко), Окремий курінь (П.Городниченко), Білгород-Дністровське РКТ (В.Білоус), Білгород-Дністровський міський Полк (М.Врублевський); школи: Адамівська Січ (В.Вронська, В.Гриценко, П.Лавриненко), Долинівська Січ (Т.Тома), Вигінська Січ (О.Вдовиченко), Біленківська Січ (А.Ситник, В.Ситник), Турлацька Січ (Т.Тодорова, В.Чумаченко), Старокозацька Січ (вчитель Ю.Щербина); почали працювати Приморська Січ, Молозька Січ, Салганська Січ, Шабівська Січ, Бритівська Січ, загони в школах Љ4, Љ11; працює клуб "Патріот" (В.Гавриленко)...
   Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури... (110)
  
  
  СТРАТЕГІЯ ЗАДНІСТРОВЦІВ - "СЛАВА БОГУ, ЩО МИ КОЗАКИ!".
  
  Мета діяльності Задністрового козацтва - взаємодія органів виконавчої влади і козацьких громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва.
  Для досягнення мети передбачаються такі головні напрями громадської діяльності козацьких організацій: охорона та збереження історико-культурних пам"яток України; проведення військово-патріотичного виховання молоді України; впровадження серед українського суспільства оборонно-спортивної роботи; добровільна служба щодо допомоги в охороні державних кордонів України; добровільна служба щодо допомоги формування системи військово-територіальної оборони України; добровільна служба щодо допомоги в охороні громадського правопорядку; добровільна служба щодо охорони об"єктів сільськогосподарського та виробничого призначення з різними формами власності, державно-адміністративні, учбові, культурно-освітні та інші заклади, установи та підприємства; добровільне посилення державних митниць; добровільна участь у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; добровільна участь у наданні медичної та реабілітаційної допомоги населенню; надання допомоги органам місцевого самоврядування під час надзвичайних ситуацій; захист навколишнього природного середовища та природних скарбів України.
  Основні заходи: 1.Військово-патріотична робота (Центр з підготовки молоді до служби в ЗСУ. Формування - районні, міські - з охорони громадського поряду. Об"єднаний районно-міський штаб УК). 2.Охорона пам"яток (Реєстр об"єктів УК. Центр козацької культури. Акермано-Подністровська Козацька Січ (1775-1781). Церкви Козацької Покрови. Цикл козацьких свят). 3.Освіта й виховання (Козацький ліцей. Конкурси. Семінари. Регіональна "Січ". Козацькі клуби за місцем проживання). 4.Культурно-просвітницька робота (Художні колективи. Козацький фонд допомоги обдарованим дітям. Конкурс "Байда". Музей УК). 5.Дослідницька, видавнича робота (Газета "Козацтво Задністров"я". Щорічний Козацький Літопис. Серія книг про Задністрове козацтво). 6.Фізкультура, спорт, туризм (Участь у а дністров - міських, районних - козацьких команд. Літній дитячий оздоровчий спортивний табір - наметовий, Молога, Байказія. Туристичні маршрути). 7.Господарська діяльність (Традиційний козацький ярмарок. Козацький ринок. Цільовий фонд). 8.Природоохоронна діяльність (Екологічний патруль. Парки, сквери. Природоохоронний центр - Шабо). 9.Міжнародна діяльність (Брати - козаки Росії, Північної Америки, Австралії, Європи, Латинської Америки). 10.Інформатично-аналітичне забезпечення (Веб-сторінка).
  Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності й права.
   Душу - Богові! Життя - Батьківщині! Серце - людям! Честь - нікому! (111)
  
  
  
  
  АДМІНІСТРАТИВНЕ ГЕТЬМАНСТВО або ХАЛЕПА ДЛЯ ЮЩЕНКА
  (СКІЛЬКИ ГЕТЬМАНІВ ПОТРІБНО УКРАЇНІ)
  Огляд публікацій у ЗМІ про сучасне козацтво (О.Солонець, Д.Редько, Р.Лебедь, Б.Сушинський, В.Тимофєєв)
  
   Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний - козацький! - досвід державотворення...
  Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен - козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров"я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об"єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів. Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: "Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям... Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави. І щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи".
   Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури...
  
  1.
  Президентські вибори виявили реальну кризу сучасного козацтва України. Майже всі козацькі формування підтримували провладного кандидата (Віктора Януковича), а в останній момент громадянського протесту так само пристрасно доводили свою вірність Віктору Ющенку; те ж саме відбулося на парламентських виборах: під час передвиборчої агітації козаки демонстрували вірність Антикризовій коаліції, після виборів - Помаранчевій...
  Треба надати належне Задністровому козацтву - воно однозначно підтримувало та підтримує Помаранчевих: рік тому Ющенка, зараз й Тимошенко...
  
  ...Природною була внутрішня революція в Українському козацтві, коли багаторічного гетьмана І.Біласа позбавили гетьманства. Як відомо, Іван Білас, використовуючи статус козацького гетьмана, 1999 року сягнув вершини своєї політичної кар"єри, коли найбільш консервативно-патріотичний блок підтримав його на президентських виборах, але гетьман зняв свою кандидатуру на користь Леоніда Кучми, здобувши за це генерал-лейтенантство (пан Білас завжди використовував козацтво в комерційних інтересах вузької групи соратників та для виборчого піару провладних сил). Після "повалення" Біласа представники Українського козацтва передали гетьманство не кому іншому, а майбутньому Президенту, попри те, що під час передвиборчої кампанії Віктора Ющенка навіть виключили з лав козацтва "за несплату членських внесків"...
  Вибори ще раз загострили конфлікт інтересів держави й сотень (понад 2 десятки тільки міжнародних і всеукраїнських зареєстрованих громадських організацій, не кажучи вже про місцеві та регіональні) козацьких формувань. Цей конфлікт, певно, не усвідомлюють ані новий гетьман так званого об"єднаного козацтва, ані більшість представників цього руху в Україні. Попри це необхідно переосмислити доцільність самого існування сучасного козацтва в його нинішньому вигляді. Адже корені правового, громадсько-політичного й навіть наукового непорозуміння в стосунках "держава-козацтво-суспільство" були закладені ще в 1989-1990 роках, коли масово розкручувалася ідея "відродження козацтва" в Україні, і його першим формальним лідером спочатку став саме представник нової політичної еліти В"ячеслав Чорновіл, а згодом - військовик у відставці Володимир Мулява. Не дивно й те, що козацтво "відроджувалося" на перетині інтересів політиків, науковців-істориків і військовослужбовців (дійсних чи у відставці). Політики, зокрема націонал-демократи, використали ідею відродження козацтва для спроби актуалізації національної ідеї. Історики використали моду на дослідження козацтва, відчувши себе справжніми "національними місіонерами". З іншого боку, ця хвиля історичного просвітництва дещо приховала неуспішність політичної еліти в пошуках сучасної, зокрема й державно-політичної, форми національної ідеї. "Відродження козацтва", врешті, вийшло за межі історично-популярної літератури. Альтернативою неефективної державної еліти на тлі політичної та економічної кризи стала не нова еліта з сучасними методами вирішення криз, а творення ідеалів у минулому й прагнення "відродити" козацький дух і саме козацтво. І це, незважаючи на те, що навіть говорити про те, щоб відродити суспільний стан і військовий орден зразка ХVІ, ХVІІ чи навіть ХІХ століття сьогодні говорити несерйозно (уявіть, як нинішня Італія "відроджує", наприклад, легіонерів часів Римської імперії). Попри це витворилася низка козацьких громадських організацій, які спершу (десь із 1994 до 2001 року) множилися шляхом поділу колись єдиного Українського козацтва на чолі з В.Мулявою і В.Чорноволом, а згодом - формуванням нових номенклатурних козацтв (при держорганах, як-от Козацькі війська України, гетьманом якого став екс-мер столиці О.Омельченко, а верховним отаманом - один із його заступників В.Яловий), а також нових козацьких структур при ВНЗ (Українське реєстрове козацтво А.Шевченка), спортивних федераціях і спілках (Міжнародний союз козацтва О.Хорофейка, частково Козацтво України А.Поповича). Так формально-кадровий потенціал козацтв відійшов від любителів старовини й масово поширився на держчиновників, студентів і спортсменів. Множенню козацтв сприяв Указ Президента України Леоніда Кучми від 4 січня 1995 року "Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва", який передбачав серйозні преференції козацтву, а саме: право на носіння форми військового зразка, присвоєння спеціальних козацьких звань, "створення козацьких селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, промислів"... Очевидно, саме звідси розпочався найбільший конфлікт інтересів держави й вузьких груп людей, об"єднаних козацькими структурами. Адже держава зробила певних людей привілейованими в суспільстві, виходячи лише з їхнього фіксованого членства в громадській організації з козацькою назвою. А статус громадської організації зумовлює її незалежність від держави, тобто унеможливлює нав"язування з боку держави жодних вимог і критеріїв набуття статусу козаків і виконання ними конкретних завдань. Таким чином, влада створила правову колізію і можливість виникнення суспільного конфлікту на основі необґрунтованої привілейованості людей, від яких ніхто нічого не може вимагати, так само, як і проконтролювати їхню діяльність.
  Отже, з середини 1990-их років козацький рух набуває прагматичніших ознак. Козацькі ватажки, маючи в руках такі політично-комерційні важелі, ще інтенсивніше виходять на партнерів, зокрема на фірми, банки й політичні партії. Членами різних козацтв масово стають народні депутати, підприємці, чиновники різних рівнів, творча й наукова інтелігенція. Проте кількісний притік козацтва не відбувся. "Низи", тобто дієві члени козацьких структур, неодноразово змінивши організаційну "прописку", поступово розчаровуються в цьому русі. Залишаються, окрім "ділків", найстійкіші патріотично налаштовані ентузіасти немолодого віку й шанувальники історії. Вони, як правило, раз на місяць, а то й на півроку, навідуються в "генеральну канцелярію", щоби здати "худу" гривню членських внесків, узяти участь у великій чи меншій "раді", належно відсвяткувати (із парадним маршем, а дніс і оковитою, ностальгічними і сумними думами-піснями) річницю Конотопської битви, Покрову тощо.
  Козацькі паради все більше нагадують зібрання чоловіків середнього віку, переважно з "номенклатурними" черевцями, які претендують на статус ветеранів Конотопської битви й практично всі відзначаються генеральськими лампасами й зірками на неоднорідних "одностроях". Це, звісно, ще один привілей нинішнього козацтва, який породив серйозний конфлікт між козаками й військовослужбовцями. Парадокс у тім, що дозвіл "на використання козацької символіки та атрибутики" десятки організацій використали на свій лад, і кожен гетьман чи верховний отаман у купі зі старшиною позапроваджували внутрішньо організаційні однострої, перейнявши собі без узгодження з оборонним відомством форму військ ЗСУ. Таким чином, на вулиці столиці й провінціальних містечок вихлюпнулися тисячі новоспечених генералів, яких люд переважно сприйняв як "якихось ненормальних" високих чинів наших силових структур (до маленької нашивки, що ідентифікує козака, й не додивишся). До речі, це поступово дискредитовує образ військового в очах громадськості й створює враження невдалого маскараду. Навіть наші міністри оборони зверталися до сучасних гетьманів (згадаймо звернення О.Кузьмука до керівника Козацького війська запорозького України Д.Сагайдака), щоби ті не використовували однострої військовослужбовців, але пізнали наслідки правового нонсенсу: "Ми не порушуємо форму одягу, бо ми її самі затверджуємо"... З іншого боку, генеральські зірки козаків, особливо в провінції (де у військкоматі й УМВС знайдеш хіба що майора) не лише піднімають суспільний статус пересічної особи, але й дозволяють "пробивати" необхідні рішення місцевої влади. Відставники різних військ, до речі, також доволі представлені в козацтва (в окремих - до 80%): по-перше, пієтет до форми (й зірочки на погонах набагато солідніші), по-друге, нові фінансово-політичні можливості, по-третє, ще світить перспектива перетворення козацтва на підрозділ ЗСУ, як це колись задумувалося міністром оборони К.Морозовим і гетьманом УК В.Мулявою.
  Не маючи широкої популярності серед загалу, козацькі організації, використавши гасло "ми - еліта", перетворилися на верстати масового продукування генералів. Їхня діяльність, по суті, звелася до жорсткої конкуренції у залученні до своїх лав чиновників середньої ланки, а якщо пощастить - то ї "vip-персон". На місцях чиновники старанно сприяли виділенню "кровному" козацтву земель, приміщень і коштів для проведення "свят", "фестивалів" та інших елементів їхньої статутної діяльності. Публічні люди, зокрема, народні депутати, залучені до козацтв, по-перше працюють на імідж організацій, по-друге лобіюють земельно-матеріальні асигнування козакам, і, по-третє, сприяють гарантованому законодавчому закріпленню козацьких пільг і привілеїв, тобто проштовхують через парламент законопроект про козацтво. Серед усіх козацтв найбільше членів у парламенті спромоглося завербувати Козацьке військо запорозьке України (з 2003 року просто Козацтво Запорозьке) Дмитра Сагайдака. Отаман Сагайдак заявляв, що до його козацтва пристало близько 90 нардепів минулого скликання (нині, судячи з усього, не менше кількох десятків). Ширилася інформація, що серед інших у запорожців отаман прийняв Петра Порошенка та Павла Матвієнка. У парламенті він має серйозних лобістів, як-от екс-кандидата у президенти Володимира Нечипорука, який очолює умовну фракцію козаків у ВР і прославився як чи не найбільший орденоносець після Віктора Януковича. До речі, запорожці Сагайдака є лідерами піару шляхом нагородження публічних осіб грамотами й орденами. Не менш цікаво й те, що пан Нечипорук прославився не тільки лобіюванням "відродження козацтва", а й у своїй послідовності зайшов далі - відродив "інститут князівства" в Україні, ставши Великим князем Київським і Всея Русі-України й головою міжнародного об"єднання Княжий собор. Пан Сагайдак, у свою чергу, щоб відрізнитися серед десятків гетьманів ексклюзивно оголосив себе маршалом козацтва. Між тим, Козацтво запорозьке, хоч і декларує державність, здобуло чи не найбільше політичних союзників у нашому близькому зарубіжжі. Захист канонічного православ"я (УПЦ митрополита Володимира) та інші панслов"янські ідеї організації Сагайдака максимально зблизили її з лідерами лівих, проросійських партій та об"єднань. На додаток, багаторічна охорона Лаври розширює фінансові джерела й підносить суспільний статус козаків.
  Узагальнюючи сьогодення козацтва, відзначимо, що чимало козацтв або створювалося, або ж згодом синхронно працювали в партнерстві з партіями. Так, Козацькі війська України (нині отаман Євген Груба) творилися під партію Єдність О.Омельченка зокрема. Іван Білас задля подібного партнерства творив Українському козацтву партію СІЧ, на парламентських виборах 2002 року увійшов у блок НДП-НДС, найсумлінніше виконував політичні замовлення влади. Анатолій Попович (Козацтво України), фактично творячи козацькі реєстри за рахунок членів Федерації бойових мистецтв України, оголосив про творення Козацької партії, працював на виборах із Всеукраїнським об"єднанням християн В.Бабича, був помічником відомого С.Гавриша. Анатолій Шевченко (Українське реєстрове козацтво), очолюючи Донецький інститут штучного інтелекту, масово поповнює своє козацтво студентами й викладачами, і не лише свого ВНЗ, й, чимало років працюючи в КДБ, у свою чергу, посідав особливе місце через наближеність до В.Януковича, який і витягнув пана Шевченка в Київ. Організаційно-фінансове сприяння екс-прем"єра дозволило пану Шевченку не тільки чи не найкраще з усіх козацтв закріпитися у Києві, а й розбудувати мережу по Україні (із зарплатнею районним отаманам). До речі, УРК працює в сув"язі зі створеною Шевченком партією духовності й патріотизму й чи не найактивніше підтримувало пана Януковича на виборах. Попри це, сьогодні пан Шевченко так само віддано присягнув новому гетьману Об"єднаного козацтва Віктору Ющенкові. Те, що він на Хортиці подарував коня Президенту, а на Раді заявив, що козаки мають самі заробляти гроші, як-от УРК, в якого на рахунку 5 мільйонів, чітко говорить про стабільну комерційну основу діяльності УРК, як і про можливості вести незалежну від держави гру.
  Проголошення об"єднання козацтва під егідою Президента натикається на найбільшу проблему - абсолютну несумісність більшості козацьких структур як за своєю аудиторією, так і за діяльністю й завданням. Одні працюють як історично-дискусійні клуби, інші - як фінансово-політичні лоббі, як спортивні клуби, як охоронні структури, навіть як складові рекету... Найбільше скомпрометував козацтво зв"язками з кримінальним світом отаман Війська Запорозького Олександр Панченко, який уже встиг відсидіти за рекет, і сьогодні, за поінформованими джерелами, теж "залетів" із серйозними фінансовими оборудками (після присяги Ющенку він, начебто, втік до Москви). Так само оригінальне місце в козацтві посідають язичницькі течії із запереченням усього християнського - Звичаєва громада українського козацтва й Характерне козацтво... Отож поєднати всі ці стихійні й неконтрольовані формування практично неможливо. З іншого боку, козацькі привілеї і пільги напряму залежать від волі владних структур, які можуть на рівні законодавчо-нормативного акту позбавити нинішнє козацтво особливого статусу. Тому козацтва завжди вірно служили владі (вибори - яскравий приклад) й, очевидно, не підуть на конфлікт із нею й надалі. І знову ми наштовхуємося на правовий нонсенс: президентська команда змушена сьогодні адміністративними методами зганяти десятки де-юре незалежних від влади громадських структур в один, так би мовити, кагал. Ідея об"єднання, звісно, благородна, але без попереднього правового врегулювання є небезпека перетворити її на чергову профанацію козацького руху. Первинна патріотично-культурологічна ідея козацтва вже, по суті, знівельована, адже козацтва наповнені людьми, сумнівними щодо патріотизму: Військо Запорозьке Панченка-Дубограя, Козацтво Запорозьке Сагайдака, Міжнародний союз козацтва Хорофейка, Козацька територіально оборона Сєдих та безліч інших. Вельми цікава нинішня тенденція, коли за останні 3 роки найбільше козацтв утворилося саме на Донеччині.
  Одним із найоптимальніших варіантів виходу козацтва із правової і загальної кризи може бути створення козацьких військових професійних формувань при ЗСУ, своєрідної Національної гвардії. Рада Українського козацтва при Президентові на чолі зі Станіславом Аржевітіним вже розробила нову державну концепцію розвитку козацтва, яка, нарешті, остаточно й чітко визначає правовий статус козацтва. У разі створення Національної гвардії козацтва можна використати сучасні військові методики підготовки військ спецпризначень і досягнення й традиції національних бойових мистецтв (Школи бойового гопака тощо) із системним національно-патріотичним вихованням, використати козацьку атрибутику й однострої (бажано, осучаснені), практикувати володіння традиційною козацькою зброєю. З іншого боку, при козацьких військах чи навіть навчально-освітніх закладах можна створити юнацькі громадські організації, котрі б готували молодь до майбутньої служби в козацтві. Отже, така концепція буде працювати на духовно-патріотичне виховання молоді, на утвердження здорового способу життя й національних бойових мистецтв в Україні, врешті, на зміцнення обороноздатності держави. Козацтво стане потужною базою формування професійного війська. (112)
  
  2.
   До козацтва в нас особливе ставлення - завдяки творам класиків української літератури образ козака набув у масовій свідомості настільки героїчних та одухотворених рис, що професійним історикам залишається лише дивуватися.
   Насправді цей феномен є не тільки українським - згадаймо хоча б про загони гуситів, хорватських граничарів чи швейцарських найманців. Не є він і феноменом.
   У всі часи й у всіх народів з"являлася потреба захищати свою землю від незваних гостей у повному бойовому обладунку. І тоді неодмінно з народного середовища виокремлювалася група осіб, які завдяки характеру та фізичним здібностям могли взяти на себе місію захисників. Спочатку - десяток курних хатинок і прилеглих полів зі збіжжям та овочами, а відтак і всієї території, яка згодом ставала для них Батьківщиною та Країною.
   Феномен українського, а точніше запорозького козацтва полягає в іншому. На долю дніпровської вольниці, яка не визнавала над собою жодної влади, крім Божої, раптом випало стати державотворчою соціальною верствою. Завдяки Богданові Хмельницькому з розрізнених русинських земель, які перебували під безроздільним пануванням польської, литовської та русинської ж шляхти, за короткий час удалося створити дієздатну повноцінну та фактично незалежну державу.
   Проте ставлення козаків до посполитих-"гречкосіїв" було більш ніж своєрідним. І до Богдана, і після нього козацькі отамани не гребували розплачуватися з кримськими татарами (традиційними постачальниками кавалерійських частин для козацьких оперативних і стратегічних потреб) власними земляками - "ясиром". У ті часи здавалося цілком природним дозволити татарській кінноті після завершення бойових дій погнати на продаж у Кафу пару-трійку тисяч селян, чиї обійстя на лихо опинялися на шляху повернення кримчан.
   Та й сам Хмельницький не відрізнявся особливою схильністю підтримувати волелюбні устремління народу, який він же звільнив від ярма Речі Посполитої. Будь-які спроби "гречкосіїв" стати на один соціальний щабель із козаками нещадно придушувала "своя", автохтонна козацька влада. Чужорідну, іноземну еліту змінила власна, русинська, а місце шляхти заступила козацька старшина, так само зацікавлена у збереженні панщини, оскільки численні отамани й осавули стали такими ж панами.
   Відтоді й дотепер керівники козацтва - свідомо чи неусвідомлено, однак неухильно - виділяють себе із загальної маси народу, у своїх діях і заявах усіляко наголошуючи на власній особливій історичній місії, вибраності та елітарності. А отже, знову відокремлюють козацтво від України, змушуючи простих козаків служити іноді не зовсім зрозумілим цілям, які найчастіше не вкладаються у визначення патріотизму, ба навіть законослухняності.
   Чим є сучасне козацтво в Україні, кому служить і яку мету ставить перед собою? Щоб відповісти на ці питання, варто зробити бодай короткий екскурс у нещодавне минуле.
   Розпад СРСР був закономірним підсумком ігнорування правлячою елітою інтересів своєрідних "радянських станів". Суттєві розходження в ідеології Імперії та Союзу не дозволили СРСР структурувати суспільство до такої міри, щоб його представники вважали державу, в якій живуть, не лише своєю етнічною, а й політичною батьківщиною.
   Цю помилку намагається не повторити молода Українська держава. Тенденції, спрямовані на структуризацію суспільства, всіляко підтримує влада. Треба розуміти, зі суто прагматичних міркувань. Оскільки легітимація державою будь-якої самопроголошеної соціальної верстви чи стану дозволяє їй (державі) розраховувати на лояльність цієї верстви.
   Нескінченна низка "академій", "лицарських орденів", "елітарних рейтингів" породжує іронічну посмішку, а їхні нагороди та дипломи викликають у пам"яти рекламне гасло "Збери десять кришечок". Проте серед величезної кількості громадських організацій України є низка таких, ставлення до яких мало б бути дуже серйозними. Йдеться про козацтво.
   Козацькі організації виокремлюються в загальній масі об"єднань громадян за інтересами, соціальним статусом або грішми. Нечасті публікації в пресі, присвячені козакам, здебільшого стосуються або парадного боку їхньої діяльності (всіляких Великих рад і масових нагороджень самодіяльними орденами), або фінансових та особистісних конфліктів усередині козацького руху. Але за парадним антуражем - шароварами, вольтижуванням і клонуванням гетьманів - далеко від поглядів широкої громадськості приховані вельми цікаві процеси.
   Масове відродження козацтва в Україні почалося зі святкування 500-річчя Запорозької Січі. Чому 500, чому винятково Запорозької - відповіді на ці запитання варто шукати в тодішньому розкладі політичних сил. Компартія, яка стрімко втрачала статус "керівної та спрямовуючої", намагалася очолити всі бодай трохи значимі суспільні рухи з двоякою метою - скерувати енергію громадянського суспільства, яке створюється, у неконфронтаційне русло в "межах соціалізму", або спробувати стравити між собою альтернативні організації. І в такий спосіб утримати владу, яка вислизала з рук.
   Ідея не виправдала себе. Після розпаду СРСР і проголошення незалежності України безліч колишніх неформальних організацій виявилося на роздоріжжі. Зник ворог, проти якого треба було боротися.
   Поки козаки думу думали - "що ж його робити", закрилася остання ніша - рекет. Організована злочинність набрала бойовиків, і козакам не знайшлося місця навіть серед "биків". Можливо, це був саме той випадок, коли інертність власного керівництва послужила козацькому руху добру службу. Практично ніхто з козаків - за певними винятками - не заплямував себе зв"язками з вітчизняними та закордонними мафіозі.
   Козацтво спробувало знайти внутрішні резерви для розвитку, але для цього необхідна була певна позитивна ідея, яка згуртувала б колишніх дисидентів. Певний час виручало гасло "розбудови держави". Позаяк козацтво намагалося триматися осторонь від політики, то на нього після певних комплементарних акцій із боку влади просто перестали зважати.
   Другий гетьман Українського козацтва Володимир Мулява (Перший - В"ячеслав Чорновіл) одержав генеральський чин у Збройних силах, частина козаків влилася у структури реформованих політвідділів, які почали називати соціально-психологічними службами. Більшість опинилася "не при ділі". Козацтву готували роль опереткового воїнства, покликаного розважати гостей із-за кордону та догоджати сентиментальним діаспорянам. Час від часу козакам навіть підкидали таке-сяке фінансування на закупівлю бутафорських шабель із м"яких металів і проведення фольклорних фестивалів.
   Рух не вмирав, ба більше, був певним електоральним потенціалом, тож із козаками вирішили "дружити". Доки влада вирішувала, як саме це робити, козаки почали створювати організації поза Українським козацтвом. Нині в Україні функціонують кількадесят козацьких організацій із міжнародним і всеукраїнським статусом. Скільки обласних і районних - Господь відає.
   Козаків спробували загнати у провладні партії, радили створювати власні політичні структури, які в потрібній момент могли б підтримати владу словом і ділом. Однак із партійним будівництвом у козаків не склалося.
   Іван Білас (Третій гетьман), який змінив В.Муляву на посаді гетьмана Українського козацтва, декілька разів доволі вдало "розводив" Банкову на преференції, потрясаючи реєстрами на десятки тисяч козаків. Особисто І.Білас унаслідок правильного використання можливостей "козацького батька" став генерал-лейтенантом гвардії й одержав комітет у Верховній Раді другого скликання, Утім реальна кількість козаків Українського козацтва яскраво проявилася в момент голосування (вибори Верховної Ради третього скликання) за список ДемПУ-ДС, де в першій п"ятірці фігурував пан гетьман. "Двічі демократи" опинилися за бортом парламентської "чайки". Такою ж "вдалою" була спроба Біласа проникнути у Верховну Раду на довиборах у мажоритарному окрузі - за гетьмана проголосувала кількість осіб, яка не перевищує статистичної похибки.
   Проте завдяки Іванові Біласу козацтво зуміло наблизитися до влади й навіть надкусити декілька "пряників". Леонід Кучма видав два укази, якими надавав певні пільги козакам, насамперед в отриманні земельних ділянок "для ведення традиційного господарства". На практиці це дало змогу обласним і районним отаманам (із хватких і заповзятливих) стати землевласниками й організувати на пільгових землях великі фермерські господарства.
   Козакам також дозволили використовувати для козачих потреб форму, яка, "за збігом обставин" і, виходячи з повсякденної доцільності, копіювала або армійську, або міліцейську - залежно які "питання" потрібно було вирішувати.
   Нехай читачеві не видається несуттєвим цей момент - у райцентрі візит до райдержадміністрації чи до будь-якого іншого органу влади в генеральському однострої суттєво скоротить час очікування у приймальні та посприяє у вирішенні проблеми. Як голова РДА чи сільради відмовить козацькому генералові, який посилається на Указ Президента? От і переходить земля з районних резервів до козаків, вони створюють охоронні фірми, їм видають зброю.
   Під час президентської кампанії козаки здебільшого підтримали Віктора Януковича, Однак при цьому ніхто не керувався ідеологічними чи навіть земляцькими мотивами. Козацтво історично підтримувало владу, якою б вона не була. Тому ще до інавгурації (але вже після перемоги) Віктора Ющенка керівники козацьких організацій поспішили проголосити його Гетьманом козаків України, щоб потім на Хортиці задарувати Президента булавами, конями й універсалами, підтвердивши свою відданість легітимній віднині владі.
   Глава держави не залишився в боргу, його указом було створено Раду Українського козацтва, до якої увійшли всі керівники міжнародних і всеукраїнських козацьких організацій і яку цього разу очолив особисто Президент. Секретарем Ради та радником Президента з питань козацтва призначили Станіслава Аржевітіна - екс-голову банку "Ажіо", який нині перебуває при владі і справами козацтва переймається мінімально.
   Однак підвищення статусу Ради надало можливість хитромудрим верховним отаманам продовжити облаштовувати свої бізнесові та громадські інфраструктури - маючи на робочому столі фото з Президентом, а також посвідчення з його підписом, у нашій державі можна багато чого зробити корисного. І не лише для країни.
   Раду Українського козацтва створювали з благою метою - надати козацьким організаціям України позитивний імпульс для розвитку та використовування знань й досвіду десятків тисяч фізично здорових і по-справжньому релігійних чоловіків у справі захисту батьківщини. Плани інтеграції козацтва в силові структури, створення загонів для прикриття кордонів, використання козацького досвіду в підготовці призовників існують давно, однак усі вони припадають пилом у довгих шухлядах міністерств і відомств, не проходячи погоджень. Бо який чиновник погодиться поділитися бодай малою часткою своїх повноважень і бодай копійкою виділених на його міністерство бюджетних коштів?
   Найбільш впливові козацькі організації порушують питання про необхідність якнайшвидшого ухвалення закону про козацтво та створення єдиного реєстру козаків. Це, зокрема дало б змогу навести лад у присвоєнні козацьких звань.
   Тривають розмови про необхідність запровадити в Україні спеціальну державну козацьку службу, яку прирівнювали б до армійської і де козаки могли б цілковито розкрити свій потенціал захисників Вітчизни - на кшталт американської Національної гвардії.
   Проблема полягає в тому, що ніхто не хоче займатися козаками, і самі козаки - теж. Із усіх великих міжнародних і всеукраїнських козачих організацій, мабуть, лише дві - Українське реєстрове козацтво (гетьман - Анатолій Шевченко) і Козацтво Запорозьке (верховний отаман - Дмитро Сагайдак) - продовжують специфічні козацькі справи - працюють із допризовною молоддю та організовують шефську допомогу військовим частинам. Інші здебільшого охороняють базари, займаються екологічним рекетом на дорогах і просиджуванням галіфе у приймальнях міністрів і голів областей, щоб поліпшити власний добробут.
   На розвиток і становлення козацтва негативно впливають і періодичні спроби "згори" об"єднати їх. Специфіка козацтва в Україні ще й у тому, що козацькі організації орієнтуються на певні конфесії та завзято відстоюють їхню виняткову правоту, нерідко за допомогою кулаків та інших важких предметів. Спроби злити всіх козаків в одну велику балію може привести до того, що багато хто волітиме залишити рух, аніж почне відвідувати храми та слухати проповіді священиків інших напрямків, скажімо, в православ"ї. Та й греко-католики навряд чи зголосяться вислуховувати настанови та сповідатися в похідного священика, який представляє УПЦ(МП) або РУН-Віру.
   Сформовані основні напрямки розвитку козачого руху - Реєстровий, Запорозький, Вільний і Традиційний (Звичаєвий) - не лише загалом відповідають конфесійним особливостям сучасної України, а й фактично тотожні своїм попередникам п"ять-шість століть тому.
   Реєстровими, до яких належать Українське козацтво й Українське реєстрове козацтво, меншою мірою Військо запорозьке низове (отаман - Олександр Панченко), цілком зорієнтовані на державу та вважають себе її частиною, А отже, ладні виконати будь-яке розпорядження влади, очікуючи бюджетних дотацій і загальної прихильності. Цікаво, що колишній гетьман Українського козацтва Іван Білас є греко-католиком, а гетьман Українського реєстрового козацтва Анатолій Шевченко зробив почесним козаком своєї формації Папу Римського Івана Павла ІІ.
   Це добре ілюструє утилітарне ставлення керівництва реєстроорієнтованих козаків до історії свого руху загалом і до релігії зокрема. Таким чином, Українське козацтво і Українське реєстрове козацтво є продовжувачами традицій "надвірних військ" магнатів, у складі яких могли бути і католики, і православні, й мусульмани - "аби гроші".
   Говорячи про реєстровиків, варто зазначити, що гетьман Українського реєстрового козацтва А.І.Шевченко є старшим офіцером діючого резерву Служби безпеки України. Чого, слід віддати належне. Не приховує. Нині Анатолій Іванович є ректором Донецького державного інституту штучного інтелекту, а очолюваний ним ВНЗ вважають одним із найкращих закладів України.
   Ще одна козацька організація - Азово-Чорноморське козацтво, яке діє на території Донбасу, - привабила увагу ЗМІ, коли браві молодці в камуфляжі "сталевою стіною оборони захищали виборчі дільниці від зазіхань потенційних лиходіїв". Ну, і від незалежних спостерігачів також.
   Запорозький напрямок представлено Міжнародною громадською організацією Козацтво Запорозьке (верховний отаман - Дмитро Сагайдак), козаки якого є прихильниками канонічного православ"я. За будь-якої нагоди воли наголошують, що їхнє духовне керівництво - Українська Православна Церква Московського патріархату. За мірою впливу, кількість членів і реально існуючих регіональних структур Козацтво Запорозьке значно перевищує всі інші козачі організації в Україні. Серед козаків Козацтва Запорозького є народні депутати від усіх фракцій і партій, погони генералів і полковників носять великі бізнесмени та фінансисти, серед яких варто виокремити голову Промінвестбанку Матвієнка та керівника Укрексімбанку Сорокіна. Із закордонних політиків і підприємців, які вступили до Козацтва Запорозького, - Посол Російської Федерації в Україні Віктор Чорномирдін, екс-віце-прем"єр Словаччини Любомир Дюрчо, керівник італійсько-російського бізнес-центру Федеріко д"Еріко.
   До вільних козаків можна зарахувати Козацтво України Анатолія Поповича й очолюване ним же Об"єднане козацтво України. Козацтво України й Об"єднане козацтво України більше орієнтовані на УПЦ Київського патріархату, У своїх а дні"ю А.Попович наголошує, що є православним, але не перешкоджає вступу до лав організацій, якими керує, особам інших конфесій. До речі, Анатолій Попович ще й очолює Всеукраїнську федерацію бойових мистецтв і є власником чорного поясу карате.
   Звичаєве козацтво, до якого належать характерники та прихильники язицтва, не має значного поширення в Україні. Одну з таких організацій очолює Євген Петренко - колишній головний отаман Українського козацтва. Підрозділ характерників є і в лавах ОКУ.
   Що чекає на козацтво України - розквіт чи повний занепад - покаже вже найближче майбутнє. Нараз події розгортаються радше в напрямі винятково песимістичної перспективи. Президент В.Ющенко після його обрання Гетьманом самоусунувся від вирішення проблем козацтва. Радника Віктора Ющенка з козацьких питань пана Аржевітіна обрали депутатом парламенту.
   Козацтво розколоте на безліч течій, організаційно не оформлене навіть у аморфну конфедерацію. Пропозиції та законопроекти, які стосуються козацтва, не цікаві нікому з держчиновників. Рух, який міг би відіграти позитивну роль у формуванні єдиної української політичної нації, про яку так люблять говорити політики, нині є не більш ніж способом для армійських і міліцейських відставників надалі носити форму військового зразка.
   Наші чиновники та політики продовжують ремствувати на нестачу патріотизму в молодіжному середовищі, на "загрозливе" поширення впливу нетрадиційних конфесій, на вестернізацію України. Насправді все просто - або прикладом для наслідування є власний Байда чи Перебійніс, або ж підлітки (не важливо, львівські чи донецькі) наслідуватимуть термінаторів і бравих ефесбешників на чеченській війні. У кращому разі - захоплюватися героями "Вогнем і мечем", які так славно та швидко перемогли козаків Хмельницького... (113)
  
  3.
  У світлі перспективи можливої державної підтримки кількість організацій козацького спрямування стрімко зростає.
  Більше половини всіх Міжнародних та Всеукраїнських козацьких формувань Мін"юст зареєстрував протягом останніх двох років, а загалом їх майже три десятки. Серед найстаріших та найбільших - Козацтво Запорозьке та Українське реєстрове козацтво.
  Козаки кажуть, що займаються виховною та освітньою роботою, але частина їх бере участь в політичному та релігійному житті. Що це - відродження славних традицій, чи цинічна шароварщина?
  Козацькому роду нема переводу! А козацьким організаціям в Україні тим паче. Знавці справи кажуть, що при великому бажанні будь-хто може, знайшовши собі побратимів, створити козацьку формацію. Статус можна обрати різний - від регіонального до загальнодержавного і навіть міжнародного!
  Більшість із них мають всі формальні ознаки воєнізованого формування - певну ієрархію звань і форму, а їх статути часто передбачають проведення фізичної підготовки і носіння зброї. Хоча, всі вони зареєстровані як громадські організації.
  Гетьман реєстрового козацтва Анатолій Шевченко вважає, що такі формації є чи не єдиним інструментом об"єднання усієї України, однак, на його думку, люди не ставляться до цього явища серйозно: "Ідея козацтва притаманна тільки Україні. І не використовувати цю ідею сьогодні просто нерозумно. Тільки, якщо воно буде відроджуватися, треба, мабуть, козацьким організаціям реальними діями повернути повагу до козацтва".
  Масовий козацький рух виник в Україні на зламі 80-х - 90-х років минулого століття. Незабаром у козаки прийшли багато діючих офіцерів Збройних Сил. Під кінець 90-х їх кількість почала множитися.
  Щоб згуртувати козаків, Президент України Віктор Ющенко на острові Хортиця в 2005 році підписав указ про створення Ради козацьких організацій України. Однак, самі козаки кажуть, що це лише розпорошило їх, адже після цього кількість Всеукраїнських та Міжнародних козацьких організацій збільшилася на десяток.
  Чи можливо об"єднати всіх козаків в одну організацію? Самі вони кажуть, що робити це непотрібно, адже кожна з них займає певну нішу. Не вірить в це й депутат Парламенту першого скликання, раніше генеральний отаман українського козацтва Олександр Гудима: "Вже є політичний інтерес із зовні для того, щоб цього не сталося. Російський, в першу чергу. В сій час на сході почали з"являтися осередки, приміром, донського козацтва, то я до СБУ писав листи, на якій підставі чужорідні козацькі підрозділи інкорпорують в українське середовище".
   Здебільшого українські козацькі організації, як вони самі кажуть, займаються відродженням духовності і патріотизму, роботою з молоддю та безпритульними дітьми, їх представники читають лекції для службовців військо-морських сил. Дехто віддає данину традиціям, організовуючи символічні походи на Чайках до турецьких портів.
  У Міністерстві юстиції вважають, що діяльність таких організацій необхідно врегулювати законодавчо і чітко визначити повноваження щодо участі в охороні громадського порядку та державного кордону, як це відбувається в Росії. Керівництво Мін"юсту говорить про обов"язкову підконтрольність діяльності козацьких організацій правоохоронцям та Міністерству оборони України.
  Але, верховний отаман Козацтва Запорозького Дмитро Сагайдак вважає, що козакам окремий закон не надто потрібен, хоча його проект і знаходиться на розгляді в Парламенті. Вистачає і указів Президента. "Якщо закон буде давати якісь преференції, чи пільги відносно всіх інших, я проти. У козака є пільга - брати більшу лопату в руки, набирати побільше і кидати подалі, а не ляпати язиком".
  Верховний отаман вважає, що пільги можуть спричинити створення безлічі віртуальних козацьких організацій. Такий досвід, за його словами, вже мала Росія.
  Його козаки, окрім всього іншого, займаються ще й охороною релігійних споруд - церков, лавр, монастирів, хоча й не відомо, на яких засадах. Однак, їх "захист" мають лише об"єкти, підпорядковані московському патріархату.
  Взагалі, нинішні козаки дуже поділені за релігійною ознакою. Є тут і православні, і, що майже абсурдно, католики й інші. Одна з формацій зарахувала до своїх лав навіть Папу Римського...
   Щодо політики, то більшість організацій стверджують про свою неприналежність до цієї сфери. Проте, у рядах деяких з них є депутати Парламенту від різних фракцій. Свого часу почесним гетьманом Українського козацтва був Президент Леонід Кучма. Булаву гетьмана після Помаранчевої революції отримав і Віктор Ющенко.
  Історики кажуть, що активісти цих товариств "спрощують" образ козака, й велика кількість організацій перешкоджає ідеї відродження козацтва, оскільки вони часто конкурують. Іноді козаки присвоюють собі звання, яких насправді не було у козацькому війську.
  Також дослідники кажуть, що не надто обізнаних людей спантеличує однострій членів різних організацій, який вони затверджують своїми статутами. Натомість, історики наголошують, що військової форми як такої на Січі не було взагалі.
  Олексій Коробов з інституту українського козацтва: "Українське козацтво виконувало роль еліти суспільства. Воно також ставало на заваді загарбанням українських земель з боку агресивних сусідів. Нині товариства, які називають себе козацькими, насправді дуже замішані в політику, тобто це швидше така форма громадянської активності, яка прийняла історичну назву козацтва.
  
  4.
  Предковічна велич діянь у поєднані з жертвою відданістю землі, військовою незламністю та християнсько-національним аристократизмом духу, - ось ті святості, сповідуючи які, сучасне українське козацтво здатне піднятися і до вершин своєї національної ідеї, і до вершин своєї національної ідеології.
  Так вже склалася наша історія, що впродовж століть і століть український народ писав своє історію не літописами та хроніками, а козацькими шаблями й пістолями, витворюючи з рідної землі велику безсмертну енциклопедію козацьких могил. Тепер уже ніхто не здатний з"ясувати, коли та як зародилася найперша ватага цих степових одчайдухів і що саме спонукало їх об"єднатися в козацькі товариства; хто був їхнім першим ватажком та яка судилася йому доля.
   За всіх негараздів нам, українцям пощастило: наш народ виплекав могутню, унікальну військово-політичну основу національної єдності та державності - Запорізьке, а згодом і загальноукраїнське городове козацтво. Козацькі об"єднання існували (й зараз існують і в Росії), але там вони так і залишилися лише територіальними соціально-військовими формуваннями, ніколи не піднімаючись до значення все державної політичної сили. Пробували зароджуватися козацькі гурти й у Словаччині, Югославії і навіть у Польщі, але там вони так і не прижилися.
  І тільки в Україні козацтво зуміло не лише зорганізуватися, але й сформувати козацьку за духом, устроєм і традиціями - державу, гетьманат, з козацько-військовим адмінподілом на полки і сотні, з козацькими формами управління та судочинства на більшості українських етнічних територій (не на всій території, а лише на її більшості, про що у нас, в сучасній Україні, часто забувають, хоча це має принципове значення при формуванні національної самосвідомості в окремих її регіонах.
   Тим часом у нас є великі регіони, які, перебуваючи свого часу у складі різних держав, власного, природного етнокозацтва ніколи не знали. А якщо в певні часи окремі повстанські зародки його й з"являлися, то козацький дух у них ледве жеврів, і згасав разом із повстанням. Не було традиційного козацтва на Закарпатті та Буковині, в Карпатах, на Волині і на рівнинній Галичині, хоча вона й дала нам низку талановитих козацьких діячів - Сагайдачного, Виговського, Височана...
   Хоча еталоном та першоджерелом пізнання історії українського козацтва завжди була Запорізька Січ - суто українська модель середньовічного європейського лицарського Ордену, в якій войовничість задля потреби самозахисту найідеальніше поєднувалися з його жертовною волелюбністю і аристократизмом духу, та все ж таки, як це не дивно, перші суворо документовані згадки про українських козаків пов"язані саме з минувшиною Одещини. Зокрема, в "Хроніці" польського історика, воїна та мандрівника Мартина Бєльського (1494-1575) віднаходимо свідчення, що в 1489 році в складі війська князя Яна Альбрехта, сина польського короля Казимира ІV, уже діяв загін українських козаків.
  Женучи кримську орду, що вдерлася на Південне Поділля, Альбрехт увесь час тримав в авангарді козаків, які добре знали Задністрові краї і провели його військо до притоки Південного Бугу Савранки, тобто місцевості, в якій знаходиться зараз містечко Саврань, райцентр Савранського району Одещини.
  Зрозуміло, що цю дату правомірніше сприймати лише як запізніле відлуння справжнього зародження козацтва, яке свою історію, починаючи від найперших ватаг, очевидно, вже так ніколи не зуміє пізнати. Зате відома нам, досліджена, історично документована частина козацького руху, що для українського народу було надійною збройною силою, яка не просто захищала від майже безперервних навал татарських орд, але й по суті врятувала його як велику етнічну спільноту, допомогла витворити з цієї релігійно-мовної спільноти по-справжньому вивершену європейську націю...
  Зараз і на побутовому рівні, і в пресі точиться полеміка, під час якої лунають скептичні голоси, мовляв, ну що нам дає сучасне козацтво, навіщо воно потрібне? Ми - молода політична нація, і ми - молода національна держава, яка ще тільки тяжко і болісно формується. А етнопсихологія українця така, що для формування його національного самоусвідомлення, його віри у свій народ і свою історію, надзвичайно важливе значення має вже сам факти, що українське козацтво відродилося. Оскільки для сучасного українця відродження уславленого у віках - в історії, літературі, в пам"яті народній - українського козацтва є найприкметнішим атрибутом, найпереконливішим аргументом і найнадійнішим гарантом того, що й українську державу, українську націю теж буде відроджено і збереженою й ідеологічна сентенція тут така: якщо вже існує українське козацтво, то воно зуміє зберегти і свій народ, і свою державу.
  Зараз в Україні більше двох десятків Всеукраїнських та Міжнародних козацьких організацій. Чому так багато? Козацькі гурти проходять у нас, як звичайні громадські організації: зібралося п"ятеро хлопців, обрали отамана, гукнули "Будьмо, гей!", і чергове козацтво готове.
  На жаль, закону про козацтво в Україні так досі й не існує. З"являлися проекти такого закону, але до голосування у Верховній Раді справа так і не дійшла. Відтоді Українське козацтво, що налічує в своїх лавах вже близько 300 тис. "оселедців", і які мають військові козацькі звання, поділені на військово-козацькі підрозділи, мають свої штаби та командування, а частина козацтва відкрито носить ритуальну холодну зброю - вся ця напіввоєнізована армія, котра акумулює в своїх лавах частину генералів та офіцерів запасу, а також воїнів, що пройшли через "гарячі точки" і мають спеціальну елітну підготовку, - в правовому відношенні залишається звичайною громадською організацією.
   Парадоксальність цього явища стала ще очевиднішою по тому, як у червні 2005 року відбулася Велика рада всіх основних всеукраїнських козацьких громад, на якій Президента України Віктора Ющенка було проголошено Гетьманом України. Й оскільки Гетьман України (на відміну від Почесного Гетьмана Українського козацтва, якими були до Ющенка Президенти Л.Кравчук та Л.Кучма) є главою Козацької Держави, з особливим козацьким устроєм, то Україна і її козацтво виявилися на гребні ще однієї конституційної та історико-правової колізії.
   Сподівання на те, що поява на чолі Українського козацтва Гетьмана України, наділеного конституційною "булавою" Президента, приведе до об"єднання козацтва - не справдилися. І цьому є декілька причин.
   По-перше, ні до Хортицької історичної ради, ні після неї практично не відбулося ніяких процесів, які приводили б до реального об"єднання хоча б основних козацтв; на чолі деяких козацьких структур стоять... гетьмани або повноправні та рівноправні з ними верховні отамани. По-друге, сам Козацький Гетьман, здобувши вельми сумнівний, з точки зору нині діючої Конституції України, титул Глави Козацької Держави, увесь подальший час вдавав, що нібито нічого особливого й не сталося. Принаймні ні він, ні найближче козацьке оточення й пальцем не ворухнули, аби якось перебудувати саме Українське козацтво, домогтися його єдності. Якщо не буде Закону про козацтво, ми ніколи не доможемося об"єднання козацтв України під однією булавою, настільки нині діючі козацтва різняться між собою за ставленням до Церкви: одні за Київський патріархат, інші за Московський, ще інші - греко-католицької орієнтації; за ставленням до Незалежної України: серед козацтв є кілька гуртів, які одверто виступають за відродження Російської імперії, проти утвердження незалежності України; спрацьовує і звичайна "гетьманоманія".
   На Одещині козацьке товариство зароджувалося в 1990-1991 роках, і називалося воно Українське Чорноморське-Подунай-Гуляйпільське козацтво. Тепер козацькі осередки існують в кожному районі, в кожному містечку і селищі. Зараз на Одещині діє (з тих, що державно зареєстровані) 22 козацькі організації. Серед поважних організацій - Чорноморський округ Козацтва Запорозького (отаман - М.Свінцицький); Чорноморське козацьке з"єднання (В.Пукліч); Чорноморське козацьке військо (А.Петько); Військо вірних козаків чорноморських ім. гетьмана Б.Хмельницького (О.Дрямін); особливий підрозділ Українського козацтва "Отаман Сірко" (В.Кривобок); Козацтво нової України (С.Рябенко); Українське реєстрове козацтво; Чорноморсько-Дністровське козацтво...
   Слід віддати належне цим козацтвам. Незалежно від їхньої приналежності та історико-релігійної орієнтації всі вони тією чи іншою мірою займаються дослідженням козацької історії краю; створюють козацькі фермерські господарства, як, наприклад Карбівська Січ в с.Новокарбівка Любашівського району; об"єднуються за професійними і творчими ознаками, наприклад, в Одесі діє Обласна козацька асоціація пасічників; створено Театр пісні і танцю Чорноморського козацтва; існує Козацький центр культури та духовності козацтва України в Одеській області; активізують роботу спортивних секцій бойових мистецтв, провадять військово-патріотичну роботу серед молоді,; далеко за межами області відомі досягнення козацьких спортивних секцій та секцій бойових мистецтв, таких як Спас-гопак чи об"єднання козаків-характерників; налагоджують діяльність охоронних фірм, тобто, відроджуючись, українське козацтво знаходить своє місце у сучасному українському суспільстві та визначає свою рол у національному та державному становленню українського народу.
   Традиційно українське козацтво займалося двома справами: воювало і розбудовувало власне козацьке господарство, забезпечуючи себе всім необхідним. В умовах початку ХХІ століття функції козацтва, природно, змінилися. Одначе кожен отаман знає: для того, щоб козацька організація була дієвою, треба дбати про те, щоб кожен козак мав роботу і міг утримувати власну сім"ю, в ще - дбати, щоб у разі потреби козацтво виставило сотні тисяч добре підготовлених, патріотично налаштованих, готових життя покласти за незалежність і територіальну цілісність України, козаків-добровольців. І саме в такій готовності, патріотичній налаштованості - слава і велич сучасного Українського козацтва.
   Слава Україні! Слава козакам! (114)
  
  
  
  РАЙОННА РАДА
  
   Голова Білгород-Дністровської районної ради Адиров М.С. запропонував мені очолити відділ організаційного забезпечення діяльності органів районної ради і з 1 лютого 2008 року я на новій посаді (третій поверх "Білого дому" на Леона Попова 24, кабінет Љ33, робочий телефон 3-59-56). Мої співробітники - головний спеціаліст-юрист - Каланжов Владислав (колишній кореспондент районних газет, письменник, автор декількох книг, студент-заочник Київської юридичної академії - друга вища освіта) та Петренко Ірина (студентка-заочниця МАУП) - провідний спеціаліст з питань організаційної роботи, головний спеціаліст-юрист Гончарук Алла, секретар приймальні Даниленко Маша. Наші обов"язки - планування роботи районної ради, організаційне забезпечення проведення засідань постійних комісій, пленарних засідань, друк та розсилка рішень сесій, організаційне забезпечення засідань методичної ради секретарів сільських рад та координаційної ради з питань місцевого самоврядування, відпрацювання протоколів, звіти, навчання виконавчого апарату, робота із зверненнями громадян, методична допомога сільським радам з питань дострокових, повторних, проміжних виборів депутатів, сільських голів, проведення сесій...
  
  
  
  14. Квітень - серпень 2008. Інформація. Невдалий аванс-хабар. Кадри вирішили все. Коли апетити зростають... Козаки, ми маємо робити...
  
  
   Загострилося протистояння місцевих структур виконавчої влади та окремих громадян, кооперативів - судові позови до райдержадміністрації (й навпаки) громадян Тома В.Я. (заступника начальник управління агропромислового розавитку), Абрамського В.Т. (директора Салганської школи), кооператива "Івушка"...
   Влада на місцях все більше "відривалася" від народу й той у цій владі розочаровувався...
  
  Напередодні 1020-ліття хрещення Русі активізувалося релігійний рух за виведення країни з політичної кризи. До голів адміністрацій, рад всіх рівнів пішли ходоки з пропозиціями організувати зустрічі з неформальними релігійними лідерами, що знають шляхи виходу з кризи. Були такі ходоки й у нас...
  
   У видавництві "Отаман" надрукував книги:
  1. В.Я.Тимофєєв. Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров"я. Видавництво "СПД СП". Білгород-Дністровський. 2006-2008.
  Спроба всебічного видання про козацтво Південноукраїнського Задністров"я: життєпис козацьких достойників, преса про козацтво, нотатки Самовидців.
  Т. 4. 2008. (29.04.2008).
  250 стор. Фото.
  Розділи тому: Вступ. Суб"єктивні нотатки козака Тимофєєва. І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров"я. ІІІ. Нотатки Самовидців. Висновки.
  
  
  ІНФОРМАЦІЯ
  про стан виконання Указу Президента України від 4.05.2007 року Љ378/2007
  "Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва"
   в Білгород-Дністровському районі станом на 29.04.2008 року
  
  Љ 456/А-08 від 29.04.2008 року Голові Одеської обласної
   державної адміністрації
   Сердюку М.С.
  
   Враховуючи історичну роль козацтва в заселенні та формуванні історико-культурної складової господарства Задністров"я (зокрема Білгород-Дністровського району), з метою взаємодії органів виконавчої влади та громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, залучення його державотворчого потенціалу до розбудови України, на виконання Указу Президента України "Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва" в Білгород-Дністровському районі було здійснено такі заходи:
  
   1. В травні 2007 року створена Координаційна рада з підтримки розвитку Українського козацтва при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Голова Координаційної ради - заступник голови районної державної адміністрації П.М.Ігумнов.
   2. В червні 2007 року створена Рада керівників громадських організацій козацького спрямування при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Голова Ради - начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв.
   3. Розроблена й прийнята Програма розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі на 2008-2010 роки (Рішення Љ132-V 11-ї сесії Білгород-Дністровської районної ради V скликання від 25.07.2007 року).
   4. Згідно Програми розвитку Українського козацтва в районі робота щодо підтримки розвитку Українського козацтва ведеться в таких напрямках:
  
  А. ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНА РОБОТА
   1. В козацьких товариствах району розроблені заходи щодо виховання молоді на засадах патріотизму, демократії, високої моралі та захисту Батьківщини (Адамівський, Старокозацький, Приморський, Шабівський, Козацький курені).
   2. Разом з міськвійськоматом проробляється питання щодо удосконалення програми допризовної підготовки молоді до військової служби, з урахуванням кращих традицій Українського козацтва (Відп. Керівник методоб"єднання вчителів ЗВ Кривенко А.К.).
   3. Впроваджуються навчальні програми з історії військового мистецтва Українського козацтва в Адамівській, Біленківській, Старокозацькій, Долинівській, Вигінській школах району.
   4. Розроблено пропозиції щодо участі козацьких громадських формувань сприяння в охороні державного кордону, наданні допомоги в ліквідації наслідків стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій, в охороні громадського порядку та профілактиці правопорушень, державній лісовій охороні, рибінспекції в Адамівській, Старокозацькій, Староцаричанській сільських радах. В цих радах відбувається формування козацьких громадських загонів з охорони громадського порядку.
   5. Проробляється питання щодо створення районно-міського об"єднаного штабу як організаційно-координаційного і методичного центру Українського козацтва й виконавчого органу Ради при міському голові та голові районної державної адміністрації .
  
  Б. СТВОРЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ ТА ОХОРОНА ЗАПОВІДНИХ МІСЦЬ І ОБ"ЄКТІВ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
   1. Внесено пропозиції щодо відновлення історичних назв вулиць в колишніх козацьких станицях, об"єктів соціально-культурного та іншого призначення, пов"язаних з історією Українського козацтва.
   2. Створюється реєстр об"єктів історико-архітектурної спадщини Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, здійснюється облік нерухомих пам"яток історії та культури, що пов"язані з історією Українського козацтва
   3. Розробляється програма створення на базі Адамівської школи козацько-лицарського виховання культурного козацького Центру з співочим полем, козацьким вишколом тощо (Відп. Вронська В.М., сільський голова).
   4. З метою облаштування колишньої Акерманської-Подністрянської козацької Січі (1775-1780) створюється програма її комплексного відтворення "Білгород-Дністровська Січ", де передбачено створення сучасної туристичної інфраструктури для належного обслуговування відвідувачів.
  
  В. ОСВІТА І ВИХОВАННЯ
  1. Розроблено сучасні науково-методичні рекомендації для впровадження козацько-лицарського виховання (зокрема духовного) у загальноосвітніх навчальних закладах (науково-методичні посібники - В.Тимофєєв "Теорія та практика козацького вишколу" у 2 тт., В.Тимофєєв "Козацький вишкіл" у 2 тт). За цією програмою працюють Адамівська, Долинівська, Вигінська, Турлацька школи. Починають працювати Старокозацька, Козацька, Біленківська, Бритівська школи. Посібники є в бібліотеках.
   2. Проробляється питання щодо створення на базі козацьких товариств дитячих козацьких таборів "пластунів".
   3. Створена громадська патріотична дитячо-юнацька організація "Молода Січ" Білгород-Дністровського району; запроваджується в навчальних закладах та закладах позашкільної роботи дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл" (Джура) як форма військово-патріотичного виховання, спортивно-масової та оборонно-масової роботи.
  
  Г. КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА
  1. Взято шефство на козацькими художніми колективами: хор "Мрія", духовий оркестр, ансамблі "Веселка", "Гроно", "Алкалія", "Соколята".
  2. Створюється козацький фонд для підтримки молодих талановитих козачат, дітей-сиріт.
  3. Проробляється питання щодо створення музею Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі.
  
  Д. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА, ПРОПАГАНДИСТСЬКА ТА ВИДАВНИЧА РОБОТА
  1. Продовжується випуск щомісячного козацького вісника Білгород-Дністровського району "Козацтво Задністров"я".
  2. Досліджуються та публікуються в ЗМІ матеріали про писемні і матеріальні пам"ятки історії та культури Українського козацтва, розроблено пропозиції щодо їх охорони і збереження в музеях.
  3. Посадові особи райдержадміністрації, райради, керівники громадських організацій козацького спрямування постійно виступають в газетах, радіо з роз"яснювальними і пропагандистськими виступами про розвиток Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, його ролі в суспільстві.
   4. Продовжено випуск серії книг про Українське козацтво Білгород-Дністровського району (Надруковані й надійшли до бібліотек - С.Тимофєєва "Сучасне українське козацтво на півдні Одещини", С.Тимофєєва "Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини", С.Ушанова "Сучасне лицарство Задністров"я", В.Тимофєєв "Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров"я" у 5-тт.).
  
  Е. ФІЗКУЛЬТУРА, СПОРТ, ТУРИЗМ
  1. Планується створити козацький туристично-спортивний та оздоровчий табір дитячого відпочинку.
  2. На базі козацьких товариств планується створити туристичний маршрут (зокрема кінний) по місцям козацької слави Білгород-Дністровського району.
  
  Ж. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
  1. Впроваджується комплексна програма господарської діяльності Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі (в тому числі організації та підтримки селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, садівницьких та господарських товариств, промислів тощо).
  2. Створено Центр господарсько-комерційних проектів козацтва Білгород-Дністровського району.
  3. Створено цільовий позабюджетний фонд Українського козацтва для його відродження, розвитку та підтримки.
  
  З. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ
  1. Розроблена довгострокова програма охорони місць та об"єктів, пов"язаних з історією Українського козацтва, а також розроблений спільний план заходів місцевих органів Міністерства екології та природних ресурсів з козацькими товариствами.
  2. На базі козацьких товариств створюються екологічні стани.
  
  К. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
  1. Розроблена та впроваджена Білгород-Дністровська районна система інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Ради. Створена в мережі Інтернет Веб-сторінка Задністрового Українського козацтва.
  2. Забезпечено збирання та опрацювання економічної, наукової, екологічної та іншої інформації щодо її використання для здійснення статутної діяльності козацьких товариств.
  
  Голова райдержадміністрації В.М.Зінченко
  
  Вик. Тимофєєв В.Я. 3-59-56 (115)
  
  
  ТРИЗНА НА ХОРТИЦІ
  
  ...Козацькому роду - нема переводу! Відродилася-таки сила та слава лицарства українського у Чорноморському, Бузькому, Усть-Дунайському, Буджацькому, Азовському, Кубанському козацтві. На острові Хортиця, на самому березі Дніпра, стоїть високе дерево. Ніхто не знає, скільки йому літ. І стовбур, і гілля його повсихали давно. Та ба, на рівні людського росту пробилося до сонця кілька зелених пагонів. Наче символ відродження.
  - Поки є Україна - буде козацтво! Поки є козацтво - буде Україна! - каже мені радник гетьмана Українського козацтва з питань виховання молоді Валерій Тимофєєв, з котрим ми разом прибули на Хортицю з Білгорода-Дністровського. Протягом багатьох років він був директором Адамівської школи, де створив Січ і виховував дітей у козацькому дусі.
  День 8 червня, як на замовлення, видався теплим і сонячним. Біля Музею історії козацтва на майдані вишикувалися колони козаків в одностроях і з хоругвами. Трохи осторонь - кіннотники. Глядачі розмістилися на високому пагорбі, де височів величезний дерев"яний хрест. Полковник Наріжний підготував козаків до шану вальної тризни. І тоді до них звернулися з промовами отамани Панченко, Заболотний, представник російського козацтва, владика Мелітопольський та Запорізький отець Василій.
  А потім отамани взяли великий вінок, прикріплений до дерев"яного хреста, знесли його на беріг Дныпра, поклали у човен, вивезли на середину ріки і пустили за течією. Люди, які скупчилися на крутих берегах Хортиці, довго дивились на Дніпро. Згодом усі піднялися на майдан, де проходив Всеукраїнський фестиваль "Єднання України". Виступали ансамбль "Кобза", що відзначив своє сорокаріччя, Ніна Матвієнко, інші відомі артисти, а також козацькі художні колективи з різних областей. Неподалік демонстрували свою майстерність кіннотники і майстри козацького герцю.
  Скажу відверто: свято на Хортиці викликало у мене багато думок. ЯЧ не міг приховати своїх радісних почуттів від того, що сюди з"їхалися посланці з усієї України, і з сусідніх держав. Приємно було бачити велику кількість дітей і підлітків як серед козацьких загонів, так і серед глядачів. Але гіркий осад ліг на душу від того, що наше козацтво було і залишається роз"єднаним. Лише тут, на Запоріжжі, налічується шістнадцять козацтв і три верховних отамани. Тільки й чути заклики: "Об"єднаймося,брати-козаки!", але далі закликів справа не посувається.
  Ми живемо у непрості й дуже відповідальні часи. Важко не погодитися з кобзарем, котрий співав під розлогим дубом: "Синів нема. Лишились яничари. Як юди, Україну продають. Потьмарять розум гонористість, чвари, нові кайдани нелюди кують..."
  Як кажуть, голос народу - голос Божий. Розбрат ні до чого доброго нас не приведе. Ми живемо у жорстокому світі, де ніхто не зважає на слабких. Сусіди з різних сторін зовсім не порти поласувати нашими територіями. Кажуть, що нашу недоторканість забезпечить НАТО. Дай-то, Боже! Та, як мовиться, на Бога взивай, а руки прикладай. Українська армія переходить на контрактну основу. Примусового призову до неї не буде. Не буде й резерву, який пройшов солдатський вишкіл. А досвід двох світових війн вчить, що спочатку гинуть кадрові війська, справу рятують резервісти. Тож хіба спроможні будуть у лиху годину боронити Україну хлопці, які не вміють стріляти і копати шанці, навіть підтягуватися на перекладині не можуть?
  - Маємо думку створити літні козацькі табори для юнацтва, яке під час канікул буде проходити козацький вишкіл, - сказав мій супутник.
  Ідея чудова, дай лише, Боже, втілити її у життя. (116)
  
  НЕВДАЛИЙ АВАНС-ХАБАР
  
  24 червня 2008 року перший заступник та заступник голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації були затримані під час отримання хабара...
  
   В результаті системної планової роботи органів внутрішніх справ щодо виявлення фактів хабарництва та корупції, в ході оперативно-профілактичного відпрацювання "Корупціонер" співробітниками Управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю ГУМВС України в Одеській області викрито першого заступника та заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, які вимагали хабар в розмірі 10 млн. грн. за видачу розпорядження на право розробки проекту землеустрою для відведення земельної ділянки на узбережжі Чорного моря із земель запасу площею 8 га чотирьом членам родини місцевого мешканця для ведення особистого господарства.
   24 червня п.р. вони були затримані під час отримання через свого посередника першої частини хабара в розмірі 2 млн. грн.
   Порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 368 КК України. Слідство проводить прокуратура Одеської області.
   ВЗГ ГУМВС України в Одеській області. (117)
  
  
   Написав невелику статтю до місцевих та обласних ЗМІ.
  
  
   КАДРИ ВИРІШИЛИ ВСЕ...
  Нотатки нестороннього спостерігача
  
  Держава гине тоді, коли громадяни в ній не розрізняють добро та зло.
  Антисфен
  
   Глибинний зміст відомої сталінської тези "Кадри вирішують все" яскраво проявив себе в кадровій політиці (відсутності будь-якої раціональної кадрової політиці) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації: в ЗМІ (обласного та центрального рівня) пройшли повідомлення про корупційні дії вищої ланки нашої райдержадміністрації й це свідчить, що з кадрами там все негаразд...
   Останні роки (після приходу до влади "чистих ручечок") на посади призначаються випадкові в державному управлінні люди, без необхідного досвіду державної керівної та громадської роботи, без традиційного набору моральних чеснот; кадровий резерв комплектується волюнтаристськи, багато разів на рік змінюється без обговорення та погодження із громадськістю, районним депутатським корпусом (громадською думкою райдержадміністрація взагалі нехтує); вакантні посади заповнюються з кадрового резерву, як виняток; в більшості випадків - на основі домовленостей; якщо працівник не задовольняє потреби керівництва - починається чергова (або позачергова) реорганізація сектору, відділу, управління й спеціаліст (як правило, це порядна людина, класний фахівець) залишається без роботи. Працюючи в райдержадміністрації, я виступав проти такого підходу (і не тільки проти хибної кадрової політики), за що й полишив посаду начальника відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації (теж за допомогою методу перейнайменування посади).
   Хвилює гра в мовчанку другого поверху районного "Білого дому"; хвилює мовчазність громадськості, депутатського корпусу: спливає третій тиждень з 24 червня 2008 року. Панове, нічого екстраординарного не трапилося?! Все гаразд в королівстві?!
   Вважаю, необхідно негайно прояснити ситуацію, розтлумачити широким колам населення - що ж відбулося! - й прискіпливо звернути увагу районного депутатського корпусу на антикадрову політику районної державної адміністрації... (118)
  
   18.07.2008 року відбулася 17 сесія Білгород-Дністровської районної ради. 15 депутатів висловились за недовіру голові райдержадміністрації (Котов О.П., Давиденко Л.П. та ін.); 31 підтримали голову, 6 утримались...
  Голова районної державної адміністрації з трибуни сказав: "Мала собака гавкає на велику тому, що думає, що вона велика..."
  
  У своєму житті я "бунтував" декілька разів:
  1. Рання осінь 1967 року; я - секретар комсомольської організації Муравлівської СШ (директором школи працює мій батько - Яків Семенович; про нього я склав віршика - "Комсомольцы - беспокойные сердца. Жаль, не все они доводят до конца. Но, используя общественный свой вес, тут на помощь им приходит тов. Я.С."). На комсомольських зборах я досить конструктивно та жорстко критикував комсомольську та партійну організації вчителів за недооцінку ролі учнівської комсомольської організації; ми - учні-комсомольці - жадали більшої довіри до нас й могли б більше працювати, але позиція учителів "як би чого не вийшло" гасила наші ініціативи. Невдовзі після цього я почав працювати офіційно баяністом-акомпаніатором в Будинку культури, отримувати зарплату й посаду секретаря прийшлося залишити, а в комітеті комсомолу за мною закріпили сектор культурно-масової роботи, але всі відмічали покращання роботи комсомольських організацій (учительської та учнівської).
  2. Пізня осінь 1971 року, Ленінградський військовий округ, в/ч 43119 "Б"; я - кандидат у члени КПРС, командир відділення. На партійних зборах (всі комуністи - офіцери, прапорщики; я - єдиний сержант) критикую свого командира роти, героя-фронтовика, майора Титова В.С. за те, що він, напиваючись 2-3 рази на тиждень (частіше у вихідний день), приїздить до часті, шикує роту на плацу й проводить "виховний момент" (не менш години) із особовим складом, детально розбираючи всі наші провини (реальні й уявні). Ця критика, а ще й те, що я записував для майбутньої книги його "виражовування", призвели до напружених відносин між нами (як висновок для мене - серія нарядів поза чергою, арешт на гауптвахту, звинувачення у саботажі - я пошкодив кисть руки й це могло завадити відповідальному виступу оркестру баяністов ЛенВО - та у шпигунстві - ще у пам"яти свіже було діло про полковника Пеньковського, який передав американцям плани дислокації захисного ракетного поясу Ленінграду - на руці я носив колечко, яке подарувала дівчина - а це, проголошував друг Титова, начальник медчасті майор Пеньков - тайний шпигунський знак); діло вийшло за межі частини; прийшлося втрутитись начальнику політвідділу округу генералу Шейнцвіту (в оркестрі я був командиром відділення перших баянів; оркестр - дітище генерала) й мене залишили у спокою. Треба віддіти належне командиру роти - репресій надалі не було (й "виховних моментів") - за службу я отримав більше 20 грамот, більше 40 подяк, у відділенні ніколи не було порушень (виявлених), але старшиною не став; демобілізувався старшим сержантом...
  3. Зима 1973 року; я працюю художнім керівником Адамівського Будинку культури; мої радіогуртківці (Одорожа Сергій та Тринчук Василь) підключилися до сільської радіомережі й "крутили" на село пісні В.Висоцького. На партійних зборах мене звинувачують у спробі ідеологічної диверсії й пропонують передати мою справу до райкому партії. Я несамовито захищаюсь; критикую організацію роботи з молоддю в селі, пасивність комсомольської та партійної організацій (найкращий захист - це напад!). Треба віддати належне тодішньому парторгу - Козубенко Ф.І. (в майбутньому старійшине козаків Благодатненського стану); він став на мій захист...
  4. Осінь 1977 року; я працюю учителем хімії, біології та музики Адамівської школи. Звітні профспілкові збори; я виступаю із розгорнутими пропозиціями щодо покращання роботи в школі. Як наслідок - мене обирають профспілковим лідером, згодом - секретарем партійної організації школи (ініціатива завжди "наказуємо"). Я тягнув цю громадську роботу до директорства...
  5. Літо 1983 року; закінчився розворот Білгород-Дністровської кадрованої дивізії, йдуть командно-штабні навчання (КШН) з отраження уявного десанту турків на узбережжя Чорного моря; я - заступник командира батареї управління ракетних військ та артилерії (БУРВА) з політчастини; ми обслуговуємо КШН (до цього я стількох генералів в одному місці не бачив; їх водили "коробкою" й шикували, як солдатиків).
  Засідання політвідділу дивізії за наслідками навчань; всі замполіти по черзі висказуються; надають слово мені. До виступу я готувався - конструктивна (не образлива) критика ідеологічного забезпечення навчань (наші прорахунки), політмасової роботи в частинах, пропозиції з її покращання в дивізії. Начальник політвідділу подякував й попрохав надати доповідь у письмовій формі. Багато років потому ми зустрілись з ним (він працював начальником відділу кадрів в Білгород-Дністровському відділенні Ощадбанку) й з теплотою споминали цей епізод ("Мені було приємно, що в нашій дивізії служать такі компетентні офіцери").
  6. Пізне літо 1985 року; серпнева конференція вчителів - засідання методичного об"єднання керівників шкіл; я - молодий директор Адамівської школи, пошукач наукового ступеню кафедри педагогіки Одеського державного університету ім. І.І.Мечнікова. Виступаю із конструктивною критикою роботи нашого методоб"єднання, надаю пропозиції у формі розгорнутого плану із схемами, діаграмами, прогнозами. Баришева К.В. (у 90-х роках ХХ століття буде завідуючою нашого райвно) сказала: "Колись, коли будете працювати в обласному інституті удосконалення учителів й нас навчати, ми будемо пишатись таким земляком"...
  Тоді ж зробив висновок, що критика не повинна бути "бунтарською", архіреволюційною; критика повинна бути конструктивною, а не "критикантською" й налагоджувати діалог, бажання співпрацювати, а надалі взагалі уникав критикувати, лише пропонував, як краще робити...
  7. Літо 2008 року. Не витримав; вибухнув сьомим "бунтом"...
  
  Районна державна адміністрація подала на В.Тимофєєва до прокуратури й суду за наклеп.... Друзі, знайомі кажуть, що це елементарна спроба "заткнути пельку". Я готуюсь до захисту. Мимоволі споминаю "Бодалося телятко із дубом" О.Солженіцина (помер на початку серпня 2008 року) - нічого не змінилося... Але, де тепер той дуб?!
  
  Кримінальну справу відносно керівництва райдержадміністрації закрито за відсутністю складу злочину; діло на заступника голови райдержадміністрації передано на розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду, потім до Овідіопольського...
  
  Здійснюючи цільову оперативно-профілактичну операцію "Корупціонер", що спрямована на посилення протидії корупції та хабарництва в державі, правоохоронці Одещини викрили 57 злочинів корупціонного спрямування. По більшості з них відкрито кримінальні справи: 46 з них - з ознаками корупції та 7 фактів зловживання з фінансовими ресурсами, у тому числі 28 фактів хабарництва, з яких по 4 злочинам сума хабарів складає від 10 до 30 тисяч гривень, по 3 - сума перевищує 100 тисяч гривень.
  Так, працівниками міліції з полічним затримано заступника голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації, який, зловживаючи службовим становищем, вимагав хабар в розмірі 10 міліонів гривень й отримав через посередника першу її частину - 2 міліона гривень від громадянина С., за розпорядження РДА на право розробки проекту землеустрою для відводу земельної ділянки на узбережжі Чорного моря із земель запасу однієї із сільрад району площею 8 га. Відкрито КП за ознаками злочину, передбаченою ст. 386 ч 2 КК України...
  ... Аналіз результатів діяльності органів внутрішніх справ у протидії корупції та хабарництву свідчить, що найбільш корумпованою є сфера земельних відносин. В першу чергу, значні суми хабарів вимагають за сприяння у наданні земельних ділянок. (119)
  
  
  Написав статтю до місцевих ЗМІ. На жаль, такі статті вже в місцевих ЗМІ не друкують...
  
  
  ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ГАВКОТІННЯ МАЛОЇ СОБАКИ...
  
  Слова уже не вірують словам
  І мружаться од правди,
  Як од сонця...
  Просніться, люди!
  Це погані сни.
  Нове століття в шибку заглядає,
  Той самий гад, ті ж самі казани,
  Лиш інший диявол дрова підкидає.
   Ліна Костенко.
  
   18 липня 2008 року з великої трибуни 17-ї сесії районної ради голова районної державної адміністрації заявив, що "мала собака гавкає на велику тому, що вона думає, що вона велика". З якого це часу після Помаранчевої революції влада (яку, згідно статті того ж голови райдержадміністрації, необхідно критикувати - див. квітневе "Советское Приднестровье" - і яку він у районі представляє) стала "великою собакою", а народ, який критикує цю владу - "малою собакою" та ще й гавкучою?! На хвилі Помаранчевої революції (яка обіцяла підконтрольність, підзвітність та людяність влади відносно народу) пана голову принесло до Білгород-Дністровського району й пройшло декілька років - таке переродження: ми - влада, ми - вхопили Бога за бороду, а ви - якісь "малі собаки" - і зась!
  Схаменіться, сучасно владо, історія записує ваші діяння! Рано чи пізно, все підпаде суду Божому! І чим ви залишитесь в історії нашого району?!
  
   Мене образила теза голови райдержадміністрації щодо "малих собак" не тому, що я відношу цю образу особисто до мене (Бог не нагородив мене видатними фізичними даними, але дав щось інше, що не менш цінується в суспільстві - порядність, чесність, працьовитість, людяність, компетентність у обраній сфері діяльності, здатність розрізняти добро та зло). Я вважаю, що ображена та частина районного депутатського корпусу, та частина виборців, яка голосувала за порядність у дії влади. В даному випадку було порушено право пересічного громадянина на отримання інформації не колись (коли наші суди вирішать все не за поняттями), а сьогодні. В газеті "Одеські вісті" (орган обласної ради Љ 66 від 24 червня 2008 року) на першій сторінці з"явилася офіційна інформація ВЗГ ГУМВС України в Одеській області щодо корупційних діянь вищого ешелону Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, відносно якої я просто зробив запитання владі...
  Та частина депутатського корпусу, яка голосувала за продовження сучасного стану у владі, і яка розуміє, що насправді відбувається, - схаменеться, сподіваюсь, найближчим часом (мабуть, у жовтні-листопаді цього року), якщо існуюча виконавча влада не зробиться зовсім білою та пухнастою...
  Мені здається, що, як і декілька років тому, влада відірвалась від народу, який потроху в ній розачоровується. До речі, про ці тенденції у владі я писав ще 16 років тому (Чему и как учить. Советское Приднестровье. Љ100, 9.12.1992). На жаль, кожна владна команда наступає на ті ж самі граблі (відсутність публічності в діях, зрощення бізнесу та владних посад, зневажливе ставлення до простих людей)...
  Щодо земельних ділянок на березі Чорного моря - є пропозиція. В районі мешкає 60 тис. осіб. Це - 20 тис. сімей. Кожна сім"я отримує у приватну власність (довгострокову оренду) із земель запасу на березі Чорного моря ділянку у 1,5-2 сотки (в сумі - це всього 300-400 гектарів!) без аукціону. Ці 20 тис. сімей об"єднуються у кооперативи, будують оздоровчі комплекси на своїй землі (інвестиційні проекти!); як наслідок - офіційні робочі місця для мешканців району, податки надходять до бюджету району, доходи - до кожної сім"ї - це й є реальна турбота районної влади про громадян! Така влада надовго запам"ятається народу! (120)
  
  
  КОЛИ АПЕТИТИ ЗРОСТАЮТЬ...
  
  У Павлограді, що на Дніпропетровщині, працівники Антикорупційного бюро ГУБОЗ МВС, їхні колеги з області та слідчого відділення Генеральної прокуратури України нещодавно викрили і затримали під час отримання хабара в розмірі 50 тисяч доларів США голову Юріївського районного суду. Разом із ним був затриманий і розпорядник цього суду. Посадовці мали намір поповнити свої кишені за таку собі "послугу" - зміну запобіжного заходу з обвинувачуваного у кримінальній справі про шахрайство з утримання під вартою на невиїзд...
  ...На Одещині заступник голови районної державної адміністрації разом зі своїм безпосереднім начальником вимагав у приватного підприємця 2 мільйони 160 тисяч доларів США за вирішення питання щодо виділення із земель запасу ділянки площею вісім гектарів на узбережжі Чорного моря...
  І таких прикладів у кримінальній статистиці правоохоронців, на жаль, не бракує - викрито багато злочинів, по каждому другому винним особам вже пред"явлено обвинувачення. Однак для пересічного громадянина, який майже щоденно стикається із випадками корупції у житті й побуті, такі дані мало про що говорять. Реальне покращання стану речей він відчує лише тоді, коли на власному досвіді побачить, що живе у правовій державі, що питання, які виникають, може вирішити на основі закону, котрий, як обіцяли, один для всіх.
  Але, антикорупційне законодавство залишається недосконалим. Тож "пущати чи не пущати", "дозволяти чи не дозволяти" - дилема, яка лежить на самих чиновниках, і вирішення її рідко можна оскаржити в судовому або іншому порядку; а сумарний обсяг хабарів в Україні практично зрівнявся з її ВВП.
  Зловживання в земельній, фінансово-кредитній, банківській, торговельній сферах, будівництві й транспорті часто у розслідуванні натикаються на такий потужний супротив, щоо правоохоронцям легше закрити на них очі, ніж іти до переможного кінця, бо наскільки він може бути переможним, настільки й небезпечним.
  Фахівець з питань боротьби з корупцією М.Коробчук стверджує - необхідно законодавчим шляхом врегулювати низку проблем: встановити громадський контроль за використанням бюджетних коштів і скоротити до мінімуму кількість посад та управлінських структур, функції яких дублюються; запровадити нові механізми щодо відкликання громадянами голів сільських, селищних та міських рад без згоди Верховної Ради; усунути зовнішнє втручання в діяльність державних установ судової експертизи; ввести аналіз судових рішень щодо їх відповідності Конституції та законам України; посилити контроль виконання судами своїх рішень та встановити відповідальність юридичних осіб за їх невиконання; поновити кримінальну відповідальність за порушення правил торгівлі; закріпити на законодавчому рівні декларування доходів як юридичних, так і фізичних осіб. Саме поняття "корупція" визначити як тяжкий злочин і встановити не адміністративну, а кримінальну відповідальність з позбавленням волі на строк від 10 до 15 років. З прийняттям таких змін апетити корупціонерів у нашій державі трохи зменшилися б, а Україна передж світом не виглядала б як "мекка" для хабарників і мздоїмців. А поки цього не відбувається, корупція в державі процвітатиме. (121)
  
  
  Наша місцева виконавча влада: відсутність публічності в діях, зрощення бізнесу та владних посад, зневажливе ставлення до простих людей; вона відірвалась від народу, який в ній розачоровується ...
  
  
  
  КОЗАКИ, МИ МАЄМО РОБИТИ...
  
   Теперішні часи в Україні можна порівняти лише із середньовіччям - феодальна роздрібненість Великого Князівства Україна: князі та князьки шматують Україну, ділять землі, майно, грабують народ, який мовчить, співає й танцює, виїжджає на заробітки за кордон або спивається й вимирає; швидко багатіють одні - старцюють другі; Великий Князь ворогує із Великою Радою та Верховним Візиром, останні між собою; Східний та Західний сусіди лагідною рукою накидають зашморги на шию Неньці (енергетично-азіатсько-деспотичний та демократично-американсько-вседозволенський), змагаючись, хто швидше її придушить-приспить; чиновництво місцевих адміністрацій робить підписи-погодження на дозволах відводу земельних ділянок на узбережжі моря дуже багатим громадянам...
  
   Що робити козацтву, яке завжди було становим хребтом нації, її оберегом та надією?
  
  
  Ми маємо просто чесно робити й бути поводирем громади: виховувати, передусім у собі, духовність; формувати на позитивних прикладах молодь, гартувати її; допомагати слабим; захищати-підтримувати Лицарів нації; робити добро, не чекаючи винагороди; й жити Вірою, Надією, Любов"ю, не тримаючи образи на безтолкову масу, плекаючи з неї народ... (122)
  
  
  ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ.
  
  Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний - козацький - досвід державотворення.
  
   2010 роком історія Задністрового козацтва не закінчується. Ще були діяльність у складі крайових-обласних організацій...
  ...Кожен з періодів діяльності Задністрового козацтва привносив у життя громад району та міста додатковий імпульс розвитку: це одна з перших добровільних народних козацьких дружин з підтримання та охорони громадського порядку (одна з перших спроб самоорганізації населення), це перша в Україні обласна дитячо-юнацька громадська організація Молода Січ Українського козацтва (спроба правильної організації життя дітей - побудова дитячої держави в дорослій державі Україна - а це й є виховання!), це сучасний проект організації Громадської ради й ще, ще, ще...
  
  Про діяльність Задністрового козацтва розказується в книгах В.Тимофєєва "Річ про Буджацьку Січ", "Річ про Січ", "Козацтво Задністров"я", "Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров"я" (у 5 томах), С.Тимофєєвої "Сучасне українське козацтво на півдні Одещини", "Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини", "Архіви козаччини Задністров"я" (20 книг у співавторстві з В.Тимофєєвим), С.Ушанової "Сучасне лицарство Задністров"я", які виходили в 1998-2010 роках. Ці книги мають бібліотеки: міська ім. М.Горького (Білгород-Дністровський), Білгород-Дністровська районна (Шабо), державна наукова ім. М.Горького (Одеса), обласна наукова ім. М.Грушевського (Одеса), наукова Одеського національного університету ім. І.Мечнікова (Одеса), наукова Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Ушинського (Одеса), Національна наукова ім. В.Вернадського (Київ), Державна історична ім. Г.Сковороди (Київ), Державна педагогічна ім. В.Сухомлинського АПН України (Київ) та ін...
  
  Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права.
  
  Козаче!
  Душу - Богові!
  Життя - Батьківщині!
  Серце - людям!
  Честь - нікому!
  
  
  
  ЛІТЕРАТУРА:
  
  110. В.Тимофєєв. Козацтво Задністров"я. Љ1, січень 2008. Білгород-Дністровський.
  111. В.Тимофєєв. Козацтво Задністров"я. Љ1, січень 2008. Білгород-Дністровський.
  112. Козацтво Задністров"я. Љ2, січень 2008. Білгород-Дністровський.
  113. Козацтво Задністров"я. Љ3, січень 2008. Білгород-Дністровський.
  114. Козацтво Задністров"я. Љ4, січень 2008. Білгород-Дністровський.
  115. Козацтво Задністров"я. Љ8, квітень 2008. Білгород-Дністровський.
  116. Б.Устименко. Чорноморські новини. Љ68, 19.06.2008. Одеса.
  117. Одеські вісті. Љ66, 26 червня 2008. Одеса.
  118. В.Тимофєєв. Козацтво Задністров"я. Љ11, липень 2008. Білгород-Дністровський. Советское Приднестровье. Љ 78, 17.07.2008. Білгород-Дністровський.
  119. Затримати з полічним. Одеські вісті. Љ 74, 19.07.2008. Одеса.
  120. Козацтво Задністров"я. Љ11, липень 2008. Білгород-Дністровський.
  121. І.Барсукова. Урядовий кур"єр. Љ142, 05.08.2008. Київ.
  122. Козацтво Задністров"я. Љ11, липень 2008. Білгород-Дністровський.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Д.Куликов "Пчелиный Рой. Уплаченный долг"(Постапокалипсис) А.Эванс "Проданная дракону"(Любовное фэнтези) Н.Князькова "Ядовитая субстанция"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Архи-Vr"(Киберпанк) П.Роман "Искатель ветра"(ЛитРПГ) К.Федоров "Имперское наследство. Сержант Десанта."(Боевая фантастика) В.Василенко "Стальные псы 5: Янтарный единорог"(ЛитРПГ) М.Олав "Мгновения до бури 3. Грани верности"(Боевое фэнтези) Н.Семин "Контакт. Новая эпоха"(ЛитРПГ) В.Соколов "Мажор 4: Спецназ навсегда"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Д.Иванов "Волею богов" С.Бакшеев "В живых не оставлять" В.Алферов "Мгла над миром" В.Неклюдов "Спираль Фибоначчи.Вектор силы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"