Ушанова Светлана Валерьевна : другие произведения.

Сучасне українське козацтво на пiвднi Одещини

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Оценка: 2.25*5  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    ...Iсторiя вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосiб життя вiльної людини, яка iз зброєю в руках захищала Богом данi їй вольностi й права...

С.В.Тимофєєва

  

Сучасне українське козацтво

на пiвднi Одещини

  

2005

  
   ...Iсторiя вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосiб життя вiльної людини, яка iз зброєю в руках захищала Богом данi їй вольностi й права...
  
   Iсторичнi умови буття українського народу породили самобутнiй феномен - козацтво. Воно втiлювало в собi фiзичне i духовне здоров'я нацiї, iнтелектуальну силу, життєздатнiсть, оптимiзм i енергiю. Це була об'єднана, згуртована, iдейно i духовно зцементована, суворо дисциплiнована нацiональна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогiв. Майже чотириста рокiв тому козаки так виклали королiвським послам свою роль i призначення: "Подiбно до наших предкiв, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями i свободами, що належать рицарським людям... Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали вiд своїх предкiв тi права i вольностi, щоб i нашi наступники прийняли їх цiлими i непорушними, з примноженням слави. I щоб вони один пiсля одного передавали їх у прийдешнi часи".
   Вiдродження козацьких традицiй сьогоднi є надзвичайно потрiбною i важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Сьогоднi нам належить продовжити велику мiсiю козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честi й гiдностi України, її традицiй, її культури.
   Сучасний загальнодержавний сплеск цiкавостi до iсторiї козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування нацiональної елiти, яка спирається в своїй дiяльностi на нацiональний - козацький! - досвiд державотворення.
   В програмi дiяльностi Українського козацтва є такi слова:
   "Враховуючи унiкальнiсть козацтва, як соцiального явища свiтового масштабу, що воно несе в собi неосяжний нацiонально-духовний, морально-виховний i вiйськово-патрiотичний потенцiал; що Українське козацтво є наша українська форма демократiї i державностi i форма вiйськового устрою; що структура органiзацiї Українського козацтва легко вписується в адмiнiстративний устрiй України i пiдкрiплює його, метою козацького руху є розбудова української держави через духовне об'єднання народу, мобiлiзацiя енергiї на економiчне процвiтання i пiдняття добробуту людей..."

Душу - Богу!

Життя - Батькiвщинi!

Серце - людям!

Честь - нiкому!

Слава козакам!

Слава Українi!

Нехай цi слова служать дороговказом для нас.

Тимофєєва С.В. Сучасне українське козацтво на пiвднi Одещини.

СПД СП. Бiлгород-Днiстровський. 2005.

I. КОЗАЦЬКА НАЦIЯ

  
   "Українськiй козак - це лицар України, морально чиста, високодуховна i матерiально незалежна людина, яка вмiє панувати над собою, володiє своїми емоцiями, розумом i волею, патрiот України, який постiйно морально, психологiчно, духовно i фiзично готує себе до оборони Батькiвщини, захисту родини, свого роду та українського народу, своєї честi та гiдностi, дбає про єднiсть Українського козацтва i українства всього свiту".
   Статут Українського козацтва.
  
   Пiдтверджуючи правоту Нобелевського комiтету, який признає синусоїдальнiсть розвитку виключно важливим вiдкриттям сучасної цивiлiзацiї, в останнiй час багато уваги придiляється iсторiї козацтва, повторюючи на новому виткi етногенетичної спiралi розвиток iнтересу до витокiв нацiональної культури.
   Це характерне для етапу формування нацiональної елiти, патрiотичний настрiй якої спрямований на обґрунтування української державностi.
   За своєю суттю український народ показав себе козацькою нацiєю з прогресивними козацькими звичаями i традицiями, українською нацiональною iдеєю в козацькому варiантi. В українському народу дух козацтва живе в способi життя, дiяльностi i поведiнки, в розвитку козацьких форм самоврядування.
   Активiзацiя полiтичного життя пiд гаслом визволення України iнiцiювала вiдродження козацько-лицарських традицiй в Українi, появи козацьких осередкiв та об'єднання їх в єдине Українське козацтво. Сприйняття козацтва як споконвiчної сили, що виборювала волю України, призвела до масовостi руху. Тому актуально вивчення процесу становлення сучасного козацтва, його цiлей, сутностi козацького руху, мiсця його у розбудовi сучасної України. Феномен козацтва потребує серйозного осмислення для пошуку оптимальних шляхiв використання вiдроджуваного козацтва в сучасних умовах, зрозумiння та передбачення мiсця козацтва в українському суспiльствi й державi ХХI столiття.
  
   З лiтератури по iсторiї сучасного козацтва Одеської областi вийшла книга Б.Сушинського "Лицарi Причорноморського степу" та збiрка статей викладачiв iсторичного факультету Одеського нацiонального унiверситету iм. I.I.Мечнiкова "Одеса козацька".
   Є публiкацiї в пресi Бiлгород-Днiстровського району, Одеської областi, Всеукраїнських видань козакiв Б.Устименка, Л.Городецького, В.Тимофєєва, архiвнi матерiали козацьких товариств, мемуари учасникiв козацького руху, епiстолярна спадщина отаманiв козацьких осередкiв, матерiали iнтернетсайтiв.
   Глобальне законодавче дослiдження i процес вiдродження козацьких традицiй, якi вiдбуваються останнiм часом в Українi, ще й сьогоднi зустрiчають ряд серйозних перешкод. Однiєю з головних перепон є iнформацiйний голод, який витiкає з вiдсутностi або недоступностi впорядкованої джерельної бази, анотованих бiблiографiчних оглядiв, тематичних анотованих дослiджень.
   В кiнцi ХУI столiття козацтво змiцнюється i видiляється в окремий суспiльний стан зi своєю особливою органiзацiєю з специфiчними порядками й характером життя, з своїм центром. На територiї пiвденно-схiдної України, яку захищала вiд татаро-турецьких загарбникiв мiсцева люднiсть i тi втiкачi, якi йшли з захiдних i пiвнiчних українських земель, де в той час селянство було вже закрiпачене, польськi й українськi магнати i шляхтичi, почали закрiпачувати населення, захоплюючи землi, на яких воно сидiло. Для селянства, щоб не потрапити в панське ярмо, залишався один вихiд: покозачитися, визнати владу козацьких старшин i разом з усiм козацтвом, яке на той час уже створило свiй центр - Запорiзьку Сiч, - вступити в боротьбу з панами за свої землi i право бути вiльним хлiборобом.
   Оскiльки козацтво створило свою вiйськову органiзацiю i свiй центр, набуло великого досвiду боротьби проти ординцiв, мало своїх досвiдчених ватажкiв, то, зрозумiло, воно й очолило селянську боротьбу проти польсько-шляхетського гноблення. Можна вважати, що у тодiшнiх умовах Запорiзька Сiч стала початковим станом у формуваннi української державностi.
   Отже, Запорiзька Сiч була козацькою республiкою, своєрiдним прообразом Української козацької держави, яка створилася в ходi визвольної вiйни в серединi ХУII столiття пiд керiвництвом Богдана Хмельницького.
   Пiсля лiквiдацiї польсько-шляхецького режиму протягом 1648 р., встановлюється новий державний апарат, в Українi складалася нова вiйськово-адмiнiстративна i полiтична система, формувалась українська нацiональна держава, в якiй адмiнiстративний устрiй складався на зразок Запорiзької Сiчi.
   Пiсля руйнацiї Запорозької Сiчi козацька маса розiйшлася по величезних земельних просторах, зокрема й по пiвдню України, зробивши чималий внесок у освоєння i заселення цього регiону. Знищення основної органiзацiї українського козацтва, Надднiпрянської Сiчi, не завадило виникненню нових формувань такого типу.
   Одразу ж пiсля зайняття Сiчi царськими вiйськами козаки почали звертатися до генерала Текелiя з проханням вiдпустити їх на рибни лова за кордон. Незабаром в курiнях майже не лишилося козакiв. Запорожцi, скориставшись неуважнiстю росiйського генерала, сiли на човни i попливли з Сiчi по Днiпру аж до Туреччини. Так пiшла половина перебуваючого в Сiчi вiйська i забрала з собою тi вiльнi думки, проти яких було влаштовано погром. Отже, замiсть повного знищення запорозького козацтва i перетворення його на регулярне вiйсько сталося зовсiм iнше: значна частина козацтва опинилась на боцi Туреччини, з якою Росiї ще треба було вести боротьбу на пiвденних кордонах.
   Козаки розселилися в першi роки пiсля виходу з Запорiжжя в Очакiвськiй окрузi, на Березанi, по Тилiгулу, бiля Хаджибею i Балти, у пониззi Днiстра вiд Акермана до Бендер, в Буджаку, в дунайських гирлах - у Вилковому, Кiлiї, бiля Тулчи й Галаца.
   Приймаючи до себе козакiв, Туреччина послаблювала позицiї Росiї на пiвднi. Козакам надавалася земля для заснування Сiчi в пониззi Днiстра - в Кучурганах, озброєння i конi. Козацтво виявилося об'єктом полiтичної гри мiж Росiєю i Туреччиною (царський уряд Росiї вимагав повернення козакiв). Росiйський уряд знову i знову вимагав вiд Туреччини переселення запорожцiв з прикордоння. Тому було вирiшено переселяти козакiв за Дунай.
   За час вiйни 1787-1791 рр. Задунайськi запорожцi створили свою вiйськову органiзацiю i закрiпилися на певний час в гирлi Дунаю та розмiстили свiй Кiш в Дунавцях - в Катирлезi (Очакiвська округа вiдiйшла до Росiї), а також в мiсцях нижче Старої Кiлiї на островi.
   Протяжнiсть пiвденних кордонiв Росiйської iмперiї була вiдома не тiльки козацтву на Українi. Запорозькi козаки, що розходилися по великих пiвденних просторах, зустрiчались тут з представниками некрасiвських i донських козакiв.
   Поступове переслення їх почалося в 1778 р. i тривало, вiрогiдно, бiля 8 рокiв. Воно мало два потоки: один йшов в Анатолiю, другий - в Дунайську дельту. З'явились некрасiвцi i в пониззi Днiстра. Тiкали за Дунай i донськi козаки. Частина їх лишилася в Буджаку ще пiсля росiйсько-турецької вiйни 1768-1774 рр.
   Поселення некрасiвцiв:
   1. Вилкове, Липованське - початок цього мiста (1746?) пов'язується з першими некрасiвськими артiлями рибалiв, якi оселилися у гирлi Дунаю. Протягом наступного розвитку сформувалося липовансько-українське населення, яке окремо проживає в мiстi до сьогоднi (Кiлiйський район Одеської областi).
   2. Жебрiяни, Хаджи Iбрагим - поселення, виникнення якого наприкiнцi ХУIII - на початку ХIХ ст. було пов'язане з некрасiвсько-липованським населенням. Некрасiвцi мешкали в Жебрiянах з кiнця 1770-х рр. Нащадки їх до цього часу зберiгають свою особливiсть (тепер село Приморське Кiлiйського району Одеської областi).
   3. Кислиця - село виникло в 1807-1808 рр., коли частина некрасiвсько-липованського населення Караорману перейшла на бiк Росiйської iмперiї. Пiсля 1812 р. це населення приєдналося до своїх сородичiв з Старої Некрасiвцi (тепер з тiєю ж назвою iснує українсько-молдавське село в Iзмаїльському районi Одеської областi) та Тучковi (Iзмаїл).
   4. Муравльовка - село засноване некрасiвцями в 1813 р., якi перейшли на бiк Росiї з-за Дунаю. Протягом наступних 20-30-х рр. населення збiльшилося за рахунок липован та старообрядцiв європейської частини Росiї. Їх нащадки мешкають i тепер у цьому селi Iзмаїльського району Одеської областi.
   5. Стара Некрасiвка (Некрасiвка до 1829-1830-х рр.) - поселення мiж Дунаєм та озером Катлабух було засноване некрасiвцями з Добруджi в 1813 р., пiсля переходу на бiк Росiї. Нащадки некрасiвцiв та липован проживають в ньому до сьогоднi (тепер - село Iзмаїльського району Одеської областi).
   6. Нова або Мала Некрасiвка, Кугурлуй - поселення некрасiвцiв мiж Дунаєм та озером Ялпух, яке заснували 100 родин переселенцiв iз-за Дунаю 1829-1830-х рр. (тепер - Iзмаїльський район Одеської областi).
   7.Тучков - район мiста Iзмаїла, в якому в 1812 р. адмiралом П.В.Чичаговим була поселена група некрасiвцiв з правого берегу Дунаю. Потiм, в 1820-1830-х рр. сюди переселялися iншi некрасiвцi та липовани з Саф'ян (iснувало з 1811 по 1821 рр.), Джурджулешт, Кислиць тощо. У ХIХ ст. Тучков (Iзмаїл) - один з головних центрiв старообрядництва в Європi.
   В серединi серпня 1787 року розпочалася друга за царювання Катерини II вiйна з Туреччиною. Османська iмперiя прагнула повернути Крим, приєднаний до Росiї у 1783 р. Росiйська iмперiя, з свого боку, мала на метi утвердитися в Пiвнiчному Причорномор'ї i розширити свої володiння в цьому районi i на Пiвденному Кавказi.
   З початком вiйни росiйське командування вiдчуло гостру потребу у збiльшеннi свого вiйськового контингенту, особливо за рахунок бiйцiв, що добре знали театр воєнних дiй i противника та бойовi якостi яких були загальновiдомi. Тому уряд змушений був звернутися до колишнiх запорожцiв, якi лишилися в Українi. Восени на базi утвореного у 1783 р. полку запорозьких козакiв (один з заходiв росiйського уряду, спрямованих на повернення задунайських козакiв до Росiї) почалося формування козацького вiйська. Указом вiд 22 сiчня 1788 р. воно одержало назву Вiйська вiрних козакiв, у противагу "невiрним" задунайським запорожцям. Очолили його колишнi запорозькi старшини. Кошовим було призначено Сидора Бiлого, суддею Антона Головатого, кiннотою командував Захар Чепiга.
   Незабаром за героїзм i мужнiсть, виявленi у боях в Причорномор'ї, в тому ж 1788 р. воно було перейменовано в Чорноморське козацьке вiйсько.
   Ще в ходi вiйни, в 1790 р., Кiш Чорноморського козацького вiйська роздiлив територiю мiж Бугом i Днiстром, яку заселяли козаки, на три полкових паланки (окружнi управлiння) - Поднiстрянську, Березанську, Кiнбургську (тепер Одеська, Миколаївська та Херсонська областi). Вони очолювалися призначеними Кошем старшинами i паланковими полковниками. Кожна паланка включала в себе декiлька козацьких поселень.
   Так, на територiї, яку займала Поднiстрянська паланка, виникли поселення чорноморцiв по Днiстру: Бiляєвка, Калаглiя, Кучургани, Глинна, Чобручи, Незавертай, Головкiвка, Аджидер, Яська та багато iнших. За далеко не повними даними, на 1792 р. у Поднiстрянськiй паланцi iснувало 30 селищ, в яких проживало близько 1500 козацьких родин. В Кiнбургськiй паланцi ж було всього бiля 150 родин. Крiм того, виникло багато хуторiв i поселень при риболовецьких заводах, по рiчках та лиманах.
   Центром Чорноморського козацького краю i Поднiстрянської паланки стала Слободзея, де проживало 130 козацьких родин. Тут знаходилася вiйськова резиденцiя.
   На початку ХIХ ст. вiдносини мiж Росiєю та Туреччиною настiльки загострились, що привели до вiйни 1806-1812 рр. В листопадi-груднi 1806 р. росiйськi вiйська оволодiли Бессарабiю, за виключенням Iзмаїла. Вихiд в цей район поставив перед росiйським командуванням питання про взаємовiдносини з бiглим сюди українським i росiйським населенням i задунайськими запорожцями. Зокрема, у фортецi Браїлiв, що була оточена росiйськими вiйськами, знаходилося до трьох тисяч дунайцiв. Генерал-лейтенант О.Ф.Ланжерон, який командував корпусом на Дунаї, писав в сiчнi 1807 р., що задунайськi козаки можуть "наносити шкоду бiльш, нiж турки i татари". Тому росiйське командування вжило низку заходiв, щоб залучити задунайських запорожцiв на свiй бiк, обiцяючи їм всi пiльги, якими користуються чорноморцi на Кубанi. Все це мало певний ефект. Збiгле населення було зацiкавлене в легалiзацiї свого положення, а задунайськi запорожцi опинилися в районi дiй росiйської армiї.
   Враховуючи успiхi у формуваннi волонтерського полку з задунайських запорожцiв i збiглого українського населення, було вирiшено створити на Дунаї козацьке вiйсько, давши йому найменування Усть-Дунайського.
   20 лютого 1807 р. Усть-Дунайське Буджацьке козацьке вiйсько було офiцiйно затверджено указом Олександра I.
   Уряд, зацiкавлений у швидкому заселеннi ново приєднаної Бессарабiї, дозволив усть-дунайцям селитися в Придунайських степах на правах колонiстiв. На протязi 1815-1817 рр. в Бессарабiю з-за Дунаю вийшло кiлька груп козакiв, якi разом з усть-дунайцями оселилися в Iзмаїльському повiтi, заснувавши в 1818 р. с.Дракуля (тепер с.Трудове Кiлiйського району Одеської областi). Незабаром тут нараховувалося вже 45 козацьких родин. В 1820 р. друга група усть-дунайських козакiв i задунайських запорожцiв, незважаючи на опiр земської полiцiї, в кiлькостi 38 родин оселилася в Акерманському повiтi, заснувавши с.Акмангiт (тепер с.Бiлолiсся Татарбунарського району Одеської областi). Частину задунайцiв у 1823 р. переселили в Їзмаїльську колонiстську округу, де засновано с.Новопокровське (тепер с.Покровка Iзмаїльського району Одеської областi).
   У зв'язку iз збiльшенням населення в Акмангiтi частина задунайських запорожцiв i усть-дунайських козакiв перейшла на нове мiсце в Акерманському повiтi, де в 1827 р. заснувала с.Старокозаче (тепер в Бiлгород-Днiстровському районi Одеської областi).
   Створення на Дунаї Нової сiчi, як про це пiшли чутки на Українi, викликало серед селянства надiї на вiдродження козацтва. Це призвело до значних втеч населення до Дунайської Сiчi, що прискорило лiквiдацiю вiйська.
   Пiсля лiквiдацiї Усть-Дунайського козацького вiйська переважна бiльшiсть козакiв лишилась в Бесарабiї. Усть-дунайцi та задунайськi запорожцi, якi переселювалися до них, повертаючись до Росiї, на протязi 20-х рр. неодноразово зверталися до державних установ з домаганням створення в краї козацького вiйська, з центром в с.Акмангiт.
   Росiйсько-турецька вiйна, яка розпочалася в 1828 р., пожвавила клопотання козакiв. Цi прагнення спiвпали з намаганням командування збiльшити вiйськовий контингент Дунайської армiї. В червнi 1828 р. уряд дозволив сформувати в Акерманському повiтi Бессарабiї козацьке вiйсько, яке одержало назву Дунайського (з 1856 р. Новоросiйське; проiснувало до 1869 р.), з усть-дунайцiв, задунайських запорожцiв, що оселилися в Бессарабiї до 1828 р.
   До вiйська були зарахованi села Акерманського повiту Акмангiт, Старокозаче i Волонтирiвка (тепер у районi Штефан Воде Молдови).
   В 1836 р. до вiйська були приєднанi села Михайлiвка, Костянтинiвка, Новотроїцьке, Миколаївка, заснованi вiдставними солдатами, та село Петрiвка, в якому мешкали селяни-переселенцi з Курської губернiї (тепер в Бiлгород-Днiстровському, Кiлiйському, Саратському районах Одеської областi). Через три роки були приєднанi заселенi циганами села Фараонiвка та Каїри (останнє - с.Крива Балка; обидва в Саратському районi Одеської областi).
   За Паризьким миром 1856 р. частина козацької територiї з станицями Миколаївка та Новотроїцька вiдiйшла до Молдавського князiвства. Замiсть цих земель вiйську було дозволено придбати у помiщика К.Зiро селище Байрамча, незабаром перейменоване в Миколаївку-Новоросiйську.
   Центр управлiння вiйська розмiщувався в станицi Волонтирiвка. Однак в зв'язку з тим, що в цiй станицi не було необхiдних помешкань, вiйськове правлiння до 1856 р. знаходилось в Акерманi. Пiсля придбання вiйськом Миколаївки-Новоросiйської воно переїхало в цю станицю. В серединi 60-х рр. тут знаходились майже всi головнi вiйськовi установи: госпiталь, головний вiйськовий храм св. Миколи Чудотворця, поштова станцiя та училище.
   Дунайське вiйсько мало нести прикордонну службу на Дунаї, Прутi та по Чорноморському узбережжю до Днiпра, внутрiшню службу в Бессарабськiй та Херсонськiй губернiях, утримувати гарнiзони в Iзмаїлi та Акерманi. Притягувалися вони для виконання й iнших завдань.
   В 1856 р., 11 липня, в зв'язку з вiдторгненням вiд Росiї за Паризьким миром дунайської частини Бессарабiї, вiйсько було перейменовано в Новоросiйське. З цього часу воно несло кордонну службу на лiнiї Болград-Татарбунари i далi по Чорноморському узбережжю.
   У груднi 1868 р. в зв'язку з загальною реформою козацьких вiйськ Новоросiйське козацьке вiйсько оголошувалося лiквiдованим. Це було останнє козацьке вiйсько на теренi сучасної України.1
   Мужнiсть i хоробрiсть, патрiотизм, любов до волi й батькiвщини, демократизм, взаємодопомогу, високi моральнi цiнностi лишило козацтво в спадщину українському народу. Не випадково в оглядi Одеської вiйськової округи за 1871 р. пiдкреслювалося, що в українцях "й до цього часу добре зберiгається пам'ять про вiльне козацтво".
   В умовах незалежної України знов, в новiй якостi, вiдродилося козацтво. Воно вiдiграє важливу роль в полiтичному i культурному життi, разом з усiм народом будує Українську суверенну державу. Задунайський запорожець Ананiй Коломiєць, закiнчуючи розповiдати Федору Вовку про Задунайську Сiч, висловив невмирущi, сповненi глибокої вiри в козацтво i його спадкоємцiв, слова: "А за нас... то наше не пропаде... Досi не пропало, то вже й не пропаде!.. Нашого насiння нiхто не скоренить!"
   I хоча пiсля лiквiдацiї незалежностi Української козацької держави пройшло 2,5 столiття, головною рушiйною силою у становленнi Української народної республiки 1918 року - Української держави Скоропадського (Гетьманат) стало селянське ополчення "вiльних козакiв", сiчових стрiльцiв, українських козацьких дивiзiй сiрожупанникiв, синьожупанникiв.
   У 1984-1991 роках починається етап загальноукраїнського вiдродження козацько-лицарських традицiй. Козацтво стало одною з сил, що виборювала волю України (Українське козацтво утворювалося як активнi охоронно-штурмовi загони РУХу). Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновiл, другим В.Мулява, третiм I.Бiлас. У 1994 роцi Президент України Кучма Л.Д. став почесним Гетьманом Українського козацтва.
   22 сiчня 2005 року вiдбулася iсторична для Українського козацтва подiя: Президент України В.А.Ющенко згодився стати Гетьманом України, очоливши роз'єднане до сьогодення Українське козацтво.
   Президент-Гетьман України В.А.Ющенко пiсля ритуалу посвяти у Гетьмани України виголосив сучаснi завдання козацтва: дiяльнiсть його повинно мати державне спрямування; має вiдновити роботу Координацiйна Рада при Президентовi України; вона повинна стати дiєвим органом у справах козацтва; вже йде мова i про Департамент Українського козацтва; козацтво, в свою чергу, повинно стати моральним авторитетом держави у тих галузях, якi сьогоднi державою не охоплюються - починаючи з силових структур, прикордонної служби, охорони правопорядку; а головне завдання - об'єднати навколо себе всi козацькi органiзацiї.
   Сьогоднi уже можна однозначно констатувати, що Українське козацтво подолало кризу, котра заважала працювати i дiяти на повну силу i звiльнилося вiд негативних тенденцiй, якi панували в ньому.
  
  
  

II. ВIДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

  
   В iсторичнiй свiдомостi народу найвищий статус належить тим людям-iдеалам, якi вiдстоювали свободу як найдорожчу цiннiсть попереднiх поколiнь, невтомно боролися з чужоземними загарбниками, захищали свою нацiональну гiднiсть i честь, по-лицарськи служили рiднiй Батькiвщинi, будували власну нацiональну державу. Для української молодi такими iдеалами стали I.Гонта, М.Залiзняк, С.Наливайко, I.Трясило, П.Сагайдачний, I.Сiрко, I.Богун, I Виговський, Б.Хмельницький, I.Мазепа.
   Наш народ споконвiку культував лицарськi традицiї виховання. Iз столiття в столiття на лицарських традицiях формувалася елiта нацiї, яка завжди боролася за свободу i незалежнiсть України. Коли в значної частинi наших спiввiтчизникiв занепадав дух, не вистачало сили волi, бракувало вiри в свої сили i можливостi перемоги над ворогом, тодi iсторична необхiднiсть породжувала українське козацтво. Iсторiя вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосiб життя вiльної людини, яка iз зброєю в руках захищала своє право на свободу.
   Французький iсторик Шерер писав про українцiв так: "Ми бачимо батькiв, що передали своїм синам почуття гордостi бути незалежними й залишали їм у спадок саму тiльки шаблю з девiзом: "Перемогти або загинути!" Так, шаблями нашi предки володiли краще, нiж пером, тому в iсторiї згадки про героїчнi дiяння українцiв залишили iноземцi, але хай краще пишуть вони про нашi звитяги, анiж ми про їхнi!
   В сучасних умовах багато пiдлiткiв, юнакiв i дiвчат вибирають iдеал лицаря - високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Такими лицарями української культури, науки i духовностi були Я.Мудрий, В.Мономах, Т.Шевченко, М.Драгоманов, Б.Грiнченко, С.Русова, В.Вернадський, М.Грушевський. "Український лицар живе для Батькiвщини, вiн завжди був готовий вiддати за неї своє життя. Найдорожче для нього - лицарська честь i слава... Про славу лицарську українець мрiє ще з дитинства" (Г.Ващенко).
   Немає iдеальних людей i не можна з будь-кого робити iдеал для молодi, але можна говорити про орiєнтацiю на моральнi принципи, якi сповiдають козаки Заднiстров'я: вiдданiсть iдеї Леонiда Городецького, Михайла Скляренка, Бориса Устименка, любов до Батькiвщини Валерiя Тимофєєва, Миколи Скиби, Василя Бойчева, Олександра Царенкова, В'ячеслава Воробйова, вiдвага i честь Анатолiя Майстра, Василя Якименка, Iгоря Лелеченка, Анатолiя Редька, В'ячеслава Козубенка...
   Вихована на лицарських традицiях, молодь заперечує рабську i напiврабську психологiю, засуджує забуття людиною нацiональної приналежностi, зневагу до волелюбних заповiдей дiдiв i прадiдiв, пасивнiсть, слабодухiсть, невiру у власнi сили, полiтичне прислужництво чужинцям.
   ...У перiод розбудови й утвердження незалежної України у громадському, шкiльному i родинному життi нам потрiбен насамперед культ лицарства. Наше завдання - вiдновити iсторичну пам'ять, виховати людину, яка здатна побудувати i саму себе, i своє гiдне життя, i державу.2
   Ми за основу принципу iдеалiзацiї вибрали iдеал лицаря - високошляхетної, духовно багатої, морально чистої й мужньої людини. Такими лицарями є нашi першi козаки Одещини...
   Треба сказати, що вся Україна охоплена козацьким вiдродженням. На розвиток козацького руху вплинули рiзнi умови та обставини. Серед них слiд вiдзначити - сплеск нацiональної свiдомостi, набуття Україною незалежностi, а також виникнення деяких органiзацiй, як не дивно, саме антиукраїнського напрямку. Наявнiсть таких органiзацiй, члени яких зневажливо ставилися до українського руху, пiдштовхувала патрiотично настроєних громадян (не обов'язково етнiчних українцiв) до входження у козацтво, або iнших нацiонально-демократичних органiзацiй та партiй. До того ж пiдтримувався розвиток козацького руху i на державному рiвнi через низку наказiв i посвiдчень.3
   Вже у 1991 роцi, у червнi вийшов Iнформацiйний збiрник Мiнiстерства народної освiти Української РСР з положенням про республiканську туристсько-краєзнавчу експедицiю "Козацькими шляхами". В ознаменування 500-рiччя українського козацтва Мiнiстерства народної освiти УРСР, Спiлка пiонерських органiзацiй України, Республiканська станцiя юних туристiв Мiнiстерства народної освiти УРСР та дитяча газета "Перемена" оголосили Республiканську туристсько-краєзнавчу експедицiю "Козацькими шляхами", яка пройшла в рамках руху учнiвської молодi України за збереження i примноження традицiй, звичаїв, обрядiв народу "Моя земля - земля моїх батькiв". Експедицiя тривала з березня 1991 по березень 1992 року. Мета експедицiї - залучення молодi до вивчення iсторичного минулого українського народу; виховання в учнiв патрiотичних та iнтернацiональних почуттiв; виявлення та пропаганда пам'яток, пов'язаних з iсторiєю українського козацтва. Iдучи маршрутами експедицiї, учасники проводили походи по мiсцевостям, пов'язаних з козацтвом; самостiйно розробляли i описували туристськi маршрути по Українi, де пролягали козацькi шляхи; обстежували iсторичнi мiсця, пов'язанi з дiяльнiстю козакiв на Українi; збирали уснi перекази про часи козаччини, матерiали, якi розкривають духовне життя наших славних предкiв.
   4 сiчня 1995 року вийшов Указ Президента України про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй українського козацтва. Враховуючи iсторичну роль козацтва у становленнi української державностi, а також з метою вiдродження традицiй та звичаїв Українського козацтва постановлено схвалити громадськi iнiцiативи щодо державної пiдтримки дальшого розвитку i дiяльностi органiзацiй Українського козацтва, якi об'єднують громадян України, що вiдносять себе до козакiв.
   Початок нацiонального виховання в сувереннiй Українi активiзував процес цiлеспрямованого i систематичного виховання пiдростаючого поколiння на iсторико-культурних та господарських традицiях рiдного народу. У 1995 роцi, у червнi, в N11 Iнформацiйного збiрника Мiнiстерства освiти України було дано методичнi рекомендацiї педагогiчним колективам закладiв освiти України по вiдродженню iсторико-культурних та господарських традицiй українського козацтва. "...Запорозьке козацтво - гордiсть української нацiї. Його iдейно-моральний потенцiал - це ядро козацької духовностi, яке є невичерпною скарбницею громадянського загартування пiдростаючих поколiнь. Значна частина сучасної молодi має про нього поверхове i спрощене уявлення. Насправдi воно є не тiльки вiйськовим, а й соцiальним, полiтичним, педагогiчним, культурно-iсторичним, державним явищем... Викладачам iсторiї України слiд пам'ятати, що вiдроджуючи козацькi традицiї та звичаї, важливо, щоб учнi, студенти передусiм успiшно оволодiвали iсторiєю народовладдя, становлення i розвитку республiканських структур влади, адмiнiстративно-вiйськового ладу, демократичного i гуманiстичного управлiння, законодавства, тобто української державностi козацької... У процесi роботи по вiдродженню iсторико-культурних та господарських традицiй українського козацтва науково-педагогiчним колективам навчальних закладiв, педколективам необхiдно поєднати досягнення сучасної педагогiчної науки та традицiй українського козацтва".4
   Враховуючи iсторичне значення i заслуги Українського козацтва в утвердженнi української державностi та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення, 7 серпня 1999 року вийшов Указ Президента України про день українського козацтва. Постанова: установити День Українського козацтва, який вiдзначати щорiчно 14 жовтня - в день свята Покрови Пречистої богородицi.
   З метою органiзацiї взаємодiї та координацiї дiяльностi органiв державної влади i козацьких товариств щодо пiдтримки розвитку Українського козацтва 6 жовтня 1999 року виходить Указ Президента України про координацiйну раду з питань розвитку українського козацтва, згiдно з яким вiдповiднi ради створенi при кожнiй обласнiй державнiй адмiнiстрацiї. Все це сприяло вiдродженню козацьких традицiй в Українi i зокрема на Одещинi.
   З'являється проект Закону України "Про державну пiдтримку Українського козацтва", який повинен регульовати вiдносини у сферi державної пiдтримки Українського козацтва як iсторичної спiльноти українського народу.
   Для подальшого розвитку i утвердження Українського козацтва як громадської сили, здатної зробити певний внесок у консолiдацiю суспiльства, було розроблено нацiональну програму вiдродження та розвитку українського козацтва на 2002-2005 роки.5 Основними завданнями Програми було:
   - використання народних традицiй в усiх сферах суспiльного життя;
   - пiдвищення рiвня вiйськово-патрiотичного виховання молодi, її готовностi до захисту Вiтчизни;
   - залучення козацьких товариств до участi в охоронi громадського порядку i державного кордону;
   - збереження i пропаганда iсторичної i культурної спадщини українського народу;
   - об'єднання зусиль органiв виконавчої влади i громадськостi у використаннi виховних i культурних традицiй Українського козацтва;
   - сприяння пiдвищенню духовностi суспiльства;
   - вивчення, популяризацiя iсторiї та розвитку Українського козацтва;
   - створення додаткових робочих мiсць за рахунок розширення мережi козацьких селянських (фермерських) господарств, промислiв, туристичної дiяльностi;
   - розширення мiжнародного спiвробiтництва Українського козацтва з аналогiчними громадськими об'єднаннями iноземних держав.
   Згiдно Указу Президента України вiд 4.01.95р. N 14/95 "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва" Нацiональна Академiя Наук у 1995 роцi розробила "Перелiк заходiв по дослiдженню i сприянню вiдродженню iсторико-культурних традицiй Українського козацтва"6.
   Становлення незалежної української держави на демократично-правових принципах проходить у складних умовах загальної економiчної кризи, але, незважаючи на це, всупереч зовнiшнiм i внутрiшнiм перешкодам, процес державотворення набув незворотного характеру.
   У справу будiвництва незалежної Української держави, реформування i розбудови її Збройних Сил, вiйськово-патрiотичного виховання воїнiв на традицiях Українського народу значний внесок зробили об'єднання громадян патрiотичного та оборонного спрямування, такi, як органiзацiї ветеранiв України, Спiлка офiцерiв України, конгрес Української iнтелiгенцiї, Українське козацтво та iншi.
   Враховуючи значний внесок громадських патрiотичних органiзацiй у державотворення України, з метою вiдродження демократичних, нацiональних традицiй, притаманних українськiй армiї в минулому, а також встановлення тiсного спiвробiтництва мiж вiйськовим командуванням усiх рiвнiв i громадськими патрiотичними органiзацiями, об'єднання зусиль в iнтересах будiвництва Збройних Сил України було видано 22 жовтня 1996 року директиву NД-41 Мiнiстра оборони України О.Кузьмука "Про змiцнення стосункiв вiйськового командування з громадськими органiзацiями" для пiдвищення рiвня допризовної пiдготовки молодi, вiйськово-патрiотичного виховання вiйськовослужбовцiв, повного впровадження української мови у вiйськах, виховання у всiх категорiй особового складу високої свiдомостi, вiдповiдального ставлення до виконання свого конституцiйного обов'язку, почуття любовi до Українського народу, причетностi до будiвництва i розвитку української держави, її iсторiї, особистої вiдповiдальностi кожного за її безпеку - в своїй дiяльностi використовувати досвiд роботи громадсько-патрiотичних органiзацiй, статутнi завдання яких спрямованi на змiцнення конституцiйного ладу, незалежностi та обороноздатностi України та статус яких вiдповiдає вимогам статтi 3:14 Закону України "Про об'єднання громадян".7
   З приводу видання указу Президента України "Про нацiональну програму вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки" вiд 15 листопада 2001 року, було розроблено регiональну програму розвитку українського козацтва на Одещинi з метою вiдродження iсторичних, патрiотичних, господарських та культурних традицiй Українського козацтва, сприяння громадськiй злагодi в суспiльствi. Метою програми є дальший розвиток i Утвердження Українського козацтва як громадської сили, здатної зробити певний внесок у консолiдацiю суспiльства.8
   Основними завданнями Програми було:
  -- використання народних традицiй в усiх сферах соцiального життя;
  -- пiдвищення рiвня вiйськово-патрiотичного виховання молодi, її готовностi до захисту Вiтчизни;
  -- залучення козацьких товариств до участi в охоронi громадського порядку i державного кордону;
  -- збереження i пропаганда iсторичної i культурної спадщини українського народу;
  -- об'єднання зусиль органiв виконавчої влади i громадськостi у використаннi виховних i культурних традицiй Українського козацтва;
  -- сприяння пiдвищенню духовностi суспiльства;
  -- вивчення, популяризацiя iсторiї та розвитку Українського козацтва;
  -- створення додаткових робочих мiсць за рахунок розширення мережi козацьких селянських фермерських господарств, промислiв туристичної дiяльностi, створення козацьких пiдприємств;
  -- розширення мiжнародного спiвробiтництва Українського козацтва з аналогiчними громадськими об'єднаннями iноземних держав.
   10 травня 2000 року Одеською обласною державною адмiнiстрацiєю було видано розпорядження про заходи щодо пiдтримки розвитку та дiяльностi Українського козацтва в Одеськiй областi.9 Вiдповiдно до указiв Президента України вiд 04.01.1995 року N14/95 "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва", вiд 06.10.1999 року N1283/99 "Про координацiйну раду з питань розвитку Українського козацтва та питань розвитку Українського козацтва" було утворено при головi облдержадмiнiстрацiї Координацiйну раду з питань розвитку Українського козацтва на Одещинi.10
   Координацiйна рада з питань розвитку Українського козацтва на Одещинi була консультативно-дорадчим органом облдержадмiнiстрацiї; утворено її було з метою сприяння подальшому розвитку i органiзацiї в областi Українського козацтва; лiквiдовано в 2005 роцi.
   04 червня 2005 року з метою створення ефективного механiзму взаємодiї органiв державної влади та козацьких громадських органiзацiй щодо розвитку iсторичних, патрiотичних, господарських та культурних традицiй Українського козацтва було утворено Раду Українського козацтва як консультативно-дорадчий орган при Президентовi України.11
   29.12.2005 року при головi Одеської обласної державної адмiнiстрацiї було утворено раду козацьких отаманiв, затверджено її склад та Положення про неї.12 Основними завданнями ради є: забезпечення реалiзацiї потенцiалу козацької iдеї для консолiдацiї українського суспiльства, залучення козацьких громадських органiзацiй до охорони культурної спадщини, фiзкультурно-спортивної роботи, вiйськово-патрiотичного виховання молодi; аналiз стану розвитку Українського козацтва в Одеськiй областi, а також заходiв iз забезпечення взаємодiї органiв виконавчої влади i козацьких громадських органiзацiй у сферi вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва; участь у розробленнi та реалiзацiї обласних програм розвитку Українського козацтва; внесення в установленому порядку пропозицiй щодо формування та реалiзацiї державної полiтики у цiй сферi.
   Президент-Гетьман України В.Ющенко на Великiй радi Українського козацтва на о. Хортиця сказав: "Козаки знову мають стати захисниками честi й гiдностi України, її традицiй, її культури... Слава козакам! Слава Українi!"
  
  
  

III. ВСЕУКРАЇНСЬКI КОЗАЦЬКI ОРГАНIЗАЦIЇ

  
   Осередки козацтва на Українi з'явилися ще в кiнцi 1980-х рокiв й з перших днiв iснування Українське козацтво заявило про себе, як про авторитетну громадську силу, котра одразу почала шукати свого мiсця в громадсько-полiтичному спектрi України.
   Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновiл, другим - В.Мулява, третiм - I.Бiлас. При В.Чорноволi ця громадська органiзацiя накопичувала сили, розробляла теоретичне пiдґрунтя; при В.Мулявi - козацтво зросло численно та якiсно; при I.Бiласi - козацтво почало плiдно спiвпрацювати з державою.
   Метою дiяльностi Українського козацтва є вiдродження козацької справи - сприяння захисту економiчних, полiтичних здобуткiв української нацiї, людської гiдностi, популяризацiя нацiональних звичаїв, традицiй та козацьких життєвих принципiв.
   Українське козацтво вирiшує такi завдання:
   - сприяє вiдродженню України як суверенної держави, її збройних сил, якi створюються як з оборонною метою, так i для пiдтримання порядку в державi;
   - сприяння вихованню наступних поколiнь у дусi нацiонального козацького лицарства, вiдданостi рiдному народу;
   - проведення роботи по створенню Козацьких Сiчей i поселень як осередкiв розвитку традицiйних форм господарювання i навчання молодi на засадах козацьких традицiй;
   - боротьба проти впливу наслiдкiв тоталiтарної системи на життя рiзних верств населення України, а також проти утворення всiляких тоталiтарних структур.
   У 1996 роцi Українське козацтво вперше стало Мiжнародною органiзацiєю i отримало правову можливiсть об'єднати всiх українських козакiв свiту незалежно вiд мiсця їх народження, поселення i проживання. Як Всеукраїнська органiзацiя Українське козацтво вперше придбало правовий статус оборонно-спортивної нацiонально-патрiотичної органiзацiї з правом вiйськово-патрiотичного вишколу, вiдродження i розвитку бойових умiнь, козацької боротьби, спортивних бойових мистецтв усiх видiв, стилiв i технiчних комплексiв, проведення спортивних змагань з козацьких вправ у володiннi зброєю, новiтньою технiкою та транспортними засобами, з правом освоєння сучасних передових методик i адаптацiї мiжнародного досвiду боротьби i бойових мистецтв т. iн.13
   "Українське козацтво - наступник без винятку всiх iсторичних гiлок українського козацтва, якi стояли на державницьких, самостiйницьких засадах вiдновлення незалежностi та розбудови України, в т. ч. i вiйська Запорозького як Низового, так i Гетьманського".
   Основна мета дiяльностi Українського козацтва - забезпечення духовного i матерiального добробуту, морального i фiзичного здоров'я українського народу, сприяння розбудови України як суверенної держави, держави самостiйної та незалежної, демократичної i правової, вiдродження української, за своєю суттю - козацької нацiї, прогресивних українських козацьких звичаїв i традицiй, української нацiональної iдеї i її козацькому варiантi, захист полiтичних, економiчних, культурних та iсторичних здобуткiв українського народу, вiдродження, утвердження i розвиток української мови i культури.
   Українське козацтво традицiйно належало до українського православ'я. Враховуючи соцiальнi реалiї нинiшньої України, нинi має на метi спiвробiтництво всiх християнських та iнших релiгiйних громад, якi щиро стоять на засадах вiдродження, розбудови i розвитку державностi України, її самостiйностi та незалежностi, готовi до захисту територiальної цiлiсностi та кордонiв України, i тому вважає можливим членство їхнiх представникiв в Українському козацтвi. Екуменiчна позицiя Українського козацтва спрямована до порозумiння i створення єдиної Української Апостольської Християнської Церкви, забезпечення духовної єдностi всього українства свiту;
   Структура Українського козацтва:
   Першою ланкою структури сучасного Українського козацтва є первинне козацьке товариство (ПКТ), ним керують виборнi отаман та писар. ПКТ пiдзвiтне районному товариству. Друга ланка - районне козацьке товариство (РКТ), керується отаманом та виборною старшиною (суддя, писар, осавул, хорунжий, бунчужний). Наступна ланка - крайове (обласне) козацьке товариство (ОКТ). Керується виборними отаманами та старшинами. ОКТ пiдзвiтна гетьману та Генканцелярiї Українського козацтва.
   Українське козацтво, виходячи з сучасного адмiнiстративно-територiального подiлу України, має громадську, вiйськово-патрiотичну, виховну, господарську, сiчову та паланкову структури.14
   Українське козацтво, як громадська органiзацiя, створюється за територiальним, виробничо-територiальним принципом, за iнтересами, або за одним iз напрямкiв дiяльностi Українського козацтва i складається:
   - з первинних козацьких товариств (ПКТ);
   - первиннi козацькi товариства об'єднуються в районовi козацькi товариства (РКТ);
   - районовi козацькi товариства об'єднуються в обласнi (крайовi) козацькi товариства (ОКТ) i т.д.
   Крайове (обласне) козацьке товариство (ОКТ).
   Керiвнi органи ОКТ складаються з крайової ради, Ради отаманiв ОКТ, Крайової канцелярiї.
   Вищим органом самоврядування ОКТ є Крайова рада, до якої входять делегати вiд усiх козацьких товариств областi i скликається не рiдше одного чи двох разiв на рiк.
   Керiвнi органи РКТ складаються з районової Ради, Ради отаманiв РКТ та канцелярiї РКТ.
   Вищим органом самоврядування РКТ є районова Рада, до якої входять делегати вiд усiх ПКТ, вона скликається двiчi-тричi на рiк.
   Козацтво - феноменальний iсторичний витвiр українського народу. Скiльки легенд i переказiв пов'язано iз звитягою та побутом запорожцiв! I майже завжди вони є символом вiрностi в усьому своєму обов'язку, товариству i в коханнi. А давнi малярi зображали сiчовикiв як характерникiв, тобто чаклунiв, яких не брала нi шабля, анi куля - такою великою була сила любовi до цих оборонцiв волi нашого народу.
   - Терпи, козаче, отаманом будеш, - повчали батьки хлопчакiв - й передбачливi застерiгали, що "козак - душа правдива", отож не смiй лукавити.
   Образ козака-захисника, поборника зла настiльки глибоко увiйшов до генетичної пам'яти народу, в його звичай, духовнi джерела, зрештою став рисою ментальностi, що нехтувати цим не можна. Тим паче тепер, коли постала унiкальна можливiсть реалiзувати українську iдею.
   14 жовтня 1990 року вiдбулася Велика Установча Рада, яка вiдновила Українське козацтво на всiй територiї України. Вiд дещо романтичного перiоду вiдродження вона перейшла до конкретних дiй в усiх сферах буття. Досить порiвняти масовi заходи на вiдзначення 500-рiччя козацтва (початок 90-х рокiв) та цiлеспрямовану пiдготовку й проведення першого Всесвiтнього фестивалю мистецтв Українського Козацтва "Козацькому роду нема переводу" (жовтень 1997 р.) Серед членiв оргкомiтету цього тривалого мистецько-спортивного свята були вiдомi громадськi та державнi дiячi, мiнiстри, керiвники шкiл нацiональних i схiдних видiв бойових мистецтв.
   До того ж це не була одноразова акцiя. Протягом року в усiх областях, в т.ч. Автономнiй Республiцi Крим вiдбувалися попереднi конкурси: Всеукраїнськi змагання з нацiональних видiв бойових мистецтв "Мiжнародний фестиваль "Козацькi джерела"", вiдбiрковi змагання з морського багатоборства, походи козацької регати вiд Днiпра до Босфору та козацької "Чайки" до Францiї.
   Завершився фестиваль великими козацькими дiйствами у столицi, виступами творчих колективiв i спортсменiв у вiйськових частинах, вузах тощо. Всi цi заходи знайшли своє вiдображення у культурних осередках-театрах, музеях, виставкових залах, а також у радiо- i телепередачах. Так, у Києвi була виставка живопису i скульптури "Козацька Україна" у Сєверодонецьку на Луганщинi експонувалася козацька зброя Григорiя Купченка. А в столичному Будинку кiно переглянуто фiльми на козацьку тематику.15
   Одже, сучасне козацтво вже досить добре заявило про себе. I не слiд ототожнювати його з гуртом акторiв у шароварах , чи учасниками танцювальних ансамблiв i хорових колективiв, що їх споглядали ми у недавнi часи тоталiтарного режиму. Щодо концертного номера з "Гопаком", то вiн тепер виглядає набагато цiкавiшим. Звiсно, той, що його демонструють хлопцi з танцювальних ансамблiв, залишився без iстотних змiн. Iнша справа, коли ведучий оголошує "Бойовий гопак". Це незрiвняне видовище. Бо то є вид бойового мистецтва, що передавалося лише козакам високої моралi. А саме такими були характерники, котрi досконало володiли древньоруськими стилями бою, зокрема "Спасом", "Хрестом", та "Сваргою". У 2003 роцi у Києвi вiдбулася демонстрацiя двобою "Бойовий гопак", що його запропонувала фольклорно-спортивна асоцiацiя "Галицька Сiч", та презентацiя Благодiйного фонду розвитку i популяризацiї цього мистецтва мужнiх. "Бойовий гопак" - це комплексна система гармонiйного розвитку людини, розроблена на основi елементiв лицарської культури українського народу, закодованих у танцях, та власного досвiду львiвського дослiдника бойових мистецтв Володимира Пилата.
   Ми виходимо з того, Українське козацтво за основною суттю є звичаєвим, отож мусить iснувати i дiяти на засадах своїх кращих традицiй, -зтверджує гетьман Володимир Мулява. - Але вiдродиться воно може лише як модернове. Що це значить? Бути на рiвнi сучасних наук, досягнень виробництва та управлiння, менеджменту i тому подiбне. Згадаймо: козаки першими створили демократичну республiку - Запорiзьку Сiч, були авторами унiкальної на той час конституцiї. Першими застосували ракетну зброю проти туркiв, що їх пропустили москалi з пiвночi в тил. I саме козаки були першими фермерами, а це - зародки капiталiстичних вiдносин. Ось що значить бути сучасним у технiцi, господарюваннi та суспiльних вiдносинах.
   До честi гетьмана та Генеральної канцелярiї Українського козацтва вони своєчасно потурбувалися про належне юридично-правове забезпечення нацiональної освiти. Мiнiстерство юстицiї України визнало Українське козацтво мiжнародною добровiльною, незалежною i добродiйною громадською органiзацiєю. Органiзацiєю Всеукраїнського, нацiонально-патрiотичного i, що особливо важливо, оборонно-спортивною.
   Це єдине громадське утворення, з приводу якого є Указ Президента (вiд 4.01.1995 р. "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва"). Тим самим визнано важливу роль козакiв у становленнi нашої незалежної держави й тому з метою вiдновлення їхнiх звичаїв i традицiй гарантується державна пiдтримка.
   Ми вимушенi були почати з правових основ, позаяк антидержавнi сили намагалися спрямувати нас до червоного, проросiйського iмперського козацтва. Пiд рiзними назвами, але з пiдпорядкуванням "Союзу казаков России и Зарубежья", - коментує гетьман.16 Ось чому за затвердженим Статутом "Українське козацтво - наступник без винятку всiх iсторичних гiлок українського козацтва, якi стояли на державницьких, самостiйницьких засадах вiдновлення незалежностi та розбудови України, у тому числi й вiйська Запорозького: як низового, так i Гетьманського".
   Українське козацтво об'єднує козакiв, нащадкiв усiх гiлок, напрямкiв i течiй козацтва незалежно вiд мiсця їхнього поселення та проживання, громадян України та українцiв iнших країн, якi сповiдують iдею Українського козацтва - вичитуємо зi Статуту. I тут можна ще раз вiдзначити далекогляднiсть i наполегливiсть генеральної канцелярiї, котра зумiла догукатися потужних осередкiв козацтва в дiаспорi, що надають вагому допомогу. (У 1917-1920 рр. вiдродилося Українське вiльне козацтво, частина якого емiгрувала за кордон. Так виникли у США, Канадi, Францiї, Аргентинi, Австралiї та Новiй Зеландiї козацькi кошi, якi iснують досi).
   Одже, українська нацiональна iдея в козацькому варiантi виходячи з того ж таки Статуту, то є оборона українського народу, нашої держави за будь-якої ситуацiї, водночас постiйне пiклування про фiзичне й духовне здоров'я нацiї.
   Дуже важливим є той факт, що Українське козацтво розширило сферу свого впливу, насамперед, на дiтей, пiдлiткiв, студентську та учнiвську молодь. Нарощує зусилля на "покозачення", патрiотичне виховання у Збройних Силах України. Так, у Карпатах iснує прикордонна застава, сформована з хлопцiв козакiв, у Черкасах - учбова козацька застава, а в Тернополi - отаманський полк. Були козаки i в Нацiональнiй гвардiї (командир першої дивiзiї Нацiональної гвардiї України - полковник гвардiї В.Федоренко - Одеський крайовий писар Українського козацтва) .
   Зростає авторитет Українського козацтва й на мiжнароднiй аренi. На кiнно-спортивному святi вiйськових формувань Скандинавiї та Європи у 1995 роцi здивованi шведи сказали В. Мулявi, що козаки за кiлька днiв зробили для пiзнання України значно бiльше, нiж її амбасадори.
   Українськi козаки на вiдмiну од росiйських, нiколи не виконували жандармських функцiй. I за цим звичаєм, з незаплямованим сумлiнням у них - великi перспективи. З покликанням бути в оборонi рiдного народу, культури i його мови, православної вiри, в авангардi утвердження Української держави.
   17-18 сiчня 1998 року в Києвi вiдбулася спiльна Рада отаманiв i повноважних козакiв Українського козацтва. У нiй взяв участь наказний отаман Українського кошу Францiї Серж-Юрiй-Фуке-Отаман. Було прийнято ухвалу Ради генеральної старшини "Про участь Українського козацтва у виборах 1998 року":
   - українським козакам, якi балотуються до Верховної Ради України або мiсцевих органiв влади, включити до своїх програм основнi статутнi засади Українського козацтва, українську нацiональну iдею в її козацькому варiантi.
   6 травня 1998 року було засновано iнформацiйний бюлетень козацького товариства Київщини "Козацька Рада", в якому розповiдалося про новi нормативнi акти козацтва, звiти козацьких нарад.
   Сьогоднi Україна знаходиться перед вибором. Чи живуть її громадяни в тих умовах, якi нашi пращури окреслювали словом "свобода"? На яких засадах має бути облаштоване українське суспiльство, яку роль у його поступi виконуватиме держава, якi перетворення необхiднi для суспiльного функцiонування нацiонального господарства, якою мусить бути соцiальна полiтика?
   Щодо нацiональної iдеї - народ чекає полiтика, гiдного нашої величної iсторiї, який буде проводити полiтику державного протекцiонiзму, тобто здорового державного нацiоналiзму.
   Хотiлося, щоб Українське козацтво вiдiгравало ще бiльшу роль в нашому суспiльствi, незважаючи на напади з права i з лiва, з верху i з низу. Воно займає, попри все, активну патрiотичну, глибоко нацiональну позицiю.
   I поки кожен козак нестиме в собi найвищi цiнностi Свободи i Честi - то Україна буде жити.17
   Так якi перетворення необхiднi для суспiльного нацiонального функцiонування, якою мусить бути соцiальна полiтика, щоб вiдповiдати iнтересам сiм'ї кожної людини, верстви та усiєї нацiї в цiлому?
   Саме навколо цих питань точаться вiдчайдушно палкi дискусiї, протистоять iнтереси рiзних соцiально-полiтичних сил, олiгархiчних та кланових груп. Настав час зробити рiшучий вибiр, щоб покласти край невизначеностi, згубнiй для народу та його держави.
   Свого часу, три з половиною столiття тому, українське козацтво - найкращi представники свого народу - пiд проводом своїх гетьманiв та отаманiв зiграло видатну роль у першiй хвилi вiдродження Гетьманату. На початку минулого столiття козацтво знову зi зброєю в руках боролося iз ворогами нашого народу. Прийшов час третьої хвилi - час повсякчасної кропiткої, можливо i буденної роботи, роботи фiзичної i розумової, творчої i натхненної.
   Об'єднати українцiв, спонукати їх до державотворчої роботи може iдея "Свободи i Честi", що завжди була притаманна гордим i волелюбним козакам. У рiзнi iсторичнi перiоди соцiальний статус українського козацтва постiйно змiнювався, але у всi часи ця категорiя населення об'єднувала своїх найкращих представникiв - оборонцiв та патрiотiв рiдної землi, дiяльнiсть яких була i продовжує бути надiйним пiдґрунтям для виховання сильних духом та мiцних здоров'ям громадян рiзних поколiнь.
   Сучасне Українське козацтво, спираючись на iсторичний досвiд українського народу, враховуючи надбання людства, пропонує цiлiсну програму побудови нового українського суспiльства, яке б ґрунтувалося на першочерговостi нацiональних iнтересiв України, на її рiвноправному входженнi до сiм'ї цивiлiзованих народiв, на створеннi для кожної людини можливостi забезпечити власною чесною працею гiдний рiвень життя собi та своїй родинi. Козацтво пропонує реальний шлях до добробуту i благополуччя, стабiльностi, реального змiцнення державностi, встановлення полiтичного та економiчного суверенiтету України, змiцнення її мiжнародного авторитету.
   Мета козацтва - вiдродження народних традицiй державотворення та побудови єдиного нацiонально орiєнтованого, економiчно i соцiально ефективного й екологiчно безпечного суспiльства на принципах нацiональної iдеї, свободи, соборностi, демократiї, правової захищеностi та соцiальної справедливостi. Воно прагне сформувати нове поколiння, виховане на нацiонально-патрiотичних традицiях козацької держави. Розраховує на силу i дух козацького народу.
   Першочерговим завданням Українського козацтва є сприяння консолiдацiї суспiльства навколо нацiональної iдеї та християнської моралi, захист усiх iсторичних здобуткiв українського народу, забезпечення матерiального i духовного добробуту кожного українця, його фiзичного здоров'я та високої моральностi; формування мiцної української полiтичної нацiї з усiх громадян України.
   Українське козацтво проводить власну, виразно патрiотично i соцiально орiєнтовану полiтичну лiнiю у всiх сферах державного, соцiального, економiчного, культурного будiвництва українського народу, впроваджує кращi традицiї державницького та патрiотичного руху минулих столiть, сповiдує його духовну спрямованiсть i поєднує їх з реалiями й традицiями сучасностi. " В своїй хатi - своя правда, i сила, i воля!" - говорив козак Тарас Шевченко (до речi курiнний отаман Петербургського козацького Кошу).
   Нинi Українське козацтво дiє в усiх областях України, АР Крим, Києвi та Севастополi, а також за кордоном у таких країнах як США, Росiя, Австралiя, Великобританiя, Канада, Францiя, Нiмеччина, Аргентина i нараховує у своїх реєстрах понад 200 тисяч чоловiк. Водночас, соцiологiчнi дослiдження свiдчать, що близько мiльйона українцiв вважають себе козаками або їхнiми нащадками. Отже всi вони є потенцiйними членами козацької органiзацiї.
   Активне вiдродження козацтва вiдбувається у всiх регiонах нашої країни. Найкращi козацькi товариства - у Донецькiй, Тернопiльськiй, Житомирськiй, Одеськiй, Сумськiй областях. Однак й iншi крайовi товариства - Харкiвське, Черкаське, Херсонське, Закарпатське, Миколаївське, Кримське, Київське, Вiнницьке, Полтавське - можна вiдзначити за ту велику працю, яку вони проводять щодо впровадження козацької iдеї, вiйськово-патрiотичного виховання молодi, вiдродження iсторичних традицiй українського козацтва. Козацькi органiзацiї тiсно спiвпрацюють з усiма органами державної влади - мiнiстерствами та вiдомствами, обласними i районними держадмiнiстрацiями та радами всiх рiвнiв.
   Згадуючи вiдомий вислiв "хто не шанує минулого, той не має майбутнього", вiдзначимо, що протягом 1999-2003 рокiв вдалося вiдновити багато старовинних козацьких храмiв, серед яких, зокрема, величний Свято-Георгiївський собор Видубецького монастиря. При пiдтримцi Гетьмана та Генеральної старшини на Житомирщинi було встановлено пам'ятники славетним гетьманам - Iвану Виговському та Iвану Самойловичу. Тепер планується встановити пам'ятники й iншим гетьманам: Дмитру Вишневецькому-Байдi - на Тернопiльщинi, Iвану Сулiмi та Iвану Мазепi - на Київщинi, Петру Дорошенку та Михайлу Ханенку - на Черкащинi, Данилу Апостолу - на Полтавщинi, Кирилу Розумовському - на Чернiгiвщинi. Окрiм цього козацтво вiдновлює пам'ять про багатьох козацьких полковникiв та отаманiв: Северина Наливайка, Семена Палiя, Iвана Богуна, Iвана Сiрка, Максима Кривонiса, Петра Калнишевського i т.д. Зараз створено проект щодо побудови в м. Києвi Пантеону гетьманiв України та Алеї Українського козацтва.
   На Днiпропетровщинi, Донеччинi та Миколаївщинi утворено козацькi громадськi формування сприяння охоронi державного кордону для надання допомоги в лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха та iнших надзвичайних ситуацiй, в охоронi громадського порядку та профiлактицi правопорушень.
   Активно працюють створенi козаками фермерськi колективи. Козаки взяли землю, обробляють її, займаються тваринництвом. Генеральною канцелярiєю розроблена "Програма органiзацiї та пiдтримки козацьких селянських (фермерських) господарств i колективних сiльськогосподарських пiдприємств, кооперативiв, садiвницьких та господарських товариств, козацьких промислiв, тощо".
   Вiйсько-патрiотичне виховання молодi є одним з головних питань козацької роботи. Добре ця робота поставлена в Сумському, Харкiвському, Донецькому та Одеському козацьких товариствах. Так в Донецьку пiдготовленi 60 чоловiк спецiального козацького вишколу з Донецького iнституту фiзкультури, а одесити плiдно працюють з прикордонниками. Ними утворений загiн сприяння прикордоннiй службi, а також створюються постiйно дiючi табори козацького вишколу. Багато товариств спiвпрацюють iз Збройними Силами України, а допризовна молодь готується до вiйськової служби з урахуванням кращих традицiй Українського козацтва. Проведена пiдготовча робота щодо вiдкриття державного Тернопiльського козацького лiцею iм. Д. Вишневецького з посиленою вiйськово-фiзичною пiдготовкою. У багатьох товариствах, зокрема, на Запорiжжi, Львiвщинi, Тернопiльщинi, Кiровоградщинi дiють школи, акцiї та гуртки з нацiональних видiв бойових мистецтв "Бойовий гопак", "Спас", "Хрест", "Козацький двобiй" . Щорiчно у Запорiжжi вiдбувається всеукраїнський фестиваль козацьких єдиноборств.
   У доповiдi Гетьмана України Iвана Бiласа на Великий Радi Українського козацтва пролунали такi слова:18 "Нам, панове козаки, треба твердо зайняти своє мiсце в державi, але не завдяки вмiнню пити горiлку. Вважаю, що український козак - це будiвничий сучасної України як Третього Гетьманату. Президентськi Укази, що стосуються вiдродження козацького руху в Українi, свiдчать про те, що в Українському козацтвi закладено великий державотворчий потенцiал. ... Якщо країна хоче стати могутньою Європейською країною, вона мусить переймати кращi демократичнi традицiї Першої Гетьманської держави. Конституцiя Пилипа Орлика написана задовго до Конституцiї США. Навiщо ж нам сьогоднi будувати суспiльства на зразок американської чи нiмецької демократiї, коли в нас є свої такi мiцнi пiдвалини? Але в умовах теперiшньої вседозволеностi i розпусти, не застосувавши на повну силу принципiв козацько-гетьманської держави, нiколи не зробимо Україну потужною i демократичною".
   За цi роки вийшло багато матерiалiв про дiяльнiсть Українського козацтва в таких всеукраїнських виданнях, як "Україна молода", "Українське слово", "Шлях перемоги", "Президентський вiсник", "Факти", "Дзеркало тижня", "День", "Столиця", "Вартовi неба", "Народна армiя", "Молодь України", в багатьох газетах обласного та районного рiвнiв, журналi "Президент" тощо. Дружить Українське козацтво i з телебаченням, а це -УТ-1, "Студiя 1+1", "УТ-2", "Новий канал", СТБ, якi висвiтлюють козацьке життя зi своїх екранiв. Гетьман та Генеральна старшина протягом 1998-2003 рр. брали участь у багатьох прес-конференцiях в УНIАН, теле- та радiопередачах. Влiтку 2002 року телевiзiйна група Другого нацiонального телеканалу Польщi за сприянням Генеральної канцелярiї зняла телефiльм про дiяльнiсть сучасного Українського козацтва пiд назвою "Повернення Богуна". Вiн набрав високого рейтингу на польському телебаченнi. Нещодавно фiльм про козацьку дiяльнiсть вiдзняло телебачення Iталiї.
   На сьогоднi Українське козацтво, нарештi, має свою власну Прес-службу, а також загальнокозацьку всеукраїнську перiодичну газету "Свобода слова"", яка висвiтлює життєдiяльнiсть козацьких товариств. Побачило свiт 7 випускiв щотижневика Українського козацтва. На часi видання перiодичного журналу Українського козацтва.
   Вже є упорядкованою вся канцелярська документацiя, налагоджено постiйний, поштовий, телефонний та електронний зв'язок з усiма крайовими товариствами, запроваджено Посвiдчення члена Українського козацтва єдиного зразка, дiють Положення про присвоєння вiйськових звань та про нагородження. Є єдинi козацькi однострої з урахуванням певних регiональних традицiй, що незабаром будуть затвердженi на державному рiвнi.
   Протягом минулих рокiв всi структури Українського козацтва брали найактивнiшу участь в життi нашої Держави, її народу. Всi крайовi козацькi товариства вiдзначали рiчницi битв Б. Хмельницького пiд Берестечком, Жовтими Водами, Пилявцями та Зборовом, битву I.Виговського пiд Конотопом, перемоги П.Сагайдачного, I Сiрка, заснування Чортомлицької Сiчi, проводили заходи iз святкування 10-ї рiчницi Українського козацтва (2000) та 10-ї рiчницi Незалежностi України (2001).
   За цi роки налагоджена тiсна спiвпраця з Українською Православною Церквою Київського патрiархату. Проходили неодноразовi зустрiчi Гетьмана з Святiшим Патрiархом Київським та всiєї Русi-України Фiларетом, на яких обговорювалися питання тiсної взаємодiї, захисту православних святинь та вiдновлення козацьких церков. У березнi 1999 року Генеральна старшина та представники козацьких товариств взяли участь у похованнi першого Гетьмана сучасного Українського козацтва В'ячеслава Чорновола. У 2000 роцi представники Генеральної канцелярiї брали участь у перепохованнi праху отамана I.Сiрка поблизу Копулiвки на Нiкопольщинi. Хай їм та всiм iншим козацьким достойникам, якi полегли за нашу свободу, буде земля пухом!
   У багатьох областях України за iнiцiативою крайових товариств вiдновлюються iсторичнi назви населених пунктiв, вулиць, майданiв, мiсцевостей, пов'язаних з iсторiєю Українського козацтва. В окремих областях здiйснюються заходи щодо реставрацiї та вiдбудови пам'яток iсторiї i культури Українського козацтва, впорядкування козацьких могил.
   Фахiвцями УК вiдпрацьовано проект вiдновлення о.Хортиця як козацької святинi. На засiданнi Комiтету з питань культури та духовностi Верховної Ради України з iнiцiативи УК була створена громадська комiсiя з питань збереження та вiдродження Хортицi.
   Особливо хотiлося б вiдзначити чудову органiзацiю i проведення Трьох Всеукраїнських пiсенних фестивалiв козацької пiснi "Байда" - в 2001,2002,2003 роках в мiстi Тернополi. В 2003 роцi на ньому було близько 800 учасникiв i не лише з України, але й Польщi, Хорватiї, Бiлорусiї. Отже, козацький фестиваль став Мiжнародним.
   В 2003 роцi було започатковано i проведено Всеукраїнську акцiю "Лицар Свободи i Честi". Її мета - визначити найкращих представникiв нашого суспiльства, якi конкретними справами утверджують козацьку iдею та демократiю, сприяють консолiдацiї української нацiї.
   З 2000 року проводяться заходи щодо вшанування пам'яти про славетного кошового отамана Запорозької Сiчi Петра Калнишевського. Спецiалiстами вивчалися архiвнi документи, науковцi Українського козацтва виїжджали на Соловки (Росiйська Федерацiя).
   У 2000 роцi Гетьман Українського козацтва Iван Бiлас особисто очолював українських козакiв та групу спортсменiв, якi вперше в iсторiї десантувалися на Пiвнiчний полюс i встановили там прапор Українського козацтва. Ця спортивна акцiя набула великого позитивного розголосу в нашiй країнi та свiтi.
   Треба вiдзначити й те, що у 1999 та 2000 роках весь особовий склад Генеральної канцелярiї здiйснював парашутнi вишколи.
   З кожним роком бiльшої популярностi набувають тi види спорту, якi заснованi на козацьких традицiях. Це - козацькi рiзновиди бойових мистецтв, рiчковi i морськi регати, кiнний спорт. Вже традицiйною стала Чорноморська козацька регата "Київ-Днiпропетровськ-Стамбул", яка започаткована Днiпропетровським козацьким товариством. Проводяться туристичнi маршрути та огляд мiсць, що вiдображають iсторичнi, патрiотичнi, вiйськовi, культурнi та господарськi традицiї Українського козацтва.
   У березнi 1999 року вiдбулася зустрiч Гетьмана та Генеральної старшини з Верховним отаманом Кубанського козацького вiйська В.Громовим, на якiй обговорювалися рiзнi питання взаємодiї.
   Українське козацтво прийняло саму дiйову участь у зустрiчi лiдера свiтового християнства Папи Римського Павла-Iвана Другого. Вiд цього Україна та Українське козацтво тiльки виграли, адже мета Українського козацтва об'єднання усiх українських церков у єдину Апостольську Християнську Церкву. 16 грудня 2001 року було пiдписано угоду про спiвпрацю з Мальтiйським орденом, який є одним з найстарiших лицарських об'єднань у Європi. Влiтку 2003 року укладено меморандум про дружбу i спiвробiтництво з представниками Росiйського козацтва. Делегацiя вiд Українського козацтва у червнi 2003 року брала участь у Великому крузi Росiйського козацтва у Москвi. Нещодавно укладено угоду з Мiжнародними вiйськами козацької гвардiї (Бiлорусь).
   Мине небагато часу й реєстровi структури Українського козацтва, на думку Iвана Бiласа, трансформуються у Вiйська територiальної оборони. Вже тепер дiє чiтка система виховання: козачата - це дошкiльнята; школярi до 12 рокiв - джури; молодi козаки 12-18 рокiв, ну а далi дiйснi козаки - члени Українського козацтва. Для кожної категорiї iснує своя чiтка система пiдготовки. Пройшовши першi двi стадiї, вони служитимуть у козацьких частинах, якi дiятимуть за територiальним принципом. Пiсля служби повернуться в крайове товариство, а в козацькiй частинi за ними залишаться спорядження i зброя. На цьому будується принцип територiальної оборони. Вже зараз Україна подiлена на 5 козацьких округiв - Пiвнiчний, Пiвденний, Схiдний, Захiдний, а в центрi Гетьманський округ. Повсюди дiї козацтва координованi з вiйськоматами та вiйськовими частинами. На базi вiйськових частин постiйно здiйснюється вiйськовi та спортивнi вишколи.
   В 1999 роцi пiдписано угоду про спiвпрацю з Товариством сприяння оборонi України, з яким проведено ряд спiльних заходiв. Налагоджено перiодичну взаємодiю зi Спiлкою офiцерiв України. У 2002 роцi вперше у вiйськовому парадi на День Незалежностi взяла участь козацька сотня. В мiстi Тельмановi на Донеччинi вже працює спiльний козацько-прикордонний загiн, а в Харцизьку офiцiйно вступив в дiю загiн козакiв, який спiльно з МВС сприяє наведенню порядку в мiстi.
   У кожнiй з областей на базi шкiл-iнтернатiв вiдкриває Українське козацтво лiцеї, в яких на основi козацької педагогiки буде опiкуватися "важкими" дiтьми - тими, що опинилися на вулицi, стали безпритульними, наркоманами. Жодна з партiй, нiхто з олiгархiв цим не займається. А козацтво здавна опiкувалося молодим поколiнням, особливо сиротами. Козацтво не залишить цих дiтей i пiсля закiнчення лiцеїв, вiдповiдно до нахилiв i вподобань розподiлить там з них спецiалiстiв. Люди, якi багато рокiв виховувались в дусi любовi до народу й держави, будуть чудовими працiвниками, вони нiколи не стануть на шлях корупцiї.
   Проводилися спiльнi засiдання представникiв Українського козацтва та керiвникiв методичних об'єднань, центрiв технiчної творчостi та юнацьких клубiв у м.Києвi. Налагоджена спiвпраця з Малою Повiтряною Академiєю. Протягом 1999-2003 рокiв вiдбувалися виступи Гетьмана та Генеральної Старшини перед колективами рiзних унiверситетiв, iнститутiв, гiмназiй, шкiл, училищ, iнтернатiв, дитячих садочкiв.
   З 2001 року Генеральна канцелярiя опiкується над Борзненською школою-iнтернатом в Чернiгiвськiй областi. З 2003 року започатковано Всеукраїнський конкурс серед учнiв загальноосвiтнiх середнiх шкiл "Козацька держава" на найкращу письмову роботу з iсторiї та сучасного розвитку козацтва.
   Козацькi школи успiшно дiють на Одещинi, Сумщинi, Полтавщинi, Кiровоградщинi, Донеччинi. Протягом 2001-2002 рокiв на базi Харкiвського державного педагогiчного унiверситету iм. Г.Сковороди засновано Iнститут Українського козацтва, куди на позаконкурснiй основi можуть вступати молодi козаки.
   У квiтнi 2002 року у Харковi спiльно з Академiєю педагогiчних наук України та ХДПУ iм. Г.Сковороди було проведено представницьку мiжнародну науково-практичну конференцiю "Козацькому роду - нема переводу". За козацьким сприянням видано ряд наукових праць з iсторiї козацької педагогiки.
   Разом з Нацiональною академiєю наук України та Науково-дослiдним iнститутом Українського козацтва проведено ряд наукових конференцiй, серед яких - Всеукраїнська конференцiя "Проблеми становлення сучасного Українського козацтва як державотворчої iнституцiї" (Черкаси, 1999); круглi столи, присвяченi видатним козацьким дiячам Б.Хмельницькому, I.Виговському, П.Дорошенко, I.Мазепи та iн. Побачили свiт книжки не лише з iсторiї, але й сучасного розвитку козацтва. Започатковано ряд великих проектiв, серед яких, зокрема, бiографiчна серiя "Гетьмани України" в 25 томах тощо.
   Спiльно з Нацiональною Академiєю Оборони, Українським iнститутом воєнної iсторiї козацтво працює над впровадженням навчальних програм з iсторiї воєнного мистецтва українського козацтва у вiйськових лiцеях.
   Якщо уважно прочитати тепер найголовнiший документ - Нацiональну програму, то зрозумiло, що для її втiлення в життя залученi майже всi нашi мiнiстерства, Нацiональна Академiя наук, обласнi державнi адмiнiстрацiї, радiо i телебачення та iншi iнституцiї i завдання козацтва -йти в ногу з життям, бути на гребнi нашої новiтньої iсторiї, адже український козак - душа правдива, справедлива i незрадлива.
   Багата наша Ненька-Україна талантами в рiзних галузях, кращi її сини стають пiд козацькi знамена, допомагають вiдроджувати козацьку славу, пiдiймати козацький дух. Вони також допомагають матерiально. В день великого подвiйного народного свята - Покрови Пресвятої Богородицi та Українського козацтва, на "Мамаєвiй слободi" освячено великий храм, який вiднинi i довiку буде носить iм'я берегинi козакiв - Покрови Пресвятої Богородицi. Президент Центру народознавства "Мамаєва Слобода" Костянтин Олiйник - один з небагатьох людей, котрi вкладають заробленi тяжкою працею на землi кошти у нацiональну справу. Можливо минуть роки, або цiле десятилiття, поки той благословенний вклад окупиться належно. I не грошима, а чимось набагато цiннiшим i вагомiшим - всенародною вдячнiстю.
   28.08.2000 року видано Унiверсал Гетьмана Українського козацтва про видiлення козацької молодi в окрему дитячо-юнацьку та молодiжну органiзацiю Українського козацтва "Молода Сiч". 19
   Продовжуючи славу розвитку дитячо-юнацького та молодiжного руху на засадах нацiонально-патрiотичного виховання українського козацького лицарства, пiклуючись про достойне молоде поповнення рядiв Українського козацтва, пiдтверджується прiоритетнiсть молодiжної полiтики в дiяльностi Українського козацтва.
   Ухвалено остаточно вiдокремити дiтей, юнацтво та молодь вiком до 28-ми рокiв в окремi товариства в рамках єдиної самостiйної органiзацiї "Молода Сiч", що знаходиться пiд патронатом Українського козацтва та є його складовою частиною.
   У 2000 роцi було розроблено Радою Старiйшин Кальмiуської паланки Українського козацтва "Концепцiю Українського козацтва".20
   "Українське козацтво, яке почало вiдроджуватися на початку останнього десятилiття, має стати потужною i впливовою вiйськовою, громадсько-полiтичною, виховно-патрiотичною, консолiдуючою силою нової української держави.
   1. Основним принципом повинна стати "двоповерховiсть" структурної побудови сучасного козацтва як всенародної, всеукраїнської органiзацiї з видiлення його державної та громадської частини.
   2. Державна частина українського козацтва повинна бути представлена пiдроздiлами спецiального призначення, якi б, зокрема, взяли на себе:
   - охорону державних структур: Президента, Уряду, Парламенту, державних адмiнiстрацiй на мiсцях;
   - утворення спецiальних вiйськових козацьких училищ, вищих шкiл, спортивно-вiйськових комплексiв для фахової пiдготовки молодого поколiння з використанням звичаєвих, морально-духовних, вiйськових та iнших традицiй української козаччини.
   3. Громадська частина українського козацтва повинна бути представлена єдиною i широкою мережею громадських органiзацiй рiзних рiвнiв, якi б, зокрема, взяли на себе:
   - комплексну дiяльнiсть по сприянню дiючiй українськiй армiї та флоту;
   - iсторико-просвiтницьку та художньо-мистецьку дiяльнiсть серед населення , широкого загалу, що включає всi вiковi i соцiальнi групи, незалежно вiд партiйної, конфесiйної та iншої приналежностi; при цьому українське козацтво усiляко пiдтримує iдею створення єдиної сильної Української християнської церкви на основi Патрiархату в м. Києвi;
   - створення широкої мережi молодiжних козацьких органiзацiй на основi вiкового досвiду вишколу молодого поколiння в дусi патрiотизму, культу здорового тiла i духу.
   4. Президент України має одночасно автоматично обiймати посаду Гетьмана українського козацтва. Фiнансування державної структури козацтва здiйснюється державою. Громадськi козацькi структури дiють на основi самофiнансування при державнiй пiдтримцi.
   Кожний громадянин в Українi, а це корiнний етнос - українцi i представники iнших етнiчних груп, повиннi бути активними провiдниками i носiями нацiональної козацької iдеї, а не пасивними спостерiгачами i споживачами суспiльних i духовних цiнностей. Не нарiкати, мовляв, а що менi держава дала, а замислитися над тим, - що ти зробив для козацької України як держави? I змушувати iнших в цьому напрямку мислити i працювати. А тi, хто не поважає наших цiнностей, або тим паче, мрiють сформувати "п'яту колону" - повиннi зустрiчати осуд." 21
  
   Кiнець ХХ столiття - початок ХХI столiття в козацькому русi характеризується як перiод росту органiзацiй рiзного напрямку та чисельного росту цих органiзацiй. Вiд материнської органiзацiї (Всеукраїнська громадська органiзацiя Українське козацтво) почали вiдходити крайовi органiзацiї та й просто окремi первиннi товариства й утворювати свої - незалежнi - Козацтво України, Реєстрове Козацтво України, Вiйсько Запорозьке України, Запорозьке козацтво Низове, Звичаєва Громада Українського козацтво, Характерне козацтво, Вiльне козацтво, Об'єднане Козацтво України, жiноча козацька органiзацiя "Берегиня" та iн. До речi, багато крайових, районових, первинних товариств органiзацiйно входять до декiлькох об'єднань козацтв та органiзацiй, на практицi демонструючи толерантнiсть та здатнiсть до дiєвого дiалогу i спiвробiтництву.
   Нинi всi козацькi органiзацiї України можливо умовно роздiлити на чотири групи, абсолютно тотожнi своїм попередникам декiлька столiть тому. А саме - на реєстровикiв, запорожцiв, вiльних козакiв i т. зв. "звичаєвих".
   1. До реєстровикiв належать Мiжнародна оборонно-спортивна нацiонально-патрiотична громадська органiзацiя "Українське козацтво" (Вардинець I.С., Пантелюк ), Всеукраїнська громадська органiзацiя "Українське реєстрове козацтво" (Шевченко А.I.), Громадська органiзацiя "Мiжнародна Спiлка Козацьких Вiйськ України та Зарубiжжя" (Баранчиков В.В.), Всеукраїнська громадська органiзацiя "Козацькi вiйська України" (Груба Є.Г., Осипенко В.А.), Мiжнародна громадська органiзацiя "Мiжнародна Асоцiацiя "Козацтво" (Конечний О.М.), Мiжнародна громадська органiзацiя "Спiлка козацьких органiзацiй України" (Лазаренко С.Ж.), Всеукраїнська громадська органiзацiя "Козацька територiальна оборона" (Сєдих В.Ф.), Мiжнародна громадська органiзацiя "Мiжнародний Союз козацтва" (Хорофейко О.В.), Мiжнародна громадська органiзацiя "Мiжнародна Академiя Козацтва" (Ямненко М.I.). 2. Запорiзький напрямок представлений Мiжнародною громадською органiзацiєю "Козацтво Запорозьке" (Сагайдак Д.I.), Всеукраїнською громадською органiзацiєю "Вiйсько Запорозьке Низове", Всеукраїнською спiлкою громадських органiзацiй "Спiлка козакiв України" - "Вiйсько Запорозьке" (Попов В.Б., Заболотний П.I.), Всеукраїнською громадською органiзацiєю "Вiдродження Запорозького козацтва" (Солодовник О.Я., Скворцов О.М.). 3. До вiльних козакiв можна вiднести Мiжнародну оборонно-патрiотичну громадську органiзацiю "Козацтво України" та Всеукраїнську громадську органiзацiю "Всеукраїнська федерацiя козацького двобою" (Попович А.В.), Об'єднане козацтво України, Всеукраїнську громадську органiзацiю "Соборне Козацтво України "Сiч" (Гуменюк В.О.), Всеукраїнську громадську органiзацiю "Товариство Нестора Махна "Гуляй-Поле" (Притула О.Л.), Всеукраїнську громадську органiзацiю "Козацтво Нової України" (Ситнюк М.А.)., Мiжнародну громадську спiлку "Всевелике Вiйсько Донське" (Постолакi О.В.).
   4. Звичаєве козацтво - Мiжнародна громадська органiзацiя "Мiжнародна федерацiя Бойового гопака" (Пилат В.С.). До звичаєвикiв також належать характерники i прихильники язицтва (Петренко Є.Д.). Склад Ради Українського козацтва при Президентовi України (з 04 червня 2005 року): Аржевiтiн С.М., Баранчиков В.В., Вардинець I.С., Груба Є.Г., Гуменюк В.О., Каленяк В.П., Конечний О.М., Лазаренко С.Ж., Мулява В.С., Петренко Є.Д., Пилат В.С., Попов В.Б., Попович А.В., Постолакi О.В., Притула О.Л., Сагайдак Д.I., Сєдих В.Ф., Ситнюк М.А., Солодовник О.Я., Хорофейко О.В., Чухлiб Т.В., Шевченко А.I., Ямненко М.I. Головна мета дiяльностi Ради - забезпечення реалiзацiї потенцiалу козацької iдеї для консолiдацiї українського суспiльства, залучення козацьких громадських органiзацiй до охорони культурної спадщини, фiзкультурно-спортивної роботи, вiйськово-патрiотичного виховання молодi.22
   Варто згадати про те, що всi без винятку козаки в Українi будь-якими засобами i способами доводять свою лояльнiсть владi. В цьому нема нiчого поганого - навпаки, у такий спосiб козацтво зайвий раз позицiонується як та соцiальна верства, що є однiєю з основ суспiльства взагалi i суспiльної стабiльностi зокрема.
   Як би там не було, козацтво в Українi минуло часовий рубiж, пiсля проходження якого можна з упевнiстю сказати - рух живий i не схильний вмерти найближчим часом.

IУ. ОДЕСЬКI ОБЛАСНI (КРАЙОВI) ОРГАНIЗАЦIЇ

  
   Козацтво. Козацький дух. Козацький гарт i козацька звитяга ... Лицарське служiння сiчовому товариству, козацькiй iдеї, своєму народовi, Українi ...
   Серед iнiцiаторiв вiдродження Чорноморського козацтва в самiй Одесi, тобто в сiчовiй столицi, бачимо представникiв iнтелiгенцiї, робiтництва, вiдставних вiйськових, службовцiв. Згадаймо ж їх, тих, що були, i тепер назавжди залишаються iнiцiаторами створення Чорноморського козацтва. Ось вони: Костянтин Янченко, Iгор Власик, Iван Кобилко, В'ячеслав Ляшкевич, Леонiд Безклубий, Леонiд Тимчук, Сергiй Iванов, Володимир Насипайко, Сергiй Гуцалюк. Саме цим людям i пощастило стати офiцiйними засновниками Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпiльського козацтва, Установче Коло якого вiдбулося 22 грудня 1990 року, тобто ще за кiлька мiсяцiв до проголошення акту про державний суверенiтет України i за рiк до iсторичного референдуму про незалежнiсть.
   Подунай-Гуляйпiльське козацтво задумувалося його засновниками як невiд'ємна частина теж уже вiдроджуваного - на той час воно ще не було зареєстроване - Українського козацтва.23
   Згодом в Одесi, i на всьому просторi вiд Дунаю до Донбасу i Криму, почали виникати рiзнi козацькi групи та формування, котрi почали проголошувати свою осiбнiсть вiд загальноукраїнського козацького руху, осiбнiсть i позастатутнiсть стосовно українського козацтва.
   Вiд перших годин свого iснування вiдроджене козацтво постало перед тiєю ж дилемою, перед якою поставали всi iншi козацькi вiйська, сотнi, полки та кошi: тобто, як сформувати свiй Статут, а точнiше, своє повсякденне буття, таким чином, щоб у ньому поєднувалися давнi козацькi традицiї i сучаснi полiтичнi, соцiальнi та нацiональнi реалiї? I дрiбниць тут не iснувало...
   Вперше козацтво заявило про себе 2-го лютого 1992, коли козаки виступили проти перейменування в Одесi вулицi Карла Маркса в Катерининську, на честь росiйськiй царицi Катеринi II. Козаки тричi звертались з протестом по цьому факту, але не отримали жодної вiдповiдi. Врештi-решт це призвело до гострих суперечок, особливо коли козаки стали самочинно замiнювати назву "Катерининська" на назву "Кiндрата Табанця", на честь одного з козакiв-чорноморцiв, учасника штурму Хаджибею у 1789 роцi. Ця подiя мала великий резонанс не лише в Одесi, але й в усiй Українi, що вiдобразилось у мiськiй й загальноукраїнськiй пресi.
   У червнi 1995 року козаки разом з iншими нацiонально-демократичними органiзацiями виступили проти демонтажу у мiстi Одесi пам'ятника повсталим у 1905 роцi матросам панцирника "Князь Потьомкiн-Таврiйський" i встановлення замiсть нього пам'ятника Катеринi II, який знаходився там до 1917 року. Козаки опублiкували заяву до мiської влади, далi - президенту України п. Леонiду Кучмi.
   За допомогою Генеральної старшини Українського козацтва i особисто гетьмана УК, на той час генерал-майора Збройних сил України, народного депутата Верховної Ради В.С. Муляви справу вдалося залагодити.24
   Сучаснi одеськi козаки разом з жовтневою райдержадмiнiстрацiєю м. Одеси i одеським товариством "Пiвденна громада" були органiзаторами у 1998 роцi вiдзначення 209-ї рiчницi штурму Хаджибею (Одеси). Мiсце для проведення цього свята козаки вибрали у Палацi М.С. Воронцова (колишнiй будинок пiонерiв iм. Я. Гордiєнко), на мiсцi якого стояла фортеця Єнi-Дун'я. Всi цi вищезазначенi заходи допомогли ствердженню в м. Одесi української нацiональної iдеї i становленню українського козацтва.
   Одним з напрямкiв дiяльностi одеського козацтва є охорона природи. Так, у травнi 1997 року Одеська облдержадмiнiстрацiя пiдтримала пропозицiю Українського Чорноморського козацького товариства по охоронi та збереженню природних ресурсiв Хаджибейського лиману. Згiдно з цим козаки разом з рибiнспекцiєю проводили рейди проти браконьєрiв. За шiсть мiсяцiв 1997 року козаками пiд керiвництвом крайового осавула В.Я. Камiнського було виявлено 25 порушень природоохоронного законодавства України.
   У березнi 1997 року козаки встали на захист природи на територiї мiста. Пiд 206-лiтнiм заповiдним козацьким дубом товщиною в шiсть обхватiв, який був посаджений чорноморцями в день переселення на Кубань з Хаджибею, що стоїть в центрi Одеси, неподалiк вiд Полiтехнiчного унiверситету, намагались звести фундаментальну будову. Але завдяки втручанню козакiв, дуб вдалось врятувати та зупинити будiвництво споруди.
   У спортивному напрямку роботи сучаснi чорноморцi заявили про себе на все мiсто i область. У серпнi 1997 року Одеське козацтво разом з Комiтетом фiзичної культури i спорту облдержадмiнiстрацiї, управлiнням у справах молодi, фiзичної культури та спорту Одеської мерiї, Пресцентром Одеської мерiї, Асоцiацiєю "Во-В`єтнам" було одним з органiзаторiв i учасником Мiжнародного фестивалю бойових мистецтв "Козацькi джерела". Цей фестиваль проходив з 20 до 25 серпня 1997 року. В ньому брали участь спортсмени з Францiї, Нiмеччини, Болгарiї, Росiї, Бєлорусiї, В`єтнаму.
   У мiстi та областi фестиваль викликав широкий розголос. "Под шапкой казачества здесь намечено объединение различных школ, которые с уважением и пониманием относятся к процессам присходящим в Украине, ведь казачество - это, в первую очередь, способ жизни, способ разумного общения с другими народами мира..." - писав один з мiсцевих журналiстiв. В Одесу з приводу проведення фестивалю навiть прибув тодiшнiй гетьман Українського козацтва В.С. Мулява, який провiв низку зустрiчей з мiською та обласною владою, де розглядались i питання розвитку козацького руху в нашому краї.
   Останнiм часом козаки намагаються створити в Одесi козацьку кiнно-спортивну школу. До спiвпрацi по створенню цiєї школи козаки запрошували представникiв МВС, прикордонникiв, митникiв, вiйськових, всiх, хто зацiкавлений у пiдготовцi фахiвцiв-кiннотникiв для створення кiнно-патрульних служб. Серед сучасного Одеського козацтва спортивною дiяльнiстю найбiльш активно займаються козаки Київського районного товариства iм. I. Сiрка, яке очолює наказний отаман Вадим Кривобок. До складу цього товариства входять п`ять первинних товариств, якi займаються бойовими мистецтвами: "Семаргл", "Кейко-Дзен", "Профi-Спорт", "Карате Го-Жзю" i "Во-В`єтнам-Кiм Мєн Мон". Усi спортивнi зали товариств фiнансуються на власнi кошти козакiв. Спортивнi зали вiдвiдують понад 300 юнакiв i дiвчат, з якими проводиться виховна робота на основi лицарських традицiй українського козацтва.
   Одеське козацтво проводить заходи по збереженню пам`яток козацької iсторiї на територiї мiста. Захищає вiд руйнування та впорядковує разом з громадкiстю Одеси два унiкальних кладовища - Усатiвське та Куяльницьке - з численними козацькими похованнями, найстарiшi з яких датуються кiнцем XVIII столiття. Кладовища були визнанi пам`ятниками iсторiї та культури мiсцевого значення. Козаками також було встановлено на мiсцi колишнього I Християнського кладовища пам`ятного дубового хреста в пам`ять козакiв-чорноморцiв - визволителiв Одеси вiд турецького панування у кiнцi XVIII столiття.
   Останнiм часом одеськi засоби масової iнформацiї почали частiше згадувати про сучасне козацтво, що засвiдчує зростання зацiкавленостi суспiльства козацьким рухом у мiстi. Так, в газетi "Думська площа" з`явилась рубрика пiд назвою "Козацькi турботи", де висвiтлюється козацьке життя Одеси. Козаки намагаються створити i свiй власний друкований вiсник. Протягом 1996-1997 рокiв вийшло три номера iнформацiйного вiсника "Українське Чорноморське козацтво".
   14 жовтня 2000 року делегацiя Одеського козацького товариства брала участь на урочистостях у м. Києвi, присвячених 10-й рiчницi вiдродження Українського козацтва. Цiла низка чорноморцiв отримала козацькi нагороди i пiдвищення у вiйськових званнях за особистий внесок у справу розбудови Української Держави та вiдродження Українського козацтва.25
   У 2001-2005 рр. одеськi козаки брали активну участь у Всеукраїнських та крайових акцiях, Великих радах козацтва, виборах Президента України та Парламентських виборах, Київськiй (сiчневiй 2005) та Хортицькiй (червневiй 2005) Великих радах за участю Президента-Гетьмана України В.Ющенка.
  
   Збiльшення кiлькостi членiв козацьких органiзацiй веде до появи поглядiв, вiдмiнних вiд поглядiв керiвництва цих органiзацiй. Якщо керiвництво толерантне, мудре - вiдмiни в поглядах ведуть до розвитку органiзацiї, покращання її роботи, змiцненню авторитету в широкому загалi. Але якщо керiвництво органiзацiї авторитарне, не терпить iнших поглядiв на розвиток руху, крiм своїх, - суперечки виливаються у розкол. Тут є й позитивний момент: можна вважати, що це не розкол, а очищення: невдоволенi дiяльнiстю органiзацiї козаки створюють свiй пiдроздiл i намагаються працювати краще...
   Подiбна ситуацiя у кiнцi ХХ столiття склалася i Українському козацтвi на всiх рiвнях - вiд всеукраїнського до мiсцевого, зокрема в Одеськiй крайовiй та Бiлгород-днiстровськiй районнiй органiзацiях.
   Обравши отаманом генерала Валентина Пилипенка, а писарем полковника гвардiї Валентина Федоренка, Українське Чорноморське Гуляйпiльське козацтво вступило в новий етап свого розвитку. Заступником отамана з питань iдеологiї було обрано письменника - академiка Богдана Сушинського, заступником з органiзацiйних питань полковника Анатолiя Петька - отамана Овiдiопольської районової козацької органiзацiї. УЧГПК на Великiй Радi Українського козацтва пiдтримало кандидатуру генерала Iвана Бiласа, який (пiсля Гетьмана Володимира Муляви, який тяжко захворiв - iнсульт) став третiм Гетьманом.
   Незгода серед керiвникiв Одеської крайової органiзацiї щодо подальшого шляху її розвитку призвiв до серiї розколiв.
   Спочатку крайова органiзацiя змiнила назву - стала Чорноморським козацтвом. При цьому стався розкол: бiльша частина козакiв на чолi з Анатолiєм Петько, Валентином Федоренко, Богданом Сушинским органiзувало окреме козацьке об'єднання, яке з годом розкололося на Чорноморське козацьке вiйсько Анатолiя Петька та Реєстрове козацтво Богдана Сушинського. Далi Чорноморське козацьке вiйсько розкололось на ЧВК (Чорноморське козацьке вiйсько - отаман А. Петько) та ЧКЗ (Чорноморське козацьке з'єднання - отаман В.Пуклiч - президент охоронного бюро "Гриф"). Розбiжностi добре висвiтленi у статутах цих органiзацiй.
   Вiд Чорноморського козацтва В. Пилипенка вiдiйшов полк iм. Сiрка отамана В. Кривобока, потiм "Одеська Сiч" Iвана Коваля. Далi В. Пилипенко склав повноваження i отаманом Чорноморського козацтва обрали iншого козака й т. д...
   На теперiшнiй час в Одеському краї працюють бiльше 30 незалежних козацьких органiзацiй, якi мають статус обласних:
   1. Буджацьке сiчове козацьке вiйсько (Скляренко М.П.).
   2. Громадська органiзацiя "Вiйсько вiрних козакiв Чорноморських iм. гетьмана Богдана Хмельницького" (Дрямiн О.Й.).
   3. Козацька асоцiацiя пасiчникiв Одещини (Доргань В.С.).
   4. Козацька громадська органiзацiя "Варун" (Ворона О.М.).
   5. Козацьке товариство "Отаман Сiрко" з обласним особливим пiдроздiлом "Отаман Сiрко" Українського козацтва (Кривобок В.М.).
   6. Об'єднання звичаєвого козацтва "Чорноморська Сiч" (Миронець П.Т.).
   7. Козачий Центр Духовностi та Культури Козацтва України в Одеськiй областi (Циба В.I.).
   8. Одеський полк Мiжобласної громадської органiзацiя "Українське Чорноморське козацтво" (Цвєтков О.В.).
   10. Обласне громадське творче об'єднання "Театр пiснi та танцю Чорноморського козацтва" (Василенко В.М.).
   11. Одеська обласна органiзацiя українських козакiв "Одеська Сiч" (Коваль I.Г.).
   12. Одеське вiддiлення Мiжнародної благодiйної органiзацiї Козацький фонд "Альбатрос" (Довбня Є.I.).
   13.Одеське крайове товариство Козацтва України "Чорна Сiч" (Тургенєв I.Ю.).
   14. Одеське обласне вiддiлення Мiжнародного благодiйного фонду соцiальної допомоги вiдродження козацького вiйська Запорiзького України "Козацький" (Єлiстратов С.В.).
   15. Одеське обласне козацьке товариство Всеукраїнської громадської органiзацiї "Українське реєстрове козацтво" (Довбня Є.I.).
   16. Одеський крайовий екологiчний полк (Геращенко Ю.Є.).
   17. Одеська обласна органiзацiя Соборного козацтва України "Сiч" (Мастеренко В.З.).
   18. Чорноморська козацька паланка (Дрямов В.Д.).
   19. Чорноморське козацтво iм. А. Головатого (Судек В.В.).
   20. Чорноморське козацьке вiйсько (Петько А.I.).
   21. Чорноморське козацьке з'єднання (Пуклiч В.В.).
   22. Чорноморське козацьке з'єднання Пiвдня України (Кротюк В.Т.).
   23. Чорноморський округ Мiжнародної громадської органiзацiї "Козацтво Запорозьке" (Свинцицький М.Ф.).
   24. Чорноморсько-Днiстровське козацтво (Уланов А.П.).
   25. Благодiйний фонд розвитку козацтва iм. А.Головатого (Бородiн Ю.С.).
   26. Громадська органiзацiя "Молодiжна паланка" (Протасенко С.М., Зайков Є.В.).
   27. Одеське вiддiлення мiжобласної громадської органiзацiї "Козацтво Нової України" (Рябенко С.М.).
   28. Одеське вiддiлення мiжобласної громадської органiзацiї "Азово-Чорноморське козацьке вiйсько Пiвденного регiону" (Пеструєв М.О.).
   29. Громадська органiзацiя "Чорноморське гайдамацьке з'єднання" (Гуцалюк С.Б.).
   30. З'єднання "Кочубеївський Кош" (Герасименко I.С.).
   31. Товариство "Пернач" (Картацький А.М.).
   32. Мiжобласна громадська органiзацiя "Чорноморське козацтво" (Цвєтков О.В.).
   33. Одеське вiддiлення Мiжнародної громадської органiзацiї "Мiжнародний комiтет Всеукраїнського козацтва" (Соколов А.В.).
   До ради отаманiв при головi Одеської обласної державної адмiнiстрацiї (з 29.12.2005 року) входять: Цушко В.П. (голова), Чепiль I.В. (секретар), члени - Ворона О.М., Гуцалюк С.Б., Дрямiн О.Й., Дрямов В.Д., Зайков Є.В., Коваль I.Г., Кривобок В.М., Кротюк В.Т., Мастеренко В.З., Миронець П.Т., Пеструєв М.О., Петько А.I., Пуклiч В.В., Рябенко С.М., Свинцицький М.Ф., Скляренко М.П., Судек В.В., Уланов А.П., Циба В.I., Цвєтков О.В., Єлiстратов С.В.
   Рада вiдповiдно до покладених на неї завдань:
  -- вивчає та аналiзує стан розвитку козацького руху в областi;
   - здiйснює пiдготовку у межах своїх повноважень рекомендацiй щодо вiдродження та розвитку традицiй українського козацтва в регiонi;
   - вносить у встановленому порядку пропозицiї щодо формування державної полiтики у сферi вiдродження та розвитку iсторичних, патрiотичних, господарських та культурних традицiй Українського козацтва, сприяє роботi громадських, релiгiйних органiзацiй, благодiйних фондiв, окремих громадян щодо вiдродження Українського козацтва;
   - розробляє та бере участь у виконаннi обласних проектiв та програм розвитку українського козацтва;
   - бере участь у розробцi проектiв нормативно-правових актiв з питань, що належать до її компетенцiї;
   - сприяє укомплектуванню окремих пiдроздiлiв Збройних Сил україни та iнших вiйськових формувань призовниками, якi є членами козацьких органiзацiй та iн.26
   Одеське козацтво з честю продовжує iснуючi давнi звичаї i традицiї на користь українському народовi та державi, пiдтверджуючи вислiв - "Козацькому роду - нема переводу!".
  
  
  

У. БIЛГОРОД-ДНIСТРОВСЬКI КОЗАЦЬКI ТОВАРИСТВА.

   Ми живемо у жорстокi i непередбаченi часи. Нiхто не знає, якi випробування чекають на нас i нащадкiв наших. В цьому свiтi, як i за часiв татарської навали, нiхто не рахується iз слабким та беззахисним. Тому ми, українцi, як i нашi героїчнi предки, мусимо бути сильними, розумними i непереможними. Тiльки так ми будемо здатнi зберегти себе, свiй народ i свою Батькiвщину. Слава Українi! Слава героям! Б.Устименко
  
      -- Заднiстрове козацьке земляцтво.
   Група вищих офiцерiв 180-ї дивiзiї (мiсто дислокацiї - Бiлгород-Днiстровський) на чолi з її начальником штабу полковником Токаревим А.Є. органiзувала Заднiстрове козацьке земляцтво - складову частину Всесвiтньої спiлки козакiв. Душею земляцтва був комендант Бiлгород-Днiстровської залоги - полковник Слепухiн М.0. До складу органiзацiї входили полковники Чухань I.I., Кучер В.В., пiдполковники Ломовцев Ю.0., Корнєв Ю.М., Некрасов П.М., Пронiн С.В., Харчук Ю.I., Глущенко I.I., Дмитренко В.В., капiтан Антонов Г.В. - за посадами - командири, заступники командирiв полкiв, вiйськовий прокурор...27
   Штабом земляцтва було розроблено цiкавi документи - "Iдеологiя козаччини", "Стратегiя козацтва", якi слугували фундаментом для розробки статутiв усiх наступних об'єднань козакiв Заднiстров'я.28
   У 1991 роцi Україна виборола незалежнiсть. Iз незалежнiстю прийшло розумiння необхiдностi позаблокового iснування держави i як наслiдок - скорочення Збройних Сил: було розформовано 180-ту дивiзiю.
   Залишившись без пенсiй та квартир, колишнi офiцери вимушенi були шукати роботу та помешкання; багато хто з них виїхав за межi Одещини.29 Частина офiцерiв-козакiв залишилася вiрною козацькiй iдеї: маленький осередок Заднiстрового козацького земляцтва ще працював у 1996 роцi - до його отамана Слєпухiна М.0. зверталася рада отаманiв козакiв Петербурга.
  
      -- Буджацька Сiч (Буджацьке сiчове козацьке вiйсько).
   Князем Аргутiнським-Довгоруким було органiзовано кооператив "Рюрик" при Дворянських зборах пiвдня Одещини. Складовою частиною кооперативу була Буджацька Сiч - об'єднання козакiв пiвдня країни. Спiвзасновниками Буджацької Сiчi були князь Аргутинський-Долгорукий В.В., Устименко Б.I., Деордиця I.М., Токарєв А.Є., Скляренко М.П., Бойчев В.В., Дмитренко В.В., Кучер В.В..
   Як сказав Харчук Ю.I. - один iз спiвзасновникiв Буджацької Сiчi: "Їз закриттям Заднiстрового козацького земляцтва - козацька iдея в Заднiстров'ї не вмерла - оскiльки землi Буджаку потребують захисту". Штаб-квартирою Буджацької Сiчi був Бiлгород-Днiстровський.
   Буджацьку Сiч очолював князь Аргутiнський-Довгорукий. У складi осередка було багато впливових та знаних у районi осiб, але позицiя керiвництва стосовно других осередкiв козацтва у районi (курс на iзоляцiю та елiтаризм) не дала Сiчi можливостi консолiдувати та очолити козацьких рух. Та ще й князь багато часу був у роз'їздах (справи за кордоном - був особистим секретарем Великого князя Володимира - нащадка росiйського iмператорського престолу; заснування дворянського зiбрання Пiвдня України та iн.), а вiдсутнiсть отамана паралiзувала роботу осередка; за першим статутом Сiчi отаман практично одноосiбно керував роботою Буджацького козацтва (печатка та фiнанси осередка були в руках князя). Буджацька Сiч була незалежною обласною органiзацiєю i не входила до лав Українського козацтва - на той час єдиної у країнi козацької органiзацiї всеукраїнського масштабу.
   Дiяли козацькi осередки у Саратi (Iванов Є.I., Поглупко), Тарутiно, Арцизi, Татарбунарах, Кiлiї, Iзмаїлi, "але тамтешнi полковники, крiм саратського Сергiя Iванова, майже нiчого не зробили для вiдродження козацтва" (пише Б. Устименко). У травнi 1995 р. було проведено коло з органiзацiйних питань, на якому була затверджена нова редакцiя Статуту Сiчi, який вiдтепер обмежував права отамана та розширював права та повноваження сiчової старшини; керiвництво Сiччю перетворювалось iз одноосiбного на колегiальне. На колi були присутнi письменники Ковальджi, Набоков, Задорожний. У цьому ж роцi до Бiлгород-Днiстровського приїздив за листом Л, Городецького Гетьман Українського козацтва В. Мулява. Разом iз Сагайдаком (Київ) та Лукашевичем (Одеса) Мулява мав зустрiчi з керiвництвом Буджацької Сiчi та Бiлгород-Днiстровської планки i зробив висновки, що лише керiвництво паланки стоїть на державницьких позицiях, а дiяльнiсть керiвництва Сiчi не вiдповiдає нацiональним iнтересам України. Леонiд Городецький отримав Унiверсал Гетьмана на право формування осередкiв Українського козацтва; керiвництво Сiчi такого Унiверсала не отримало. Цей крок Гетьмана вiдштовхнув багато офiцерiв 180 дивiзiї вiд лав козацтва30. Але як казав Городецький: "Хто бажав стати козаком - той став ним, не зважаючи на те, хто керує осередком. Тим паче, що отамана завжди можливо переобрати".
   Як би там не було, але частина козакiв Буджацької Сiчi припинила активну дiяльнiсть до кращих часiв (Деордиця I.М., Дмитренко В.В.), частина вiдiйшла вiд козацтва зовсiм (зокрема, в зв'язку iз виїздом -Токарев В.Є., Кучер В.В.), частина ввiйшла до складу Бiлгород-Днiстровської паланки (Скляренко М.П., Устименко Б.I., Бойчев В.В., Вiтряк М.К.). Офiцiйно Сiч припинила дiяльнiсть у 1997 роцi, але у 1999 роцi рiшенням козацького кола Українського Чорноморського козацтва її було вiдновлено; наказним отаманом було призначено генерал-хорунжего Скляренка М.П.31
   Згiдно Закону України вiд 22.06.2000 року за N1835-111 "Про участь громадян в охоронi громадського порядку i державного кордону" в Буджацькому сiчовому вiйську створено громадське формування з охорони громадського порядку - козацький роз'їзд.32
   Козацький роз'їзд призначається для захисту громадського порядку, боротьби з порушенням норм громадської поведiнки та iншими антисоцiальними проявами, надання допомоги прикордонникам в захистi державних кордонiв України, здiйснення охоронних функцiй з охорони державного, громадського та приватного майна громадян.
   Згiдно положенню про козака Буджацького сiчового козацького вiйська, козак БСКВ має право:
   - у вiдповiдностi з Указом Президента України "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва" i ст.5 Земельного Кодексу України звертатись з проханням к Отаману, узгодивши з полковими командирами про видiлення йому земельної дiлянки у використання з числа земель, якi знаходяться в колективнiй власностi Земельної Асоцiацiї БСКВ для ведення козацького господарства;
   - обробляти видiлену землю технiкою, придбаною командуванням пiд об'єднану земельну програму БСКВ;
   - реалiзувати всю вироблену сiльськогосподарську продукцiю або частину її через торговий вiддiл вiйська як на територiї Одеської областi, так i на територiї всiєї України i за її межами у вiдповiдностi з попитом на цю продукцiю.
   Козак БСКВ незалежно вiд звання зобов'язаний:
   - кожного року в Вiйськову казну членський внесок, який визначений для кожної сотнi окремо в залежностi вiд кiлькостi земель, якi належать вiдповiднiй сотнi;
   - приймати активну участь в земельнiй програмi БСКВ i здавати на розвиток i економiчне змiцнення БСКВ 5% виробленої продукцiї.33
   25 липня 1999 року наказом отамана Українського Чорноморського козацтва за N32 наказним отаманом Буджацького сiчового козацького вiйська був призначений Скляренко Михайло Петрович.34,35
  
      -- Бiлгород-Днiстрове паланкове козацьке товариство.
   Бiлгород-Днiстровське паланкове товариство козакiв-пасiчникiв, яке очолював Л. Городецький. Паланка входила до складу Українського Чорноморського Гуляйпiльського козацтва, але з розколом обласної (крайової) органiзацiї УЧГПК на двi органiзацiї - Чорноморське Гуляйпiльське козацтво та Звичаєве козацтво - отримала автономiю.
   Розкол утворився тому, що частина козакiв (це була основна маса перших козакiв-засновникiв УЧГПК) вважала за необхiдним неухильно додержуватися Звичаєвого Кодексу козацтва. Козаки, якi прийшли до козацтва пiзнiше, вважали за необхiдне брати з цього Кодексу лише основнi постулати моралi, а в практичнiй дiяльностi зважувати на сьогодення.
   На вiдмiну вiд УЧПГК (i других козацьких органiзацiй), в паланцi нiколи не було розбрату - паланкова старшина завжди спокiйно й розважливо вирiшувала всi суперечки мiж козаками i не доводила цi суперечки до розколу. Дiйсно, у життєдiяльностi громадської органiзацiї дуже важлива роль керiвництва та старiйшин - паланцi дуже пощастило, що в керiвництвi та радi старiйшин були такi особи, як Городецький Л., Маринеску М., Тимофєєв В., - особи, якi пройшли школу керiвництва громадами, органiзацiями, установами - голови сiльрад, директора шкiл, профспiлковi та партiйнi лiдери; особи, що мали вже звичку приймати рiшення та вiдповiдати перед загалом за цi рiшення.
   Бiлгород-Днiстровська паланка входила до складу Українського козацтва ( перший Гетьман УК В'ячеслав Чорновiл) - вiд Чорновiла група козакiв паланки отримала першi козацькi нагороди - Хрести з мечами (вони були зробленi з пластмаси, трималися на синiй стрiчцi, крiпилися швацькими шпильками); до речi в Українi тодi ще не було своїх державних нагород - орденiв та медалей. Першим в паланцi цей Хрест отримав Л. Городецький.
   Для розвитку козацтва у Бiлгород-Днiстровському (мiстi та районi) Леонiд Григорович зробив дуже багато. Вiн налагоджував роботу куренiв по селах ( цих куренiв -7), завозив малозабезпеченим верствам населення вугiлля за цiнами вдвiчi нижче комерцiйних, вiдкрив перукарню, яка обслуговує пенсiонерiв, iнвалiдiв, органiзував пункт самозабезпечення козакiв продуктами харчування, зокрема, там реалiзується мед значно дешевший та якiсний, нiж на ринку i ще багато реальних справ.
   28 сiчня 1995 року отаманом Крайового товариства УЧПК Українського козацтва було дозволено Городецькому Л. Г. утворити Бiлгород-Днiстровську козацьку паланку УК.36
   15 жовтня 1996 року Генеральною канцелярiєю Українського козацтва було пiдтверджено, що Бiлгород-Днiстровське мiжрайонне козацьке товариство пасiчникiв є складовою частиною мiжнародної, оборонно-спортивної, нацiонально-патрiотичної громадської органiзацiї УК i в практичнiй дiяльностi керується її статутом.37
   2 березня 1999 року38 Бiлгород-Днiстровською районною державною адмiнiстрацiєю була розглянута заява вiд 23 лютого 1999 року39 про легалiзацiю шляхом письмового повiдомлення Бiлгород-Днiстровського паланкового козацького товариства. У вiдповiдностi iз статтею 14 Закону України "Про об'єднання громадян" товариство було легалiзовано районною державною адмiнiстрацiєю. В книзi облiку громадських органiзацiй козацьке товариство значиться за N13. Засновниками товариства є Городецький Л. Г., Берлiзов А. М., Тимофєєв В. Я.
   26 лютого 1995 року загальними зборами40 Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного товариства пасiчникiв було затверджено статут, згiдно якого Бiлгород-Днiстровське мiжрайонне товариство пасiчникiв є складовою автономною, самодiяльною, самоконтрольованою регiональною паланкою (козацьким пiдроздiлом) в складi Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпiльського козацтва. Товариство наслiдує iсторичнi традицiї Царичанського охочекомонного сердюцького полку Iвана Мазепи. Значковi кольори товариства чорно-жовтi.
   В Бiлгород-Днiстровське паланкове козацьке товариство входять:41
   Бiлгород-Днiстровський отаманський курiнь - м. Бiлгород-Днiстровський, смт. Сергiївка, с-ще Затока, сс. Шабо, Прибережне, Каролiно-Бугаз. Старокозацький курiнь - сс. Старокозаче, Козацьке, Удобне, Полянка, Петрiвка, Пiдгiрне, Зеленiвка. Отаман - Лiсiцин I. М.
   Руськоїванiвський-Волонтирiвський курiнь - сс. Руська Їванiвка, Дальнiчени , Володимирiвка, Чистоводне, Петропавлiвка, Волонтирiвка. Адамiвський курiнь - сс. Адамiвка, Овидiвка, Благодатне, Черкеси,
   Софiївка, Привiтне, Бритiвка, Вигiн , Розкiшне, Монашi, Долинiвка, Карналiївка, Олексiївка, Маразлiївка. Отаман - Тимофєєв В. Я.
   Краснокосянський курiнь - сс. Сухолужжя, Семенiвка, Пiвденне, Гончарiвка, Андрiївка, Молога, Випасне, Турлаки, Бикоза. Отаман - Кулик В. К.
   Приморський курiнь - сс. Приморське, Курортне, Бiленьке, Миколаївка, Вольне, Великомар'янiвка, Тузли, Широке, Дивiзiя, Костянтинiвка. Отаман - Патронiка I. Ф.
   Наказний Приднiстровський курiнь - с. Паланка, мм. Бендери, Тирасполь. Отаман - Чудак М.
   Основна мета сучасного етапу дiяльностi товариства - становлення органiзацiйних низових структур в селах. Ця мета на погляд отамана товариства i районової старшини не досягнута з-за вiдсутностi Закону про Українське козацтво, що в повнiй мiрi не дає правових пiдстав для здiйснення заходiв цивiлiзованого втручання в порятунок нацiї та держави.42
   Характеристика паланкового товариства:43
   Отаман товариства - Городецький Л. Г.
   Товариство зареєстровано шляхом письмового повiдомлення 02.03.1999 року. В книзi облiку громадських органiзацiй товариство значиться за N13.
   Статистичну звiтнiсть товариство не веде, оскiльки не є юридичною особою.
   Структура паланкового товариства не передбачає обов'язкового функцiонування низових осередкiв в межах адмiнiстративних кордонiв. Шляхом повiдомлення зареєстрованi осередки в сiльських радан за N2 в Старокозаччому 02.06.1997 року та за N2 28.02.2000 року в Адамiвцi школи джур та дан дитячо-юнацької органiзацiї "Молода Сiч", а також за N1 28.02.2000 року Адамiвський курiнь Українського козацтва. Решта низових осередкiв ще знаходяться в станi органiзацiйного формування.
   Загальна кiлькiсть членiв товариства - 1399 чол.
   Чисельнiсть товариства облiковується згiдно з поданими заявами паланковою канцелярiєю в компутi (реєстровому списку).
   Товариство органiзувало пункт козацького самозабезпечення. Його функцiї зараз передаються новоорганiзованому пiдприємству "Козацька справа", яке уповноважене отаманом товариства виконувати тi ж самi завдання, аби господарська дiяльнiсть козакiв не суперечила Закону про об'єднання громадян.
   Товариство органiзовує можливiсть населенню (пенсiонерам, iнвалiдам, учасникам бойових дiй, багатодiтним родинам) придбати вугiлля за цiнами на 25-30% дешевшими, нiж на мiсцевому ринку палива, заохочуючи до фактичноїдоброчинностi козацькi комерцiйнi структури.
   Грошовi надходження в бюджет товариства складаються з членських внескiв, якi визначенi зборами радонової Ради в розмiрi 2 гривнi 50 копiйок на рiк. На цi кошти здiйснюється аренда примiщень для паланкової канцелярiї, забезпечується дiяльнiсть перукарнi з безоплатним обслуговуванням пенсiонерiв, Iнвалiдiв, учасникiв бойових дiй, багатодiтних, дiтей-сирiт.
   Оперативний облiк коштiв та облiк чисельностi членiв товариства здiйснюється на основi записiв в книзi сплати членських внескiв до першої половини року, пiзнiше книга передається до крайової канцелярiї, яка до вересня проводить бухгалтерський облiк надходження коштiв i звiтує про це Генеральному скарбничому.
   Про дiяльнiсть товариства майже щомiсячно отаман товариства iнформує мiсцевi засоби iнформацiї, вони охоче здiйснюють публiкацiї, iнодi роблять помилки трактовного характеру, щоправда позитивного змiсту.44
   Товариство використовує iсторичний гербовий знак вiйська Гетьмана П.Орлика, нащадками традицiй якого себе вважає.
   Форма паланкового товариства:45
   - кашкети парадно-вихiднi старого зразку;
   - мундир i брюки парадно-вихiднi кольору морської хвилi;
   - мундир та спiдниця кольору морської хвилi;
   - сорочка захисного кольору;
   - сорочки бiлого кольору старого зразка;
   - пальто лiтнє офiцерське.
   Вiйськовi посадовi вiдзнаки згiдно iз Положенням УК про козацькi вiйськовi звання.
   Козацьке товариство поставило собi за мету:46
   - створення вiльної економiчної зони в Затоцi та Сергiївнi шляхом залучення в наш регiон iнвестицiй з боку "бiлої меншини" Пiвденно-Африканської республiки;
   - об'єднання виконавчих структур мiста та району для вирiшення проблем зайнятостi населення та для зменшення бюрократичних витрат;
   - створення на базi дiючих пiдприємств мiста сiльськогосподарських бригад самозабезпечення, вiдродження систем риборозведення в єриках Шаболата та в Днiстровських плавнях;
   - створення ферми з розведення страусiв на основi бiзнес-плану та iснуючих технологiчних лiнiй м'ясокомбiната;
   - створення лiтнiх дитячих та юнацьких таборiв працi i вiдпочинку на кошти мiжнародної програми ЮНЕСКО для скаутського руху;
   - кооперацiя з сусiднiми районами для заснування акцiонерного позабюджетного фонду на будiвництво газопроводу;
   - будiвництво протягом трьох мiсяцiв платформ та залiзничного переїзду в районах вул. Сонячної та Пiвденної;
   - створення вiльного вiд посередникiв ринку "Козацький привоз" та козацьких некомерцiйних магазинiв розпродажу товарiв першої необхiдностi для пiльгового контингенту населення мiста;
   - створення пенiтенцiарної системи на основi самоврядування та самозабезпечення для використання трудового та духовного потенцiалу мiлких правопорушникiв;
   - надання пiльгових можливостей козацькому товариству для забезпечення
   населення дешевим та високоякiсним вугiллям по цiнам собiвартостi;
  -- першочергове надання соцiальних гарантiй лiквiдаторам аварiї на ЧАЕС,
   iнвалiдам та ветеранам воєн, пенсiонерам та багатодiтним.
   Один з видiв дiяльностi - благодiйнi акцiї. Наприклад, у 1995 роцi було проведено благодiйнi козацькi розпродажi лiкарських медiв вищого ґатунку по цiнах вдвiчi нижчими вiд ринкових на Грецькiй площi47 в мiстi Одесi.
   Як йшли справи у козацтва? Це висвiтлено у протоколах звiтних зборiв товариства:
   1996. Перший раз товариство було представлене на Великiй Радi Українського козацтва на Покрову в Києвi. Фiнансове становище тяжке: внески ледве покрили видатки. Товариство не мало iнших, окрiм внескiв, прибуткiв - цього недостатньо для перспективного розвитку.
   1997 рiк.48 Придбано однострої та виготовлено козацькi хоругви. Створено духовий оркестр. Була спроба створити ринок "Козацький привоз.49
   Бiлгород-Днiстровське козацьке товариство спiвпрацювало з Луганськими козацькими товариствами. Рiшенням крайового отамана Лутанщини паном-товаришем Дудником було вислано товариству для забезпечення пенсiонерiв, iнвалiдiв, багатодiтних, учасникiв бойовик дiй та iншого пiльгового контингенту населення мiста та району високоякiсне вугiлля, цiною на 25% нижче прейскуранта. 50
   1999 рiк.51 За рiк змiнилася кардинально ситуацiя. В регiонi вiдбулася демонополiзацiя послуг пасiчникам. Вже бiльше пiвроку iснує "Уголок пчеловода" в магазинi "Спорттовари" в Бiлгородi-Днiстровському, Став торгувати неофiцiйно iнший. Товариство перестало бути монополiстом на ринку послуг пасiчникам. Це призвело до зменшень надходження внескiв до товариства. Козацтво, яке забезпечувало можливiсть вижити, було порятунком для товариства пасiчникiв.
   Товариство постачає вугiлля малозабезпеченим. Своїх оборотних коштiв не має. Замiсть них - кошти людей, якi здавали наперед грошi на вугiлля. Постачальники ж завжди залишали борг (за доставку) до наступних вагонiв з вугiллям. Найшлися зависники з колишнiх керiвникiв "Козацької застави", їх кляузи у всi iнстанцiї призвели до тимчасової затримки останнього вагона з вугiллям.
   Вiдкрито козацьке транспортне агентство, яке забезпечує населення по
   собiвартостi. Буде ремонтно-будiвельна група для обслуговування iнвалiдiв-пенсiонерiв по собiвартостi. Для обслуговування цих проектiв створено i оформлено пiдприємство "Козацька справа".
   1998 рiк.52 Виконуючи Указ Президента "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва" Бiлгород-Днiстровське козацьке товариство вирiшило увiковiчити пам'ять полеглих козакiв, якi загинули за справ визволення цього краю. Для цього було запропоновано встановити пам'ятник у виглядi чорних гранiтових каменiв iз зображенням у бiлому мармурi православного та козацького хрестiв перед олтарем зруйнованої турками християнської церкви на територiї Бiлгород-Днiстровської фортецi. Дiйсно, запорiзькi та українськi козаки неодноразово брали штурмом Акерманську фортецю, яка знаходилася пiд владою туркiв (1517, 1541, 1574, 1575-1576, 1589, 1595, 1609, 1621, 1659, 1664. 1671, 1673. 1684, 1686, 1691, 1693 роках). В районi Акерману вiдомо декiлька козацьких поселень. Окрiм того, при захватi Акерману у 1787 роцi росiйськими вiйськами, в їхньому складi, окрiм донських козакiв, приймали участь i бурськi українськi козаки.53 На встановлення пам'ятника дали згоду начальник управлiння охорони нерухомих об'єктiв культурної спадщини облдержадмiнiстрацiї В.Палiєнко (до речi, В.Палiєнко починав свою трудову дiяльнiсть директором БК с.Адамiвка ),54 завiдуюча вiддiлом археологiї Пiвнiчно-захiдного Причорномор'я iнституту археологiї НАНУ Т.Самойлова.55 Згiдно з попередньою домовленiстю з мiськвиконкомом та православною церквою у мiстi було проведено хресний хiд для освячення цього пам'ятника.56 Це дiйство зiвпало з святом пасiчникiв - Святом Спаса, а також з Днем Незалежностi України. Козацьке товариство активно приймало участь у проведеннi свят. Це було висвiтлено в мiськiй пресi.57,58
   Результати дiяльностi товариства висвiтлено у звiтi отамана козацького товариства пана Леонiда Городецького. 59
   Згiдно Статуту мiжрайонного козацького товариства особи, якi на протязi
   року не сплатили внескiв, автоматично вибули з товариства. Заради збiльшення чисельностi товариства отаманом було прийнято рiшення, по якому козак, який вступив до товариства i екiпiрувався одностроєм, тимчасово, до повного облаштування формою, звiльнявся вiд сплати внескiв. Таким чином вдалося частину козакiв облаштувати так, щоб не соромно було б показатися на люди. В Києвi на Великiй Радi делегати товариства були екiпiрованi самими гарними, дiйсно козацькими одностроями. Усi камери телеоператорiв були направленi на делегацiю Бiлгород-Днiстровського товариства.
   Багато хто звинувачував отамана, що велику долю роботи вiн направляв на показуху. Але, мабуть, нi в кого не повернеться язик сказати, що вiн справу забезпечення товариства пасiчним реманентом або медикаментами вважав другорядною. Звичайно, в силу обмеженостi грошових запасiв не можна було закупити товарiв стiльки, щоб вони були в товариствi постiйно. Але перебоїв з забезпеченням, наприклад, вощиною взагалi не було.
   Мiжрайонне козацьке товариство, зокрема осавул Городецький Р. з осавулом мiського Кошового козацтва С. Горлачовим, займалося забезпеченням вугiллям козакiв, пасiчникiв i пенсiонерiв. Завдяки цiй роботi значно пiдвищився рейтинг козацтва в регiонi. Товариство допомогло райгосадмiнiстрацiї по заборгованостi зарплатнi бюджетникам. На знак вдячностi голова профкому райлiкарнi запропонував безкоштовно обстежувати козакiв на УЗI та японськiй апаратурi.
   Завдяки вугiллю вдалося в якiйсь мiрi покращити фiнансове становище як пасiчної справи, так i козацької. На цiй основi створено фонд, за допомогою якого з'явилася можливiсть закупити в речовiй службi Одеського округу колишнє обмундирування. Речами малих розмiрiв забезпечено джур (Адамiвська школа козацько-лицарського виховання має таку форму).
   Не була вирiшена проблема зi збутом меду, який накопичився у пасiчникiв. Посередницька фiрма "Сардiс" хотiла взяти вагон меду, але виникли сумнiви вiдносно надiйностi їхнiх росiйських партнерiв на Крайнiй Пiвночi.
   Взагалi з пасiчництвом постало бiльше проблем, анiж прибуткiв. Ще 2 роки тому виникла волокита з ветеринарним обстеженням пасiк. Була публiкацiя Городецького Л. в журналi "Пасiка" з цього приводу, яка була пiдтримана Iнститутом бджiльництва їм. Прокоповича. Але департамент з держветмедицини "став в позу" i тарифи не змiнив i не змiнив норми обстеження. Але частково ця проблема таки вирiшилася. Мiська станцiя ветслужби i головний лiкар згодились збирати 10% вiд загальної чисельностi пасiки, а не 30%.
   Пасiки - це матерiальна основа козацького товариства. Коли є дiло загальне i бiльш-менш вигiдне для об'єднання людей, то такої структури об'єднання виживають. Чого зникли товариства пасiчникiв в районах. Бо в основi дiяльностi цих товариств була зацiкавленiсть керiвництва лише в своїх iнтересах, а вигоди пасiчникам там не було. У мiжрайонному козацькому товариствi склалося по iншому тому, що козацтво поставило стрiху, а пасiчники охоче пiд ту стрiху стали; дехто з опаскою та недовiрою, з смiшками. Сьогоднi товариство задовольняє iнтереси як пасiчникiв, так i козакiв, а найбiльше тих пасiчникiв, якi взяли на свої плечi обов'язки козака. Сьогоднi вiд декого можна почути таке: "Я, мов, чистий козак, а козаки-пасiчники - нi те, нi се". Але товариство пасiчникiв стало основою козацтва в цьому краї, i низький уклiн тим пасiчникам, якi не поцуралися стати пiд погони з хрестами.
   З'явилися негаразди з узгодженням дiяльностi мiж паланковим товариством i їхнiми автономним мiським козацьким Кошем.60 Виникли великi проблеми з ринком "Козацький привоз". Було вкладено в дiло багато коштiв, але все зупинилося "нагорi".61 31 жовтня делегацiя з 60-ти чоловiк була на Великiй Радi в Києвi, на виборах нового гетьмана. Козаки повезли з собою 20-теро дiтей, мало пiдготовлених до козацької справи. Але поїздка до Києва стала поштовхом до розвитку джурового руху в Адамiвцi. Зараз цi дiти, прекрасно екiпiрованi, морально готовi до козацької справи.
   Водночас заглохла робота з джурами в Випасному, де козацькою роботою завiдував В. Гавриленко. Вiн поступив в вiйськову Академiю в Києвi. Зараз, за допомогою козака товариства пасiчникiв, депутата райради Iвана Хоменка, вдалося залучити до цiєї справи вчителя цiєї ж школи i дiяльнiсть осередка джурового вiдновилась. Звичайно, потрiбна пiдтримка козацького товариства, бо iншої немає - нi вiд влади, нi вiд керiвництва району. Але, навiть при цих умовах, створювалися школи джур на Вигонi та Байрамчi. В Старокозаччому в дiяльностi школи джур настав деякий спад. I не вина в цьому курiнного отамана Лiсiцина I. М. На одному ентузiазмi працювати 4 роки - тяжко. До речi, ним розроблено положення про козацький роз'їзд. Ця розробка оцiнена Генеральною канцелярiєю як така, що не потребує опрацювання. Це саме i щодо розробок по джуровiй програмi.
   Кличуть товариство до школи, як це трапилося в Костянтинiвцi. Звичайно, там попередньо була наведена вiдповiдна робота нашого наказного осавула роз'їздної служби А. Майстра. Пiсля бесiди з школярами зiбралися жителi села, козаки мали з ними бесiду. Пiсля вiзiту козакiв там створена народна дружина козацького роз'їзду, яка взялась утримувати на основi самоврядностi громадський правопорядок в селi. Членам цiєї дружини виданi посвiдчення позаштатних працiвникiв мiлiцiї.
   Є проблеми взаємин з крайовим отаманом. По словам Городецького, їхнi взаємини особистi - нормальнi, але як з отаманом складнi i не можуть бути простими. Бо в крайовiй органiзацiї дiйшло до того, що тi люди, якi вiдроджували козацтво в Одесi i областi, лишилися поза офiцiйним козацтвом. Багато хто з нових хоче використати козацтво як ширму для особистих амбiцiй. Хоча такий грiх є з обох сторiн. Комерцiя стала водороздiлом мiж новими i старими козаками Одещини.
   1999 рiк. З'явилася кiнноспортивна група, тренером якої працює Невольниченко Ю. О. Вона знаходиться в Старокозачому колгоспi "Вiльне козацтво". О. Невольниченко один з перших в Українi став на шлях вiдродження козацтва. Сам з старовинного козацького роду, майстер спорту мiжнародного класу з кiнного спорту, талановитий тренер, серцем i душею вiдданий козацькiй справi. Таких людей зараз мало: джигiтовка, виїздка, умiння володiти козацькою зброєю.62
   БIлгород-Днiстровське мiжрайонове козацьке товариство Українського Заднiстрового козацтва спiвпрацює з БIлгород-Днiстровською органiзацiєю КУНу. У 1999 роцi вони випустили спiльний меморандум.63
   "Нинiшнi подiї в Українi набули занадто драматичного розвитку. Вбито лiдера найбiльшої полiтичної нацiонально-патрiотичної партiї В'ячеслава Чорновiла, сам РУХ розколотий дiями ворожих Українi сил.
   Ворожi внутрiшнi антиукраїнськi сили перейшли до активних конкретних практичних дiй по лiквiдацiї незалежностi демократичної Україниi. На сьогоднiшнiй день українське козацтво є єдиною органiзованою вiйськовою силою, яка е в керiвництвi, цiлком стоїть на нацiонально-патрiотичних позицiях... Виходячи з цього, було запропоновано розробити та надати всiм козацьким отаманам (до котрих є безсумнiвна довiра) секретну директиву для розробки можливих варiантiв нейтралiзацiї вороже налаштованих."
   2000 рiк. Бiлгород-Днiстровське мiжрайонне козацьке товариство разом з органiзацiями нацiонально-державницького спрямування64 мiста звернулося з меморандумом до президента України у зв'язку з складенням надзвичайної ситуацiї в мiстi.
   В меморандумi була висунена вимога ввести в Бiлгородi-Днiстровському, за прикладом Одеси, а також Василькова Київської областi президентське правлiння для реального становлення української державної влади до 2002 року (тобто до кiнця термiну повноважень вибулого мiського голови, покiйного А.Лук'янова). Було також запропоновано призначити на цю посаду (мера мiста) голову мiсцевої органiзацiї НРУ, голову мiської спiлки репресованих i полiтв'язнiв П. Отченашенка.
   26.II.2001 року Старшинською Радою була затверджена програма дiяльностi Б-Днiстровського мiжрайонного (паланкового) козацького товариства:65
   1. Продовжувати виконання програми козацько-лицарського виховання в сiльських школах: Староцаричанськiй, Адамiвськiй, Молозькiй. Залучити до цiєї програми Староказацьку школу пiсля примусової перерви, пов'язаної з вiд'їздом з села осавула Лiсiцина.
   2. Добитися збереження права носити iснуючi в товариствi однострої, встановленi в часи гетьманства Муляви. Добиватися поновлення iсторичної традицiї українських козакiв визначати лише виборнi посади.
   3. Якщо є кандидат з козакiв на посаду "воєнрука", то людина, яка не займається вiйськово-патрiотичним вихованням, а лише викладає предмет, повинна пiдлягати конкурснiй переатестацiї достроково до укладеного контракту.
   4. Визначити правовi засади шефського контроля козакiв над вiйськовослужбовцями строкової служби задля лiквiдацiї в армiї "дiдовщини", поборiв, корупцiї, крадiжок продовольства в столових, кухнях та на складах в бригадi Б-Днiстровського гарнiзону.
   5. Передати на додатковiй громадськiй контроль Б-Днiстровському мiжрайонному козацькому товариству прокордонну з Молдовою смугу шириною в 20км в Б-Днiстровському районi.
   У випадку виявлення контрабанди залишати в розпорядженнi козацької громади 10% конфiсковано товару.
   Надати спецiально пiдготовленим козакам товариства затримувати для перевiрки вiдповiдностi декларацiям вантажiв, якi вже пройшли митний контроль (для лiквiдацiї корупцiї на митницях).
   Надати козацьким народним дружинам, козацьким роз'їздам статуту позаштатних спiвробiтникiв МВС.
   6. Передати Б-Днiстровському кошовому товариству в розпорядження охорону та рекреацiю природного середовища Заднiстровських плавнiв, територiї колишнього поселення Мокрi Чаїри.
   7. Вiдновити зруйнований антиукраїнською мiсцевою владою в 1999 роцi встановлений пам'ятний знак на мiсцi православної козацької церкви в Б-Днiстровськiй фортецi.
   8. Надати статуту iсторичної пам'ятки козацькому престолу-хресту козацької новобогородицької слободи в с. Нова Царичанка.
   9. Надати козакам Б-Днiстровського мiжрайонного i кошового товариства право шефства над фортецею, грецькою (Iвано-Предтеченською) церквою у м. Бiлгород-Днiстровському.
   10. Упорядкувати козацькi лицарськi та родовi намогильники та козацькi хрести на цвинтарях сiл Старокозаче та Стара Царичанка.
   11. Надати програми козацько-лицарського виховання розробленiй полковником В. Тимофєєвим, статуту обов'язкової для вiйськово-патрiотичного виховання серед учнiвської (шкiльної) молодi, фiнансувати роботу керiвникiв джурових шкiл в системi Б-Днiстровського райВОО.
   12. Надати (узаконити) статус "козацький" церковному хору Покровської церкви села Стара Царичанка з врученням регенту хора вiдповiдної грамоти.
   13. Дослiдити iсторiю Заднiстрового та Задунайського козацтва з турецьких та румунських архiвних джерел (використовуючи через Iнтернет фонди Стамбульської та Бухарестської нацiональної бiблiотек).
   14. Ввести вимогу про призначення на посаду викладача допризовної пiдготовки в школах членiв козацьких органiзацiй, або таких, якi отримали рекомендацiю-характеристику вiд козацької нацiонально-патрiотичної органiзiцiї.
   15. Здiйснювати видання лiтератури з iсторiї та розвитку сучасного Заднiстрового козацтва.
   16. Забезпечити пiдготовку та випуск в друк кольорових портретiв гетьманiв України та героїв боротьби за свободу i незалежнiсть України, визначних полiтичних громадських дiячив i дiячив мистецтва, культури та лiтератури (для шкiл, вiйськових свiтлиць).
   17. Створити короткометражнi документальнi фiльми з всесвiтньої iсторiї козацтва, українського козацтва, сiчового стрiлецтва УПА.
   18. Ввести в с. Стара Царичанка Б-Днiстровського району штатну посаду iнструктора-тренера верхової їзди при вiддiлi молодiжної полiтики та спорту райадмiнiстрацiї.
   19. Внести до туристичних маршрутiв Б-Днiстровську фортецю, залишки села Мокрi Чаїри, огляд єрикiв i плавнiв, де господарювали на ловах козаки Заднiстров'я.
   20. Створити сiтку некомерцiйних пунктiв козацького самозабезпечення товарами народного споживання за цiнами собiвартостi (положення розроблене Б-Днiстровськими мiжрайонним та кошовими козацтвом.
   21. Iнвестувати вiтчизняними кредиторами на основi бiзнес-проекту освоєння єрикiв та озер Днiстровських плавень, а також озера Шаболат для вiдновлення iсторичних козацьких ловiв та розведення кефалi i лобаса.
   22. Пiдготувати i видати книгу-посiбник по конярству, верховiй виїздцi, по виготовленню збруї, сiдел та упряжi.
   23. Профiнансувати розробку програми, функцiонування заповiдника на мiсцi колишнього козацького поселення Мокрi Чаїри в плавнях Днiстровського лиману.
   24. Пiдтримати матерiально i органiзацiйно дiяльнiсть наказного Приднiстровського козацького куреня Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного козацького товариства в мiстах Бендери та Тирасполь Молдови.
   Вiдповiдно з рiшенням зборiв Старшинської Ради Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного козацького товариства козака Чудака М. Д. призначено наказним курiнним отаманом на створення куреня Українського козацтва в мiстах Бендери та Тирасполi, а також в околичних селах Приднiстров'я та Заднiстров'я в мiсцях iсторичного заселення Молдови українськими козаками.
  
   4. Адамiвський курiнь Українського козацтва.
   У 1994 роцi було засновано Адамiвський курiнь Українського козацтва - автономний осередок козацтва у складi Бiлгород-Днiстровської паланки. Спiвзасновники курiню - Тимофєєв В.Я., Маринеску М.К., Козубенко В.0. Тодi ж почала працювати Адамiвська школа козацько-лицарського виховання , яка була першою на Українi школою цього типу...
   Згiдно зi Статутом Українського козацтва,66 Указом Президента України вiд 4.01.1995 року N14/95 "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва", Законом України "Про об'єднання громадян" на територiї Адамiвської сiльської ради у березнi 1996 року було юридично оформлено первинне козацьке товариство - Адамiвський курiнь Українського козацтва на чолi з курiнним отаманом Тимофєєвим В. Я. - капiтаном запасу Збройних Сил України. Адамiвськiй курiнь УК пiдпорядковано Бiлгород-Днiстровському мiжрайоновому козацькому товариству (створений курiнь був ще на початку 1994 року як добровiльна козацька дружина з охорони громадського порядку та спiвпрацювала iз козаками Заднiстрового козацтва).67
   11 сiчня 2000 року засновниками куреня було подано заяву на реєстрацiю своєї громадської органiзацiї.68
   28.02.2000 року у вiдповiдностi зi ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян" Адамiвський курiнь Українського козацтва легалiзовано шляхом письмового повiдомлення районною державною адмiнiстрацiєю i в книзi облiку громадських органiзацiй значиться за N1.69
   У 1998 роцi було вирiшено юридично оформити на територiї Адамiвської сiльської ради народну козацьку дружину. На той час Адамiвським сiльським головою був Тимофєєв В.Я..
   Список козакiв станом на 23.08.1998 року.
   1.Тимофєєв Валерiй Якович. 2.Козаченко Олександр Iванович. 3.Маринеску Микола Костянтинович. 4.Редько Анатолiй Сидорович. 5.Чеботюк Олександр Михайлович. 6.Бiлоус Василь Iванович. 7.Козубенко Феодосiй Iванович. 8.Козубенко В'ячеслав Олександрович. 9.Гончаров Вiктор Якович. 10.Лаврiненко Юрiй Iванович. 11.Подолько Сергiй Миколайович. 12.Козаченко Олександр Антонович. 13.Деревенча В'ячеслав Iллiч. 14.Огорожа Iгор Федорович. 15.Лазуренко Дмитро Степанович. 16.Макаренко Федiр Васильович. 17.Макаренко Сергiй Федорович. 18.Редько Сергiй Анатолiйович. 19.Харченко Олександр Iванович. 20.Куликов Руслан Костянтинович. 21.Гуцан Валерiй Тимофiйович. 22.Рибальченко Вiктор Петрович.70
  
   5. Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш.
   У 1996 роцi вiд Бiлгород-Днiстровської паланки вiдокремився Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш, спiвзасновниками якого є Скляренко М.П., Вiтряк М.К., Устименко Б.!., Черв'як 0.0., Горлачов В.П., Воробйов В.М., Бойчев В.В., Мельниченко Г.Б., Скиба М.Є., Лелеченко I.А., Городниченко П.М., Кулинський В.Я., Зуєв О.I., Лiсiцин I.М., Павлюк В.В...
   У березнi 1997 року отаманом Бiлгород-Днiстровського мiжрайонового козацького товариства пасiчникiв паном Л.Г.Городецьким було запропоновано створити на базi цього товариства автономний мiський козацький Кiш, який органiзацiйно буде входити до цього товариства. Рiшення Козацьким колом було прийнято одноголосно.71
   Було подано заяву виконавчому комiтету мiської ради народних депутатiв про легалiзацiю Бiлгород-Днiстровського мiського козацького Коша. В узгодженнi з ст.14 Закону "Про об'єднання громадян", Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш був легалiзовний шляхом письмового повiдомлення. Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш в книзi облiку органiзацiй числиться за N46 вiд 22.05.1997 року.72
   1 березня 1998 року,73 на козацькому колi Бiлгород-Днiстровського мiського козацького товариства було затверджено виборним отаманом Кошу - Скляренка М. П.,74 виборним кошовим писарем - Черв'яка О. О.
   На установчiй радi Бiлгород-Днiстровського Коша 20 грудня 1998 року було затверджено статут Коша,25а який був зареєстрований Бiлгород-Днiстровською мiською радою 21.01.1999 р.75 В цей день Кош одержав свiдоцтво про реєстрацiю статуту свого громадського об'єднання.
   Бiлгород-Днiстровський козацький Кiш є добровiльна, незалежна громадська органiзацiя козацтва України, що виникло в результатi вiльного волевиявлення громадян, якi об'єдналися на грунтi загальностi iнтересiв. Є складовою частиною Одеської крайової органiзацiї Українського Чорноморського козацтва.
   Метою дiяльностi є сприяння розбудовi України як суверенної держави, вiдродження прогресивних українських козацьких звичаїв i традицiй, захист полiтичних, еконмiчних, культурних тв iсторичних здобуткiв українського народу, вiдродження, утвердження i розвиток української мови i культури.
   У своїй дiяльностi Козацькiй Кiш спiвпрацює iз структурами Вiйська Низового Запорiзького (хоча й вважають це вимушеним кроком ради державної єдностi).76
   Отамани Коша працюють на Радi Отаманiв Українського козацтва, беруть участь у Тризнi в Запорiжжi.77
   Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш брав участь у передвиборнiй кампанiї 2002 року, пiдтримуючи кандидата у депутати Верховної Ради України - козака Р. Зозулю.78
   У 2004 роцi козацький Кiш приєднався до коалiцiї демократичних сил Одеської областi, мета якої - продемонструвати полiтичну зрiлiсть i не допустити перемоги авторитарно-олiгархiчної системи, сформованої в останнi роки; об'єднати всi нацiонально-патрiотичнi вили навколо головної мети проведення чесних, прозорих виборiв Президента України у 2004 роцi.79
   Козацький Кiш також бере участь в органiзацiї i проведеннi Дня мiста Бiлгорода-Днiстровського, що освiтлюється в мiсцевiй пресi.80
   При Бiлгород-Днiстровському козацькому товариствi створений сiльськогосподарський кооператив "Козацька застава", основна мета якого вирощування та переробка сiльськогосподарської продукцiї.81
   Згiдно з дорученням Президента вiд 10 жовтня 2000 року про вживання заходiв щодо ширшого залучення козацьких товариств до вiйськово-патрiотичного виховання, органiзацiї фiзкультурно-спортивної роботи та посилення ролi Українського козацтва у пiдготовцi молодi до вiйськової служби Бiлгород-Днiстровське козацьке товариство проводить роботу по виконанню цього доручення.
   На сьогоднiшнiй час у всiх районах Бессарабiї є козацькi органiзацiї та iншi об'єднання - об'єднання джур, молодих козакiв. Численнi органiзацiї джур знаходяться в селах Старокозачче, Миколаївка-Новоросiйська, Стара Царичанка, Козацьке, Мар'янiвка та iн. Молодiжнi козацькi органiзацiї (об'єднання) призначаються для виховання молодi в дусi вiрностi народу України i вiдродженню звичаїв, традицiй, обрядiв козацтва.
   Об'єднання джур сприяють вiдриву пiдлiткiв вiд вулицi, пiдгодовують їх до служби в Збройних Силах України. На сьогоднiшнiй день в козацтво приходять досвiдченi вiйськовi спецiалiсти-офiцери, якi вийшли в запас. Вони готовi працювати з пiдлiтками, проводити з ними заняття з вiйськової пiдготовки, фiзичному вихованню. Проведенню таборових зборiв на вiйськових полiгонах України. У майбутньому козацтво планує створити школу джур.82
   Оскiльки Українське козацтво - це громадське об'єднання, то козацтво повинне самостiйно заробляти кошти для втiлення в життя цих планiв. Але є проблема - немає примiщень для забезпечення нормальної життєдiяльностi козацтва Буджацької Сiчi, в яку входить Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш.
   Україна на роздорiжжi. 12 рокiв незалежностi багато в чому виявилися роками втрачених можливостей. Ми не змогли побудувати Україну нашої мрiї.
   Усе ще не завершилася економiчна трансформацiя. Непрофесiоналiзм державного управлiння, вiдсутнiсть полiтичної волi, корупцiя в вищих ешелонах влади не дозволили провести необхiднi економiчнi перетворення, якi б сформували ефективну, конкурентну i соцiальну ринкову економiку.
   Бiднiсть, занепад соцiальної сфери, безробiття, державний рекет малого i середнього бiзнесу, зростання злочинностi, безправ'я й убогiсть мiсцевого самоврядування...
   Влада виявилася не здатною визначити нацiональний iнтерес України, плутаючи його з власними iнтересами. Так звана "багатовекторнiсть" - ще одна сумна ознака 12-рiчного топтання на мiсцi цiлої держави, розташованої в центрi Європи.
   Чому прихильники європейської демократiї програли цi 12 рокiв? Чому справжнi патрiоти України не змогли реалiзувати програму вiдродження країни?
   Вiдповiдь очевидна: тому, що сумною традицiєю українських демократичних сил є розбрат.
   Одещина вiдчуває тi ж проблеми й труднощi, що i вся Україна. Соцiально-економiчний розвиток гальмується вiдсутнiстю чiткої i стабiльної законодавчої бази. Корупцiя i непрофесiоналiзм чиновникiв гублять добрi починання. Мiсцеве самоврядування усе ще безправне i виконує скорiше роль громовiдводу народного невдоволення вiд органiв державної влади.83
   Козацьке товариство вважає, що доки будуть в Українi такi начальники, якi не пiдтримують патрiотичнi органiзацiї, тяжко будувати незалежну Україну.84
  
   6. Бiлгород-Днiстровський мiський Окружний полк iм. П.Орлика.
   У 2000 роцi утворився 1-й Бiлгород-Днiстровський мiський Окружний полк iм.. П.Орлика, спiвзасновниками якого є Врублевський М.В., Єремєєв В.!., Дейна М.К., Оленєв I.П., Царенков О.П., Хоменко Є.В. В зв'язку з рiшенням Ради Бiлгород-Днiстровського мiського козацького товариства вiд 15 квiтня 2000 року, протокол N6, згiдно п.4.8.2. Статуту Українського козацтва, отаманом Бiлгород-Днiстровського мiського козацького товариства було обрано полковника Українського козацтва Царенкова О. П. Рiшення Ради Бiлгород-Днiстровського мiського козацького товариства було затверджено наказом N18 вiд 25 квiтня 2000 року Крайовим отаманом Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпiльського козацтва А.Петьком.85
   Наказом N19 Крайового отамана Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпiльського козацтва вiд 20 травня 2000 року отамана Бiлгород-Днiстровського мiського козацького товариства Царенкова О.П. було призначено наказним отаманом Мiжрайонного козацького товариства Подунай-Днiстровська Сiч.86
   На пiдставi наказу N19 вiд 20 травня 200 року крайового отамана Українського Чорноморського козацького вiйська про створення 1-го Бiлгород-Днiстровського козацького полку, а також згiдно Статуту Українського козацтва про полково-сотенний устрiй Українського козацтва та по бажанню козакiв, було створено 1-й Бiлгород-Днiстровський Окружний козацький пол iм. П.Орлика, який є складовою частиною Чорноморського козацького вiйська та вiдповiдає вимогам статуту Українського козацтва87 i є правонаступником Бiлгород-Днiстровського Коша та Подунай-Днiстровської Сiчi.88
   Засновниками 1-го Бiлгород-Днiстровського Окружного полку iм. Пилипа Орлика стали: Воробйов В. М. (зараз полковий писар, осавул), Врублевський М. В. (зараз отаман полку, осавул), Горлачов С. П. (осавул), Городнiченко П. М. (зараз отаман 1-го курiня, курiнний), Жигаленко В. К. (зараз хорунжий, сотник), Дейна М. К. (зараз голова поважних козакiв, полковник), Єремєєв В. I. (зараз скарбник полку, сотник), Оленiв Iгор Павлович (осавул по економiцi, осавул), Комлик О. М. (сотник), Ковалiв С. Д. (старiйшина, полковник), Царенков О. П. (перший отаман, полковник), Черв'як О. О. (осавул), Скиба М. Ю. (зараз курiнний отаман).89
   В полк входять 112 козакiв. Полк складається з Старшинської Ради, окремої сотнi полку, 1-го козацького курiню, 2-го козацького курiню.90
  
   7. Бiлгород-Днiстровський Окремий курiнь iм. С.Бiлого.
   У 2002 роцi засновано Бiлгород-Днiстровський Окремий курiнь iм.. С.Бiлого, спiвзасновниками якого є отаман Городниченко П.М., Сокорєв Ю.0., Сокорєв 0.0.,Чудак В.С., Павленко О.Д., служитель УПЦ КП отець Микола.
   4 травня 2002 року на козацькому колi 1-го козацького куреня Окружного полку iм.П.Орлика було ухвалено рiшення створити на базi 1-го козацького куреня первинне козацьке товариство (ПКТ) Українського Чорноморського козацтва й перейменувати в Окремий Козацький курiнь Чорноморського козацького вiйська iменi отамана Чорноморського козацького вiйська Сидора Бiлого.91 Було обрано старшину ПКТ:
   Отаман - Городнiченко П.М., писар - Сокорєв Ю.О., бунчужний - Чудак В.С., скарбник - Борецький Н.Г., заст. отамана по роботi з молоддю - Павленко О.Д., заст. отамана по стосунках з пресою - Сокорєв О.Ю.92
   16 червня 2002 року козацьким колом ПКТ було затверджено статут,93 згiдно якого:
   "Козацтво є громадською органiзацiєю громадян України, якi мають козацький свiтогляд, визнають статут, прийняли Посвяту перед товариством, працюють над реалiзацiєю його програми та вiросповiдають православну вiру.
   Дiяльнiсть куреня здiйснюється у правовому полi України на засадах демократичного самоуправлiння, самофiнансування через козацькi комерцiйнi структури, пiдприємства, виробництва, за рахунок благодiйностi.
   Дiяльнiсть полiтичних партiй в структурi куреня заборонена.
   Курiнь пiдтримує демократично обранi державнi органи влади України, органи мiсцевого самоврядування та волевиявлення населення, мешкає в мiсцях iсторичного розселення козакiв.
   Громадяни України, якi вступили до Козацтва, набувають статусу "козака", їх сiм'ї вважаються "козацькими" в наступних поколiннях.
   30.12.2002 року ПКТ iм. Сидора Бiлого було включено до єдиного державного реєстру пiдприємств та органiзацiй України.94
   22 лютого 2004 року у козацькому колi ПТК було утверджено рiшення створити громадське формування з охорони громадського порядку при ПТК iм. Сидора Бiлого згiдно Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20 грудня 2000 року за N1872 "Про участь громадян в охоронi громадського порядку державного кордону".95 Згiдно наказу N3 вiд 23.02.2004 року отамана Городнiченко П.М. особовий склад формування такий:96
   Острий О. Г., Корнаков О. М., Макаренко Г. Г., Гаврилов Ю. П., Мирза К. В., Морозовський С. Г., Сокорєв Ю. О., Сокорєв О. Ю., Городнiченко П. М., Тимофєєв В. Я.
   Начальником громадського формування було обрано отамана куреня Городиченка П.М., а його заступником писаря паланки Тимофєєва В.Я.97
   22 лютого 2004 року козацьким Колом куреня було затверджено статут громадського формування з охорони громадського порядку.
   По реєстру 2002 року:
   Отаман - Городнiченко П.М., писар - Сокорєв Ю.О., бунчужний - Чудак В.С., скарбник - Сокорєв О.Ю., хорунжий - Павленко О.Д., гуртовий - Гiоргiєш Д.М., ройовий - Морозовський С.Г., заставний - Хоменко Є.В., заставний - Мандриченко А.I., заставний - Радченко С.Ф.98
   Всього козакiв по реєстру - 59.99
   По реєстру 2003 року є деякi змiни:100
   Скарбник - Борецький М.Г., заст. отамана по стосункам iз пресою - Сокорєв О.Ю., заставний - Антонечко С.О.
   Всього козакiв по реєстру - 76.101
  
   8. Бiлгород-Днiстровський курiнь Вiйська Запорозького України. Монашiвська сотня.
   У 2002 роцi утворився Бiлгород-Днiстровський курiнь Вiйська Запорозького України ( отаман Возний М.М.). Засновники - Возний М.М., Лесiн В.П., Жуковський В.К.
   Бiлгород-Днiстровський осередок Всеукраїнської громадської органiзацiї Козацьке Вiйсько Запорозьке України має не лише безлiч планiв в майбутньому. Багато чого вже зроблено i робиться. Козаки-запорожцi опiкуються дiтьми та пiдлiтками, займаються благодiйною дiяльнiстю, зав'язують плiднi мiжнароднi контакти. У козацький провiд входять чимало людей, приз вiща яких на слуху у всiєї Заднiстровщини - депутати, дiючi офiцери силових структур, пiдприємцi, дiячi науки i культури.
   Вiйсько Запорозьке являє собою своєрiдну козацьку республiку, де козак козаковi був i є брат. Брат не по кровi, брат - по духу, по волi, брат по спiльностi iнтересiв, поглядiв, єдностi цiлей. I тому, безумовно, є рiзниця мiж Вiйськом Запорозьким, яке стоїть на грунтi запорозьких традицiй, i iншими, якi зараз оголошують про те, що вони "вiдроджуються". Є багато козацьких формацiй, та здебiльшого аналiз їх дiяльностi показує, що козаччиною там i не пахне. Навiть, на жаль, є кримiнальнi структури, якi також називають себе козаками.
   В меморандуму запорожцiв сказано, що Президент може бути їхнiм гетьманом. Чому? Тому, що його обирає весь народ України. Тому буде зовсiм логiчно, коли Президент, - якщо вiн козак, якщо козаччина для нього близька, - стане в козацьке коло i запорожцi проголосять його своїм "батьком" - гетьманом України.
   Формацiя запорожцiв створена для того, щоб допомагати державi. Не знищувати, не розхитувати той корабель, який щойно спустили на воду.
   Для залучення дiтей до козацтва проводять комплекснi спортивнi заходи, пiсеннi фестивалi, тижневi табори для козацьких джур. Намагаються, як дозволяють їх ресурси, утримати в руслi козацьких традицiй максимально бiльшу кiлькiсть дiтей. Адже невдовзi їм керувати цiєю державою i вiд козакiв, їх батькiв, сьогоднi залежить, як вони керуватимуть, на яких засадах ґрунтуватимуться.102
  
   Монашiвська сотня.
   Iдея створення структурного пiдроздiлу - Монашiвська сотня належить сотнику ЗК Ткаченку В.П. "Я розумiв, що певнi iсторичнi подiї забрали у пiдлiткiв, молодi ту iдею, на якiй їх виховували (комунiстична iдеологiя), а взамiн iдеологiю українського патрiотизму треба тiльки запроваджувати. Iсторiя України - це козацтво i створення козацької сотнi на селi - це якраз той шлях, який дасть змогу виховувати у дiтей повагу до України, повагу до своєї iсторiї."103
   Пропозицiю було розглянуто на Малiй Радi Чорноморського округу МТО КЗ i 30.01.2004 року було прийнято рiшення доручити Ткаченку В.П. створити сотню. 26.02.20045 року рiшенням N17 Монашiвського виконкому була зареєстрована органiзацiя.
   Першi добрi справи сотнi: наведення порядку на кладовищi, збiр мусору в контейнери, засновано футбольний турнiр на честь земляка Тищука А.В.та ветерана футболу Крачуна В.М., вiдродження спортивно-масової роботи на селi, фiнансова допомога Будинку культури.
  
  
  
   9. Жiноча громада Українського козацтва.
   У цьому ж роцi заснована жiноча громада Українського козацтва, спiвзасновниками якої є Горлачьова Л.Я., Городниченко Р.С., Воробйова В.В., Грицуналь УА, Пономаренко Л.0., Пономаренко Н.М..
   Жiноча громада Українського козацтва була створена ще у 1994-1995 роках, коли стався масовий приплин чоловiкiв у козацькi осередки Бiлгород-Днiстровського. Нацiонально налаштованi жiнки козакiв спочатку активно сприяли згуртуванню чоловiкiв у лавах Українського козацтва, потiм утворили свою органiзацiю.
   Першими членами громади (з 1999 року) були:
   Хорунжа - Горбачова Л. Я., хорунжа - Городнiченко Л. С., пiдхорунжа Воробйова В. В., берегинi - Грицуналь У. А., Пономаренко Л. О., Пономаренко Н. М.
   У 2002 роцi громада була оформлена юридично. Серед членiв громади - заступник директора школи з виховної роботи, учителi, юристи, завiдуюча магазином, касир, технiк-технолог, кондитер, секретар-друкарка, технiчки, майстер-перукар, iнженери, вихователi, пiдприємцi - всiх їх об'єднує палка любов до неньки-України, бажання робити добру справу - розбудову держави задля добробуту дiтей, онукiв, наступного поколiння.
   Основнi напрямки дiяльностi Жiночої громади:
   Вiдродження духовностi, культурно-iсторичних традицiй козацької жiночостi.
   Роз'яснення громадянам України мети та завдань козацтва на сучасному етапi розвитку суспiльства.
   Вiдродження Православної Вiри та обрядностi, iсторичних та сучасних свят, традицiй.
   Виховання молодi на iсторичних традицiях козацтва.
   В планах громади органiзацiя гурткiв, козацького хору, танцювального ансамблю та iн.104
   На 1 жовтня 2003 року по реєстру - 27 козачок.105
  
   10. Бiлгород-Днiстровське районне товариство Українського козацького з'єднання.
   14.10.1997 роцi в м. Бiлгородi-Днiстровському було засновано Окремий осавульський курiнь Чорноморського козацького вiйська, який налiчував 100 осiб за реєстром. Виборним отаманом став полковник УК Бiлоус В.П. (звання присвоєно наказом N79 Гетьмана Українського козацтва I.Бiласом).106
   В липнi 2004 року було проведено переєстрацiю курiня, який був зареєстрований як громадська органiзацiя Бiлгород-Днiстровське районове козацьке товариство Чорноморського козацького з'єднання з правом юридичної особи; був також вiдкритий рахунок в банку.
   На теперiшнiй час органiзацiя нараховує 205 осiб, в неї також входить окремий козацький курiнь iм. отамана Сидора Бiлого. Курiнь очолює отаман Городниченко П.М. - полковник УК.
   Робота в основному будується на виконаннi регiональної програми вiдродження та розвитку Українського козацтва на Одещинi. Готувались та проводилися заходи в вiдповiдностi до регiональної програми. Продовжується також розбудова органiзацiї, укрiплення авторитету та довiра до козацтва з боку других верств населення. В першу чергу старшина козацького товариства ставить на мету розширення органiзацiї шляхом вступу в органiзацiю колективних членiв, виховна робота, яку органiзацiя проводить в навчальних закладах (технiкумах, школах, училищах).
  
   11. Акерман-Днiстровська Сiч.
   На початку 2005 року почала свою дiяльнiсть Акерман-Днiстровська Сiч - об'єднання козакiв Бiлгород-Днiстровського, Татарбунарського, Арцизського, Саратського, Тарутинського районiв.107
   Засновниками Акерман-Днiстровської Сiчi стали Царенков О.П., Єремєєв В.I., Тимофєєв В.Я.
   Отаманом було обрано генерал-хорунжего Царенкова О.П., писарем полковника Черв'яка О.О., осавулом - полковника Єремєєва В.I., заступником отамана з iдеологiї осавула Смаковського В.М., заступником отамана з культури - осавула Зорило I.С., заступником отамана по роботi з молод'ю - генерал-хорунжого Тимофєєва В.Я.
   Акерман-Днiстровська Сiч входить до Пiвденного округу України козацькiй (командувач - генерал-отаман, польовий гетьман Петько А.I.).
  
  
  

VI. ДIЯЛЬНIСТЬ ЗАДНIСТРОВОГО КОЗАЦТВА

  
   В програмi дiяльностi Українського Чорноморського козацтва, до складу якого входить бiльшiсть вищезазначених козацьких об'єднань, є такi слова:
   "Враховуючи унiкальнiсть козацтва, як соцiального явища свiтового масштабу, що воно несе в собi неосяжний нацiонально-духовний, морально-виховний i вiйськово-патрiотичний потенцiал; що Українське козацтво е наша українська форма демократiї i державностi i форма вiйськового устрою; що структура органiзацiї Українського козацтва легко вписується в адмiнiстративний устрiй України i пiдкрiплює його, метою козацького руху е розбудова української держави через духовне об'єднання народу, мобiлiзацiя енергiї на економiчне процвiтання i пiдняття добробуту людей..."
   Бiлгород-Днiстровською районною державною адмiнiстрацiєю вiд 1 червня 2000 року за N204/2000 було видано розпорядження щодо створення при головi райдержадмiнiстрацiї Координацiйної ради з питань розвитку Українського козацтва.108 Затверджено її склад:109
   Iгумнов Павло Михайлович - заступник голови районної державної адмiнiстрацiї, голова Координацiйної ради.
   Логiнов Геннадiй Вiкторович - завiдуючий вiддiлом органiзацiйної i кадрової роботи та з питань нагород, заступник голови Координацiйної ради.
   Городецький Леонiд Григорович - паланковий отаман Бiлгород-Днiстровської паланки Українського козацтва, полковник Українського козацтва, заступник голови Координацiйної ради.
   Тимофєєв Валерiй Якович - директор Адамiвської загальноосвiтньої школи I-II ступенiв, паланковий лицар Бiлгород-Днiстровського козацтва, осавул Українського козацтва, секретар Координацiйної ради.
   Головними завданнями Координацiйної ради є:
  -- сприяння розвитку в районi козацького руху;
   - аналiз стану розвитку Українського козацтва в районi та координацiйної взаємодiї органiв виконавчої влади i козацьких органiзацiй у сферi вiдродження iсторик-культурних та господарчих традицiй Українського козацтва в районi.110
   З метою реалiзацiї вимог Нацiональної програми вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки, затвердженої Указом Президента вiд 15.11.2001 року N 1092/2001, вiдповiдного плану МВС України вiд 28.02.2002року , плану УМВС України в Одеськiй областi вiд 17.04.2002 року бiльш ефективного використання можливостей, передбачених положенням Закону України "Про участь громадян в охоронi громадського порядку i державного кордону", згiдно плану Б-Днiстровського РВ УМВС України в Одеськiй областi щодо реалiзацiї вимог Нацiональної програми вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки вiд 03.05.2002 року111, було здiйснено такi заходи:
   - проведено робочi зустрiчi з керiвниками Українського козацтва для розробки напрямкiв спiвпрацi в охоронi громадського правопорядку;
   - проведено монiторинг дiючих козацьких формувань на територiї району;
   - визначено чисельнiсть козацьких пiдроздiлiв, якi мають намiр створювати громадськi формування з охорони порядку;
   - надано допомогу щодо створення громадських формувань з охорони громадського порядку iз числа козацтва та розробки їх статутiв;
   - здiйснено перевiрки членiв громадських формувань iз числа козацтва з метою недопущення членства в ГФ осiб, якi перебувають на профiлактичних облiках.
   Постiйно здiйснюються слiдуючи засоби, якi узгодженi з Б-Днiстровським Паланковим козацьким товариством:
   - органiзовуються навчання з правової та спецiальної пiдготовки членiв громадських формувань з охорони громадського порядку iз числа козацтва з видачею їм сертифiкатiв встановленого зразку;
   - залучаються до охорони громадського порядку на вулицях в мiсцях масового вiдпочинку громадян, вiдзначення державних свят, проведення спiльних рейдiв, до охорони природно-iсторичних заповiдникiв, збереження врожаю вiд розкрадання та iнших заходiв члени громадських формувань iз числа козацтва;
   - здiйснюється комплекс заходiв щодо пiдготовки допризовної молодi до вiйськової служби з урахуванням кращих традицiй козацтва;
   - проводиться робота по вiдбору кандидатiв на службу в ОВС серед кращих членiв громадських формувань з охорони громадського порядку з числа Українського козацтва;
   - постiйно вивчається, узагальнюється та направляється для впровадження передовий досвiд участi козацьких громадських формувань в охоронi громадського порядку.
   14 жовтнi 2003 року було проведено засiдання координацiйно-полiтичної ради, на якiй були керiвники та представники районних органiзацiй полiтичних партiй, керiвники районних органiзацiй, профспiлок, представники засобiв масової iнформацiї, керiвники та представники районних громадських органiзацiй, серед яких був Городецький Леонiд Григорович, отаман Бiлгород-Днiстровського паланкового козацького товариства.112
   28 грудня 2001 року Одеською обласною державною адмiнiстрацiєю видано розпорядження N1097/А-2001 про заходи щодо виконання Нацiональної програми вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки.113 Затверджено заходи щодо виконання Програми.114 Заходи такi:
   - залучати козацькi громадськi формування до проведення рейдiв з охорони лiсiв та водних живих ресурсiв областi;
   - надавати пiдтримку козацьким мистецьким колективам: хоровiй капелi "Свiточ", вокальному ансамблю "Козацькi забави", дитячому ансамблю "Козачата";
   - забезпечити iнформацiйну пiдтримку реалiзацiї основних положень програми;
   - спiльно з козацькими товариствами органiзувати вiйськово-патрiотичне виховання учнiвської молодi, започаткувати при проведеннi мiських, районних i обласних змагань серед допризовної молодi показовi виступи спортсменiв з козацьких видiв єдиноборств;
   - розробити обласну комплексну програму господарської дiяльностi Українського козацтва;
   - сприяти утворенню цiльових позабюджетних фондiв Українського козацтва для його вiдродження, розвитку та пiдтримки;
   - спiльно з Пiвденним напрямом Прикордонних вiйськ України розглянути питання щодо участi козацьких громадських формувань у сприяннi охорони Державного кордону України на територiї областi;
   Вiддiлом освiти Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї впроваджено такi заходи щодо виконання Нацiональної програми: (наказ N288 вiд 22 жовтня 2002 року).115
   - залучаються Бiлгород-Днiстровське мiжрайонне та Бiлгород-Днiстровське мiське товариства Українського козацтва до вiйськово-патрiотичного виховання, фiзкультурно-спортивної, туристсько-краєзнавчої та культурно-просвiтницької роботи серед учнiвської молодi;
   - запроваджено в закладах освiти дитячо-юнацьку вiйськово-патрiотичну гру Сокiл" як форму вiйськово-патрiотичного виховання, спортивно-масової та оборонно-масової роботи;
   - вiддiл освiти бере участь у районних етапах Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедицiї учнiвської молодi "Краса i бiль України", iсторико-географiчної експедицiї учнiвської молодi "Сто чудес України";
   - розвиваються та популяризуються види спорту, заснованi на козацьких традицiях, беруть участь в змаганнях, якi внесенi до Єдиного календарного плану змагань України;
   - проведено у жовтнi 2002 року на базi Адамiвської ЗОШ I-II ст. семiнар-практикум по створенню та органiзацiї роботи козацьких молодiжних товариств як осередкiв вiдродження i розвитку традицiйних козацьких форм самоврядування.
   Програма заходiв спирається на перелiк заходiв управлiння освiти i науки облдержадмiнiстрацiї вiд 18.02.2002 року N55-02,116 Наказ на виконання Наказу Мiнiстерства117 освiти i науки України вiд 29.12.2001 р. N821 "Про оголошення Указу Президента країни "Про нацiональну програму вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки", розпорядження голови Одеської облдержадмiнiстрацiї вiд 28 грудня 2001 р. N1097/А-2001 "Про заходи обласної державної адмiнiстрацiї щодо виконання Нацiональної програми вiдродження та розвитку Українського козацтва на 002-2005 роки", поширення народних традицiй пiдвищення рiвня вiйськово-патрiотичного виховання учнiвської та студентської молодi, її готовностi до захисту Вiтчизни, збереження i пропаганди iсторичної та культурної спадщини українського народу.
   Вiйськовий комiсарiат областi щорiчно iнформується координатором дiяльностi козацьких осередкiв - на виконання розпорядження начальника Головного органiзацiйно-мобiлiзацiйного управлiння Генерального штабу Збройних Сил України вiд 04.01.2004 року N115/5/16 з метою аналiзу реалiзацiї нацiональної програми вiдродження та розвитку українського козацтва на 2002-2005 роки.118
   Згiдно звiту координатора дiяльностi козацьких осередкiв секретаря Координацiйної ради з питань розвитку Українського козацтва при головi Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї Тимофєєва В.Я. вiд 10.02.2004 року, на територiї Бiлгород-Днiстровського району функцiонують 8 осередкiв Українського козацтва. Є дитячi, юнацькi органiзацiї (гуртки) при товариствах:
   1. Адамiвська загальноосвiтня школа I-II ступенiв (школа козацько-лицарського виховання). Дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Українського козацтва.
   2. Долинiвська загальноосвiтня школа I-II ступенiв. Дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Українського козацтва.
   3. Бiленкiвська загальноосвiтня школа I-II ступенiв. Дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Українського козацтва.
   4. Молозька загальноосвiтня школа I-III ступенiв. Дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Українського козацтва.
   5. Випаснянська загальноосвiтня школа I-Ii ступенiв. Дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Українського козацтва.
   6. Бiлгород-Днiстровська загальноосвiтня школа I-III ступенiв N11. Дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Українського козацтва.
   Були проведенi навчально-методичнi збори викладачiв допризовної пiдготовки 1 сiчня 2004 року. На зборах були розглянутi такi напрями виховання учнiв, що ґрунтуються на козацьких вiйськово-патрiотичних традицiях, як козацьке тiлодуховиховання.
   Козацькi товариства беруть участь у вiйськово-патрiотичному вихованнi молодi. Спiвпрацюють з цих питань з вiйськовими частинами, вiйськовим комiсарiатом та ВНЗ (Адамiвськiй курiнь Українського козацтва, Бiлгород-Днiстровська паланка Українського козацтва, Буджацька Сiч Українського козацтва, Бiлгород-Днiстровський 1-й Окружний полк iм. П.Орлика Українського козацтва, Бiлгород-Днiстровський Окремий курiнь iм. С.Бiлого Українського козацтва).
   До урочистих проводiв призовникiв на строкову вiйськову службу пiд час проведення призову залучаються такi представники українського козацтва: Скляренко М.П. (Буджацька Сiч), Бойчев В.В. (Буджацька Сiч), Воробйов В.М. (Бiлгород-Днiстровський Кiш), Городецький Л.Г. (Бiлгород-Днiстровська паланка), Врублевський М.В. (Бiлгород-Днiстровський 1-й Окружний полк).
   Працює український козацький народний хор "Мрiя" пiд керiвництвом Зорила Iвана Сергiйовича. Вони проводять ряд концертiв, за якi вiдповiдальний осавул Українського козацтва Горбачов Святослав Петрович. 21 лютого 2004 року, 29 лютого - шефськi концерти для особового складу вiйськових частин А-3955, А-0664.119 5 березня 2004 року - шефський концерт для працiвникiв управлiння працi та соцiального захисту населення виконкому Б-Днiстровської мiської ради.120
   Козацькi громадськi формування Турлацького (курiнний - Скиба М.Є.) та Окремого (курiнний - Городниченко П.М.) куренiв залученi до рейдiв з охорони "Заповiдника дiда Євсея" (лiсничий Костецький Є.П. - осавул Українського козацтва). Планується з цього приводу розробити положення про громадськi формування цього напрямку (як положення про громадськi формування з охорони громадського порядку) та передбачити в ньому гарантiї соцiального захисту його членiв.
   Вiддiли культури (начальник Корчагiна Д.I.) та освiти (начальник Добринiна З.I.) постiйно надають пiдтримку козацьким мистецьким колективам (колективи "Веселка", "Гроно", козацький хор, духовий оркестр).
   У жовтнi 2004 року козацькi самодiяльнi колективи прийняли участь у обласному фестивалi - огляду козацького мистецтва. Заплановано обласний фестиваль - огляд козацького мистецтва зробити традицiйним i проводити щорiчно з нагоди Дня Українського козацтва (друга декада жовтня).
   В районних газетах "Советское Приднестровье", "Будьте с нами", "Торнадо" започаткованi рубрики, тематичнi сторiнки з метою висвiтлення надбань iсторiї, культури, традицiй українського козацтва.
   Вiддiли райдержадмiнiстрацiї: фiзичної культури та спорту, культури, освiти та сiльвиконкоми спiльно з козацькими товариствами (зокрема - Бiлгород-Днiстровською паланкою, Адамiвським куренем, Буджацькою Сiччю, Окремим куренем iм. С. Бiлого.) планують вiйськово-патрiотичне виховання учнiвської молодi; започаткованi показовi виступи спортсменiв з козацьких видiв єдиноборств (зокрема при проведенi Дня мiста, свята незалежностi). Бiльшiсть членiв Українського козацтва - офiцери-вiдставники. Розробляються методичнi рекомендацiї щодо залучення цiєї категорiї до вiйськово-патрiотичного виховання молодi.
   Вiддiлами райдержадмiнiстрацiї: фiзичної культури та спорту, оборонної та мобiлiзацiйної роботи разом iз сiльвиконкомами ведеться робота по створенню козацьких вiйськово-спортивних клубiв у селах Нова Царичанка та Адамiвка. Розроблюється положення про клуби цього напрямку; планується надавати їм допомогу, зокрема методичну, фiнансову на Всеукраїнському рiвнi.
   Згiдно планiв роботи вiддiлу фiзичної культури та спорту райдержадмiнiстрацiї, сiльвиконкомiв козацька молодь району бере участь у щорiчних лицарських турнiрах, якi проходять влiтку в старовиннiй Бiлгород-Днiстровськiй фортецi. Цей турнiр зроблено Всеукраїнським.
   Розроблена районна комплексна програма господарської дiяльностi осередкiв Українського козацтва.
   У Бiлгород-Днiстровському районi утворено районне вiддiлення господарсько-комерцiйних проектiв Українського козацтва (представник регiонального вiддiлення - полковник УК Царенков О.О.).
   Згiдно розробленiй програмi господарської дiяльностi козацтва в районнi утворено кiлька селянських-козацьких (фермерських) господарств (Бойчева В.В., Скляренка М.П. та iн.).
   Утворено цiльовий позабюджетний фонд Українського козацтва для його вiдродження, розвитку та пiдтримки ("Козацька кредитна спiлка").
   Щорiчно з нагоди вiдзначення рiчниць незалежностi України проводяться меморiальнi акцiї з упорядкування козацьких поховань (Старокозаче, Козацьке, Петрiвка, Староцаричанка, Адамiвка).
   Районна органiзацiя "Молода Сiч" налагодила зв'язки з Всесвiтнiм Конгресом українцiв (вiце-президент Верiга Iван - професор Торонтського унiверситету - Канада).
   Починаючи з 2000 року, заходи щодо проводiв призовникiв району на строкову вiйськову службу проводяться за участю представникiв Українського козацтва - зокрема - отамана Буджацької Сiчi генерал-хорунжего УК Скляренка М.П., полковникiв УК Бойчева В.В., Городецького Л.Г., Тимофєєва В.Я., Устименка Б.I. та iн.). Планується формувати окремi пiдроздiли Збройних сил України за рахунок молодi - представникiв Українського козацтва.
   Вiддiл оборонної та мобiлiзацiйної роботи райдержадмiнiстрацiї спiльно iз керiвництвом козацьких осередкiв Буджацької Сiчi, Бiлгород-Днiстровської паланки подав пропозицiї щодо участi козацьких формувань району у сприяннi охорони Державного кордону України на дiлянцi Старокозацької застави на розгляд командування Пiвденного напряму Прикордонних вiйськ України. Планується створити, зокрема на базi Старокозацької застави окремий пiдроздiл (у складi частини) з числа вiйськовослужбовцiв - представникiв Українського козацтва.
   Вiддiли райдержадмiнiстрацiї: оборонної та мобiлiзацiйної роботи, освiти, сiльвиконкоми залучають козацькi товариства району ( зокрема - Бiлгород-Днiстровську паланку, Буджацьку Сiч) до вiйськово-патрiотичного виховання учнiвської молодi (зокрема, на достатньому рiвнi ця робота ведеться у Долинiвськiй ЗОШ I-II ст., Адамiвський ЗОШ I-II ст., Бiленькiвськiй ЗОШ I-II ст.). Ця робота проводилася у 1997-2002 роках також у Випаснянськiй ЗОШ I-II ст., Вигiнськiй ЗОШ I-II ст., Старокозацькiй ЗОШ I-II ст. Розробляються методичнi рекомендацiї щодо спiвробiтництва педагогiчних колективiв загальноосвiтнiх шкiл та Українського козацтва у справi вiйськово-патрiотичного виховання молодi.121
  
  
  

VII. УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГIКА

  
   Нацiональна iдея є провiдною, об'єднуючою в iсторичному буттi кожного народу, нацiї (етносу). Українська нацiональна iдея проходить через всю педагогiчну спадщину минулих епох. Вона надихала цiлi поколiння освiтнiх дiячiв, педагогiв на вiрне служiння рiдному народу. Дослiдження витокiв, становлення й розвитку нацiональної системи виховання, вiтчизняної педагогiки є першорядною проблемою, вiд розв'язання якої залежить вихiд незалежної Української держави на сучасний рiвень свiтових стандартiв у галузi освiти i виховання.
   Творчий пiдхiд до iсторико-педагогiчної спадщини нашого народу дозволяє стверджувати, що чiльне мiсце в нiй належить могутньому освiтньо-виховному потенцiалу, який найдоцiльнiше назвати українською козацькою педагогiкою. Щоб розкрити її основнi ознаки, необхiдно насамперед з'ясувати, що таке українське козацтво як культурно-iсторичний феномен.
   Народ - нацiя - це самовiдтворювана система. Вона може втратити певнi функцiї (державницькi), але доки жива - спроможна сягати ще вищих рiвнiв свого розвитку. Потрiбнi лише внутрiшня сила i воля.
   Втiленням волi i сили, феноменом вiдродження свiдомо i послiдовно стало козацтво. Славетний байда (Вишневецький) не тiльки поборює вiйськову потугу татар i туркiв, а й гордо вiдкидає компромiс (навiть в iм'я життя) з поневолювачами народу (вiра твоя, кидає вiн у вiчi султановi погана - тож волiю умерти, але не бути в спiлцi з тобою). В iм'я розквiту народу П.Конашевич-Сагайдачний з усiм своїм кошем вступає до Київського освiтнього братства. Б. Хмельницький сприяє розвитку Києво-Могилянської академiї, багато полковникiв здобуває освiту в зарубiжних унiверситетах. Гетьман I.Мазепа будує освiтнi заклади та храми. П. Орлик творить найдемократичнiшу та найгуманiстичну в Європi Конституцiю, а Кирило Розумовський докладає максимальних зусиль для створення в Батуринi унiверситету й 52 роки очолює росiйську академiю наук i здобуває всеєвропейське визнання.
   Уся козацька Україна була подiлена на полки, i в усiх полках та у володiннях Сiчi функцiонували рiзного роду школи. Тi школи давали свiтську, релiгiйну i вiйськову освiту, а головне - готували до життя: як приватного, так i державного. Україна вся була всiяна навчально-виховними закладами i закономiрно була визнана Європою як найосвiченiша країна - нацiя ...
   Iсторiя вчить: поки козацтво було могутньою, суспiльною культуротворчою, морально-духовною, нацiонально-патрiотичною потугою, доти Україна зберiгала свою незалежнiсть чи автономiю.
   Загальновiдомо: козацтво - надзвичайно високого, елiтного рiвня вiйськова органiзацiя, але самою iсторiєю їй судилося вiдiграти роль вирiшальної сили у вiдродженнi нацiї-держави, захистi демократiї i свободи, гуманiзму, найвищого рiвня - конституцiйної, правової культури.
   Дика i темна, свавiльна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цiєї мiсiї виконати не могла.
   Нагадаймо свiдчення Д. Яворницького: на Сiч приймали лише тих, хто визнав православну вiру, спiлкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, вiйськове товариство й Україну, та за них бути готовим вiддати й життя. Iноземцi вiдзначали: козацтво породило найвидатнiший феномен лицарства, патрiотизму, честi - духовне побратимство; їм не вдалося зафiксувати жодного випадку зради цього тилу людства!
   I цiлком зрозумiло, що такий тип людей не мiг з'явитися сам собою, з нiчого.
   Вирiшальну роль у кристалiзацiї українського характеру вiдiграла козацька освiта, педагогiка самопiзнання та самореалiзацiї, особової й нацiонально-релiгiйної самосвiдомостi, фiлософiї життя по-людськи: чесно i совiсно, патрiотично й професiонально, на засадах демократiї i свободи, красиво i просто.
   Закономiрно, що народ в iсторичних пiснях i думах пiднiс козацтво на висоту iдеалу. Г. Сковорода не тiльки розвинув фiлософсько-етичний принцип самопiзнання, самотворення, самореалiзацiї, а й уславив як образ-взiрець "отця вольностi Богдана". Т. Шевченко, написавши не тiльки "Кобзаря", а й "Букваря", еталонами людини оспiвував носiїв козацької фiлософiї, етики i моралi, гiдностi i честi, полiтичної активностi та державницької мудростi. До речi, Великий Кобзар був курiнним отаманом Петербургського козацького Кошу!
   Тож природно, що форми козацької етнопедагогiки жили в творах П. Кулiша i М. Костомарова, П. Мирного, I. Франка i Л. Українки, Карпенка-Карого, у працях видатних педагогiв Г. Ващенка i Янiва, Шлемкевича, Сухомлинського i Стельмаховича, а нинi повертається до системи сучасної освiти як незнищенний Дух нацiї.
   Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовнiсть, що стала гордiстю i окрасою, вершиною української нацiональної культури. Її освiтньо-виховний, емоцiйно-естетичний потенцiал лiг в основу не лише козацької, а й усiєї української нацiональної системи виховання. Козацтво було, в кращому розумiннi цих понять, аристократiєю нацiонального духу, високоморальною елiтою своєї нацiї. Палкий український патрiотизм козакiв був могутнiм стимулом до державотворчого, вiльного i незалежного життя.
   Багатовiковий визвольний козацький рух покликав до життя унiкальне явище не лише схiднослов'янської, а й свiтової культури - козацьку педагогiку. Вона найтiснiше пов'язана з матерiальною i духовною сферами, творцями яких було українське козацтво.
   Українська козацька система виховання - глибоко самобутнє явище, аналогiв якому не було в усьому свiтi. Вона мала кiлька ступенiв. Передусiм - дошкiльне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батькiвської i материнської народної козацької педагогiки. Вже в цей перiод специфiчною була роль батька: вiн цiлеспрямовано займався загартуванням своїх дiтей, формував у них лицарську честь i гiднiсть, готував їх до подолання життєвих труднощiв, до захисту рiдної землi, вiльного життя.122
   Другий ступiнь козацького виховання найдоцiльнiше назвати родинно-шкiльним. У козацьких, братських та iнших типах шкiл найвищий статус мали родиннi, нацiональнi, духовнi i матерiальнi цiнностi, якi переростали в загальнонацiональнi (заповiдi волелюбних батькiв i дiдiв, традицiї, звичаї i обряди тощо) i включали в себе релiгiйно-моральнi цiнностi. Потiм молодь, яка прагнула знань, училася у вiтчизняних колегiумах i академiях, у вiдомих унiверситетах Європи, отримувала пiдвищену i вищу освiту. Такi молодi люди, освiченi i вихованi на європейському рiвнi, часто очолювали, як правило, нацiонально-визвольний рух, брали активну участь у розбудовi освiти, науки i культури України та iнших, зокрема, слов'янських держав. У сiчових i козацьких школах, школах джур, а також по закiнченню вищих навчальних закладiв юнацтво одержувало систематичне фiзичне, психофiзичне, моральне, естетичне i трудове загартування, нацiонально-патрiотичну пiдготовку, спортивно-вiйськовий вишкiл.
   У центрi козацької педагогiки - iдеал вiльної i незламної в своїх прагненнях до свободи людини, яка на вiтчизняних традицiях громадського, полiтичного життя розвиває рiдну культуру й економiку, будує незалежну державу. Козацька виховна мудрiсть плекає обумовлений конкретно-iсторичними обставинами тип українця, який свято береже традицiйнi родиннi i загальнонацiональнi цiнностi.
   Будучи найтиповiшими представниками українського народу, козаки виробили власну духовнiсть, яка стала гордiстю нацiонального менталiтету, його найвищою вершиною. Такими компонентами духовностi є козацька iдеологiя, козацька фiлософiя, козацька мораль i етика, козацький свiтогляд, козацький характер та iн. Оволодiваючи козацькою духовнiстю, пiдростаючi поколiння української молодi заперечували рабську психологiю, втрату людиною самостiйностi й гiдностi, слабодухiсть, пасивнiсть, невiру в свої сили, полiтичне прислужництво.
   Козацьке загартування тiла й духу своїми коренями сягає часiв праукраїнської iсторiї. Цiлiсна система козацького тiловиховання викристалiзувалася i досягла найвищого ступеня розвитку саме в запорозьких козакiв. Тiлесне i психофiзичне загартування козакiв було складовою частиною комплексної i цiлiсної системи iдейно-морального, емоцiйно-естетичного i вiйськово-спортивного виховання.
   Висока ефективнiсть дiї козацької педагогiки, втiлення нею найвищих досягнень нацiональної педагогiчної спадщини забезпечує глибоку i всебiчну етнiзацiю пiдростаючого поколiння. Пiзнавально-виховний потенцiал козацької педагогiки сприяє створенню таких соцiальних ситуацiй, умов, якi найбiльше вiдповiдають сутностi генофонду української нацiї. 123
   В умовах демократизацiї i гуманiзацiї суспiльного життя, змiцнення незалежностi України досягнуто такого доробку в теорiї i практицi нацiональної системи освiти i виховання, який дозволяє перейти на новий, вищий рiвень розвитку вiтчизняної педагогiки.
   Важливу роль у її розвої вiдiграли Державна нацiональна програма "Освiта. Україна ХХI столiття", концепцiя нацiонального виховання, схвалена Всеукраїнською педагогiчною радою працiвникiв освiти (червень 1994 р.), програми i концепцiї Iнституту українознавства Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка.
   Мета нацiонального виховання - плекання пiдростаючих поколiнь з глибоко нацiональною свiдомiстю i самосвiдомiстю, характером, свiтоглядом та iдеалами на традицiях культури, духовностi рiдного народу, на кращих досягненнях iнших народiв.
   У перiод утвердження незалежної України вiдроджене Українське козацтво як громадсько-полiтична органiзацiя створила Українське дитяче i юнацьке товариство "Сiч", Всеукраїнський доброчинний Фонд лицарського виховання iм. Петра Сагайдачного. В осередках цих органiзацiй, у багатьох родинах, школах та iнших навчально-виховних закладах дiє козацька педагогiка.
   Головна мета сучасної козацької педагогiки - плекання в родинi, школi i громадському життi козака-лицаря, палкого патрiота, мужнього громадянина незалежної України, захисника рiдної землi з яскраво вираженою нацiональною свiдомiстю i самосвiдомiстю, високим рiвнем моралi, духовностi.
   У багатьох регiонах України дiють учнiвськi козацькi гурти, куренi, кошi, братства, товариства та iн. Створюються козацькi читанки, хрестоматiї, розробляються методики i технологiї виховної роботи на козацько-лицарських традицiях. Поряд iз вiдродженням таких органiзацiй, як "Сiч", "Пласт", "Сокiл", народжуються i мiцнiють дитячi та юнацькi об'єднання суто козацького характеру, зокрема "Джура" - дитячо-юнацька органiзацiя нацiонально-духовного вiдродження, дитяча та молодiжна органiзацiя Українського козацтва "Молода Сiч". 124
   У 1995 р. Мiнiстерство освiти України довело до вiдома i використання в навчально-виховнiй роботi "Методичнi рекомендацiї педагогiчним колективам закладiв освiти України по вiдродженню iсторико-культурних та господарських традицiй українського козацтва".125
   5-6 липня 1997 р. вiдбулася Всеукраїнська науково-практична конференцiя "Сучасна козацька педагогiка", на якiй розроблено i схвалено чимало важливих документiв (концепцiй, програм та iн.), спрямованих на подальший розвиток нацiональної системи освiти, виховання молодi на традицiях українського козацтва. Такi конференцiї вирiшено проводити щорiчно.
   У тижневику "Освiта" вiд 24 вересня - 1 жовтня 1997 р. було надруковано першу в iсторiї вiтчизняної педагогiки програму "Сучасне козацько-лицарське виховання дiтей i юнацтва України".126
   Програма передбачає реалiзацiю трьох основних змiстовних компонентiв. Перший стосується вивчення дiтьми, пiдлiтками i юнаками iсторiї Українського козацтва, другий - вiтчизняної нацiональної культури (мистецтва, науки, освiти) i третiй - вiйськової майстерностi козакiв.
   Розробленi методичнi матерiали, якi спрямованi на надання конкретної практичної допомоги вчителям, вихователям, класоводам, класним керiвникам, батькам з метою досягнення цiлей програми.127
   Нiщо не повертається в традицiйних формах, час диктує свої. Не всi форми вiдповiдають сучасностi i в козацькiй педагогiцi: нинi iнший тип виробничих вiдносин, побуту, потреб та свiдомостi. Але дух не втрачає сили, енергiї, цiлеспрямованостi до мети. Тому не можуть не використовуватися такi принципи козацької педагогiки, як любов до сiм'ї, роду i нацiї; до рiдної природи, оселi, землi; дух лицарства (побутового, вiйськового i державницького) i волелюбностi, життєносний дух побратимства; дух особової, соцiальної i нацiональної самосвiдомостi, гiдностi та честi...
   Iсторiя козацтва Заднiстров'я останнього десятилiття ХХ столiття - першого десятилiття ХХI столiття дiють нам великий iсторичний урок громадського почину. Вiн полягає в тому, що козацько-лицарськi традицiї, цiнностi, їхнiй могутнiй потенцiал цiлеспрямовано, творчо, вiдроджують козацькi органiзацiї i навчальнi заклади на громадському i державному рiвнях.
   Започатковано ще у 2001 роцi проведення на базi Адамiвської ЗОШ I-II ст. щорiчного конкурсу на краще знання вiйськової iсторiї України серед учнiв випускних класiв за призами газети "Советское Приднестровье".
   В звiтний перiод оргкомiтетом кiносвята "Козаки йдуть" було органiзовано показ низки фiльмiв про козацький перiод української iсторiї (2002-2003 роки).
   У рамках кiносвята "Козаки йдуть" було проведено перед сеансами концерти, виставки, творчi змагання школярiв.128
   15 березня 2002 року - розпорядження Президента України про вшанування пам'ятi гетьмана Петра Сагайдачного у зв'язку з 380-ю рiчницею вiд дня його смертi. Виконання Розпорядження Президента України було забезпечено Одеською обласною державною адмiнiстрацiєю.129
   У закладах освiти Бiлгород-Днiстровського району проведенi тематичнi заходи для популяризацiї полiтичної, вiйськової та благодiйної дiяльностi Петра Сагайдачного, виховання у молодi патрiотизму та поваги до iсторичного минулого українського народу.
   З допомогою вчителiв iсторiї, шкiльних бiблiотекарiв проведенi уснi журнали, тематичнi класнi години, випуски газет, вечори пам'ятi.
   Змiстовна робота проведена в Адамiвськiй загальноосвiтнiй школi I-II ступенiв, Випаснянськй загальноосвiтнiй школi I-III ступенiв N1, Старокозацькiй загальноосвiтнiй школi I-III ступенiв, Долинiвськiй загальноосвiтнiй школi I-II ступенiв.
   В Адамiвськiй загальноосвiтнiй школi козацько-лицарського виховання проведено тиждень пам'яти П.К.Сагайдачного (з 15 по 19 квiтня 2002 року):
   - блiц-iнформацiя по класах "Згадаймо праведного гетьмана...";
   - урочисте засiдання Ради Джур та Дан. Присвоєння козацькому загону 6 класу iменi П.К.Сагайдачного;
   - спецiальний випуск шкiльної газети "Рiч про Адамiвську Сiч", усний журнал "Згадаймо праведного гетьмана";
   - урочиста шкiльна лiнiйка у зв'язку з 380-ю рiчницею вiд дня смертi П.К.Сагайдачного;
   - вечiр пам'яти П.К.Сагайдачного.130
   26 березня 2002 року - розпорядження Президента України N55-2002 р. "Про вiдзначення 350-ї рiчницi Батозької битви "перемоги вiйськ Богдана Хмельницького у битвi пiд Батогом 22-23 травня 1652 року", розпорядження начальника управлiння освiти i науки Одеської облдержадмiнiстрацiї N6206/705 вiд 10.04.2002 року, наказ по вiддiлу освiти Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї вiд 04.2002 року.131
   У навчально-виховних закладах Бiлгород-Днiстровського району було проведено тематичнi лекцiї, уроки, бесiди тощо, присвяченi визвольнiй вiйнi українського народу середини ХУII столiття, зокрема перемоги у Батозькiй битвi; залучено до цiєї роботи викладачiв iсторiї, працiвникiв музеїв та архивiв, науковцiв та лiтераторiв, полiтичних дiячiв; було широко висвiтлено в мiсцевих друкованих та електронних засобах масової iнформацiї заходи, присвяченi вiдзначенню ювiлею Переяславської козацької ради; було органiзовано тематичнi виставки в бiблiотеках, конкурси класних газет, плакатiв, малюнкiв i святковi концерти художньої самодiяльностi, спортивнi змагання з нацiональних видiв бойових мистецтв з козацьких вправ у володiннi старовинною зброєю; проведено зльоти юних козачат, зустрiчi з представниками громадських козацьких об'єднань.
   Було затверджено наказ N287 по вiддiлу освiти Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї вiд 22 жовтня 2002 р. на виконання Указу Президента України вiд 13 березня 2002 року N238/2002 "Про вiдзначення 350-рiчницi Переяславської ради 1654 року" i розпорядження райдержадмiнiстрацiї N368/2002 вiд 20 червня 2002 року "Про збереження та пропаганду iсторичної i культурної спадщини українського народу".132 Затверджено Заходи щодо вiдзначення Ради.133
   Згiдно наказу державного управлiння екологiї та природних ресурсiв в Одеськiй областi вiд 29 грудня 2003 року було проведено обласний екологiчний конкурс серед учнiв 7-11 класiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв за пiдтримки управлiння освiти i науки Одеської облдержадмiнiстрацiї та Чорноморського козацького з`єднання Українського козацтва. Мета - поширення народних традицiй, виховання серед дiтей та юнацтва нацiональної гiдностi, готовностi до захисту рiдного краю, забезпечення всебiчного розвитку їхнього духовного свiтогляду, любовi до природи, української культури, мови та батькiвської землi. Конкурсантами було висвiтлено екологiчне становище в рiдному селi та мiстi, вiдношення козакiв до збереження екологiї вiд ХУ до ХХ столiть включно. Описано були флора та фауна територiї, де проживає учасник конкурсу, вiдродження та дiяльнiсть сучасник козакiв у 1917-1921 роках вiльного козацтва; сучасного козацтва; роль i дiяльнiсть суспiльства в збереженнi екологiї, запобiганнi екологiчним катастрофам.134
   У складi журi для оцiнки робiт входили, крiм iнших, Скляренко М.П. - отаман Буджацької Сiчi, генерал-хорунжий УК; Городецький Л.Г. - отаман Бiлгород-Днiстровської паланки, полковник УК; Тимофєєв В.Я. - полковник УК, головний спецiалiст вiддiлу освiти.
   16 сiчня 2004 року вийшло розпорядження Одеської обласної державної адмiнiстрацiї N18/А-2004 "Про вiдзначення 85-ї рiчницi проголошення Акта злуки навчально-виховними закладами Бiлгород-Днiстровського району".
   Згiдно розроблених заходiв щодо вiдзначення 85-ї рiчницi проголошення Акта злуки 22 сiчня 2004 року в навчально-виховних закладах району проведенi тематичнi класнi години, iнформацiйнi лiнiйки, конференцiї старшокласникiв, диспути. Заходи пiдготовленi вчителями iсторiї, лiтератури, заступниками директорiв з виховної роботи.
   Змiстовнiстю, науковiстю вiдзначаються масовi заходи з учнями, проведенi у Випаснянськiй ЗОШ I-III ст. N2 (науково-практична конференцiя старшокласникiв "Етапи становлення української держави", вчитель iсторiї Кривенко А.К.), у Випаснянськiй ЗОШ I-III ст. N1 (диспут для учнiв 10-11 кл. "День Соборностi: Я i Україна", вчителi iсторiї Iваненко О.Я., Кожухаренко В.М., бесiда для учнiв 7-8 кл. "На шляху до вiдродження української державностi" - готували вчителi iсторiї, класнi керiвники).
   Тривав районний етап Всеукраїнського конкурсу учнiвської творчостi на тему: "Iдея Соборностi України: творчiсть Тараса Шевченка; минуле, сучасне i майбутнє". Конкурс проводився з 4-х номiнацiй "Лiтература", "Iсторiя України i державотворення", "Образотворче мистецтво", "Декоративно-прикладне мистецтво". У березнi 2004 року було проведено районне свято на базi Адамiвської ЗОШ. "Генiй Т.Г. Шевченка та українське козацтво". 135
   Протягом сiчня 2004 року у навчальних закладах району проведено бесiди "Унiверсали Центральної Ради", виховнi години "Бiй пiд Крутами: уроки iсторiї", тематичнi науковi конференцiї, "круглi столи", тематичнi уроки, лекцiї, зустрiчi з видатними людьми краю з метою патрiотичного виховання молодi. В бiблiотеках закладiв освiти органiзовано книжковi тематичнi виставки "Соборна Україна: вiд iдеї до життя", "В сiм'ї великiй, в сiм'ї вольнiй, новiй", "Україна - соборна держава", проведенi iсторичнi читання "Бо є держава наша Україна i є її не втрачений народ", книжково-документальнi виставки "Соборнiсть України: державницька нацiональна iдея" (Випаснянськi ЗОШ I-III ст. N1 i 2, Шабськi ЗОШ I-III ст. N1 i 2, Старокозацька ЗОШ I-III ст.). На зимових канiкулах були проведенi для школярiв екскурсiї до iсторичних мiст України (Київ, Львiв).136
   Вiдзначався в закладах освiти Бiлгород-Днiстровського району День Захисника Вiтчизни (наказ по райво N45 вiд 11.02.2004 року).137 Була проведена така робота: проведенi ряд заходiв, в яких приймали участь козаки районних органiзацiй УК: районнi спортивнi змагання "козацькi забави", зустрiчi з воїнами рiзних родiв вiйськ.138
   Районним вiддiлом освiти (Тимофєєв В.Я.) розроблено положення про дитячо-юнацьку вiйськово-патрiотичну гру "Сокiл"; проведення цiєї гри взято на контроль вiддiлами райдержадмiнiстрацiї: оборонної та мобiлiзацiонної роботи, освiти, культури ще з 1998 року (тодi вона називалася вiйськово-патрiотична гра "Джура" та проводилася в Старокозацькiй ЗОШ I-III ст., Вигiнськiй ЗОШ I-II ст., Випаснянськiй ЗОШ I-III ст. N1, Адамiвськiй ЗОШ I-II ст., Долинiвськiй ЗОШ I-II ст.
   Органiзовано спiльну роботу навчальних закладiв та козацьких товариств щодо виховання молодi на засадах патрiотизму, демократiї, високої моралi та захисту Батькiвщини. Така робота органiзована в Адамiвськiй ЗОШ I-II ст., Долинiвськiй ЗОШ I-II ст., Бiленькiвськiй ЗОШ I-II ст., представники яких брали участь у травнi 2004 року в обласнiй науково-практичнiй конференцiї з цiєї проблеми.
   Постiйно дiючий семiнар з проблем козацького виховання органiзовано на базi Адамiвської ЗОШ I-II ст. Посилено спiльну роботу навчальних закладiв з ВНЗ щодо пошуку та вивчення архiвних документiв з питань iсторiї Українського козацтва. З Одеським нацiональним унiверситетом (iсторичним факультетом - викладачi - Бачинська О.А., Гуцолюк С.В., Гончарук Т.Г.) спiвпрацюють Петрiвська ЗОШ I-II ст., Адамiвська ЗОШ I-II ст. Добре було б створити раду з числа вчителiв iсторiї України, яка б координувала цю роботу.
   Органiзовуються спiльно з ВНЗ виставки студентськi творчi роботи пiд девiзом "козацькому роду нема переводу". Органiзованi такi виставки робiт школярiв в районi з 2004 року (зокрема "Збережемо Україну - козацьку державу" - травень 2004).
   Запроваджено в ВНЗ спецкурс "Козацтво на пiвднi Українi: iсторiя i сучаснiсть". В Адамiвськiй ЗОШ I-II ст.. такий спецкурс було запроваджено ще у 1998 роцi.
   Органiзовано в Одеськiй областi з 2004 року екскурсiї (зокрема - "Одеса козацька") учнiвської молодi до пам'ятних мiсць Одещини, пов'язаних з iсторiєю Українського козацтва. Розроблюється районний туристський маршрут - "Бiлгород-Днiстровський козацький".139
   З 2005 року почала працювати в напрямку козацько-лицарського виховання Андрiївська школа; в цьому роцi та наступному проведено традицiйнi семiнари (в березнi - в Адамiвськiй школi, в травнi - в гiмназiї N7 в Одесi); в квiтнi цього року проведено перший семiнар на базi Адамiвського дитячого садка для вихователiв пiдготовчих груп. Розроблено методичнi рекомендацiї для дитячих садкiв, загальноосвiтнiх шкiл...
  
   Народна мудрiсть говорить: якщо хочеш оставити про себе пам'ять на п'ятьдесят рокiв - сажай сад, на сто - будуй будинок, на тисячу - виховуй сина. Народ, що бажає зберегти себе в iсторiї, повинен пiклуватися про виховання своїх синiв.
   В системi освiти виховання вiдiграє провiдну роль, а навчання являється тiльки засобом виховання, i на змiну людинi розумнiй повинна прийти людина вихована i розумна.
   Але сучасний стан виховання загрозливий. Якщо рiвень навчання в загальноосвiтнiх школах становить 0,6 вiд можливої одиницi, то рiвень виховання - 0,3. Цей стан взагалi погiршується, бо практично не зроблено спроби змiнити в країнi ситуацiю з мораллю на кращу i школа залишається єдиним гарантом виховання дитини порядною людиною, патрiотом України. Але ж оточення її в буденному життi не завжди спiвпадає з тим, чому вчать в школi.
   Далекогляднi педагоги - керiвники розумiють необхiднiсть вiдновлення чiткої органiзацiї (системи) виховної роботи в школi, i, незважаючи на сьогоднiшнi полiтичнi та економiчнi труднощi, школа переживає процес реформування. Триває iнтенсивне переосмислення цiнностей. Долаються консерватизм та стереотипи педагогiчного мислення i ми бачимо, яке з'являється розмаїття цiлей та завдань, елементiв змiсту та видiв форм - неоднозначнiсть прояву закономiрностей виховного процесу в залежностi вiд iндивiдуальних особливостей шкiльного колективу.
   У розвинених демократичних суспiльствах вихованню громадських патрiотичних якостей дiтей придiляють велику увагу. У кожнiй державi своя нацiональна система виховання. У нас своє - козацтво. Це спосiб життя вiльної людини, яка зi зброєю в руках захищала Богом данi їй вiльностi i права.
   Подивiться, як люблять янкi свого ковбоя (пастуха). Вiн має залiзнi м'язи, лихо скаче на конi, стрiляє з кольта без промаху, захищає слабих бiлих i бореться з аборигенами, тим самим знищує корiнну нацiю Америки - iндiанцiв.
   А ми соромимось свого козака - високошляхетної та освiченої людини - лицаря, бiйця, який виходив на бiй з наймогутнiшою армiєю Європи - турецькою i перемагав її, захищаючи свiй народ, свою землю, не пригноблюючи нiяку iншу нацiю. До речi, у козацькiй державi неписьменних не було!191
   У справi нацiонального виховання ми вже маємо велику пiдтримку органiв державної влади: є Указ Президента України "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй українського козацтва", наказ Мiнiстерства освiти та науки України "Про започаткування в рамках позашкiльного виховання у загальноосвiтнiх навчальних закладах програми "Молода Сiч" iз вивченням вiйськово-патрiотичних традицiй українського козацтва.
   Виконання заходiв, що пропонують Укази Президента України, накази Мiнiстерства освiти, розпорядження глав обласної та районної держадмiнiстрацiї, покликане дати учням додаткову сучасну козацько-лицарську освiту, забезпечити надiйний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками i зорiєнтувати їх на iнтереси нащадкiв. Козацька педагогiка має забезпечити виховання мужнiх i сильних духом громадян України.
   У школi сучасностi треба мати, розвивати й змiцнювати дитячу органiзацiю в школi, вона - пiдмурiвок колективної виховної роботи, бо наш педагогiчний корабель накренило у бiк iндивiдуалiзацiї навчання та виховання. Цей крен призвiв до того, що багато школярiв вiдмовляються вiд шкiльної "iндивiдуальностi" на користь неформальних, а iнодi й злочинних угруповань, та об'єднань. У багатьох з них панують мiцний груповий тиск, жорстка система пiдлеглостi, свавiлля лiдерiв, але здебiльшого пiдлiтки не покидають їх, а, навпаки, цiнують досить високо.
   Вiдмовившись вiд виховання у колективi та через колектив, ми практично вiдмовилися вiд виховання взагалi. Вiдомо: не може бути успiшним виховання громадянина-господаря своєї країни, якщо дитина, пiдлiток не набуватиме у цi роки досвiду вiдповiдальностi за виконання певних функцiй в органiзацiї життя класу, школи, громади.
   Виховна система (козацька педагогiка) спирається на владу спiльностi: взаємодопомога, вiдчуття iншого, пiдкорення спiльно обраним законам. Нiхто не має права образити iншого, бо дiстане вiдсiч вiд усього дитячого гурту. Нiхто не може порушити закони життя класу, школи, - цього йому не дозволять. Стриманiсть, ввiчливiсть, повага до старших, мiра в одязi, вiдповiдальнiсть за виконання своїх обов'язкiв упевнено увiйшли в життя Молодої Сiчi - братства козачат.140
   Аналiзуючи змiст програм та пiдручникiв, задамо собi питання - кого формує безнацiональна система освiти України, у якiй немає нацiональної спрямованостi розумового, морального, духовного, фiзичного i трудового виховання? На 2000 рiк всього 21% всiх школярiв на Українi навчалося українською мовою (так, як у 1958 роцi!).
   В сучасному суперечливому свiтi "виживуть" збережуть себе тi, хто зумiє вiдстояти у глобальному змаганнi свою культуру, мову, фольклор - усе те, з чого складаються сутнiсть та особливостi нацiонального характеру.
   Саме з цих мотивiв для педагогiчних колективiв нацiональне виховання є обов'язковою складовою системою формування всебiчно розвиненої особистостi.
   Рiзко вiдмовившись вiд комунiстичної iдеологiї i деполiтизував школи, ми самi собi завдали шкоди: лiквiдували систему рiзноманiтних полiтичних i патрiотичних клубiв та клубiв за iнтересами. Це привело до аполiтичностi, значної частини учнiвської молодi, до проявiв песимiзму, скептицизму, байдужостi i втрати патрiотизму. Знищили систему полiтичного iнформування учнiв. Це сприяло формуванню полiтичного безкультур'я випускникiв. Лiквiдували пiонерськi i комсомольськi органiзацiї, але не створили нiяких iнших дитячих i юнацьких громадських органiзацiй для учнiв. А вiдомо, що формування майбутнiх громадських дiячiв починається з їхньої участi в дитячих i юнацьких громадських органiзацiях.141
   Глибока моральна криза в нашiй країнi є наслiдком прогалин у навчально-виховному процесi. Зокрема у недооцiнки ролi української нацiональної школи, яка виступає одним iз важливих елементiв збереження i розвитку етнiчної спiльностi, її духовного ядра i постачає суспiльству свiдомих громадян, творчих особистостей, носiїв духовностi.
   Що ж таке школа козацько-лицарського виховання? Яка її загальна модель, на чому вона грунтується? Яка її мета, якi завдання вона покликана розв'язувати?
   Вiдомо, що загальної системи народного виховання для всiх народiв немає. У кожного народу своя, особлива, нацiональна система виховання. Вона базується на рiднiй нацiональнiй мовi. Запозичення системи виховання у iншого народу, як i мови, є неможливим тому, що формує iнтелектуальну дебiльнiсть нацiї. Рiдна школа - це головна основа нацiонального життя держави, основа рiдної школи - нацiональне виховання. Нацiональне виховання - це козацьке виховання, бо українцi - нацiя козацька; козаки були типовими представниками рiдного народу, вони втiлювали волелюбний нацiональний характер, вiдображали його потреби, iнтереси, прагнення; i вони створили самобутню високоефективну, близьку до європейської, нацiональну систему освiти i виховання - козацьку педагогiку.
   Спостереження за розвитком сучасного українського суспiльства показують, що вiдбувається "звужування" держави - громада все бiльше бере на себе її функцiї, а громадяни все частiше спiльно вирiшують проблеми, не звертаючись по допомогу до державних органiв. Це пов'язано iз загальною тенденцiєю нашого часу, з переходом вiд державного до державно-громадського управлiння.
   Ефективнiсть нової схеми державно-громадського управлiння визначається рiвнем громадянської культури всiх членiв суспiльства i тому (у теперiшнiх складних умовах державотворення) школа повинна керуватись принципом прiоритету прав особистостi над iнтересами суспiльства i держави, гуманiзму, свободи, демократiї, миру, нацiональної злагоди, надаючи дитинi, пiдлiтку, юнаковi (дiвчинi) ще в школi навичок громадського самоврядування, виховуючи лiдера ХХI столiття, людину, яка буде в змозi приймати доленоснi рiшення в життi громади, регiону, держави i бути вiдповiдальним за них.
   Проблема визначення унiверсального типу самоврядування, який забезпечив би позитивний результат, постiйно хвилює педагогiв. У педагогiцi спостерiгалось чимало спроб зробити самоврядування схожим на якiсно працюючий механiзм (ми пам'ятаємо учнiвськi комiтети часiв радянського перiоду), але iсторiя розвитку педагогiки учнiвського самоврядування доводить, що навiть сьогоднi ми не наблизились до цього iдеалу, не змогли створити iдеальний механiзм пiд назвою "учнiвське самоврядування". Це не свiдчить про безсилля науки в дослiдженнi природи людини чи про недостатнiсть пошуку педагогiв-практикiв. Психолого-педагогiчна наука i передова новаторська практика не змогли зробити учнiвський орган самоврядування школи певним "штучним iнструментом".
   Що ж заважає знаходженню iдеального механiзму? Розмаїття цiлей та завдань самоврядування, елементiв змiсту та видiв форм моделей. Багатоварiантнiсть умов i засобiв управлiння. Неоднозначнiсть виявлення закономiрностей самоврядування в залежностi вiд iндивiдуальних особливостей дiтей i багатьох iнших факторiв.
   Презентацiя моделей самоврядування на обласному методичному зборi педагогiв та учнiвських лiдерiв "Лiдер ХХI столiття" у 2002 роцi за пiдсумками обласного етапу всеукраїнського конкурсу на кращу модель учнiвського самоврядування показала, як по-рiзному органiзовують учнiвське самоврядування кращi школи Одещини (одним iз переможцiв на кращу модель учнiвського самоврядування став Валерiй Якович Тимофєєв): в кожнiй школi сформувалися свiй стиль, темп i ритм роботи, власнi методи й прийоми, певнi психолого-педагогiчнi здобутки. 142
   Отже немає єдино вiрного пiдходу до виховання лiдера, а є лише велике розмаїття iдей щодо органiзацiї цiєї роботи. Головна iдея - iдея багатоварiантностi моделей учнiвського самоврядування (i взагалi органiзацiї навчально-виховного процесу!).
   Офiцiйна українська педагогiка не заперечує того, що козацтво стало найдосконалiшою формою вияву генетично закодованих здiбностей i можливостей нашого народу. I тому в концепцiї нацiонального виховання реалiзацiя науково обгрунтованих i випробуваних iсторiєю козацько-лицарських виховних традицiй - вважається одним iз найефективнiших українознавчих пiдходiв у навчально-виховнiй роботi.
   Турбує сумна iсторiя нашої української педагогiки: з уходом ентузiаста тихо конає й його iдея; добре якщо ентузiаст зможе описати свiй досвiд, залишивши його на шпальтах iсторiї педагогiки; а якщо нi? Тодi досвiд зовсiм зникає ...
   Адамiвськiй школi пощастило: її директор описав досвiд роботи педагогiчного колективу школи козацько-лицарського виховання; iншим школам Заднiстров'я поталанило не так ... Багато матерiалiв їхньої роботи вже зникли, багато чого не запам'яталось ... Тому досвiд цих шкiл не подано в цiй роботi належним чином, фрагментарно; та ще й самi педагоги не розумiють важливостi своєї роботи ...143
   Але, як би не було, загальновизнано, що у перiод "моральної кризи, дегероїзацiї" i деморалiзацiї значної частини нашого суспiльства козацько-лицарськi традицiї, козацька сiмейна, шкiльна i соцiальна педагогiка (як невiд'ємна складова української педагогiки) високо тримають стяг вершинних нацiональних i загальнолюдських цiнностей, здобуткiв елiтних прошаркiв рiдного народу, лицарської духовностi...
  
  
  

VIII. КОЗАЦЬКI НАВЧАЛЬНI ЗАКЛАДИ ЗАДНIСТРОВ,Я.

  
   Аналiз дiяльностi шкiл (Саратського району - Миколаївсько-Новоросiйської; Бiлгород-Днiстровського району - Старокозацької, Молозької, Випаснянської N 1, Вигiнської, Долинiвської, Турлацької, Адамiвської); Бiлгород-Днiстровського педагогiчного училища в напрямку козацько-лицарського виховання учнiв свiдчить, що ефективнiсть цiєї роботи значною мiрою залежить вiд особи, яка спрямовує дiяльнiсть колективу, її впливу на оточуючих. Загальнi риси цього процесу (формообразуючи фактори):
      -- Наявнiсть ентузiастiв.
      -- Залежнiсть результатiв роботи вiд особистих якостей ентузiастiв.
   3. Залежнiсть результатiв роботи вiд посади, яку займає ентузiаст (адмiнресурс).
   Так ось, згiдно основних формообразуючих факторiв цей процес в навчальних закладах Заднiстров'я проходив так:
  
  
   1. Бiлгород-Днiстровське педагогiчне училище.
   Iз 1994 року (пiсля появи в педагогiчнiй пресi концепцiї козацького виховання) i по теперiшнiй час ентузiасти-викладачi - Юрченко В.I., Вiштак О.М., Головань I.М., Лобанова В.С. опрацьовують iз студентами старших курсiв шляхи впровадження в практику освiти козацьку педагогiку. Робота ведеться з метою теоретично-практичного вивчення методики козацько-лицарського виховання в школi. Студенти читали лiтературу, писали курсовi роботи, зустрiчалися з козаками. В своїх творах визначали студенти:
   Яценко Т.О. (1994): "
   Виходцев Р.Г. (1995): "Можна зробити висновок, що вiдродження культурно-освiтнiх козацьких традицiй одна з необхiднiших i найважливiших граней змiцнення незалежностi України. Все це досягається за допомогою козацької педагогiки, яку використовували нашi предки".
   Чудак О.В. (1995): "Взявшись до написання курсової роботи на тему козацької педагогiки, я хотiв насамперед розкрити i донести до студентiв мiцний зв'язок системи виховання сучасного i минулого. Цi всi питання дуже складнi i водночас дуже цiкавi зараз, тим паче майбутньому педагогу. I якщо я бiльше буду знати про методи, форми виховання на Українi в часи козаччини, гетьманщини, то це пiде тiльки на користь менi i всiм тим, з ким я буду про це спiлкуватись".
   Мiсержi М.В. (1999): "Пiзнання iдейно-морального, виховного потенцiалу козацької духовностi, розкриття своєрiдних форм її iснування, самобутнiх шляхiв розвитку має багато в чому вирiшальне значення у вiдродженнi та становленнi української нацiональної системи виховання, школи i педагогiки, у формуваннi в наш час вiльної, з стiйкими морально-вольовими якостями, силою духу особистостi".
   Ткаченко I.В. (2002): "Як сказав директор школи козацько-лицарського виховання - українця можна виховати тiльки виховуючи українця, бо людина може стати людиною тiльки через виховання - i, спостерiгаючи розвиток сучасного українського суспiльства, ми приходимо до висновку, що вiдбуваються значнi змiни у вихованнi пiдростаючого поколiння, зокрема нацiонального виховання. Це вiдбувається завдяки тому, що все частiше в системi виховання керiвники шкiл звертають увагу на те, щоб дiтей, юних українцiв, виховували саме по-українськi, тобто використовували козацьке виховання, козацьку педагогiку".144
  
   2. Миколаївсько-Новоросiйська школа Саратського району.
   Ентузiасти - завуч з виховної роботи Фоменчук В.А. та педагог-органiзатор Настаченко Г.М.145 Почали в 1996 р. Фундаментом слугувала iсторiя села. На мiсцi невеличкого поселення козаки миколаївськi з Новоросiї заснували мiстечко. Тут був розташований штаб. В 1856 р. козаками була збудована церква святого Миколая. Старожили згадували, що її з моря, яке знаходиться за 40 км., було видно. I служила вона морякам в морi за маяк. Багато залишилось доказiв, документiв про перебування в селi козакiв. Ось так i зародилося бажання вiдродити славну минувшину.
   В 1996 р. ввели народознавство в школi. Почали знайомство з народними традицiями, промислами, iсторiєю рiдного краю i села зокрема. Навiть за дозволом РОНО була складена iндивiдуальна програма вивчення народознавства в школi.
   Познайомившись з iсторiєю козацтва глибше, вивчивши iсторичне минуле села, вирiшили в школi органiзувати козацьку республiку. Спочатку йшов конкурс на найкращу назву, потiм девiз пiдбирали, боролися за право бути обраним отаманом i т.д. Кожний клас став куренем. Поступово, набираючись досвiду, йшли до того, щоб в школi була створена козацька республiка.
   Велику допомогу надавали козаки Бiлгорода-Днiстровського козачого полку Українського Чорноморського козацтва iм. П.Орлика не тiльки порадою, а й шефською допомогою. Зокрема, почесним гостем у школi були Городецький Л.Г., Скляренко М.П., Черв'як О.О., Оленєв I.П., Горлачов В.П. та iншi. Пiдтримував i допомагав отаман Саратського району - Iванов С.I. Активно пiдтримували роботу директор школи Безотосна М.Г. i зав РОНО Олiйниченко О.С. В обласнiй пресi про цiкавий досвiд роботи школи з'явилися статтi Б.I.Устименка.146
   Шлях школи до козацтва не був легким i швидким. Спочатку в школi хотiли вiдродити пiонерiю, але незабаром зрозумiли, що новий час вимагає нових форм виховання. Хтось запропонував скаутiв, але це було категорично вiдметено. Скаути - чужерiдний рух. У нас було славне лицарство - козацтво. Ось його й потрiбно вiдроджувати.
   Ось так з'явилася козацька республiка "Мрiя". Було розроблено статут, систему пiдготовки майбутнiх козакiв у республiцi "Мрiя". 147 Вся виховна робота в нiй спрямована на створення козацької молодi в Українi. До 12-рiчного вiку дiти числяться в козачатах, до 14-рiчного - в пластунах, до 15-рiчного - в соколах, до 17-рiчного - в джурах i тiльки потiм юнаки стають кандидатами в козаки. Усi цi роки вони займаються патрiотичним самовихованням, розвивають моральнi, духовнi i фiзичнi якостi, вивчають традицiї i звичаї своїх предкiв, iсторiю козацтва на Українi.
   I робиться це все заради того, щоб у дiтей формувалося почуття вiдповiдальностi за себе i за iнших, набувалися знання, впевненiсть у собi, вмiння спiвпрацювати i керувати. Пiдлiтку прищеплюється почуття змагань, розвиваються спостережливiсть, вiдповiдальнiсть, повага, вмiння пiдкорятися наказу i жертвувати особистим заради спiльного.
   Внаслiдок цього джура стає людиною слова, вiдповiдальною, обов'язковою i точною, бережливою, але не скупою, справедливою, але не жорсткою, ввiчливою, але не байдужою, яка пiклується про своє здоров'я, самовдосконалення, сповнений братнiми почуттями до друзiв, любов'ю до людей, своєї землi i Батькiвщини.
   Не все виходить у козацькiй республiцi, як планувалося й хотiлося, однак головного добитися вдалося. Пiдтягнулась успiшнiсть, менше стало порушень, пiдлiтки стали стриманiшими i ввiчливiшими у поводженнi. На рахунку у козачат i джур чимало добрих справ: очищене забуте джерело, з якого в минулому столiття козаки пили воду, привели в порядок на кладовищi забутi могили предкiв, взято шефство над учасниками вiйни i людьми похилого вiку, надано чималу допомогу господарству, посаджено дерева, кущi, розбито квiтники. Дiти прикрашають рiдну землю i полегшують життя людей. Вони здружились, стали вiдкритими i доброзичливими. 148
   Козацтво залучає дiтей до джерел нашої духовностi, iсторiї, культури, традицiй, рiдної мови. Молодь набуває чiтких орiєнтирiв у життi i бачить конкретну мету перед собою. Юнаки i дiвчата стають здоровими i мiцними фiзично, чистими морально, здобувають надiйний iмунiтет вiд шкiдливих звичок i порокiв, якi сьогоднi посилено пропагують i втiлюються у свiдомiсть людей зi сторiнок книг i екранiв телевiзорiв. В пiдсумку Україна одержить вiрних i гiдних синiв та дочок.
   На жаль, у 2000 роцi Фоменчук В.А. пiшла на пенсiю за вислугою рокiв й роботу з козацько-лицарського виховання в школi поступово було звернуто.
  
   3. Старокозацька та Молозька школи Бiлгород-Днiстровського району.
   Ентузiаст - вiдставний майор, курiнний Старокозацького курiню Українського козацтва - Лiсiцин I.М. (тодi працював директором Старокозацького ринку). Роботу почав в 1996 р. Було створено органiзацiю "Молода Сiч", яку було зареєстровано в Старокозацькiй сiльськiй радi та школу джур. Розроблено статут органiзацiї, згiдно якого метою дiяльностi Сiчi було сприяння виховання нацiонально свiдомих, духовно та фiзично розвинутих громадян України на традицiях українського козацтва та принципах християнської моралi.
   Завданнями Сiчi були:
   - виховання у дiтей нацiональної iсторичної свiдомостi, громадянської позицiї, патрiотизму, готовностi захищати Батькiвщину, любовi до рiдного краю шляхом опанування козацької духовної та культурної спадщини;
   - виховання у дiтей християнської моралi;
   - залучення дiтей до краєзнавчої дiяльностi, поширення та пропаганда козацьких звичаїв та традицiй;
   - вивчення, охорона та вiдновлення пам'яток української iсторiї i культури;
   - залучення дiтей до самовдосконалення, занять прикладним туризмом, фiзкультурою;
   - органiзацiя спiлкування дiтей рiзних країн. 149
   Козачата "Молодої Сiчi" мали однострої захисного кольору. У 1997 р. старокозацька делегацiя джур та дан була на Великiй Радi Українського козацтва в Києвi; старший джура на цiй радi виступав: "Сьогоднi у нас, джур дитячої та молодiжної органiзацiї Українського козацтва "Молода Сiч", створеної в нашому селi Старокозаче Одеської областi, дебют на всеукраїнському рiвнi. На сьогоднi в нашiй органiзацiї налiчується 108 осiб. Чим ми займаємось? Влiтку, окрiм занять з орiєнтування на мiсцевостi, правилам розташування наметового табору, вмiння розвести багаття, надання першої медичної допомоги, ми ознайомилися з засобами зв'язку, трохи працювали в цiй сферi i навiть мали свiй рекорд по проведенню польового телефонного зв'язку на вiдстанi 100 метрiв - 43 секунди."
   Було розроблено план проведення занять з джурами Старокозацького куреня по орiєнтуванню на мiсцевостi, по наданню першої медичної допомоги, а також план заходiв на лiтнiй перiод.
   Кажуть, що понедiлок - день тяжкий, але своє перше заняття джури провели саме в понедiлок 25 червня 1997 р. Планували, що на перше заняття, окрiм трьох джур (Вови Антошела, Лiсiциних Дениса та Iгора), прийдуть ще семеро. Але в своїх прогнозах помилилися. На перше заняття прийшло 30 чоловiк. Потiм все бiльше i бiльше. Вже на жовтень 1997 р. в органiзацiї "Молода Сiч" налiчувалося 108 осiб.
   В перiод шкiльних занять джури Старокозацького курiню займалися художньою самодiяльнiстю, спортивною гiмнастикою i що саме головне - вивчали iсторiю козацтва, традицiї i звичаї наших предкiв, вiдомих на весь свiт козакiв. Була домовленiсть з начальником митної застави, розташованої в Старокозачому, про допомогу їм в несеннi митної служби на дiльницi державної межi. Разом з митним нарядом джури несли патрульну службу, самостiйно сидiли в засадах по виявленню контрабандних вантажiв.
   Блакитною метою хлопцiв було несення кiнної патрульної служби, але для цього не було коней. Хлопцi обладнали шкiльний клас для занять по вивченню азбуки Морзе, морського семафору, роботи на комп'ютерi, занять у Малiй Академiї Наук. Окрiм цього, з ними двiчi на тиждень проводив уроки богослiв'я священик Покровської церкви отець Антонiй. Готувалися вони також вивчати англiйську розмовну мову.
   Лiсiцин I.М. розробив чiтку програму для своїх джур:
  -- вивчити iсторiю козацтва;
  -- навчитися працювати з комп'ютером;
  -- оволодiти початковими знаннями з економiки;
  -- вивчати англiйську мову (в Старокозацькiй школi на той час вивчали як iноземну мову - французьку);
  -- стати народними артистами художньої самодiяльностi та iн.150
   Ось що писав Б.I.Устименко в "Одеськiх вiстях" тодi: "Багатолюдно було пiд час недiльної служби у Грецької церкви Бiлгорода-Днiстровського. 39 старокозацьких школярiв - козацьких джур та дан приїхали у мiсто, щоб, отримавши благословення отця Владислава, прийняти посвячення у козаки. Хлопчаки читають текст присяги: "Присягаю бути вiрним Боговi та Українi. Присягаюся товариству бути допомогою товаришам у козацьких справах. На славу перед Господом та Україною" Це не вистава, не театральне дiйство, а повернення до безсмертних народних витокiв, до вiри батькiв, до справи служiння своїй землi, Вiтчизнi, народу. А чому дiвчат називають данами? Даною називалася богиня води в староукраїнськiй мiфологiї. А вода - символ життя".
   Були плани облаштувати школу джур з проживанням там викладачiв на мiсцi вiйськового мiстечка, яке покинули вiйська 12 вiйськового пункту зв'язку в/ч А 2171, розташованого на територiї Бiлгород-Днiстровської КЕЧ. 151 Але цим задумам не судилося бути здiйсненими. Iз виїздом Лiсiцина I.М. у 2000 р. до Мологи роботу з козацько-лицарського виховання було звернуто. Iгор Михайлович працював деякий час вiйськовим керiвником в Молозькiй школi - там намагався продовжувати козацьку справу (молозькi школярi-джури займалися тiловихованням, їздили на екскурсiї по козацьким мiсцям), але обставини змусили його виїхати на роботу до Сибiру... Там вiн, до речi, теж займався козацькою справою - налагоджував в Новосибiрському козацькому окрузi сердюцьку службу, працював iз молодими козаками... 152,153
   З виїздом Лiсiцина I.М. роботу з козацько-лицарського виховання в Старокозацькiй та Молозькiй школах було звернуто...
  
   4. Випаснянська N1 школа Бiлгород-Днiстровського району.
   Ентузiаст - майор Збройних Сил України, козак Гавриленко В.О. В 1997 р. ним було органiзовано при школi осередок Молодої Сiчi ( Валерiй Олексiйович тодi служив в Збройних Силах й працював учителем допризовної пiдготовки юнакiв), який прийняв всiм своїм складом посвяту в джури. У довiдцi перевiрки Випаснянської N1 школи, яка вiдбулася в груднi 1999 р. про цю роботу було написано: "... Система виховної роботи школи не залишила осторонь питання козацької педагогiки; впровадження козацьких звичаїв i традицiй. В школi створено дитячу органiзацiю "Молода Сiч".
   "Молода Сiч" - самодiяльна дитяча органiзацiя, що будує свою роботу на принципах добровiльностi, демократiї та самоврядування. Проводяться конкурси, змагання, козацький КВК, гра-конкурс "Твоєї слави козацької повiк не забудем", бесiди "Жiночi iмена в часи козацтва". 154
   Педагогiчний колектив не лишився в сторонi вiд козацької педагогiки: впроваджувалися козацькi традицiї, проводилися педагогiчнi ради "Формування нацiональної свiдомостi в процесi навчання i виховання", "Вплив дитячої органiзацiї "Молода Сiч" на формування патрiотизму школярiв".
   "Десь влiтку 1977-го я побачив фотографiї та самвидав "Молодої Сiчi" з Старокозачого, якою керував В.Лiсiцин. З ним познайомився, послухав про його плани i досягнення i це наштовхнуло на думку про створення аналогiчного клубу. В своїй рiднiй школi дiзнався, що керiвник ДПЮ звiльняється i менi запропонували працювати вчителем. До годин ДПЮ я мав взяти на себе вiйськово-патрiотичну роботу. Вона i вилилась у створення "Молодої Сiчi".
   Вiдповiдно до законiв, я створив i зареєстрував при сiльрадi молодiжну громадську органiзацiю (зi статутом та програмою заходiв). Як завжди початок був хаотичним: по суботам хлопцi 5-7 класiв приходили на годину в спортзал, де я їх вчив елементарним гiмнастичним вправам та загально фiзичному розвитку, а потiм обладнуючи кiмнату, видiлену для молодих сiчовикiв, ловив їх по всiй школi, щоб направити на ремонт примiщення. Так-сяк, за мiсяць-два, ми створили деякi клейноди - хоругву, шеврон-емблему, барабан, i половина хлопцiв вже виготовила форму. До восени я вже навчив сiчовикiв марширувати з пiснею, та перейшов до виготовлення i стрiльби з козацьких лукiв. Потiм в травнi почались заняття iз самостраховки при падiннях та найпростiшi прийоми самозахисту, стрiльби з пневмогвинтiвки. Паралельно видава для вивчення лiтературу про козакiв Б.Лепкого, В.Будзиновського, О.Пахучого; читав всiй групi по 20-30 хвилин В.Яворницького та iнших.
   В травнi "Молода Сiч" почала готуватись до районного фестивалю дитячої творчостi: з допомогою вчителiв музики i математики, якi i мене ще вчили, ми репетирували козацькi пiснi та шили форму на свято. Гарнi вийшли шапки - нашi козачата виглядали на парадi i на посвятi в джури ефектно i по-українськi!
   Я взагалi намагався завжди, в життi, на службi, в "Молодої Сiчi" творити з максимальним вiдчуттям реальностi i мiнiмумом формалiзму. I вiрив, що життя може стати схожим на ту фантазiю, яку ми собi уявимо, проте бiльшiсть людей, наших людей, надто заклопотанi, щоб змiнювати i змiнюватись. Такi люди завжди були, i в козацькi часи i зараз - просто "нашi люди", але потрiбнi i козаки. I вони є, - просто деякi з них ще цього не знають..."155
   З вiд'їздом на навчання в Київ до вiйськової Академiї Гавриленко В.О. роботу з козацько-лицарського виховання було звернуто.
  
   5. Вигiнська школа Бiлгород-Днiстровського району.
   Ентузiасти - директор школи курiнний Українського козацтва Бiленко В.Ю. та учитель фiзичної культури осавул Українського козацтва Берлiзов А.М. в 1998 р. органiзували дитячу джурову та данову органiзацiю "Молода Сiч", яка працювала на засадах Українського козацтва. Колектив збирав кошти на придбання однострою; почалася дiяльнiсть: учнi вивчали iсторiю козацтва, основи вiйськового мистецтва та тiлодуховання козакiв, пройшли посвяту в джури та дани. В лавах "Молодої Сiчi" налiчувалося 65 членiв, практично всi учнi 5-9 класiв.156 З виходом Бiленко В.Ю. та Берлiзова А.М. на пенсiю (2000 р.) роботу з козацько-лицарського виховання було звернуто.
  
   . 6. Долинiвська школа Бiлгород-Днiстровського району.
   Ентузiасти - директор школи Тома Т.I., завуч - Долгошеєнко М.I., педагог-органiзатор Молчанова Т.I. Роботу почали у 1996 р., але елементи цiєї роботи були ще в 1992 р. На теперiшнiй час в школi працює дитяча козацька органiзацiя "Козацький Кiш", яка працює на засадах Українського козацтва. В школi склалася своєрiдна система виховної роботи, що ґрунтується на iсторичних i нацiональних традицiях українського народу. Ведеться гарно оформлений та талановито написаний лiтопис шкiльних справ. Дуже цiкаве дозвiлля школярiв: вечори, свята, КВК, спортивнi змагання, Козацькi забави "Суперкозак" - традицiйне травневе спортивно-мистецьке свято козачат. Працює шкiльний музей села - один з кращих в районi. Спiльними зусиллями сiм'ї та школи виховується у дiтей бажання зберегти родиннi традицiї, сiмейнi релiквiї, вивчати родовiд, прилучати їх до народних традицiй, звичаїв, обрядiв, етичнi норми взаємин мiж близькими людьми i в суспiльному оточеннi, здатнiсть пiклуватися про молодших i немiчних.
   "Козацький Кiш" пройшов посвяту у козачата. Дiти всiєю душею приймають кодекс козацької честi, зростають в атмосферi взаємоповаги i взаємовиручки, добре поводять себе у побутi, добре вчаться.
   Про роботу школи писали районна та обласна преса. Школа продовжує дiяльнiсть в напрямку козацько-лицарського виховання, можливо, на теперiшнiй час (2005 р.), найбiльш систематично у Заднiстров'ї. 157
  
   7. Турлацька школа Бiлгород-Днiстровського району.
   Ентузiасти - директор школи - Тодорова Тетяна Петрiвна та учитель молодших класiв - Чумаченко Валентина Миколаївна - придiляють належну увагу козацькому вихованню.
   Тодорова Т.П.: "...Я вирiшила для своїх другокласникiв влаштувати свято "Козацькi забави". До святково оформленої класної кiмнати завiтали батьки, старшi та молодшi братики i сестрички, друзi. Спочатку другокласники розказували про iсторiю Запорозької Сiчi, про славних козакiв. Потiм хлопчики змагались у швидкостi чищення картоплi, перетягування канату, вiджимання вiд пiдлоги; стрибали у мiшках, намагались якнайбiльше назвати українських мiст, виявляли свої мовленнi здiбностi, складали вiтальнi листiвки, якi вручали дiвчаткам разом з квiтами. Всi хлопчики пройшли випробування i були прийнятi до козацького загону".158
   Чумаченко В.М.: "Я весь час намагаюся на уроках читання i рiдної мови дати бiльше знань дiтям про минуле наших предкiв. Я поставила перед собою мету: розширити знання учнiв з життя запорозького козацтва, розкрити феномен козацтва, показати його роль в iсторiї українського народу, виховувати в учнiв любов до рiдного краю, бажання бути гiдними синами України, прагнути стати сильними, здоровими, розумними i цим створювати дружний колектив".159
   Мабуть є в тому, що Тодорова Т.П. та Чумаченко В.М. звернули увагу на патрiотичне виховання дiтей (у формi козацького), закономiрнiсть - козацтво, як якiсть менталiтету українця, притягує до себе юнi, незiпсованi душi - романтикою звитяги, побратимства, всiм тим, що ми називаємо польотом душi.
  
   8. Адамiвська школа Бiлгород-Днiстровського району.
   Ентузiасти - директор школи Тимофєєв В.Я., завуч - Лавриненко П.М., педагог-органiзатор Гриценко В.Н. Почали козацьку справу в 1998 р., хоча елементи козацької педагогiки вводили в виховний процес школи ще в 1992 р.
   Вже у 1992 р. на теренах незалежної України поширювалось нацiональне вiдродження: функцiонували нацiонально налаштованi громадськi органiзацiї - РУХ, Вiльне козацтво України; створювалися товариства, якi пропагували вiдродження нацiональних традицiй, зокрема товариства, якi об'єднували дiтей та молодь.
   Директор школи Тимофєєв Валерiй Якович у 1992 р. започаткував Адамiвський осередок всеукраїнської дитячої незалежної органiзацiї "Джура" у складi учнiв 7,8 класiв, вважаючи, що українська Адамiвська неповна середня школа не повинна стояти осторонь вiд нацiонального вiдродження i має прийняти активну участь у цьому процесi.
   Мета дiяльностi органiзацiї - виховання нацiонально-налаштованих українцiв, громадян незалежної України.
   Було вирiшено зареєструвати Адамiвський осередок органiзацiї "Джура" згiдно iз Статутом цiєї Всеукраїнської дитячої незалежної органiзацiї. У зв'язку з цим було подано заяву головi Адамiвської сiльської ради Сердюк Т.В. з проханням реєстрацiї органiзацiї 11 травня 1992 року.160
   До заяви додавався статут органiзацiї, який складався з чотирьох роздiлiв: загальнi положення, мета, основнi завдання, членство в органiзацiї, права i обов'язки членiв органiзацiї.161 Була складена програма дiяльностi дитячої органiзацiї нацiонально-духовного вiдродження "Джура" Адамiвського осередку.162
   В реєстрацiї директору школи було вiдмовлено з причинi того, що дитяча незалежна органiзацiя "Джура" в Мiнiстерствi юстицiї України на той час не була зареєстрована.163
   Вже в серпнi 1992 року на 17-й сесiї Адамiвської сiльської ради ХХI скликання розглядалося питання "Про органiзацiю роботи з нацiонального виховання у Адамiвськiй неповнiй середнiй школi".164
   Була заслухана доповiдь директора Адамiвської неповної середньої школи Тимофєєва В.Я. про роботу з виховання нацiонально-свiдомих громадян незалежної України, яка проявлялась в створеннi дитячої громадської органiзацiї "Джура", що працювала на засадах виховання громадянина України, патрiота, захисника Вiтчизни.
   Проводилась велика вiйськово-патрiотична, спортивно-туристська робота, у якiй було задiяно бiльшiсть школярiв середнього та старшого вiку. Роботу цю проводили вчителi Галицький С.П., Галицька Н.П., Буравицька Р.М., Катющев Є.М., Потужна В.О. та директор школи офiцер запасу Тимофєєв В.Я.
   Був налагоджений зв'язок iз штабом дивiзiї та частинами, якi дислокованi на Софiївському танкодромi. Проведено зустрiчi з воїнами, якi були шефами школи i проводили з школярами на полiгонi збори, проводилась "Зарниця". Шкiльна збiрна iз спортивного туризму вже кiлька рокiв займала призовi мiсця на районних змаганнях, належним чином велась спортивна робота.
   Але були й недолiки: план роботи дитячої органiзацiї "Джура" був поверховий, мав здебiльшого декларативний характер, не вiдповiдав у повнiй мiрi завданням її роботи. У виховнiй системi школи нацiональне виховання iснувало само по собi, воно не було органiчною складовою шкiльної системи виховання. 165
   На 24-й сесiї Адамiвської сiльської Ради ХХI скликання (14 листопада 1993 року) зазначено було про покращення виховання нацiонально свiдомого громадянина України - є Положення про нацiональне виховання, змiстовний план роботи школи та класних керiвникiв, але було зазначено, що виховання школярiв велося iз деяким нацiоналiстичним вiдхиленням, що фiксувалося батьками та зустрiчало супротив деяких школярiв (про це свiдчило вивiшування школярами 9 класу червоних прапорiв на димарi кочегарцi та у лiсосмузi на початку села). Цiкавий факт, враховуючи, що саме я (авторка цiєї книги), торiшня дев'ятикласниця, була iнiцiатором цього вивiшування, але зовсiм не переслiдуючи цiль супротиву незалежностi України. Навпаки, червоний колiр я вважала революцiйним, а синьо-жовтого прапору просто не було у нас. Та й бажання доказати своїй компанiї, особливо хлопцям, яки ми з своєю подругою Наталкою Могою "крутi", пiдштовхнули до цього вчинку. Пам'ятаю, як 4 клас нашої школи приймали до органiзацiї "Джура" i ми заздрили, що їм пов'язують жовтоблакитнi галстуки - символи незалежної України.
   Пiсля цього випадку директору школи Валерiю Яковичу було дано завдання провести широку роз'яснювальну роботу серед батькiв, школярiв про необхiднiсть дотримуватися державної символiки у громадянському життi громади, а також звернути увагу на виховування громадянина України, але зазначалося при цьому, що не треба виховувати нацiоналiста у поганому розумiннi цього слова, особливо враховуючи, що громадська думка засуджує РУХ - "Спасибi РУХУ за розруху". 166 Цiкаво, чому українцi так не сприймають своїх нацiоналiстiв, якi борються за українцiв, як нацiю?
   23 березня 1995 р. згiдно з Указом Президента України N1 вiд 4 сiчня 1995 р. та матерiалами Iнформацiйного збiрника Мiнiстерства освiти України N12 (червень 1991 р.) Адамiвська сiльська рада зареєструвала пiд N2 у Книзi реєстрацiї громадських органiзацiй дитячу громадську органiзацiю "Сiч", мета дiяльностi якої - виховання патрiота, нацiонально налаштованого громадянина України, морально та фiзично здорового. 167
   У 1994 р. директором Адамiвської школи стала Тимофєєва С.С. (Валерiя Яковича обрали головою Адамiвської сiльської ради i на новiй посадi вiн продовжував активну роботу в Адамiвському куренi Українського козацтва, залучаючи до козацькiй роботи батькiв своїх учнiв); роботу органiзацiї "Джура" було тимчасово припинено. В школi педагог-органiзатор Гриценко В.Н. органiзувала дитячу органiзацiю СПОУ.
   Повернувшись директором в школу в 1998 р., Тимофєєв В.Я., взявши за основу козацьку педагогiку, створив систему козацько-лицарського виховання козака та берегинi. В 2000 р. свою концепцiю сучасної школи козацько-лицарського виховання Валерiй Якович представив на мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї "Дитина в сучасному суспiльствi", яка проходила в Одесi. 168
   Пiсля ряду публiкацiй про свою роботу в районних, обласних, всеукраїнських газетах, науково-методичних журналах,169 Тимофєєва В.Я. було визнано кращим освiтянином України 2002 року за результатами опитування читачiв Всеукраїнського громадсько-полiтичного щотижневика "Освiта".170 У 2003 р. систему козацько-лицарського виховання, створену Валерiєм Яковичем, було визнано авторською.171 У 2004 р. Тимофєєв В.Я. надрукував книгу "Адамiвська Сiч - школа козацько-лицарського виховання".172
   Процес становлення та розвитку Адамiвської школи козацько-лицарського виховання (з квiтня 1998 року) зафiксовано у шкiльнiй газетi. У 1998-2001 роках газета випускалася у виглядi блiц-iнформацiї: "Леля", "Козачата", "Джура", "Дана", "Джура та Дана", "Берегиня", "Козак". Всього вийшло 45 номерiв. Газету випускав Валерiй Якович. На сторiнках газети друкувався теоретичний матерiал - зокрема спроба концепцiї школи такого типу, положення про школу цього типу, статут школи козацько-лицарського виховання. Велася хронiка школи та Адамiвського курiня Українського козацтва - описувалися подiї шкiльного життя, Адамiвської "Молодої Сiчi", Адамiвського курiня Українського козацтва, Бiлгород-Днiстровської паланки Українського козацтва (мiжрайонового товариства козакiв Буджаку).173
   З квiтня 2001 року почала виходити газета "Рiч про Адамiвську Сiч" (випуском якої знову ж таки займався Валерiй Якович), яка поступово стала друкованим органом всiєї Адамiвської громади: тут друкувалися матерiали з життя громади, з життя людей, якi тут мешкали.174
   Адамiвська школа козацько-лицарського виховання - громадський (на базi загальноосвiтньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освiту, забезпечити їх надiйний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками i зорiєнтувати козачат на iнтереси нащадкiв, бо творче вiдродження в життi iдей i засобiв козацької педагогiки має забезпечити виховання фiзично здорових, морально чистих i по-лицарськи мужнiх та сильних духом громадян незалежної України.175
   У практичнiй роботi Адамiвська школа дотримується основних змiстовних компонентiв сучасного козацько-лицарського виховання молодi, якi полягають у наступних фундаментальних положеннях:
   1. Школа козацько-лицарського виховання - осередок лицарської духовностi з державно-громадським управлiнням.
   2. Козача (учень) - центр навчально-виховного процесу, суб'єкт навчання i виховання (творець, дiяч).
   3. Навчання i виховання козачати - це за своєю суттю є самонавчання, самоосвiта, самовиховання, самоорганiзацiя i самореалiзацiя особистостi.
   4. Родинне нацiональне козацьке виховання - природне, провiдне виховання, i батьки - головнi вихователi протягом усього життя козачати.
   5. Українознавство - наукова основа, духовна серцевина козацького навчально-виховного впливу в родинi, школi, суспiльному життi, фiлософiя i полiтика державотворення.
   6. Нацiональне козацьке виховання - всеохоплююча i багатогранна система впливiв, iдей, пiдходiв, яка покликана пробуджувати i стимулювати розвиток закладених природою задаткiв, можливостей козачати, набуття ним етносоцiального досвiду реалiзацiї завдань гуманiзацiї i гуманiтаризацiї системи освiти.
   7. Українська козацька педагогiка - вiтчизняна наука про виховання пiдростаючих поколiнь українцiв (представникiв нацiональних меншин) нашої Батькiвщини, якiй здавна притаманнi глибокi гуманiстичнi традицiї, яка постiйно збагачується народною виховною мудрiстю, вищими здобутками свiтової науки, культури.
   Згiдно iз Конституцiєю України, Законами України "Про освiту", "Про загальну середню освiту", "Про позашкiльну освiту", Положеннями "Про загальноосвiтнiй навчальний заклад", "Про педагогiчну раду середнього загальноосвiтнього навчально-виховного закладу", "Про раду школи", "Про пiклувальну раду школи", Статуту Адамiвської школи козацько-лицарського виховання, - в Адамiвськiй школi функцiонувала модель державно-громадського управлiння, яка базувалася на традицiях лицарської верстви українського народу (козацтва) та дотриманi прав та обов'язкiв усiх суб'єктiв навчально-виховного процесу: учнiв, учителiв, батькiв, громадськостi. Однiєю iз складових частин його було учнiвське самоврядування у формi козацько-отаманської республiки.
   Вищим органом учнiвського самоврядування Адамiвської школи козацько-лицарського виховання було коло джур та дан (загальнi збори учнiв 5-9 класiв де отаман - лише перший серед рiвних!), яке збиралося не рiдше 2-х разiв на навчальний рiк: у травнi та вереснi.
   На колi джур i дан заслуховувався звiт про роботу ради джур i дан, обирався новий склад ради джур i дан (травень) та затверджувався план роботи ради джур i дан (вересень). Новий склад ради джур i дан оновлювався не менш як на третину її членiв i обирався термiном на один навчальний рiк.
   Рада джур i дан обиралася у кiлькостi 15 осiб (головного отамана ради джур i дан, головної берегинi ради джур i дан, писаря ради джур i дан та 12 отаманiв (берегинь) паланок (секторiв роботи). Рада джур i дан працювали за 4 циклами напрямкiв роботи (всього напрямкiв роботи -10).
   У школi була узгоджувальна рада джур i дан (у випадку розбiжностей в поглядах на якусь проблему мiж джурами та данами). Яка складається з ради отаманiв загонiв i ради дан (берегинь) загонiв. Отаманiв та берегинь обирали на класних зборах джур i дан термiном на один навчальний рiк.
   До узгоджувальної ради джур i дан на правах спiвголiв ради входили: головний отаман ради джур i дан та головна берегиня ради джур i дан.
   Узгоджувальна рада джур i дан разом iз писарем ради джур i дан складала координацiйну раду цiкавих справ.
   З числа молодих козакiв 9 класу обирався суд козацької честi термiном на один навчальний рiк у такому складi: суддя, радник, писар, лелi, дани, берегинi, якi не пiдсуднi суду козацької честi.
   Крiм отаманiв та берегинь, класнi збори джур i дан обирали термiнами на один рiк (iз обов'язковим пiврiчним звiтом про роботу i можливiстю переобрання) писаря,
   хорунжого, бунчужного, товмача, скарбничого та iнших посадових осiб керiвного складу класного козацького загону.
   Ця модель учнiвського самоврядування працювала у школi козацько-лицарського виховання з 1998 року i на практицi довела доцiльнiсть виховання нацiональної самосвiдомостi, громадської активностi, формування творчої особистостi козачат, змiцнення фiзичного i морального здоров'я.176
   Школа мала свiй однострiй, прапор, марширування, салютування, загони, командири-отамани, хоча все це мало форму гри. Це форма органiзацiї, яка ґрунтується на iсторичному досвiдi українського народу, метою якого є виховання свiдомих громадян, формування iнтелектуального та культурного потенцiалу як найвищої цiнностi нацiї.
   Провiдна iдея цiєї виховної системи полягає в створеннi умов для цiлеспрямованого розвитку дитини як особистостi. Ядро виховного процесу становлять взаємодопомога, спiвпереживання, пiдкорення спiльно обраним законам - все це зумовлювало позитивний вплив на особистiсть в процесi формування Адамiвської Сiчi - братства козачат.
   Велика увага придiлялася в школi формуванню таких понять, як учнiвська честь, гiднiсть, совiсть. Засобами козацької педагогiки формується у козачат "командний дух": наша команда - це, вiдповiдно, наша Сiч, наша школа, наше село, наша Україна; виховування козака - для якого найдорожче - воля i честь!
   Не зайве буде додати що Адамiвська школа користувалася цiлковитою пiдтримкою Адамiвської громади, де мешкає бiльше 80-ти козакiв Українського козацтва.177
   Наведу ряд позитивних наслiдкiв козацько-лицарського виховання:
  -- зростання нацiональної свiдомостi, патрiотизму, вiдданостi iдеалам
   українського державотворення, демократичного суспiльства, етнонацiональної злагоди всiх учасникiв виховного процесу (а це - учнi, вчителi, батьки, громадськiсть; в селi мешкають представники 9 нацiональностей - українцi, росiяни, болгари, молдовани, румуни, гагаузи, калмики, черкесяни, кеябейцi);
  -- iнтенсифiкацiя процесiв духовного єднання учасникiв виховного процесу,
   що виявляється у повазi, довiрi, взаємодопомозi, щирих взаєминах мiж педагогами i школярами, педагогами i батьками, мешканцями громади (у школi i на територiї громади вже декiлька рокiв не було правопорушень - а це духовний вплив школи на село; у школi покращилась успiшнiсть - її якiсний показник складав у 1998 роцi - 55%, у 1999 роцi - 53%, у 2000 роцi - 56%, у 2001 роцi - 55% - найвищий у районi серед загальноосвiтнiх закладiв I-II ступенiв);
  -- зростання ролi колективу учасникiв навчально-виховного процесу як
   саморегулюючої системи.178
   Валерiєм Яковичем Тимофєєвим вперше на Українi фундаментально розробленi основнi документи про школу такого типу (концепцiя, Положення, Статут). Розробленi навчальний план i програми (курси "Козацьке тiловиховання", "Психологiя духовного розвитку", "Козацьке вiйськове мистецтво" i т.д.), посiбники з основних предметiв школи цього типу.179
   Система виховання Адамiвської школи козака та берегинi:
      -- Родинно-дошкiльне виховання козачати та лелi (вiк - до 10 рокiв) -
   проводиться через роботу з батьками дошкiльнят та введенням спецiальних курсiв до програми дитячого садочка;
   2. Родинно-шкiльне - проводиться у формi роботи школи козацько-лицарського виховання;
   3. Громадсько-родинне - проводиться у формi дiяльностi дитячо-юнацької органiзацiї "Молода Сiч", та Адамiвського курiня Українського козацтва мiсцевого осередка жiночої громади Українського козацтва.
   Розроблена програма трансформацiї Адамiвської загальноосвiтньої школи у школу козацько-лицарського виховання.180
   Функцiонували паланки (сектори) ради джур i дан: здоров'я та спорту; героїко-патрiотичного виховання; нацiонального вiдродження; органiзацiї дозвiлля; зарубiжних зв'язкiв; роботи з молодшими школярами; трудової дiяльностi та охорони середовища; навчально-пiзнавальної дiяльностi; iнформацiї; дисциплiни та порядку; соцiального захисту; iсторико-краєзнавча; суд козацької честi; координацiйна рада цiкавих справ.181
   Практично всi педагоги, якi впроваджували в практику роботи своєї школи козацьку педагогiку, вважають, що в систему виховної роботи з козачатами, крiм тiло виховання, треба вводити й духовиховання i тодi буде козацьке тiлодуховиховання, що на практицi означає й введення християнської моралi.
   Генеральний суддя Буджацької Сiчi Б.I.Устименко: "У нас церква вiдокремлена вiд держави, але в одеських єврейських школах учнiв ознайомлюють iз змiстом священих книг. В польських школах вивчають Бiблiю. Особисто я вважаю, що в наш час бездуховностi, яка росте, корисно було б знайомити нашу молодь з дитинства хоча б iз канонiчними заповiдями, щоб дитина змогла вiдрiзнити добро вiд зла".
   В останнє десятилiття дедалi бiльше полiтичних i культурних дiячiв, учителiв, батькiв звертаються до християнських моральних цiнностей як найбiльш стiйких, унiверсальних, не пiдвладних полiтичнiй та iдеологiчнiй кон'юктурi. Це означає, що сучасне українське суспiльство поступово пiдходить до визнання й опанування етичних основ християнства, вiд яких воно було штучно вiдлучене протягом багатьох десятилiть i до яких у бiльшостi людей навiть було сформовано рiзко негативне ставлення.
   Нiхто не буде сперечатися, що Церква є носiєм духовностi. Так воно i є, адже те, чого навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту, i найперше гармонiї нашого внутрiшнього свiту. Багато людей вiдвiдують храми, вважають себе вiруючими i повага до традицiй та релiгiї свого народу стримує багатьох з них вiд хибних крокiв. Свою роль тут вiдiграє i громадська думка, а тому людина буде намагатися жити i дiяти так,щоб не було соромно перед людьми.
   Лише розвинута моральнiсть, лише прийняття абсолютно вiчних норм спiвжиття допоможе у потрiбну хвилину пiдлiтку (юнаку, юнцi) - вони не будуть вагатися, втримаються, не пiдуть на умовляння товаришiв, адже матимуть приписи на всi випадки життя. А нагородою буде чисте сумлiння та гармонiя внутрiшнього свiту...
   Формування духовностi як основної якостi людини, визначення її духовних прiоритетiв, обґрунтування системи цiнностей, на яких має базуватися життя дитини - основнi напрями роботи духовного виховання.
   Отже, тривале функцiонування i понад ситуацiйний, iнтегративний характер цiнностей, що увiйшли до людської культури як християнськi моральнi настанови, зумовлюють їх особливу роль у процесi виховання дiтей та молодi й спонукають нас - педагогiв - до вироблення засобiв i методiв їх засвоєння учнями...182
   У 2003 роцi директор Адамiвської школи переїхав до мiста Бiлгорода-Днiстровського, де працює начальником вiддiлу органiзацiйної та кадрової роботи Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї.
  
  
  

IХ. КОЗАЦЬКI ХУДОЖНI КОЛЕКТИВИ

  

У кого немає культури, у того позитивних якостей лише половина. Вiд особи, яка не пройшла школи мистецтва, завжди вiддає грубiстю; людинi потрiбно шлiфувати себе, прямувати у всьому к досконалостi.

   Грасiан.
  
   В статутах усiх сучасних козацьких органiзацiй Заднiстров'я мовиться про необхiднiсть розвивати козацьку культуру, зокрема:
   Чорноморське козацьке вiйсько, Чорноморське козацьке з'єднання: "...створення козацьких фольклорних колективiв, ансамблiв";
   Окремий полк iм. П.Орлика, Бiлгород-Днiстровський Кiш Буджацької Сiчi: "...вiдродження, утвердження i розвиток української культури";
   Програма "Джура" Українського козацтва: "Органiзувати дитячi фольклорнi колективи з вивчення козацької пiснi та танцю, української народної пiснi та танцю";
   Статут Молодої Сiчi Українського козацтва: "Вiдродження козацьких мистецьких традицiй: кобзарства, лiрництва, гуртового спiву, танцю, дотепного влучного слова, рiзьбярства, художнього розпису, художньої вишивки, iконопису";
   Програма розвитку Чорноморського козацтва на 2002-2005 роки: "п.4. Вивчити можливостi й утворити у районах новi козацькi творчi самодiяльнi колективи, надавати пiдтримку створеним мистецьким колективам, провести районнi фестивалi-огляди козацького мистецтва".
  
      -- Козацький духовий оркестр.
   Iз органiзацiєю козацьких осередкiв в Бiлгород-Днiстровському районi та
   мiстi - навеснi 1996 року вiд вiйськового оркестру Бiлгород-Днiстровської залоги (гарнiзону) вiдбрунькувався козацький духовий оркестр (малий склад). Вiн складається з труб (3), баритону (1), тенорiв (2), валторни (1), альту (1), басу (1), тромбону (1), великого барабану (1), малого барабану (1). Керiвник козацького духового оркестру - Радченко Степан Федорович.
   Козаки обслуговували козацькi заходи: конференцiї, зустрiчi з отаманами, паради, ходи, виступали з концертами духової музики, надавали ритуальнi послуги за помiрними цiнами...
   Найактивнiшими учасниками оркестру було створено ядро - козацьку раду - члени якої є Радченко Степан, Дегтяр Леонiд, Литвин Петро, Хомко Анатолiй, Радченко Володимир, Лисовий Анатолiй.183
   Приємно було пройтися головною вулицею Бiлгорода-Днiстровського з козацьким оркестром.
  
      -- Хор української народної пiснi "Мрiя".
   16 рокiв тому молодий, енергiйний, талановитий Iван Зорило прийшов на
   завод медичних виробiв (сьогоднi ВАТ "Гемопласт") з метою створити хоровий колектив. Й це йому вдалося.
   В 1989 роцi на базi заводу медичних виробiв було створено хор української народної пiснi. До складу хору входять люди рiзних професiй, рiзних нацiональностей, але всi вони великi любителi української народної пiснi.
   Через три роки колективу було надано звання "Народний". Кожен рiк хор давав звiтний концерт перед робiтниками та керiвництвом заводу. Жодне свято не проходило без його виступiв. Завжди радiсно й тепло артистiв зустрiчали не тiльки заводчани, але й жителi мiста й району.
   Про колектив багато писали в районних та обласних газетах. Хор має багато грамот, дипломiв, свiдоцтв; брав участь в мiських, обласних, мiжнародних фестивалях. На одному з таких фестивалiв - "Травнева калина" - зустрiлися з таким ж колективом з мiста Кривий Рiг. Зав'язалася творча дружба. Колектив запросили на фестиваль української народної пiснi до Кривого Рогу. Декiлька разiв приїздив криворiзький хор до Бiлгорода-Днiстровського.
   Керiвництво заводу багато допомагало колективу, видiлявся транспорт для поїздок, матерiальна допомога артистам, був на заводi свiй хорклас. Колектив преюмiвався турпоїздками до Ленiнграду, у Карпати, Крим.
   Але змiнюються часи, змiнилося керiвництво мiста, заводу. Змiнилося й наше життя. Iз-за матерiальних проблем на заводi скоротили ставки баянiстiв та керiвника хору; колектив залишився без свого хоркласу та матерiальної пiдтримки.
   Але хор не розпався, вiн продовжує жити й радувати своєю пiснею народ. Ось вже п'ять рокiв керiвник хору й баянiсти працюють з колективом безкоштовно, п'ять рокiв колектив не має нiякої пiдтримки вiд мiста. Проводили репетицiї й в ПТУ-10, й в мiськiй бiблiотецi, й в рибопромисловому технiкумi. Сьогоднi артисти мають примiщення на територiї мiського пологового будинку. В 2004 роцi видiлили старе складське примiщення , його вiдремонтували за свої кошти, виписали дошки й керiвник сам зробив лави. Зараз артисти вважають, що це хорклас й сподiваються, що тут вони будуть працювати постiйно.
   В колективi 38 осiб рiзних професiй, рiзного вiку й рiзного характеру. Але за п'ять рокiв вони дуже здружилися, "загартувалися" й стали великою спiвучою, веселою родиною й живуть за девiзом - "Нам пiсня жити й перемагати допомагає".184
  
      -- Ансамбль української народної музики "Веселка".
   Дехто iз англiйцiв чи не вперше почув про Україну, коли ансамбль "Веселка" побував в Великобританiї на Мiжнародному музичному фестивалi, який проводиться пiд патронатом принца Уельського. I хоч у святi брало участь майже пiвтораста колективiв iз шести десяти країн свiту, концерт наших спiввiтчизникiв, у якому було вiдтворено яскравi i поетичнi українськi обряди, справив на розважливих жителiв Альбiону незабутнє враження. На їх запрошення ансамбль через рiк побував i на наступному фестивалi.
   "Веселцi" вже тридцять рокiв. Нинi це сталий колектив української пiснi зi спiвочою та хореографiчними групами, власним оркестром народних iнструментiв. Вирiс ансамбль iз троїстих музик, органiзованих подружжям Михайлом Iвановичем та Валентиною Опанасiвною Нiкiруй. Про Нiкiруїв кажуть, що у них трiйко дiточок: Богдан, Зоряна та ще "Веселка", i всi вони щедро обдарованi талантами.
   У складi колективу - студенти та викладачi педагогiчного училища. Їх Нiкiруї прискiпливо вiдбирають за конкурсом, а потiм ще "школять" у пiдготовчих групах перш нiж включити до основного складу. Адже ансамбль гiдно носить звання народного, а це зобов'язує постiйно тримати його у високiй художнiй формi, вдосконалювати майстернiсть спiвакiв, музикантiв i танцюристiв до професiйного рiвня.
   Керiвник - Михайло Iванович - великий знавець українських пiсенних традицiй, особливостей нацiонального мелосу, нiколи не прагнув перетворити ансамбль на академiчний колектив. Не випадково на всеукраїнських та мiжнародних фестивалях i конкурсах, зокрема у Польщi, Югославiї, Болгарiї, Нiмеччини, Англiї, слухачiв завжди вражало дуже природне i не натужне звучання "Веселки". Голос у неї м'який, проникливий, нiби огортаючий. Так завше спiвали на весiллях та на вечорницях.
   Саме обрядовi пiснi становлять основу репертуару колективу. Iз студентськими фольклорними експедицiями М.Нiкiруй об'їздив мало не всi села Приднiстров'я, збираючи невiдомi зразки гаївок, щедрiвок, весiльних та обжинкових пiсень. За роки копiткої пошукової роботи таких знахiдок стало на великий фольклорний збiрник, який вже пiдготовлено до друку.
   За час iснування "Веселки" її школу пройшло бiльше пiвтисячi студентiв педучилища, i всi вони, незалежно вiд обраної спецiальностi, на все життя стали палкими шанувальниками української пiснi. А ще за цi роки в ансамблi з'явилися колективи-паростки - спiвочi й iнструментальнi гурти, органiзованi по всiй Українi його колишнiми вихованцями. Таких уже налiчується близько тридцяти.
   ...Неповторнi хвилини щастя, коли спiваєш улюбленi з дитинства пiснi в унiсон iз знаменитим ансамблем, вiдчуваючи i себе трошки артистом. I вiдбиваєш долонi в шалених вдячних оплесках, i плачеш сльозами радостi. Тому що наша народна пiсня - то душа України.
   Знову щемно спiває сопiлка Михайла Iвановича, а Валентина Опанасiвна, яку бiлгород-днiстровцi називають своїм "буджацьким соловейком", виводить "Над горою мiсяць сходить" - найпершу i найулюбленiшу пiсню iз свого репертуару. А в ансамблi їм акомпанують i пiдспiвують Богдан та Зоряна, яким нести далi музичну естафету батькiв...185
  
      -- Ансамбль української народної музики "Гроно".
   Ансамбль української народної музики "Гроно" був створений у 1997 роцi на базi мiського Центру дитячої творчостi. У цьому ж роцi колектив вперше став лауреатом мiського i обласного конкурсiв-оглядiв "Таланти твої, Україно". У складi ансамблю працює три рiзновiковi групи, що складає 45 гурткiвцiв. Ансамбль "Гроно" є лауреатом I, II та III ступенiв ХI, ХII, ХIII, ХIУ, ХУ обласних в рамках Всеукраїнських оглядiв-конкурсiв "Таланти твої, Україно".
   Творча дiяльнiсть колективу спрямована на вiдродження української народної пiснi. Весь склад ансамблю - хлопчики, тому i репертуар колективу побудований на українських похiдних маршах, козацьких пiснях, думах, баладах.
   Ансамбль української народної музики "Гроно" веде активну роботу з естетичного виховання юних слухачiв, з пропаганди українських народних пiсень. Колектив користується великою популярнiстю у мешканцiв мiста, є постiйним гостем у навчальних закладах, у дитячих таборах вiдпочинку та санаторiях Затоки та Сергiївки. Колектив є активним учасником дитячих свят, концертiв i акцiй, якi проводить мiський Центр дитячої творчостi.
   В основi успiху колективу полягає системнiсть навчавльно-виховного процесу: гра на музичних iнструментах, пошук i вiдтворення пiсенного матерiалу, розвиток вокальних здiбностей дiтей. У 2003 роцi ансамбль "Гроно" прийняв участь у Всеукраїнському фестивалi козацької пiснi "Байда", де здобув звання лауреата. Того ж року хлопцi прийняли участь у святковому концертi на Всеукраїнськiй козацькiй Радi в Нацiональнiй Оперi України. А влiтку 2005 року вокальне трiо ансамблю представляло Україну на ХХIII конкурсi "Лемкiвська ватра" в Польщi.
   Керiвник - Богдан Михайлович Нiкiруй - народився в найбiльш музичнiй сiм'ї нашого мiста. Його батьки - Валентина Опанасiвна та Михайло Iванович - викладачi педагогiчного училища, а також керiвники ансамблю української народної музики "Веселка" (вiдомого не тiльки на Українi). Зростав у творчiй атмосферi, просоченою духом справжньої української культури. Батьки з малих рокiв брали його з собою на концерти, фестивалi, творчi вечори...
   Як каже Богдан, життя - це пошук. Нiколи не треба опускати руки, треба шукати. Й саме головне - нiколи не треба забувати, хто ти й звiдкiля; яким би не було твоє становище, головне - це повiрити в свої сили. Ось тодi й можлива робота, й результат обов'язково з'явиться.186
  
  
  

Х. СУЧАСНИЙ СТАН ЗАДНIСТРОВОГО КОЗАЦТВА

  
   Практично в усiх країнах були рiзнi воєнiзованi групи населення, якi виконували специфiчнi функцiї, пов'язанi з вiйськовою службою (Iспанiя - реконкистадори, Швейцарiя - кнехти, Балкани - гайдуки, клефти, граничари, Україна - козаки, гайдамаки, Iндiя - гуркхи, Японiя - самураї). Виникало вiйськове громадство в перiод смут, в умовах прикордонних конфлiктiв, релiгiйних вiйн i вiйн за нацiональну незалежнiсть, здiснення колонiзацiй. На початкових етапах iснування основним заняттям таких громадств була вiйна напiврозбiйницького характеру. Однак пiзнiше вони або переходили на службу до держави на договiрних началах, або щезали...
   Логiка iсторичного процесу невблаганна - при закриттi "прикордонних" зон потреба в вiдважних й умiлих вояках-колонiзаторах минає.
   Але козацтво (зокрема, на Буджаку) проiснувало до початку ХХ столiття. Цьому сприяли такi причини:
   - iснування територiй, що потребували колонiзацiї (до речi, наш Буджак); це виступало своєрiдним "гарантом" iснування козацтва, найбiльш пристосованого для рiшення колонiзацiйних завдань;
   - в державi, в якiй є феодальнi пережитки, iз режимом, що спирався на досить вузьку соцiальну базу, козацтво як опора самодержав'я було "приречено" на "пiдтримку" iз боку уряду й "захист" вiд розмиву як вiйськового стану.
   По мiрi укрiплення державностi й експансiї держави на прикордоннi територiї у козацтва не було iншого шляху, як увiйти до державного органiзму на умовах вiдбуття служби, збереження, з поступовим вiдмиранням декiлькох вольностей або зникнення козацтва загалом. Що й вiдбувалося в пореформений перiод, а завершились цi процеси в роки громадянської вiйни й сталiнської модернiзацiї...
   Вже до початку Першої свiтової вiйни козаки були лише вiйськовою силою з неефективною економiкою й були анахронiзмом, який пережив свою доцiльнiсть для держави. Процес iндустрiалiзацiї, модернiзацiї, репресивнi мiри знищили iдентичнiсть козакiв, вiд них залишились лише легенди...
   Вiдбулася втрата традицiй через фiзичне винищення значної частини козакiв i членiв їхнiх сiмей (1919-1920 роки - "розкозачування"), депортацiї козацького населення в iншi мiсця (20-30-тi роки ХХ столiття), а в мiсцях традицiйного проживання - розбавлення чужинцями-некозаками (20-40-вi роки ХХ столiття). В Буджаку - теж саме, тiльки ворогом мiсцевого козацтва виступала боярська Румунiя. Такий стан був на початок 90-х рокiв ХХ столiття, коли в Радянському Союзi почався бурхливий рух визволення вiд гнiту тоталiтарного комунiстичного режиму, вiдомий пiд назвою "перебудова".
   Модернiзацiя держави порубiжжя ХХ-ХХI столiття в якостi свого природнього слiдства припускала певне пожвавлення зацiкавленостi до полiтичної архаїцi та традицiоналiзму. Концепт "свiтлого майбутнього" який характерний для радянської епохи, було змiнено на "свiтле минуле". Практичною проявою цього "кидка назад" стало виникнення багатьох органiзацiй, якi будувалися на основi середньовiчних, за своєю суттю, полiтико-правових, соцiальних понять: стану, корпоративiзму, жорсткої iєрархiчностi. Як гриби пiсля дощу, виникали численнi дворянськi зiбрання, купецькi гiльдiї та iн. Одним з яскравих проявiв подiбного роду став рух за "вiдродження козацтва".
   Ще до розпаду СРСР лiдери й активiсти нового руху оголосили головною своєю метою "вiдродження" козацтва. Це поняття до теперiшнього часу залишається ключовим для всiх програмових документiв українських неокозакiв. Iз самого початку їх iдеологи сприймали iсторичне минуле як норму, яку необхiдно вiдновити. Це виразилося в рiзних формах: вiд атрибутики (вiдродження козацьких прапорiв - Заднiстрове земляцтво) до висування територiальних претензiй до сусiдiв, якi займають "козацькi землi" (Буджацька Сiч).
   Стихiйний рух вiдродження козацько-лицарських традицiй в Українi започаткував I етап загальноукраїнського козацького вiдродження. Хронологiчно цей етап охоплює подiї 1984 - 1991 рр. i характеризується вiдновленням зацiкавленостi iсторiєю українського козацтва та власною родовою спадщиною. Саме тому виник дещо романтичний потяг до славного козацького минулого. Ще одним доказом активiзацiї козацького вiдродження в Українi (зокрема на Буджаку) стала активiзацiя полiтичного життя пiд гаслом визволення України.
   У 1989-1999 роках козакiв "опiкувало" керiвництво КПРС та КПУ. "Перебудову" полiтичної лiнiї КПРС-КПУ по вiдношенню до козацтва, яка намiтилася в кiнцi 1980-х рокiв, можливо пояснити декiлькома причинами.
   По-перше, партiйному керiвництву необхiдно було тримати пiд контролем процес формування багатопартiйностi, а вiдтак, й громадськi течiї, якi виникали в результатi цього руху.
   По-друге, в умовах кризису офiцiйного свiтогляду, КПРС потрiбнi були новi iдеологеми.
   По-третє, якийсь новий рух повинен був стати одним з важелiв протидiї українському РУХу Чорновола, iнструментом його стримування. Тодi ж й пройшов перший розкол (козацтво РУХу й "реєстровцi"). Подальшi полiтичнi подiї (серпневий путч 1991 року, президентськi, парламентськi, мiсцевi вибори та iн.) показали, що iдея "загальнокозацької єдностi" (як i в 1917-1922 роках) приносилась в жертву полiтичним пристрастям (на Буджаку - розгром Заднiстрового земляцтва, Буджацької Сiчi).
   Гасло визволення України стало у 1990 роцi прапором єднання всiх тих, хто сприймав козацтво як споконвiчну силу, що виборювала волю України. Наслiдком цього стало об'єднання козацьких осередкiв в єдине Українське козацтво. В цей час перебування у лавах Українського козацтва було певним випробуванням на мужнiсть (на Буд жаку - перебування в лавах Бiлгород-Днiстровськiй паланцi), бо офiцiйна влада почала ставитись до цiєї структури вiдверто вороже. Поряд iз цим невизначенiсть прiоритетiв, брак досвiду i авторитетних провiдникiв суттєво ускладнювали розбудову козацьких структур. Саме тому пiднесення 1990-1991 рр. не було належним чином використано у справi становлення пiдвалин Українського козацтва. Пiсля здобуття Україною незалежностi те, що об'єднувало i вело вперед козацькi структури, зникло.
   В нових умовах 1992 р. розпочався II етап вiдродження козацької спадщини на Українi. Вiн, насамперед, характеризувався пошуком прiоритетiв у розбудовi Українського козацтва. На жаль, впливи родових козакiв i тих, хто розумiв необхiднiсть орiєнтацiї на спадковi цiнностi козацького лицарства, були слабкими. За таких умов виявилась вiдсутнiсть єдностi i намагання пiдмiнити традицiйний козацько-лицарський iстотний критерiй чим завгодно:
  -- абстрактним патрiотизмом;
  -- козацькими демократичними традицiями;
  -- бiзнесово-господарчою та фермерською дiяльнiстю;
  -- охоронною дiяльнiстю;
  -- клубами "козацького вiдпочинку";
  -- iншим.
   Наслiдком цього стала розмитiсть та вiдсутнiсть єдиного пiдходу до визначення критерiю приналежностi до козацького товариства (вiдповiдно до сутностi iсторичної козацької спадщини). Результатом цього стала криза i дезорiєнтацiя Українського козацтва у серединi 90-х рр. ХХ ст. Найяскравiшим виявом цього стало утворення паралельних мiсцевих та загальноукраїнських козацьких органiзацiй (утворення на Буджаку багатьох радонових та обласних структур). Так розпочався III етап козацького вiдродження в Українi, коли штучнiсть та формалiзацiя цього процесу набули загрозливих розмiрiв.187
   Починаючи з кiнця 2001 року можна видiлити IУ етап козацького вiдродження. Вiн характеризується посиленням уваги держави до розвитку козацьких структур i зустрiчним прагненням отримати державну пiдтримку зi сторони бiльшостi новiтнiх козацьких об'єднань. Ця тенденцiя нагадує ситуацiю кiлькарiчної давнини в Росiї, коли козацький рух було подiлено на реєстровий i на нереєстровий, хоча цiлий ряд проблем так i не було вирiшено. Для ситуацiї з вiдродженням козацького руху в Українi ця перспектива є неоднозначною, бо цей рух є занадто кволим, розрiзненим i слабо пов'язаним з традицiйним родовим устроєм. Такий стан речей загрожує повною формалiзацiєю українського козацького вiдродження.
   Козацькi органiзацiї стоять вiдокремлено у загальнiй масi об'єднань громадян за iнтересами, соцiальним статусом чи грiшми. Нечастi публiкацiї в пресi, присвяченi козакам, в основному стосуються або парадної сторони їхньої дiяльностi (усi про перебiг Великих Рад i масових нагороджень самодiяльними орденами), або фiнансових сторiн особистiсних конфлiктiв усерединi козацького руху. Насправдi за парадним антуражем - усiлякими шароварами, вольтижуванням i клонуванням гетьманiв - вiд очей широкої громадськостi ховаються цiкавi процеси.188
   У запеклiй боротьбi мiж комунiстами, нацiонал-демократами козацтво займало скорiш вичiкувальну, нiж активну позицiю (хоча спочатку козацтво утворювалося як активнi охоронно-штурмовi загони РУХу - брало участь у хресних ходах, церемонiях покладання травянистої рослинностi до пiднiжжя бронзових борцiв i антуражна охорона неформальних заходiв РУХу).
   Оскiльки здобуття незалежностi України вiдбулося мирним шляхом, призначення козацтва i його подальша доля змусила губитися в здогадах не тiльки нове керiвництво України, але i самих лiдерiв козацтва. Сотнi молодих i фiзично мiцних чоловiкiв в козацькiй формi опинилися на узбiччi полiтичних процесiв (особливо це стосується Бiлгорода-Днiстровського, де вiдбулася лiквiдацiя гарнiзону; сотнi молодих офiцерiв залишилися без роботи).
   I вiйни нiякої нi з ким не було. Куди бiдним сiчовикам податися? Поки козаки думали, закрилася остання нiша - рекет. Органiзована злочиннiсть вже набрала бойовикiв i козакам не знайшлося мiсця навiть серед "бикiв". Можливо, це був як раз той випадок, коли iнертнiсть керiвництва, його небажання що-небудь робити, зробила козацькому руху добру послугу. Практично нiхто з козакiв - за одиничними випадками - не заплямував себе зв'язками з вiтчизняними i закордонними мафiозi.
   Таким чином, до середини 90-х рокiв козацькi органiзацiї в Українi ( i на Буджаку) виявилися в станi недофiнансованостi i недозатребуваностi. Коли немає якоїсь об'єднуючої сили, цiлком природно, в серединi будь-якої органiзацiї починається пошук i "призначення" винних. Українське козацтво стрясає цiлий ряд скандалiв, розколiв i виключень з рядiв.
   Головна проблема козацтва - визначити свою роль у соцiально-полiтичному життi суспiльства. Козацтво - соцiально-полiтичний монолiт чи плiд тимчасового компромiса мiж владою та частиною суспiльства?
   Спроба сучасних реформаторiв збудувати нове суспiльство з орiєнтацiєю лише на економiчнi, ринковi розрахунки, неминуче провалиться. Суспiльство засновується лише на iдеї моральностi й цементується духовними прагненнями народу. Iдеологiя козацтва фундується на таких засадах: Християнство (Православ'я), прагнення до "Народовладдя" та самоврядування в органiзацiї свого життя й на усвiдомленнi святого свого обов'язку - захищати рiдну українську землю й українську державнiсть ("Душу - Богу! Серце - Людям! Життя - Батькiвщинi! Честь - нiкому!"). Це стало в перебiгу вiкiв свого роду генетичною особливiстю козацького характеру. Й в сучасному суспiльствi, коли значний вiдсоток населення України розгубив, не мав або розмiняв свої iдеали на "речовизм" та долари, козацтво за рядом обставин стало найбiльш стiйким носiєм нацiонально-iсторичних традицiй українського народу, здатне зiграти роль свого роду каталiзатора громадської самосвiдомостi, очолити всенародний рух за вiдродження України-Батькiвщини.
   Сучаснi змiни геополiтичної ситуацiї (тероризм, територiальнi претензiї Румунiї до України - Буджак) висунули на порядок денний питання про додатковi гарантiї захищеностi та безпеки, територiальної, державної цiлiсностi, забезпечення мирного проживання населення, пiдтримка на достатньому рiвнi мобiлiзацiйних ресурсiв. Цими обставинами в теперiшнiй час продиктована увага державних структур до українського козацтва.
   На сучасному етапi в Українi, Росiйськiй Федерацiї та Бiлорусiї козацтва вiдроджуються головним чином як громадськi органiзацiї з культурологiчними, господарськими, виховними, охоронними та iншими функцiями. Трансформацiя цих органiзацiй у вiйськовi не передбачається. В Приднiстров'ї на рiвнi Закону визначено, що козацтво виступає як громадський рух з воєнiзованим характером дiяльностi, а головним його завданням є захист Вiтчизни, сприяння змiцненню та розвитку державностi i державної влади.
   Нерозвиненость законодавчої бази вiдродження та розвитку Українського козацтва може бути пояснена тим, що процес розбудови козацьких органiзацiй в Українi iде мляво. Iстотною перешкодою розвитку козацтва є концептуальна невизначенiсть цього процесу.
   Початок здiйснення державної полiтики України щодо козацтва, як правило, пов'язують iз прийняттям Указу Президента України (Л.Кравчук) за N141995 вiд 04.01.1995 року "Про вiдродження iсторико-культурних та господарчих традицiй Українського козацтва".
   Тодi ж почався процес з очищення лав козацтва вiд полiтичних екстремiстiв, iз залучення до "вiдродження" менш ангажованих, але бiльш квалiфiкованих лiдерiв (на Буджаку приход до керiвництва Скляренка М.П., Царенкова О.П., Врублевського М.В., Тимофєєва В.Я., Маринеску М.К..). В цьому сенс "одержавлення" уособлює для козацтва в цiлому позитивну тенденцiю, бо дає йому шанс на приведення себе у вiдповiднiсть з реалiями сучасного громадянського суспiльства. Але рiшення питань, пов'язаних iз визначенням основ козацької служби, в майбутньому.
   Можливо, включення козацтва в систему "держава" призведе до виникнення статусу вiйськових козачих спiльнот, якi будуть поєднувати в собi риси й держави й громадської органiзацiї.
   Що є українське козацтво у минулому й сучасному часi? Що ми активно "вiдроджуємо" й намагаємось "використати"? Чи зможе козацтво зайняти свою нiшу в ХХI столiттi? Як в сучасних умовах силами громадської органiзацiї вiдродити тип козака-лицаря? Як згуртувати таких людей? На якiй основi вiдроджувати козацтво?
   Iсторiя українського державотворення переконливо свiдчить про те, що в цьому iсторичному процесi, порiвняно з iншими суспiльно-полiтичними силами, козацтво вiдiгравало вирiшальну, провiдну роль. Тому нацiональнi iнтереси України вимагають створення державних документiв, зокрема законiв, постанов, якi б сприяли дальшому розвитку українського козацтва як могутньої нацiотворчої i державотворчiї потуги, залучення до його лав найширших верств спiвгромадян з метою пробудження i спрямування їхньої енергiї на розв'язання iсторичних завдань, що стоять перед нашим суспiльством i державою.
   Факти неспростовно свiдчать, що високi духовнi набутки українського козацтва, його видатних представникiв - державних i полiтичних керманичiв, дiячiв науки i культури на сьогоднi залишаються невiдомими широким верствам нашого суспiльства. Не пробуджена i незадiяна до конкретних державотворчих справ i не органiзована в козацькi форми iнтелектуальна, духовна i практично-дiйова енергiя сотень тисяч наших спiввiтчизникiв; вона ще "дрiмає", "спить" i не набуває продуктивних i ефективних, суспiльно корисних форм, справ i чину державотворчого характеру.
   Оформлення й згуртування козаччини швидше вiдбувається в тих регiонах, де загострюються вiйськовi мiжетнiчнi, мiжнацiональнi, мiждержавнi конфлiкти (Кубань, Прикавказ'я, Приднiстров'я). Вiдсутнiсть можливостей виконання вiйськових функцiй призводить (як показує досвiд) до розброду i хитань у козацькому середовищу, яке в свою чергу веде до невизначеностi подальшої долi i самого козацького з'єднання. Ситуацiя може змiнитися лише за умови змiни прiоритетiв козаччини iз вiйськових на господарськi й культурнi. Це не означає, що козакам на державному рiвнi не може бути довiрено охороняти кордони країни чи наглядати за правопорядком усерединi держави (приклад - чергування козакiв на дiлянцi Старокозацької прикордонної застави). Сучаснi козацькi формування можуть стати повноцiнною нацiональною гвардiєю, яка буде поставлена на службу народу. У цьому випадку необхiдна допомога держави. I не стiльки матерiальна, скiльки юридична. Саме на державному рiвнi мають бути вирiшеннi питання щодо юридичного статусу козацьких вiйськ.
   Справжнє вiдродження козацтва на Українi почнеться тодi, коли до його лав увiллється молодь, що вболiває за народнi справи, прагне кращого сьогодення та працює на духовне i матерiально багате майбутнє (молодi козаки, якi пройшли школу козацько-лицарського виховання, як Адамiвську, Долинiвську, Турлацьку, Вигiнську, Старокозацьку, Молозьку, Випаснянську N1, Миколаївсько-Новоросiйську); коли теперiшнi козаченьки чiтко усвiдомлять, що по них судять про все козацтво i народ у цiлому, вiдмовляться вiд своїх користолюбних цiлей i на перше мiсце поставлять служiння народу; коли мiж козаками i науковцями-просвiтянами встановляться тiснi зв'язки та налагодиться спiвпраця на нивi дослiдження iсторико-культурної спадщини козаччини. I тодi вiдроджене козацтво стане тiєю широкою суспiльно-полiтичною i культурницькою течiєю, яка згуртує всi верстви українського народу i зможе цивiлiзованими методами вирiшувати нагальнi питання сьогодення в iм'я народу i для народу.
   Для iсторичних козацьких структур основним змiстом i суттю їхнього iснування була специфiчна вiйськова справа у вiдповiдних суспiльно-полiтичних та природно-географiчних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних вiйськово-лицарських традицiй сформувалась комплексна система козацького вiйськового буття - козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфiчне бойове мистецтво зi зброєю та на його основi - рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної вiйськової магiї; пiсенно-енергетична практика; особливе свiтосприйняття) i є сутнiстю української козацької спадщини.
   Тiльки через вiдродження i поширення основ вiйськово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслiдування, а отже i вiдповiднiсть сучасного козацтва iсторичним аналогам. Але до сьогоднi розумiння прiоритетностi дiйсного вiдродження українських козацьких традицiй у цьому контекстi не досягнуто. Причинами цього є:
   - переважно хибнi уявлення про сутнiсть козацької спадщини, що сформувалися пiд впливом романтично-iсторичної художньої лiтератури та певних стереотипiв вiтчизняної i зарубiжної iсторiографiї, розроблених вiдносно тих чи iнших iсторiософських концепцiй;
   - вiдсутнiсть сприятливих умов для повноцiнного вiдродження козаччини;
   - розмитiсть або повна вiдсутнiсть дiйсних прiоритетiв козацького вiдродження;
   - руйнацiя родових козацьких зв'язкiв та втрата традицiйного козацького середовища ( родовий козак - представник спадкового козацького роду, життєвi принципи якого сформувались на засадах цiнностей, притаманних специфiчному середовищу козакiв-воїнiв: прiоритетнiсть чоловiчого начала у всiх царинах буття; шанобливе ставлення до родових та загальнокозацьких звичаїв; повага до вiйськової справи взагалi i особливо до специфiчної козацької вiйськової спадщини; ознайомлення з основами козацького бойового мистецтва; сприйняття особливих стереотипiв поведiнки та вiдносин, заснованих на засадах козацького звичаю; можливе ознайомлення з елементами вiйськової магiї; здоровий спосiб життя).
   Основнi причини гальмування козацького вiдродження такi:
  -- вплив рiзноманiтних полiтичних сил;
  -- протилежна конфесiйна орiєнтацiя;
  -- залежнiсть вiд окремих гiлок влади та економiчних елiт;
  -- особисте ворогування новiтнiх козацьких керiвникiв;
  -- брак конкретної дiяльностi.
   Але якщо об'єктивно та тверезо проаналiзувати процеси, якi в теперiшнiй час йдуть в українському козацтвi, то ми побачимо, що саме козацтво поки ще розпорошено й неорганiзоване. I причин для цього бiльш нiж достатньо.
   По-перше, козакiв розпорошують тi, хто не бажає появи на полiтичнiй аренi України нової грiзної громадської сили. Для цього козакiв утягують до рiзних апаратних та партiйних iгор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати силу, а в його середовищi через 75 рокiв пiсля революцiї з'явились "бiлi" й "червонi", "самостiйники" й "державники", "нашi" й "не нашi", якi готовi знову зхрестити шаблi.
   По-друге, розпорошеностi цiєї пiдсобляють самi козаки, пiддавшись розгулу марнослiв'я та егоїзму, пробуджених сучасною революцiйною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всiх революцiй гасло: "Хто був нiким, той стане всiм!" В результатi цього козацтво й не помiтило, як опинилося в тенетах численних паралельних органiзацiйних структур, якi мiж собою ворогують.
   По-третє, вiдсутнiсть наукового узагальнення багатовiкового служiння козацтва Неньцi-Українi виявилося при перших кроках його державного становлення. Щоб вирiшувати проблеми, якi виникають, необхiдно вивчити механiзм функцiонування традицiйних козацьких вiйськ, проаналiзувати дiяльнiсть козацтва в перiод демократичних перебудов й громадянської вiйни 1917-1922 рокiв. На базi цих дослiджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної полiтики становлення козацтва й правильно виявити сутнiсть козацького загалу, козацької громади, козацького вiйська.
   По-четверте, козацтву необхiдно формувати наскрiзну систему пiдготовки й виховання козака як державної людини через сiм'ю - середню школу - вищий навчальний заклад (готувати кадри).
   Й так далi...189
  
   Отож, бажаючи всiм плiдної працi, хочеться одного: щоб люди пишалися нами так, як Наливайком, Трясилом, Сiрком чи Палiєм... А для цього хочуть вони бачити не погони, лампаси й незаслуженi нагороди, а реальнi справи.
  

ЛIТЕРАТУРА

  
   I. КОЗАЦЬКА НАЦIЯ
      -- Бачинський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво на пiвднi України. 1775-
   1869. Одеса, "Маяк", 1995.
  
   II. ВIДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
   2. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
   3. Одеса козацька. - Одеса, 2000. - 127с. Гуцалюк С. Сучасне Українське козацтво у мiстi Одесi.
   4. Iнформацiйний збiрник Мiнiстерства освiти України. - 1995. - N11. - 28 с.
   5. Нацiональна Програма вiдродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки.
   6. Перелiк заходiв по дослiдженню i сприянню вiдродженню iсторико-
   культурних традицiй Українського козацтва. 1995.
   7. Директива Мiнiстерства оборони України вiд 22.10.1996.
   8. Регiональна програма вiдродження та розвитку Українського козацтва на Одещинi на 2002-2005 роки. Архiв автора.
   9. Розпорядження Одеської облдержадмiнiстрацiї. 10.05.2000. Архiв автора.
   10. Координацiйна рада з питань розвитку УК. Архiв автора.
   11. Указ Президента України N916/2005 вiд 04.06.2005 року "Про Раду Українського козацтва".
   12. Розпорядження голови Одеської облдержадмiнiстрацiї N771/А-2005 вiд 29.12.2005 року "Про раду козацьких отаманiв при головi Одеської обласної державної адмiнiстрацiї".
  
   III. ВСЕУКРАЇНСЬКI КОЗАЦЬКI ОРГАНIЗАЦIЇ
   13. Статут Українського козацтва.
   14. Статут Українського козацтва.
   15. Iван Мамота. Звичаєве, модернове.//Українська культура.-1998.-N3.-с.19.
   16. Iван Мамота. Звичаєве, модернове.//Українська культура.-1998.-N3.-с.19.
   17. Тарас Чухлiб. Поки кожний козак нестиме в собi такi чесноти, як свобода i честь - Україна буде жити./Свобода слова. -2003. - 6. - с.8.
   18. Свобода слова. -2003. - N6. - с.3.
   19. Унiверсал Гетьмана УК вiд 28.08.2000. Архiв автора.
   20. Концепцiя Українського козацтва.
   21. Гетьман України Iван Бiлас. Українське козацтво єдине, як єдина Україна i єдиний Бог. // Свобода слова. - 2003. - N7. - 2с.
   22. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
  
   IУ. ОДЕСЬКI ОБЛАСНI (КРАЙОВI) КОЗАЦЬКI ОРГАНIЗАЦIЇ
   23. Богдан Сушинський. Лицарi Причорноморського степу. Одеса. "Словянiя-ХХI". 2000. - 93 с.
   24. Заява-звернення Гетьмана УК В.Муляви. 1995.
   25. Одеса козацька. Одеса. 2000. - 132 с. Гуцалюк С. Сучасне Українське козацтво у мiстi Одесi.
   26. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
  
   У. БIЛГОРОД-ДНIСТРОВСЬКI КОЗАЦЬКI ТОВАРИСТВА
  
   1. Заднiстрове козацьке земляцтво.
   27. Голос України. Козаки: стiнка на стiнку? 1992.- 15 жовтня.
   28. Юг. Казаки возвращаются. 1992. - 20 листопада.
   29. Правда. Неужели опять геноцид? 1992. - 20 вересня.
  
   2. Буджацька Сiч (Буджацьке сiчове козаче вiйсько).
   30. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
   31. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора
   32. Козацький роз'їзд БСКВ. Архiв автора.
   33. Установчий договiр кооперативу "Козацька застава" при козацтвi БСКВ. Архiв автора.
   34. Протокол козацького кола Бiлгород-Днiстровського козацького товариства вiд 01.03.1998. Архiв автора.
   35. Унiверсал Головного отамана Чорноморського козацтва вiд 14.10.2001. Архiв автора.
  
   3. Бiлгород-Днiстровське паланкове козацьке товариство.
   36. Доручення-дозвiл УЧПГК вiд 28.01.1995. Архiв автора.
   37. Довiдка Генеральної канцелярiї УК вiд 15.10.1996. Архiв автора.
   38. Довiдка Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї вiд 02.09.1999. Архiв автора.
   39. Заява Бiлгород-Днiстровського паланкового товариства вiд 23.02.1999. Архiв автора.
   40. Статут Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного товариства пасiчникiв. 1995. Архiв автора.
   41. Чисельний реєстр Бiлгород-Днiстровського паланкового козацького товариства станом на 2000. Архiв автора.
   42. Довiдка отамана Бiлгород-Днiстровського паланкового товариства. Архiв автора.
   43. Характеристика Бiлгород-Днiстровського паланкового товариства. Архiв автора.
   44. Вiдповiдь на звернення Бiлгород-Днiстровського паланкового товариства вiд 01.12.1998. Архiв автора.
   45. Витяг з положення про козацькi вiйськовi звання вiд 25.06.1998. Архiв автора.
   46. Виборча програма Бiлгород-Днiстровської мiської органiзацiї УК. Архiв автора
   47. Виборча програма Бiлгород-Днiстровської мiської органiзацiї УК. Архiв автора
   48. Протокол зборiв козацького круга Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного козацького товариства пасiчникiв вiд 08.01.1998. Архiв автора.
   49. Контракт Бiлгород-Днiстровської фiлiї "Сiч". 1998. Архiв автора.
   50. Прохання Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного козацького товариства вiд 21.09.1998. Архiв автора.
   51. Звiт отамана Л.Городецького. Архiв автора.
   52. Заява Бiлгород-Днiстровського козацького товариства пасiчникiв вiд 19.06.1998. Архiв автора.
   53. Заключення зав. вiддiлом археологiї Пiвнiчно-Захiдного Причорномор'я iнституту археологiї НАНУ. Архiв автора.
   54. Вiдповiдь отаману Бiлгород-Днiстровського козацького товариства вiд 28.09.1998. Архiв автора.
   55. Заключення Iнституту археологiї НАНУ. Архiв автора.
   56. Запрошення Бiлгород-Днiстровського паланкового товариства на свято медового Спаса. План проведення урочистостей святкових дат на 23.08.1998. Архiв автора.
   57. Советское Приднестровье. Все на праздник. 11.08.1998.
   58. Торнадо. Праздник казаков, пчеловодов и всего народа. 13.08.1998.
   59. Звiт Л.Городецького за 1998 рiк. Архiв автора.
   60. Звiт Л.Городецького за 1998 рiк. Архiв автора.
   61. Звiт Л.Городецького за 1998 рiк. Архiв автора.
   62. Довiдка отамана Бiлгород-Днiстровського Коша вiд 28.05.1999. Лист Л.Городецького головi колгоспу "Вiльне козацтво". Архiв автора.
   63. Спiльний меморандум Бiлгород-Днiстровської органiзацiї КУНу та Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного товариства пасiчникiв. 1999. Архiв автора.
   64. Меморандум органiзацiй нацiонально-державницького спрямування м.Бiлгорода-Днiстровського вiд 28.02.2000. Архiв автора.
   65. Програма дiяльностi Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного козацького товариства вiд 26.02.2001. Архiв автора.
  
   4. Адамiвський курiнь Українського козацтва.
   66. Статут Адамiвського куреня вiд 15.06.1998. Архiв автора
   67. Заява засновникiв Адамiвського куреня вiд 11.01.2000. Архiв автора.
   68. Заява засновникiв Адамiвського куреня вiд 11.01.2000. Архiв автора.
   69. Лист голови Бiлгород-Днiстровської районної ради Адамiвському куреню вiд 04.08.1998. Архiв автора.
   70. Список козакiв Адамiвського куреня вiд 23.08.1998. Архiв автора.
  
   5. Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш.
   71. Протокол козацького кола Бiлгород-Днiстровського мiжрайонового козацького товариства пасiчникiв вiд 03.1997. Архiв автора.
   72. Свiдоцтво про реєстрацiю Бiлгород-Днiстровського мiського козацького Кошу. Архiв автора.
   73. Протокол козацького кола Бiлгород-Днiстровського мiського козацького Кошу вiд 01.03.1998. Архiв автора.
   74. Скляренко М.П. Бiографiя. Архiв автора.
   75. Статут Бiлгород-Днiстровського Коша. Архiв автора.
   76. Протокол зборiв старшинської ради Бiлгород-Днiстровського козацького товариства вiд 12.07.1998. Архiв автора.
   77. Протокол зборiв старшинської ради Бiлгород-Днiстровського козацького товариства вiд 12.07.1998. Архiв автора.
   78. Звернення отамана Бiлгород-Днiстровського мiжрайонного козацького товариства. Архiв автора.
   79. Резолюцiя форуму демократичних сил Одеської областi. 04.10.2003. Архiв автора.
   80. Советское Приднестровье. День Белого города. Сентябрь 2003.
   81. Клопотання кооператива "Козацька застава". Архiв автора.
   82. Звернення старшини Бiлгород-Днiстровського Коша. Архiв автора.
   83. Резолюцiя форуму демократичних сил Одеської областi. 04.10.2003. Архiв автора.
   84. Звернення старшинської ради Бiлгород-Днiстровського Кошу вiд 05.11.2001. Архiв автора.
  
   6. Бiлгород-Днiстровський мiський Окружний полк iм. П.Орлика.
   85. Наказ N18 вiд 25.04.2000 крайового отамана УЧПГК. Архiв автора.
   86. Наказ N19 крайового отамана УЧПГК. Архiв автора.
   87. Протокол Установчої ради Бiлгород-Днiстровського полку iм. П.Орлика вiд 10.06.2000. Архiв автора.
   88. Протокол Установчої ради Бiлгород-Днiстровського полку iм. П.Орлика вiд 30.09.2000. Архiв автора.
   89. Список засновникiв 1-го Бiлгород-Днiстровського окружного полку iм. П.Орлика. Архiв автора.
   90. Реєстр козакiв полку iм. П.Орлика. Архiв автора.
  
   7. Бiлгород-Днiстровський Окремий курiнь iм. С.Бiлого.
   91. Протокол козацького кола козацького куреня окружного полку iм. П.Орлика вiд 04.05.2002. Архiв автора.
   92. Протокол полку iм. П.Орлика вiд 20.05.2002. Архiв автора.
   93. Статут окремого козацького куреня ЧКВ. Архiв автора.
   94. Довiдка N08 Одеського обласного управлiння статистики вiд 08.08.2002. Архiв автора.
   95. Протокол N6 козацького кола куреня iм. С.Бiлого вiд 22.02.2004. Архiв автора.
   96. Наказ отамана куреня iм. С. Бiлого вiд 23.02.2004. Архiв автора.
   97. Протокол N6 козацького кола куреня iм. С.Бiлого вiд 26.02.2004. Архiв автора.
   98. Реєстр куреня iм. С.Бiлого. 2002. Архiв автора.
   99. Протокол N2 козацького кола куреня iм. С.Бiлого вiд 20.05.2002. Архiв автора.
   100. Реєстр особового складу куреня iм. С.Бiлого. 2002. Архiв автора.
   101. Реєстр куреня iм. С.Бiлого. 2003. Архiв автора.
  
   8. Бiлгород-Днiстровський курiнь Вiйська Запорозького України. Монашiвська сотня.
   102. Тимофєєв В.Я. Довiдка про Бiлгород-Днiстровський курiнь Вiйська Запорозького. Архiв автора.
   103. Ткаченко В.П. Довiдка про Монашiвську сотню. Архiв автора.
  
   9. Жiноча громада Українського козацтва.
   104. Тимофєєв В.Я. Довiдка про Жiночу громаду. Архiв автора.
   105. Реєстр козацької жiночої громади станом на 01.10.2003. Архiв автора.
  
   10. Бiлгород-Днiстровське районне товариство Чорноморського козацького з'єднання.
   106. Бiлоус В.П. Довiдка про РКТ ЧКЗ. Архiв автора.
  
   11. Акерман-Днiстровська Сiч.
   107. Тимофєєв В.Я. Довiдка про Акерман-Днiстровську Сiч. Архiв автора.
  
  
   УI. ДIЯЛЬНIСТЬ ЗАДНIСТРОВОГО КОЗАЦТВА
   108. Розпорядження Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї вiд 01.06.2000. Архiв автора.
   109. Склад Координацiйної ради Бiлгород-Днiстровського району. Архiв автора.
   110. Завдання Координацiйної ради з питань розвитку Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi. Архiв автора.
   111. План щодо реалiзацiї Нацiональної програми розвитку козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi. Архiв автора.
   112. Звiт щодо реалiзацiї програми розвитку козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi. Архiв автора.
   113. Розпорядження Одеської облдержадмiнiстрацiї вiд 28.12.2001. Архiв автора.
   114. Заходи Одеської облдержадмiнiстрацiї щодо виконання Нацiональної програми вiдродження Українського козацтва. Архiв автора.
   115. Наказ вiддiлу освiти Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї вiд 22.10.2002. Заходи щодо виконання Програми. Архiв автора.
   116. Перелiк заходiв управлiння освiти i науки облдержадмiнiстрацiї вiд 18.02.2002. Архiв автора.
   117. Наказ Одеської облдержадмiнiстрацiї вiд 18.02.2002. Архiв автора.
   118. Звiт координатора дiяльностi козацьких осередкiв. Архiв автора.
   119. Звiт про роботу українського козацького народного хору "Мрiя". Архiв автора.
   120. Звiт про роботу українського козацького народного хору "Мрiя". Архiв автора.
   121. Тимофєєв В.Я. Довiдка про роботу Заднiстрового козацтва. Архiв автора.
  
   УII. УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГIКА
   122. Українська козацька педагогiка. Освiта. - 1992. - 1 вересня.
   123. Українська козацька педагогiка. Освiта. - 1992. - 1 вересня.
   124. Нацiональне виховання. Яким йому бути? Освiта. - 1996. - 7 серпня.
   125. Iнформацiйний збiрник Мiнiстерства освiти України. 1995. N11. - 28 с.
   126. Програма "Сучасне козацько-лицарське виховання дiтей i юнацтва України". Освiта, 24 вересня - 1 жовтня 1997.
   127. Програма "Сучасне козацько-лицарське виховання дiтей i юнацтва України". Освiта, 24 вересня - 1 жовтня 1997.
   128. Завдання Координацiйної ради з питань розвитку Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi. Архiв автора.
   129. Розпорядження Одеської облдержадмiнiстрацiї. Архiв автора.
   130. Звiт Бiлгород-Днiстровського вiддiлу освiти РДА. Архiв автора.
   131. Наказ по вiддiлу освiти Бiлгород-Днiстровської РДА .2002. Архiв автора.
   132. Наказ по вiддiлу освiти Бiлгород-Днiстровської РДА. 2002. Архiв автора.
   133. Заходи вiддiлу освiти Бiлгород-Днiстровської райдержадмiнiстрацiї щодо вiдзначення Переяславської Ради. Архiв автора.
   134. Наказ державного управлiння екологiї та природних ресурсiв в Одеськiй областi вiд 29.12.2003. Архiв автора.
   135. Звiт про роботу координацiйної ради з питань розвитку Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi. Архiв автора.
   136. Звiт про стан виконання Нацiональної програми. Архiв автора.
   137. Наказ по Бiлгород-Днiстровському райво вiд 11.02.2004. Архiв автора.
   138. Звiт Бiлгород-Днiстровського райво. 2004. Архiв автора.
   139. Звiт про виконання розпорядження голови Одеської облдержадмiнiстрацiї вiд 28.12.2001. Архiв автора.
   140. Тимофєєв В.Я. Школа козацько-лицарського виховання. Наша школа. - 2000. - N5-6. с. 11-21.
   141. Тимофєєв В.Я. Сiльська школа на зламi епох. Советское Приднестровье. - 2000. - 14 серпня; 2000. - 28 серпня.
   142. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
   143. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
  
   УIII. КОЗАЦЬКI НАВЧАЛЬНI ЗАКЛАДИ ЗАДНIСТРОВ'Я
  
   1. Бiлгород-Днiстровське педагогiчне училище.
   144. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
  
   2. Миколаївсько-Новоросiйська школа Саратського району.
   145. Рiч про Адамiвську Сiч. Берегиня. - 2003. - вересень.
   146. Рiч про Адамiвську Сiч. Берегиня. - 2003. - грудень.
   147. Наследники. Одеськi вiстi.- 1999. - 18 березня. Мої улюбленi слова: Вiтчизна, Незалежнiсть, Воля. Одеськi вiстi. - 1999. - 18 грудня. Присягаю на вiрнiсть Українi. Одеськi вiстi. - 2000. - 19 грудня.
   148. Статут козацької республiки "Мрiя". Архiв автора.
  
   3. Старокозацька та Молозька школи Бiлгород-Днiстровського району.
   149. Б. Устименко. Мої улюбленi слова. Одеськi вiстi. - 1999. - 18 грудня.
   150. Статут Молодої Сiчi. Архiв автора.
   151. Виступ на Великiй Радi УК 17.10.1997. Архiв автора.
   152. Заява курiнного отамана Старокозацького куреню. Архiв автора.
   153. Довiдка про перевiрку i атестацiю Старокозацької ЗОШ вiд 15.11.2000. Архiв автора.
  
   4. Випаснянська N1 школа Бiлгород-Днiстровського району.
   154. Довiдка про стан виховної роботи Випаснянської ЗОШ. Грудень 1999. Архiв автора.
   155. Гавриленко В.О. Спомини. Архiв автора.
  
   5. Вигiнська школа Бiлгород-Днiстровського району.
   156. Акт проведення атестацiї Вигiнської ЗОШ. Жовтень 1998. Архiв автора.
  
   6. Долинiвська школа Бiлгород-Днiстровського району.
   157. Довiдка про перевiрку й атестацiю Долинiвської ЗОШ. Жовтень 1999. Архiв автора
  
   7. Турлацька школа Бiлгород-Днiстровського району.
   158. Тодорова Т.П. Спомини. Архiв автора.
   159. Чумаченко В.М. Спомини. Архiв автора.
  
   8. Адамiвська школа Бiлгород-Днiстровського виховання.
   160. Подання директора Адамiвської школи вiд 11.05.1992. Архiв автора.
   161. Статут органiзацiї "Джура" Адамiвського козацького осередку. Архiв автора.
   162. Програма дiяльностi "Джура" Адамiвського козацького осередку. Архiв автора.
   163. Вiдповiдь Адамiвської сiльської ради вiд 25.06.1992.
   164. Рiшення N1 ХУII сесiї Адамiвської сiльської ради ХХI скликання вiд 21.08.1992.
   165. Рiшення N1 ХУII сесiї Адамiвської сiльської ради ХХI скликання вiд 21.08.1992. Архiв автора.
   166. Рiшення N 3 ХХIУ сесiї Адамiвської сiльської ради ХХI скликання вiд 14.02.1993.
   167. Свiдоцтво про реєстрацiю дитячої органiзацiї "Сiч" вiд 23.03.1995.
   168. Програма мiжнародної науково-практичної конференцiї "Дитина в сучасному суспiльствi". Одеса. 2000.
   169. Газета "Будьте с нами" (Бiлгород-Днiстровський) - N35 (23.08.2001), N36 (30.08.2001).
   Газета "Советское Приднестровье" (Бiлгород-Днiстровський) - N12 (15.02.2000), N24 (28.03.2000), N34 (05.05.2000), N40 (23.05.2000), N42 (02.06.2000), N50 (29.06.2000), N59 (31.07.2000), N63 (14.08.2000), N67 (28.08.2000), N68 (31.08.2000), N72 (14.09.2000), N84 (26.10.2000), N89 (13.11.2000). N94 (30.11.2000), N6 (22.01.2001), N9 (01.02.2001), N17 (01.03.2001), N21 (15.03.2001), N24 (26.03.2002), N44 (11.06.2001), N49 (28.06.2001), N56 (26.07.2001), N57 (30.07.2001), N75 (04.10.2001), N84 (05.11.2001), N8 (31.01.2002), N12 (14.02.2002), N36 (16.05.2002), N38 (23.05.2002), N42 (06.06.2002), N54 (18.07.2002), N77 (07.10.2002), N101 (13.08.2003), N103 (15.08.2003), N104 (16.08.2003), N106 (20.08.2003), N115 (02.09.2003), N165 (11.11.2004).
   Газета "Одеськi вiстi" (Одеса) - N93 (23.05.2000), N95 (27.05.2000).
   Газета "Чорноморськi новини" (Одеса) - N44 (08.07.2000), N52 (23.08.2000), N3 (11.01.2001), N35 (24.05.2001), N55 (16.08.2001), N74 (09.10.2003), N78 (23.10.2003).
   Газета "Сiльська школа" (Київ) - N5 (20.09.2000).
   Журнал "Наша школа" (Одеса) - N4(2000), N5-6 (2000), N1 (2002), N2 (2002), N2 (2003).
   170. Громадсько-полiтичний тижневик "Освiта" (Київ) - N1 (1-8 сiчня 2003).
   171. Посвiдчення автора вiд 17.05.2003. Архiв автора.
   172. Тимофєєв В.Я. Адамiвська Сiч - школа козацько-лицарського виховання. Петрекс. Бiлгород-Днiстровський. 2004.
   173. Джура та Дана. - 1998-2000. Архiв автора.
   174. Рiч про Адамiвську Сiч. - 2001-2003. Архiв автора.
   175. Тимофєєв В.Я. Народе, виховуй сина! Советское Приднестровье. - 2002. - 18 липня.
   176. Тимофєєв В.Я. Органiзацiя учнiвського самоврядування в школi козацько-лицарського виховання. Наша школа. - 2002. - N2. - 12-18 с.
   177. Тимофєєв В.Я. Сiльська школа на зламi епох. Советское Приднестровье. - 2000. - 14 серпня; 2000. - 28 серпня.
   178. Тимофєєв В.Я. Школа козацько-лицарського виховання. Наша школа. - 2000. - N5-6. с. 11-21.
   179. Тимофєєв В.Я. Сiльська школа на зламi епох. Советское Приднестровье. - 2000. - 14 серпня; 2000. - 28 серпня.
   180. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
   181. Тимофєєв В.Я. Адамiвська Сiч - школа козацько-лицарського виховання.
   182. Тимофєєв В.Я. Духовне виховання. Архiв автора.
  
   IХ. КОЗАЦЬКI ХУДОЖНI КОЛЕКТИВИ
  
   1. Козацький духовий оркестр.
   183. Радченко С.Ф. Спомини. Архiв автора.
  
   2.Хор української народної пiснi "Мрiя".
   184. Зорило I.С. Спомини. Архiв автора.
  
   3. Ансамбль української народної музики "Веселка".
   185. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
  
   4. Ансамбль української народної музики "Гроно".
   186. Нiкiруй Б.М. Спомини. Архiв автора.
  
  
   Х. СУЧАСНИЙ СТАН ЗАДНIСТРОВОГО КОЗАЦТВА
   187. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
   188. Задунайський В.В. Родовi козаки i сучасне вiдродження української козацької спадщини.
   189. Тимофєєв В.Я. Спомини. Архiв автора.
  

ЗМIСТ

  
   I. Козацька нацiя (1).
   II. Вiдродження Українського козацтва (6).
   III. Всеукраїнськi козацькi органiзацiї (10).
   IУ. Одеськi обласнi (крайовi) козацькi органiзацiї (20).
   У. Бiлгород-Днiстровськi козацькi товариства (24).
   1.Заднiстрове козацьке земляцтво. 2.Буджацька Сiч (Буджацьке сiчове козацьке вiйсько). 3.Бiлгород-Днiстровське паланкове козацьке товариство. 4.Адамiвський курiнь Українського козацтва. 5.Бiлгород-Днiстровський мiський козацький Кiш. 6.Бiлгород-Днiстровський мiський Окружний полк iм. П. Орлика. 7.Бiлгород-Днiстровський Окремий курiнь iм. С. Бiлого. 8.Бiлгород-Днiстровський курiнь Вiйська Запорозького України. Монашiвська сотня. 9.Жiноча громада Українського козацтва. 10.Бiлгород-Днiстровське районне товариство Чорноморського козацького з'єднання. 11.Акерман-Днiстровська Сiч.
   УI. Дiяльнiсть Заднiстрового козацтва (40).
   УII. Українська козацька педагогiка (44).
   УIII. Козацькi навчальнi заклади Заднiстров'я (53).
   1.Бiлгород-Днiстровське педагогiчне училище. 2.Миколаївсько-Новоросiйська школа. 3.Старокозацька та Молозька школи. 4.Випаснянська N1 школа. 5.Вигiнська школа. 6.Долинiвська школа. 7.Турлацька школа. 8.Адамiвська школа.
   IХ. Козацькi художнi колективи (63).
   1.Козацький духовий оркестр. 2.Хор української народної пiснi "Мрiя". 3.Ансамбль української народної музики "Веселка". 4.Ансамбль української народної музики "Гроно".
   Х. Сучасний стан Заднiстрового козацтва (66).
   Лiтература (72).
  
  
  
  
  

Тимофєєва С.В. Сучасне козацтво на пiвднi Одещини.

СПД СП. Замовлення N 27 вiд 12.06.2005.

м. Бiлгород-Днiстровський.

  
  
  
  
  
  
  
   83
  
  
  
  
Оценка: 2.25*5  Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"