Може в казцi, може в снi,
Восени чи навеснi
Зайчик весело стрибав
I таке розповiдав:
"Був я, - каже,- там i сям
I хотiв повiдать вам,
Що на Землi країн чимало,
I людей в них теж немало;
Є i чорнi, є i бiлi,
Добродушнi є й злостивi,
Худорлявi є i повнi,
Жовтi є й червонi зовнi,
Є веселi, є похмурi
(Це залежно вiд натури),
Є багатi й дуже бiднi,
Кволi є, й є дуже сильнi,
Бо вiд Єви ще й Адама
Була введена Програма:
Чорним - Африка спекотна,
Бiлим - снiг невiдворотно.
Та для кожного з них мова,
Що Країни є основа,
То мов мати, рiдна ненька
I дорослим, i маленьким.
Всiх єднає i голубить,
Щирим серцем всiх бо любить.
*
Та якось забiг в країну
(В центр Європи) - в Україну;
Був здивований до краю:
Чи не це є вхiд до раю?!
Та ви самi розсудiть,
Не вагаючись нi мить:
Пишна зелень, море квiтiв,
Чорноземи кращi в свiтi:
Палку вткни - зросте калина,
Чи там iнша деревина.
Грає золото в далях -
То пшениця на полях.
Кинь свiй погляд хоч куди -
Скрiзь поля або сади.
Люди гарнi, працьовитi,
В дружбi й мирi хочуть жити.
*
Творець сказав, колись Адаму:
-Тобi дарую Свiт й Кохану.
Що на Землi цiй - все бери,
Лиш шкур нi з кого не дери!
Та скоро дехто iз нащадкiв
(Вже ж не в Раю, а в працi тяжкiй)
У хижих звiрiв вчився вправно
З сусiда працi жити гарно.
Не плуг знаряддя працi - меч!
Перечиш - голову iз плеч!
Оце моє, i те моє!
Допоки погляд дiстає!
I хижакiв на люд цей добрий
Чимало оточило обрiй:
I половцi, i печенiги,
Хозари, таври, татарва, ...
Їх, з часом, всiх розпорошило,
Немов би й згадки вже нема,
*
Та бач, не так воно все склалось!
Сховався жадiбний Хижак!
Вiн вивчив Мову, зна звичаї,
Вiн друг народу! Майже брат!
Та лиш дiставшись до "кормила"
Скида личину простака
I не ховає вже нi зуби,
Нi вдачу злого Хижака!
Наразi кличе на нараду
Всiх однодумцiв, свою раду.
Пiшли країнами, мiж раси,
Забрати в кого є припаси,
Людей рабами поробити,
За їх рахунок щоби жити.
Вивчали мови та клялися:
Та ми ж за вас!.. Не береглися,
За вас боролись ми зi Злом!
Це ж стало нашим ремеслом!
Все, що було у вас - погане!
Ми вам дамо другу Програму:
Все, що в Державi вашiй - наше!
Ви лиш працюйте бiльше й краще
Жiнкам на пенсiю?! Ще рано!
Адже ви вмiлi ветерани!
Рокiв iз п"ять ще попрацюйте
Й при цьому ви не вередуйте!
Сотнi рокiв уже ведеться,
Що Хижакам у нас живеться
Мов на Олiмпi грецьким бОгам,
А людям - мiсце за порогом.
Основа - грошi, секс, iнстинкти -
Такi в програмах їх родзинки.
Терпiть було не сила муки -
Тож пiднiмались кармелюки,
Меч замiсть рала взявши в руки,
Та їх зрадливо всiх хапали
I в тюрмах злiсно катували...
I ось на "сходнi"... , тобто, радi
"Елiта", вже при всiм "парадi",
З трибуни голосно рече
Про те, що дУже їм пече:
- Ми побороли вже тут Зло,
Що рокiв з 70 жило,
Нам добре з наших нагород -
Пора б подумать про народ!
- А що,- по хвилi голос чуть, -
Хай душ по 300 нам дадуть -
Ми з ними досвiд наберем,
Всiх iнших пОтiм розберем.
Що ж, браття, нАм при тiй "елiтi"?!
Чи так довiку вже й терпiти,
Чи кармелюкiв все ж дiждатись
I пiдлу зраду не боятись?
Чи грiзний 37-й рiк
Язик i руки нам вiдсiк?
Читайте, думайте, братове,
Й не сподiвайтесь лиш на Бога!