Аннотация: букву йi - "Ї" маленьку не читає=( тому ставлю велику де може бути незрозумiлий символ там "Ї" З РОЗДIЛОВИМИ ЗНАКАМИ ЩЕ ПОПРАЦЮЮ=)
На майбутнє найкраща нагорода релiзера - ВАШI КОМЕНТАРI 01.11.2011
Так, щастить же нам так попасти, у звичайних людей, все як у людей а в нас як завжди. Ось самi посудiть, кому пощастить заснути у потязi, а проснутись невiдомо де у глухому лiсi де немає телефонного покриття i жодного натяку на присутнiсть живих iстот!!! Хоча про живих iстот я напевне погарячкував сказавши...
Ну досить напевне жалiтись про несправедливiсть свiту i карми до нещасних студентiв час познайомитись моє iм'я Вiталiй студент другого курсу киЇвського НАУ зi мною ще троє друзiв моЇ товаришiв по нещастю Дем'ян, АЇда й Амiнна така ось група студентiв-шибайголiв. Знайомi ми з початковоЇ школи, ходили в один клас, так i залишились разом в унiверситетi, активно займались рiзними видами "спорту" такими як шашки, шахи, скелелазання, бiг по пересiчнiй мiсцевостi, схiдними бойовими єдиноборствами наш наставник полюбляє казати "нема кращого вiдпочинку вiд навчання, нiж спорт"...
Так ось ми прокинулись всi по рiзному, кому стало достатньо холодно, щоб прокинутись о шостiй ранку, кого розбудив цей 'вiдморожений', нiжним постукуванням по м'якому шукачевi пригод. Звiсно я сказав що - це не моє улюблене заняття о такiй раннiй порi прокидатись й направив невiдомого 'будильника' по всiм менi вiдомим напрямкам. Варто зазначити що цi напрямки були озвученi не шепотом, а у вiдповiдних iнтонацiях вiд чого нашi нинi вже бойовi подруги також не довго нiжились в забуттi сну... да не дарма iснує вираз не будив в менi 'жайворонка', бо як вiдомо, народжений 'совою', 'жайворонком' не прокинеться=)...
Як ви вже здогадались 'будильником' був Дем'ян, а за не досить хитрим планом бажаєш розбудити всiх, розбуди Вiталiя. Я сплю, як немовля, але пiсля сну досить швидко прихожу до тями, всi iншi з цiєЇ гоп-компанiЇ також прокидаються швидко. Адже не одноразово проводились семiнари, рiзнi лiтнi тести у адептiв нiн-дзюцу, коли група людей приблизно 40-50 осiб дiлиться на два табори i весь тиждень вiд нiчого робити по ночам: повзає, стрибає, маскується, 'знищує' представникiв 'ворожого' табору з рiдкiсним взяттям 'язикiв', допити й дiзнання про мiсце табору та систему його охорони... Здається мене сильно занесло, краще повернемось до теми пробудження.
Остаточно прокинувшись ми розпочали шукати причини нашоЇ завчасноЇ достатньо дивноЇ 'кiнцевоЇ зупинки'. Оскiльки ми вiдразу вiдкинули мою версiю про веселий 'жарт провiдницi вагону номер 13' нам прийшлось подiлитись на двi мобiльнi групи: одна для дослiдження мiсцевостi, а iнша для створення та облаштування нашого iмпровiзованого табору. Речей в нас було небагато, але вони були самi необхiднi, чотири темно-зелених майже чорних кiмоно, шарфи-маски, чотири пари табi(таке веселе взуття у яких великий палець знаходиться окремо вiд iнших чотирьох) i вiдповiдно зброя...... е-е-е-е здається я забув описати, що ми направлялись в Карпати на черговий тижневий семiнар-тест у якому мали взяти участь близько десятку мобiльних груп по чотири-п'ять осiб(його тема: "виживання мобiльних груп в умовi максимально наближено небезпеки для життя") здається знову мене понесло... Так ось, переодягнувшись ми були схожi на героЇв древнiх легенд про демонiв ночi - нiндзя.
Зброя була розподiлена вiдповiдно до вподобань та рiвня володiння(тобто нашi 'желiзки' що тягнули на своєму горбi i з якими ми пройшли крiзь вогонь, лiд та мiднi труби =). Менi за вподобання максимально близького та максимально вiддаленого ведення бою дiстались Сюко i Асiко(кiгтi для рук та нiг що в парi складають комплект), Танто(нiж), Юмi(половинний лук). Дем'ян полюбляє парну зброю двi Ками(серпи), Юмi, два Танто. АЇдi подобається бiльш витончена зброя вона надає перевагу двом Вакiдзасi(короткий меч), Юмi, Танто i чотири шнурки довжиною 2 метри кожен. Амiнна носила Нiндзя-то(пряма бiльш мiцнiша, але коротша Катана), Танто, Юмi....
- На розвiдку пiду Я з АЇдою, Дем'ян твоє завдання назбирати хмизу та скласти коло для полум'я, в контакт нi з ким не вступай i будь обережний...
- Без питань, зроблю в найкращому виглядi - сказав вiн, iдучи з поляни.
- Ама переглянь провiзiю, розподiли приблизно на два днi не розпалюйте полум'я щоб не привертати зайвоЇ уваги сидiть тихо частiше озирайтесь бо невiдомо що за звiрина тут водиться...
- Може досить вже говорити все знаю, не вперше на вилазцi.
- Моя справа попередити, твоя прийняти до уваги - посмiхнувся я подав знак Адi виступати, за що отримав погляд в якому чiтко читався смiх за надмiрну прискiпливiсть.
АЇда являла собою дев'ятнадцятирiчну дiвчину росту близько ста сiмдесяти п'яти см. тонкого стану, але обдарована добре вираженою мускульною структурою, волосся смоляного - чорного кольору спадало за спину довжиною до лопаток воно було заплетене в тугу косу, синi як океан очi, тонкi вуста i розкiшнi вiЇ, шкiрi могла б позаздрити будь-яка модель, з витонченим овалом лиця, а удар цих ручок i нiжок може вибити дух навiть з пiдготовленого бiйця... бррр прекрасна i небезпечна водночас, серед друзiв характер схожий на немовля лева що грається i вiтає свiт своЇми забавами, а для недруга вона стане розлюченою пантерою, що захищає своє дитя вiд чужинцiв, ось така наша АЇда.
Йшли ми тихо, не поспiшаючи, озираючись i прислуховуючись до звукiв природи нас все ще оточував лiс дерев чимось вiддалено нагадуючи смереки, далеко попереду виднiлись обриси фiгур оповитих в коричнево-зеленi плащi, вони крились в тiнi дерев...
- Як гадаєш невже толкiнiсти розважаються? - запитала Ада з нотками насмiшки в голосi.
- Напевне не скажу, але в кожного своЇ таракашки в головi - кажучи це Я максимально напружував зiр щоб розгледiти незнайомцiв в них на спинах були сагайдаки з довгими стрiлами, луки на якi вони опирались були зi спущеними тятивами але iнтуЇцiя пiдказувала що краще побути надмiру обережними...
- Адi пiдберемось ближче, будь максимально обережною, щось менi пiдказує, що вони не простi "толкiнiсти", тому не лiзь без потреби 'поперед батька в пекло i без запрошення з милом' на випадок необхiдностi можеш вивести з 'ладу', але не поспiшай...
З нахмуреним виглядом вона вiдповiла менi кивком в доказ згоди. I ось все завертiлось, ми пiдбирались перебiжками згодом пiдiйшли достатньо близько, фiгур було троє озброєнi луками та мисливськими тесаками, приблизно нашого зросту вони були худими, але не немiчними було в них щось незвичайне, можна навiть вважати надприродне.
Обережно обiйшовши цю трiйцю, ми пiдiйшли з тилу, максимально намагаючись Їх не потривожити, подавши знак наказав Адi залишитись в укриттi, а то мало що може трапитись, знявши зайву зброю я залишив кiгтi й нiж тихо пiшов назустрiч невiдомому, зупинився на вiдстанi крокiв п'ятьох...
- Привiт!!! - привiтався я, за що отримав - три вирази обличчя, якi активно мiнялися в насиченiй масi емоцiй, але не виражали i каплi доброго намiру й не залишали надiй залишитись в живих. Вони ринулись на мене, водночас виймаючи своЇ ножi, якi насправдi були короткими мечами, дивними короткими мечами... д-а-а-а-а-а повернусь - вiддячу сенсея за довгий перiод практики з холодною зброєю... Швидко пiднявши руки я встиг защемити лезо меча кiгтями, швидко вiдкинувши зброю, я зробив "скi" в область сонячного сплетiння, удар з допомогою кiгтiв був не слабкий i "особа" швидко осiла на землю хапаючи ротом повiтря, краєм ока помiтив рух то АЇда одним швидким i грацiозним стрибком потрапила на плечi третього нападника i ударивши в тiм'я в наступну секунду стояла на землi на соЇх двох над лежачим, позбавленого вiдчуттiв супротивником ... Останнiй клiєнт не помiтив того що залишився сам на сам з двома достатньо небезпечними особистостями, хоча можна не вiдкидати варiант, що вiн теж мiг постояти за себе не лише на словах, а й пiдтримати дiлом. Мене в свою чергу навчали не вести лицарськi поєдинки, а перемагати шляхом хитрощiв. Отож коли невiдомий пiдiйшов впритул я вiдкрився - це не вкрилося вiд його погляду i вiн зробив спробу атаки... Можна вiдмiтити не стiй тут я, то чиєсь серце, в цю мить перестало битись на вiки вiчнi. Але не там собака зарита, швидким невловимим рухом я припав на праве колiно з одночасним викидом правоЇ руки вперед, як i очiкував результат був... на лице... в прямому розумiннi цього слова. Моя правиця потрапила в область пахва невiльно i я поморщився. Це зрозумiє кожен чоловiк, але здається, нападнику ним вже не стати. Вiд шоку i болю вiн повалився на землю, з очей потекли сльози, а ротом вiн промовляв беззвучнi прокляття... 'Привiтався, так привiтався, у туземцiв складеться сильне враження' - пронеслася дика думка. Хоча яка там дика, ми ж як варвари прийшли 'привiтались' результати: двоє без почуттiв, третiй не в собi... так злегка не в собi=)
- Да Вiт ти i в правду жорстока людина, довiв людину до слiз i при цьому - тебе навiть докори сумлiння не мучать!!! - сказала серйозним голосом АЇда з широченною посмiшкою на вустах, а в очах так i танцюють бiсики... неволею навiть замилувався...
- Адi кинь менi двi мотузки а сама зв'яжи того у якого пiсля знайомства з тобою замовлена дорого в 'нiрвану' проЇздом через 'астрал' - зi смiхом попросив я, за що отримав награно ображену гримасу.
- Вiт, здається, пiд час нападу вони працювали за схемою 'Розiйдись земля i небо - ка-ка пливе' реготала, зв'язуючи полоненого, причому не просто зв'язавши зап'ястя, а згадавши основи Ходзьо-дзюцу ми розпочали плести мереживо, як вправна пара проклятих дiтей Арахни...
Зв'язавши, ми ретельно обшукали полонених. Знайшли набiр молодого 'скаута': нiж- короткий меч, лук зi стрiлами, невеликi сумки з пайком на три днi, воду, i щось схоже на таблетки трав'янi кульки такi як використовували нiн-дзя, пiд час виконання мiсiй вони допомагали обходитись без Їжi, а деякi були наркотиками що ефективно глушили бiль вiд поранень в екстрених ситуацiях. Жаль звiсно, що рецепти не дiйшли до наших часiв... цi пiгулки ми вирiшили не викидати, можуть знадобитись. За долю секунди вони зникли в багато-чисельних кишенях сiнобi-седзьоку АЇди. У полонених також були по два медальйони: один мав вигляд вовчоЇ голови, iнший схожий на монету з дивними незрозумiлими закарлючками... Знявши останнiй я здригнувся личина спала це були гуманоЇди, але не люди в них була темна-темна шкiра практично ебонiтового кольору, вузьке пiдборiддя, загостренi як стрiли продовгуватi вуха метаморфози вiдбулись також i в х вбраннi: плащ, кiраса, нарукавнi браслнти воЇна змiнив забарвлення на практично чорне, а двоє останнiх вкрились замислуватими схожими на переплетенi листкiв вiзерунками виконаними з сталi.
Натягнувши кляпи на полонених ми вiдтягнули Їх до дерев. Амулети АЇда залишив при собi додавши х в свiй 'сейф' багато чисельних комiрок... Попрохав Адi залишитись з полоненими. Направився повернути свiй лук на законне мiсце. Краєм ока помiтив рух, там йшов всього один воЇн, все вiрно саме воЇн це чiтко читалось у його впевненiй ходьбi i нюансовi, який сильно видiляв його з помiж тих трьох це був досвiдчений воЇн, який мiг причинити великоЇ шкоди... Напрям вiн тримав до мiсця нещодавньоЇ сутички, а це погано, дуже погано... дiставши лук я неймовiрно тихо(слiд зазначити що й сам такого не очiкував) розпочав пiдкрадатись до небезпеки... Менi було вiдомо, що один на один я не впораюсь, отож треба вдатися до хитрощiв. Пiдiйшовши на вiдстань близько п'ятнадцяти метрiв, я прицiлився в праве плече супротивника, швидко вiдпустив тятиву. Можна сказати я не почув, а вiдчув, як стрiла увiйшла в тiло опонента - це було дивно стрiляти у живу мiшень, i це було в перше коли менi довелось так вчинити хоча тепер знаю що не востаннє.
Опонент був здивований i сховавшись за укриття стовбура дерева, почав розшукувати, звiдки ж прилетiла стрiла. Я вийшов з укриття тiней i почав наближатись до противника, але мене зупинило вiдлуння сурм що лунали неподалiк вiд мiсця зiткнення... ВоЇн також повернувся зрозумiвши, що в даний момент йому нiщо не загрожує i прошипiв...
-Клятi Урук-Хай - повернувся до мене i сказав:
-Не знаю хто ти i чому на мене напав, але тепер питання вищого прiоритету Орки. Менi здається що ти не один з них,вони пересiкли межi бар'єру-сигналiзацiЇ незабаром вони дiстануться сюди тому треба дiстатись до патруля "нiчноЇ варти" твоя допомога не завадить. Я на тебе можу розраховувати?
- Якщо поглянути з такоЇ точки зору, то звiсно можеш, а що стосується варти, то вони злегка не в змозi за себе постояти поки що... отож поспiшiмо...
Дiстались ми за лiченi хвилини. Ельфи прийшли до тями i смикались бiля корiння дерев...
-Адi допоможи Їх розв'язати, в нас незапланованi 'гостi'...
Заздалегiдь до появи "гостей" ми з Адi вибрались на дерева пiд прикриття, гiлля що були набагато ближчi до лiнiЇ фронту. Адже нашi луки вдвоє коротшi нiж ельфiйськi i тому були набагато ефективнiшi в примiщеннях нiж на вiдкритому просторi. Так приходиться платити розмiром за далекобiйнiсть, яка на даний момент грає велику роль отож зiткнення обiцяло бути насиченим... Я помiтив перших оркiв - це були темношкiрi, темноволосi, здавалось нiби Їх потворнi обличчя були вкритi пухирцями як вiд страшноЇ хвороби, авангард виступав в ролi вершникiв на вовках, як менi потiм роз'яснили вони звуться ВОРГАМИ(вовки=). Великi, чорнi, схожi на вовкiв створiння, але набагато розумнiшi, нiж простi звiрi i непомiрно лютi, володiють вербальним способом спiлкування, живуть зграями час вiд часу заключають договори з орками, виступають х союзниками. Вершникiв було шестеро, воргiв вiдповiдно - це становило маленьку зграю, з ними було близько двадцяти пiших воЇнiв - все це було видно з наших укриттiв за деревами. Ми п'ятеро приготувались, поранений воЇн, лiдер ельфiйськоЇ групи, давав вказiвки своЇм пiдлеглим, а ми домовились заздалегiдь старатись не пiдпускати ворогiв до них.
Полетiв перший залп магiчних стрiл слiпучок. Нi вони не горiли магiчним свiтлом що рiзало зiр, а стрiли замовленнi таким способом щоб у випадку пострiлу в голову вони самонаводились в око. Хоча великий вiдсоток попадань припадав на Їх гострий зiр це пояснює низький рiвень володiння зброєю в ближнього бою, тому за принципом роби те що вмiєш вони отримали великi луки i мисливськi ножi що в мене викликали асоцiацiю грубо виготовленого тесака. Пiшi вояки не розгубились частина скинула з плiч важкi арбалети i розпочали обстрiл по виявленому противнику iншi ж короткими перебiжками вiд дерева до дерева пробирались до союзних стрiлкiв. Таким чином пiдсумок перших хвилин бою було мiнус два ворга, один вершник i два пiших з ЇхньоЇ сторони та один поранений ельф з нашо. Я страхував i з дюжиною стрiл менi вдалось шiстьох поранити легко, а двоє противникiв отримали летальне поранення один стрiлу в шию iншому(повнiстю випадково) в серце, але цього було замало i стрiл для бiльшого не залишилось, отож довелось залишить лук.
Неподалiк помiтив рух. Орки-вершники приближаються зi сторони мертвоЇ зони прострiлу ельфiв - показав в напрямку гостей.
- Лiквiдувати спочатку вершникiв потiм воргiв, бо в них теж є самострiли, а нам i одного пострiлу вистачить - помiтивши гримасу розгубленостi вiдразу зрозумiв i додав
- Не жалiй Їх, бо вони навряд пожалiють нас, бережи себе.
- Постараюсь. - пробубнiла вона скорiш сама собi нiж менi.
- Хадзiме!(яп. Почали!).
НаЇзники залишили нас позаду. Скориставшись моментом мiж черговим залпом, пригнув на землю i на межi своЇх можливостей понiсся в напряму найближчого з вершникiв, перед початком поєдинку я таки надягнув Асiко, i тепер збiльшене щеплення з поверхнiстю дозволяє збiльшити швидкiсть не зупиняючись виконую стрибок з розбiгу, на якусь мить менi навiть здалось що я його перестрибну, ноги приземлились на спинi ворга. Вершник вiд мого ривко-подiбного руху покотився по землi зажимаючи рвану рану горла двома руками, а ворг незрозумiло гарчав почав бiгати по кругу i невпинно то в лiво то в право повертаючись голову назад намагався зiмкнути свiй колючо-рiжучий набiр на моЇй шийцi при кожнiй його спробi вiдчував подих неймовiрного смороду гниючоЇ плоти, ось менi й прийшлось як кiшка ногами вчепитись в його шкурку ще сильнiше при цьому ухилятися вiд спроб не зЇм, але все ж понадкушую. Треба щось робити бо буде зiпсована не його,а вже моя шкурка. Не розжимаючи колiн кинув руки впередi рiзким загребущим рухом ривок назад.