Так важко жити в Ураїні,
Можливо ви спитаєте чому?
Можливо жили ви в такій країні,
Де вже не чують,хоча голосно кричу?
Де просимо змінити владу,
Стоїм ми за свої права,
А в нас стріляють автомати,
За ними - тиша гробова.
Де президент тікає від народу,
В нагоді врятувати лиш себе,
А ми лягаєм за свою свободу,
Бо окрім нас вона нікого не гребе.
Де дім наш не в квартирі з теплим чаєм,
А на Майдані,де в душі свобода,
Де ми близьких своїх втрачаєм,
В нагоді що мине страшна негода.
Де діти зовсім не в дитинстві,
Вони вже знають,що таке війна,
У них в душі палають українці,
Вони і є наша стальна стіна.
Де кожен з нас готовий полягти за волю,
Де серцю боляче вже битись,
Бо влада нам принесла стільки крові й болю,
Що просто соромно з усім миритись.
Ми українці й волелюбність наша доля,
І кожен з нас готовий віддавать життя,
А ще ми знаєм,що таке неволя,
Бо з нею ми пройшли через віка!
Невже нам важко жити в Україні?
Погляньте в чому справа тут,
Причина в президенті та свавіллі,
А справжні українці тут цвітуть.
Вони тут сяють як калина,
Живуть вони з відкритими серцями,
Бо їхня мати - Україна,
Що лиш цвіте та кріпне із роками!