-- Вiдмовлено у довгому життi! 
Залишу кiлька вiршiв в iнтернетi.
Вони вам доведуть, що у буттi
Я прагнув до любовi... Є прикмети:

Життя мене вже скоро прожене
Iз квiтнучих садiв  у темну даль.
I я бажаю, щоби смерть мене 
У час застала той, коли печаль

Невимовнi поета почуття
Востаннє викладатиме iз слiв...
Нехай покине вже тодi життя,
Коли я буду посеред трудiв... 

Хтось прочитає, дехто знов i знов
Перечитає.. Вiршi мої, вiршi!
В вас бiль моя, надiя i любов
I ви чужiх не кращi i не гiршi.

Ви - дзеркало надiй моїх i слiз,
Дорога у майбутнє для душi,
Перлинна мова, що я нею  нiс
Щось вiд iдеї Бога... Не спiши

Читаче, пробiгаючи рядки,
Що вже не зможу їх редагувать.
Нема в них порожнечi. Навпаки
Зумiє щось важливе вiдшукать

В них серце у спiвтворчостi живiй
З душею, шо у Всесвiтi, здаля
Знов порадiє щиростi твоїй...
Без мене далi попливе Земля...