В кожнiм серцi i лiто i осiнь
Завше рiзнi... Нiким i нiде
Таємниця кохання ще й досi
Не  вiдкрита... Кохання веде

У незнанi cвiти, у неспокiй,
Де панують живi почуття.
I людина ти доти лиш, доки
Ти кохаєш - i квiтне життя.

У кохання -- суворi закони,
У кохання - яскрава весна.
Заборони, бридкi забобони
Для кохання - нiщо... I хтозна,

Чим насправдi кохання богате,
Як народжується в забуттi
Дивовижне i радiсне свято?
Будь закохана, душе, цвiти!

I не здатнi нi влада нi мати
Свято радостi те погубить.
Має право душа покохати,
Має право людина любить...