Вiктор Ланц

Байка про тараканiв.

У домi великому, де просторi зали,

Жили собi люди, та й горя не знали.

Але, в однiй пустiй квартирi, аж неможливо жити,

Завелися таракани вусами крутити!

Таракани були рiзнi, нiчого й казати.

Розвелося їх до бiса, заселили хату.

Однi були якiсь чорнi, дуже боязливi.

Сидiли собi по шпарах, хоч i не лiнивi.

Другi були дуже шустрi, з того всього рижi.

З виду нiби добродушнi, у середку хижi.

I цi рижi таракани вуса такi мали,

Що як ними ворушили - шпалери вiдлiтали!

Ось цi рижi таракани дали собi раду -

Покi чорнi нудьгували, захопили владу.

Пiдiбрали всякi крихти i найлiпшi шпари.

Все, що можна i не можна, собi потягали.

Чорнi ще не зрозумiли, що й до чого йдеться,

Кожен ранок на роботу йшли, як i ведеться.

I спочатку трохи мали i їсти, i пити,

Докi рижi не почали дедалi нахабнiти.

Збудували галереi, не якiсь там шпари.

Їли, пили, веселились i горя не знали!

Йшли роки, i, зрозумiло, все ж кiнець бо має,

Вже той чорний бiдолага їсти що не знае.

Позбиралися до купи, вiд життя аж синi,

Помiж себе перш шукають, хто ж у тому виннi.

Гомонiли, тупотiли - не знайшли такого.

I рiшили, що зробились в немилостi у Бога.

Але були й помiж чорних деякi хорошi,

До сусiдiв бiльш заможнiх їздили по грошi.

Й працювали до нестями, жити кожен хоче!

I вночi, i вдень за грошi робили охоче.

Решта чорних з того горя що мали - пропивали,

Пiснякi про Батькiвщину що чимдуж спiвали!

Рижi теж кмiтливi дуже: "Як вони спiвають,

То ще, певно, мають їсти, ще не помирають!"

I грабують без зупину, часу ж бо не гають!

Тiлькi чорним, щоб не взнали, дещо пiдкiдають.

Але щоб життя тим чорним медом не мастило,

Чи то щоб спiвали лiпше - податки влiпили!

I за крихту, що спочатку самi пiдкидали,

Клятi чорнi все, що мають, мусять вiддавати.

Тай за шпарку, де життя майже що тортури,

За повiтря, хлiб та сiль вже деруть три шкури!

Навiть тих, хто наловчився трохи заробляти,

Рижi сiли та й рiшили - можна грабувати!

Приповзе iз заробiткiв до своеi шпари -

Вже податкова чатуе i знiмае шкари!

Рижi-хижi вже жирують! У лихi години

Iкру чорну на червону одразу мастили!

Бо ж не мали, бiднi, хлiба, чорним жеж роздали!

Щоб тi з голоду не вмерли й добре обробляли.

Чорнi з силами зiбрались (вже й не можуть лiзти),

Загорлали: "Годi, браття, вже ж нема що iсти!

Скiлькi можна нам так жити, скiлькi ще чекати?

Владу треба вiдiбрати й самiм керувати!"

Рижi тут як тут: "Шановнi! Нема чого горлати!

Не барiться! Нумо дружньо Раду обирати!"

Чорнi стали розумнiшi: "Ми тепер окремо

I до тої Ради тiлькi чорних оберемо!"

Рижi кажуть: "Любi чорнi! Ну о чiм тривога!

Обирайте i керуйте всiм заради Бога!"

Обирали чорнi чорних, думали ретельно.

Всiм бо в бiса надоїло це життя пекельне!

Ось обрали, одiслали всiх їх до столицi

I полегшення чекають - спiвають, мов птицi!

Час пройшов - нiчого чорнi тi не порiшали.

Придивились, а тi чорнi рижими вже стали!

Певно, та iкра червона так на них впливає -

Зїв iз пару бутербродiв - вуса вiдростають!

Сiв у того "Мерседеза" - де i колiр дiвся!

З чорного, i сам незчувся як рижим зробився!

А вусами так ворушать - ураган буяє!..

Тiлькi що iз того буде - бач, нiхто не знає?

Знову чорнi позбирались: "То не тi, що треба!

Хоч i чорнi, але зовсiм не нашого клепу!"

Одiслали нових чорних, рижi аж смiються:

"Порижiють, не вагайтесь, i до нас прибьються!"

Що ж робити бiдолагам, хто дасть мудру раду?

Може, зовсiм не потрiбнi такi депутати?

А чи може лiпше рижих одразу обирати,

Щоб те хиже поголiв'я бiльш не роздувати?

Та найкраще, певно, було б, як деякi казали,

Вуса їм пообривати, щоб навiки знали!

Ось прийшов Хозяїн в хату: "Що за копошiння?"

Взяв флакончик дiхлофосу й окропив створiння!

18.10.96.