Кум  i  пiвник



У куми якогось дня 
Пiвень десь подiвся.
Хоча пiвень не свиня ,
Але кум сварився,
Бабу їв чотири днi :
Куди ти дивилась?
Пiвень любим був менi .
Краще б ти згубилась!

Дiйсно , пiвень куму був 
Наче охорона :
Кум утомлений заснув 
Пiсля самогону...
А кума збиратись стане
До кума Iвана ...
Пiвень враз  кричить завжди :
-Кук - курiк ! Куди? Куди?

Кум прокинеться   i встане ,
Дасть кумi ... води ,
Щоб не йшла туди ...
Зразу все на мiсце стане.

А без пiвня , що робити ,
Не пити , не жити ...

П,ятий , шостий день  минув ,
А пiвня немає .
Кум про пiвня не забув ,
Та вже не шукає 
Й жiнку не чiпає.

Ще бiльш випиває .
За пiвнем страждає .
Пiвня поминає .
Перехилить медовуху ...
Нехай  земля буде пухом ,-
Пiвнику  бажає.

Ось вже сьомий день  пiшов .
Кум не просихає.
У такий  " штопор" зайшов,
Що робить, не знає.
Сам нагнав той самогон ,
Сам його кiнчає.

А це сниться куму сон ,
Що вже пiвень у раю 
В хорi ангельськiм  свою
Арiю спiває.
Кум за пiвника радiє,
Але i у снi  жалiє 
I сльозу пускає...

Кума глянула - кум спить ,
Враз причепурилась ,
Надухмянелась у мить ,
Окропом пiдмилась .
Ось вже  i Iван стоїть 
У кущах пiд плотом ,
Кличе на роботу .

Доки кум не чує, спить ,
Наче у колисцi ,
Кума з хати ,  i летить 
Через двiр бiгом ,  бiгом ...
Треба ж було , каблуком 
спiткнулась на мисцi ,
що лежить до верху дном 
прямо бiля  хвiртки !
I взялася звiдки ?
I мисяра  чимала !
Кума впала i згадала :
"  я ж кумi  її займала .
Це ж вже рiк минуло .
Це ж кума її вернула .
Та нi слова не сказала ,
в подвiр"я   жбурнула .
А я  через неї ногу
ледь не пiдвернула ."

Воно все було б нiчого,
та не так все сталось .
Iз пiд миски  щось у пiр,ях
пiднялося , закачалось ,
як п,яне, туди - сюди ,
подивилось на куму ,
потiм на подвiр"я 
й пiвнем закричало :
-	Ку-ку- рик ! Куди ? Куди?

Кума з ляку  вiд бiди 
iще раз упала .

Кум прокинувсь , дав ... води .
Все на мiсце стало.
Потiм пiвника  обняв ,
пiвнику радiє.
Я ж тебе вже поховав ,
  але мав надiю,
  що тебе побачу ,
  як би те ж у рай попав .

Радiє i плаче...
Таке й не присниться :
Це ж  пiд мискою весь тиждень
просидiла птиця !

Та це ще не чудо .
Чудо далi буде .

Ось й кума пiсля води 
вже прийшла у себе .
Вже i кума їй не  треба 
того , що в кущах сидить .
Вона дивиться - лежить 
поряд з мискою ... яєчко !
Ось iще одно!
           До речi ,
Пiвень нiби не несеться .
" Певно , це менi здається .
Нiби вдарилась ногою ,
Але що-то з головою ..."
Схопилась за серце .
I  кум те ж побачив те ,
Рукою потрогав ,
Каже : - Слава богу !
Значить , це не бiлка ,
Бо п,ю з понедiлка ...
Та що ти хотiла ?
Як би тебе теж на тиждень 
Мискою накрили ,
Не поїли , не кормили ,
То , як би воскресла ,
Ти не тiльки   знеслась ,
А ще  й народила б .

Ой , казав кум , та не знав ,
Бо ще не помiтно ,
Що кума вагiтна ,
Сам би пiвнем закричав ,
Сам би знiс яєчко.
А той , хто їй плiд заклав ,
Iз - за плоту поглядав 
I думав про втечу...

А що було далi ?
Далi - далi ... Тралi - валi ...
Куму бог синочка дав .
I кум синовi радiв ,
Наче  пiвника , глядiв ,
I  на радостях вищав ...
I кума радiла ...
Отаке  от дiло !