Соборний  український тост.
( жартiвливий)


Час рiкою пливе.
Днiпр широкiй реве.
Ще не вмерла моя Україна.
Цвiте терен в саду.
Бджоли щось не гудуть.
Ой, чия ж - то спiває пташина?!
В неї руса коса.
А рушник вiзьму й сам,
Постелю я його бiля дубу.
Там криниця стоїть.
Тьох! Тьох! Тьох!
Вiть! Вiть! Вiть!
Хто тебе цiлував, моя люба?!
Бо уста вже не тi -
Не солодкi такi,
Й черемшина навкруг буйно квiтне.
Сосна, ти не палай,
Перелаз не ламай,
Сильний вiтер, не дуй!
Сильний вiтер!
Ти казала: в четвер
Пiдемо на концерт.
Пiдвила... Тьох! Тьох! Тьох!
Щебетає...
Я i сам не пiду
I тебе не пущу,
Бо чиє ж ото жито, не знаю.
Водограй, водограй.
Рути ти не шукай.
Розкажи менi, краще, смерека.
Аж на боцi на тiм
Заховався твiй дiм.
Ой, чому ж ти живеш так далеко?!
Я на небо дивлюсь.
Де ж, моя ти, Марусь?!
За туманом нiчого не бачу.
Кладку я прокладу.
Несе Галя водУ,
А я сяду i тихо заплачу. 
Коси, коси мої
Вiдслужили менi.
Хлопцi, конi скорiш розпрягайте,
Бо жiнки i вино
Нам на радiсть дано.
Хто не п,є, ви тому не давайте!
А хто п,є,  - наливай!
Хто спiває, - спiвай!
Карi очi  i чорни є брови.
Хай у вас i у нас
Усе буде гаразд!
За це вип.,ємо 
Й будемо здоровi!