У Бикiвцi - ювiлей.


I  Бикiвцi  ювiлей
Святкувати вже пора...
- Я поведу  тебе в музей ,-
Телепнула стара,

- Що за музей , не зрозумiв ?-
Спитав стару старий.
-В той , що директор наш  вiдкрив 
В конторi заводськiй.

-	Види скорiш !- старий зрадiв
Музею, як дитя ,-
-	Я ж на заводi проробив 
Усе своє життя ...
Давно не бачив я завод,
Та ще не все забув.
Але балакає народ,
Вiн не такий як був...

 Дiд вус свiй сивий накрутив
Та марафет навiв.
На груди орден враз надiв  -
Заслуги трудовi.

I баба теж новим платком 
Прикрила сивину.
I ось iдуть вони удвох
У рiдну прохiдну.

-	Ой ,прохiдна , ти , прохiдна !-
Наспiвує старий .
- Нас в люди вивела вона,
Забув вже в рiк який...

Ось i правлiння заводське ...

Дiд глянув й онiмiв.
Та  що  ж це робиться таке ?!
Це хто ж його бомбив?!

Давно закiнчилась вiйна,
Та i в страшний той час 
Неначе бомба нi одна 
Не падала на нас.

Сам партизанську службу нiс 
Старий в той час важкий ,
Що сунуть нiс в полiський лiс 
Боялись вороги.

А тут у мирний нiби час 
Бiда прийшла  на нас.
Стоїть  страховисько - музей 
Без вiкон , без дверей.

I Ленiн , як той бомж , стоїть
Подряпаний увесь.
Труба  давно вже не димить ,
Й цеха подiлись десь...

Замiсть цехiв - один скелет,
Камiння та бетон.
Хтось сюди ходить в туалет ,
А хтось зробив притон.

Усi розкраденi склади ,
I навiть брама й плiт.
Лиш тiльки башта для води,
Як сирота , стоїть.

Колись була котельня тут 
I грiла все село...
Тепер кущi однi ростуть  -
Її як не було.

Колись завод цей скло варив
Й продукцiю давав,
Яку весь бiлий свiт хвалив 
Та ще й за грошi брав.

Усе  покрали , навiть скло,
Метал  подiвся де ?
Хто взяв  ?! Напевно НЛО,
Бо слiд  наверх веде ...

Воно  з,являлось по ночам 
й  усе пiдряд тягло,
Вiд плит тяжких до пилорам -
Таке от НЛО!!!

А де живе  , чи де жило 
То чудо , що краде,
Як дивно ,знає все село,
Куди цей слiд веде.

Мабуть , в  музей ?! Бо i воно
В iсторiю  ввiйшло,
Бо зверху , як ото  лайно,
Те ж iнколи пливло...

То й дiло в тiм , його нiхто 
Не хоче зачепить .
Самi ви знаєте , як то
Зачеплене смердить...

То ж подивився старий дiд 
На заводський  " музей"
I каже :
       -  Серденько болить !
Оце-то ювiлей!!!

За що в вiйну я воював ,
За що я працював ,
За що я молодiсть вiддав,
На що надiю мав ?!!

Ах ,люди, люди , як могли 
Ви  допустите це?!
А люди поряд з дiдом йшли 
Й не глянули в лице.

А хтось зелений , молодий ,
з насмiшкою сказав :
- О , пiзно ти прийшов старий ,
Бо вкрасти   " опоздав" !!!

Та дiд нiчого не сказав 
Для того пiдле ця.
Камiнням падала  сльоза
Зморшками з лиця...