Я раптом озирнувся i упав
До нiг твоїх, немов в пухнасту ковдру, 
Мiй вiдiйшов останнiй пароплав, 
Давно вже по життю iду наодум,
I стрiмко я пiднiсся до мети, 
Та сум згорнув, неначе я в неволi, 
Коли зi мною поряд саме ти
Життєвих жартiв в мене є доволi:
Злiтав iз трасси, падав, але жив, 
На моїм серцi є вже сотнi штампiв, 
На моїх плечах є слiди вiд крил, 
Ти вже не подолаєш моїх jump-iв - 
Я повзав там, де скло й багнюка,
Я плавать вчився в кислотi, 
Але я зовсiм не звiрюка
I вию iнде. В самотi.