N. постійно в моїх думках. Ви не знаєте, що таке N. ? Я й не зможу вам пояснити. Навіть не тому, що це важко передати словами, а тому, що ми мислимо різними категоріями. А хто знає - той давно мене зрозумів.
МУЗИКАНТ.
Кажуть, що я пишу чудову музику. Я з цим згоден. Я люблю мати багато прихильників, гроші та славу. Але насправді, весь мій талант - не мій. Не було б нічого, якби я Її не знав. Вся моя музика створене для Неї. І хіба я знав, що вона так сподобається людям? Але якщо подобається - значить це справді чудова музика.
ЮРИСТ.
Я не можу жити так, як я жив до цього. З кожним днем, з кожним тижнем я це розумію все краще і краще. В житті я вигравав багато справ, але не можу виграти свою. Я захищав бандитів, вбивць і шахраїв, але хто тепер захистить мене?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ.
Я помітив, що останнім часом не керуюсь своїми думками. Те, що я міг робити раніше в лічені хвилини видається мені занадто важким. Я віддав би усе, що маю за те, щоб знову спати спокійно як в дитинстві. Чомусь я не можу виконувати завдань, які на мене покладені. Старішаю? Або починаю розуміти...
1
ЮРИСТ. - Пробачте, можна у вас забрати дві хвилини?
ПИСЬМЕННИК. - Забрати - ні. Але розділити з вами я їх можу.
ЮРИСТ. - Я слухав ваші вірші на цьому вечорі, вони мені дуже сподобались. Чи не маєте ви своєї збірки? Я б залюбки її придбав. Як ваше прізвище? На жаль я його не запам'ятав.
ПИСЬМЕННИК. - Не жартуйте. Як вам могли сподобатись мої вірші? Вони ж жахливі. Я їх не друкував і не буду друкувати. Вони просто жалюгідні. А прізвище моє вам нічого не скаже.
ЮРИСТ. - О ні, ні. Чи справді творчі люди так себе недооцінюють? Мені справді сподобались ваші вірші. Хоча, чесно кажучи, я не сильно розбираюсь в поезії.
ПИСЬМЕННИК. - А що в ній розбиратися? Подобається - значить добре, якщо ні - погано.
ЮРИСТ. - Ну якщо все так просто, то запевняю вас, що вони мені сподобались.
ПИСЬМЕННИК. - Ну що я можу сказати? Мені моя поезія теж колись подобалась. Але її оцінили негативно. Вона сказала, що в ній нічого особливого. Примітив якийсь.
ЮРИСТ. - Хто вона?
ПИСЬМЕННИК. - Це довга історія.
ЮРИСТ. - А я не поспішаю...
ПИСЬМЕННИК. - Я майже нікому про неї не розповідав. Не думаю, що і вам варто про це знати. Ну от, ми вже дійшли до метро. Прощавайте!
ЮРИСТ. - Зачекайте! Я можу вас підвезти. Вам куди?
ПИСЬМЕННИК. - Сумніваюсь, що нам по дорозі.
ЮРИСТ. - Так ви скажіть. Я не поспішаю і підвезу вас туди, куди вам потрібно.
ПИСЬМЕННИК. - Туди куди мені потрібно машини не їздять, літаки не літають та човни не плавають.
ЮРИСТ. - Але ж і метро туди навряд чи їде? (сміється) - Ви ж не хочете сказати, що мешкаєте в метро? Так де ж ваш дім, чи це службова таємниця? (посміхаючись)
ПИСЬМЕННИК. - Я не їду додому.
ЮРИСТ. - Ваше діло. Я і не випитую куди ви їдете. Просто хочу вас підвезти, зробити невеличку послугу для вас. Час-то вже пізній. За цей час поки ми говоримо, ми могли б вже їхати кудись. То куди ви зараз збираєтесь?
ПИСЬМЕННИК. - Чесно кажучи, ви мене дивуєте! Я і гадки не маю куди збираюсь зараз. А який сьогодні взагалі день?
ЮРИСТ. - (здивовано) Субота.
ПИСЬМЕННИК. - Субота?? Ви не хочете спуститись два квартали в один затишний бар та випити по кілька бокалів пива?
ЮРИСТ. - (здивовано) - Але я ж-то за кермом.
ПИСЬМЕННИК. - Байдуже. Візьмете таксі. А якщо ви так боїтесь за свою машину - можете пити сік. Ви ж, здається, хотіли зі мною поспілкуватись?
ЮРИСТ. - Ходімо.
2
(Йде банкет в ресторані. Після завершення музичного фестивалю, музиканти та почесні гості відмічають вдалі гастролі)
МІНІСТР. - І останній тост я хочу підняти за нашого чарівного піаніста! Вип'ю за те, щоб завжди у вас було творче натхнення, гарний настрій та багато-багато прихильників. Ви - той, хто несе нашу славу в інші держави, ви той хто творить історію!
МУЗИКАНТ. - Спасибі, спасибі. Ви теж той, хто творить історію. (Випивають, обіймаються)
(Міністр з частиною гостей уходять, святкування продовжується в менш офіційній атмосфері. Серійний вбивця сидить один біля бару і скоса поглядає на основну компанію. До нього підходить Музикант.)
МУЗИКАНТ. - Здравствуйте! Ви з оркестру пана Творговського?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Ні, я не з оркестру.
(Музикант представився, вони потиснули один одному руки).
МУЗИКАНТ. - А що то за інструмент стоїть позаду вас?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Це не музичний інструмент. А якщо ви вже підійшли, мені варто дещо вам сказати. (Озирнувся по сторонам, та понизив голос): Вам загрожує небезпека.
МУЗИКАНТ. - (сміючись) Яка небезпека? Що ви маєте на увазі? Ви натякаєте на те, що я сьогодні переп'ю? Не хвилюйтесь, я знаю свою норму.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Вас хочуть вбити. Більше я нічого вам сказати не можу. (Виходить)
МУЗИКАНТ. - Дивні люди ці гітаристи, я чомусь переконаний, що він гітарист.
(до компанії) - Ніхто не знає цього чоловіка, який щойно вийшов? Він звідки?
--
Ні
--
Ні
--
Не знаємо
--
А це не охоронець міністра?
--
По-вигляду схожий
--
Так, вигляд у нього специфічний
--
А що таке?
--
Він щось вам не те сказав?
МУЗИКАНТ. - Та ні, просто він і справді якийсь дивний.
3
ЮРИСТ. - Гарно посиділи, ви неначе відкрили мені світ поезії
ПИСЬМЕННИК. - Так, гарно. Шкода, що цей бар працює тільки до дванадцятої. Я пропоную піти.. через дорогу, за поворотом є цілодобовий ресторан.
ЮРИСТ. - О, ні, вибачте, в мене завтра засідання. Треба готуватися до судового процесу, якби не це - я б не відмовився піти. Ось вам моя візитка, якщо потрібна буде юридична допомога - звертайтесь. Я сподіваюсь ми ще побачимось.
ПИСЬМЕННИК. - Обов'язково! Знаєте, до нашої зустрічі я вважав юристів тупими збірками норм, законів та підзаконних актів, (сміється)
ЮРИСТ. - (сміючись) - От бачите, що це не так. А я до недавнього часу вважав всіх поетів, письменників, філософів, митців, - людьми, не потрібними для суспільства. Ви не знаєте ніякого номеру таксі?
ПИСЬМЕННИК. - Ні. Ходімо, перейдемо на ту сторону, там вони часто зупиняються.
(Вони переходять, раптом з правої сторони вилітає машина та різко гальмує перед ними. Письменник і юрист шарахнулись в обидва боки).
ПИСЬМЕННИК. - Ти, придурок! Ти ледве нас не збив! І як таким довбням права видають!
(Двері відкриваються, з відти виходить кремезний чоловік (СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ), в шкіряній куртці, з бритою головою та в руці тримає бейсбольну биту. Подивившись на письменника і юриста кидає биту назад в авто). : - Зараз я тобі покажу хто тут придурок!
ЮРИСТ. - (Письменнику) - Навіщо нам зайві проблеми?
(Серійному вбивці) - Чекайте! Ми справді переходили вулицю на червоне світло, але і ви могли їхати не так швидко. По місту не дозволяється їхати на швидкості 100 кілометрів, чи на якій ви там їхали.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - 150. А якщо ти такий розумний, то скажи своєму другу, щоб був обережніше зі словами, а то я йому швидко мозок відіб'ю. Я й загальмував лише тому, що не хотів псувати свою нову машину.
ЮРИСТ, - Так, машинка й справді класна. (підкурює цигарку) - (Серійному вбивці) - Закурите?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ - Не відмовлюсь, сьогодні був тяжкий день.
ПИСЬМЕННИК - Так ми так і будемо стояти на дорозі? Зараз ще хтось буде їхати на такій швидкості. (Серійному вбивці) - Ти вибачай друже за слова, я ще випивши, день також був тяжким. А ти не Оболонь їдеш?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ - А якщо й так - то що?
ЮРИСТ. - Мені на Оболонь потрібно. А таксі щось не видно. Мабуть тому що літо, всі відпочивають.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Вулиця яка?
ЮРИСТ. - Маршала Тимошенко
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Ну сідай (про себе: останнім часом я роблю багато добрих справ..)
(Юрист і письменник прощаються, письменник переходить дорогу і прямує до ресторану).
4
(Письменник підходить до ресторану, але там зачинено. Видно, що світло горить, видно тіні людей, але зачинено. Письменник сильно стукає, відчиняються двері):
ОХОРОНЕЦЬ. - У нас зачинено.
ПИСЬМЕННИК. - Але ви ж працюєте цілодобовою
ОХОРОНЕЦЬ. - Сьогодні у нас ресторан зарезервований на весь вечір та ніч. До побачення. (Намагається закрити двері, але їх притримав письменник).
ПИСЬМЕННИК. - Але я у вас постійний відвідувач! Дайте мені зайти. Я нікому не буду заважати. Не тягніть час, а то я поскаржусь вашому менеджеру.
ОХОРОНЕЦЬ. - Це ви тягнете час. Я вам вже все сказав.
(Охоронець знову намагається закрити двері, але письменник відштовхує його, і проходить в середину. Тільки перейшовши поріг на зустріч йому йде ще один охоронець з словами: "Що там таке?", а перший охоронець ззаду заламує руки).
МУЗИКАНТ. - Що там відбувається? Чим він завинив? Такі силові методи не характерні нашому демократичному суспільству.
ПЕРШИЙ ОХОРОНЕЦЬ. - Він намагався пройти в ресторан, попри те, що я його попередив, що у нас замовлений банкет і увійти від не може.
ПИСЬМЕННИК. - Я завжди ходив сюди, без всяких реєстрацій-резервацій. Відпусти мене (охоронцю).
МУЗИКАНТ. - Відпустіть його. Хай лишається з нами. У маестро Швидкого, дві хвилини тому впав ніж і ми знали, що прийде хто незваний. (сміється) Випивку та закуску за наш рахунок цьому джентльмену!
5
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ - Не люблю приїжджати додому. Тут ніхто і ніщо мене не чекає. Спогади лише. Тут пройшло все моє дитинство, саме тому я не міняю квартиру. А може і через Неї... Матері купив дачу за Києвом, сестрі допоміг поступити в університет у Франції. Не такий я вже й поганий чоловік. Особливо останнім часом. І це мене бентежить. Поїхати б кудись у відпустку... я то багато мандрував, але все по роботі. Це не те, зовсім не те. І квартира ця не та. Дорогі меблі, дорога апаратура, дороге життя.. От точно що дороге, але не цінне. (Дзвінок по мобільному) Я навіть знаю наперед, хто може турбувати мене о такій порі. - Алло.
ГОЛОС: - Ти зробив це?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Ні
ГОЛОС: - Чому? Коли зробиш? Клієнт просив не затягувати з цим.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Я не буду цього робити. І вам раджу відмовитись від цієї справи.
ГОЛОС: - Не можемо. Тим паче і ціна адекватна. Ну чому ти так нас підставляєш?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Я ж казав тобі, що хочу відійти від справ. Поїхати у відпустку.
ГОЛОС: - Добре. Але заверши це діло!
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Я сказав остаточне "ні". А ви відмовитесь від цієї справи?
ГОЛОС: - Ні. Доведеться передоручити іншому. Але ти би впорався краще. Ти вмієш виходити сухим з води.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Але вода ця має пекельну температуру. Наступні пару тижнів я проведу в відпустці. Бувай.
ГОЛОС: - На все добре. Гарного тобі відпочинку.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ (вимикає розмову) - Ох ну і подонок же цей замовник! Я не жалкую, що не виконав задачі. Може й справді відійти від справ? А, що? Гроші є, можна вже бізнес якийсь починати. Ніколи не кажи ніколи. Скільки разів я вже казав собі: "відхожу", і чим більше - тим ширшою ставала прірва між моїм теперішнім життям і тим, яким би я хотів жити.
6
(У ресторані триває банкет. Письменник виявився палким шанувальником класичної музики і дискутував про це з Музикантом)
ПИСЬМЕННИК. - Це все мине, ці джази, репи, рок-н-роли, метали та шансони. І тільки класика залишиться вічною. Підсвідомо люди розуміють її зміст, але під впливом так званої моди віддають перевагу примітивнішим стилям. От погляньмо, що становить основну кількість мобільних дзвінків? Класика! То хоч би у такому примітивному варіанті люди все-одно слухають Моцарта, Баха, Бетховена, Вагнера...
МУЗИКАНТ. - Я розумію вашу точку зору, але я вважаю, що в кожному стилі є щось особливе. І будь-який твір, який унікальний а може навіть геніальний - може з часом стати класикою. Скажімо, Beatles, зараз для багатьох це класика.
ПИСЬМЕННИК. - А я цього не розумію, та й гурт цей мені не подобається.
МУЗИКАНТ. - Просто ви, як я зрозумів любите академічну музику, а класика це все те, що перевірено часом.
ПИСЬМЕННИК. - А що вас спонукало присвятити життя музиці та саме фортепіанній музиці?
(Але не встиг Музикант відповісти на це питання. Можливо не встигнув навіть замислитись бо в цей час перша куля розбила вікно, друга пройшла в декількох міліметрах від його скроні. Письменник повалив музиканта на підлогу, прикривши його та в цей час третя куля увіп'ялась йому в плече. Здійнялась паніка, всі попадали на підлогу, дехто сховався на кухні, бармен викликав міліцію. Але вистріли більше не повторилися.)
7
(Єгипет. Готель. Вечір. Серійний вбивця сидить за столиком в барі з якоюсь дівчиною та розмовляє. Заходить Юрист, реєструється, а потім помічає серійного вбивцю. Підходить. )
ЮРИСТ. - Щойно приїхав у Єгипет і одразу бачу українця. Вітаю шановного пана! Ви давно тут?
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Вітаю. Я тут вже три дні і планую пробути довго. Мене теж приємно здивувала наша зустріч. А ви надовго?
ЮРИСТ. - На тиждень, напевне.
СЕРІЙНИЙ ВБИВЦЯ - А я взагалі не планую повертатись на Україну. Якщо у вас немає планів на вечір, можемо пройтись, тут неподалеку є гарний ресторан, там до речі є й українська кухня.
ЮРИСТ. - Добре, тоді до вечора, тим паче в мене є що розповісти, трапилась одна надзвичайно цікава історія.
8
(Палата лікарні, де лежить Письменник, заходить Музикант)
МУЗИКАНТ. - Здоров мій друже! Як самопочуття?
ПИСЬМЕННИК. - Вже значно краще. Добре, що клята куля увійшла в ліве плече і я можу писати. Знаєш, я навіть трохи радий тому що трапилось. Як би інакше я завів таке цікаве знайомство?.. А тут нормально, тиша і стабільність дає можливість порозмислити.
МУЗИКАНТ. - Я вже потурбувався і Фонд видасть тобі премію за твій героїчний вчинок.
ПИСЬМЕННИК. - Дякую, але це було зайвим.
МУЗИКАНТ. - Для творчих людей гроші зайвими не бувають. Ти ж знаєш, що в нашій країни що музика, що література знаходяться... е... трошки в занепаді.
ПИСЬМЕННИК. - В принципі це так. А як просувається розкриття справи?
МУЗИКАНТ. - Поки що ніяк. Я і сам не збагну... це вже трапилось набагато пізніше ніж пішов міністр з урядовцями. Я в політику не влажу та й у мене немає ворогів, як і в інших музикантів що були присутні.
ПИСЬМЕННИК. - Але якщо це не замовлене вбивство, то що?
МУЗИКАНТ. - Не знаю, але облишимо цю справу міліції. Я вчора бачився зі своєю, так би мовити музою, вона вже чула про ту ситуацію з новин і дуже хвилювалася. Також вона хотіла побачити мого рятівника. Ти не проти?
ПИСЬМЕННИК. - Звісно ні. А що за муза?
МУЗИКАНТ. - Ми познайомились на фортепіанному фестивалі, там приймала участь і її подруга. Я побачив їх, підійшов, познайомився, виявляється їй дуже сподобалась моя гра. У нас тоді довга була розмова і власне після цього я почав творити. Ми спілкуємось доволі часто, вона для мене як натхнення, як ковток свіжого повітря в цьому урбанізованому світі. У мене було і є багато дівчат та шанувальниць, але нікого з них не можу назвати музою. Вона взагалі заміжня, але настільки тонкої, духовної та творчої особистості, як у неї я не бачив.
ПИСЬМЕННИК. - Що ж, цікаво буде поглянути на музу такого видатного композитора.
МУЗИКАНТ. - Добре, тоді завтра або післязавтра ми завітаємо до тебе. Щасливо! (підходить і прощається за руку)