Aватор до оповiдання надав Sardukar Wda. Друкується з його дозвiлу.
Колба
Вiн пiдiйшов до запилених полиць, де безладно тiснилися колби усiх форм та розмiрiв. Подивився на одну з них, i в спотвореному вiдображеннi побачив вогкi добрi очi й лисе чоло голеного старого обличчя. Повiльно пальцi потягнулися до цiєї колби. Старий узяв її, протер пил рукавом i пiднiс до очей. Примружився, почав придивлятися. У нiй вiдбувалися неймовiрнi подiї.
Верховний Волхв, лисий коротун у пурпурнiй мантiї, наздоганяв Чаклуна Симфонiї. Чаклун Зiгс був неймовiрно роздратований, це було добре помiтно, його щоки горiли вогнем. Час вiд часу доставав золотий прибор, розмiром з кишеньковий годинник або компас, та споглядав на шiсть градуйованих кiл.
- Пане Зiгс, не поспiшайте, ми майже прийшли. У божевiльного немає нагоди запалити Камiнь Свiтла, - пiсля перепочинку пробурмотiв Волхв та ще бiльш вiдстав вiд чоловiка, одягненого у синю мантiю, розшиту срiблом.
- Я так не вважаю! Якщо Ваш заступник i збожеволiв, це не значить, що вiн розучився чаклувати! Невже не зрозумiло, що вiн може порушити план! А ми не маємо жодного права допустити цього, - у мить Чаклун вийняв з-пiд темно-синьої мантiї золотий iнструмент, вiдкинув кришку й сунув пiд нiс супутнику. - Бачите?! Тiльки сьогоднi сприятливий день. Жоден iнший не пiдiйде. Зiрки нам благоволять. Луна пiдсилює великi планети, що вистроїлись у правильний трикутник. Швидкi ж планети вiдчиняють коридор червонiй зiрцi. Коли ще таке станеться наступного разу?
Волхв i Чаклун, подiбно псу з хазяїном вибiгли iз лiсу на галявину. Сьогоднi вiдмiчався день сонцестояння i, не дивлячись на вечiр i хмарнiсть, було свiтло. Обидва чарiвники рiзко зупинились та переглянулись: на галявинi крiм них стояла жiнка.
- Пане Зiгс, а Ви говорили, що Чаклунка Симфонiї схвалила план Нової Iмперiї! - с побоюванням запитав Волхв i повернув потну та лису голову до жiнки, - панi Л'яна, Ви волiєте нам допомогти?
- Я знала, що Зiгс зрадник, але вiд Вас, Верховний Волхв, я такого божевiлля не очiкувала, - вираз обличчя жiнки свiдчив про презирство до спiврозмовника. - Ви хочаб розумiєте, що, ввiмкнув Камiнь Свiтла, уб'єте все людство! А не тiльки знищите Стародавню Iмперiю! В її трактатах чорнилами написано, що Камiнь - абсолютна погибель! Верховний Волхв, ким ви стали? Трясетесь вiд кожного мого слова! Невже допустите святотатство?
Верховний Волхв опустив очi. Вiн не мiг себе заставити пiти супроти iнтриганта. За нього вiдповiв Чаклун Симфонiї:
- Не хвилюйтесь Ви за нашу Нову Iмперiю! Я вам так довiряв, коли ви викрали свiтки iз Давньої Бiблiотеки. Хоча i здогадувався про вашi намiри. До речi, я вже доповiв про зрадництво iмператору, тому раджу сховатися, якщо не бажаєте, щоб вас настигла гвардiя, - Зiгс перевiв чарiвника, який ще вагався щодо майбутнiх дiй, i став його запевняти далi. - Мiй план, "точковий удар", точно спланований. Заклинання усього в п'ять рядкiв, i кожна руна цього заклинання була сотнi разiв перевiрена. А зараз, головне - дочекатися божевiльного i встигнути першими промовити заклинання. У нього воно хоч i в чотирьох рядках, зате слiв бiльше.
Чаклун мов впився поглядом у жiнку. Вона вiдчула себе у чужiй тарiлцi, знала, що могла загинути, але втiкати? Дати розвинутися марнославству у цього виродка та його пiдлабузника? Та й куди втiкати? Давню Iмперiю пiдкосить, Нову - також. Л'яна у цьому не сумнiвалася. Бiгти у варварськi пустощi? Нi, це не її шлях. Зараз вона готова до усього.
З лiсу вийшов майже зiгнутий чоловiк у лахмiттi. Вiн тягнув за собою кругляк i бурмотав "усiх знищу". Божевiльний став очима шукати майданчик, i, знайшовши його, не звертаючи уваги на iнших присутнiх людей, потягнув кругляк до нього. До цього ж майданчика кинулася i жiнка у багровiй мантiї.
- Жодному не дам його запалити! - вона з тривогою у голосi почала вимовляти закляття приклеювання каменя до ґрунту, але не встигла дочитати, Зiгс був моторнiшим. Приголомшена закляттям Симфонiї, чаклунка зомлiла та впала.
- Верховний Волхв, як тiльки Камiнь Свiтла торкнеться площадки, починайте чародiяти. Вiн майже допхав його! - чоловiк у мантiї кольору iндиго теребив бороду. Зараз було вирiшено, хто ж прав, вiн, чи його бездарна помiчниця.
I тiльки камiнь торкнувся майданчика, обидвi людини розпочали читати рiзнi заклинання:
- Розiрви Симфонiю, силу води, силу землi, силу повiтря, знищ усе це, ...
Через яскравий спалах старому на мить заслiпило очi, вiн навiть не спробував закрити вiї чи вiдгородитися рукою вiд неминучого. Тому частво заблимав очима, якi стали вологими i червоними.
- I на що вони сподiвалися? - водночас с цiкавiстю та гiркотою промурмотав старий. Так i не знайшовши розумної вiдповiдi, вiн поставив судину на мiсце. До кращих часiв. Доленосних подiй незабаром не буде. Тiльки велика недооцiнка наслiдкiв зможе привести до цiєї катастрофiчної помилки.
Дiйсно, час йшов, колба навiть встигла запилитися.
I, одного дня, старий знову iз небайдужiстю глянув на неї. Вiдiрвавшись вiд реактивiв, вiн, у черговий раз, узяв колбу, пiднiс до очей i придивився до того, що вiдбувається всерединi.
Лафт i Диїна сидiли на галявинi, взявшись за руки. Поруч з ними розташувалася натовп народу. Дiвчина глянула на хлопця i посмiхнулася.
- Лафт, а тобi пасує нацiональне вбрання! - сказала вона парубку рокiв двадцяти, котрий був одягнений у зелену сорочку i штани дуже вигадливої форми. Зараз таке вбрання майже не носили навiть у селах, тому подружка не могла не помiтити, що хлопцю нiяково сидiти у цьому вбраннi.
- Кохана, я витримаю це свято заради тебе! Йди на сцену, тебе там уже чекають.
Диїна, одягнена, як i кавалер, в усе зелене, злетiла, мов нiмфа, поправила плаття та швидко протиснулася до центру. Була прохолодна безхмарна погода, i на сценi, просто неба, вiдкривався чудовий краєвид. Дiвчина подивилася на глядачiв: люди, що сидiли перед нею, майже всi в нацiональному вбраннi. Серед них вона знайшла Лафта. Вiн посмiхнувся. Диїна взяла мiкрофон до рук i почала свою промову:
- Добрий вечiр! Сьогоднi найкращий день у роцi: Сiнабм - головне свято наших пращурiв! Вони завжди вiдзначали його пiснями й танцями! Нашi органiзатори пiдготували для нас чудову виставу в дусi ТИХ свят! I ми їм за це вдячнi! Так само, як i анонсувалася, Академiя Наук надала нам на вечiр свою недавню знахiдку - легендарний камiнь Ґiномн. Вiн знаходиться зараз на сценi, i зараз ми разом з вами встановимо його у центрi пiвнiчного магнiтного полюса нашої планети! Вiн вам подобається? - дiвчина указала на старий, бiло-димнуватий камiнь-куб, усi гранi якого покритi фiолетовими рунами. Зал схвально зааплодував. - Крiм того, наша Академiя Наук дала нам на день i старий сувiй, на якому написана так звана Ода Ґiномну. Ця праця давнiх калiграфiв була першим знайденим свiдотством того, що наша цивiлiзацiя куда давнiша, нiж вважали сторiччя тому. Ода - перший доказ, що до Загибелi люди жили у своє задоволення у тiсному союзi двох iмперiй. Iсторик, на честь якого буле влаштоване наше свято, довiв, що пiсню треба виконувати тiльки у роковi днi, такi як Сiнамб. Давайте, як i пращури стародавностi, Зачитаймо Оду в це свято! Копiї вам були розданi. Я буду читати, а ви за мною повторюйте, домовилися?
- ТАК!!! ТАК! - у захватi закричали люди. Вони повскакували з мiсць, почали розмахувати кiнцiвками, пiдкидати незграбнi шляпи, хтось свистiв щомочi.
- Парубки, - попрохала Диїна.- Допоможiть поставити цей вiчний камень. Взялися, раз, два, три-и-и! Вiддамо належне нашим корiнням! Почали! - дiвчина затихла на мить, змiнила тональнiсть з експресивної на мелодичну. - Аль-с абу'зєр дААн ваз!
- АЛЬ-С АБУ'ЗЄР ДааН ВАЗ!
...
- Резонанс! - iз переляком прошепотiв вiн. - Таке менi на думку не спало...
За мить вмiст колби засвiтився, став яскравим, колба вибухнула прямо у руцi. Скло порiзало долонi. Обтрусивши уламки i ретельно помивши закривавленi руки, старий спробував витерти сльози з очей, та тiльки забруднював лице кров'ю. Зупинився, iз божевiльним тремтiнням замiв вiником осколки у совок, i викинув їх у смiтник.
Старий сiв за стiл, глядiв у одну точку та мурмотiв, намагаючись зрозумiти. "Навiщо ж головою у вир? Чому люди настiльки безпечнi?"
На полицi бракувало однiєї колби. Хоча на столi, де покоїлись акуратно виповненi розрахунки, вже готувалися реактиви для наповнення нової скляної тари.
![http://zhurnal.lib.ru/s/shkljarow_o/a_portretykproze.shtml [Sardukar Wda]](/img/w/woloshin_w_w/kolba_ukr/kolba.jpg)