..Мiсто тисне, хапає мене за руки, за ноги, за очi, розриває мою увагу,заполоняє мої думки, наповнює очi фарбами...Фарбами неймовiрними, яскравими, живими...Абсолютно рiзноманiтними...Сумними, веселими, привабливими чи лячними.
ЧОРНИЙ...колiр ночi..колiр, який є скрiзь.вiн вмiщує в собi всi iншi, ковтає їх...ненаситний...вiн хоче проковтнути i мене...обiймає, протягуючи довгi руки...руки дерев...сухi..жахливi..вони тримають все, здавлюють, душать...пахнуть мороком, жахом, воронячим пiр"ям i зорями...
..зорi...БIЛI...маленькi...холоднi...вони висять у небi, заплутавшись серед гiлля, забруднившись гiрким подихом мiста...вони навiть не нагадують тi дзеркально чистi, цнотливi гiрськi зiрочки..такi ж маленькi, але теплi i привiтнi...якi пахнуть волею...вони грiють, народженi на подушках нiчних дерев...темних, але зелених...
ЗЕЛЕНИЙ...цей колiр тут вiдсутнiй...його так не вистачає...колiр надiї...колiр життя...в мiстi життя нема...є лише безсмертя..металеве безсмертя...ним наповненi гул машин,грюкання дверей, хлюпання калюж...навколо-навiть повiтря неживе...у мiстi воно має зовсiм iнший колiр...
СIРИЙ....колiр брукiвки...асфальту...вiкон...облич..люди непривiтнi...мовчазнi... iз злими поглядами..готовi облаяти,осмiяти...вони не є рiдними...всi чужi...нiхто з них менi не потрiбен...i я нiкому...гублюсь...вiддаюсь життю мегаполiса,його пристрастям i таємницям...
СИНI неоновi вивiски...в"їдаються в очi...створенi,щоб привертати увагу, вони на мить прив"язують мої думки до магазинних вiтрин,освiтлених неприємним,їдким СРIБНО-БIЛИМ променем...промiнь...сонячний....скоро вiн зiгрiє мене...прийде на замiну чорнiй ночi...теплий, ЗОЛОТИЙ, вiн нiби дасть всiм крила...дасть сили злетiти над павутинням дорiг, будинкiв....дасть сили забути про негаразди, дасть сили посмiхнутись...посмiхнутись i запалити найулюбленiший колiр,який наче пожежа освiтить все мiсто,та буде вносити в душу не жах, а тепло, радiсть, любов....ЧЕРВОНИЙ...