|
Менi б хотiлося б забути
Все, що знала, все, що вмiла.
Менi б хотiлося б вiдчути
Кохання всiх, кого любила...
Менi б хотiлося б роздати
Усе, що не пiзнала я
Й нiколи вже не сумувати
I не страждати, що сама.
Менi б хотiлося зазнати
Первiсне море вiдчуттiв
I все, що не пiзнала знати
I вмiти все, що ти не вмiв...
Менi б хотiлось загубити
Усе, що заробила я
З своє працi лиш радiти
Й не сумувати, що сама.
Менi б хотiлося забути
Де спогадiв лежать книги,
Щоб все було, як мало бути
Й нiколи не складати вiршiв...
Менi б хотiлося зустрiти
Його - єдиного й мого
Й нiколи вже не самотiти
Серед життя лише свого.
Менi б хотiлось, щоб спитав вiн
Чого бажаю я в життi
I все, що мав, менi вiддав би
Та й оселив мене в собi...
Щоб пiдiйшов й на плечi руки
Менi би з нiжнiстю поклав
Я не зазнала б бiльше муки
I вiн би зради не зазнав...
21.06.1997
|