Жаркова Мария Анатоливна. Сузір'я життя

(Сузір'я життя)

... Побачивши на сходах відблиск монетки, присів підібрати її.

Та раптом - вибух.

Через долі секунд понівечене тіло вкрило блискучу крихітку собою. І тиша. Тиша повна спокою. Не зла і не добра. Просто тиша. І ніхто не бачить. Ніхто не бачить нічого. Розірвані люди вкривали увесь поверх. Увесь будинок. Вулицю. Місто. Світ. Це був кінець. Кі-нець.

Кінець життя.

Останнім часом кінематограф, по мовчазній домовленості, найкращим сюжетом для фільмів-катастроф визнав техногенні аварії та невиліковні хвороби. Найкращими та найреалістичнішими. Причинами тому стала друга половина XX століття, ознаменована найбільшими екологічними катастрофами за безпосередньої участі людини.

29 вересня 1957 року. На території плутонієвого комбінату "Маяк" під Челябінськом вибухнув контейнер з радіоактивними відходами. Площа зараженої території склала 23 000 км². Більше 8000 чоловік загинули від променевої хвороби. Аварія зробила цей район самим "брудним" місцем на планеті.

2 грудня 1984 року. Відбулася в ніч з 2 на 3 грудня катастрофа на хімічному заводі в м. Бхопале (Індія). В результаті аварії загинули 3000 людей, близько 20 000 осліпли і у 200 000 чоловік відзначалися серйозні ураження головного мозку, паралічі і т. д. Зараженню піддалася територія довжиною 5 км і шириною 2 км. Поля і дороги були посипані загиблими тваринами та птахами. Токсичним газом був повністю знищений урожай в радіусі 100 миль (167 км). Довгий час уражена земля залишалася безплідною.

26 квітня 1986 року. Чорнобильська АЕС. Вибух на четвертому енергоблоці. В результаті вибуху в зовнішнє середовище було викинуто 50 мільйонів кюрі різних радіонуклідів, 70% цих речовин дісталося Білорусі. За офіційними даними, відразу загинула 31 людина, близько 2000 померли згодом. Загальне число заражених оцінюється Greenpeace в 1700000 чоловік.

25 березня 1989 року. Нафтовий танкер "Вальді" довжиною 987 футів сів на мілину в затоці Принц-Вільям біля узбережжя Аляски, в результаті чого у воду вилилося понад 30 000 тонн нафти. Від забруднення постраждало понад 2400 км узбережжя. Нафта вилилася з пробитого танкера, забруднивши одну з найбільш незайманих і чистих екосистем у світі.

1991 рік. Під час першої іракської війни перед відступом з Кувейту іракці підпалили 732 нафтових свердловини. На їх гасіння пішов майже рік. З вогнем боролися фахівці з 16 країн, в тому числі СРСР. Президент Іраку Саддам Хусейн віддав наказ відкачати сиру нафту, видобуту в Перській затоці, з терміналу "Сі-Айленд" у Кувейті і семи великих нафтових танкерів. За попередніми оцінками, в море було вилито понад 800 000 тонн нафти.

А також, 11 березня 2011 року землетрус магнітудою 9,0 сколихнув всю Японію і викликав цунамі. Землетрус став причиною збою електропостачання на атомній станції Фукусіма Даїчі з шістьма атомними енергоблоками. Цунамі затопило резервні дизельні генератори, і станція залишилася без електропостачання, яке необхідне для роботи системи охолодження реакторів. В результаті ядерне паливо 1,2 та 3 реакторів почало плавитися. Через скупчення водню в будівлях, де розташовані реактори, прогриміли потужні вибухи. Фукусімська катастрофа стала причиною "найбільшого за всю історію викиду радіації в світовий океан". В Японії сліди радіації були знайдені в рисі, м'ясі, фруктах, овочах, молоці і дитячому харчуванні. Близько 29 млн. м³ радіоактивного ґрунту повинно бути вивезено з префектури Фукусіма.

Усього лише шість катастроф та наслідки їх та вплив незліченні.

Людина не відчуває страху, доки він не приходить на її поріг. Людину не чіпляють ні довгі нотації, типу "так робити неможна", ні безликі повідомлення про біду, ні інформаційні листівки з закликом "Збережи!". Лише цифри та фото з місця подій. Саме тому вище зазначено ці жахіття у історії людства. Та це не означає, що не слід приділяти увагу так званим "щоденним міні-катастрофам": вирубка лісів, вимирання видів, що втратили підходяще середовище існування; токсичні викиди заводів у повітря, викиди відходів у водойми; "острови" сміття у світовому океані, сміття на орбіті, руйнування озонового шару і т. п.

... Сльози без упину бігли по блідим щокам. Брудні руки навіть не намагалися стерти їх.

А в той же час, дощ розмивав дорогу, робив її слизькою та нерівною. Так легко спіткнутися. Впасти на коліна та дати волю жалю. Довго-довго плакати, насолоджуючись власними сльозами. І ненавидіти природу за те, як намагається вона замінити їх своїми.

Але природі байдуже. Вода з неба напоїла квіти та дерева. Листя, як у горнятко, зібрало у себе краплини для малих звірят. Сонечко обійняло променями-руками, пригорнуло до свого тепла, і змінило все.

Далеко-далеко полетіла блискуча цяцька. Залишивши лише людину. Людину, що більше не бажала мати того, що мала. Людину, для котрої прийшов час почати нове життя.

Світ не статичний. Єдине незмінне у ньому - це самі зміни. Як часто зміни трапляються з вами? Щомиті. Бодай один з ваших друзів може розповісти про себе історію, коли він вирішив чинити по-новому. Аби змінити думку світу про себе, потрібно змінити цю думку у собі.

Кожного разу подібні повороти у нашому житті залишають нездоланний крок позаду. З'їдаючи оточуюче світло. Напевно, кожен читав художні романи. Як красиво автор описує кульмінаційні моменти, коли герой у лоні природи, долаючи несамовиті емоції, приймає для себе доленосне рішення. Як шепоче в тей час листя у скронях дерев. Як витягують шиї у передчутті звірі. В реалії так не буває.

Справді? Чи, можливо, зациклені на власних переживаннях, ми втрачаємо відчуття присутності? В жодному разі цього не засуджую. Не в праві. Проте не можна заперечити, що людина по природі своїй егоїстична. Ні, це не погано. Це навіть не навмисно. Інстинкт, закладений ще при створенні. Піклування про інших, про оточуюче, це звички, набуті вихованням та життям.

Сьогодення становить собою кипучу суміш проблем і потреб. Не те щоб це сильно відрізнялось від минулого. Проте новітня історія, що триває лише трохи більше століття, відрізняється надзвичайно швидкими темпами розвитку. Особливо у другому тисячолітті. Не кожна звичайна середньостатистична людина здатна з легкістю переступити грань між "зараз" та "прогресивним майбутнім". Людство намагається, спішить. Цей темп життя виснажує організм. І як, зрештою, можна чекати від людей піклування про екологію, коли переважна більшість з них не здатна попіклуватися про власне здоров'я.

Та виправданням це слугує лише для глобальної екосистеми. Не кожен у змозі зупинити вимирання видів, пересихання річок, токсичні викиди у повітря. Але, що стосується локальних зосереджень природи, тут люди, на превеликий жаль, усе рідше навіть замислюються про збереження чистоти. Забруднення твоєї домівки виражається у дрібницях: кинута повз смітника пляшка, відпущений по вітру клаптик паперу, розлите, розсипане, впущене і розбите, і забуте. Усе це бруднить міста. Двірники не справляються з людським свинством. Комунальні служби не впливають на звичну поведінку.

Не можу з впевненістю сказати яким чином, але змінити це досить реально. Прикладом того слугують чисті вулиці міст зокрема Німеччини й Швейцарії. Та навіть в Україні знайдеться пара-трійка таких. Насправді бажання творять дива. Тож варто лише захотіти і все зміниться.

... Відлига мала початися ось-ось. Зарано, звичайно. Та хто ж тій природі накаже. Он як було з Різдва все тепло й тепліше. А на Хрещення вдарили морози, і роби, що хочеш!

Ти диви, як сусідський собака під хату ледь не стелеться. Та воно й зрозуміло! Масляна скоро. Вже вся хата пропахла тими блинами, а до столу не пускають. Може вже й собі, як той Сірко, до хазяйчиних ніг лащитися?

От, дитя шкідливе! Що накоїв! На чистісінький сніг цілу жменю ошурок розсипав. Знову в кузні ошивався. Треба ж тепер все гарненько прибрати. Завтра на цьому місці "зиму" будуть палити і пускати колеса.

О! А он і лисичка-сестричка з-за сосни виглядає. Теж, мабуть, на запахи прийшла. А он братик-снігур з гілки на гілку стрибає, сніг трусить. Його калинка вже зачекалася. Всі тут дивні звірятка.

І вже Ярило всім зі свого неба всміхається. Виблискує від променів його біла ковдра зимня, хоч не довго їй зосталось. А на верхніх гілках в лісі й геть потанула. І на річці крига острівцями плаває. Казали діти, що вже чули, як перелітні пташки щебетали.

Весна іде. Земля відроджується.

Не слід вважати, що ситуація безнадійна, люди втратили совість і світ приречений. Проблема довкілля вже досить довго йде до свого вирішення. Силами людей, котрі над цим працюють, зроблено вже більше, ніж будь-кому здається. Найвідомішою серед організацій, агітуючих за збереження природи, є Greenpeace - зелений світ. Засоби СМІ доволі часто висвітлюють їх вчинки. Чи то акції, чи то провокування, чи то реальна допомога світу поруч з людським, але вони так або інакше спрямовують свої дії на користь-захист-допомогу навколишньому середовищу. І є ще багато подібних еко-організацій по всій планеті. Не дивлячись на те, що подекуди в своєму прагненні допомогти вони переступають рамки закону, вони є основним важелем руху у механізмі чистої екології.

Так як з деякого часу окремі екологічні питання стали невимовно серйозними, існує практика міжнародної екологічної співпраці. Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в 1902 році в Парижі про охорону птахів, корисних для сільського господарства. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів "шкідливих" птахів. В 1950 р. в Парижі була підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів. У межах міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. До їхнього числа належать спільні інженерні й технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження дикої флори і фауни, створення заповідників та ін.

Особливу групу проектів складають наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення оточуючого середовища.

Важливими документами в міжнародних природоохоронних відносинах є Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище; Декларація про оточуюче людину середовище, котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність, Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЕД -- "Порядок денний на XXI століття" -- всесвітній план дій з метою сталого розвитку, під котрим слід розуміти таку модель соціально-економічного поступу суспільства, коли життєві потреби людей будуть задовольнятися з врахуванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищі. Крім того, досягнення сталого розвитку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з однієї сторони, та неприпустимими розкошами -- з іншої.

Маю сказати, що усе це не тільки папери, адже останні роки органи державних правлінь доволі точно слідують цим хартіям та конвенціям. Згодом це принесе свої плоди, і, можливо, вони будуть кращими, ніж нам видається.

Людина - всього лише людина. Світ - це є Світ. Життя безупинне. Кожне покоління приносило у нього щось своє. І наступне, або навіть це покоління може змінити його на краще. І трохи більше наблизитись до світлого життя - де машини пролітають над дахами, а діти грають у незліченних зелених садах.

..."Чи бачиш, дитинко, ти це небо? Воно прекрасне. Нічне небо прекрасне".

"Ні, не бачу. Вогні, електричні вогні усе затьмарили. Вже не видно ані зірок, ані місяця".

"Справді? Тоді підіймися вище, на вежу".

"Тепер бачу! Бачу! Місяць! Ох, зірки складаються в малюнок!"

"Ти дивишся угору? Це сузір'я Діви. Тепер подивися вниз. Це - сузір'я життя".

Оставить комментарий © Copyright Жаркова Мария Анатоливна (aleksandro6666@gmail.com) Размещен: 16/03/2015, изменен: 16/03/2015. 13k. Статистика. Статья: Публицистика Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: ... Побачивши на сходах відблиск монетки, присів підібрати її. Та раптом - вибух. Через долі секунд понівечене тіло вкрило блискучу крихітку собою. І тиша. Тиша повна спокою. Не зла і не добра. Просто тиша. І ніхто не бачить. Ніхто не бачить нічого. Розірвані люди вкривали увесь поверх. Увесь будинок. Вулицю. Місто. Світ. Це був кінець. Кі-нець. Кінець життя.

Жаркова Мария Анатоливна: другие произведения.

Сузір'я життя