Шрi-Ланка. Зелений континент нагадував зелену кулю, зi всiх сторiн омитою водою. Цей острiв є острiв, де народився Суо. Далi вiн поступив у школу, а маючи восьмикласну освiту i в шрi-ланкiйську армiю. Там вiн вже був солдатом. Важкi роки довелись йому в армi§ солдатом. Чистка казарм, миття посуди в столово§ i тому подiбне не зламали його мету - бути захисником своє§ держави. Суо за надмiрну працю i став пiдiйматися по службi. Немало схвалень було на адресу Суо. Ця людина по-справжньому iз високою самовитою вiддачею прагнула зробити собi справжню кар'єру.
А тепер Суо вже полковник. Тридцяти трьох рiчний Суо сердито сто§ть в центрi плацу i командує. По плацу ходять солдати. "Лiворуч, раз два,", "Праворуч", "Лiворуч", "На мiсцi стiйте, раз, два". "Рiвняйсь, Струнко". "Лiворуч, Праворуч", "Кроком руш".
_ Так, ти, Тоун, чому погано виконуєш мо§ команди? _ говорить Суо. _ Вийти зi строю на три кроки вперед.
_ Слухаюсь, пан полковник, _ каже Тоун i виходить на три кроки уперед.
_ Впасти на землю, вiджатися тридцять разiв.
_ Слухаюсь, пане полковнику, _ сказав Тоун i почав вiджиматися.
_ Так, а ти рядовий, чого смiєшся, як там тебе, мерзеннику, здається Крєшо.
_ Я, Хулiан Крєшо, пане пiдполковнику, вибачте.
_ Рядовий Крєшо, вийти зi строю на три кроки i вiджатися 50 разiв. Я рахую, раз, два.
Луна шуму розповсюджувалась по всiй галявинi i лiсу, коли полковник Суо лiчив скiльки же раз вiджиматиметься Крєшо.
_ Пане полковнику, _ каже Крєшо, _ 42 рази, бiльш не можу.
_ Так, - говорить Суо, - да я в тво§ роки 75 вiджимався. Ти малорозвинутий гидкий пес. I ти хочеш по-справжньому захищати Шрi-ланкiйську державу. Да, тебе ж у першому ж бою нейтралiзують, як жалюгiдного пiшака. Нi тебе до бою не можна. Даю тобi тиждень. Через тиждень, 60 разiв.
_ Так, слухаюсь, пане полковнику.
_ До строю, _ сказав йому Суо.
_ Слухаюсь, _ вiдповiв Крєшо i вiйськовим шагом став у строй.
_ Так, наступна вправа, подолання перешкод.
Перешкоди були рiзноманiтнi. Облита брудом дорiжка, по якiй треба було бiгти, а далi здiймання по драбинi, ступенi яко§ були ледь цiлi, а далi стрибки в воду, плав. За день дуже сильно втомлювалися вимученi солдати.
По суботам був гольф. Суо _ майстер гольфу, вчив солдат i сержантiв, як треба грати. Були змагання, Суо завжди вигравав, а ось за друге-третє мiсце боротьба була дуже сильно. Авжеж, тi хто займав друге чи третє мiсце два дня мiг лежати на койцi, i Суо не чiпав §х. Iнколи Суо поступався лiдерством i вiддавав завiтне перше мiсце рядовим чи сержантам. Якщо це був рядовий, то вiн мiг аж до наступно§ суботи лежати на койцi, i Суо його не мiг чiпати. Якщо це був сержант, то вiн мав взяти вiдпустку на чотири днi. Стимул був колосальний. На зеленiй галявинi були великi баталi§.
_ Ось, ти, _ вчить Суо, _ ти навiть не вмiєш правильно тримати биту. Як ти думаєш перемагати.
_ Полковник Суо, скiльки я вам раз казав, що ненавиджу грати у гольф.
_ Що ти сказав!? - вiдразу схопив його полковник.
_ Менi не подобається гольф.
_ А що ти можеш iнше.
_ Я вмiю непогано грати в футбол.
_ Йди у казарму. Завтра розберемося. Не хочеш грати _ не грай, я тут нiкого не тримаю, можеш взагалi йти з армi§.
_ А ти, Хулiан Крєшо, чому не граєш.
_ Я не можу, я вибив кисть, полковнику.
_ У казарму, _ наказав Суо.
Цiє§ суботи перше мiсце зайняв сержант Алi, друге _ полковник Суо, третiй _ рядовий Бахчi. Рядовий Бахчi вже встиг спiймати смак гольфу за пiвроку в армi§. Вiн нерiдко посiдав перше-третє мiсце, щоб лежати на койцi, i не виконувати накази Суо. Суо та iншi нерiдко називали його ко§шником, який лежить без дiлу.
Настала недiля. Суо зiбрав всiх солдат.
_ I так, бачу ви не всi полюбляєте гольф, хтось ще i зовсiм не навчився грати, i правил навiть не знає. I так, бунт на кораблi, це погано, але я бiльш так не можу, пропозицiя моя _ розподiл. Хто за гольф вийти на один крок вперед, _ вiдрядив Суо.
Шеренга зi 100 чоловiк хитнулося. На один крок вперед вийшли чимало. Навiть Бахчi, що лежав на койцi, прибiг, щоб проголосувати за гольф.
_ I так, послiдовно розрахуйтесь, _ скомандував полковник.
Виявилось, що крок вперед зробили 75 чоловiк.
_ Решта, що хочуть? _ спитав Суо.
_ Я футбол, _ вiдповiв Паран.
_ Я теж, - пiдхопив його Хулiан Крєшо.
_ А я баскетбол, - сказав Сiин.
_ Так, досить. Хто за футбол вийти на чотири кроки вперед, _ сказав Суо.
Вийшло шiстнадцять чоловiк.
_ Хто за баскетбол, на два кроки.
Вийшов один Сiин.
_ Хто за регбi. Вийти на сiм крокiв уперед.
Нiхто не вийшов.
_ Хто за тенiс. Вийти на сiм крокiв уперед.
На тенiс вийшли чотири рядових.
_ Хто за волейбол. Вийти на вiсiм крокiв уперед.
Волейбол вийшов один чоловiк, а решта чотири ще стояли у строю нерухомо.
_ Шахи, чи що ви хочете? _ спитав Суо.
_ Я _ шахи.
_ А я плавати.
_ А я легкою атлетикою займатися.
_ А я гандболом.
_ Слухайте мене уважно, _ сказав Суо, _ ми не маємо право так диференцiювати. У нас є всi умови, ви можете займатися додатково, тому я залишаю два види спорту _ футбол i гольф. А решта куди хоче, туди хай i приєднується.
Бiльшiсть, звичайно, приєдналося до гольфу, це престижна гра, i є нацiональною в Шрi-Ланцi.
Армiйське життя йшло своєю чередою. Суо з самого ранку до полудня командував над солдатами, поки давав вiдпочити i §м i собi, i тiльки ввечерi пiд сiяння мiсяця чи лiхтарiв робив вечiрнiй огляд та вiддавав команду: "Кроком руш. Пiсню заспiвати". I сто солдат йшли навколо казарми i спiвали пiсню. Таке було армiйське життя на пiвостровi.
Одного дня Суо вийшов зранку i сказав: "Футболiсти зiбратися о другiй годинi дня на тренувальному полi."
О чотирнадцятiй годинi всi футболiсти стояли. Їх було вiсiмнадцять чоловiк.
Так, - каже Суо, - у нас починається турнiр з футболу серед армiй рiзник кра§н Азi§. Ви повиннi показати все, на що здатнi. Сьогоднi тiльки 14 березня, а турнiр почнеться тiльки 12 квiтня. У вас час на пiдготовку є. Жеребкування буде 26 березня. Все _ тренуйтеся, i не пiдведiть Шрi-ланкiйську армiю.
Несамовитий ажiотаж пiднявся в солдат. Кожен намагався грати якомога сильнiше. I вдень i вночi тренувалися солдати. Цих вiсiмнадцять Суо навiть звiльнив вiд армiйських занять. Тепер вони переодяглися в футбольну форму i скинули обмундирування солдатiв. Тепер вони футболiсти. На них молиться весь народ Шрi-Ланки.
_ Як там жеребкування, _ спитав Хулiан Крєшо.
_ Ще лист не приходив, _ сухо вiдповiв Суо.
З великим нетерпiнням чекали приходу листа футбольна команда армi§ Шрi-Ланки. I ось 1 квiтня зiбрав Суо §х та й каже: " Менi прийшов лист". I Суо став читати.
_ Iз 50 невоюючих кра§н Азi§, заявки подали на турнiр Азi§ серед армiйських збiрних 32 команди. Як раз це дуже зручно, адже турнiр буде проходити починаючи з 1/16 фiналу, i за правилами плей-офф. Кожен з кожним буде грати двiчi: вдома, на ви§здi. Першi матчi 1/16 фiналу пройдуть 12 квiтня. Зустрiчаються такi збiрнi.
Тут Суо став читати усi матчi. Шрi-Ланка перший матч проводила у рiдних стiнах, а зустрiчалася вона зi збiрною армi§ Японi§. Суперник, скажемо, серйозний.
Суо читав далi:
_ Команда повинна мати капiтана, тренера i не менш 19 чоловiк в командi.
_ А у нас тiльки 18, - сказав хтось, - треба ще одного.
Тут серед iнших солдат почався конкурс. Врештi-решт вибрали ще одного гравця. Капiтаном призначили Хулiана Крєшо. Тренер Рамiр Суо. Голкiпер. Ця проблема була досить складна, але вирiшили поставити на ворота Мураштi, вiн був ловкий i цiпкий, неначе кiшка.
Суо почав розбиратися у всiх тонкощах футболу, i теж цiлими днями проводив з футболiстами на полi.
I так. 12 квiтня. Центральний стадiон Шрi-Ланки у столицi Коломбо. Об'ява.
12 квiтня. 15:00. Зiйдуться армiйськi збiрнi Шрi-Ланки i Японi§. Капiтан зб. Шрi-ланки Хулiан Крєшо, тренер полковник Рамiр Суо. Вхiд вiльний.
Вже о чотирнадцятiй годинi майже не було на двадцятитисячному стадiонi порожнiх мiсць. несамовитий ажiотаж утворився на островi.
14:50. I все готово було до бою.
Коментатори при§хали, якi коментували матч. Оператори теж розмiщувалися на захiднiй трибунi стадiону.
На полi вийшли футболiсти обох команд. Звичайно, шри-ланкiйцi хвилювалися бiльш, адже вони гратимуть вперше.
Хвилювався i сам Суо, який через незнання правил, вийшов на поле метрiв на дванадцять вiд бровки поля i давав команди сво§м солдатам. Тут суддя матчу вiдразу зробив йому зауваження. Суо покинув поле, i сiв на тренерську лаву. Але ще й матч не почався, йому не сидiлося, вiн вскакував кричав, вiв себе край безглуздо. На вiдмiну вiд Суо, тренер японцiв сидiв спокiйно, iнколи лише щось вказував сво§м пiдопiчним пальцем.
Матч розпочався. Коментатор став казати.
_ Сьогоднi у нас, шановнi шрiланкiйцi, супер матч, зустрiчаються Шрi-Ланка i Японiя. Зараз 15:00 температура повiтря +21 градус по Цельсiю. Склади команд. Шрi-Ланка. Номер перший Мовтанг Мураштi, другий-Есiл Марбєк, третiй - Руд Парана.
Далi i далi читав коментатор склади. Потiм перейшов до гри.
_ По правому флангу зараз проривається японець Кю Мiн, вiддає пас на Хасiма Мурлахiму, той далi на Енара, удар i блискуче парирує цей удар голкiпер шрiланкiйцiв Мовтанг Мураштi. Кутовий удар з лiвого флангу. Навiс, удар, i знов парирує Мураштi. Ще один кутовий, подача, удар, на цей раз прийняв на себе удар Парана. Вiдбилися шрiланкiйцi. В атацi Хулiан Крєшо, удар з далеко§ вiдстанi, в руки японському голкiперу Сiануре.
Полковник Суо вскакував не раз, коли його команда переходила центр поля. Японцi тиснули суперника до ворiт, а шрi-ланкiйцi виносили м'яч куди попадя. Вiдчувалося, що так команда довго не витримає. Але що мiг зробити полковник Суо. Вiн все бiльш i бiльш кричав на сво§х пiдопiчних, але шум стадiону не давав йому змоги докричатися до сво§х пiдопiчних. Не дiйшли слова Суо до серця i розуму солдат. Суо сiв i чекав бодай перерви, i дивився як жалюгiдно страждають його пiдопiчнi. Тут атака з правого флангу, прострiльна передача у виконаннi Кю Мiна, i ногу пiдставляє Хiшма Накомото, i вiдбиває майже стовiдсотковий удар Мураштi, але на ногу Сiяна Марлаковата i той ударом вверх вiдкриває рахунок. А через чотири хвилини той же Сiяна Марлаковата виходить вiч-на-вiч з голкiпером шрi-ланкiйцiв Мовтанга Мураштi i без труднощiв переграє його. Двадцять сьома хвилина зустрiчi рахунок 0:2.
Вогник у душi i серцi Рамiра Суо потухнув без диму. У перервi у Суо не було слiв. Вiн не професiонал в футболi, тому нiчого не мiг ско§ти, а лише пiдняв дух в командi на другий тайм. Другий тайм проходив краще. Шрiланкiйцi атакували, але часто вони не попадали у ворота, i марнували не аби якi моменти. Але у другому таймi футболiсти Шрi-Ланки бодай не пропустили. Матч закiнчився з рахунком 0:2.
Розлюченi вболiвальники покидали трибуни центрального стадiону в Коломбо. Матч вiдповiдi через тиждень залишав ще надiю у полковника Суо, який звик битися до останнього.
Армiя футболiстiв i Суо по§хали до Токiо. На цей раз Суо внiс себе в списки складу, i вийшов на полi як тренер, який грає. В Токiо зiбралось 45 тисяч глядачiв. Матч розпочався. Суо вiдразу пiдхопив м'яч i понiсся стрiмголов до ворiт суперника, у штрафнiй зонi м'яч вiн втратив. Але знов його перехопивши у серединi поля, бiг стрiмголов до ворiт суперника. На цей раз вiн видав пас Хулiану Крєшо. Удар Хулiана i рахунок на восьмiй хвилинi вiдкрито. Суо бiгав як заведений, не зупиняючись не на одну секунду. Пiдхопивши м'яча ще на своє§ половинi поля вiн обвiв лiвим фiнтом двох гравцiв японсько§ команди вийшов на оперативний простiр. Далi товкав м'яча у штрафний майданчик. Нанiс удар, але в цiль не влучив. Iншого разу Суо симулював падiння у штрафному майданчику за що i був попереджений жовтою карткою. Iншого разу Суо проштовхував м'яч до штрафного майданчику там вiддавав Хулiану, але той бив неточно, чи блискуче дiяв голкiпер.
I ось, другий тайм, шiстдесят перша хвилина матчу Суо бiжить через центр поля, обводить одного, другого, третього, четвертого, вскакує у штрафний майданчик, прокидає м'яч на хiд помiж двома захисниками японсько§ команди, дожинає його, i наносить удар у праву вiд воротаря дев'ятку. Стадiон в Токiо замер, вони ще нiколи не бачили такого самовiдверженого футболiста як Рамiр Суо.
Останнi хвилини матчу. Подача кутового, боротьба за м'яч на другому поверсi i Суо вискакує iз-за захисника i прагне дiстати м'яч головою. Але трохи не достає. Тодi вiн не помiтно для суддi висовує лiву руки трохи вгору, i пiдправляє м'яч нею у сiтку ворiт. Суддя фiксує взяття ворiт.
_ Це шулер, - закричали японськi футболiсти, - вiн забив м'яч рукою.
Почався спор з арбiтром. Тодi головний арбiтр пiдбiг до бокового арбiтра i спитав у нього. Тим часом вiдбулася замiна Суо сiв на лавку запасних, а замiсть нього вийшов Паулце. Боковий арбiтр сказав, що Суо забив м'яч лiвою рукою. Головний арбiтр матчу взяття ворiт вiдмiнив. Але Суо вже сидiв на лавцi запасних, i головний арбiтр не став витягувати жовту картку йому у другий раз, i номiнально вже вилучати Паулце.
Додатковий час. Хулiан Крєшо намагався взяти приклад з гри Суо i теж тягнув м'яч якомога ближче до ворiт суперника. Не вдалося того дня шрiланкiйцям виграти матча, адже у додатковий час, на сьомiй хвилинi додаткового часу пропустили м'яча у власнi ворота. Радiсть японцiв, i вiдчай шрiланкiйцiв.
Наступний чемпiонат буде через рiк.
Тому, звичайно, Суо i його пiдопiчнi мають прикласти максимально зусиль, щоб виступити краще.
Ну що бiсоголовi, _ каже Суо, _ я i те краще грав, нiж ви, хоча ви скiльки тренувалися. Ви повиннi прикласти бiльше зусиль i поставитися серйознiше, а в наступному роцi виграти кубок.
Кожен день Суо проводив тренування, бiднi футболiсти i бiгали на далекi дистанцi§, i вiджималися, i пiдтягувалися, Суо займався ними ще бiльш, нiж тими, що грали в гольф. "А зараз будемо стрiляти", _ казав Суо, i всi солдати дружньо брали гвинтiвки i стрiляли по мiшеням. Кожен раз Суо нагадував рядовим, що вони повиннi взяти цей кубок, i показував фотографiю. На фотографi§ був позолочений кубок _ майданчик i на ньому великий солдат з футбольним м'ячем.
_ Невже ви вiрите, полковнику, що ми здатнi взяти цей кубок, виграти у всiх? _ запитав Парана у полковника.
_ Рядовий, - протяжно сказав Рамiр Суо, - рядовий Парана станьте, будь ласка в строй, не зривайте вiйськову пiдготовку.
А потiм вiдрiзав сердито:
_ Якщо хтось з вас не вiрить в те, що ми маємо взяти кубок, вiн не повинен служити в Шрi-ланкiйськiй армi§. Ви чуєте, ви повиннi взяти цей кубок. Повторюйте ми повиннi взяти кубок.
_ Ми повиннi взяти кубок.
_ Ось так. Ще раз.
_ Ми повиннi взяти кубок! - Знову прокричали солдати.
_ Ще раз, голоснiше.
_ Ми повиннi взяти кубок!!!
_ Вперед до мети, тренуймося.
I всi розбiглися по снарядам. На тренувальному майданчику кипiла робота. Всi тренувалися.
Так вже й наступив березень, збiрна команда армi§ Шрi-Ланки 11 квiтня зустрiчатиметься з командою Киргистану. Команда Киргистану, пiд керiвництвом генерала-полковника Душама Аржисталашимова грала пристойно, але не сильнiше минулого суперника островiтян - Японi§.
15 березня прийшов до Суо лист вiд генерала.
Лист. Шановний полковник Рамiр Суо, хочу вас бачити 18 березня о 12:00 у себе в кабiнетi. Є вирiшальна справа, яку я хочу довiрити лише Вам, полковнику. Вам треба з'явитися обов'язково.
Генерал армi§ Шрi-Ланки Петрi Арансе.
Полковник Суо дуже сильно зрадiв, що його викликає генерал армi§ його кра§ни. Вiн мрiяв про цю зустрiч давно, ще малим, коли вчився у школi. Тепер ця мрiя здiйсниться, це приємно, адже самого генерала бачити доводилося не кожному, навiть не кожному полковнику.
Дуже сильно готувався Суо до зустрiчi з генералом. Виду не подавав, проте i не знали солдати, що Суо зустрiчається 18 березня з генералом. Тiльки 17 числа у вечерi Суо зробив об'яву:
_ Завтра мене офiцiйно викликає генерал армi§ Шрi-Ланки Петрi Арансе о 12:00. Завтра мене не буде, а командувати вами буде прапорщик Валiсун Валахам. Прошу ставитися до нього ввiчливо.
_ У-у-у-у, - роздалося серед солдатiв, - невже сам Петрi Арансе викликає?
_ Так саме вiн, ось до яких висот я дiйшов, чого досягнув. Вчиться, рядовi.
Наступного дня крокував Суо до генерала. Перед генеральськими дверима полковник Суо ще раз оглянув себе, пiдправив вiйськову краватку, заправився i зайшов у кабiнет.
_ Я полковник Суо за вашим розпорядженням прибув.
_ Так, ви, _ сказав генерал.
_ Я, слухаюсь, що накажете.
_ Не кваптеся так, не прискорюйте подi§. Сядьте в крiсло i слухайте уважно.
Суо сiв в крiсло. Але напруги з себе не зняв. Його серце билося сильнiше з кожною секундою.
_ I так, - почав генерал, - вам треба буде виконати державне завдання.
_ Державне, - про себе подумав Суо.
_ Так, державне, _ неначебто читаючи думки Суо сказав це полковник.
_ Слухаюсь, - пiдскочив полковник, витягнувся i вiддав честь генералу.
_ Не поспiшайте, сiдайте, - прокомандував генерал, - це тiльки початок. Це дуже таємне завдання, про нього нiхто не повинен знати. Вам треба буде зняти одяг полковника i одягтися в громадянський. Кораблем 10 квiтня випливайте з нашо§ кра§ни в Карачi у Пакистан. Далi перед Вами постає нелегке випробування. Ви повиннi дiбратися до Iсламабаду, проникнути непомiтним в вiйськовий штаб держави i викрасти план розташування вiйськових об'єктiв Пакистану, а далi повернутися сюди з цим планом. Забезпечую вам генеральськi погони, якщо ви виконайте все як я вас прошу, а також i триста тисяч доларiв США.
_ Я зроблю все, що ви вiд мене вимагаєте, _ сказав полковник i покинув кабiнет генерала.
Думки його були спрямованi на те, як би швидше досягнути генеральсько§ крони, i перевершити навiть самого Петрi Арансе, стати зiркою армi§ Шрi-Ланки, щоб усiм майбутнiм рядовим i солдатам показували його фотографiю - фотографiю Рамiра Суо - i казали молодим солдатам, що й вони повиннi намагатися досягти того, що досягнув Суо, адже, як вiдомо, поганий той солдат, котрий не мрiє стати генералом.
Суо допрацьовував з солдатами, але вже думками був у Пакистанi, там де вiн i повинен був виконати державне таємне завдання. Напередоднi Суо розпростився з солдатами i пiшов збирати речi.
_ А як же кубок, який ви так хотiли виграти? _ спитав Хулiан Крєшо у полковника Суо.
_ Та, я вам бiльш не потрiбен, самi виграйте.
_ Як ви не можете нас так кинути, - пiдбiгли усi.
_ Ми виграємо кубок, якщо ви залишитесь з нами, _ сказав Парана.
У полковника пiшли думки. Може вiдпроситися у генерала побути тут ще мiсяць-другий.
_ Так я подумаю, - сказав Суо.
Наступного дня пiшов Суо до генерала.
_ Можна до вас? - спитав Суо.
_ Звичайно, - сказав генерал.
_ Докладаю. Я не можу ви§хати у Пакистан через два днi, адже розпочинається турнiр по футболу на кубок Азi§ серед армiйських збiрних.
_ Як так, - говорить генерал, - ви §дете не роздумуючи, негайно, це наказ.
_ Слухаюсь.
Суо вийшов. Його хвилювало все, що дiється навколо. Вiн роздво§вся. З одного боку його гнала генеральська душа в Пакистан, а з другого боку солдати зi слiзьми на очах благали його залишитися з командою.
Серед усiх нормальних людей не знайдеш жодного, котрий би хотiв §хати в Пакистан. В Пакистан намагаються прямувати тiльки психiчно хворi люди або, як часто це буває, авантюристи, якi готовi на все заради грошей. Але, якщо прийшов наказ "Їхати" ти не маєш права скаржитися на долю, ти повинен виконати наказ. Так i полковник Суо не мiг не ослухатися наказу генерала Петрi Арансе.
Тому наступного дня полковник Суо зiбрав солдат i каже §м:
_ Прощавайте, друзi, я не можу ослухатися генерала.
Солдати по-вiйськовому розпростилися з полковником, §м було дуже болячи, що вiн не зможе пiдтримати §х та взяти участь, адже вiн навiть був i заявлений на чемпiонат.
10 квiтня полковник Суо зiбрав сво§ манатки i пiшов у порт. Там вiн купив квиток на корабель до Карачi, а також зняв вiйськове обмундирування i переодягнувся у громадянську форму. Пiзно ввечерi корабель рушив. Полковник вiдправлявся з мiста Матара, що розташовано на пiвднi острова, а 11 квiтня корабель десь о першiй годинi дня заходив у порт столицi Коломбо. Корабель рушив зi столицi, а полковник ще довго глядiв на берега зеленого острова. Вiн покидав цей острiв, проте знав, що сьогоднi о 16:00, майже через три години, армiйська збiрна Шрi-Ланки приймає на цьому островi армiйську збiрну Киргистану. Полковник за останнiй рiк настiльки захопився футболом, що й забув навiть i про його ранiш улюблений гольф, про армiйське завдання.
По палубi розгулював матрос. Вiн набрав чисто§ води i бризнув на палубу, почавши мити та дравити палубу. Полковник Суо не подавав вигляду, що має вiдношення до армi§. Вiн пiдiйшов до матроса i спитав:
_ Важкувато вам тут доводиться?
_ Та вже звик, - вiдповiв матрос.
_ А якщо не секрет, хто цим всiм керує? - став прикидатися Суо.
_ Ой-йо-йо-й, самому генералу. Якщо не помиляюсь Петрi Арансе генерал армi§ Шрi-Ланки.
_ Так, саме вiн, - вiдповiв матрос.
_ А як там генерал, - саркастично доставав матроса полковник.
_ Як генерал, працює. Ось учора ввечерi прикру новину оголосили менi, сказав капiтан, що захворiв генерал, зараз у столичнiй лiкарнi перебуває.
Тут полковник Суо випрямився, почувши прилив енергi§ i сили. Вiн подумав, що якщо генерал хворий, то вiн i не взнає, я у§хав в Пакистан чи нi. З цього корабля треба тiкати. Полковник Суо швидко побiг в каюту. Там зiбрав речi у сумку, i вийшов знову на палубу. Матрос мив §§ вже з iншого боку. Недовго думаючи Суо перелiз невисоку парканчик i стрибнув з боку корабля у воду. Пiсля полковник поплив дуже швидко до берегiв острова. Через двi години вiн був на березi. Розтовкавши людей на пляжi, у мокрому одязi бiг полковник до стадiону. До матчу залишалося дванадцять хвилин.
_ Таксi, таксi, пригальмуй, - кричить через провулок Суо.
Суо сiв у таксi. "На стадiон", - наказав полковник. Таксi по§хало. Але до стадiону §хати треба було вiд берега пляжу не менше як двадцять хвилин. "Нiчого, - думав Суо, - вийду на замiну".
"Скорiш, скорiш, - квапив Суо таксиста, - чого мешкуєте".
Двi хвилини матчу вже було зiграно, як увiрвався на стадiон полковник Суо.
Полковник переодягнувся по-солдатськi за тридцять сiм секунд i вже тиснув на бровку поля. "Випустите мене, випустите, я хочу грати",- кричав вiн. Тут до нього пiдiйшов виконуючий обов'язки головного тренера, самого Суо, сержант Смiфiс.
_ Не кричiть. У другому таймi я вам обiцяю вийдете.
_ У другому таймi, - крикнув Суо, - це образа, це неповага до полковника.
_ У другому, - наполегливо сказав Смiфiс, - а як ви повернулися?
_ Вiйськова таємниця.
Суо сiв на лаву запасних, але йому знов не сидiлося. Вiн то i дiло вскакував i лютував, iнколи заводив трибуни стадiону, iнколи тиснув на арбiтра, а iнколи вискакував на поле. На тридцять четвертiй хвилинi киргистанськi футболiсти пропустили м'яч вiд Хулiана Крєшо. Полковник Суо вiд щастя був на сьомому небi, вiн кричав голоснiше усiх, голоснiше трибун, розмахував руками i вказiвним пальцем повчав iнших гравцiв, що сидiли на лавцi запасних. Роль бенкетника-наставника йому дуже пiдходила. Вiн iнколи за§дався з боковим арбiтром, намагаючись вiдсудити аут для власно§ команди, за що арбiтр робив йому немало зауважень.
У другому таймi вийшов Суо, як i обiцяв Смiфiс. На полi вiн розгорав пристрастi. Гра у полковника особливо не йшла, вiн в основному чiплявся до футболiстiв Киргистану, за що на шiстдесят другiй хвилинi i отримав жовту картку. А на сiмдесят шостiй хвилинi вiн зробив прорив по правому флангу, увiйшов у штрафний майданчик i класично впав. Арбiтр з Кувейту вказав на одинадцятиметровий, хоча на справдi Суо симулював. Пенальтi виконав бездоганно Хулiан Крєшо, i команда Шрi-Ланка перемогла Киргистан з рахунком два нуль.
Про те що полковник не у§хав дiйшли слухи i до генерала, який вже потихеньку одужував. Генерал викликав полковника.
Полковник принизливо зайшов у кабiнет, поклонився, почав оправдуватися.
_ Так ось, що я вам скажу, - каже генерал, - з вас завдання я не знiмаю, якщо хочете грайте на кубок, але як тiльки останнiй матч ви зiграєте, негайно в той же день ви вiдряджаєтеся до Пакистану.
_ Спасибi, - сказав полковник, i низько вклонившись вийшов з кабiнету генерала.
Матч вiдповiдi був через тиждень в столицi Киргизi§ _ Бiшкек. Команда Шрi-Ланки рушила iз полковником Суо туди. Тепер у солдат з'явився додатковий стимул взяти кубок, адже прибув полковник Суо, адже заради них вiн не по§хав в Пакистан i залишився ще з командою, заради них вiн ризикував роботою, честю, званням, погонами. У матчi в Бiшкецi тепер вже солдати демонстрували таку саму гру, що демонстрував полковник рiк назад в Японi§. Злим генiєм для киргистанцiв став Хулiан Крєшо, який забив чотири м'яча, ще по одному забили Парана i, звичайно, полковник Суо, пропустили шрiланкiйцi лише наприкiнцi зустрiчi. У пiдсумку матч закiнчився 1:6 на користь Шрi-Ланки. Команда пройшла до одно§ восьмо§ фiналу, де §§ чекала збiрна Японi§. Цього разу шрiланкiйцi вдалiше зiграли вдома в першому матчi виграв 1:0, а в Токiо вiдстояли нульову нiчию. В однiй четвертiй збiрна Iрану не завдала суттєво§ барикади командi Рамiра Суо. Перший матч проводили шрiланкiйцi на ви§здi в Тегеранi i перемiгши з рахунком 1:3, забезпечили мiсце в пiвфiналi. Удома виграла Шрi-Ланка з мiнiмальною перевагою 1:0. В пiвфiналi команда вдома розбила армiйську збiрну В'єтнаму. Вже на тринадцятiй хвилинi за недбалiсть i необачнiсть було забито перший м'яч, другий i третiй вiдповiдно на двадцятiй i сорок першiй, а у другому таймi забивали майже усi, навiть i тi, хто грали у гольф. У пiдсумку 11:0. На ви§здi команди розiйшлися миром 1:1. Фiнальний матч складався теж iз двох матчiв. Перший матч армiйська збiрна Шрi-Ланки проводила в Шанха§, проти китайсько§ армi§ i поступилася 1:0. Вдома командi Суо треба було показати все, на що вона здiбна. Великий передматчевий ажiотаж царив на стадiонi в Коломбо. Бiлети були розпроданi ще за тиждень. На стадiон прийшли навiть бiльш, нiж вiн вмiщує. 12 липня заключний матч i полковник Суо казав сво§м пiдопiчним: "Ви, повиннi зробити сьогоднi все можливе, i, навiть, неможливе, але цей кубок повинен дiстатися нам!". "Ми виграємо кубок, - кричали солдати, - шрi-ланкiйська армiя всiх сильнiш!". Матч розпочався о 17:00. Досить складно було шрiланкiйцям, адже §м потрiбна була тiльки перемога, i ще не будь-яка, а з потрiбним рахунком, щоб переграти Китай за сумою двох матчiв. У першому таймi безлiч атак шрiланкiйцiв не знайшли логiчного завершення, i у першому таймi завдання виконано не було. У перервi Суо розмахував руками, хвилювався, але не мiг i вiн в першому таймi вразити ворота суперника, тому i докоряти сильно пiдопiчним сво§м не став. У другому таймi пiд шум трибун розпочали шрiланкiйцi шаленi атаки. Навiс з правого флангу удар, поперечина, ще удар - голкiпер, ще удар - вище ворiт, i крик вiдчаю на стадiонi. Навiс з лiвого флангу, скидка головою на ногу Крєшо, удар, i блискуче парирує голкiпер Китаю Сiєн Лiн Гук. Прорив по центру, Суо вiддає пас на Росмi, той далi на Крєшо удар, стiйка, просто не щастило того дня шрiланкiйцям. Кутовий удар виконано, головою завдає удар Крєшо, але м'яч пролiтає в лiчених сантиметрах поруч зi стiйкою. Штрафний удар виконано, блискуче дiє голкiпер, i на добиваннi Парана запускає м'яч вище ворiт. Прорив з правого флангу, навiс, головою скидає м'яч Парана на Хулiана Крєшо i той дотягується до м'яча, випереджаючи двох захисникiв Китаю i голкiпера Сiєна Лiн Гука робить рахунок 1:0. Хулiан бiжить до Рамiра Суо, а потiм i до трибун, святкуючи гол, забитий на вiсiмдесят другiй хвилинi матчу. А через шiсть хвилин довга передача з центра поля у виконаннi Парани на Рамiра Суо, i той груддю зупиняє м'яч, обводить декiлькох захисникiв i б'є у правий вiд голкiпера кут ворiт, на протихiд воротаревi. Рахунок стає 2:0. "Полковник Рамiр Суо, ти генiй!"- кричать вболiвальники Шрi-Ланки. Матч закiнчується, i полковник Суо розриває на себе футболку, пiдбiгає до огородження стадiону i кричить: "Ось вiн - кубок!". Радостi шрiланкiйцiв не було меж, вболiвальники повибiгали на поле стадiону. Навiть генерал Шрi-Ланки засiяв, йому було надто приємно, що Суо залишився з командою i виграв кубок, адже це престиж армi§ Шрi-Ланки. Футболiсти Шрi-Ланки отримали медалi i кубок. Суо здiймав до небес кубок. А потiм передав iншим футболiстам, i сказав: "Ви святкуйте, а менi треба йти". "Куди?", - запитав Крєшо. "У Пакистан", - сухо вiдповiв Суо, i взявши сумку, з високо пiднятою головою, з почуттям виконаного обов'язку, пiшов у порт.
Там вiн сiв на корабель до Карачi. У кораблi читав вiн французький словник. Пам'ятає як малим ще у школi вчив французький, тепер вiн хотiв прикинутися в Пакистанi французьким помiчником, який прибув у Пакистан, щоб не дати англiйцям знову поколонiзувати Пакистанську кра§ну.
Корабель прибув до Карачi. Полковник вийшов у громадянському одязi на берiг. Прикинутися французьким помiчником йому потрiбно буде, щоб пробратися до вiйськового центру у Iсламабадi. Вiн пройшов у примiщення порту i спитав, де залiзничний вокзал, йому потрiбно до§хати до Iсламабаду. Французьку мову нiхто не знав, англiйську трошки ще хтось знає, а французьку нiхто. Тодi на пальцях намагався пояснити Суо, чому i для чого вiн прибув сюди.
_ А французький помiчник, - сказав пакистанський комендант, _ зараз прийде до вас перекладач, i ви будете завжди з ним.
Прийшов перекладач, Суо намагався пояснити, що це повинно бути дуже секретно, адже вiн дiє вiд iменi Францi§. Перекладач кивав головою. Потiм перекладач зайшов до коменданта.
_ Треба вiдрядити йому особливий потяг, це важлива особа, - сказав перекладач.
_ Буде зроблено, - сказав комендант.
_ Вам зараз розподiлять окремий потяг, i ви сьогоднi же по§дете зi мною в Iсламабад, _ сказав перекладач Суо.
_ Нi, не сто§ло так, я i сам би мiг, якщо б ви менi тiльки квиток дали!, - закричав Суо.
_ Не хвилюйтесь, все буде добро, ви для нас рятiвник, ми вас тепер оберiгати будемо, - сказав перекладач.
Усi в порту пiдняли очi на Суо.
А ось i комендант, що вiн скаже.
_ Потяг N347689 персонально для вас, _ сказав комендант, _ сьогоднi о десятiй годинi вечора.
_ Ось сьогоднi о десятiй годинi вечора потяг, тут давайте зустрiнемося о восьмiй, а поки можете ознайомитися з мiстом, - сказав перекладач.
Суо занепокоєний покинув примiщення, вийшов на вулицю. До нього з протягнутою рукою кинулися бiднi. Старий дiд скаржився на маленьку пенсiю. Суо не зважав на це уваги. Вiн йшов, пакистанцi перед ним сiли на коленi, залишив йому тiльки маленький прохiд по вулицi. Вiн, сво§м пильним палким поглядом викликав у пакистанцiв довiру, i тi схилялися перед ним, як перед рятiвником. В кiнцi але§ до його нiг впала жiнка, на яко§ була одягнута паранджа, i почала цiлувати його ноги, i вмовляти Суо щоб вiн врятував пакистанську кра§ну. "Якi на§внi цi пакистанцi", - подумав Суо, а потiм сказав по-англiйськi: "Досить бусурманства, встаньте, не принижуйте себе, якщо ви думаєте, що я вищий дух i можу все, то ви помиляєтесь, без вашо§ допомоги менi не подолати Великобританiю". Потiм Суо прискорив крок, i вже зник помiж рикш у провулку. Маленькi вузькi вулицi Карачi нагадували старе мiсто, крик i бруд все перемiшувалося в одне, хтось зливав воду з даху, i вода капала прохожим вiдразу на голову. "Убоге мiсто",- подумав Суо. Хтось нагора пiдiймав цилiндричний бак, з криками шалi-сялi, хтось давився у про§жджому автобусi, який вже був немитий роками, мабуть ще з часiв колонiзацi§. Недовго шастав Суо по мiсту, потiм повернувся в порт, а потiм з перекладачем по§хав на залiзничний вокзал, звiдки вони й рушили в Iсламабад.
Потяг пiд'§хав до столицi Пакистану через два днi. Увесь уряд чекав Суо бiля платформи, що Суо навiть i не очiкував, що може розгорiтися такий ажiотаж з-за нього.
_ Завтра, - каже адмiрал, _ зранку ви виступите перед всiма членами нашого штабу.
Суо мовчав, вiн хотiв запротестувати, але незнання французько§ не дало йому зробити це.
Суо вiдрядили в готель. Усi комфортнi умови йому були наданi. Звичайно, рiвень життя у Пакистанi не високий, тому готель була середнього класу, але, на вiдмiну вiд iнших готелiв мiста, дах у цьому готелi пiд час дощу не протiкав.
Була вже нiч, але полковник Суо, вiн же французький рятiвник Жак Манiш, спати не лягав. Вiн думав, що йому казати завтра, i це, певна рiч, не давало йому спокою.
Полковник Суо думав як втекти вiд цих пакистанських правителiв. Полковник вийшов з номера готелю, i пiшов вниз, там на вахтi стояли коменданти, якi, звичайно, його не випустять.
_ Чого не спите? - спитав один iз комендантiв.
Тут пiдбiг перекладач i переклав цю фразу Суо. Суо пожав плечима.
_ Йдiть спати, завтра у вас тяжкий буде день, - каже перекладач.
Полковник розвернувся i пiшов знову на третiй поверх готелю, де i знаходилась його кiмната готелю. Полковник намагався вiдкрити дверi iнших номерiв готелю, але тi були закритi, в них або нiкого не було, або всi вже спали. В кiнцi коридору полковник Суо вiдшукав кiмнату на якiй була табличка: "Театр". Надпис був зроблений англiйськими лiтерами, але пiд низом було написано Австралiя, тому театр вiдповiдно при§хав не з Англi§, а з Австралi§. Дверi були зачиненi. Полковник став чекати. Через декiлька хвилин в номер готелю зайшов чоловiк, Суо пройшов з ним непомiтно i сховався за шафою. Чоловiк брав якiсь речi, мабуть для репетицi§, i складував §х у сумку, потiм вийшов з кiмнати i зачинив дверi. Суо швидко вибiг з-за шафи i почав обережно переривати речi. "Так це не пiдходить, це не пiдходить, - казав про себе вiн, - ось це". Полковник витягнув парик, а також бiлий пакистанський халат i фiолетовий спортивний костюмчик. Швидко забрав цi речi, вiдчинив замок, бо вiн вiдкривався з середини, i вибiг у коридор, де знайшов свою кiмнату i зачинив дверi театрально§ кiмнати i своє§. Тепер вже вiн у сво§й кiмнатi. Вiн швидко переодягнувся у спортивний костюм, поклав у сумку бiлий халат пакистанцiв, одяг парик. Тепер вiн був вже блондином, з довгими волоссями, якi вiн потiм заплiв у косичку, а коли йому не сподобалось, то знову розпустив §х. Полковник вiдчинив вiкно, вiн хотiв злiзти по балконах на вулицю, але йому це не вдалося, адже на вулицi стояли машини i ходив перекладач, а також розходжували коменданти та штатнi комiсари. Його б вони вiдразу примiтили, i тодi все. "Ну що нiчого не поробиш", - подумав полковник. Вiн зняв усе вкрадене, i поклавши у сумку, переодягнувся у своє колишнє. Полковник дiстав французький словник, талмуд, i почав писати виступ, який вiн повинен був декларувати завтра, як йому повiдомили о десятiй годинi ранку. Полковник писав взагалi про важке економiчне становище Пакистану, низький життєвий рiвень - передова частина його лекцi§. Лiг полковник спати тiльки о четвертiй годинi ранку мiсцевого часу. А вже о восьмiй перекладач стукав у дверi.
_ Вставати потрiбно, - сказав перекладач.
Полковник пiднявся i сказав: "Через десять хвилин буду готовий". I справдi, через десять хвилин полковник вийшов униз, на перший поверх готелю, там вiн з перекладачем пiшов у §дальню, де i поснiдали. Тепер ми §демо у зал iменi Халiса Алi Санжина, де ви будете виступати для широко§ публiки.
Вже о дев'ятiй годинi ранку полковник прибув у зал. Старе примiщення нагадувало розвалену, рухлять, яка вже вiд сиростi i гнилi розвалиться остаточно. Полковник зайшов на сцену. Зал був прикрашений нацiональними прапорами i гербами, рiзними написами по-англiйськи та на мовi урду, одна з яких свiдчила: "Пакистан рятує француз Жак Манiш". Нечисленна публiка збиралася у входi, деякi представники влади у бiлих халатах вже прийшли i сидiли на перших рядах залу.
За десять хвилин на десяту дверi вiдчинили i натовп прихожан зайшов до залу. Зал вмiщував приблизно тисячу осiб, усiм мiсця вистачило, навiть були i вiльнi мiсця. За прихожанами зайшли комiсари i коменданти, а перекладач пiднявся наверх на трибуну, звiдки сказав, що буде читати по-урду, те що каже по-французьки Жак Манiш.
Рiвно о десятiй годинi Жак Манiш почав.
_ Сiл ву пле. Бонжур.
Перекладач витаращив очi, i сказав публiцi тiльки: "Доброго дня".
Суо продовжував далi: "Же етре Жак Манiш. Же аррив Франсе." Далi вiн говорив повiльнiше, але не членороздiльно, було важко його зрозумiти, тому перекладач iнодi не перекладав публiки, те що казав Манiш. Манiш достав талмуд, i читав по ньому, здавалось вiн прийшов не стiльки заохотити публiку, скiльки заради себе. Але ж так воно i було. Манiш тягнув час, повiльно читав, та ще й в мовi його було безлiч помилок. Вiн читав про бiдне пакистанське життя.
_ Сьогоднi вiн не в дусi, - каже перекладач коменданту.
_ Я теж так думаю, - сказав комендант.
Через годину полковник закiнчив, i простився з публiкою. Швидко вийшов з залу, i наказав вести його в готель.
_ Чому так погано сьогоднi виступили? - спитав перекладач.
_ Втомився пiсля важко§ дороги, ось через тиждень-другий ви побачите мене у всiй красi, - сказав Манiш, - а тепер дайте менi вiдпочити.
Манiш думав про те, як йому якомога краще виступити наступного разу. Тому вiн сiв за талмуд i почав писати. Наступного разу йому не потрiбно буде розповiдати про бiдний Пакистан, а вже розповiдати про Францiю i §§ помiч пакистанському народовi. Кожного дня ввечерi сiдав за талмуд Манiш i писав про народ Францi§, обманнi слова та розповiдь про себе, i що вiн може i хоче допомогти Пакистану.
Через декiлька днiв виступав у тiй же залi, що i Манiш, австралiйський театр. Голова театру пiдняв панiку, адже костюм i парик одного з геро§в п'єси загубився. Читачi вже знають, що це рук справа Манiша. Голова намагався знайти крадiя, але шукати вiтру в полi довго не став. Прийшлось на ходу придумувати костюм тому герою. Про це дiзнався i Манiш, вiн ретельнiше заховав крадене, i ще завжди закривав ту шафу на ключ. Вiн боявся, що знайдуть крадене, i тодi весь його задум пропав iз-за яко§сь дурницi.
Одного дня Манiш прийшов до адмiрала i сказав:
_ Адмiралу, менi потрiбна ваша помiч.
_ Так слухаю вас, добродiю, - сказав адмiрал.
_ Менi потрiбен план розташування вiйськових об'єктiв Пакистану, iнакше я вам допомогти не зможу. Францiя потребує.
_ Можна менi поцiкавитися для чого? - обережно спитав адмiрал.
_ Це потрiбно, щоб ми забезпечили високу охорону, i цi об'єкти не були захопленi Великобританiєю. Ми вишлемо скоро вам пiдсилення на цi об'єкти. Можете будьте спокiйно армiя Францi§ про вас пiклується. Тiльки це повинно поки що, у ваших же iнтересах бути в таємницi, адже будь-якi переговори зi Францiєю прослуховуються англiйцями.
_ Я розумiю вашу надмiрну обережнiсть, - каже адмiрал, - справа в тому, що я не можу знайти карту вiйськових об'єктiв, в Iсламабадському вiйськовому штабi §§ немає. Я знаю, що можливо, вона може бути в Карачi, там теж вiйськовий штаб, але не впевнений.
_ Як так, адмiрал, - здивувався Манiш, - невже немає.
_ Якщо ви менi не довiряєте, шукайте самi, - сказав адмiрал.
Обличчя адмiралу втiлювало довiру. Це не по його винi не було плану, це хтось з передових начальникiв загубив §§, а найстрашнiше продав комусь, i отримавши величезнi грошi за не§, тепер вiдпочиває на Канарах. Недбалiсть i безглуздя пакистансько§ народностi дивували полковника Суо, який звик до повного порядку, вiн зрозумiв, що вiн потрапив у кра§ну так би мовити "не для свого iнтелекту". Тут, у Пакистанi, рiдко коли зустрiнеш умну людину, усi панiкьори i не мають належно§ освiти, можна сказати неграмотнi. Навiть адмiрал, незважаючи на те, що знав англiйську, i з ним можна було вiльно спiлкуватися, не був високограмотною людиною.
Полковник Суо вийшов, розпростившись з адмiралом, i пiшов у свiй готель готуватись до виступу.
Генерал Петрi Арансе казав полковнику повернутися не пiзнiше, нiж через мiсяць, але справи загострилися, вiн не мiг покинути державу. Тому в той день ввечерi, Суо сiв за стiл i став писати генералу Петрi Арансе лист.
Шановний генералу! Я, полковник Суо, пишу вам з убого§ простодушно§, можна сказати слаборозвинуто§, кра§ни, а саме з Пакистану. В Iсламабадському вiйськовому штабi плану розташування не опинилось, говорять, що вiн, можливо, в Карачi. Треба §хати туди, але за певних причин, так вiдразу по§хати не можу, трапилась невеличка заминка, мiсяця на два-три.
З повагою до Вас полковник Рамiр Суо.
Наступного ранку Суо тихо пiшов на пошту i непомiтно для широких мас поклав конверт з листом у поштову скриню.
Через вiсiм-десять днiв полковнику Суо потрiбно було виступати перед ще бiльш ширшою публiкою з проектом захисту Пакистану Францiєю вiд Великобританi§. Суо хвилювався, але вiйськового та бойового духу не втрачав, вiн добряче пiдготувався, i знав, що якщо i цього разу вiн виступить не гiрше першого, то зможе вже покинути Iсламабад i на повних правах по§хати в Карачi, а там вже шукати план розташування вiйськових об'єктiв цiє§ кра§ни. Тому Суо працював з максимальною самовiддачею, як i належало йому.
За два днi до його виступу в Iсламабад прибули рiзнi делегацi§ з рiзних держав Азi§. Тепер, безперечно, йому прийдеться читати цю брехню i §м. Такого повороту подiй Суо не очiкував, тому за день перед виступом пiшов вiн знову до адмiралу.
_ Пан адмiрал, можна до вас?, - спитав Суо.
_ Звичайно, _ вiдповiв адмiрал, - що скажете?
_ Я, пане адмiралу, хочу щоб ви не дозволяли слухати мо§ лекцi§ та проекти iноземним громадянинам, я перед ними виступати не буду, це все потрiбно зберiгатися в таємницi.
_ Так я вас розумiю, Жак Манiш, але бiльшiсть з них вже прибули учора чартерним рейсом, тому вiдправляти назад §х не доречно, i не чемно по вiдношенню до них. Ви в суть не заглиблюйтеся, так поверхово розповiдайте, секретiв розповiдати не треба. Менi до речi на вiдмiну вiд iнших сподобалась ваша перша лекцiя, ви розповiдали як партизан. Так i на цей раз, гаразд.
_ Гаразд, _ вiдповiв полковник i покинув адмiральський кабiнет.
Наступного дня, як зазвичай, о десятiй, полковник стояв у залi, але вже не в тому, що в перший раз. Йому видали велику театральну арену, яка вмiщувала три тисячi, i була набагато комфортнiша. Глядачi збиралися. Полковник почав з привiтання, а потiм вже перейшов до справи. В залi сидiв в'єтнамець - колишнiй тренер з футболу армiйсько§ збiрно§ В'єтнаму.
_ Я його колись бачив. Тiльки не пам'ятаю де, - каже в'єтнамець своєму колеги.
_ Не знаю, особисто я його бачу вперше.
Суо продовжував розповiдати далi. Перекладач синхронно перекладав. Сьогоднi Суо розповiдав набагато краще, i, здавалось, нiщо його не могло видати.