Аннотация: Коротке гумористичне оповiдання про протистояння вiдставного генерала-дачника i зграї кабанiв. Приємного читання! :) Фото для обкладинки: автор andreas N з сайту Pixabay.
Вадим Петрович Сивоконь був людиною вiйськовою. I не просто за посадою, а за покликанням, голосом душi так сказати. Але прийшов той час, коли в долi вiйськового, як грiм з ясного неба, прозвучало те, найбiльш страшне, слово. Нi, це не смерть. Це - пенсiя!
Випивши половину запасiв подарункових наборiв алкоголю, зiбраних за всю кар"єру (а там було дуже багато всього), генерал у вiдставцi не знав чим себе зайняти в тому, iншому, життi. Життi без ранкового шикування i колон на маршi. Вiн був тут чужим i безпорадним.
Петрович найбiльше боявся двох речей: перша - це невиконання наказу, i друга - телефонного дзвiнка. Нi, не вiд головнокомандуючого, з ним Сивоконь мiг вирiшити будь-яке питання, i не вiд жiнки, з нею в генерала невирiшених питань не було. А боявся вiн, коли телефонувала його доця.
Доця, до слова кажучи, хоч i була жiнкою уже далеко за тридцять, завжди залишалася для нього найбiльш незахищеним тилом, удар по якому генерал навряд чи би пережив.
Так от, саме в цей час вона i зателефонувала:
- Слухаю. Генерал Сивоконь на зв'язку.
- Тату, ти ж уже на пенсiї. Переставай, як папуга, той свiй офiцiал тараторити.
- Так точно.
- Слухай, в мене для тебе iдея є. Не хочеш на дачу з"їздити? Розвiєшся там трохи, помiдори посадиш. Тим бiльше, мама говорила тобi i так нiчим зайнятися.
- Ясно. Прийняв до виконання, - вiдповiв вiн i, поклавши слухавку, вiдразу направився в гараж.
Зiбравши все необхiдне, попрощався з жiнкою i виїхав у напрямку заданого квадрату.
---
Сама по собi дача являла собою слабо укрiплену, одноповерхову будiвлю з невеликим горищем.
Прибувши на мiсце, Петрович провiв рекогносцировку, тобто дослiдження мiсцевостi на предмет визначення панiвних висот i тактично правильного розмiщення технiки. Риття траншей i блiндажiв поки вирiшено було вiдкласти задля попередження виявлення ворогом укрiплених позицiй i досягнення ефекту несподiванки.
Авто пiдiгнав поближче до будинку i накинув на нього брезент. Пiсля чого направився виконувати поставленi керiвництвом завдання.
Вийшовши на город, помiтив в метрах двохстах "зеленку", як найбiльш вiрогiдний шлях пiдходу ворога до позицiй.
Весь день вiн садив картоплю i пересаджував з горщикiв купленi на базарi помiдори i перець. Вже коли смеркалося, вирiшив ще раз обiйти позицiї.
Майже дiйшовши до меж дачної дiлянки i городу, спинився. Рiзкий запах i слiди вiд пар копит на польовiй стежцi, явно свiдчили про недавнє проходження тут диверсiйно-розвiдувальної строкатої групи противника. Бiльше того, шлях був вмiло замiнований ворожою групою рясно розкиданими повсюди випорожненнями кабанiв. Серце забилося частiше, а рiвень адреналiну зашкалював. Iнтуїцiя не пiдвела: ворог уже тут, близько.
---
Майже не засинаючи вночi i лежачи на горищi, вiв спостереження з бiнокля, виглядаючи з невеликого вiконця. Лише пару разiв запримiтив зграю задертих догори хвостiв на краю лiсу. Стало бiльш нiж очевидно: противник згруповує сили i готує вилазку.
Весь день Петрович копав рiв навколо засiяного картоплею городу, замаскувавши два мiсця з глибокими ямами. Повнiстю обезсилений, вiн прилiг на горищi, не випускаючи з рук бiнокль.
---
Вранцi прокинувся вiд свинячого виску i зiрвався з мiсця. За тих пару ранкових годин зграя кабанiв встигла викорчувати майже всi саджанцi овочiв i пiдiйти впритул до перших рядкiв картоплi.
Здалеку запримiтивши дачника, диверсанти поспiхом зникли в напрямку лiсу, залишивши пiсля себе лише огризки штурпакiв помiдорiв i перцю.
---
Стало зрозумiлим, що пора вжити бiльш суттєвих заходiв i ґрунтовнiше укрiпити позицiї. Зробивши пару дзвiнкiв, генерал вже очiкував на групу вiйськових iнженерiв, якi прибули по обiдi i оперативно встановили по периметру стовпцi, обтягши все металевою сiткою.
Ближче до вечора, Петрович "обмив" з фахiвцями новi спорудження i тi поспiхом вирушили в напрямку розташування їх частини.
Задоволеним поглядом генерал охопив свою неприступну "Трою" i з гордiстю зайшов до будинку. Нарештi можна було досхочу виспатися.
---
Ранкова картина пiдритих i повалених стовпцiв ввела в шок Сивоконя. Троя впала. Впала до нiг... Нi, не так. Впала до ратиць незчисленних полчищ ворога. Навкруги валялася викопана i погризена картопля...
Проте нi одна сльоза не скотилася з мужнього лиця. Генерал тримав все у собi, як i належить воїнам. Нi, вiн цього не пробачить, за кожен помiдор, за кожну картоплину ворог вiдповiсть сповна.
Потрiбно було щось радикальне. Настала тепер його черга пройти в тил ворога. З"їздивши додому, привiз помпову рушницю, з якою i попрямував до лiсу.
---
Ще здалеку запримiтив зграю кабанiв. Визначивши напрямок поривiв вiтру, став обходити позицiї ворога. Рядовий особовий склад Петровича не цiкавив, вiн хотiв знешкодити офiцерiв, а при слушнiй нагодi i самого головнокомандувача-сiкача.
Та при спробi наближення, генерал потрапив у пiдступну засiдку. Нi, це була не панiка, а чiтко спланований тактичний вiдступ з метою перегрупування i контрнаступу. Проте перегрупування пройшло на деревi, хоча не так. То було блискавичне заняття панiвної висоти, для подальшого контролю дiй i стримання просування ворога.
Так, сидячи на деревi i збираючи безцiннi розвiдданi, генералу довелося дочекатися ранку.
---
Наступного дня було однозначно вирiшено пiдключити додатковi сили, важку артилерiю, так сказати, так як власними досягти поставлених цiлей не вдалося через концентрацiю сил противника на даному напрямку.
З областi приїхало двi машини десантникiв-мисливцiв, якi до вечора з успiхом зачистили прилеглу частину лiсу.
Цiлий наступний тиждень Сивокiнь насолоджувався смаком шашлику i торжественно споглядав рядки заново посадженої картоплi.
---
Йшов час та генерал не збавляв пильностi, те i дiло встаючи о п"ятiй ранку i монiторячи в бiнокль "зеленку". Та ворога помiтно не було. Бiльше того, не було його помiтно навiть восени i пiсля збору врожаю.
---
Йшла зима i Петрович кожен день обдумував новi варiанти укрiплення позицiй та нанесення тактичних ударiв по противнику.
Тiльки зiйшов снiг, вiн вiдразу виїхав у напрямку мiсця минулорiчних бойових дiй.
Проте цього року вiн знову нiкого не запримiтив з бiнокля. I так два тижнi пiдряд. Плюнувши спересердя i злiзши з горища, генерал поїхав у напрямку Мисливського господарства. А уже за день вiн зустрiчав машину з чотирма клiтками - одним сiкачем i трьома самками, яких вiдпустили в лiс.
---
Десь через пару мiсяцiв вiн помiтив в бiнокль кiлька задертих догори хвостiв i штук з двадцять рядового молодняка на окраїнi лiсу. Адреналiн знову пiдскочив i на лицi Петровича з"явилася усмiшка. Все починалося заново...