Самиздат:
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
|
|
|
|
Аннотация:
у каждого она своя...
|
Любов, буття мого єдина сила
сказати, що бажаєш ти менi?
Я виживать давно навчилась
у хащах, нiби у життi i
не було тiєї митi, коли
наївна дiвчина мала
у свiт далекий та широкий
iз дому рiдного пiшла.
Пройшли роки, промчали митi
завжди тобi я вiрною була!
Бо, як то можна жити й не любити
нiколи зрозумiть не зможу я!
Коли в душi немовби пiсля зливи
все понеслось у вир й нема за що
вхопитися руками щоб залишилась
хоча б тiнь...чогось... то повна порожнеча.
Втрачаєш себе по годинах,
все менше вiд людини у тобi,
мiлiєш нiби рiчка в жарке лiто,
хоч зовсiм i не спекотно тобi.
Коли кохання в серцi розквiтає,
в веснянi шати убирається душа,
в життi для тебе всi пташки спiвають,
солодкi їх ти чуєш голоси.
I кожний день - це свято неповторне,
а мить одна але iз тим,
хто найдорожчий в свiтi цьому
для тебе варта бiльше всiх годин,
що прожитi без нього.
Так от та дiвчина маленька, що рiдну кинувши домiвку
Свiт пiдкорити зiбралась; давно вже виросла.
А жiнка з очами неслухняного дiвчиська
Давно знайшла своє кохання,
i всi слова, i всi зiтхання - все сказано було.
Кiнець!.. Так, нiби все сказали, нiчого вже нема додать.
Хiба що це: пройшли роки, прожили поколiння,
i дочка на порозi вже стоїть, так само вирушить в дорогу...
Та долю ж їй не обдурить!
Связаться с программистом сайта.