Семунд Мудрий : другие произведения.

Сказання про Велунда

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Пісня, що зачинає корпус еддичних текстів про героїв. Утворилася внаслідок поєднання двох окремих сюжетно-міфологічних мотивів. Треш і гуро - в комплекті.


Сказання про Велунда

Про Велунда

  
   Нідудом звали конунга у Світьоді. Він мав двох синів і дочку. Їï звали Бьодвільд.
   Було троє братів, синів конунга Фінів. Одного звали Слагфід, іншого Егіль, третього - Велунд. Вони ходили на лижах і полювали звірину. Вони прибули до Вовчоï долини і звели там собі житло. Там є озеро, що зветься Вовчим Ставом. Якось рано вранці побачили вони на березі озера трьох жінок, що пряли льон. Поруч лежало ïхнє лебедине вбрання. То були валькір'ï. Дві з них були дочками Хлодвера конунга: Хладгуд Біла Либідь і Гервьор Премудра, а третя - Ельрун, дочка Кьяра з Валланду. Троє братів узяли ïх із собою додому. Егіль оженився на Ельрун, Слагфід на Білій Либіді, а Велунд - на Премудрій. Так вони жили сім зим. А тоді валькір'ï відлетіли геть і вирушили на війну, і вже не повернулися. Тоді Егіль помчав на лижах за Ельрун, Слагфід вирушив за Хладгуд, а Велунд нікуди не пішов і лишився у Вовчій долині. Він був найвправнішим з людей, відомих з давніх переказів. Нідуд конунг звелів його схопити, як тут про це сказано:
  

Про Велунда і Нідуда

   1
   Діви летіли
   з півдня над Мюрквідом,
   юнки премудрі
   долі шукали;
   на березі ставу
   сіли спочити,
   діви південні,
   льон стали прясти.
  
   2
   Перша обрала
   Егіля мужем,
   діва прекрасна,
   сяйна руками;
   інша - то Сванхвіт
   у шатах пташиних,
   третя сестра
   руки закинула
   на плечі Велунда.
  
   3
   Гарно жилося
   з ними сім зим,
   а восьма настала,
   зробилось ïм тоскно,
   а на дев'яту
   скорилися поклику;
   рушили діви
   над лісом похмурим,
   юнки премудрі,
   долі шукати.
  
   4
   Вернулися з ловів
   стрільці гострозорі,
   [Велунд, що рушив
   шляхом далеким],
   Слагфід і Егіль,
   в зали порожні,
   зсередини й ззовні -
   всюди шукали;
   рушив на схід
   Егіль за Ельрун,
   Слагфід - на південь
   за Білою Либіддю,
  
   5
   Велунд зостався
   один в Ульфдалірі,
   в злато червоне
   вправляв самоцвіти,
   ладив прегарні
   персні й прикраси;
   так він чекав
   світлу свою,
   гадав, чи повернеться
   жінка до нього.
  
   6
   Прознав тоді Нідуд,
   Ньярів господар,
   що Велунд один
   сидить в Ульфдалірі;
   послав уночі
   воïв у бронях,
   щити ïх блищали
   під місяцем щербним.
  
   7
   До хати дістались,
   спинились при вході,
   потому зайшли
   до довгоï зали;
   бачать - на лику
   персні висять,
   цілих сім сотень
   мав ïх той воïн.
  
   8
   Стали знімати
   і вішать ïх знову,
   лиш один перстень
   назад не вернули.
   З ловів прийшов
   стрілець гострозорий,
   Велунд, що рушив
   шляхом далеким.
  
   9
   Пішов він засмажити
   м'яса ведмежого,
   горіла, мов хмиз,
   ялина суха,
   висушив вітер
   Велунду дрова.
  
   10
   На шкурі ведмежій
   він персні лічив,
   альвів співець,
   одного не знайшов;
   гадав, що взяла його
   Хлодвера дочка,
   юнка премудра
   до нього вернулась.
  
   11
   Довго сидів так,
   тоді він заснув,
   а пробудився вже
   волі позбавлений;
   руки побачив
   зв'язані міцно,
   путами ноги
   надійно стриножені.
  
   Велунд мовив:
  
   12
   "Що то за вепри
   сюди прибули,
   ликом міцним
   мене пов'язали?"
  
   13
   Спитав тоді Нідуд,
   Ньярів господар:
   "Звідки ти, Велунде,
   альве премудрий,
   злато дістав
   у Вовчій долині?"
  
   Велунд мовив:
  
   14
   "Злата нема,
   гамузу Грані,
   далеко, гадаю,
   пагорби Райну;
   згадую, більше
   мали майна,
   як родичі разом
   жили щасливо.
  
   15
   Хладгуд і Гервьор,
   Хлодвера доньки,
   Ельрун була
   дочкою Кьяра".
  
   16
   [Стала назовні
   Нідуда жінка],
   пройшлася вона
   довгою залою,
   стала і мовила
   голосом тихим:
   "Не посміхнеться
   мешканець хащі".
  
   Нідуд конунг дав своïй дочці Бьодвільд золотого персня, якого зняв з ликовоï мотузки у Велунда, собі ж узяв меча, що ним володів Велунд. Жінка велителя [Нідуда] мовила:
  
   17
   "Очі пожадні його
   блищать, мов у змія,
   зуби скрегочуть,
   бо взяв ти меча,
   і персня дав Бьодвільд;
   підріжте йому
   міцні сухожилки,
   хай він сидить
   на Севарстоді".
  
   Так і вчинили: підрізали йому сухожилки під колінами і відвезли до єдного острівця, розташованого неподалік від землі й названого Севарстод. Там він ладив для конунга різні прикраси. Жодна людина не мала його там навідувати, крім одного лиш конунга.
  
   Велунд мовив:
  
   18
   "Сяє у Нідуда
   меч на поясі,
   його я гострив
   управно, як міг,
   загартував
   добре, як вмів;
   мій сяючий меч
   далеко знесли,
   не бачу його
   у Велунда кузні.
  
   19
   Тепер носить Бьодвільд
   перстень червоний
   моєï дружини, -
   не діждуся розплати!"
  
   20
   Не відав спочинку,
   молотом стукав,
   витвір отримав
   гарний для Нідуда.
   Два юнака
   морем прибули,
   Нідуда діти,
   на Севарстод.
  
   21
   До скрині наблизились,
   просили ключа,
   скарби подивитись -
   чекало ïх лихо;
   майна там багато
   знайшли юнаки,
   червоного золота
   й різних прикрас.
  
   Велунд мовив:
  
   22
   "Приходьте ви двоє,
   приходьте назавтра;
   вам я дозволю
   злато це взяти;
   та знати не мають
   дівки чи прислуга,
   жодна людина,
   що тут ви знайшли".
  
   23
   Сказав незабаром
   іншому хлопець,
   брат мовив брату:
   "Ходім, глянем персні!"
   До скрині наблизились,
   просили ключа,
   скарби подивитись -
   чекало ïх лихо.
  
   24
   Голови стяв він
   конунга дітям,
   під горна поклав
   ноги братів,
   чарки зробив
   з ïхніх голів,
   сріблом оздобив,
   Нідуду послав ïх.
  
   25
   Очі братів
   яхонтосяйні
   мудрій послав
   Нідуда жінці,
   зуби братам
   вирвав обом,
   пряжки зробив з них
   Бьодвільд на груди.
  
   26
   Тоді взяла Бьодвільд
   браслет - хизуватись,
   . . .
   [знесла його Велунду],
   щоб злагодив злам:
   "Ніхто не поможе
   мені, окрім тебе".
  
   Велунд мовив:
  
   27
   "Так я залагоджу
   злама на златі,
   аж батько твій
   подякує вельми,
   й матір твоя
   задоволена буде,
   та й ти сама
   матимеш втіху".
  
   28
   Підніс він ïй хмелю,
   бо хитрість замислив,
   а Бьодвільд на лавці
   мирно заснула.
   "Нині відплату
   стягнув за образи,
   лиш за найтяжчу
   ще не помстився".
  
   29
   "Волію я, - мовив
   Велунд, - щоб крила
   мене донесли
   до Нідуда воïв".
   Велунд зі сміхом
   злетів у повітря,
   плакала Бьодвільд,
   острів полишила,
   журна за коханим
   й перед батьковим гнівом.
  
   30
   Зовні стояла
   Нідуда жінка,
   мудра пройшлася
   довгою залою, -
   а Велунд присів
   на тина спочити:
   "Підвівся ти, Нідуде,
   Ньярів господарю?"
  
   Нідуд мовив:
  
   31
   "Давно я підвівся,
   щастя позбавлений,
   спокій утратив:
   сини моï мертві;
   холод принесла
   порада підступна,
   нині волію
   до Велунда мовити.
  
   32
   Скажи мені, Велунде,
   альве премудрий,
   як ти згубив
   дітей моïх юних?"
  
   Велунд мовив:
  
   33
   "Клятву ти спершу
   мені маєш дати,
   з усіх найміцнішу,
   бортом човна
   і краєм щита,
   спиною коня
   і лезом меча,
   що ти не убив
   Велунда жінку,
   дружину мою
   не ти погубив,
   бо іншу мою
   дружину ти знаєш,
   дитя народить вона
   в чертогах твоïх.
  
   34
   Ходи ти до кузні,
   яку будував ти,
   там шкіру знайдеш,
   просякнуту кров'ю;
   голови стяв я
   діткам твоïм,
   під горна поклав
   ноги братів.
  
   35
   Чарки зробив
   з ïхніх голів,
   сріблом оздобив,
   Нідуду послав ïх;
   очі братів
   яхонтосяйні
   мудрій послав
   Нідуда жінці,
  
   36
   зуби братам
   вирвав обом,
   пряжки зробив з них
   Бьодвільд на груди;
   Бьодвільд тепер
   ходить вагітна,
   ваша дочка,
   створена вами".
  
   Нідуд мовив:
  
   37
   "Слів би не міг ти
   мовити гірших,
   Велунда волею
   вражений нині;
   й вищий з мужів
   тебе не дістане,
   не долетить
   до тебе й стріла,
   ти ж бо вознісся
   в небо високе".
  
   38
   Велунд зі сміхом
   злетів у повітря,
   Нідуд безрадісний
   сів самотою.
  
   Нідуд мовив:
  
   39
   "Такраде, встань,
   раб мій найкращий,
   Бьодвільд поклич,
   дочку світлооку,
   красуня хай прийде
   до батька на раду.
  
   40
   Правду, о Бьодвільд,
   повідай мені:
   чи з Велундом ти
   на острові спала?"
  
   Бьодвільд мовила:
  
   41
   "Нідуде, правду
   сказали тобі:
   Велунд на острові
   звабив мене,
   тоï години
   краще б не знала!
   Я поступилася
   хитрощам друга,
   я поступилася
   друга насильству".
  

Примітки і коментарі

   "Сказання про Велунда" ("Völundarkviða") займає проміжне місце між двома великими текстовими корпусами "Старшоï Едди": піснями про богів і піснями про героïв, які й зачинає. З текстами суто міфологічноï тематики цей твір поєднує низка фабулярних паралелей казкового характеру, певні фантастичні елементи: наречені-валькір'ï, "ельфійські" конотаціï Велунда, його здатність літати. Водночас твір апелює до героïчноï та історичноï (чи квазіісторичноï) традиціï: Велунд і його брати названі синами конунга фінів, а Нідуд править у Світьоді (себто в Швеціï), хоча жодних історичних відомостей ані про нього, ані про народ ньярів, яким він керує, наразі не знайдено. Також у строфі 14 подибуємо посилання на вольсунго-нібелунгівську міфологему.
   Структура твору містить дві наочні фабули: казково-міфічний сюжет про шлюб із фантастичними істотами (дівами-птахами, валькір'ями) та історія ув'язнення і помста Велунда. Коли рими до першоï фабули з легкістю віднаходимо у світовій міфологічній скарбниці, то другий сюжет є оригінальним нордичним твором. Отже, Велунд - мисливець, воïн і майстерний коваль - стає бранцем Нідуда, якого підозрює в убивстві своєï дружини. Щоби помститися, він створює залізні перетинчасті крила (fitjum, власне "перетинки"), тоді заманює синів короля, вбиває ïх, тоді зваблює дочку короля Бьодвільд, а потім на крилах полишає місце ув'язнення, дістається до господи Нідуда й збиткується з нього. Цей персонаж (важко сказати, чи й сюжет загалом) знаний не лише скандинавській традиціï, а й англосаксонській: так, у "Беовульфі" головний герой просить: "Надійшли, як загину, // Гіґелакові // обладунок найкращий (...) Гретеля спадщину, // Велунда витвір" (строфа 450-455, пер. Олени О'Лур).
   Викликають низку питань міфопоетичні характеристики Велунда. По-перше, чим обумовлена його здатність літати? Чи просто викувані крила, а чи ще й перстень, якого Нідуд забрав у хаті Велунда (строфа 8) і згодом віддав дочці й якого та принесла ковалеві, щоб той полагодив на ньому злам? Чи цей перстеник має символічну шлюбну семантику: адже він належав Гервьор Премудрій, жінці Велунда, тому, віддавши його своïй дочці, король тим самим ритуально зробив ïï дружиною Велунда? З цієï точки зору Велунд реалізує своє право на Бьодвільд як на законну дружину, хоча і в антисоціальний спосіб.
   Ну, з вовками жити...
   По-друге, в популярній літературі нерідко зустрічається теза про приналежність Велунда до племені альвів. Що дає підстави для такого припущення? У строфі 10 героя названо "альвів співець" (alfa ljóði), що ще перекладають як "альвів володар". У строфах 13 і 32 Нідуд кличе його "альвом всемудрим" (vísi alfa). Не зовсім ясно, чи йдеться про "етнічну приналежність", чи це просто поетичний прийом, метафора, покликана підкреслити знання і вправність Велунда. Також варто згадати, що нордична міфологія знає два племені альвів: білих (у "Старшій Едді" майже не згадуються, знані переважно з творів Сноррі Стурлусона й пізнішоï фольклорноï традиціï, британські ельфи) і чорних (гномів, кобольдів, карликів, двергів). Останні відомі великою вправністю в різних ремеслах, у тому числі й у ковальстві. Враховуючи ковальську майстерність Велунда, можна припустити, що йдеться про його спорідненість - генетичну чи культурну, тут не вартує, - саме з чорними альвами. Відтак, ельфійські вушка тут не стирчать, хе-хе.
   Лебедині шати сестер є міфопоетичним маркером ïхньоï божественноï природи, актуалізованоï в нордичній традиціï в образі валькірій, що має паралелі і в інших міфологіях.
   Важко сказати напевно, дочками яких саме південних королів були згадані на початку валькір'ï. Так, Хлодвера можна дуже обережно ототожнити з Хлодвігом, королем з Меровінгів, що охрестив народ франків. Кьяр же з Валланду, радше за все, є узагальненим образом римських імператорів (його ім'я виводиться із лат. Ceasar - "кесар", "цар"). Можливо, це відсилка до Карла Великого, що носив титул імператора Західноï Римськоï імперіï. Може, й ні.
  
   Хладгуд Біла Либідь (Hlaðguðr Svanhvít) - скоріше Лебединобіла, та сенс цього тропу, гадаю, цілком прозорий.
  
   1. Мюрквід (Myrkvið) - досл. "Ліс мороку" десь на півдні, що відмежовує світи людей та богів од зловорожого зовнішнього простору. Можливий натяк на колись неозорі ліси Центральноï Європи, що відокремлювали германців від римського світу й гунів.
  
   2. Сванхвіт - Хладгуд Біла Либідь.
  
   5. Ульфдалір (Úlfdalir) - Вовча долина.
  
   12. ...вепри (jöfrar) - сталий у нордичній традиціï епітет на позначення воïна.
  
   14. Злата нема, // гамузу Грані, // далеко, гадаю, // пагорби Райну - посилання на вольсунгівсько-нібелунгівський сюжет, один із центральних у нордичній традиціï. Грані - ім'я коня Сігурда, який заволодів скарбом дракона Фафніра, відтак гамуз (точніше, вантаж) Грані - золото, скарби (поширений кеннінг на позначення золота). Вважалося, що прокляті скарби Фафніра сховані чи на дні Райну, чи на пагорбах понад рікою - справді, далеченько від Швеціï.
  
   26. Сенс цього рядку полягає в тому, що Бьодвільд мала намір похвалитися перстеником перед подружками, але на ньому виявилася тріщина, тож вона пішла до Велунда, щоб він полагодив прикрасу.

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"