Аннотация: Звiдки походить прокляте золото Райну i як Сiгурд за життя зустрiвся з Одiном. Англiйський переклад Беллоуза тут: http://www.sacred-texts.com/neu/poe/poe23.htm
Промови Регiна
(Пiсня про Сiгурда Вбивцю Фафнiра друга)
Сiгурд пiшов на стайню Хьяльпрека i вибрав собi коня, якого потому стали звати Гранi. Тодi до Хьяльпрека прийшов Регiн син Хрейдмара. Вiн був розумнiшим од всiх людей i карлик на зрiст. Вiн був мудрий, зловiсний i знався на чарах. Регiн виховував Сiгурда, багато чого навчив i сильно любив його. Вiн розповiв Сiгурдовi про своїх пращурiв i родичiв...
...Якось Одiн, Хенiр i Локi прийшли до водоспаду Андварi. Там було багато риби. Одного дверга звали Андварi. Вiн плавав там у водi у подобi щуки та ловив рибу собi на обiд.
- Мiй брат звався Отр, - мовив Регiн, - вiн часто рибалив у подобi видри. Якось вiн пiймав лосося, сiв на березi й ласував ним, замружившись. Локi пожбурив у нього каменем i вбив. Аси завважили те за великий здобуток i зняли з видри шкiру. Того ж вечора вони навiдали Хрейдмара i показали йому свою здобич. Тодi ми схопили їх i примусили вiдкупитися, набивши повнiстю шкiру видри золотом, а ззовнi вкрити її червоним золотом. Тодi вони послали Локi шукати золото. Вiн пiшов до Ран, узяв її тенета i рушив до водоспаду Андварi. Там вiн поставив вершi, i туди потрапила щука. Тодi мовив Локi:
1
"Що то за риба
плавала в водах,
бiди не уникла?
Голiвку свою
спробуй ти геть
витягти з Хель,
знайди ти менi
полум'я вод".
Щука мовила:
2
"Андварi я звуся,
Оїн мiй батько,
чимало я мушу тут плавати;
норна злощасна
менi так зробила,
що маю я жити в водi".
Локi мовив:
3
"Скажи-но, Андварi,
коли хочеш жити
з людьми у чертогах,
розплата яка
смертних синам,
що словом сiчуть?"
Андварi мовив:
4
"Розплата така
смертних синам:
Вадгельмiр їх чекає,
недобрi слова
i кожна брехня їх
наслiдки матиме довгi".
Локi побачив усе золото, що Андварi мав. I коли вiн його забирав, то одного перстеника взяв собi. Дверг же увiйшов до каменя i мовив:
5
"Має це злато,
Густа майно,
двом братам
смерть заподiяти,
згубить вiсьмох ще героїв;
майна мого
не дiстане нiхто".
Аси повернулися до Хрейдмара, натоптали шкуру видри золотом i поклали до його нiг. Тодi аси мали вкрити шкуру золотом згори, щоб її не було видно. Коли це зробили, Хрейдмар пiшов перевiрити й побачив, що одна шерстинка не вкрита. Тодi взяв Одiн персня Андварi й закрив ту шерстинку. Локi мовив:
6
"Золота нинi тобi прибуло,
отримав ти плату
велику за голови нашi,
синам же твоїм
це щастя не зробить;
станеться смерть через теє багатство".
Хрейдмар мовив:
7
"Дарив ти дарунок,
дарив ти без дружби,
дарив без пошани;
життя ви свої
ранiше би втратили,
якби я про те здогадався".
Локi мовив:
8
"Гiрше за те,
буде, гадаю, -
родичiв борня смертельна;
ненароджених воїв,
знаю напевно,
згубить ненависть".
Хрейдмар мовив:
9
"Злато червоне,
гадаю я, буде
моє, поки житиму;
погрози твої
мене не лякають,
вези їх додому собi".
Фафнiр i Регiн зажадали вiд Хрейдмара, щоб той роздiлив з ними плату за вбивство їхнього брата Отра. Той вiдмовив. Тож Фафнiр почастував мечем Хрейдмара, батька свого, коли той спав. Хрейдмар покликав дочок:
10
"Люнгхейд i Лофнхейд,
спливає життя моє,
велика нужда моя".
Люнгхейд мовила:
"Батько загинув,
та скоро сестра
помститься братам".
Хрейдмар мовив:
11
"Сплоди хоч дочку
з вовчою вдачею,
як сина не матимеш
ти вiд героя,
дай мужа дочцi
з потреби великої;
тодi їхнiй син
за мене помститься".
Тодi помер Хрейдмар, а Фафнiр узяв його золото. Регiн попросив своєї долi, Фафнiр же вiдмовив. Тодi Регiн став радитися з Люнгхейд, сестрою своєю, як йому отримати батькiв спадок. Вона мовила:
12
"З братом розмову
маєш почати
щиро i приязно;
не матимеш спадку,
почавши мечем
з Фафнiром бесiду".
Все це Регiн розповiв Сiгурдовi. Одного дня Сiгурд прийшов додому до Регiна, коли той був у доброму гуморi. Регiн мовив:
13
"Прибув смiливий
Сiгмунда син,
скорий в промовах,
до зали моєї,
має вiдвагу
мужiв давнини,
i битви чекаю
вiд вовка голодного.
14
Я буду плекати
звитяжного князя;
нинi прибув
до нас Iнгвi родич;
вiн стане вiдомим
героєм пiд сонцем;
сягнуть всiх земель
його долi тенета".
Сiгурд зостався з Регiном, i той розповiв йому, що Фафнiр лежить на Гнiтахейдi у подобi змiя та має жахливий шолом, що лякає кожного, хто на нього гляне.
Регiн зробив Сiгурдовi меча, що нарекли Грамом. Вiн був такий гострий, що його можна було занурити у Райн i пустити за течiєю шмат вовни, який меч розрiзав легко, наче саму воду. Тим мечем Сiгурд розрубав ковадло Регiна.
Пiсля цього Регiн став намовляти Сiгурда битися з Фафнiром. Той вiдповiв:
15
"Ото зарегочуть
Хундiнга чада,
тi самi, що Ейлiмi
здавна убили,
коли я зволiю
радше шукати
перснi червонi,
нiж мстити за батька".
Хьяльпрек конунг дав Сiгурдовi кораблiв i людей, щоб той звершив свою помсту. Вони потрапили у велику негоду i йшли проти вiтру коло якогось гiрського мису. Чоловiк, що стояв на горi, мовив до них:
16
"Чиї це чвалають
Ревiля конi,
скачуть по морю,
по хвилях високих?
Вiтрилогривачi
пiною вкритi,
дерешiв моря
вiтер не спинить".
Регiн мовив:
17
"Рушить то Сiгурд
на моредеревах,
нас вiтер несе
до нашої смертi,
високi вали
б'ють у борти,
тонуть хвиль скакуни,
а хто нас питає?"
Чоловiк мовив:
18
"Хнiкаром звався,
коли юний Вольсунг
радував крукiв
i битви давав;
звiть мене нинi
Дiдом-на-Скелi,
Фенгом чи Фьольнiром;
поїхав би з вами".
Вони пiдiйшли до сушi, старий зiйшов на борт i буря вщухла. Сiгурд мовив:
19
"Скажи менi, Хнiкаре,
все вiдаєш ти
про богiв i людей:
якщо бути битвi,
якi то знамення
щасливi для виру мечiв?"
Хнiкар мовив:
20
"Прикмет є багато,
людям вiдомих,
щасливих для виру мечiв;
добре вождевi
крука смолястого
мати супутником.
21
Iнша прикмета,
коли ти виходиш
з хати на шлях,
як двох ти побачиш
мужiв при дорозi,
спраглих до слави.
22
Є ще i третя,
почути виття
вовка пiд ясенем;
щастя набуде,
як першим побачиш
наближення київ шолома.
23
Людям не варто
в бiй вирушати
проти заходу
посестри Мiсяця,
той переможе,
у кого зiр добрий,
чиї мечоносцi
шикуються клином.
24
Удачi не буде,
коли оступився,
на бiй iдучи,
чи дiси недобрi
обабiч тя стануть -
отримаєш рану.
25
Умитий, причесаний
хай буде кожен,
i ситий зрання,
бо нам невiдомо,
де стрiнемо вечiр;
честь бережи вiд наруги".
Сiгурд мав велику битву з Люнгвi Хундiнгсоном i братами його. Там загинув Люнгвi й три його брати. Пiсля битви Регiн мовив:
26
"Кривавого нинi
врiзав орла
гострим мечем
в спину Сiгмунда вбивцi
шолома володар,
як нiхто вiн смiливий,
вiн землю скривавив
i радував крукiв".
Сiгурд повернувся до Хьяльпрека. Тодi Регiн став намовляти Сiгурда вбити Фафнiра.
Примiтки i коментарi
Ця пiсня разом з "Промовами Фафнiра" й "Промовами Сiгрдрiви" утворює наратив, присвячений юностi Сiгурда, тим дiянням, якими вiн зажив слави на початку своєї героїчної кар'єри. У виданнях "Старшої Едди" цi тексти зазвичай вiдокремлюють, але, як зазначає Михайло Стеблiн-Каменський, рукопис не дає для цього достатнiх пiдстав (зокрема, наведених назв рукопис не мiстить). Подiбнi цi три пiснi також за технiкою: в усiх трьох "епiчнi" (на вiсiм рядкiв) строфи чергуються з "гномiчними" (на шiсть рядкiв). Останнi не розвивають дiї, а лише мiстять рiзного роду повчання.
Сюжет "Промов Регiна" розпадається на двi частини. Перша - суто мiфологiчна: тут дiють боги, карлики-дверги, чаклуни, дракони тощо. За великого бажання в образах Отра й Андварi можна вiдшукати вiдгомiн тотемiзму, але на наш погляд то було би перебiльшенням. Друга частина присвячена помстi Сiгурда за родичiв: тут йому приписано вчинок його родича Хельгi, тож цей фрагмент iмовiрно має пiзнiше походження.
Хьяльпрек - батько Альва, нового чоловiка Хьордiс i вiтчима Сiгурда.
Отр (...) часто рибалив у подобi видри - iм'я персонажа i значить "видра".
Ран, у якої Локi позичив тенета, - дружина морського велета Егiра i матiр велетенських хвиль; у свої тенета вона ловить загиблих пiд час шторму мореплавцiв.
Чому аси розцiнили видрячу шкуру як великий здобуток, навiть не питайте. Може, це якийсь магiчний фетиш, може, знак мисливського талану, а може, iлюстрацiя побутової вбогостi людей середньовiччя, про що писав, зокрема, видатний медiєвiст Жак Ле Гофф.
1. Полум'я вод - кеннiнг на позначення золота.
В оригiналi строфа "гномiчна", має 6 рядкiв, а не 8.
4. Вадгельмiр - одна з пiдземних рiк Хель.
Дверг же увiйшов до каменя - вважалося, що дверги живуть пiд землею, у печерах.
5. Густ - предок Андварi чи й вiн сам.
Згаданi два брати - то Фафнiр i Регiн, а вiсiм героїв - Сiгурд, Гуторм, Хегнi, Гуннар, Атлi, Ерп, Сьорлi та Хамдiр.
11. ...тодi їхнiй син // за мене помститься - за Хрейдмара Фафнiровi помстився Сiгурд, отже вiн має бути онуком Люнгхейд, але далi їхня спорiдненiсть нiчим не пiдтверджується. Або цей мотив згодом загубився, або Хрейдмар налажав у пророцтвi, або Люнгхейд не виконала його волi.
14. Iнгвi родич - себто нащадок Фрейра. Пiд iменем Iнгвi це божество шанували й вважали своїм пращуром деякi захiднi германцi; також його вважають родоначальником Iнглiнгiв, династiї данських та шведських королiв. Це викликає подив: адже нi Iльвiнги, нi Вольсунги не були нащадками Iнгвi-Фрейра (Вольсунги - нащадки Одiна, як уже було сказано). Тож Сiгурда, як i Хельгi (див. примiтку до строфи 57 "Першої пiснi про Хельгi Вбивцю Хундiнга"), було втягнуто у скандинавську родословну.
Згадка нiмецької рiки Райн вказує на пiвденно-германське походження сюжету.
15. Ейлiмi - дiд Сiгурда з боку його матерi Хьордiс.
Чоловiк, що стояв на горi - звичайно ж, це був Одiн. Хнiкар, Фенг i Фьольнiр, iмена, якими вiн називається у строфi 18, вiдомi з iнших джерел. Крiм того, хнiкаром зветься морська потороч у виглядi коня чи жмуту водоростiв.
Всi кеннiнги строфи 16 є метафорами на позначення кораблiв: конi Ревiля (хто такий Ревiль, достеменно не вiдомо; М. Стеблiн-Каменський каже, що то був якийсь "морський конунг", великий ватажок вiкiнгiв; приклади вжитку iмен таких морських конунгiв у "корабельних" кеннiнгах наводить Сноррi Стурлусон у своєму пiдручнику для скальдiв); вiтрилогривачi (перекладацька вольнiсть: там також iдеться про коней вiтрила); дереши моря (також вольнiсть з мого боку: дереш - то не всякий кiнь, а саме чалий).
17. Моредерева - також кораблi.
20. Вир мечiв - кеннiнг на позначення битви.
22. Киї шоломiв - кеннiнг на позначення воїнiв.
23. Посестра Мiсяця - Сонце. Сенс поради в тому, що не варто дивитися на захiд сонця, вирушаючи на вiйну. Подибуємо на цьому прикладi негативнi магiчнi конотацiї Заходу (очевидно, на противагу позитивним конотацiям Сходу - вiдгомiн солярного культу).
24. Дiси - духи долi, можливо, валькiрiї.
26. Кривавий орел - легендарна страта доби вiкiнгiв. У жертви на спинi зрiзався шмат шкiри, розпрямлялися ребра i розгорталися, нiби орлинi крила, а легенi виймалися й розкладалися на плечах. Застосовувалася вкрай нечасто (вiдомi три випадки включно з цим) i завжди - як засiб помститися за старшого родича. Ймовiрно, являє собою требу Одiну. Деякi дослiдники вважають цей веселий звичай вигадкою.