Пальцун Сергей: другие произведения.

Розбудова

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс фантастических романов "Утро. ХХII век"
Конкурсы романов на Author.Today

Летние Истории на ПродаМане
Peклaмa
 Ваша оценка:

© Сергій Пальцун, 2004

Розбудова


   Пекло здригнулось, коли чорт Куций, що обіймав посаду Рудого Дідька, хряснув дверима свого кабінету, повернувшись з Брокенберзького саміту. Швидше за самум по аравійській пустелі пронеслась по нижніх рівнях чутка, що по обіді буде скликано термінову нараду, і багато хто з відповідальних чортів охоче помінявся б на цей день місцями зі своїми підопічними грішниками.
   Грішники відчули панічний настрій, що запанував серед чортячого поголів'я і влаштували невеличку, але дошкульну диверсію - перекинули на другому рівні казан зі шльондрами. Дівки з радісним вереском розбіглись по всьому пеклу і чергова зміна мало не годину виловлювала їх під регіт харцизяк та халамидників. За інших обставин півпекла стояло б на другому рівні, даючи поради ловцям і підпускаючи бісиків дівкам, але тепер забава була повністю проігнорована. Увага всіх була прикута до приймальні, де найсміливіші намагались за допомогою грубих лестощів та дрібних хабарців вивідати в секретарки Куцого відьми Анжели якісь подробиці. Але Анжела, як та скіфська баба, охоче приймаючи компліменти та подарунки, на всі запитання лише страшно вирячувала очі й не казала ні слова.
   Куций теж не давав ніякої інформації для роздумів, за весь час викликавши до себе лише керівника Департаменту зведення та занапащення біса Солоденького. Відчайдухи, що чатували біля дверей приймальні, приготувались витягти з Солоденького все, що можна, але їхні плани пішли шкереберть, коли з кабінету з'явились двоє могутніх іфритів і потягли непритомного Солоденького до медпункту...
   Ще трохи, і поміч іфритів знадобилась би багатьом, але тут, нарешті, настав час наради і всі кинулись займати в залі місця якомога далі від президії.
   Куций почав свою промову таким лагідним тоном, що дехто з слабкодухих мало не перехрестився від жаху. Подякувавши всім присутнім за спільну працю, Куций важко зітхнув і мовив:
   - Я лише недавно став Рудим Дідьком і не встиг як слід оцінити ваші сильні сторони, та, мабуть, вже й не зможу цього зробити...
   У залі запала така тиша, що можна було розчути безнадійне скиглення жінконенависника, якого чергові чорти з другого рівня кинули до казана зі шльондрами, щоб отримати хоч якусь компенсацію за заподіяні ним ловитвою дівок моральні збитки. Куций підвищив голос:
   - І не тому, що на моє місце, як подумав тут дехто, сяде хтось інший! Ні! Якщо ми й далі працюватимемо так само 'плідно', буде повністю розформоване все наше регіональне відділення пекла! І всі ви, панове керівники, підете з вилами та лопатами до казанів! І дякувати за це ми всі маємо в першу чергу ось цьому панові...
   Куций ткнув правицею у напрямку вхідних дверей. Всі озирнулись і побачили у проході біса Солоденького, що, блідий, наче п'ятсотрічний привид, стояв лише завдяки підтримці двох здоровенних іфритів.
   - Саме завдяки невтомним зусиллям пана Солоденького, - продовжив Куций патетично, - наше відділення стало мало не головною темою розмов на саміті. Сам Люципер говорив про якість і кількість душ, що ми постачаємо... Кожен лайдак, що не ладен звести навіть портову шльондру, на нашому фоні виглядав, як не дуже вправний, але цілком пристойний спокусник. І справа не закінчилась балачками - Темне співтовариство прийняло відносно нас резолюцію...
   По залі прокотився шепіт... Дехто з особливо вразливих втратив свідомість. Куций, знизивши мірку трагізму і додавши трохи надії у тоні, продовжив:
   - Але не все ще втрачено. В нас є деякий час на докорінну перебудову нашого стилю роботи. Ми не можемо більше чекати милості від суспільства. Ми не можемо чекати доки воно постачить нам потрібну кількість нестійких праведників, яких ми зможемо без особливих зусиль спокусити. Ми повинні взяти цю справу в свої руки! Весь шлях від дитини до праведника і від праведника - до занапащеного грішника людина має проходити під нашим і лише нашим керівництвом! Ми будемо самі готувати саме таких грішників, які нам потрібні!
   В залі зчинився ґвалт, тож Куций підвищив голос майже до реву:
   - Це завдання цілком нам по силі! Хто думає інакше, може вже зараз брати вила в руки. Я вже підписав наказ про організацію нового департаменту, який і буде займатись цим проектом. Робоча назва проекту 'Остання надія'. Очолити його добровільно зголосився біс Солоденький. Отож тепер я хочу представити вам керівника Департаменту розбудови... - Куций зробив паузу і закінчив. - Департаменту розбудови церкви!..
   У залі запала мертва тиша. Дехто з надією поглядав на іфритів, дехто, покладаючись лише на себе, прикидав, як швидше дістатись виходу, а секретарка Анжела, що стенографувала шефову промову, просто застигла з відкритим ротом і піднятим олівцем. І наче удари молотка, що заганяє останні гвіздки у труну спокою та звичного життя, лунали над стихлим залом останні слова Рудого Дідька:
   - Так, так, саме церкви! Нашого власного конфесійного новоутворення! Нашої власної кузні грішних душ! І не думайте, що комусь вдасться відсидітись, чи сховатись за чужою спиною - кожен має внести свій, і до того вагомий, внесок в 'Останню надію'. Вже завтра всі мають подати пропозиції стосовно своєї участі в розбудові. І запевняю, що ті, в кого забракне фантазії чи паперу, вже післязавтра копатимуть ями для підвалин нашого першого монастиря... Отож ідіть і побільше грішіть - як у думках, так і на папері. - з цими напутніми словами Куций повернувся і вийшов у бічні двері...
   У залі запанував страшний рейвах. Всі горлали одночасно і ніхто не слухав інших. Хтось мерщій побіг до бібліотеки за збірником псалмів, хтось пригадував хоча б дуже віддалених родичів чи знайомих в інших регіональних відділеннях. Іфрити потягли знов знепритомнілого Солоденького до його нового кабінету, прикидаючи, скільки ще разів їм доведеться повертатись... І лише біс Кульгавий, проштовхуючись крізь натовп до виходу, оптимістично сказав якомусь колезі:
   - А що, церкву, то й церкву... Є такі церкви, що куди там площі Пігаль. Ось, пам'ятаю, був я якось в одному монастирі...

Вересень 2003 р.


 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Р.Цуканов "Серый кукловод. Часть 1"(Киберпанк) Д.Сугралинов "Мета-Игра. Пробуждение"(ЛитРПГ) Д.Маш "Строптивая и демон"(Любовное фэнтези) В.Соколов "Мажор: Путёвка в спецназ"(Боевик) И.Громов "Андердог - 2"(Боевое фэнтези) Wisinkala "Я есть игра! #4 "Ни сегодня! Ни завтра! Никогда!""(Киберпанк) А.Респов "Небытие Бессмертные"(Боевая фантастика) М.Снежная "Академия Альдарил: цель для попаданки"(Любовное фэнтези) Р.Прокофьев "Стеллар. Инкарнатор"(Боевая фантастика) Л.Лэй "Пустая Земля"(Научная фантастика)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Д.Иванов "Волею богов" С.Бакшеев "В живых не оставлять" В.Алферов "Мгла над миром" В.Неклюдов "Спираль Фибоначчи.Вектор силы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"